Дослідження особливостей застосування методів аналізу ризиків в оперативно-службовій діяльності як наукова проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження особливостей застосування методів аналізу ризиків в оперативно-службовій діяльності як наукова проблема

Виникнення нових видів загроз, зокрема військової агресії Російської Федерації проти України, тимчасової окупації нею території Автономної Республіки Крим, розпалювання збройного конфлікту в східних регіонах України.

Питання ризику та його обчислення в системі прикордонного контролю вивчали О. Андрощук, В. Городнов, С. Каштелян, А. Курашкевич, А. Мальцев, А. Махнюк, В. Назаренко, В. Серватюк, О. Шинкарук та ін.

Шляхи підвищення якості загальновійськової та військово-спеціальної підготовки курсантів досліджують Л. Балагур, Ю. Дем'янюк, О. Сафін, В. Уліч, Ю. Царьов, Н. Чорноусенко, О. Торічний. Проблему організації навчального процесу у вищому військовому навчальному закладі та особливості формування готовності майбутніх офіце - рів-прикордонників до професійної діяльності вивчають О. Діденко, А. Балендр, А. Білорус, О. Заболотна, М. Карпушина, О. Михайлишин та ін. Окремі аспекти теорії та практики використання методів аналізу ризиків містяться у працях зарубіжних вчених (Дж. Джонстоун, Д. МакДауелл, Х. Мюллер, Д. Навроцкі, К. Скажинська, М. Яніцкі). Однак комплексного дослідження з проблеми формування професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до застосування методів аналізу ризиків в оперативно-службовій діяльності на сьогодні немає.

Метою статті є огляд педагогічних досліджень, що стосуються особливостей застосування методів аналізу ризиків в оперативно-службовій діяльності.

Вивчення проблематики ризиків має тривалу історію. Ризик розглядали як результат конкретно-історичної взаємодії людини з навколишнім світом, а його розуміння як феномена людського життя зумовлювалося специфікою світогляду відповідної історичної епохи.

Наукове вивчення ризиків започатковано в епоху Відродження та доби Просвітництва. У цей час вчені-математики почали прораховувати ступінь ризику. Зокрема, досліджуючи азартні ігри, 1654 р. французький математик, філософ і винахідник Б. Паскаль разом з іншимматематиком П. Ферма створив теорію ймовірностей, яка дозволяла робити кількісні прогнози майбутнього. На початку XVIII ст. німецький математик Г. Лейбніц висунув ідею, а швейцарський математик Я. Бернуллі обґрунтував закон великих чисел. Я. Бернуллі математично довів, що в ризикованих операціях слід враховувати не суму виграшу, а корисність виграшу, тобто співвідношення затрачених ресурсів та отриманої суми. Я. Бернуллі також розробив процедури статистики. Ще один математик Й.-Н. Тетенс започаткував основи нового наукового напряму - ризикології, яку почали застосовувати у страхуванні життя [8, с 16]. Загалом у XVII-XVIII ст. уявлення про ризик формувалися в контексті осмислення раціональних (математичних) інструментів визначення його ймовірності. У цей час було створено основні закони і визначено практично всі сучасні інструменти управління ризиками.

Далі основні напрями осмислення ризику пов'язані з економікою. Це обумовлено тим, що при поширенні товарно-грошових відносин, конкуренції учасників господарської діяльності ризик недоотриман - ня необхідних результатів особливо ймовірний. Зокрема, першим категорію ризику в класичній школі політекономії сформулював

А. Сміт Ще одні представники класичної політекономії - Дж. Мілль та Н.У. Сеніор уперше започаткували аналіз ризику як економічного поняття, виокремивши у структурі підприємницького доходу не лише відсоток від вкладеного капіталу та заробітну плату підприємця, але й відшкодування за ризик, пов'язаний з підприємницькою діяльністю [1, с. 218]. Загалом класична теорія розглядає ризик як імовірність збитків від обраного рішення і стратегії діяльності. У неокласичній теорії економічного ризику (А. Маршал, А. Пігу, Дж.М. Кейнс, Ф. Найт) принциповим є положення про те, що підприємництво в умовах невизначеності має керуватися двома категоріями: розміром очікуваного прибутку та величиною можливих втрат. Відповідно до цієї теорії, ризик є кількісною мірою невизначеності.

