Формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін

МАЗКО ОЛЕНА ПЕТРІВНА

Житомир - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Житомирському державному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Самойлюкевич Інна Володимирівна,

Житомирський державний університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри англійської мови з методиками

викладання у дошкільній та початковій освіті.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Лещенко Марія Петрівна,

Інститут інформаційних технологій і

засобів навчання НАПН України (м. Київ),

провідний науковий співробітник інформаційно-аналітичного

відділу педагогічних інновацій;

кандидат педагогічних наук, доцент

Романишин Ігор Михайлович,

ДВНЗ ,,Прикарпатський національний

університет імені Василя Стефаника” (м. Івано-Франківськ),

доцент кафедри англійської філології.

Захист відбудеться 19 травня 2014 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 14.053.01 у Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40, 2-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка (10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40).

Автореферат розісланий 18 квітня 2014 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради С. Л. Яценко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Провідні тенденції сучасного українського суспільства - прискорення соціального розвитку, оновлення і розширення міжнародних відносин та інтеграція до загальноєвропейських структур - зумовлюють його динамічність, стимулюючи радикальні зміни соціальних зв'язків, інтеркультурної та міжособистісної комунікації, та трансформацію освітніх систем на засадах демократизації.

У Рекомендаціях Ради Європи та базових державних документах (Державна національна програма ,,Освіта. Україна: ХХІ століття” (1993), закони України ,,Про освіту” (1996), ,,Про вищу освіту” (2002), Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002) головним завданням європейської вищої освіти визначається забезпечення якісної професійної підготовки кваліфікованих, конкурентоспроможних на національному, європейському та світовому ринках праці фахівців, здатних до співпраці й міжкультурної взаємодії, адаптації у сучасному динамічному суспільстві, що передбачає реалізацію власного творчого потенціалу на основі загальнолюдських цінностей, рівності та соціальної справедливості.

Згідно із зазначеними вимогами, а також положеннями нової мовної політики в Україні, пріоритетом професійної підготовки майбутнього вчителя іноземних мов, діяльність якого розгортається в системі діалогу культур, є побудова навчального процесу як суб'єкт-суб'єктної педагогічної взаємодії. Ефективність її здійснення потребує сформованості у педагога відповідного рівня культури. Відтак, у межах теорії і методики професійної освіти актуальним є дослідження теоретичних та практичних аспектів формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін.

Теоретичні засади організації та здійснення педагогічної взаємодії висвітлені у працях українських (С. С. Вітвицька, О. В. Гончар, В. В. Горшкова, О. А. Дубасенюк, І. А. Зязюн, В. С. Курило, В. К. Майборода, Н. С. Побірченко, О. П. Рудницька, О. А. Стукало, С. Л. Сєдашева та ін.) та зарубіжних (А. О. Вербицький, В. А. Єрофєєва, К. В. Колесова, Д. Джонсон, Р. Джонсон, Р. Селман, Р. Славин, О. Стауфорд, М. Фландерс, М. Хаузен та ін.) науковців.

Аналіз психолого-педагогічних, соціально-педагогічних, лінгвістичних, методичних і філософських джерел свідчить про наявність досліджень, дотичних до проблеми формування культури педагогічної взаємодії, в аспектах: формування загальної культури особистості (Л. Л. Бутенко, О. В. Воронцов, І. О. Зимня), професійної культури (І. Ф. Ісаєв, І. С. Сабатовська, В. О. Сластьонін), педагогічної культури (Є. В. Бондаревська, І. Я. Глазкова, В. М. Гриньова), інноваційної культури (В. З. Антонюк, О. Г. Козлова), комунікативної культури (С. Л. Герасименко, Н. О. Зуєнко, О. М. Овсєйчик), діалогічної культури (М. М. Бахтін, В. С. Біблер, І. М. Чала) та ін.

Вивчення наукової літератури та досвіду роботи вищої школи з проблем формування культурної особистості дозволили виявити низку суперечностей між: законодавчо визначеною необхідністю становлення фахівця, здатного до ефективної педагогічної взаємодії, та реальним станом сформованості відповідної культури у майбутніх учителів іноземних мов; об'єктивною значущістю якісної підготовки спеціалістів визначеного профілю і недостатнім рівнем теоретичної дослідженості проблеми формування культури педагогічної взаємодії та її практичного розв'язання у процесі вивчення фахових дисциплін; доцільністю системної організації процесу формування культури педагогічної взаємодії майбутніх учителів іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін і відсутністю ефективної моделі його реалізації.

Актуальність і недостатня дослідженість проблеми визначення ролі культури педагогічної взаємодії у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя іноземних мов, необхідність розкриття її сутності, розробки ефективних технологій, зокрема у контексті оволодіння фаховими дисциплінами, зумовили вибір теми дисертаційної роботи: ,,Формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження виконано в межах науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка та є складовою комплексної теми ,,Формування професійної компетентності майбутнього вчителя в умовах європейської інтеграції” (Державний реєстраційний номер 0110U002110). Тема дисертації затверджена вченою радою Житомирського державного університету імені Івана Франка (протокол № 10 від 23. 04. 2010 р.) і узгоджена Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 4 від 25. 05. 2010 р.).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити ефективність моделі та технології формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін.

Відповідно до мети визначено завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан дослідженості обраної проблеми в педагогічній теорії і практиці та уточнити базові поняття.

