Лікувально-оздоровча робота в спеціальному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні засади організації лікувально-оздоровчої роботи в спеціальному закладі

1.1 Сутність та роль лікувально-оздоровчої роботи в спеціальному закладі

1.2 Принципи організації та нормативно-правове регулювання лікувально-оздоровчої роботи в спеціальних закладах освіти

1.3 Лікувально-оздоровча робота з дошкільниками з порушенням мовленнєвого розвитку

Висновки до І розділу

Розділ ІІ. Практична організація лікувально-оздоровчої роботи в спеціальних закладах освіти

2.1 Моніторинг стану мовленнєвого розвитку дошкільників

2.2 Організація спеціальної лікувально-оздоровчої програми з дошкільниками

2.3 Порівняльний аналіз результатів констатуючого та контрольного експерименту

Загальні висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Сучасний стан українського суспільства вимагає гуманізації всіх сторін його життя. А тому, звичайно, не можна обійти стороною таку категорію населення, як діти з особливими потребами. Сьогодні в Україні їх налічується близько 3 млн.

Особлива увага має бути приділена дітям, які мають вади в розумовому та фізичному розвитку. Важливим чинником активізації життєвої позиції неповносправних осіб є їхнє здоров'я не лише з медичної, а й із соціальної точок зору. Із цього погляду оздоровча робота для дошкільника в спеціальному закладі є значно важливіша, ніж для здорової, дієздатної дитини.

Так, серйозна фізична вада більшою чи меншою мірою порушує функції організму загалом, координацію рухів, призводить до зміни нормальних рухових стереотипів, що часто супроводжується психічним напруженням, утруднює і навіть виключає контакти з оточуючим світом, тобто веде до дезадаптації дитини у навколишньому світі [8].

Від так, важливим для цієї категорії людей є активне використання лікувально-оздоровчих технологій -- дієвих засобів активної соціальної адаптації дітей з особливими потребами.

Здійснення оздоровчої роботи як засобу, що сприяє соціальній адаптації, розвитку та корекції відповідних вад дошкільників, -- необхідна і важлива ділянка діяльності педагогічних працівників в спеціалізованому дошкільному закладі.

Використання ним оздоровчих технологій має спрямовуватись на вирішення таких завдань:

· виховання активної відповідальної позиції до свого здоров'я;

· забезпечення гігієнічного освітньо-виховного та побутового режиму;

· сприяння зміцненню здоров'я, загартовуванню організму;

· підвищенню його адаптаційних можливостей;

· формування рухових умінь і навичок [15].

Реалізація цих завдань потребує консолідації зусиль та плідної співпраці сім'ї, дошкільного закладу, лікарів і громадськості (конференції, тематичні вечори, батьківські зібрання, спільні оздоровчі заходи), а також зумовлює організацію оздоровчо-гігієнічних форм роботи в дитячих дошкільних закладах протягом дня.

Специфіка такого роду діяльності передбачає, що спеціаліст повинен володіти великим обсягом теоретичних і практичних знань і вмінь, бути готовим до виконання цілої низки відповідних функцій [6].

Початок ХХІ ст. ознаменувався неабияким зацікавленням освітніх закладів щодо проблем збереження та зміцнення здоров'я дітей. Багато в чому це зумовлено складною соціально-економічною та демографічною ситуацією в країні, негативними тенденціями у стані здоров'я молодого покоління. За цей період склалися конкретні уявлення про концептуальні основи такої роботи, її основні напрями, отримані обнадійливі результати з окремих аспектів оздоровчої діяльності [4].

Однак слід констатувати, що, по-перше, робота зі збереження здоров'я в спеціалізованих дошкільних закладах, як правило, має суто медичну основу, оскільки виходить із позиції «лікування хвороб»; по-друге, педагогічною технологією і практикою не розроблені технології переведення знань про здоров'я і здоровий спосіб життя на поведінковий рівень; по-третє, немає ґрунтовних критеріїв оцінювання ефективності стану здоров'я дитини, а воно невпинно погіршується.

Тому стає очевидним, що для перетворення спеціалізованих дошкільних закладів у заклади сприяння здоров'ю недостатньо простого набору окремих профілактичних, оздоровчих і корекційних засобів. Необхідна спеціальна система взаємодії кожного учасника навчально-виховного процесу: інструктора з фізичного виховання, вихователя, музичного керівника, медичної служби, соціального працівника, батьків та інших [9].

Вказані обставини дають можливість констатувати, що лікувально-оздоровча робота, як технологія збереження здоров'я, і забезпечення її високої результативності є вельми важливими на сучасному етапі розвитку нашого суспільства.

За останні роки в нашій країні з'явилася значна мережа дитячих закладів нового типу, зокрема навчально-виховні комплекси компенсуючого типу (дошкільний садок - школа), де навчаються і виховуються діти із порушеннями розвитку. Однією з найпоширеніших патологій психофізичного розвитку серед дітей дошкільного віку є вади мовлення, специфіка яких полягає в системному порушенні всіх сторін і форм мовлення. Надзвичайно важливим для формування мовлення є дошкільний період, коли розвиток дитини відбувається особливо інтенсивно. Але, водночас, мовленнєва функціональна система в цей період є досить чутливою до різноманітних патологічних факторів, які негативно впливають на її формування як у кількісному, так і в якісному плані, спричиняючи вторинні вади у пізнавальній, комунікативній і навчальній діяльності дітей. Ці проблеми вирішуються шляхом використання традиційних медичних і педагогічних заходів, корекційно-педагогічної і лікувально-відновлювальної роботи. Від того, як узгоджують співпрацю медична та педагогічна служби дошкільного закладу, значною мірою залежатиме результат корекційно-реабілітаційної роботи в цілому. Проблеми лікувально-відновлювальної та корекційно-реабілітаційної роботи, шляхи їх вирішення висвітлено в багатьох працях вітчизняних і зарубіжних вчених (Л. Бартєнєва, Л. Єфіменкова, Р. Лапаєва, Є. Соботович, Л. Спірова, В. Тарасун, Т. Філічева, М. Шевченко та інші). Окремі аспекти медико-психолого-педагогічної реабілітації дітей-інвалідів та їхня підготовка до інтеграції в суспільство розглядалися у працях В. Андрієнка, В. Гудоніса, В. Журова, А. Максименка, І. Моргуліса, Г. Мустафаєва та інших дослідників. Водночас, відзначаючи результативність проведених теоретичних і теоретико-прикладних досліджень з означених проблем, багато питань комплексної корекційної допомоги дітям із порушеннями мовлення не знайшли свого вирішення. Зокрема, актуальною є розробка змісту комплексної корекційно-реабілітаційної допомоги дітям із порушеннями мовлення в умовах спеціального дошкільного закладу, шляхи та можливості співпраці медичних і педагогічних служб у наданні такої допомоги тощо [23].