У середині ХХ ст. вчені почали звертати увагу на особливості управління ризиками, тобто намагалися прогнозувати розвиток подій і розробляти та впроваджувати заходи щодо його зниження. Зокрема, йдеться про дослідження Дж. Неймана, О. Моргенштерна, Г. Маркові - ца, Е.Дж. Хенлі, X. Кумамото та ін. Учені описали поведінку людини в умовах ризику за допомогою стандартних методів математичного аналізу і теорії вірогідності, установивши зв'язок між поняттями «невизначеність» і «ризик», подавши вірогіднісно-математичне трактування ризику.

У той же час, з другої половини ХХ ст., з поширенням суб'єктивізму, ірраціоналізму проблеми сприйняття й оцінки ризику досліджують соціологи та психологи. Відбувається перехід від дослідження об'єктивного на суб'єктивні детермінанти природи ризику. Ризик набуває все більш соціогенного характеру, його розглядають як елемент і наслідок особистого вибору людини. Культурологічну теорію ризику розробили П.-Л. Бернстайн, А. Вільдавські, М. Дуглас, М. Меркхофер, Н. Луман, Р. Шефер та ін. Дослідники трактують ризик, поєднуючи підходи економічної та культурологічної теорій ризику.

Остаточно наука про ризик сформувалася в останній чверті XX ст. з огляду на практичні потреби гарантування безпеки в техно - сфері (зокрема ядерній енергетиці та інших потенційно небезпечних технологіях) і стабільність суспільного відтворення в економіці [5, с. 14-16]. Як зазначає В. Вітлінський, нагромадження знань про ризик дало поштовх для розвитку такої науки як ризикологія, яка дає відповіді на багато теоретичних запитань, а саме розкриває об'єктивну наявність ризику за будь-яких обставин, привертає увагу до того, що при прийнятті рішень завжди слід ураховувати ступінь ризику та наслідки прийнятого рішення, пояснює причини складності розуміння категорії через її постійну динамічність та змінюваність. Ризикологія загалом - це наука про основні закономірності, принципи та інструментарій виявлення, врахування, оцінювання й управління ризиком [4, с. 8].

У Радянському Союзі проблеми ризику не досліджували та ігнорували, так як його зараховували до явищ капіталістичного господарства, що не поєднувався з проголошеним плановим характером економіки, а саме поняття називали «буржуазним». У той час не можна було натякати на нестабільність суспільного порядку та кожного з його елементів, водночас достатньо активно вивчали ризикогенні фактори капіталістичного суспільства. Перші напрацювання з проблем ризику з'явились з кінця 90-х років ХХ ст. Їх здійснили А. Альгін, Я. Вишняков, С. Грисюк, С. Кравченко, С. Красіков А. Мозгова, А. Шоломицький та ін.

В Україні поштовхом для досліджень ризику стала Чорнобильська катастрофа. Суттєвий внесок у розвиток теорії ризику зробили В. Михалевич, Ю. Єрмольєв, О. Ястремський. Дослідники розробили моделі стохастичного (імовірнісного) програмування і методи їх розв'язання як математичний інструментарій теорії ризику. Сьогодні очевидно, що ігнорування або недооцінка ризику при розробці тактики і стратегії економічної політики, прийнятті конкретних рішень неминуче стримує розвиток суспільства, науково-технічного прогресу.

У ХХІ ст. науки про ризики стають одними з провідних, так як дають можливість прогнозувати критичні ситуації [5, с. 17]. У наш час питання про ризики все активніше обговорюється і досліджується щодо природи, техносфери, суспільства, економіки і політики (зокрема щодо державного управління). Саме тому сьогодні проблема ризику є предметом уваги різних наук. Зокрема, як і раніше, він є важливим аспектом уваги в економічній теорії та підприємницькій практиці. Сьогодні важливими є дослідження з ризик-менеджменту таких учених-економістів, як Т. Андерсен, Т. Бедфорд, Д. Галай, Е. Гріффін, Х. Грюнінг, А. Дамодаран, А. Заман, Дж. Кальман, М. Круї, М. Маккарті, Р. Марк, П. Хопкін, Т. Флін та ін. Учені, серед іншого, розглядають позитивну складову ризиків, особливості побудови ефективної системи управління ними.