2. Визначити сутність культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов.

3. Науково обґрунтувати модель формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін.

4. Виокремити й охарактеризувати перспективні технології формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов; розробити критерії та показники сформованості досліджуваного явища.

5. Розробити технологію формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін та експериментально перевірити її ефективність.

Об'єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх учителів іноземних мов.

Предмет дослідження: модель та технологія формування культури педагогічної взаємодії суб'єктів навчальної діяльності у процесі вивчення фахових дисциплін.

Методологічну основу дослідження становлять концептуальні положення, що ґрунтуються на засадах теорії наукового пізнання (принципи діалектики, історизму, практики), герменевтики (проблема досягнення взаєморозуміння суб'єктами діяльності у ході інтерпретації ними реальності, особистого досвіду), аксіології (визнання культури як найбільшої загальнолюдської цінності та орієнтація на гуманістичні цінності, що регулюють взаємодію учасників навчального процесу), синергетики (ідеї самоорганізації, самовиховання та саморозвитку суб'єктів діяльності); ключові положення системного підходу як cпоcобу дослідження педагогічних явищ (Т. О. Ільїна, С. В. Сидоров, Т. Г. Трушнікова) і діяльніcного підходу щодо визнання учаcників навчального процеcу суб'єктами діяльності (О. А. Гончарова, Д. Б. Ельконін, І. А. Зязюн, О. О. Лєонтьєв, М. Вайтсайд, К. А. Карлсон, М. Пейдж); сучасні підходи до професійної підготовки фахівців: особистісно орієнтований (Н. М. Авшенюк, М. О. Алексєєв, І. Д. Бех, В. Я. Ляудіс, І. С. Якиманська, С. Л. Яценко), компетентнісний (О. П. Савченко, В. В. Химинець, А. В. Хуторской, Е. Шорт), системно-синергетичний (О. В. Вознюк, О. В. Кустовська, Т. В. Новаченко, М. В. Сапронов, Л. фон Барталанфі, П. Друкер, Г. Саймон, А. Чандлер, М. Шерм) та культурологічний (І. Г. Гайсіна, І. В. Іванова, Д. В. Демідов); концепції, які розглядають багатоаспектну природу діалогу та його роль у ході суб'єкт-суб'єктної взаємодії (Л. С. Виготський, Д. Велла, Ш. Вонг, М. Ноулз, П. Фрейре); діалогічна концепція культури (М. М. Бахтін, В. С. Біблер та ін.).

Теоретичною основою дослідження є: наукові праці, присвячені проблемам взаємодії (А. Л. Журавльов, В. О. Малюткін, В. І. Петров) та педагогічної взаємодії суб'єкт-суб'єктного характеру (О. О. Біла, Д. О. Бєлухін, Н. П. Волкова, О. В. Гончар, О. І. Кіліченко, Т. Ю. Осипова, Г. П. Сав'юк), педагогічного спілкування (В. А. Кан-Калик, Г. О. Ковальов, Я. Л. Коломінський, С. В. Кондратьєва, О. О. Лєонтьєв), діяльності як основи взаємодії (М. С. Каган, О. М. Лєонтьєв), культуровідповідності освітнього процесу та формування культурної особистості (О. Г. Асмолов, В. С. Біблер, Л. С. Виготський, Е. В. Ільєнков, В. О. Кутирєв, В. С. Стьопін, Н. Й. Черниш, Г. П. Щедровицький, Р. Мертон, Т. Парсонс); наукові доробки у галузі професійної підготовки майбутнього вчителя іноземних мов (Ю. К. Бабанський, Т. Г. Батєнєва, Б. В. Бєляєв, О. Б. Бігич, І. Л. Бім, М. І. Гез, Г. О. Китайгородська, С. І. Кісельгоф, Ю. І. Пасов, І. В. Самойлюкевич, В. А. Семіченко, М. І. Шкіль, Г. Відоусон, А. Дейвіс, М. Канале, М. Свейн).

Для досягнення поставленої мети, розв'язання завдань використано такі методи дослідження: теоретичні (вивчення, аналіз й узагальнення психолого-педагогічних, соціально-педагогічних, лінгвістичних, методичних та філософських джерел, а також нормативного й навчально-методичного забезпечення вищої мовної педагогічної освіти; аналіз, синтез, класифікація, порівняння, зіставлення українського та зарубіжного досвіду підготовки вчителя іноземних мов, контент-аналіз, теоретичне моделювання) з метою визначення стану дослідженості проблеми формування культури педагогічної взаємодії, розкриття основних теоретичних положень дисертаційної роботи, виокремлення та обґрунтування основних понять дослідження, виявлення структурних компонентів та функцій культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов, розробки структурно-функціональної моделі формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін; емпіричні (спостереження, опитування, анкетування, бесіда, педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи) для визначення стану сформованості культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов, перевірки ефективності запропонованої моделі, кількісного та якісного аналізу експериментальних даних; методи математичної статистики для обробки результатів педагогічного експерименту.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося у три етапи протягом 2009-2013 рр.