Дослідження вчених в педагогічній та психологічній галузях свідчать про те, що найсприятливіші можливості для розвитку особистості є в дитячому віці (П.П. Блонський, Л.С. Виготський, В.В. Давидов, І.С. Кон, А.В. Петровський, В.А. Сухомлинський, К.Д. Ушинський, С.Т. Шацький).

Зміни, що відбуваються в цей період в організмі дитини, стають основою для формування центрального новоутворення в особистості дитини, яке відображає її об'єктивну і суб'єктивну готовність до повноцінного життя в суспільстві. У дитинстві людина здійснює більш напружену, більш складну, ніж дорослий, роботу з саморефлексії, само побудови.

Незважаючі на пенві теоретичні та практичні дослідження в даній сфері, слід зауважити про недостатню вивченість окресленої нами теми.

Тому вважаємо, що тема нашої курсової роботи «Лікувально-оздоровча робота в спеціальному закладі» є актуальною та потребує детального вивчення.

Отже, мета нашого дослідження - теоретично та практично дослідити принципи організації лікувально-оздоровчої роботи в спеціальних дошкільних закладах.

Об'єкт - процес організації лікувально-оздоровчої роботи в спеціальних закладах дошкільної освіти.

Предмет - лікувально-оздоровча робота з дошкільниками з порушенням мовлення.

З огляду на мету курсової роботи, нами були визначені наступні завдання:

1. Проаналізувати літературу з проблеми лікувально-оздоровчої роботи в спеціальних закладах.

2. Визначити законодавчу базу для побудови лікувально-оздоровчої роботи та принципи її організації.

3. Практично дослідити організацію лікувально-оздоровчої роботи з дошкільниками з особливими освітніми потребами.

4. Здійснити моніторинг стану мовленнєвого розвитку до та після впровадження лікувально-оздоровчої програми.

Для досягнення поставлених завдань, нами були використані теоретичні та практичні методи: теоретичні (аналіз літератури, систематизація та узагальнення отриманих знань); практичні (експеримент - констатуючий, формуючий та контрольний, математична обробка даних).

Розділ І. Теоретичні засади організації лікувально-оздоровчої роботи в спеціальному закладі

1.1 Сутність та роль лікувально-оздоровчої роботи в спеціальному закладі

Збереження та зміцнення здоров'я молоді є одним із головних завдань соціальної програми нашої держави. Для розв'язання цього завдання необхідно сформувати у школярів стійку мотивацію до здорового способу життя, здійснити комплекс здоров'я зберігаючих заходів, спрямованих на усвідомлення ними цінності свого здоров'я [3].

Дитина з особливими освітніми потребами в умовах модернізації та реформування освіти розглядається як особистість, яка має такі ж права, що й інші члени суспільства, що зазначається в ряді нормативно-правових документів України.

У залежності від вікового періоду дітям надають корекційну допомогу в центрах раннього втручання, центрах реабілітації, психолого-медико-педагогічних центрах та спеціальних дошкільних закладах. Для дітей дошкільного віку з особливостями психофізичного розвитку також функціонує мережа освітніх закладів. При переході до шкільного навчання (у зв'язку із виникненням підвищеного фізичного та психічного навантаження), у дітей з порушеннями психофізичного розвитку існує ризик виникнення вторинних ускладнень основного захворювання, супутніх захворювань тощо [11].

Якщо розглянути фізичну складову загального здоров'я дитини з особливими освітніми потребами, то виокремлюється певна закономірність. У дітей з порушеннями психофізичного розвитку спостерігається ряд супроводжуючих соматичних захворювань (хронічні панкреатити, гастрити, вроджені чи набуті захворювання серцево-судинної системи, перенесені оперативні втручання різної складності тощо), часті захворювання дихальних шляхів (гіподинамічні бронхіти, пневмонії, ангіни), морфофункціональні порушення функцій опорно-рухового апарату (порушення постави, викривлення хребта (сколіоз), формування гіперлордозу чи кіфозу, зниження ресорної функції хребта, деформацію нижніх та верхніх кінцівок. плоскостопість) [14].

Аналіз досліджень рухової сфери дітей з вадами розвитку різними авторами дозволяє класифікувати основні порушення фізичного розвитку та моторики, що є основою систематизації фізичних вправ, спрямованих на виявлення недоліків рухів. При розгляді якісних довільних рухів в основних рухових функціях у них виявляються найрізноманітніші порушення: порушення функцій опорно-рухового апарату; незкоординованість; дискоординація рухів; неточність виконання рухових дій у просторі, у часі, неритмічність; низький рівень диференціювання м'язових зусиль; недостатність розвитку функції рівноваги [5].

Характерними особливостями дітей з вадами є різноманітні порушення їхнього психічного розвитку: малорухомість, уповільненість усіх рухів, або навпаки явища рухової гіперактивності, занепокоєння, діти відрізняються моторною скутістю, яка проявляється в незграбності, у невмінні швидко і правильно виконувати той чи інший рух. Особливо яскраво загальмованість спостерігається в ігровій діяльності, при ходьбі, бігу, стрибках. Рухове розгальмовування дітей ґрунтується на тому, що вони легко збуджуються, метушаться під час ігор. Рухи у дітей рвучкі, недостатньо цілеспрямовані, некоординовані, тонкі довільні рухові акти формуються із затримкою, а їх амплітуда має великі розмахи [7].

Дослідниками відмічено, що дітям із психофізичними порушеннями притаманні симптоми швидкої втомлюваності, недостатньої концентрації уваги, дратівливість, лабільність емоційної сфери, загальна ослабленість. Така особливість психічної сфери потребує корекції.

Разом з тим, у дітей з особливими освітніми потребами спостерігається недорозвиток дрібної моторики, порушення зорово-моторної координації, відсутня чи слабо виражена ізольована, диференційована предметно-маніпулятивна діяльність рук. Як наслідок - неготовність руки до письма, неможливість формування навичок самообслуговування .

Як зазначають фахівці, у дітей з особливими потребами внаслідок недосконало розвиненої артикуляційно-м'язової системи порушена мовленнєва функція, отже, і комунікативні властивості також.Така особливість психічної сфери потребує корекції [21].

Стає очевидним, що ефективність проведення навчально-виховних та корекційно-реабілітаційних заходів дітям з різними захворюваннями значною мірою залежить від відсутності соматичних, простудних захворювань, сформованості психічної сфери як складової загального здоров'я дитини з порушеним розвитком.