Теорія ризиків відіграє велику роль і в сфері державного управління. Сьогодні у теорії управління (В. Горбулін, А. Качинський, X. Кумамото, В. Маршалл, Е.Дж. Хенлі та ін.) ризик розглядають як атрибутивну загальносоціологічну характеристику будь-якого виду доцільної діяльності людини, що відбувається в умовах ресурсних обмежень і можливості вибору оптимального способу досягнення усвідомлених цілей, в умовах інформаційної невизначеності.

Важливість налагодження ефективної системи аналізу ризиків у контексті гарантування національної безпеки враховують і представники Збройних Сил України. Зокрема, В. Богданович, А. Семенченко, Д. Кучма, А. Дацюк розробили методику реагування на виклики, небезпеки та загрози національній безпеці держави, А. Семенченко визначив механізм стратегічного управління забезпеченням національної безпеки у кризових та надзвичайних ситуаціях, Я. Тимків вивчає особливості та класифікацію сучасних загроз національній та міжнародній безпеці, В. Богданович, А. Семенченко, М. Єжеєв - досліджують методи державного управління забезпеченням національної безпеки у її визначальних сферах. Окремі аспекти організації аналізу ризиків в контексті державного управління національною безпекою України вивчав Г. Ситник.

Серед митників питання, пов'язані з поняттям митного постаудиту та управлінням ризиків, досліджували вчені С. Галько, С. Терещенко, Г. Кулик, Б. Літовченко, Т. Єдинак, О. Вакульчик, О. Комаров, Є. Книшек та ін. Так, наприклад, Є. Книшек розглядає управління ризиком як систематичну роботу щодо запобігання й мінімізації ризиків, оцінки ефективності діяльності, а також контролю за застосуванням митних процедур і митних операцій, що передбачає безперервне оновлення, аналіз і перегляд наявної у митних органів інформації. Таке систематичне використання процедур у практичній діяльності митних органів, зазначає Є. Книшек, забезпечує їх інформацією, необхідною для охоплення переміщення товарів чи партій, які несуть ризики [9, с. 71]. Загалом представники митної справи підкреслюють необхідність створення ефективної системи управління ризиками як однієї з передумов належного функціонування всієї митної служби. Дослідження процесів регулювання ризиків на державному рівні з використанням інформативної бази митного постаудиту при контролі за дотриманням законодавства у сфері митної справи учені вважають одним із основних шляхів удосконалення усієї системи митної служби.

У Державній прикордонній службі окремі аспекти управління ризиками досліджують А. Мисик (методика організації роботи штабу прикордонного загону щодо вирішення типових завдань охорони державного кордону), В. Назаренко, В. Серватюк, О. Ставицький (теорія і практика організації та здійснення прикордонного контролю в контексті забезпечення національної безпеки України в прикордонній сфері, В. Мазур, Ю. Івашков (оперативно-службова діяльність відділу прикордонної служби Державної прикордонної служби України),

В. Баратюк, С. Каштелян (організація оперативно-службових дій підрозділів охорони державного кордону і керівництво ними) та ін. Дослідники розкрили окремі аспекти інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності, підкресливши, що ризик-менеджмент у прикордонній службі потрібно використовувати для управління виключно специфічними ризиками - під час прикордонного контролю та щодо дослідження ризиків службової діяльності посадових осіб прикордонної служби.

Безпосередньо оцінку ризику ділянки державного кордону щодо протиправної діяльності із застосуванням ієрархічного нечіткого логічного висновку здійснили О. Андрощук та А. Войтович [2], прогноз ефективності охорони державного кордону на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби типу «Б» з урахуванням варіантів організації інформаційного забезпечення оперативно-службової діяльності - А. Курашкевич [10].