На першому етапі - теоретико-аналітичному (2009-2010 рр.) - здійснено аналіз вітчизняної й зарубіжної довідкової і науково-методичної літератури з проблеми формування культури педагогічної взаємодії; визначено об'єкт, предмет дослідження; обґрунтовано зміст поняття ,,культура педагогічної взаємодії”; окреслено шляхи формування культури педагогічної взаємодії у процесі вивчення майбутніми вчителями іноземних мов фахових дисциплін; розроблено критеріально-рівневу шкалу визначення рівнів сформованості культури педагогічної взаємодії.

На другому етапі - пошуково-діагностичному (2010-2011 рр.) - обґрунтовано модель формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін; проведено констатувальний етап експерименту, у ході якого визначено наявний рівень сформованості досліджуваного феномена; створено авторський навчальний спецкурс та навчально-методичний посібник; розроблено технологію впровадження моделі формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін.

На третьому етапі - формувально-узагальнювальному (2011-2013 рр.) - реалізовано формувальний етап експерименту; впроваджено технологію формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов; проаналізовано й узагальнено результати експерименту; сформульовано висновки й окреслено перспективи подальших досліджень.

Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота відбувалася на базі Житомирського державного університету імені Івана Франка, Національного університету ,,Острозька академія”, Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. На різних етапах дослідження експериментальною роботою було охоплено 459 студентів та 78 учителів іноземних мов.

Наукова новизна і теоретичне значення отриманих результатів полягає в тому, що:

вперше розкрито специфіку культури педагогічної взаємодії в системі професійної підготовки майбутнього вчителя іноземних мов; обґрунтовано її структуру як інтегровану сукупність основних компонентів; визначено основні функції культури педагогічної взаємодії у досліджуваному напрямі; охарактеризовано інтерактивні технології формування культури педагогічної взаємодії, розроблено структурно-функціональну модель формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін; виявлено критерії та показники, що дозволяють визначити рівні її сформованості;

удосконалено зміст, форми, методи професійної підготовки майбутніх вчителів іноземних мов у контексті формування культури педагогічної взаємодії; уточнено сутність понять ,,педагогічна взаємодія”, ,,безпосередня педагогічна взаємодія”, ,,комп'ютерно-опосередкована педагогічна взаємодія”, ,,культура педагогічної взаємодії” та ,,інтерактивні педагогічні технології”, положення щодо організації процесу формування культури педагогічної взаємодії у зв'язку з вивченням фахових дисциплін;

подальшого розвитку набула технологія формування культури педагогічної взаємодії майбутніх учителів іноземних мов в окресленому напрямі.

Практичне значення дослідження полягає у впровадженні технології формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін, розробці програми навчального спецкурсу ,,Основи формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов” та навчально-методичного посібника ,,Інтерактивні технології формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов”, які можуть бути комплексно або частково використані у процесі вивчення та викладання фахових дисциплін, а також таких навчальних дисциплін, як ,,Культурологія”, ,,Філософія”, ,,Етика та естетика”, ,,Аксіологія та праксеологія”, ,,Новітні інформаційні технології навчання”. Матеріали дослідження можуть бути використані у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів та в системі післядипломної педагогічної освіти.

Основні положення та результати дисертаційної роботи впроваджувалися у навчально-виховний процес Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка № 907 від 29. 10. 2013 р.), Національного університету ,,Острозька академія” (довідка № 316 від 23. 09. 2013 р.), Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка № 01-08/03/1655 від 11. 12. 2013 р.), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 29/01 від 10. 01. 2014 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи апробовано на науково-практичних конференціях різних рівнів, зокрема, міжнародних: ,,Інтеркультурна освіта в умовах інформаційного суспільства” (Житомир, 2010), ,,Теоретичні та методологічні проблеми сучасної освіти” (Москва, 2010), ,,Сучасні дослідження у сфері англійської мови: перспективи лінгвістики та методики” (Житомир, 2011), ,,Англійська в глобалізованому світі” (Кам'янець-Подільський, 2012), ,,Перспективи раннього навчання іноземних мов в Україні та за кордоном. Безперервна педагогічна освіта вчителів” (Житомир, 2012), ,,Інноваційні процеси в освітньому просторі: доступність, ефективність, якість” (Луганськ, 2012), ,,Становлення і розвиток науково-педагогічних шкіл: проблеми, досвід, перспективи” (Київ-Житомир, 2012), ,,Педагогіка: традиції та інновації (ІІ)” (Челябінськ, 2012); всеукраїнських: ,,Модернізація освіти в умовах розвитку інформаційного суспільства” (Київ, 2011), ,,Мовна освіта в Україні та за кордоном у ХХІ столітті” (Житомир, 2013); науково-методичних семінарах: ,,Зрозумілі та ефективні уроки граматики” (Київ, 2010), ,,Шляхи мотивації до навчання” (Київ, 2010), ,,Використання драми у навчанні” (Київ, 2010), ,,Спілкування без труднощів у навчальному процесі” (Київ, 2011), ,,Застосування сучасних технологій у навчанні англійській мові” (Київ, 2013), ,,Інтегрований підхід до вивчення англійської мови” (Київ, 2013); щорічних науково-практичних семінарах кафедри педагогіки (2010-2013).

