Полікультурні засади організації навчального процесу в університетах Швейцарії

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Полікультурні засади організації навчального процесу в університетах Швейцарії

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Радченко Тетяна Анатоліївна

Житомир - 2014

АНОТАЦІЯ

Радченко Т.А. Полікультурні засади організації навчального процесу в університетах Швейцарії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Житомирський державний університет імені Івана Франка, Житомир, 2014.

Дисертація присвячена дослідженню принципів полікультурної організації навчального процесу в університетах Швейцарії. На основі аналізу культурно-соціальних й педагогічних умов становлення полікультурності вищої освіти Швейцарії охарактеризовано соціально-політичний устрій держави та надбання педагогічної освіти і науки щодо розвитку діалогу культур.

Визначено особливості полікультурної підготовки абітурієнтів швейцарських ВНЗ в системі шкільної освіти. Розкрито особливості полілінгвального простору ВНЗ Швейцарії як сприятливого середовища для полікультурної освіти і професійної підготовки.

Охарактеризовано шляхи реалізації Болонської декларації в полікультурному просторі швейцарських університетів.

Окреслено можливості застосування ідей швейцарського досвіду організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України.

Ключові слова: полікультурність, полілінгвальність, полікультурна освіта, вища освіта, університет, організація навчального процесу, мова навчання, Швейцарія.

АННОТАЦИЯ

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Житомирский государственный университет имени Ивана Франко, Житомир, 2014.

Диссертация посвящена исследованию принципов поликультурной организации учебного процесса в университетах Швейцарии. На основе анализа культурно-социальных и педагогических условий становления поликультурности высшего образования Швейцарии охарактеризовано социально-политическое устройство государства и достижения педагогического образования и науки относительно развития диалога культур.

Определены особенности поликультурной подготовки абитуриентов швейцарских вузов в системе школьного образования. Раскрыты особенности полилингвального пространства вузов Швейцарии как благоприятной среды для поликультурного образования и профессиональной подготовки.

Охарактеризованы пути реализации Болонской декларации в поликультурном пространстве швейцарских университетов.

Обозначены возможности применения идей швейцарского опыта организации учебного процесса в высших учебных заведениях Украины.

Ключевые слова: поликультурность, полилингвальность, поликультурное образование, высшее образование, университет, организация учебного процесса, язык обучения, Швейцария.

Annotation

The thesis for the scientific degree of a Candidate of Pedagogical Sciences in the speciality 13.00.01 - General Pedagogics and History of Pedagogics. - Zhytomyr State Ivan Franko University, 2014.

The thesis is devoted to the multicultural fundamentals of organization of studies at Swiss universities. The research argues that Switzerland is a prime example of the successful solution to cultural and language problems (according to the Constitution of this country four languages - German, French, Italian and Romansh - have official status), cross-cultural communication as well as adaptation of its educational space to the requirements of multicultural information society.

The analysis of cultural, social and educational conditions for establishing multicultural higher education in Switzerland has been carried out. Social and political structure of the state as well as advances in pedagogical education and science concerning the dialogue of cultures have been characterized. There has been outlined the phenomenon of permanent openness and enrichment of the Swiss educational space with the ideas of representatives of other nations, countries and societies.

The peculiarities regarding prior multicultural school training of applicants to Swiss universities are determined: three-language proficiency (for citizens of Switzerland), availability of several study programs in secondary education, prospects of developing students' skills of intercultural communication and efficient collaboration in a multinational environment.

It is proved that Swiss universities strive to meet the demands and promote equal educational opportunities for all ethnic groups of the country. Multicultural space of universities in Switzerland is a favorable environment for multicultural education and professional training.

Multilingualism is a key principle of multicultural education at Swiss universities: the main language of instruction at the Bachelor's degree level depends on the university's location in the German-, French-or Italian-speaking region of the country; at the Master's degree level the language of instruction may be one of the official languages, English or their combination.

With its multicultural teaching staff and high percentage of foreign students Swiss universities are recognized as international multilingual educational institutions.

The research emphasizes the multicultural fundamentals of organization of studies which are manifested by meaningful signs of multiculturalism for the selected components related to target, content, operation, economic resources, human resources, student contingent, structure and monitoring. The signs of multiculturalism include promotion of humanization, democratization, diversification, internationalization, multilingualism, openness and accessibility of education.

The major trends of improving the quality of higher education in Switzerland in terms of cultural variety and multilingualism are revealed: namely diversification of language courses, the implementation of intercultural pedagogy and development of students and training staff's multicultural competence.

The techniques of implementing the Bologna Declaration in the multicultural space of Swiss universities are analyzed.

The ways to enrich organization of studies at higher educational establishments in Ukraine by the ideas gained from Swiss experience are outlined at national and regional levels as well as at the university level.

Key words: multiculturalism, multilingualism, multicultural education, higher education, university, organization of studies, language of instruction, Switzerland.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих, Національна академія педагогічних наук України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Лещенко Марія Петрівна, Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України, м. Київ, провідний науковий співробітник інформаційно-аналітичного відділу педагогічних інновацій.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Сбруєва Аліна Анатоліївна, Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, проректор з наукової роботи;

кандидат педагогічних наук Слоньовська Оксана Богданівна, Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова Державного університету телекомунікацій, старший викладач кафедри іноземних мов.

Захист відбудеться 18 лютого 2014 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 14.053.01 у Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40, другий поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40.

Автореферат розісланий 17 січня 2014 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.Л. Яценко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

болонський швейцарський полікультурність освіта

Актуальність дослідження. У сучасному світі спостерігається загострення проблеми міжкультурної взаємодії і порушення соціальної злагоди в умовах інтенсивного розвитку інтеграційних і глобалізаційних процесів, крос-культурних комунікацій. Проблема полікультурності в освіті є актуальною і для вищих навчальних закладів, оскільки основи розвитку особистості - акцептація культурного різноманіття, здатність до міжкультурного діалогу, вміння знаходити компроміс - надзвичайно важливі для самореалізації громадян у полікультурному європейському просторі.

