Підготовка вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи у післядипломній освіті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирський державний університет ім. Івана Франка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Підготовка вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи у післядипломній освіті

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Орлова Ольга Анатоліївна

Житомир - 2013

Анотація

Дисертація присвячена проблемі підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи у післядипломній освіті.

На основі обґрунтування теоретико-методологічних засад проведено категоріальний аналіз базових понять дослідження: "самовдосконалення", "особистісне самовдосконалення", "особистісне самовдосконалення учня основної школи", "підготовка вчителя до особистісного самовдосконалення учнів". Категоріальний аналіз актуалізованих понять відображає їх загальний зміст, специфіку, характер та взаємозв'язок.

Вивчено рівень готовності вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи. Обґрунтовано роль закладів післядипломної освіти в розв'язанні окресленої проблеми та необхідність поетапної професіоналізації їх навчального процесу шляхом змістової інтерпретації курсового і міжкурсового періодів. Розроблено педагогічну технологію підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи як шлях удосконалення навчального процесу курсового періоду в закладах післядипломної педагогічної освіти. Її ефективність доведено й перевірено експериментально; визначено перспективи подальших наукових пошуків.

Ключові слова: самовдосконалення, особистісне самовдосконалення, особистісне самовдосконалення учнів основної школи, післядипломна освіта, підготовка вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи.

Аннотация

Диссертационная работа является теоретико-экспериментальным исследованием проблемы подготовки учителя к личностному совершенствованию учащихся основной школы в последипломном образовании. В исследовании обоснована методология экспериментальной работы, определена целостная перспектива ёё использования с опорой на базовые положения общефилософских принципов, системного, деятельностного, акмеологического, технологического подходов, представленных с андрагогической позиции как ключевой в образовании взрослых. Уточнены базовые понятия исследования: "совершенствование", "личное совершенствование", "личное совершенствование учеников основной школы".

На основе историко-педагогического анализа проблемы образования взрослых определена роль учреждений последипломного педагогического образования в решении исследуемой проблемы и необходимость поэтапной профессионализации учебного процесса в контексте обозначенной проблемы (курсовой и межкурсовой периоды).

Разработана модель готовности учителя к личностному самосовершенствованию учащихся основной школы с выделением ряда критериев (мотивационный, волевой, личностный, содержательный, операционный), адаптированых для изучения исследуемого явления.

Практической составляющей достижения запланированного результата стало усовершенствование обучения в процессе повышения квалификации учителей путем использования педагогических технологий. Представлено теоретическое обоснование технологии подготовки педагогов к личностному совершенствованию учащихся основной школы, концептуальной основой построения которой стал доминантно-контекстный подход как средство интенсификации содержания учебного материала в планах роботи институтов последипломного педагогического образования, а ее базовыми структурными компонентами - целевой, содержательный, процессуальный, результативный.

Разработка целевого компонента технологии осуществлена в результате реализации принципа проблемного социокультурного целеполагания и предполагала выделение четырехуровневой системы целей: І - уровень государственного заказа, определяющий общую стратегию построения содержания учебного процесса в последипломном образовании; ІІ - уровень общей организации учебного процесса, где осуществляется конкретизация учебной информации на уровне института последипломного образования; ІІІ- уровень усовершенствования содержания учебного процесса, позволяющий вычленить массив учебной информации, ориентированной на личностное совершенствование учащихся основной школы; ІV - реализации учебного процесса, сопровождающийся внедрением разработанной технологии с использованием эффективных форм и методов, направленных на активизацию подготовки учителя к личностному совершенствованию учащихся основной школы в институтах последипломного образования.

Проверка эффективности авторской технологии подтверждена экспериментально на основе анализа готовности учителей решать проблемы личностного совершенствования учащихся основной школы. Основные результаты исследования внедрены в учебный процесс институтов последипломного педагогического образования Украины.

Ключевые слова: совершенствование, личностное совершенствование, личностное совершенствование учеников основной школы, последипломное образование, подготовка учителя к личностному совершенствованию учащихся основной школы.