Публікації. Матеріали дисертації відображено в 14 публікаціях (з них 13 є одноосібними) загальним обсягом 11,77 др. арк., серед яких 6 статей у провідних фахових виданнях України, 2 - в іноземних виданнях, 2 - у збірниках матеріалів конференцій, 3 - у збірниках науково-методичних праць, 1 навчально-методичний посібник.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (391 найменування, з яких 62 - іноземними мовами) і додатків на 73 сторінках. Робота містить 24 таблиці (з них 6 розміщено у додатках), 20 рисунків (з них 11 - у додатках). Загальний обсяг дисертації - 311 сторінок, основний зміст подано на 199 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, розкрито його зв'язок з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження; висвітлено наукову новизну, практичне значення результатів наукового пошуку; наведено дані про апробацію й упровадження результатів.

У першому розділі - „Теоретичні засади формування культури педагогічної взаємодії вчителя іноземних мов” - проаналізовано стан дослідженості проблеми формування культури педагогічної взаємодії у педагогічній теорії та практиці; виокремлено базові поняття дослідження (,,педагогічна взаємодія”, ,,безпосередня педагогічна взаємодія”, ,,комп'ютерно-опосередкована педагогічна взаємодія”, ,,культура педагогічної взаємодії”); визначено сутність досліджуваного феномена та філософсько-педагогічні засади його формування; обґрунтовано місце культури педагогічної взаємодії у професійній підготовці майбутнього вчителя іноземних мов.

У результаті здійсненого контент-аналізу педагогічну взаємодію визначено як високоорганізований процес взаємної активності й взаємозумовленості дій педагога та студентів, результатом якого є взаємні зміни суб'єктів цього процесу, які виявляються у перетворенні властивостей і якостей особистості студента, та розвиток особистості педагога шляхом самоосвіти і самовиховання. Зазначено, що для здійснення ефективної суб'єкт-суб'єктної педагогічної взаємодії майбутньому вчителю іноземних мов необхідно оволодіти культурою педагогічної взаємодії, що є складовою його професійної культури.

У межах дослідження культура педагогічної взаємодії тлумачиться як інтегрована сукупність цінностей та переконань, наукових знань і практичних умінь, зразків та норм поведінки в процесі спільної діяльності, які сприяють взаємним змінам суб'єктів цього процесу, їх соціальному та ментальному розвитку, а також забезпечують дотримання норм педагогічної етики та культури спілкування при здійсненні суб'єктами взаємодії обміну інформацією і створенні нового знання.

Визначено основні компоненти культури педагогічної взаємодії, до яких віднесено: домінантні професійні мотиви, наукові знання та досвід, цінності, норми поведінки, вміння педагогічної взаємодії та професійно значущі якості особистості. На основі врахування структурних компонентів та особливостей культури педагогічної взаємодії з'ясовано сутність функцій культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов: гносеологічної, гуманістичної, дидактичної, комунікативної, ціннісно-нормативної, інформаційної, творчої, адаптаційної та соціального контролю.

У процесі наукового пошуку доведено, що одним із факторів оновлення змісту освіти є реалізація ідей діалогічної педагогіки. На основі характеристики її основних концептуальних положень в історичному аспекті визначено головні методологічні підходи та принципи, що становлять філософсько-педагогічне підґрунтя формування культури педагогічної взаємодії. До методологічних підходів віднесено особистісно орієнтований, діяльнісний, компетентнісний, системно-синергетичний, культурологічний та аксіологічний. Доведено, що формування культури педагогічної взаємодії передбачає реалізацію принципів особистісної орієнтації навчання, навчання у спільноті (community learning), соціальної рівності та демократичних відносин, навчання у діяльності (learning by doing), урахування освітніх запитів студентів у навчанні, проблемного підходу до навчання, освітньої продуктивності діалогу та діалогу культур.

У контексті визначених теоретичних засад формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов з'ясовано, що професійна підготовка майбутнього вчителя іноземних мов є двоаспектною, що передбачає професійно-діяльнісний та професійно-особистісний розвиток. Професійно-діяльнісний розвиток визначається оволодінням майбутнім учителем професійною компетентністю, складовими якої є спеціальні компетенції (лінгвістична, соціолінгвістична, соціокультурна, лінгвокраїнознавча, комунікативна, соціальна, навчально-пізнавальна, лінгвометодична, стратегічна, дидактична, рефлексивна, особистісна, інформаційна, методична та компетенція самонавчання та саморозвитку).

Доведено, що професійно-особистісний розвиток передбачає формування професійно значущих якостей та здібностей майбутнього вчителя у процесі вивчення фахових дисциплін.

На основі врахування специфіки професійної діяльності вчителя іноземних мов та особливостей реалізації педагогічної взаємодії в інформаційному суспільстві виокремлено два типи педагогічної взаємодії - безпосередню та комп'ютерно-опосередковану. Безпосередня педагогічна взаємодія тлумачиться як взаємна активність суб'єктів навчального процесу при візуальному та аудіальному контакті в межах одного фізичного простору в один і той же час. А комп'ютерно-опосередкована педагогічна взаємодія - як будь-яка кoмунікативна трансакція, що виникає в процесі викopистання суб'єктами різних інформаційно-комунікаційних технологій. Визначені типи педагогічної взаємодії та їх характеристика засвідчили роль сучасного вчителя не як ретранслятора знань, а як фасилітатора, посередника або експерта, якому для ефективного здійснення специфічної професійної діяльності необхідно володіти вміннями педагогічної взаємодії. Доведено, що культура педагогічної взаємодії визначатиметься ступенем сформованості вмінь педагогічної взаємодії у взаємозв'язку з домінантними професійними мотивами, науковими знаннями, досвідом та цінностями суб'єктів взаємодії, професійно значущими якостями особистості, а також нормами вербальної та невербальної поведінки.