В Україні ідеї розвитку полікультурно компетентної особистості відображено в положеннях Державної національної програми „Освіта” („Україна XXI століття”) (1994 р.), Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності (2000 р.), Національної доктрини розвитку освіти (2002 р.), Концепції національного виховання студентської молоді (2009 р.), Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (2011 р.), Державного стандарту початкової загальної освіти (2011 р.) та інших нормативних документах. Важливою складовою педагогічного процесу на сучасному етапі розвитку вітчизняної освіти має стати виховання поваги і любові до власної культури, а також толерантне ставлення до інших культур, представників різних національностей та вміння вести діалог на засадах рівноправності.

Ураховуючи світові глобалізаційні процеси, для багатонаціональної України особливої актуальності набуває досвід країн, в яких проблеми полікультурності набули позитивного розв'язання. Реалізація Болонської декларації в українському освітньому просторі, перехід до дипломів загальноєвропейського визнання зумовлюють особливий науково-практичний інтерес до здобутків швейцарської системи вищої освіти, яка має високий рейтинг у світі завдяки демократичності й відкритості, полікультурності й полілінгвальності. З огляду на вагомі досягнення у зазначеному напрямі, Швейцарія є яскравим прикладом успішного вирішення як культурно-мовних проблем (згідно з Конституцією цієї країни чотири мови - німецька, французька, італійська і ретороманська - мають офіційний державний статус) у контексті міжетнічної та міжкультурної комунікації, так і адаптації освітнього простору до вимог інформаційного полікультурного суспільства.

Питанням розвитку освіти та її окремих компонентів у країні, полікультурності і багатомовності швейцарського суспільства присвятили наукові праці зарубіжні (А. Аккарі (A. Akkari), К. Аллеман-Жіонда (C. Allemann-Ghionda), К. Баумгартнер (K. Baumgartner), Т. Гайсен (T. Geisen), В. Ліндер (W. Linder), Х. Лі-Янке (H. Lee-Janke), К. МакРей (K. McRae), Т. Огай (T. Ogay), Е. Пінейро (E. Pineiro), М. Санчес-Мазас (M. Sanches-Mazas), Д. Халлер (J. Haller), Д. Ходівоіяну (D. Hodivoianu), М. Цінггелер (M. Zinggeler), К. Шмід (C. Schmid) та ін.), російські (Ю. Алфьоров, О. Ворожейкіна, О. Курбатова, К. Салімова, О. Федотова, Л. Шишова) та вітчизняні (Н. Закордонець, Л. Черток та ін.) дослідники.

Соціальна значущість полікультурних засад організації навчального процесу з огляду на досвід швейцарських університетів підсилюється наявними суперечностями в українській педагогічній реальності між: вимогами європейського освітнього простору щодо полілінгвальності і недостатньою мовною компетентністю викладачів ВНЗ; доцільністю участі в міжнародних наукових дослідженнях і недосконалим рівнем розвитку соціально-економічної інфраструктури вітчизняного наукового простору; необхідністю надання високоякісних освітніх послуг і недостатньо розвиненим організаційно-управлінським компонентом вітчизняних ВНЗ (обмежена кількість центрів міжнародної співпраці з моніторинговим та профорієнтаційним підрозділами).

У вирішенні зазначених протиріч істотну роль відіграє дослідження організації навчального процесу на засадах полікультурності в університетах Швейцарії, що дозволить збагатити національну освіту інноваційними педагогічними ідеями відповідно до вимог сучасності. Таким чином, актуальність проблеми, її недостатня розробленість у вітчизняній педагогічній науці й вимоги педагогічної практики зумовили вибір теми дисертаційної роботи: „Полікультурні засади організації навчального процесу в університетах Швейцарії”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження виконане відповідно до теми комплексної науково-дослідної роботи відділу порівняльної професійної педагогіки Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України „Модернізація педагогічної освіти в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції” (РК № 0108U000699). Тему дослідження затверджено на засіданні вченої ради Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України (протокол № 3 від 28. 02. 2008 р.) та узгоджено з рішенням бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 6 від 17. 06. 2008 р.).

Мета дослідження: здійснити комплексний аналіз полікультурних засад організації навчального процесу в університетах Швейцарії та окреслити перспективи впровадження позитивних ідей швейцарського досвіду у вищих навчальних закладах України.

Виходячи з мети дослідження, визначено такі його завдання:

1. Проаналізувати культурно-соціальні й педагогічні умови становлення полікультурності вищої освіти Швейцарії та обґрунтувати періодизацію її розвитку у зазначеному напрямі.

2. Визначити особливості полікультурної підготовки абітурієнтів вищих навчальних закладів країни.

3. Охарактеризувати багатомовність університетів Швейцарії як визначальну засаду полікультурності освіти.

4. Дослідити шляхи реалізації Болонської декларації в полікультурному просторі швейцарських університетів.

5. Окреслити можливості використання ідей швейцарського досвіду організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України.

Об'єкт дослідження - система вищої освіти Швейцарії.

Предмет дослідження - принципи, форми і методи організації полікультурності навчального процесу в університетах Швейцарії.

