Створення інноваційно-освітнього середовища в контексті професійної підготовки майбутніх учителів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Створення інноваційно-освітнього середовища в контексті професійної підготовки майбутніх учителів

Ребенок В.М.

У статті проаналізовані відмінності між поняттями "освітнє середовище навчального закладу" та "освітнє інноваційне середовище". Визначено основні складові інноваційного середовища та розкрито структуру взаємопов'язаних компонентів. Обґрунтовано принципи застосування інноваційних технологій в професійній підготовці майбутніх учителів. Дослідженням встановлено, що використання інформаційного середовища у вищій школі, є забезпечення індивідуалізації навчання та швидкий пошук навчальної інформації, здійснення динамічного й систематичного контролю за допомогою комп'ютерного тестування.

Ключові слова: інноваційне середовище, професійна підготовка, системність, результативність, педагогічна інноватика.

Актуальність проблеми дослідження. У сучасних умовах інформатизації суспільства та модернізації системи професійної підготовки майбутніх учителів актуалізовано питання інформаційно-ресурсного забезпечення процесу становлення майбутнього педагога в освітньому середовищі професійної підготовки. Усвідомлюючи роль і значення педагога як рушійної сили освітянських реформ, вищі навчальні заклади реалізують програми інноваційного розвитку, де одним із важливих завдань визначають оновлення професійної підготовки майбутніх учителів в умовах інноваційної діяльності. Реалізація окресленого завдання є складовою пріоритетного напряму розвитку українського суспільства, адже, як зазначається в Законі України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства України на 2007-2015 роки”, одним з головних пріоритетів нашої держави є прагнення “побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя” [4]. Останнім часом відбувається переосмислення системи пріоритетів безперервної педагогічної освіти, у процесі якої першочергового значення набувають питання становлення учителя як суб'єкта інноваційної діяльності та засвоєння ним освітніх технологій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз психолого-педагогічної літератури дає можливість стверджувати, що проблема освітнього середовища висвітлюються в дослідженнях Л. Буєва, Ю. Мануйлова, Л. Новикова, Н. Селиванова, В. Петровського, І. Якиманської, В. Ясвіна. Проблеми створення освітнього простору розглядаються у працях Є. Бачинської, С. Гершунського, В. Гинецінського, Б. Єльконіна, Б. Сєрікова.

Питання професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів до використання нових технологій висвітлювали Т.Алексєєнко, О.Березюк, М.Богданова, О.Горська, В.Євдокимов, О.Пєхота.

Інноваційна діяльність в галузі освіти досліджується вченими та педагогами: І. Бех, Л. Буркова, Л. Даниленко, І. Зязюн, О. Киричук, О. Козлова, В. Кремень, В. Мадзігон, К. Макагон, С. Подмазін, В. Пінчук, О. Савченко, А. Сологуб, О. Торубара, Н. Федорова, А. Фурман, М. Ярмаченко.

Мета статті - розкрити сутність та структуру інноваційного освітнього середовища у процесі професійної підготовки майбутніх учителів вищого навчального закладу.

Виклад матеріалу. Потреба в інноваційній спрямованості педагогічної діяльності в сучасних умовах розвитку освіти викликана також необхідністю оновлення організації навчально-виховного процесу в навчальних закладах різного типу. Інноваційні педагогічні технології стають типовим явищем освітянської практики, а готовність до їх застосування - вимогою до всіх педагогів [3].

А. Каташов узагальнив різноманітні підходи до визначення поняття "освітнє середовище навчального закладу" та розглядає його як сукупність духовно-матеріальних умов функціонування закладу освіти, що забезпечують саморозвиток вільної і активної особистості, реалізацію творчого потенціалу студентів. Під "освітнім інноваційним середовищем" ми розуміємо навчальне середовище, що будується на принципах кооперації навчальної діяльності як рівноправної взаємодії студентів у невеликих групах, що об'єднуються для вирішення загального завдання і спільними зусиллями досягають взаємної згоди.