У другому розділі - „Модель формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов” - науково обґрунтовано модель формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін; охарактеризовано найбільш ефективні технології формування досліджуваного феномена; розроблено критерії та показники виявлення рівнів сформованості культури педагогічної взаємодії.

Розроблено структурно-функціональну модель, що відтворює специфіку і внутрішню організацію процесу формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов. Авторську модель (рис. 1) розглянуто як систему взаємопов'язаних елементів: мети, завдань, методологічних підходів і принципів, структурних та функціональних компонентів, технології формування культури педагогічної взаємодії, результату, а також критеріїв та показників рівнів її сформованості.

Доведено, що технології навчання є ефективним інструментом формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов. На основі аналізу їх якісних характеристик і класифікацій вітчизняними та зарубіжними науковцями, а також з урахуванням сутнісних характеристик культури педагогічної взаємодії, пріоритетними у формуванні досліджуваного явища визначено інтерактивні технології навчання.

Інтерактивні технології навчання тлумачаться в межах дослідження як сукупність послідовних педагогічних дій, операцій, способів і методів навчальної діяльності, що полягають в активній взаємодії її учасників з метою досягнення запланованого результату в процесі вивчення іноземних мов. Обґрунтовано доцільність організації процесу формування культури педагогічної взаємодії з опорою на такі види інтерактивних технологій: кооперативного навчання, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання та ведення дискусії. Кожний із видів ґрунтується на комунікативності, інтерактивності та автентичності спілкування учасників педагогічної взаємодії, яке здійснюється в культурному контексті, а також визначається метою, типом педагогічної взаємодії (безпосередня чи комп'ютерно-опосередкована), особливостями організації та резервними можливостями щодо інтегрованого формування компонентів культури педагогічної взаємодії.

Обґрунтовано критеріальний апарат визначення рівнів сформованості досліджуваного феномена. Окреслено сутність мотиваційного, когнітивно-змістового, ціннісно-нормативного, діяльнісного та особистісного критеріїв, відповідні показники.

Мотиваційний критерій пов'язаний із системою стійких професійних мотивів майбутнього вчителя іноземних мов, що характеризують упевненість у виборі професії, усвідомлення її особистісної та суспільної значущості, глибоке розуміння професійних завдань та спонукають до формування культури педагогічної взаємодії з точки зору професійної необхідності.

Показниками мотиваційного критерію є усвідомлення мети професійної діяльності, ступінь входження майбутнього вчителя у професійну діяльність, наявність мотивів і потреб у формуванні культури педагогічної взаємодії та підвищенні її рівня, прагнення до професійного вдосконалення.

Когнітивно-змістовий критерій характеризує володіння майбутнім учителем науковими знаннями, необхідними у процесі педагогічної взаємодії, а також досвідом (соціальним, емоційним, культурним), одержаним у результаті активного пізнання, на основі якого створюються нові знання.

Показниками когнітивно-змістового критерію є повнота, глибина, системність та усвідомленість загальнонаукових та фахових знань, теоретичних і практичних знань щодо процесу та культури педагогічної взаємодії, здатність трансформувати ідеї у досвід.

Ціннісно-нормативний критерій полягає у встановленні місця культури педагогічної взаємодії як інтегрального поняття в ієрархії особистісних та професійних цінностей майбутнього вчителя іноземних мов і характеризується сформованістю цінностей та норм суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин, що зорієнтовують і регламентують поведінку та діяльність учасників педагогічної взаємодії.

Показниками ціннісно-нормативного критерію є усвідомленість знань про цінності й норми поведінки та способи їх виявлення, сформованість особистісно та професійно значущих цінностей й ціннісних орієнтацій у вигляді ідей, концепцій, теорій, прагнень, ідеалів, переконань, поглядів, ставлень до предмета та продукта педагогічної взаємодії, ступінь оперування моральними судженнями, здатність здійснювати свідомий етичний вибір на основі сформованих ціннісних еталонів, ступінь сприйняття, розуміння та оцінки суб'єктів педагогічної взаємодії та самого себе.

Діяльнісний критерій сформованості культури педагогічної взаємодії характеризується дієвістю знань, тобто володінням майбутнім учителем іноземних мов уміннями педагогічної взаємодії та здатністю застосовувати їх на практиці під час виконання професійних обов'язків.

До показників діяльнісного критерію віднесено сформованість таких умінь педагогічної взаємодії, як навчально-пізнавальні, дидактичні, соціолінгвістичні, соціокультурні, інтеркультурні, комунікативні, творчі, рефлексивні, перцептивні та дослідницькі.

Особистісний критерій виявляє рівень професійно значущих якостей та здібностей майбутнього вчителя іноземних мов, які уможливлюють ефективне здійснення усвідомленої мовленнєвої діяльності та використання комунікативно-соціальних ролей в умовах педагогічної взаємодії.

Показниками особистісного критерію є сформованість професійно значущих якостей, пов'язаних із ставленням до роботи, активністю у взаємодії та комунікативністю особистості.

Визначені критерії та показники уможливлюють оцінку рівнів сформованості культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов, а саме: адаптивного, репродуктивного, конструктивного та продуктивного.