У дисертації застосовано такі методи дослідження: теоретичні - аналіз, синтез та систематизація з метою узагальнення наукової інформації про досвід Швейцарії у сфері полікультурної організації навчального процесу в університетах, історико-педагогічний аналіз для встановлення хронології основних періодів розвитку полікультурної освіти в Швейцарії, термінологічний аналіз, що дав можливість розкрити сутність понятійно-категоріального апарату, компаративний аналіз, який став підґрунтям для визначення особливостей полілінгвального швейцарського освітнього простору, метод наукової екстраполяції - для визначення і використання позитивних ідей швейцарського досвіду організації навчального процесу у вітчизняному педагогічному просторі; емпіричні - спостереження за організацією освітнього процесу, бесіда, діалог, інтерв'ю зі студентами та викладачами ВНЗ Швейцарії.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять концептуальні положення щодо: стратегій та перспектив розвитку освіти (Р. Антонюк, Б. Вульфсон, І. Бех, І. Гессен, С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Кудін, К. Левківський, О. Сухомлинська, В. Табачковський та ін.); взаємозв'язку культури й освіти (Г. Васянович, В. Межуєв, Н. Чибісова); полікультурного освітнього простору (В. Борисенков, О. Гукаленко, О. Данилюк та ін.); міжкультурної комунікації та взаємодії, діалогу культур (І. Берлянд, В. Біблер, П. Сисоєв, С. Тер-Мінасова, Н. Якса); порівняльної педагогіки (Н. Авшенюк, В. Жуковський, Н. Лавриченко, М. Лещенко, Н. Мукан, О. Огієнко, Г. Поберезька, Л. Пуховська, А. Сбруєва та ін.); ідей полікультурності в освіті (Л. Гончаренко, В. Кузьменко, І. Лощенова, В. Макаєв, З. Малькова, Л. Супрунова, О. Яркова та ін.); вивчення зарубіжного досвіду теорії і практики полікультурної освіти і виховання (Я. Гулецька, О. Джуринський, О. Ковальчук, О. Мілютіна, О. Слоньовська та ін.).

Джерельну базу дослідження становлять: офіційні документи міжнародних організацій (ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи, Європейського Союзу) щодо міжкультурної комунікації та взаємодії, багатомовності та імплементації ідей полікультурності в освіту; Конституція Швейцарської Конфедерації, законодавчі акти в галузі освіти Швейцарії, дані Федерального відомства Швейцарії зі статистики (the Swiss Federal Statistical Office), матеріали Федерального департаменту внутрішніх справ (Federal Department of Home Affairs), Федерального департаменту економіки (Federal Department of Economic Affairs), Державного секретаріату з питань освіти і досліджень (the State Secretariat for Education and Research), Федерального відомства з питань професійної освіти і технологій (Federal Office for Professional Education and Technology); аналітичні матеріали та звіти Швейцарської конференції кантональних міністрів освіти (the Swiss Conference of Cantonal Ministers of Education), Конференції швейцарських університетів (the Swiss University Conference), Конференції ректорів швейцарських університетів (the Rectors' Conference of the Swiss Universities), Конференції ректорів швейцарських університетів прикладних наук (Rectors' Conference of the Swiss Universities of Applied Sciences), Конференції ректорів педагогічних університетів (Swiss Conference of Rectors of Universities of Teacher Education) та ін.; Конституція України, державні документи щодо розвитку вітчизняної освіти; монографії, дисертації та статті зарубіжних, зокрема, швейцарських та українських авторів з проблеми дослідження; педагогічні енциклопедії, словники, довідники, навчальні посібники, періодичні видання; матеріали міжнародних і всеукраїнських наукових конференцій у галузі освіти; Інтернет-ресурси (матеріали, розташовані на сайтах міжнародних та європейських освітніх асоціацій, навчальних закладів Швейцарії та України); статистичні дані міжнародних інституцій. Використано матеріали фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського, Наукової бібліотеки Дніпропетровського національного університету імені О. Гончара.

Наукова новизна і теоретичне значення здобутих результатів дослідження полягають у тому, що: вперше в українській педагогічній науці здійснено комплексний аналіз полікультурних засад організації навчального процесу в університетах Швейцарії; визначено культурно-соціальні й педагогічні умови їх становлення і розвитку; обґрунтовано періодизацію розвитку полікультурної освіти у Швейцарії з урахуванням багатомовного середовища; охарактеризовано полікультурні засади організації навчального процесу у ВНЗ країни, що виявляються у наданні ознак полікультурності його компонентам (цільовому, змістовому, операційному, матеріально-ресурсному, кадрово-ресурсному, особистісному, структурному та моніторинговому), реалізації принципів гуманізації, демократизації, диверсифікації, інтернаціоналізації, полілінгвальності, відкритості й доступності освіти; виявлено провідні тенденції підвищення якості вищої освіти Швейцарії у розрізі культурної диверсифікації (урізноманітнення напрямів мовної підготовки, реалізація курсів з міжкультурної педагогіки, спрямованість навчального процесу на формування полікультурної компетентності студентів і викладачів); удосконалено методику порівняльно-педагогічного дослідження зарубіжного досвіду полікультурної освіти; уточнено поняття „полікультурна освіта” в контексті його функціональних зв'язків з категоріями крос-культурної і глобальної освіти; подальшого розвитку набула категорія полікультурної компетентності. До наукового обігу уведено нові та маловідомі англомовні педагогічні джерела з проблеми, що розглядається.

Практичне значення дослідження визначається тим, що його матеріали можуть бути використані: управлінцями освіти різного рівня для реалізації принципів полікультурного навчання у закладах вищої освіти України; викладачами ВНЗ у процесі полікультурного навчання і виховання, під час читання лекцій з порівняльної та зарубіжної педагогіки, історії педагогіки, країнознавства; для написання навчальних посібників, підручників, методичних рекомендацій, а також рефератів, курсових і дипломних робіт з педагогіки, порівняльної педагогіки; в системі післядипломної педагогічної освіти для розвитку полікультурної і полілінгвальної компетентностей педагогічних працівників. Розроблені автором методичні рекомендації „Higher education in Switzerland” („Вища освіта у Швейцарії”) сприятимуть поглибленню полікультурного світогляду студентів, розвитку іншомовної компетентності, вихованню толерантності щодо представників інших культур й акцептації освітнього полікультурного досвіду Швейцарії.