Лише за умови забезпечення навчально-оздоровчого простору, який передбачає надання якісних освітніх послуг, комплексної систематичної, довготривалої, безперервної корекційно-оздоровчої роботи, дитина з порушеннями може досягнути максимально оптимального рівня розвитку .

Проведений аналіз особливостей загального здоров'я дітей з порушеннями психофізичного розвитку дозволяє стверджувати про необхідність упровадження у навчально-виховний процес здоров'язберігаючих технологій [19].

Завданнями навчальних закладів, які виховують дітей з особливими освітніми потребами, передбачається забезпечення умов навчання в школі дітей з обмеженими руховими та інтелектуальними можливостями, формування життєвих компетентностей та навичок самообслуговування; профілактика соматичних захворювань та дихальних шляхів, порушень постави, виникнення сколіозу, деформацій кінцівок; формування мотивації у вихованців до здорового способу життя, до самостійних занять з фізичної культури та спорту; підвищення неспецифічної опірності організму засобами оздоровчих технологій; формування соціо-побутової моделі поведінки.

З огляду на завдання освітніх закладів (як дошкільних, так і школи (спеціальних та загальних), метою усіх здоров'язберігаючих освітніх технологій у контексті навчально-виховного процесу є формування гармонійної особистості дитини шляхом надання їй необхідних знань, умінь та навичок здорового способу життя, а також їх використання у повсякденному житті, варіативно до конкретної ситуації .

Для ефективного впровадження оздоровчих технологій у контексті навчально-виховного процесу доцільним є створення міждисциплінарної команди, яка об'єднуватиме освітян, корекційних фахівців, медиків та батьків дітей. Завданнями освітньої сфери передбачається виконання діагностичних, виховних, освітніх та розвивальних заходів. Завдання в медичній сфері забезпечують діагностичні, лікувальні, профілактичні та корекційно-реабілітаційні напрямки впливу . Залучення батьків забезпечить наступність та безперервність навчально-оздоровчої роботи. Координовані дії такої міждисциплінарної команди дозволяють сформувати дітям з особливими освітніми потребами необхідний навчально-оздоровчий простір для реалізації навчально-виховної та корекційно-відновлювальної роботи, які є взаємообумовленими та взаємопов'язаними [17].

Отже, комплексне застосування медичних та психолого-педагогічних заходів дозволяє створити ефективний загальний вплив для формування корекційно-освітнього, навчального та лікувально-оздоровчого простору.

1.2 Принципи організації та нормативно-правове регулювання лікувально-оздоровчої роботи в спеціальних закладах освіти

Законодавче визнання права на здобуття освіти громадянами України набуло у прийнятому 1993 році Законі «Про освіту», де визначено, що основним завданням цього Закону є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України.

Освіта в Україні ґрунтується на «…засадах гуманізму, демократії, національної свідомості…»

У статті 3 «Право громадян України на освіту», визначено, що громадяни України мають право на безкоштовну освіту в державних навчальних закладах незалежно від будь-яких ознак, в тому числі і від стану здоров'я. Це право забезпечується розгалуженою мережею навчальних закладів; відкритим характером навчальних закладів, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина; різними формами навчання -- очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем [18].

Стаття 37 Закону «Про освіту» визначає освітні можливості для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації. Так, у п.4 зазначається, що «Для осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи-інтернати».

Гуманізм та демократія як підґрунтя освіти; доступність та безоплатність освітніх послуг; право всіх громадян на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно, зокрема, від стану здоров'я; відкритий характер навчальних закладів; створення умов для навчання відповідно до здібностей та інтересів дає підстави розглядати цей основний освітній документ, що регламентує функціонування освітньої системи України, як прогресивний крок у виконанні вимог міжнародних нормативно-правових документів, що були ратифіковані Україною [23].

Чинне законодавство стосовно дітей з особливми освітніми потребами вирізнялося численними правовими нормами, які були представлені в різних джерелах, затверджувалися в різні часи, стосувалися різних категорій, характеризувалися суперечливістю та непослідовністю, що ускладнювало їх використання.

Згідно Закону спеціальні освітні заклади спільно з органами соціального захисту та охорони здоров'я мають забезпечити дошкільну, шкільну освіту та виховання осіб з обмеженими можливостями здоров'я, здобуття ними середньої професійної та вищої професійної освіти у відповідності з індивідуальною програмою реабілітації.

На основі державної типової програми реабілітації дітей з особливими освітніми потребами розробляються індивідуальна програма реабілітації. Слід зауважити, що індивідуальна програма реабілітації осіб з особливими потребами є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями тощо.

Таким чином, законодавчо затверджено, що діти навіть з важкими формами відхилень , мають перебувати вдома і одержувати належну соціальну, педагогічну та психологічну підтримку.

Проект Закону «Про спеціальну освіту» спрямований на створення законодавчої бази для задоволення потреб осіб з обмеженими можливостями здоров'я в отриманні освіти та створення сприятливих умов для адаптації та інтеграції цих осіб у суспільство [12].

Затвердження цього законодавчого документу сприятиме реформуванню спеціальної освіти у відповідності з міжнародними нормами в галузі освіти дітей з особливостями розвитку.

Слід зазначити, що послуги надаються дитині у закладі, в якому вона здобуває освіту у вигляді індивідуальних або групових занять, консультацій, індивідуального супроводу та допомоги. До надання спеціальних послуг навчальний заклад залучає фахівців (корекційного педагога, логопеда, психолога або психотерапевта, реабілітолога), в тому числі з інших спеціальних установ, на підставі відповідної угоди [13].

Отже, аналіз законодавчих та нормативно-правових документів засвідчив, що політика сучасної України щодо дітей з порушеннями психофізичного розвитку як міноритарної групи, що потребує реабілітації та інтеграції, характеризується максимальним залученням держави до системного вирішення проблем, однак, суспільно-соціальний устрій при цьому не змінюється. Незважаючи на те, що в Україні розроблена законодавча база для здобуття освіти дітьми з обмеженнями, механізми реалізації цього процесу відсутні, що негативно позначається на розбудові інклюзивної освіти.

1.3 Лікувально-оздоровча робота з дошкільниками з порушенням мовленнєвого розвитку

Лікувально-оздоровча - це цілеспрямований педагогічний процес, спрямований на формування у дітей рухової активності, на зміцнення здоров'я та загартування організму, формування фізичної культури, здорового способу життя, формування навичок гігієни.