Abstract

The categorical analyzes of basic concepts of the research - self-perfection, personality self-perfection, personality self-perfection of the pupil of primary school- is conducted being based on the substantiation of the theoretical and methodological foundations. The categorical analysis of topical concepts reflects their common content, specificity, character and mutual ties.

The teacher's readiness for personality self-perfection of primary school pupils is studied. The pedagogical technology of teacher's postgraduate training for personality self-perfection of primary school pupils is theoretically grounded. Its effectiveness is proved and verified experimentally; the prospects for further scientific research are outlined.

Keywords: self-perfection, personality self-perfection, personality self-perfection of the pupil of primary school, postgraduate education, teacher's training for personality self-perfection of primary school pupils.

вчитель особистісний самовдосконалення післядипломний

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Пріоритетним завданням школи та педагогічної науки, про що йдеться у законах України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Національній стратегії розвитку освіти України на 2012-2021роки", визначено розвиток учня на засадах особистісного самовдосконалення. На сучасному етапі розвитку освітньої галузі особливої значущості визначена проблема набуває в умовах навчально-виховної роботи з учнями основної школи, оскільки в цей період відбуваються об'єктивні зміни умов життя дитини, становлення її якісно нової соціальної позиції, формування свідомого ставлення до себе як активного суб'єкта життєдіяльності.

Орієнтація на розвиток учня як особистості, індивідуальності, активного суб'єкта навчання реалізується на основі побудови відповідної стратегії діяльності вчителя, який створює умови для особистісного самовдосконалення учня в системі його взаємодії з іншими людьми: вчителями, батьками, однолітками. Вивчення практики роботи загальноосвітніх навчальних закладів засвідчило, що на етапі трансформації системи освіти наявний рівень готовності вчителя до особистісного самовдосконалення учнів не відповідає його реальному потенціалу в розв'язанні актуалізованої проблеми.

Одним із механізмів підготовки педагога в окресленому напрямі є післядипломна педагогічна освіта. Такий підхід забезпечує можливість зосередити увагу безпосередньо на навчальному процесі відповідного закладу освіти та впроваджувати в систему його діяльності ефективні моделі, технології оволодіння знаннями та вміннями, орієнтовані на самовдосконалення учнів.

Аналіз наукових джерел свідчить, що питання самовдосконалення особистості знайшли відображення в історії зарубіжної (Сократ, Аристотель, Сенека, Квінтіліан, Ж.-Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, Ф.-А. Дістервег та ін.) та вітчизняної (Г.С. Сковорода, В.О. Сухомлинський, Л.М. Толстой, К.Д. Ушинський та ін.) наукової думки. Окремі аспекти актуалізованої проблеми досліджуються як: зв'язок самовдосконалення з творчістю, суб'єктністю, самореалізацією людини (М.О. Бердяєв, А. Маслоу, В.С. Соловйов, С.Л. Франк, Е. Фром та ін.); самовдосконалення як найвища форма усвідомленого саморозвитку (О.О. Ухтомський, Г.К. Селевко та ін.); діалектична єдність особистісної та професійної складових самовдосконалення (І.Д. Донцов, В.Ф. Тертична та ін.); розвивальне навчання, самовизначення, саморозвиток, самовдосконалення учнів (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов, А.К. Маркова, В.І. Сметаняк та ін.) тощо.

Особливого значення проблема свідомого управління розвитком особистості набуває в процесі підготовки вчителів та вивчається В.І. Бондарем, М.Ю. Красовицьким, С.В. Крисюком, Ю.М. Кулюткиним, П.В. Худоминським та ін. У контексті розв'язання досліджуваної проблеми визначається необхідність розгляду післядипломної освіти як якісно нового феномену підготовки вчителів (А.І. Кузьмінський, М.В. Кухарєва, В.І. Маслов, В.Г. Онушкін, О.П. Тонконога, Т.І. Шамова та ін.).