Упровадження результатів дослідження. Основні положення та результати наукового дослідження впроваджено в навчальний процес Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля (довідка про впровадження № 579 від 30. 04. 2013 р.), Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка про впровадження № 183/03-а від 20. 05. 2013 р.), Дніпродзержинського державного технічного університету (довідка про впровадження № 108-08.17/168 від 21. 05. 2013 р.), Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (довідка про впровадження № 2243/01-55/18 від 03. 06. 2013 р.).

Апробація результатів дисертації здійснювалася шляхом публікації основних результатів дослідження в наукових виданнях, презентації у доповідях на науково-практичних конференціях різного рівня, зокрема, міжнародних: „Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” (Горлівка, 2009, 2010), „Проблеми інноватизації вищої професійної освіти” (Дніпродзержинськ, 2013); всеукраїнських: „Гуманітарна освіта та виховання у вищому технічному навчальному закладі” (Дніпродзержинськ, 2008), „Образ дитини у вітчизняних і зарубіжних дослідженнях” (Харків, 2011); науково-методологічних семінарах, зокрема, всеукраїнському „Актуальні проблеми вітчизняної порівняльної педагогіки за умов євроінтеграційних процесів” (Ніжин, 2010); засіданнях відділу порівняльної професійної педагогіки Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України та кафедри перекладу Дніпродзержинського державного технічного університету (2007-2013 рр.).

Публікації. Основні положення дослідження висвітлено у 12 наукових працях (з них 11 - одноосібних, 8 - у провідних наукових фахових виданнях України, 1 - у міжнародному виданні) та у 1 методичних рекомендаціях.

Особистий внесок здобувача у науковій статті „Євроінтеграційні процеси у вищій освіті Швейцарії”, опублікованій у співавторстві з М. Лещенко, полягає у висвітленні особливостей реалізації полікультурної освіти в умовах Болонського процесу на прикладі університету Санкт-Галлена.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків та списку використаних джерел (включає 319 найменувань, з них 124 - іноземними мовами). Загальний обсяг дисертації - 235 сторінок, основний зміст викладено на 177 сторінках. У роботі міститься 6 таблиць, 2 рисунки і 15 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, зв'язок із науковими програмами і планами; визначено мету й завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, джерельну базу; розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про апробацію та впровадження в практику результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі - „Культурно-соціальні й педагогічні умови становлення полікультурності вищої освіти Швейцарії” - представлено результати здійсненого науково-теоретичного аналізу проблеми дослідження, висвітлено соціально-політичний устрій Швейцарської Конфедерації як чинника полікультурного характеру освіти країни, охарактеризовано розвиток педагогічної думки у Швейцарії в контексті творення діалогу культур.

У результаті аналітичного огляду джерельної бази дослідження зазначено, що вітчизняними і зарубіжними вченими напрацьовано значну інформаційну базу щодо різноманітних аспектів полікультурності.

Встановлено, що до ключових понять окресленої проблематики належать такі категорії: полікультурне суспільство, полікультурний освітній простір, полікультурна освіта, полікультурна компетентність, крос-культурна освіта, крос-культурна компетентність, глобальна освіта, глобальна компетентність, полікультурні засади організації навчального процесу та ін.

З'ясовано сутність базових категорій і встановлено функціональні зв'язки між ними, зокрема, визначено динаміку розвитку їх змісту у міжнародному полі наукових досліджень. Полікультурна освіта тлумачиться як системно-процесуальний феномен, до цінностей якого належать рівноправність співіснування всіх культур, культурне різноманіття світу, а результатом є сформованість полікультурної компетентності. Крос-культурна освіта розуміється як освіта, що орієнтована не просто на взаємодію, а культурну дифузію (взаємопроникнення культур). Глобальна освіта визначена як така, що поєднує ознаки полікультурності і міжкультурності, спрямована на забезпечення ефективної взаємодії між представниками багатьох культур та реалізується шляхом використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

Динаміка розвитку змісту виокремлених категорій простежується від тлумачення освіти як сфери взаємодії незалежних культур до інтерпретації сучасної полікультурної освіти як феномену перетину і взаємодії різних культур. Уточнено сутність полікультурної компетентності, яка визначається як інтегративна особистісна якість, що ґрунтується на знанні інших культур і мов та виявляється у здатності особистості застосовувати набуті знання й уміння для взаємодії з представниками інших культур на основі толерантності й акцептації етнічного різноманіття.

У дослідженні виокремлено полікультурні засади організації навчального процесу, що характеризуються цілеспрямованим наданням ознак полікультурності наступним компонентам: цільовому, змістовому, операційному, матеріально-ресурсному, кадрово-ресурсному, особистісному, структурному та моніторинговому. До ознак полікультурності віднесено забезпечення гуманізації, демократизації, диверсифікації, інтернаціоналізації, полілінгвальності, відкритості й доступності освіти.

З огляду на вагомі досягнення Швейцарської Конфедерації, яка є моделлю поліетнічного соціуму й мовної толерантності в міжкультурній комунікації, проаналізовано культурно-соціальні умови становлення полікультурності вищої освіти країни, якими визначено: історію створення Швейцарії як багатонаціональної держави; розвиток мовно-освітньої політики від монолінгвізму до полілінгвізму; сучасний соціально-політичний устрій країни, ґенезу його становлення і розвитку (громадянське демократичне суспільство); економічну стабільність, високий рівень життя; реалізацію демократичних принципів управління освітньою системою; законодавство, яке гарантує розвиток представників усіх етнічних груп країни; відкритість для громадян інших країн, соціумів.

З'ясовано, що систему освіти в Швейцарії побудовано на основі комплексної взаємодії між Конфедерацією та кантонами відповідно до принципу субсидіарності (основна відповідальність за освіту покладена на кантони).