Логічними є результати дослідження В. Ясвіна, який розуміє "освітнє середовище" як систему впливів і умов формування особистості за заданим взірцем, а також можливостей для її розвитку, що є в соціальному і просторово-предметному оточенні [8].

Л. Ващенко підкреслює, що як системне утворення інноваційне середовище окремого регіону має власну організаційно-функціональну структуру, основними складовими якого визначено: стратегію розвитку освіти регіону, тактику формування інноваційних процесів, зміст інноваційного середовища регіону, організаційне забезпечення, прогнозування розвитку освіти регіону.

А. Кух вважає, що освітнє середовище структурно складається із трьох взаємопов'язаних компонентів: суб'єктно-ресурсного, матеріально-технічного та ідейно-технологічного. Суб'єктно-ресурсний компонент визначає суб'єкти освітнього середовища студентів та умови здійснення їх суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Матеріально-технічний компонент відповідає за забезпеченість освітнього середовища відповідним стандартним обладнанням. Ідейно-технологічний компонент визначає нормативні методики та технології досягнення прогнозованих результатів у навчанні [2].

Кожен освітній заклад має власний матеріально-технічний потенціал для створення інноваційного освітнього середовища. Основна увага в сучасних освітніх закладах приділяється розвитку інформаційного освітнього середовища за допомогою впровадження інформаційних технологій в освіту на всіх її рівнях.

Концепція інформаційного середовища вперше була запропонована І. Шалаєвим, який підкреслював його роль не тільки як провідника інформації, але й активного чинника впливу на учасників навчального процесу.

У контексті проведення досліджень інноваційного середовища вчені виділяють наступні принципи, а саме: 1) орієнтація на співробітництво; 2) розвиток особистісного потенціалу; 3) єдність теорії та практики; 4) принцип активності, що спонукає особистість до активної позиції у навчанні.

Спираючись на вищеозначені принципи застосування інноваційних технологій найбільш оптимальними в професійній підготовці майбутніх учителів є використання форм і методів кооперативного навчання, бо саме кооперативна організація навчальної діяльності є базою для застосування нових технологій і спрямована на виховання особистості, здатної навчатися та змінюватися, співпрацювати на рівних одна з одною.

Технологія застосування інноваційних методів навчання та виховання студентів, як правило, знаходить своє відображення в організації підготовки педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах освіти. Однак і серед викладачів, які забезпечують професійну підготовку майбутніх учителів існують різні погляди на створення, опанування та використання педагогічних інновацій, а саме, як свідчить статистика: 46 % викладачів беруть участь у використанні і розповсюдженні педагогічних нововведень та підтримують їх; 54 % - намагаються реалізувати нововведення на практиці в силу суспільної думки починаючи з нормативних документів [6].

Саме інноваційні процеси виступають як такий засіб, формуючи якісний потенціал майбутніх учителів, як необхідний атрибут їх професійної компетентності в умовах інноваційності освітнього пошуку, забезпечення оновлення змісту освіти та створення і вдосконалення умов для розвитку і саморозвитку, реалізації творчих здібностей майбутнього учителя професійної підготовки.

Залежно від особливостей новації, ефективними можуть бути різні методи її реалізації. Важливо, щоб учасники інноваційного процесу мали їх у своєму арсеналі, вміли застосовувати їх залежно від ситуації. Кожен етап інноваційного процесу вимагає певної організації роботи і застосування відповідних методів. В одних випадках потрібне чітке окреслення меж ініціативи і відповідальності, в інших - творчий підхід, оперативне реагування на швидкозмінні ситуації, чіткий розподіл обов'язків та відповідальності, зрештою, необхідна гнучка організація праці задля досягнення бажаного результату. Використання інноваційних процесів є соціально значущим аспектом у підготовці майбутнього учителя.