У дітей з порушенням мовлення спостерігається порушення загальної і дрібної моторики, недостатність рухової сфери різного ступеня, дихання поверхневе, а також - порушення рівноваги і тонусу м'язів, уповільнення рухів.

Більшість дошкільників з порушенням мовлення мають супутні порушення рухового апарату, а саме порушення постави та формування зводу стопи [16].

У ході організації лікувально-оздорровчої роботи з дошкільниками, що мають мовленнєві порушення, слід використовувати наступні спеціальні корекційні завдання:

- коригування моторної сфери, відповідно до порушень;

- вироблення чітких координованих рухів під словесний супровід;

- розвиток фонематичного слуху;

- розвиток дрібної моторики, ручної вправності;

- навчання правильному диханню;

- розвиток здатності орієнтуватися в просторі;

- розвиток міміки, жестикуляції;

- розвиток мовлення за допомогою рухів;

- формування в процесі фізичного виховання просторових і часових уявлень;

- вивчення в процесі предметної діяльності на заняттях з фізкультури різноманітних властивостей матеріалів (важкий, гладкий);

- формування в процесі рухової діяльності операцій мислення;

- виховання швидкості реакції [7].

Інструкторам таз фізичного виховання рекомендовано використовувати наступні форми роботи: ранкова гімнастика; фізкультхвилинки; фізкультурні заняття; логоритміка; коригувальні вправи; дихальні вправи; вправи на розслаблення та напруження м'язів; ритмічна гімнастика; рухливі ігри оздоровчого спрямування; вправи на розвиток дрібної моторики пальців рук; елементи Су-Джок терапії; самомасаж [6].

Серед вправ на формування рухових умінь і розвиток фізичних якостей виокремлюють вправи на:

- тренування рівноваги;

- розвиток і вдосконалення координації рухів;

- розвиток просторових уявлень і орієнтації в просторі;

- розвиток відчуття ритму рухів (з використанням музичного супроводу);

- розвиток гнучкості, відновлення еластичності м'язів;

- формування загальної витривалості;

- розвиток і підтримання достатнього рівня силових якостей.

Усі ці різновиди вправ використовують з метою удосконалення рухової сфери дітей із порушеннями мовлення та зменшення її відставання від рухової сфери однолітків. Коригувальні вправи сприяють гармонізації розвитку дітей та зміцненню основних груп м'язів, закріпленню фізіологічно правильної постави.

До них належать вправи на: формування на корекцію постави; формування зводу стопи; зміцнення м'язів черевного пресу. Логоритмічними називають фізичні вправи з промовлянням віршованих текстів. Їх використовують для автоматизації рухів і стимулювання активного мовлення [5].

Окрім цього, такі вправи активізують артикуляцію й силу голосу, що є одним з важливих завдань під час роботи з дітьми із порушеннями мовлення. Дихальні вправи в роботі з дітьми з порушеннями мовлення використовують для поліпшення легеневої вентиляції, зміцнення дихальних м'язів та корекції мовного дихання, тобто для відпрацювання короткого вдиху й тривалого мовного видиху.

Дихальні вправи рекомендовано виконувати в повільному темпі, без напруження, з паузами для відпочинку. Короткий мовний вдих найліпше виконувати під час вправ із випрямленням тулуба, розведенням рук у сторони, тривалий видих - під час вправ із нахилами тулуба вперед, підніманням та опусканням рук, присідання. Вправи на розслаблення та напруження м'язів сприяють корекції (регуляції) тонусу м'язів. Особливо корисно виконувати їх із різною ампулітудою та швидкістю [9].

Оскільки в дітей з порушеннями мовлення тонус м'язів змінений, то вправи на розслаблення та напруження м'язів є незамінною складовою роботи з фізичного виховання. Одним з найефективніших засобів впливу на рухову сферу дітей із порушеннями мовлення є ритмічна гімнастика. Основною структурною одиницею ритмічної гімнастики є композиція, тобто злита за технікою виконання й безперервна за змістом рухлива вправа [13].

У роботі з дітьми з порушеннями мовлення використовують такі рухливі ігри оздоровчого спрямування, як от:

- на розвиток фонематичного слуху; - зі звуконаслідуванням;

- на розвиток артикуляційної моторики;

- із переключенням уваги з одного руху на інший;

- логоритмічні;

- на розвиток уваги, пам'яті в поєднанні з розвитком мовлення.

З метою розвитку дрібної моторики рук доцільно використовувати такі вправи: рухи прямих пальців рук з промовлянням речитативів, віршів, казок - руки пальцями двох рук водночас, окремо пальцями правої та лівої рук чи почергово; згинання та розгинання пальців рук - на двох руках водночас, окремо пальців правої та лівої рук чи почергово; виконання обертальних рухів кистями рук та кожним пальцем; постукування пальцями рук по різних поверхнях.

Ефективним для розвитку мовлення дітей та поліпшення координації рухів є стимулювання мовленнєвих та рухових центрів на стопах і долонях за допомогою механічного масажу різними предметами, як-от: кульки, масажні м'ячики, горіхи, еластичне кільце [17].

Досить вдалим є використання масажних вправ для поліпшення психоемоційного стану - під відповідний музичний супровід; - формування почуття ритму - під ритмічну музику; - тактильну стимуляцію та розвиток дрібної моторики пальців рук - почергове надягання масажних кілець на кожен палець з промовлянням віршованих текстів.

Стопа й долоня є «дзеркальним відображеннями» організму людини, тому стимулювання певних точок на них є своєрідним дистанційним керуванням органами й системами. Для відновлення після занять і зняття напруження з м'язів та інших органів можна використовувати такі вправи: релаксаційне масажування шкіри на ділянках мовленнєвого апарату та дихальних шляхів; масаж кистей рук і пальців - прийом поглажування та легкого розминання. Під час занять з фізкультури та індивідуальної роботи з дітьми, що мають порушення мовлення, інструктор з фізкультури контролює, аби діти правильно називали інвентар та матеріали, які використовують на занятті, а також дії, які вони виконують [2].

Також він спонукає дітей: - використовувати в мовленні словосполучення, які складаються з прикметників та іменників, мовленнєві конструкції різного типу; - супроводжувати виконувані дії словами; - правильно використовувати лексику, граматичні конструкції, пов'язані з лексичною темою, яку вивчають у групі; - правильно використовувати навички й уміння, отримані під час вивчення фонетичного, лексико-граматичного матеріалу на заняттях.

Під час рухливих ігор, фізкультурних свят і розваг інструктор з фізкультури має звернути увагу на правильне узгодження рухів та мовлення під час виконання окремих рухових дій, оволодіння навичками правильного дихання, зокрема подовжений видих ротом, діафрагмальний вдих носом.