Проаналізовано діяльність державних органів, які координують освітню політику на національному і кантональному рівнях у країні. Акцентовано увагу на тому, що університетам надається право на самоврядування. Доведено, що децентралізація швейцарської системи освіти є вагомим чинником, що впливає на якість та ефективність освітніх послуг.

Проведене дослідження засвідчило, що швейцарський педагогічний досвід завдяки демократичності й полікультурності викликає інтерес і є предметом наукових досліджень представників різних країн. У дисертації наголошується, що перші праці з порівняльної педагогіки - М.-А. Жюльєна (Паризького), К. Ушинського, М. Весселя, Д. Семенова та ін. - були присвячені вивченню досвіду саме Швейцарії. Констатовано, що в полі зору сучасних дослідників (як швейцарських, так і зарубіжних) перебуває феномен полікультурності швейцарської освіти.

У результаті здійсненого культурологічного аналізу ідей видатних особистостей, які вплинули на розвиток полікультурності швейцарської освіти, з'ясовано, що започаткування діалогу культур в історії педагогічної думки Швейцарії і його розвиток у полікультурному просторі країни здійснювався завдяки діяльності видатних педагогів - представників різних культур: німецької (У. Цвінглі, Г. Буллінгер, І. Зульцер, Й. Песталоцці, Ф.-Е. Фелленберг та ін.), французької (Ж. Кальвін, Т. Беза, Ж.-П. де Круса, Ж.-Ж. Руссо, А. де Соссюр, Е. Клапаред, А. Фер'єр, Ж. Піаже та ін.), італійської (папа римський Пій II (Енеа Сільвіо Бартоломео Пікколоміні), М. Монтессорі).

У ході дослідження особливу увагу відведено ідеям демократизації й полікультурності освіти Й. Песталоцці. Наголошено на діяльності міжнародних освітніх організацій, які пропагують досвід швейцарського педагога: Асоціація „Дитяче містечко Песталоцці”, Дитячий Фонд Песталоцці, програма Ради Європи „Песталоцці” (професійні обміни та підвищення кваліфікації для педагогів - європейські модулі, семінари, практикуми - з метою розвитку та вдосконалення професійної діяльності фахівців в галузі освіти).

На основі здійсненого аналізу з'ясовано, що розвиток педагогічної думки в Швейцарії в умовах сьогодення відбувається в контексті творення діалогу культур, освіта є полікультурним явищем та характеризується різноманітністю педагогічних концепцій. Зазначене створює сприятливі умови для розвитку полікультурності системи вищої освіти.

У другому розділі - „Полілінгвальний простір вищих навчальних закладів Швейцарії” - визначено особливості полікультурної підготовки абітурієнтів вищих навчальних закладів у системі шкільної освіти країни, проаналізовано полікультурний характер системи вищої освіти Швейцарії, охарактеризовано полілінгвальний простір ВНЗ країни як сприятливе середовище для полікультурної освіти і виховання.

У результаті дослідження виявлено, що в середніх школах Швейцарії освіта ґрунтується на концепціях відомих педагогів (Й. Песталоцці, М. Монтессорі, Р. Штайнера, Е. Клапареда, А. Фер'єра та ін.). Обґрунтовано думку, що полікультурність простору середньої освіти забезпечується різноманіттям навчальних закладів: державні школи, приватні школи-пансіони, школи Монтессорі, вальдорфські школи тощо. З'ясовано, що школи Швейцарії пропонують отримання повної середньої освіти за програмами різних країн світу та відповідають кращим міжнародним стандартам якості: швейцарською національною програмою Матура (Matura), німецькою Абітур (Abitur), французькою Бакалавріат (Baccalaureat), італійською Матуріта (Maturita), британською Ей-левел (A-level), американською Хай Скул (High School) та програмою Міжнародний бакалавріат (International Baccalaureate). Детально охарактеризовано програму Міжнародний бакалавріат (три послідовних академічних програми початкової, середньої та старшої школи), яка була розроблена в Швейцарії та є альтернативою до національних освітніх програм.

Окреслено роль двомовної і багатомовної освіти. Доведено, що середні навчальні заклади Швейцарії забезпечують достатньо високий рівень полікультурної компетентності випускників завдяки оволодінню кількома іноземними мовами і досвідом спілкування з носіями інших культур.

Виявлено, що визначальними рисами міжнародних шкіл у країні є: орієнтація на іноземних учнів; багатий вибір академічних програм; поєднання навчальних занять зі спортивними та культурними заходами; викладання різноманітних мов їх носіями; полікультурне й полілінгвальне оточення; психологічний комфорт; індивідуальний підхід до кожного учня; сучасне навчальне обладнання; комфортні умови для проживання. Зазначено, що в результаті демократичних і полікультурних підходів школярі творчо розвиваються та виховуються в атмосфері взаєморозуміння, толерантності, акцептації різних культур.

На основі аналізу сучасного функціонування ВНЗ Швейцарії окреслено особливості організації навчального процесу на засадах полікультурності.

З-поміж різноманіття вищих навчальних закладів Швейцарії охарактеризовано університетський сектор вищої освіти (здобуття освіти на третинному рівні А), який складається з традиційних докторських / дослідницьких університетів (10 кантональних університетів, 2 федеральні політехнічні школи), що пропонують теоретично орієнтовані програми навчання бакалавра, магістра та доктора наук; 9 університетів прикладних наук та 14 педагогічних університетів. Детально охарактеризовано „Рекомендації до міжкультурної освіти в педагогічних університетах”, на основі яких здійснюється реалізація відповідної освіти майбутніх учителів, завдяки чому вони набувають високий рівень полікультурної компетентності.