Відсутність інноваційного середовища призводить до методичної непідготовленості викладачів, до їх слабкої інформованості з питань педагогічних інновацій, що проявляється в недостатній методичній підготовці майбутніх учителів професійної освіти. Тільки інноваційна спрямованість формування професійних знань, умінь і навичок студентів передбачає залучення їх до діяльності зі створення, засвоєння і використання педагогічних новацій у практиці навчання та виховання майбутніх учителів, створення певного інноваційного середовища у вищій школі. Майбутній учитель професійної підготовки повинен бути підготовленим до відбору, оцінки і застосування у своїй діяльності досвіду колег чи пропонованих наукою нових ідей та методик, тобто до педагогічного моніторингу. Отже, інноваційне середовище знаходить реальне відображення у ставленні майбутніх учителів професійної підготовки до педагогічних інновацій.

Механізм інноваційних процесів, зорієнтований на підготовку майбутніх учителів до творчої діяльності, реалізує принципи свободи вибору, проблемно-ситуативної організації навчання, стимулювання самоосвіти та самостійності, принцип розвитку творчого потенціалу та морально-вольової сфери, науково-методичного супроводу.

Обґрунтування сутності інноваційного середовища породжує необхідність пошуку таких умов його організації, які будуть відповідати названим принципам і сприятимуть ефективному використанню інновацій студентами у майбутній професійній діяльності.

У контексті інноваційної стратегії навчально-виховного процесу суттєво зростає роль викладача вищого навчального закладу, який забезпечує професійну підготовку майбутнього учителя як безпосереднього носія новаторських ідей. Інноваційна діяльність стає обов'язковим компонентом педагогічної системи. Соціально-психологічна та професійна готовність викладача до творчої діяльності передбачає відкритість, багатоваріантність, гнучкість і динамізм, орієнтує на використання різноманітних форм роботи зі студентами. Викладач може виступати як автор, розробник, дослідник, користувач і пропагандист нових педагогічних технологій, теорій [1].

Успішне використання викладачем педагогічних інновацій вимагає моделювання й оптимізації процесів створення, засвоєння і застосування нових ідей та технологій. Етап створення педагогічних інновацій включає: 1) визначення нового в системі педагогічних інновацій; 2) опис, пояснення сутності педагогічного нововведення; 3) визначення сукупності об'єктивних і суб'єктивних умов для оптимальної реалізації нових ідей; 4) зіставлення пропонованого нового з прийнятими критеріями педагогічних інновацій; 5) локальне використання педагогічної інновації та її експертна оцінка.

На етапі засвоєння педагогічних інновацій важливо, щоб вони були осмислені в категоріях педагогічної науки, використані самим викладачем і передані іншим викладачам чи студентам.

Етап засвоєння передбачає: 1) педагогічний моніторинг основних ідей, концепцій, технологій, обробку матеріалу; 2) засвоєння інновації на індивідуально-творчому рівні; 3) систематизацію накопичених фактів із власного досвіду і досвіду використання інновацій іншими учителями; 4) аналіз і узагальнення отриманих результатів використання педагогічних інновацій [6].

Модернізація освітніх процесів пов'язана із створенням арсеналу новітніх інструментів накопичення, обробки та передачі освітньої інформації через інформаційні канали, серед яких - створення локальних та міжнародних освітянських мереж, концептуальне запровадження систем відкритої освіти, реалізація ефективних моделей дистанційного навчання, розробка та застосування сучасних засобів навчання, використання можливостей ЗМІ та медіа, реалізація проектної діяльності у освітньому інформаційному просторі тощо.

І.Богданова у структурі педагогічної інноватики виділяє специфічний напрямок, орієнтований на дослідження технологічних процесів у системі освіти взагалі та в системі педагогічної освіти зокрема, що отримав назву "техноматика" [2].

Відповідно до структури інноваційного освітнього середовища визначені основні педагогічні умови його формування: 1) особистісно-орієнтовані та гуманістичні підходи до його створення з урахуванням партнерського співробітництва, поваги та довіри всіх учасників навчально-виховного процесу; 2) спрямування на розвиток і саморозвиток кожної особистості; 3) робота в творчому пошуковому режимі; 4) ефективне використання науково-методичних, матеріально-технічних та кадрових можливостей освітніх закладів регіону; 5) застосування інноваційних технологій.