Висновки до І розділу

1. Науково-теоретичний аналіз загальної та спеціальної науково-методичної літератури, практики навчання дітей з особливими потребми, засвідчив посилений інтерес науковців і практиків до проблеми подолання порушень психофізичного розвитку, що передбачає створення відповідних умов для реалізації і розвитку їх потенційних можливостей та застосування корекційно-педагогічних і реабілітаційно-оздоровчих засобів. Однак практика використання наявних корекційних програм засвідчила їх недостатню ефективність, що зумовило пошук нових підходів, засобів, методів і форм проведення корекційно-розвивальної роботи до дітей з особливими потребами.

2. Важливе місце в загальній структурі корекційно-розвивального навчання розумово відсталих дітей посідає фізичне виховання, оскільки крім оздоровчої функції воно є потужним стимулом корекції рухової сфери та психіки дітей, а також посідає центральне місце у підготовці учнів з інтелектуальними вадами до самостійного життя та виробничої діяльності, виховує рухову грамотність та особистісні якості, сприяє соціальній адаптації та інтеграції в суспільство.

3. Отже, перелік підібраних вправ, завдань, котрі мають на меті розвиток та корекцію мовлення дошкільників в спеціальних закладах дошкільної освіти (чи в інклюзивних групах), відносяться до лікувально-оздоровчих технік та покликані розв'язати поставлене завдання через корекцію опорно-рухового апарату, м'язової системи, дихальної системи тощо. Слід зауважити, що застосування вказаних вправ слід виконувати комплексно, долучатись має не лише інструктор з фізичного виховання, а й - музичний керівник та вихователь.

лікувальний освіта мовленнєвий дошкільник

Розділ ІІ. Практична організація лікувально-оздоровчої роботи в спеціальних закладах освіти

2.1 Моніторинг стану мовленнєвого розвитку дошкільників

Система моніторингу розвитку дитини -- дошкільника з мовними порушення передбачає забезпечення комплексного підходу до оцінки підсумкових і проміжних результатів освоєння програми і дозволяє здійснювати оцінку динаміки досягнень дітей [8].

Моніторинг -- це цілеспрямована планомірна система, усвідомлена на всіх етапах корекційно -- педагогічного процесу. Учитель -- логопед відстежує динаміку засвоєння дошкільнятами програмного матеріалу, підготовку дітей до школи з метою виявлення особливостей, змін в мовному розвитку дитини для подальшого врахування при плануванні і проведенні освітнього процессу [20].

Моніторинг процесу мовленнєвого розвитку проводиться 3 рази на рік поетапно:

1. Початковий етап -- на початку навчального року.

2. Проміжний -- в середині навчального року.

3. Підсумковий -- в кінці року.

Етапи проведення моніторингу:

Визначення об'єкта, цілей, завдань моніторингу.

Визначення критеріїв, показників оцінювання.

Підбір методик обстеження.

Кількісна і якісна обробка результатів.

Вироблення логопедичного висновку.

Вироблення і формулювання прогнозу тенденції розвитку.

Розробка корекційних заходів впливу [4].

Форма проведення моніторингу:

Первісне обстеження стану мови в середній групі -- виділення «групи ризику», в разі необхідності, направлення дітей до фахівців (психоневролога, ортодонта, стоматолога, сурдолог, отоларинголога).

Глибокі логопедичні обстеження в старшій групі і заповнення мовних карт на зарахування на Логопункт з паралельної формулюванням висновків і логопедичного висновку.

Складання таблиці «Зведена таблиця логопедичного обстеження».

Аналіз мовного розвитку на кінець навчального року з метою оцінювання результативності роботи і визначення перспектив у роботі на наступний день.

Батьківські збори, консультації -- оповіщення підсумків діагностики, обговорення напрямку корекційної роботи, рекомендації, демонстрація практичних прийомів у вигляді круглих столів, практикумів, майстер-класів.

Ведення «Екрану звуковимови» наочно показує динаміку вдосконалення мовного розвитку кожної дитини.

Виконання рекомендацій фахівця для закріплення дитиною пройденого матеріалу.

ПМПК, ПМПК є однією з форм обліку інформації про індивідуально-корекційної роботи з дітьми та формою взаємодії фахівців ДОУ [1].

Результати моніторингового відстеження розвитку мовлення дітей надалі можна використати таким чином:

При плануванні корекційно-розвиваючої роботи з дітьми;

Створення спеціально організованої предметно-розвиваючого середовища в кабінеті вчителя-логопеда і в групах;

Організація НСД з дітьми;

Визначення тимчасового навантаження на кожну дитину;

Прогнозування результатів корекційно-розвиваючої роботи.

Після теоретичного опрацювання питання моніторингу мовленнєвого розвитку, нами було проведено констатуючий етап діагностування дошкільників з проблеми мовленнєвого розвитку.

Під час дослідження звукової сторони мовлення ми звертали увагу на особливості відтворення дитиною звукового складу слова, чи усі звуки вимовляються правильно, чи є пропуски, заміни звуків, спотворення, стабільний чи нестабільний характер порушень.

Завдання 1. Дитині пропонується назвати картинки з заданим звуком, який стоїть в різних позиціях у слові. Якщо дитина вимовляє звук неправильно, педагог пропонує вимовити цей звук ізольовано.

Завдання 2. Повторити ряд складів: па - пта, то - кто, ста-сва-сма-ства.

За результатами виконання завдання № 1, 2 ми отримали наступні дані

Таблиця № 1 Результати перевірки стану звуковимови та звукової структури слова

№ завдання	Рівні
	високий	достатній	середній	низький
Завдання № 1	1	2	4	3
Завдання № 2	0	2	5	3

З метою обстеження рівня розвитку фонематичного аналізу (на практичному рівні) дитині пропонувалось виконати ряд завдань (з використанням звуків, які вона вимовляє правильно) на основі слухового сприймання еталонного мовлення педагога з акцентованою вимовою необхідного звука.

Впізнавання ізольованого звука з-поміж інших:

? голосний серед приголосних (підніми руку (прапорець, сигнал), коли почуєш а (м, а, д, к, а, в, а, с);

? приголосний серед голосних (підніми руку, коли почуєш м (о, у, м, и, е, м, а, і, м);

? приголосний серед звуків, далеких за акустико-артикуляційними ознаками (підніми руку, коли почуєш в (р, к, в, п, с, ш, в, д);

? приголосний серед звуків, близьких за акустико-артикуляційними ознаками (підніми руку, коли почуєш с (ш, с, ж, ть, ц, ч, с);

Таблиця № 2 Результати дослідження рівня розвитку фонематичного аналізу

Кількість дошкільників	Рівні
	високий	достатній	середній	Низький
	0	2	3	5

З метою вивчення розвитку слухової уваги дітям було поставлено наступні завдання

? виділити заданий звук (голосний, приголосний) серед інших звуків;

? виділити задане слово з ряду названих слів;

? виділення «випадкового» речення з пропонованого тексту. Дитині пропонується послухати невеличке оповідання, в яке включене речення, далеке за змістом.