У результаті дослідження виявлено, що функціонування ВНЗ країни спрямоване на врахування потреб та забезпечення рівних освітніх можливостей для представників усіх етнічних груп. Наголошується на виваженій політиці університетів, насамперед, у гендерній та економічній сферах. Вартість освітніх послуг у державних університетах є відносно невисокою, що відкриває перспективи для реалізації можливостей талановитих студентів із різних країн світу. Встановлено, що швейцарські університети активно функціонують на ринку освітніх послуг, якість яких підтверджена міжнародною акредитацією, репутацією в академічному світі (приналежність до авторитетних рейтингів університетів світу) та отриманням 22 лауреатами престижної Нобелівської премії.

Визначено типологічну спорідненість освітньої політики швейцарських університетів у сфері забезпечення її полілінгвального характеру. Професорсько-викладацький склад і контингент студентів університетів країни характеризується етнічною і культурною різноманітністю.

З урахуванням того, що мовами навчання у ВНЗ Швейцарії є державні мови країни (німецька, французька та італійська), з'ясовано, що з метою залучення іноземних студентів і заохочення мобільності університети пропонують програми білінгвального навчання та програми навчання англійською мовою. Освітньо-кваліфікаційний рівень, на якому запроваджуються англомовні програми, кожний університет визначає самостійно.

Підкреслюється, що суттєве значення надається функціонуванню мовних центрів, які пропонують широкий діапазон відповідних курсів різних рівнів, реалізації програм мовного занурення і соціальної адаптації особистості до полікультурного і полілінгвального середовища ВНЗ (програми „Мовне занурення”, „Наставництво”, „Тандем”, майстерні з міжкультурної комунікації тощо).

Зроблено висновок, що ВНЗ Швейцарії здійснюють освітньо-просвітницьку діяльність, до якої залучаються представники різних культур, країн, соціумів.

У третьому розділі - „Вплив Болонського процесу на розвиток полікультурності вищої освіти Швейцарії і України” - досліджено шляхи реалізації Болонської декларації в полікультурному просторі швейцарських університетів; проаналізовано розвиток полікультурного середовища вітчизняних ВНЗ; окреслено можливості використання ідей швейцарського досвіду організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України.

У результаті дослідження з'ясовано, що Швейцарія є активним учасником формування загальноєвропейського освітнього простору (до Болонського процесу країна приєдналась у 1999 році). Згідно з принципами Болонської декларації підготовка фахівців у Швейцарії проводиться за трьома освітніми рівнями і є єдиною для всіх ВНЗ: бакалавр (3 роки навчання, 180 кредитів ECTS), магістр (1,5-2 роки навчання, 90-120 кредитів ECTS) і доктор наук (3-5 років навчання). Право присуджувати докторські ступені мають тільки докторські / дослідницькі університети. Швейцарські ВНЗ пропонують програму неперервного навчання для здобуття ступеня магістра вдосконаленого етапу підготовки (1 рік навчання, 60 кредитів ECTS), яка не надає права переходу на докторський рівень.

Розглянуто особливості реалізації полікультурної освіти в умовах Болонського процесу на прикладі університету Санкт-Галлена, в якому розроблено власну модель навчання, що ґрунтується на трьох послідовних академічних рівнях - оцінювання (діагностика навчальних досягнень), оволодіння освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра і магістра - та передбачає реалізацію відповідних методик у межах контактного, самостійного та контекстуального навчання.

Охарактеризовано контекстуальне навчання, яке спрямоване на засвоєння таких тематичних курсів, як „Лідерські навички”, „Критичне мислення” і „Культурна обізнаність”. Обґрунтовано думку про його вирішальну роль у розвитку полікультурної компетентності студентів.

З'ясовано, що інтернаціоналізація вищої освіти є одним із пріоритетних напрямів освітньої політики Швейцарії. Міжнародне співробітництво в освітній сфері визначено зовнішнім чинником розвитку полікультурності вищої освіти країни. Окреслено роль і значення членства швейцарських університетів в освітніх об'єднаннях, а саме: Асоціації європейських університетів (European University Association), Міжнародному альянсі дослідницьких університетів (International Alliance of Research Universities), Лізі європейських дослідницьких університетів (League of European Research Universities), Утрехтській мережі (Utrecht Network) та ін., що розширює можливості для академічної мобільності студентів, викладачів та науковців, стимулює співпрацю у цій галузі, сприяє збагаченню особистого досвіду людини щодо спілкування з представниками інших культур та набуттю полікультурної компетентності.

На основі аналізу соціологічних, законодавчих, науково-педагогічних джерел, а також у ході вивчення вітчизняної практики полікультурної освіти у ВНЗ визначено фактори, що вказують на доцільність використання прогресивних ідей швейцарського досвіду в українських реаліях: полікультурний характер українського суспільства; законодавче забезпечення полікультурної освітньої політики; науково-педагогічне обґрунтування засад полікультурності освіти; функціонування полілінгвальних загальноосвітніх навчальних закладів та шкіл з навчанням мовами національних меншин; етнічне різноманіття контингенту студентів ВНЗ; реалізація навчальних програм як українською, так і мовами міжнародного спілкування (російська, англійська, німецька, французька); участь науковців і студентів у міжнародних освітніх проектах.