У третьому розділі - „Реалізація моделі формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов” - представлено результати впровадження та експериментальної перевірки ефективності технології формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін; інтерпретовано й узагальнено висновки проведеного дослідження.

З метою впровадження авторської моделі розроблено програму експериментальної роботи, яка включала чотири етапи: підготовчо-пошуковий, констатувальний, формувальний та завершально-аналітичний.

На основі виконаних на підготовчо-пошуковому етапі завдань проведено констатувальний етап педагогічного експерименту. У ході аналізу його результатів виявлено недостатню сформованість основних компонентів культури педагогічної взаємодії (домінантних професійних мотивів, наукових знань та досвіду, цінностей і норм поведінки, вмінь педагогічної взаємодії, професійно значущих якостей), а також визначено недоліки та труднощі, пов'язані з процесом її формування у майбутніх учителів іноземних мов.

Основним завданням формувального етапу експерименту є впровадження авторської моделі формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін шляхом реалізації поетапної технології, що передбачало інтегроване формування компонентів досліджуваного явища на інформаційно-теоретичному, змістовому, практично-діяльнісному, оцінно-корективному та самостійно-творчому етапах.

Ефективність реалізації авторської моделі перевірено наприкінці експериментального навчання шляхом порівняння результатів вхідної та вихідної діагностики.

Результати формувального етапу експерименту засвідчили зростання в експериментальних групах кількості студентів із продуктивним рівнем сформованості культури педагогічної взаємодії за мотиваційним (з 2,7% до 15,8%), когнітивно-змістовим (з 8,2% до 16,7%), ціннісно-нормативним (з 9,5% до 19,9%) та діяльнісним (з 5,9% до 20,8%) критеріями. Достовірність дослідження щодо динаміки формування культури педагогічної взаємодії за вказаними критеріями перевірено за допомогою л-критерія Колмогорова-Смірнова. Діагностику рівня сформованості культури педагогічної взаємодії за особистісним критерієм здійснено на основі обчислення відносних частот. З'ясовано, що за цим критерієм відбувся приріст, про що свідчить різниця між відносними частотами, максимальний показник якої у експериментальних групах становить 0,26. Достовірність результатів перевірено за допомогою t-критерію Стьюдента. Відтак, отримані результати дослідження підтвердили ефективність реалізації моделі формування культури педагогічної взаємодії та доцільність її впровадження у процес професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов.

Проведене науково-теоретичне дослідження сутності культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов, особливостей її формування у процесі вивчення фахових дисциплін та здійснення відповідної експериментальної роботи дали підстави сформулювати такі висновки:

1. Аналіз сучасної теорії й практики педагогічної освіти та вивчення стану розробленості проблеми дослідження засвідчили необхідність формування культури педагогічної взаємодії як важливої умови становлення культурної особистості майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін.

З'ясовано сутність поняття ,,педагогічна взаємодія”, що розглядається як високоорганізований процес взаємної активності й взаємозумовленості дій педагога та студентів, результатом якого є взаємні зміни суб'єктів цього процесу, які виявляються у перетворенні властивостей і якостей особистості студента, та розвиток особистості педагога шляхом самоосвіти і самовиховання.

На основі проведеного контент-аналізу поняття ,,культура педагогічної взаємодії” визначено як інтегровану сукупність цінностей та переконань, наукових знань і практичних умінь, зразків та норм поведінки в процесі спільної діяльності, які сприяють взаємним змінам суб'єктів цього процесу, їх соціальному та ментальному розвитку, а також забезпечують дотримання норм педагогічної етики та культури спілкування при здійсненні суб'єктами взаємодії обміну інформацією і створенні нового знання.

2. Визначено сутність культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов. До головних її компонентів віднесено домінантні професійні мотиви, наукові знання та досвід, цінності та норми поведінки, вміння педагогічної взаємодії та професійно значущі якості особистості.

З урахуванням структурних компонентів та особливостей досліджуваного явища з'ясовано сутність функцій культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов: гносеологічної, гуманістичної, дидактичної, комунікативної, ціннісно-нормативної, інформаційної, творчої, адаптаційної та соціального контролю.

Виокремлено провідні методологічні підходи (особистісно орієнтований, діяльнісний, компетентнісний, системно-синергетичний, культурологічний, аксіологічний) та принципи (особистісної орієнтації навчання, навчання у спільноті, соціальної рівності та демократичних відносин, навчання у діяльності, врахування освітніх запитів студентів у навчанні, проблемного підходу до навчання, освітньої продуктивності діалогу, діалогу культур), що становлять філософсько-педагогічне підґрунтя формування культури педагогічної взаємодії.

У результаті аналізу теоретичних засад формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов окреслено двоаспектність професійної підготовки майбутнього вчителя іноземних мов, яка полягає у взаємозумовленості та взаємозв'язку професійно-діяльнісного та професійно-особистісного розвитку.

Виокремлено два типи педагогічної взаємодії (безпосередню та комп'ютерно-опосередковану), характеристика яких засвідчила роль сучасного вчителя іноземних мов як фасилітатора, посередника або експерта.