Аналіз дисертаційних робіт засвідчує, що питання самореалізації особистості на основі внутрішніх прагнень та установок є предметом дослідження сучасних науковців: інтелектуальне зростання та вдосконалення професійно значущих якостей педагога (О.В. Борденюк), саморозвиток викладача (Н.М. Лосєва), підвищення фахового рівня вчителя, його професійна самореалізація (О.С. Прокопова, К.Г. Скворцова).

Проте теорія та практика професійної підготовки вчителів у післядипломній освіті в напрямі особистісного самовдосконалення учнів основної школи є практично не розробленою та потребує всебічного комплексного вивчення, що вимагає створення якісно нової моделі навчального процесу закладів підвищення кваліфікації працівників освіти.

Наявні також суперечності: між зростаючими потребами суспільства в активізації усвідомленого саморозвитку підростаючого покоління та недостатньою орієнтацією професійної підготовки вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти на реалізацію зазначеної діяльності; між соціальною потребою в глибокому оволодінні вчителями знаннями, вміннями та навичками, спрямованими на самовдосконалення учнів, і наявним рівнем їх підготовки до здійснення відповідної діяльності; між сучасною потребою відображення в змісті навчального процесу закладів післядипломної освіти аспектів усвідомленого саморозвитку школярів та недостатністю його науково-методичного забезпечення.

Отже, актуальність проблеми, її недостатня вивченість та рівень наукової розробки зумовили вибір теми дослідження: "Підготовка вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи у післядипломній освіті".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до програми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка і є складовою комплексної теми "Професійна підготовка майбутніх фахівців в умовах ступеневої освіти" (РК№0110U002274). Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою Житомирського державного університету імені Івана Франка (протокол №4 від 23.11.2007р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №1 від 29.01.2008р.).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити ефективність технології підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи у післядипломній освіті як підґрунтя підвищення якості професійної діяльності в зазначеному напрямі.

Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:

1. Проаналізувати базові поняття проблеми підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи з урахуванням сучасних методологічних концепцій.

2. На основі історичного аналізу освіти дорослих визначити роль післядипломної педагогічної освіти в розв'язанні досліджуваної проблеми.

3. Науково обґрунтувати модель готовності вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи.

4. Визначити критерії, показники та рівні готовності вчителів у зазначеному напрямі.

5. Теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити ефективність технології підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи у післядипломній освіті.

Об'єкт дослідження: професійна підготовка вчителя в системі післядипломної освіти.

Предмет дослідження: технологія підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи у післядипломній освіті.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: філософські положення про загальні закони розвитку освіти як соціального інституту, людської свідомості та педагогічної діяльності; системний підхід, що дає змогу розглядати досліджуваний феномен як результат педагогічної взаємодії його елементів; акмеологічний, особистісний та технологічний підходи, представлені крізь призму андрагогічного підходу як ключового в освіті дорослих; домінантно-контекстний підхід як засіб інтенсифікації навчальної інформації; наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем філософії освіти (В.П. Андрущенко, А.А. Герасимчук, Г.П. Васянович, І.А. Зязюн, В.В. Краєвський, В.Г. Кремень, П.Ю. Саух та ін.); теорії професійної освіти (С.С. Вітвицька, С.У. Гончаренко, Р.С. Гуревич, О.А. Дубасенюк, Н.Г. Ничкало та ін.); положення історії розвитку освіти (О.Є. Антонова, М.В. Левківський, О.В. Сухомлинська, Н.А. Сейко, М.Д. Ярмаченко та ін.); дослідження, присвячені усвідомленому саморозвитку особистості (О.О. Ухтомський, Г.К. Селевко), єдності особистісного та професійного аспектів самовдосконалення (І.Д. Донцов, В.Ф. Тертична), теорії та практиці розробки інноваційних педагогічних технологій (Н.П. Волкова, І.М. Дичківська, М.В. Кларін, Г.К. Селевко та ін.); теорії становлення й розвитку освіти дорослих (А.В. Даринський, С.Г. Вершловський, С.М. Коваленко, Л.Б. Лук'янова, О.І. Огієнко, Л.Є. Сігаєва), організації навчального процесу в післядипломній педагогічній освіті (В.В. Олійник, Л.І. Даниленко, Г.В. Єльнікова, В.І. Маслов, Т.М. Сорочан, Н.М. Чепурна та ін.).