Обґрунтовано рекомендації щодо впровадження швейцарського досвіду у вітчизняному педагогічному просторі, які передбачають:

* на національному рівні - прийняття концепції полікультурної освіти; збагачення її змісту (включення полікультурної складової в курікулуми, навчальні програми, методичні рекомендації з викладання різних дисциплін з метою акцептації етнічного різноманіття); перегляд вимог щодо підготовки майбутніх учителів у ВНЗ до фахової діяльності в диверсифікованому суспільстві та підвищення кваліфікації педагогів в системі післядипломної освіти; удосконалення матеріально-технічної бази та науково-методичне забезпечення підготовки фахівців з окресленої проблематики; розвиток стратегічного партнерства і мережної взаємодії українських і зарубіжних ВНЗ-партнерів, зокрема, для забезпечення спільного проходження практик і стажування в полікультурному багатомовному середовищі; підвищення академічної мобільності науковців, викладачів і студентів; розвиток центрів міжнародної співпраці з моніторинговим та профорієнтаційним підрозділами; реалізація міжнародних науково-освітніх проектів і програм;

* на регіональному рівні - розробка та впровадження просвітницько-культурологічних програм з історії та культури народів регіону; використання засобів масової інформації з метою поширення прогресивного зарубіжного і вітчизняного досвіду полікультурного навчання і виховання; широке громадське обговорення проблем полікультурної освіти з залученням державних службовців, провідних діячів науки і культури;

* на рівні навчального закладу - цілеспрямоване надання ознак полікультурності компонентам організації навчального процесу у ВНЗ (цільовому, змістовому, операційному, матеріально-ресурсному, кадрово-ресурсному, особистісному, структурному та моніторинговому; організація центрів міжкультурного спілкування і мовного збагачення для студентів і викладачів, запровадження програм наставництва і соціальної адаптації особистості до полікультурного і полілінгвального середовища ВНЗ; імплементація двомовного і багатомовного навчання; застосування інформаційно-комунікаційних технологій.

Узагальнення результатів проведеного дослідження дають підстави для таких висновків:

1. Доведено, що культурно-соціальні (історія створення Швейцарської Конфедерації, демократичний устрій країни, розвиток державної політики від монокультурності до полікультурності, офіційний державний статус чотирьох мов, відкритість швейцарського суспільства) і педагогічні (демократичний характер законодавства в галузі освіти, зокрема, вищої; полікультурний характер швейцарської педагогічної думки, який пов'язаний з надбаннями німецької, французької та італійської культур; активна участь видатних педагогів у створенні швейцарських освітніх закладів різних видів) умови забезпечили становлення та розвиток полікультурної освіти у Швейцарії.

Виокремлено феномен постійної відкритості й збагачення освітнього швейцарського простору ідеями представників інших народів, країн і соціумів.

Окреслено основні періоди розвитку полікультурності швейцарської освіти. Перший період - домінування монокультури (німецької) (1291-1848 рр.). Другий період - становлення полікультурності (1848-1938 рр.) з набуттям чотирма мовами (німецькою, французькою, італійською та ретороманською) статусу національних відповідно до Федеральної Конституції. Третій період - розвиненого полікультурного суспільства (1938-1999 рр.) з визнанням ретороманської мови у країні. Четвертий період - громадянського полікультурного суспільства (з 1999 р. до теперішнього часу) з моменту прийняття третьої Конституції країни на народному референдумі, в якій кантонам було надано право визначати свої офіційні мови. З'ясовано, що ознакою громадянського полікультурного суспільства є визнання культурного різноманіття всіх громадян країни.

2. Визначено особливості полікультурної підготовки абітурієнтів ВНЗ Швейцарії, до яких віднесено: володіння не менше як трьома мовами - двома державними (німецькою, французькою або італійською) та англійською (для громадян Швейцарії); наявність різноманітних академічних програм навчання для здобуття повної середньої освіти; визнання атестатів про середню освіту у швейцарському і міжнародному освітньому просторі.

Окреслено специфіку надання міжнародними школами та мовними центрами учням можливості формування умінь і навичок міжкультурної комунікації та ефективної взаємодії в умовах різноманітності учнівського і викладацького контингенту. Доведено, що багатокультурне різноманіття випускників загальноосвітніх навчальних закладів становить базисну засаду полікультурності вищої освіти Швейцарії.

3. Охарактеризовано полілінгвальний простір ВНЗ Швейцарії як сприятливе середовище для полікультурної освіти і професійної підготовки. Виявлено, що багатомовність є визначальною засадою полікультурності освіти в університетах країни: основна мова навчання на освітньо-кваліфікаційному рівні бакалавра залежить від розташування ВНЗ у німецько-, французько- або італійськомовному регіоні країни; на освітньо-кваліфікаційному рівні магістра викладання здійснюється однією з державних мов, англійською мовою або їх поєднанням.

Доведено, що багатомовний простір ВНЗ Швейцарії функціонує на основі освітньої політики полілінгвальності загальноосвітніх навчальних закладів, які забезпечують підготовку переважної більшості абітурієнтів. Завдяки багатонаціональним характеристикам професорсько-викладацького складу та наявності значної частини іноземців у загальному контингенті студентів, університети Швейцарії визнані міжнародно відкритими полілінгвальними освітніми закладами.

Виявлено провідні тенденції підвищення якості вищої освіти Швейцарії у розрізі культурної диверсифікації: урізноманітнення напрямів мовної підготовки, реалізація курсів з міжкультурної педагогіки, спрямованість навчального процесу на формування полікультурної компетентності студентів і викладачів.

4. Відтак, магістральним шляхом реалізації Болонської декларації в полікультурному просторі вищої освіти є забезпечення полікультурних засад організації навчального процесу в університетах Швейцарії відповідно до його структурних компонентів.