3. Науково обґрунтовано структурно-функціональну модель формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін, яка містить взаємопов'язані елементи: мету, завдання, методологічні підходи і принципи, структурні та функціональні компоненти, технологію формування культури педагогічної взаємодії, результат, а також критерії та показники рівнів сформованості культури педагогічної взаємодії. У авторській моделі відтворено особливості внутрішньої організації процесу формування досліджуваного феномену.

Розроблено програму експериментальної роботи, яка включає такі етапи, як підготовчо-пошуковий, констатувальний, формувальний та завершально-аналітичний.

4. Розглянуто сучасні технології навчання як ефективний інструмент формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін. На основі аналізу їх якісних характеристик і класифікацій вітчизняними та зарубіжними науковцями, а також з урахуванням сутнісних ознак культури педагогічної взаємодії перспективними у формуванні досліджуваного явища, визначено інтерактивні технології навчання.

Інтерактивні технології навчання охарактеризовано як сукупність послідовних педагогічних дій, операцій способів і методів навчальної діяльності, що полягають в активній взаємодії її учасників з метою досягнення запланованого результату в процесі вивчення іноземних мов.

Доведено раціональність використання у процесі формування культури педагогічної взаємодії таких видів інтерактивних технологій: кооперативного навчання, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання та ведення дискусії. Окреслено їх мету, тип педагогічної взаємодії, особливості організації та резервні можливості щодо інтегрованого формування компонентів культури педагогічної взаємодії.

З метою діагностики рівня сформованості досліджуваного явища визначено спеціальні критерії (мотиваційний, когнітивно-змістовий, ціннісно-нормативний, діяльнісний, особистісний) та показники, на основі яких виокремлено адаптивний, репродуктивний, конструктивний та продуктивний рівні сформованості культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов.

5. Розроблено технологію формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов, яка включала інформаційно-теоретичний, змістовий, практично-діяльнісний, оцінно-корективний та самостійно-творчий етапи. Реалізація формувального етапу експерименту здійснювалася шляхом впровадження технології у процес вивчення фахових дисциплін, а також спецкурсу ,,Основи формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов”.

Ефективність та доцільність реалізації технології формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процес вивчення фахових дисциплін експериментально доведена, про що свідчать результати сформованості продуктивного та конструктивного рівнів культури педагогічної взаємодії у експериментальних групах. Достовірність результатів підтверджено за допомогою методів математичної статистики.

Результати формувального етапу експериментального дослідження дали підстави вважати, що завдання дисертаційної роботи реалізовані, а мета досягнута.

Виконана дисертаційна робота не вичерпує усіх питань, пов'язаних із формуванням культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов. Отримані результати вказують на необхідність вивчення ефективних засобів розвитку та вдосконалення рівня культури педагогічної взаємодії майбутніх учителів іноземних мов та вчителів зі стажем роботи, а також на важливість дослідження процесу формування культури педагогічної взаємодії в умовах вищих навчальних закладів різних профілів. Передбачається подальша розробка концептуальних засад цього процесу у зазначеному напрямі та створення відповідного навчально-методичного забезпечення.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

педагогічний вчитель іноземний мова

Наукові праці, в яких опубліковані основні результати дисертації

1. Мазко О. П. Формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов: інтеркультурний аспект / О. П. Мазко // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2011. - Вип. 57. - С. 111-117.

2. Мазко О. П. Поняття культури педагогічної взаємодії як складової професійної культури майбутнього вчителя іноземних мов / О. П. Мазко // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2012. - Вип. 22 (257). - Ч. VII. - С. 154-160.

3. Мазко О. П. Культура педагогічної взаємодії як особистісний та соціальний феномен у професійній підготовці майбутнього вчителя іноземних мов / О. П. Мазко // Гуманітарний вісник ДВНЗ ,,Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”. - 2012. - Дод. 1 до Вип. 27. - Том VIII (41). - С. 77-85.

4. Мазко Е. П. Диалогическая сущность культуры педагогического взаимодействия будущего учителя иностранных языков / Е. П. Мазко // Педагогика: традиции и инновации (ІІ) : матер. международ. заоч. науч. конф. (г. Челябинск, октябрь 2012 г.). - Челябинск : Два комсомольца, 2012. - С. 169-172.

5. Мазко О. П. Діалог як засіб формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов / О. П. Мазко // Вісник Черкаського університету. Сер. Педагогічні науки. - 2013. - № 17 (270). - С. 66-72.

6. Мазко О. П. Експериментальна перевірка моделі формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов / О. П. Мазко // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. Педагогіка і психологія. - 2013. - Вип. 41. - Ч. 3. - С. 82-90.

7. Мазко О. П. Модель формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов / О. П. Мазко // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2013. - Вип. 5 (71). - С. 110-115.

8. Мазко О. П. Інтерактивні технології формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов : навч.-метод. посібник / О. П. Мазко. - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2014. - 96 с.

Опубліковані праці апробаційного характеру

9. Мазко Е. П. Философско-педагогические основы формирования культуры педагогического взаимодействия будущего учителя иностранных языков / Е. П. Мазко // Теоретические и методологические проблемы современного образования : материалы междунар. науч.-практич. конфер. 29-30 декабря 2010 г. - Москва, 2010. - С. 103-106.