Таблиця № 3 Результати дослідження розвитку фонематичного слуху

Кількість дошкільників	Рівні
	високий	достатній	середній	Низький
	2	3	0	5

Отже, результати констутуючого експерименту засвідчують необхідність побудови лікувально-оздоровчої, кореційної роботи з метою якісного мовленнєвого розвитку дошкільників.

2.2 Організація спеціальної лікувально-оздоровчої програми з дошкільниками

Корекційні вправи впроваджують з метою виправлення мовних вад при використанні вправ спрямованих на умовно-рефлекторну діяльність. Нервові процеси, що виникають при умовно-рефлекторній діяльності, складним чином взаємодіють між собою. Поширення нервових процесів називається іррадіацією, а наступне зосередження їх у вихідному пункті мозку -- концентрацією.

Отже, виникнення процесів порушення чи гальмування у визначеній ділянці головного мозку супроводжується завдяки іррадіації змінами діяльності сусідніх нейронів.

Корекція порушень фонетико-фонематичної сторони мовлення дітей із ЗНМ передбачає формування правильної артикуляції відсутніх та порушених у вимові приголосних звуків пізнього онтогенезу, їх автоматизація та диференціація у різних фонетичних умовах.

У процесі корекційної роботи передбачається: розвиток слухової та слуховимовної диференціації непорушених у вимові звуків, удосконалення фонематичних уявлень, формування здібностей здійснювати складні форми фонематичного аналізу та синтезу (знаходити місце звука в слові, послідовність і кількість звуків у слові).

З огляду на обрану нами тему «Лікувально-оздоровча робота в спеціальних закладах освіти», ми вирішили побудувати корекційну, лукавально-оздоровчу програму на основі використання фізкультурних вправ.

Для маленьких - фізкультура у віршиках

Прогулянка до лісу

І. Ходьба і біг

Ось вузька доріжка,

Ось -- веселі ніжки.

На вузьку доріжку

Стали наші ніжки.

Вихователь показує накреслену доріжку, притупує ногами. Діти стають на доріжку.

Ніженьки крокують.

Діточки рахують:

Раз, два, раз, два.

Біля стежечки трава.

Раз, два, раз, два,

В мишеняток тут нора.

Ходьба за вихователем, руки на поясі.

Мишенята дружно грають,

Швидко бігають, стрибають.

Побіжімо, дітки, з ними,

З мишенятами малими.

Легкий біг за вихователем.

Далі крокуємо,

Весело рахуємо!

Раз -- береза, два -- ялинка,

Три -- красуня-горобмнка.

Уповільнена ходьба з поворотами тулуба.

А чотири -- красень-дуб.

Зупинились діти тут.

Повернутися обличчям в середину кола.

У кущах зайці дрімають,

Бо хатиноньки не мають.

Побудуєм хатку їм,

Сірим зайчикам малим?

Діти присідають, удають, що заглядають під кущі, встають -- розводять руки в сторони. Присідають, встають -- руки вперед.

II. Загальиорозвивальні вправи

А який збудуєм дім

Нашим зайчикам малим?

Отакий високий,

Отакий широкий. (3 рази)

Піднімають руки вгору, розводять в сторони.

Молоточки стуки-стуки,

Дуже вправні наші руки!

Стуки-стуки молоток,

Забиваємо гвіздок. (3 рази)

Присісти, пристукувати кулачками по підлозі.

Дім зайцям побудували,

3 цегли піч їм змурували. Нарубаймо зараз дров,

Щоб в печі горів вогонь.

З'єднати руки в замок. Нахили тулуба вперед, юв рубають дрова.

Після праці потяглись,

Потім нахилились.

Ще разочок потяглись,

Знову нахилились.

Вправа на відновлення дихання.

До побачення, зайці!

Будьте всі здорові!

Відпочили трішки ми,

Далі йти готові.

III. Основні рухи

Ми йдемо у ліс гуляти,

Ягоди, гриби збирати...

Ліс стає густішим,

Діти йдуть тихіше...

Ходьба з уповільненням темпу.

Над стежиною низенько

Посхилялися гілки...

А ми все одно пройдем!

Не пройдем -- так проповзем!

Підлізання під дугами.

Ось -- струмочок,

Ось -- місточок.

Ми місточок перейдемо,

На галявину стрибнемо.

Ходьба по гімнастичній лаві, зістрибування з лави.

Тут немає хижих тигрів,

Можна грати в різні ігри.

Рухливі ігри "Сонечко та дощик", "Пташки літають”

Заключна ходьба.

«КИЦИН ДІМ»

І. Ходьба, біг, імітаційна ходьба

На столі стоїть іграшковий будиночок. Біля будиночка -- киця.

Вихователь читає вірші:

Дзелень-бом, дзелень-бім!

У дворі -- високий дім.

Киця в домі тім живе

І гостей до себе жде.

Вихователь бере іграшкових козу та цапа.

Ось цапок у гості йде

І козу свою веде.

Чітко тупають копитця.

Зустрічай сусідів, кицю!

Вихователь крокує, тримаючи в руках іграшки, Ііти йдуть за ним. Підійшовши до будиночка, вкло-Іяються, вихователь ставить козу і цапа поруч з кицею.

А свиня! А свиня!

Сіла верхи на коня!

Швидко скаче!

Пил стовпом!

Дзелень-бім, дзеяень-бом!

Вихователь бере іграшкову свиню, садовить на гоня, переходить на біг галопом. Діти виконують з ним біг галопом.

Качур з качкою ідуть.

Наче човники пливуть.

Перевальцем, потихеньку,

Наче човники пливуть.

Вихователь іде з качкою і качуром, імітуючи їхню ходьбу, діти повторюють за ним.

Ось прийшли вони до киці.

Привітались, як годиться.

Вихователь ставить качок біля інших гостей, діти виконують нахили.

Красень-півень виступає,

Гордо голову тримає,

Поруч курочка іде,

Як лебідонька пливе!

Вихователь чітким кроком іде з іграшковим півнем і курочкою, діти -- за ним. Потім ставить їх поряд з іншими іграшками, утворюючи навколо киці коло.