Дослідники А. Мальцев і О. Шинкарук визначили особливості формалізації оцінювання ризиків під час прийняття рішення начальником відділу прикордонної служби рішення на організацію оперативно-службової діяльності. Учені розглядають ризик як прогнозовану векторну величину збитку, що може виникнути внаслідок прийняття рішень в умовах невизначеності та реалізації загрози, як кількісну міру безпеки. А. Мальцев і О. Шинкарук розглядають ризик як величину прогнозовану, трактуючи оцінку ризику як прогнозування величини, що містить співвідношення імовірності настання події і збитків від неї [12, с. 157]. Для формалізації оцінювання ризиків дослідники використали ймовірнісний підхід, що враховує різні варіанти настання несприятливих подій та можливі їх наслідки, визначили показники пріоритетності ризиків, які необхідно враховувати в процесі аналітичної діяльності. Така формалізація, як зазначають учені, дозволить начальнику відділу прикордонної служби здійснювати комплексне управління ризиками за рахунок вибору раціональних варіантів рішень на організацію оперативно-службової діяльності.

Дослідники В. Городнов, В. Кириленко, В. Петров розробили показники оцінки ризиків прикордонного контролю в автомобільних пунктах пропуску через державний кордон України. Учені вважають, що за рахунок вимірювання поточного рівня ризиків з метою своєчасного прийняття рішень, адекватних поточній ситуації можна суттєво знизити частоту появи зазначених помилок і підвищити ефективність прикордонного контролю в автоматизованих пунктах пропуску [6, с. 212-215].

А. Махнюк і О. Кириченко розглянули окремі питання інформаційно-аналітичного забезпечення інтегрованого управління кордонами, зокрема, розроблення та створення бази даних паспортів загроз прикордонній безпеці, обґрунтували форму та структуру паспорта загрози [11, с. 109]. Учені вважають, що на сучасному етапі запровадження інтегрованого управління кордонами для розроблення паспортів загроз та фіксації результатів моніторингу з метою подальшого використання під час проведення аналізу доцільно здійснювати візуалізацію даних з використанням офісних або спеціальних програмних продуктів.

Загалом дослідники одностайні, що збільшення обсягів інформаційних потоків та потреба в удосконаленні методів оброблення і перетворення інформації обумовлює необхідність розвитку відомчих систем управління ризиками. Питання оцінки ризиків у прикордонній сфері на сьогодні розглянуто з позицій інформаційно-аналітичного забезпечення інтегрованого управління кордонами, оцінки ефективності прикордонного контролю в пунктах пропуску, оцінки поточних ризиків прикордонного контролю в автоматизованих пунктах пропуску в умовах зростання інтенсивності потоку автомобілів, для яких застосовується скорочений режим перевірок.

Окремі аспекти підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до прийняття управлінських рішень розглядали Л. Балагур, Ю. Дем'я - нюк, І. Новак, О. Сафін, В. Собко, О. Торічний, В. Уліч, Ю. Царьов, Н. Чорноусенко та ін. Безпосередньо педагогічні умови формування інформаційної культури у майбутніх офіцерів-прикордонників вивчав А. Білорус, але він не звертав посиленої уваги на особливості роботи офіцерів-прикордонників з інформацією при застосуванні методів аналізу ризиків в оперативно-службовій діяльності [3]. Учений

О. Діденко, розглядаючи проблему формування професійної творчості в майбутніх офіцерів Державної прикордонної служби України, звертав увагу на уміння офіцерів-прикордонників вирішувати складні завдання професійної діяльності в контексті здатності майбутніх офіцерів-прикордонників до професійної творчості [7]. Проте у цих працях не простежено особливостей роботи щодо формування у майбутніх офіцерів-прикордонників професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до застосування методів аналізу ризиків в оперативно-службовій діяльності, не запропоновано безпосередньо педагогічних умов, не визначено основних напрямів роботи щодо формування професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до застосування методів аналізу ризиків.

Аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що на сьогодні серед досліджень проблеми формування у майбутніх офіцерів-прикордонників професійної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до застосування методів аналізу ризиків в оперативно-службовій діяльності можна виокремити декілька груп. Насамперед це дослідження, що математично обґрунтовували методи аналізу ризиків, розробляли економічні теорії ризику, а також роботи, у яких розкрито загальні положення гносеології ризику, його прояви в економіці та суспільному житті. Друга група - це роботи вчених, де розглядаються питання ризику та його обчислення в системі управління та ризик-менеджменту та прикордонного контролю. Питання оцінки ризиків у прикордонній сфері на сьогодні розглянуто з позицій інформаційно-аналітичного забезпечення інтегрованого управління кордонами, оцінки ефективності прикордонного контролю в пунктах пропуску та ін. До третьої групи можна зарахувати роботи, у яких питання формування готовності до аналізу ризиків розглядається в контексті загальної підготовки офіцера-прикордонника до професійної діяльності, а також формування професійної компетентності. Усі дослідники одностайні, що вивчення проблем аналізу ризиків, підготовка майбутніх офіцерів-прикордонників до використання методів аналізу ризиків у є одним з найбільш перспективних в аспекті підвищення ефективності їх підготовки до оперативно-службової діяльності.

Список використаної літератури

прикордонник ризик економічний офіцер

1. Александрова М.М. Розвиток теорії ризиків в економічній науці: еволюційний підхід / М.М. Александрова, К.К. Уллубієва // Вісник ЖДТУ №1 (47). - Економічні науки. - С. 217-220.

2. Андрощук О.С. Оцінка ризику ділянки державного кордону щодо протиправної діяльності із застосуванням ієрархічного нечіткого логічного висновку / О.С. Андрощук, А.І. Войтович // Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України №55. Частина ІІ. - Хмельницький: НАДПСУ 2011. - С. 70-74.

3. Білорус А.М. Педагогічні умови формування інформаційної культури у майбутніх офіцерів-прикордонників: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / А.М. Білорус; Нац. акад. Держ. прикордон. служби України імені Богдана Хмельницького. - Хмельницький, 2010. - 20 с.

4. Вітлінський В.В. Концептуальні засади ризикології у фінансовій діяльності / В.В. Вітлінський // Фінанси України. - 2003. - №3. - С. 3-9.

5. Вишняков Я.Д. Общая теория рисков: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Я.Д. Вишняков, Н.Н. Радаев. - 2-е изд., испр. - М.: Издательский центр «Академия», 2008. - 368 с.

6. Городнов В.П. Показник оцінки ризиків прикордонного контролю в автомобільних пунктах пропуску через державний кордон України [Електронний ресурс] / В.П. Городнов, В.А. Кириленко, В.М. Петров // Збірник наукових праць Харківського університету Повітряних сил. - 2016. - Вип. 2. - С. 212-215. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ZKhUPS_2016_2_54

7. Діденко О.В. Теоретико-методичні засади формування здатності до професійної творчості в майбутніх офіцерів Державної прикордонної служби України: дис…. доктора пед. наук: 13.00.04 / Діденко Олександр Васильович. - Луганськ, 2009. - 533 с.

8. Клапків М.С. Питання етимології економічного ризику / М.С. Кла - пків // Фінанси України. - 2001. - №4. - С. 14-20.

9. Книшек О.О. Управління ризиками як основа проведення успішного митного постаудиту: зарубіжний досвід та українські перспективи [Електронний ресурс] / О.О. Книшек, Є. С. Дяченко, Ю.М. Білан // Вісник Академії митної служби України. Сер.: Економіка. - 2012. - №2. - С. 68-75. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vamsue_2012_2_11

10. Курашкевич А.П. Методика прогнозу ефективності охорони державного кордону на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби типу «Б» з урахуванням варіантів організації інформаційного забезпечення оперативно-службової діяльності: дис. кандидата військ. наук: 21.02.02 / Андрій Петрович Курашкевич. - Хмельницький, 2012. - 288 с.

11. Махнюк А.В. Стратегічний аналіз ризиків у сфері інтегрованого управління кордонами: розроблення паспортів загроз прикордонній безпеці [Електронний ресурс] / А.В. Махнюк, О. І. Кириченко // Економіка та держава. - 2012. - №7. - С. 107-109. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ ecde_2012_7_33

12. Шинкарук О. Формалізація оцінювання ризиків під час прийняття рішення начальником відділу прикордонної служби на організацію оперативно-службової діяльності [Електронний ресурс] / О. Шинкарук, А. Мальцев // Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Сер.: Військові та технічні науки. - 2016. - №3. - С. 154165. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpnapv_vtn_2016_3_15

Размещено на Allbest.ru