10. Мазко О. П. Розвиток діалогічної педагогіки як концептуальної бази формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов / О. П. Мазко // Формування професійної компетентності майбутнього вчителя засобами інноваційних технологій : зб. наук. праць / за заг. ред. Л. В. Калініної, О. Є. Антонової. - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. - Вип. 7. - С. 177-180.

11. Mazko O. The Formation of a Prospective Foreign Language Teacher's Pedagogical Interaction Culture: the Intercultural Aspect // Current Studies in English: Linguistics and Methodology Perspectives : зб. наук. праць за матер. 16-ої Міжнар. конфер. Асоц. виклад. англ. мови TESOL-Україна. - Кам'янець-Подільський : ВПП «Апостроф», 2011. - С. 99-100.

12. Mazko O. The Formation of Pedagogical Interaction Culture: Philosophical and Pedagogical Foundations // English in Globalized World : зб. наук. праць за матер. 17-ої Міжнар. конфер. Асоц. виклад. англ. мови TESOL-Україна. - Кам'янець-Подільський : ВПП «Апостроф», 2012. - С. 112-113.

13. Мазко О. П. Особливості культури педагогічної взаємодії на уроках англійської мови в початковій школі / О. П. Мазко // Перспективи раннього навчання іноземних мов в Україні та за кордоном : монографія / за ред. І. В. Самойлюкевич. - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2012. - С. 76-85.

Опубліковані праці, які додатково відображають наукові результати дисертації

14. Мазко О. Інтерактивні технології у навчанні писемного мовлення у загальноосвітній школі / О. Мазко, І. В. Самойлюкевич // Формування професійної компетентності майбутнього вчителя засобами інноваційних технологій : зб. наук. праць / за заг. ред. Л. В. Калініної, О. Є. Антонової. - Вип. 3. - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2006. - С. 80-87.

АНОТАЦІЇ

Мазко О. П. Формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Житомирський державний університет імені Івана Франка. - Житомир, 2014.

Дисертація присвячена теоретико-експериментальному дослідженню проблеми формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін.

Проаналізовано стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії і практиці та уточнено базові поняття дослідження. Розкрито сутність культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов.

Науково обґрунтовано модель формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін. Визначено й охарактеризовано найбільш ефективні технології формування культури педагогічної взаємодії, критерії, показники та рівні її сформованості.

Розроблено технологію формування культури педагогічної взаємодії майбутнього вчителя іноземних мов у процесі вивчення фахових дисциплін. Ефективність впровадження технології у навчальний процес доведено та перевірено експериментально; окреслено перспективи подальших наукових пошуків.

Ключові слова: педагогічна взаємодія, безпосередня педагогічна взаємодія, комп'ютерно-опосередкована педагогічна взаємодія, культура педагогічної взаємодії, професійна підготовка, інтерактивні технології навчання, фахові дисципліни.

Мазко Е. П. Формирование культуры педагогического взаимодействия будущего учителя иностранных языков в процессе изучения профессиональных дисциплин. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Житомирский государственный университет имени Ивана Франко. - Житомир, 2014.

Диссертационная работа посвящена теоретико-экспериментальному исследованию проблемы формирования культуры педагогического взаимодействия будущего учителя иностранных языков в процессе изучения профессиональных дисциплин.

Проанализировано состояние исследуемой проблемы в педагогической теории и практике и уточнены базовые понятия исследования. Раскрыта сущность культуры педагогического взаимодействия будущего учителя иностранных языков.

Научно обоснована модель формирования культуры педагогического взаимодействия будущего учителя иностранных языков в процессе изучения профессиональных дисциплин. Определены и охарактеризованы наиболее эффективные технологии формирования культуры педагогического взаимодействия, критерии, показатели и уровни её сформированности.

Разработана технология формирования культуры педагогического взаимодействия будущего учителя иностранных языков в процессе изучения профессиональных дисциплин. Эффективность внедрения технологии в учебный процесс обоснована и проверена экспериментально, изложены перспективы дальнейших научных поисков.

Ключевые слова: педагогическое взаимодействие, непосредственное педагогическое взаимодействие, компьютерно-опосредованное педагогическое взаимодействие, культура педагогического взаимодействия, профессиональная подготовка, интерактивные технологии обучения, профессиональные дисциплины.

Mazko O. P. The Formation of Prospective Foreign Language Teachers' Pedagogical Interaction Culture in the Process of Learning Specialism-related Disciplines. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in Pedagogical sciences by specialty 13.00.04 - Theory and Methods of Professional Education. - Zhytomyr Ivan Franko State University. - Zhytomyr, 2014.

The thesis examines theoretical and practical aspects of the problem of the formation of prospective foreign language teachers' pedagogical interaction culture in the process of learning specialism-related disciplines.

The current state of the problem under consideration is reviewed in the educational theory and practice. The basic notions of the research and the essence of pedagogical interaction culture are specified. Pedagogical interaction culture is interpreted as a systematized integrity of values and beliefs, scientific knowledge and practical skills, behaviour patterns and norms in the process of interaction which promote the participants' social and intellectual development and ensure moral and communicative standards as well as pedagogical ethics while exchanging or creating new knowledge.

The structural components of pedagogical interaction culture that embrace motivational, cognitive and values-based issues as well as prospective teachers' personal characteristics and interactive skills are singled out. Epistemological, humanistic, didactic, communicative, values-based, information, creative, adaptation and socio-controlling functions of pedagogical interaction culture are defined.

...