Гості всі у дім зайшли

І співати почали.

Всі співали: "Коровай,

Кого любиш -- вибирай!"

Діти з вихователем стають кружка, пританцьовують, приспівують: «Коровай, коровай, кого любиш -- вибирай».

II. Загальнорозвивальні вправи

На кицин/ іменини

Та й спекли ми коровай.

Ось такий заввишки!

Ось такий завширшки!

Діти повторюють за вихователем: піднімання рук угору, розведення рук у сторони. (З рази).

Коровай, коровай,

Кого любиш, вибирай!

Плещуть у долоні, кружляють.

Киця вибрала цапка,

Танцював він гопака:

Чок, чок, каблучок,

Всі танцюють гопачок".

Притупування каблучком і присідання. (З рази).

А свиня кружяя щосили --

Так, аж свічечку звалила.

Тілі-тіяі-тіяі-бім!

Загорівся кицин дім!

Підняти вгору руки, легкі нахили тулуба вправо -вліво. По 3 рази в кожний бік.

Гості відра похапали

І пожежу заливали.

Раз, два! Раз, два!

Всі пожежу заливали.

Тіліі-тілі-тілі-бім!

Загасили кицин дім! Нахили тулуба вперед. 4 рази.

III. Основні рухи

Щоб пожежниками стати.

Треба силу добру мати:

Вміти лізти по драбині...

Пролізать в усі щілини...

Рівновагу так тримати,

Як у цирку акробати.

Тож давайте всі вправлятись,

Сил, здоров'я набиратись!

Діти виконують: лазіння по похилій драбині; повзання в упорі стоячи на колінах та п'ястях рук, на відстань 4-5 м, підлізання під дуги; ходьба по гімнастичній лаві.

Рухлива гра «Пожежники Ідуть на пожежу». Заключна ходьба: «Пожежники ідуть відпочивати»

Для перевірки ефективності впровадженої лікувально-озодоровчої програми для корекції мовленя дошкільників, нами було організовано контрольний етап експериментальної роботи. Результати контрольного етапу будуть описані в наступному параграфі.

2.3 Порівняльний аналіз результатів констатуючого та контрольного експерименту

Для організації контрольного експерименту нами був обраний діагностичний матеріал, котрий був використаний і в констатуючому експерименті.

Отож, нижче будуть представлені отримані результати, по завершенню повторного діагностування.

Таблиця № 4 Результати перевірки стану звуковимови та звукової структури слова

№ завдання	Рівні
	високий	достатній	середній	Низький
Завдання № 1	4	3	1	2
Завдання № 2	2	5	2	1

Таблиця № 5 Результати дослідження рівня розвитку фонематичного аналізу

Кількість дошкільників	Рівні
	високий	достатній	середній	низький
	3	4	3	0

Таблиця № 6 Результати дослідження розвитку фонематичного слуху

Кількість дошкільників	Рівні
	високий	достатній	середній	Низький
	3	3	2	2

Отже, як видно з результатів контрольного експерименту та з порівняльного аналізу первинного та повторного діагностування, розроблена нами лікувально-оздоровча програма, яка була спрямована на корекцію мовленнєвих розладів дітей старшого дошкільного віку (з використанням фізкультурних вправ) була достатньо успішною та ефективною.

З огляду на отримані дані, можна говорити про досягнення завдань, які були сформульовані на початку написання нашої курсової роботи.

Слід зауважити, що лікувально-оздоровчу корекційну програму, за результати двохетапного діагностування, можна використовувати у роботі вихователям спеціальних закладів освіти, логопедам, інструкторам з фізичної культури тощо.

Окрім розробленої корекційної програми, нами було підібрано ряд ігор, котрі спрямовані на ровзиток мовлення дошкільників. Ігри надані у додатках до курсової роботи.

Загальні висновки

1. Oивості розвитку фонематичного слуху полягають у правильній організації занять, які спрямовані на навчання розрізнення звуків. Особливо це важливо у ранньому дитячому віці.

2. Фонетико-фонематичні вади мови - порушення процесів формування вимови у дітей, які можуть бути викликані різними причинами. Відповідно до клінічної картини “мовного порушення” діти були розділені на три групи: перша група -- діти з моторної алалією;друга група -- діти з дизартричними розладами; третя група -- діти з заїкуватістю.

3. Досить важливими корекційними заняттями є ігри та малювання. Дані види занять досить ефективні в дошкільному віці. Ігри в руховій терапії можна використовувати самостійно або в поєднанні з різними ритмічними, логоритмічними, музично-ритмічними комплексами. Ігри вносять розмаїтість і емоційність у лікувальні процедури (при дизартріях, ринолаліях, афазіях). Ігровий метод у вигляді лікувальної процедури знаходить усе більше застосування в дитячій практиці. Малювання практикується в усі періоди навчання мови і на усіх видах логопедичних занять.

4. Подолання фонетико-фонематичного недорозвинення досягається шляхом цілеспрямованої логопедичної роботи з корекції звукової сторони мови і фонематичного недорозвинення. Система навчання і виховання дітей дошкільного віку з фонетико-фонематичним недорозвиненням включає корекцію мовного дефекту і підготовку до повноцінного навчання грамоті.

Список використаної літератури

1. Гаврилов О.В. Особливі діти в закладі та соціальному середовищі: навч. посібник / О.В. Гаврилов. - Кам'янець-Подільский: Аксіома, 2009. - 308 с.

2. Дегтяренко Т.М. Корекційно-реабілітацій на робота в спеціальних дошкільних закладах для дітей з особливими потребами: навч. посібник / Т.М. Дегтяренко. - Суми: Університетська книга, 2008. - 302 с.

3. Дефектологічний словник: навчальний посібник / За ред. В.І. Бондаря, В.М. Синьова. - К. : «МП Леся», - 2011. - 528.

4. Дроздюк І. До питання розробки рекомендацій щодо зміцнення і корекції стану здоров'я та формування здорового способу життя в інтерактивній програмі «Здоров'я сім'ї» // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. -- 2006. -- № 4. -- С. 47-50.

5. Збірник державних стандартів соціальних послуг з реабілітації/абілітації інвалідів, дітей-інвалідів та осіб з розумовою відсталістю. - К.: ВГО «Коаліція захисту прав осіб з інтелектуальною недостатністю». - 2009. - 49 с.

6. Корекційна робота з розвитку мовлення дітей п'ятого року життя з фонетико-фонетичним недорозвитком мовлення. Програмно-методичний комплекс. Рібцун Ю.В. (лист МОН молодьспорту від 05.12.2012 №1\11-18798)

7. Логопедія. Підручник. За ред. М.К. Шеремет. - К.: Видавничий дім «Слово». - 2010. - 672 с.