Розкрито сутність цільового компонента, що визначається наданням високоякісних освітніх послуг, забезпеченням конкурентоспроможності в міжнародному освітньому просторі. Змістовий компонент характеризується включенням в курікулуми навчальних дисциплін і міждисциплінарних проектів іноземними мовами. З'ясовано роль операційного компонента навчального процесу, який визначається поєднанням лекційних, семінарських, практичних, індивідуально-консультаційних форм занять у межах вивчення курсів, спецкурсів і міждисциплінарних проектів, а також дистанційного навчання полікультурної спрямованості. Окреслено значущість матеріально-ресурсного компонента, що забезпечує: можливість залучення зарубіжних викладачів та студентів, мобільність професорсько-викладацького складу і студентського контингенту; використання приміщень цільового призначення (кампуси, навчальні корпуси, конференц-зали); створення матеріально-технічної підтримки дистанційного навчання, глобалізованих навчальних мереж і електронних ресурсів. Доведено, що кадрово-ресурсний компонент сприяє залученню до науково-педагогічної діяльності викладачів - висококваліфікованих фахівців із знанням іноземних мов і досвідом навчання іноземних студентів. Особистісний компонент навчального процесу характеризується залученням до навчання студентів з високим рівнем знання іноземних мов, реалізацією програм академічної мобільності студентів та обміну студентськими групами. Визначено роль структурного компонента у реалізації Болонської декларації, що охоплює діяльність департаментів, центрів міжнародного співробітництва, вивчення іноземних мов та підготовки іноземних студентів. Обґрунтовано думку про значення моніторингового компонента в організації навчального процесу, який передбачає оцінювання ефективності діяльності навчальних закладів (кількісні і якісні показники залучення контингенту зарубіжних студентів, академічної мобільності суб'єктів навчального процесу) та визначається результативністю міжнародного співробітництва (міжнародні конференції і проекти).

З'ясовано, що в основі полікультурних засад організації навчального процесу у ВНЗ Швейцарії покладено принципи гуманізації, демократизації, диверсифікації, інтернаціоналізації, полілінгвальності, відкритості й доступності освіти.

5. Окреслено можливості використання ідей швейцарського досвіду організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України на основі виявлення факторів доцільності і тенденцій розвитку полікультурності українського освітнього простору (поступовий рух від монолінгвізму до білінгвізму та полілінгвізму в просторі середньої і вищої освіти, розвиток дистанційної освіти, збільшення етнічного різноманіття контингенту студентів, активізація міжнародної співпраці ВНЗ).

Розроблено методичні рекомендації: на національному (прийняття концепції полікультурної освіти, збагачення її змісту включенням полікультурної складової, перегляд кваліфікаційних вимог щодо підготовки та підвищення кваліфікації педагогів, розвиток стратегічного партнерства і мережної взаємодії українських і зарубіжних ВНЗ-партнерів, підвищення академічної мобільності, розвиток центрів міжнародної співпраці) і регіональному (розробка та впровадження регіональних просвітницько-культурологічних програм, широке громадське обговорення проблем полікультурної освіти з використанням засобів масової інформації) рівнях та на рівні навчального закладу (цілеспрямоване надання ознак полікультурності компонентам організації навчального процесу у ВНЗ, організація центрів міжкультурного спілкування і мовного збагачення, впровадження двомовного і багатомовного навчання).

Проведене наукове дослідження не вичерпує всіх аспектів окресленої проблеми. Перспектива його подальшого розвитку полягає у вивченні й аналізі полікультурної освіти майбутніх учителів загальноосвітніх навчальних закладів, системи дистанційної освіти, досвіду інклюзивного навчання в швейцарських освітніх закладах.

Основні положення дисертації відображено у таких публікаціях

1. Радченко Т. А. Вищі навчальні заклади Швейцарії : порівняльний аналіз / Тетяна Анатоліївна Радченко // Педагогічний процес : теорія і практика : зб. наук. праць / Ін-т пед. освіти і освіти дорослих АПН України, Благод. фонд ім. Антона Макаренка. - К., 2008. - Вип. 3. - С. 138-145.

2. Радченко Т. А. Організація освітнього менеджменту вищої школи Швейцарії / Тетяна Анатоліївна Радченко // Педагогіка вищої та середньої школи : зб. наук. праць / Криворіз. держ. пед. ун-т ; [голов. ред. Буряк В. К.]. Кривий Ріг, 2008. - Вип. 23. - С. 131-137.

3. Радченко Т. А. Особливості реалізації Болонської декларації у вищих навчальних закладах Швейцарії / Тетяна Анатоліївна Радченко // Наукові праці. Сер. : Педагогіка, психологія і соціологія / ДонНТУ. - Донецьк, 2009. - Вип. 5 (155), ч. I. - С. 25-31.

4. Радченко Т. А. Діалогічність як основна риса культури у сучасному суспільстві / Тетяна Анатоліївна Радченко // Славута (гуманіт. науки) : зб. наук. праць / Дніпродзержин. держ. техн. ун-т. - Дніпродзержинськ, 2010. - № 1 (1). - С. 68-72.

5. Радченко Т. Полікультурний характер вищої освіти у приватних навчальних закладах Швейцарії / Тетяна Радченко // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. праць / Слов'ян. держ. пед. ун-т ; [за заг. ред. В. І. Сипченка]. - Слов'янськ, 2010. - Спецвип. 5, ч. III. - С. 45-51.

6. Радченко Т. А. Актуальність проблеми полікультурної освіти у сучасному суспільстві / Тетяна Анатоліївна Радченко // Наукові записки. Сер. Психол.-пед. науки / Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя ; [за заг. ред. Є. І. Коваленко]. - Ніжин, 2011. - № 1. - С. 40-42.

7. Радченко Т. А. Полікультурність середньої освіти в приватних школах-пансіонах : досвід Швейцарії / Тетяна Анатоліївна Радченко // Педагогіка та психологія : зб. наук. праць / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди ; [за заг. ред. І. Ф. Прокопенка, В. І. Лозової]. - Харків, 2011. - Вип. 39. - С. 177-186.

8. Радченко Т. Розвиток педагогічної думки в Швейцарії / Тетяна Радченко // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. праць / Уман. держ. пед. ун-т ім. П. Тичини ; [ред. кол. : Побірченко Н. С. (голов. ред.) та ін.]. - Умань, 2012. - Вип. 40. - С. 284-291.