Оцінка ефективності освітнього середовища здійснюється за різними показниками з урахуванням структури даного феномена. Так, А. Каташов виділяє наступні параметри: 1) результативність діяльності навчального закладу (рівень знань і загальнокультурного розвитку студентів; ступінь привабливості освітнього закладу й освітніх послуг; ступінь засвоєння нових технологій, програм, методик; взаємодія з вузами); 2) комфортність (естетика середовища, санітарно-гігієнічні, фізіологічне обґрунтування режиму роботи; наявність ситуації вибору змісту, форм освіти; соціально-психологічний мікроклімат); 3) забезпеченість навчальної діяльності (навчально-матеріальне обладнання, рівень організаційно- функціональної забезпеченості); 4) характеристика кадрового потенціалу; 5) рівень і характер управлінської діяльності [5].

На етапі запровадження педагогічних інновацій ефективними є такі форми роботи: 1) відвідання відкритої лекції викладача, який використовує передові технології навчання, з подальшим аналізом; 2) повідомлення викладачем про педагогічну знахідку, нові прийоми і способи роботи на засіданні методичного семінару; 3) використання записаних на відеомагнітофон лекцій, лабораторно-практичних занять, які проводили викладачі, ініціатори запровадження нового у процесі професійної підготовки спеціалістів; 4) виступи викладача про досвід роботи колег на основі відвідування занять, бесід, спостережень; 5) робота над навчальними посібниками, дисертаціями, монографіями з аналізом педагогічних інновацій.

Сучасною педагогічною школою накопичено великий педагогічний досвід з розробки мікродосліджень психолого-педагогічного змісту, які допомагають майбутнім учителям оцінити власну педагогічну діяльність та ефективність використання інноваційні технологій [6].

На жаль, сьогодні педагогічна освіта не задовольняє потреби сучасної школи в поширенні інновацій. Тому й зміст підготовки майбутнього учителя професійної підготовки не встигає своєчасно поповнюватись інформацією про інноваційні технології навчання.

інноваційний вищий педагогічний навчання

Висновок

Об'єднання різних освітніх установ з метою забезпечення наступності підготовки висококваліфікованих кадрів з урахуванням регіональних потреб створюють умови для інноваційного навчання у вищій школі. Адже, важливою умовою функціонування інноваційного середовища у вищих педагогічних закладах освіти є психолого-педагогічна самоосвіта, одним із показників якої є самостійне вивчення викладачами та студентами відповідної літератури, що дає можливість не тільки бути обізнаним із педагогічними пошуками, але й знаходити практичні шляхи запровадження інновацій у власну діяльність.

Перспективи подальших досліджень. Вивчення впливу різних видів інноваційного середовища у вищому педагогічному закладі освіти, що пов'язані з підготовкою висококваліфікованих компетентних майбутніх учителів професійної підготовки.

Використані джерела

1. Ващенко Л. Рівні розвитку інноваційного середовища / Л. Ващенко // Директор школи. - 2008. - № 5. С. 3-4.

2. Богданова І.М. Професійно-педагогічна підготовка майбутнього вчителя на основі інноваційних технологій: дис. ... доктора пед. наук: 13.00.04 / Богданова І.М. - К., 2003. - 440 с.

3. Гонтаровська Н. Інноваційно-освітнє середовище як фактор розвитку особистості / Н. Гонтаровська // Директор школи. - 2008. - № 9. - С. 3-5.

4. Каташов А.І. Педагогічні основи розвитку інноваційного освітнього середовища сучасного ліцею: автореф. дис. ... кандидата пед. наук: 13.00.01 / А.І. Каташов. - Луганськ, 2001. - 20 с.

5. Освітні технології: навч.-метод. посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; за заг. ред. О.М. Пєхоти. - К.: А.С.К., 2001. - 256 с.

6. Слєпкань З. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: навчальний посібник / З. Слєпкань. К.: Вища школа, 2005. - 239 с.

7. Ясвин В. Образовательная среда: от моделирования к проектированию / В. Ясвин. - М.: Смысл, 2001. 365 с.

Размещено на Allbest.ur