8. Михайлова Н.Є. Робота з сім'ями, які мають дітей з особливими потребами / Н.Є. Михайлова // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: зб. наук. праць. Луцьк, 2005. - С. 304-306.

9. Мицкан Б.М., Остафійчук Я.Ф., Фотуйма О.Я. Характеристика факторів, які впливають на ставлення до індивідуального здоров'я // Тези доповідей всеукраїнської наукової конференції «Сучасні проблеми учнівської та студентської молоді». -- Івано-Франківськ -- 2004. -- С. 184-189.

10. Нетрадиційні методи оздоровлення дітей дошкільного віку: навчальний посібник / Г.І. Григоренко, Н.Ф. Денисенко, Ю.О. Коваленко, Н.В. Маковецька. - Запоріжжя: ЗНУ, 2006. - 116 с.

11. Одиченко Л.К. Допомога аномальним дітям в Україні (Х - ХХ ст.) / Л.К. Одиченко // Педагогіка і психологія. - 1995. - № 2. - С. 120-127.

12. Оздоровча робота в дошкільному навчальному закладі: навч. посібник / Г.І. Григоренко, Н.Ф. Денисенко, Ю.О. Коваленко, Н.В. Маковецька. - Запоріжжя: ЗНУ, 2006. - 99 с.

13. Основи медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи / [під ред. В.Ю. Мартинюк (ред.), С.М. Зінченко]; Київська медична академія післядипломної освіти ім.Л. Шупика, Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи. - К. : Інтермед, 2005. - 416 с.

14. Основи правового захисту дітей-інвалідів. - Луцьк: «Вісник і К», 2003. - 172 с.

15. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка : навчальний посібник / Т.І. Поніманська. - К.:Академвидав, 2006. - 456 с.

16. Про становище інвалідів в Україні / Національна доповідь / Міністерство праці та соціальної політики України; Державна установа науково-дослідницький інститут соціально-трудових відносин Мінпраці України. - К., 2008. - 200 с.

17. Савіна Л.П. Пальчикова гімнастика для розвитку мовлення дошкільнят: посібник для батьків та педагогів/ Л.П. Савіна. - К.: Школа. - 2001. - 47 с.

18. Соботович Є.Ф. Критерії оцінювання мовленнєвого розвитку дитини на різних вікових етапах. Нормативні показники мовленнєвого розвитку (у його граматичній ланці) дитини дошкільного віку // Дефектологія. - 2003. - №2. - С. 2 - 11.

19. Соботович Є.Ф. Нормативні показники мовленнєвого розвитку (в його фонетико-фонематичній ланці) дітей дошкільного віку // Дефектологія. - 2002. - №3. - С. 2 - 4.

20. Трофименко Л.І. Корекційне навчання з розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ Програмно-методичний комплекс. - К.: ПП «Актуальна освіта», 2013. - 108 с.

21. Трофименко Л.І. Формування орієнтування на слово як одиницю мови у дошкільників із ЗНМ // Дефектологія. ? 2011. ? №4. - С. 35 - 38.

22. Соцiальна допомога за законодавством України: зб. нормативних актiв / [упор.: д-р юрид. наук, проф. Г.I Чанишева, доц. Т.М. Додiна]. - Харків: ТОВ "Одiссей", 2006. - 544 с.

23. Узарова О.В. Пальчикова гімнастика / О.В. Узарова, О.О. Нефьодова. - К.: Школа, 2003. - 128 с.

24. Фізичні методи в лікуванні та медичній реабілітації хворих і інвалідів / За ред. І.С. Самосюка. - К. : Здоров'я, 2004. - 624 с.

25. Шеремет М.К. Актуальні проблеми спеціальної освіти / М.К. Шеремет// Науковий часопис наукових праць. - К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007.-№ 7.- С. 79-81.

Додатки

Виразність і чіткість мовлення залежать від розвитку м'язів язика, щелепи, стану зубів, носоглотки. Тому якщо ви хочете, щоб ваша дитина гарно й правильно говорила, стежте за здоров'ям зубів, станом прикусу й до кінця лікуйте захворювання.

Найактивнішу участь в утворенні слів бере язик. Від його положення, від того, яку форму він приймає (розпластаний і утворює жолоб, кінчик язика звужений і торкається верхніх різців і т. п.), залежить правильна вимова більшості звуків української мови.

Правильне мовне дихання забезпечує найкраще звучання голосу. Своєрідний вдих і наступний плавний видих створюють умови для безперервного й плавного звучання мови, для вільного ковзання голосу за висотою, для переходу від тихої мови до голосної і навпаки.

Наступним важливим моментом у розвитку мовлення є розвинений фонематичний слух, тобто вміння відрізняти мовні звуки (фонеми) від інших. Це дає можливість розрізняти близькі за звучанням слова: лук -- люк, рак -- лак.

Щоб виробити гарну дикцію в дитини, забезпечити чітку й благозвучну вимову, ми пропонуємо вам приділити увагу іграм для розвитку мовного подиху й фонематичного слуху. Граючи з дитиною, треба чітко й правильно вимовляти звуки в слові, звертаючи увагу малюка на правильну вимову.

ЖИРАФА Й МИШЕНЯ

Мета: формування мовного подиху й правильної звуковимови.

Хід гри:

Дитина стоїть випрямлено, потім встає на коліна, піднімає руки вгору, тягнеться й дивиться на руки -- вдих («У жирафи зріст великий...»). Присідає, обхопивши руками коліна й опустивши голову, -- видих із вимовою звука ш-ш-ш («...А малий -- у мишеняти»).

Потім дитина йде й одночасно вимовляє:

Мишеня й жирафа -- друзі,

Пішли разом погуляти.

У жирафи зріст великий,

А малий -- у мишеняти.

(Повторити 6--8 разів.)

РІЗНОКОЛЬОРОВІ СНІЖИНКИ (вік -- 4 роки)

Мета: розвиток координації та дрібної моторики рук, вплив на центри мовлення, формування акуратності.

Матеріал: фломастери, білий папір, ножиці.

Хід гри:

Ведучий показує, як виготовити сніжинки з аркушів паперу, прорізуючи їх. Після того як діти зроблять багато сніжинок, він говорить, що вони вийшли хоч і різні, але однокольорові. Тут прийшли друзі-фломастери й подарували сніжинкам різнокольорові сукні. Ведучий просить дітей розфарбувати сніжинки. Оскільки сніжинки виходять ажурними, необхідно, щоб папір був міцним.

...