Для розв'язання поставлених завдань були використані такі методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) - для вивчення наукової літератури з теми дослідження, проведення категоріального аналізу базових понять дослідження та окреслення взаємозв'язку між ними; емпіричні (анкетування, спостереження, опитування, самооцінка, тестування) - для визначення готовності вчителів до особистісного самовдосконалення на всіх етапах дослідження; педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний етапи) - з метою перевірки ефективності впровадження розробленої педагогічної технології в закладах післядипломної освіти; методи математичної статистики - для проведення якісного аналізу одержаних результатів на основі встановлення кількісних показників щодо оцінювання досліджуваного явища, а також підтвердження їх вірогідності.

Організація та основні етапи дослідження. Дослідження проводилося впродовж 2008-2013 років та охоплювало чотири етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (2008-2009рр.) - теоретико-пошуковому - здійснено аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми в історико-педагогічному контексті; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження; розроблено програму, визначено методи експериментальної роботи.

На другому етапі (2009-2010рр.) - аналітико-діагностувальному - на основі узагальнення теоретичного матеріалу та особистого досвіду розроблено модель готовності вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи у післядипломній освіті як робочий образ експериментальної роботи; конкретизовано критерії та показники з метою вивчення досліджуваного явища; проведено констатувальний етап експерименту.

На третьому етапі (2010-2012рр.) - дослідно-експериментальному - розроблено, впроваджено та експериментально перевірено ефективність технології підготовки вчителів до особистісного самовдосконалення учнів основної школи в післядипломній освіті.

На четвертому етапі (2012-2013рр.) - узагальнюючому - систематизовано та оформлено результати експериментальної роботи; сформульовано висновки та рекомендації; визначено перспективи подальших наукових пошуків.

Експериментальна база дослідження. Дослідницько-експериментальна робота виконувалася на базі загальноосвітніх навчальних закладів та інститутів післядипломної педагогічної освіти Житомирської, Черкаської, Волинської, Хмельницької областей. Експериментальним дослідженням було охоплено 717учителів.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: вперше теоретично обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено складові та зміст технології підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи у післядипломній освіті, що побудована на основі домінантно-контекстного підходу з урахуванням положень системного, акмеологічного, особистісного та технологічного підходів, представлених крізь призму андрагогічного, та вміщує цільовий, змістовий, процесуальний та результативний блоки; визначено сформований рівень готовності вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи як результат впровадження авторської технології; розроблено критерії (мотиваційній, вольовий, змістовий, операційний, особистісний) та показники готовності вчителя до особистісного самовдосконалення учнів; окреслено вплив методичних засобів на рівень готовності суб'єктів післядипломної педагогічної освіти; розширено й поглиблено наукові знання про післядипломну педагогічну освіту як складову освіти дорослих; удосконалено зміст, форми і методи підготовки вчителя в післядипломній освіті у визначеному напрямі; уточнено сутність базових понять дослідження: "самовдосконалення", "особистісне самовдосконалення учнів основної школи", "підготовка вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи у післядипломній освіті"; подальшого розвитку набули концептуальні положення щодо проблеми підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів.

Практичне значення дослідження визначається тим, що апробовано технологію підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи як комплексне поєднання перспективно-тематичного планування з мінімізованою системою навчальної інформації у вигляді спецкурсу з опорою на зміст навчальної програми; розроблено та впроваджено в систему післядипломної освіти спецкурс "Теоретичні та методичні основи підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів"; ідеї та матеріали дослідження використано в ході розробки рекомендацій у системі підвищення кваліфікації учителів. Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані викладачами закладів післядипломної педагогічної освіти з метою вдосконалення змісту і процесу професійної підготовки вчителів.

Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 1-587 від 19.09.2012р.), Черкаського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка №сб-01-06/282 від 08.10.2012р.), Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 627/02-13 від 10.10.2012р.), Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 976 від 13.11.2013р.).

Апробація результатів дослідження здійснювалася на засіданнях кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка, а також була представлена у формі доповідей і повідомлень на конференціях різного рівня, зокрема, міжнародних: "Проблеми освіти у Польщі та в Україні у контексті процесів глобалізації та євроінтеграції" (Житомир, 2009), "Освіта дорослих як фактор соціалізації соціального захисту в сучасному суспільстві" (Черкаси, 2010), "Освіта дорослих як фактор соціалізації захисту окремих категорій населення" (Черкаси, 2011), "Соціально-правові засади захисту прав дітей" (Кременець, 2011), "Наука в інформаційному просторі" (Дніпропетровськ, 2011), "Розвиток особистості та професіоналізму фахівця в системі неперервної освіти в контексті викликів ХХІ ст." (Чернівці, 2011), "Духовна культура особистості та інноваційні освітні технології: виклики ХХІ століття" (Вінниця, 2012), "Становлення і розвиток науково-педагогічних шкіл: проблеми, досвід, перспективи" (Житомир, 2012), "Становлення особистості професіонала: перспективи й розвиток" (Одеса, 2013); ІІІ Міжнародному освітньому форумі "Особистість у єдиному освітньому просторі" (Запоріжжя, 2012); всеукраїнських: "Теорія і практика підготовки майбутніх учителів до педагогічної діяльності" (Житомир, 2011), "Психолого-педагогічні проблеми розвитку особистості в сучасних соціокультурних умовах" (Вінниця, 2011); міжрегіональній: "Українознавчі концепції спадщини Василя Сухомлинського" (Житомир, 2008); міжрегіональному семінарі з міжнародною участю "Особистісний розвиток дорослої людини в системі неперервної освіти" (Житомир, 2013); регіональних: "Формування та розвиток майбутнього фахівця: соціально-педагогічний ракурс" (Євпаторія, 2010), "Удосконалення професійної підготовки педагогічних кадрів в контексті модернізації вищої школи" (Хмельницький, 2011).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційної роботи відображено в 21 публікації, серед яких: 6 статей у провідних наукових фахових виданнях України, 1 у зарубіжному виданні, 13 - у збірниках наукових праць і матеріалів науково-практичних конференцій, 1 розділ колективного методичного збірника.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження; визначено його мету, завдання, об'єкт, предмет; розкрито наукову новизну і практичне значення; проаналізовано напрями впровадження та апробації результатів експериментальної роботи.

У першому розділі - "Теоретичні засади проблеми підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи у післядипломній освіті" - визначено методологічне підґрунтя дослідження; уточнено базові поняття, представлено взаємозв'язок між ними; на основі історико-педагогічного аналізу освіти дорослих охарактеризовано післядипломну педагогічну освіту як її складову.

Зважаючи на складність, багатогранність та міждисциплінарний статус окресленої проблеми, визначено систему методологічних принципів реалізації цілісної експериментальної роботи, які представлено крізь призму андрагогічного підходу як ключового в освіті дорослих.

Відповідно до логіки аналітико-пошукової роботи, уточнено сутнісну характеристику базових понять дослідження: "самовдосконалення", "особистісне самовдосконалення", "особистісне самовдосконалення учнів основної школи".

У результаті теоретичних узагальнень, в широкому розумінні, самовдосконалення розглядається як робота над собою, самопізнання людиною власних сутнісних сил, свідоме прагнення поповнювати знання та здобувати нові в процесі цілеспрямованої самостійної діяльності з використанням власного творчого потенціалу. З'ясовано, що самовдосконалення є процесом соціально-особистісним, здійснюється шляхом усвідомленої взаємодії людини з конкретним соціальним середовищем. У контексті зазначеного, особистісне самовдосконалення тлумачиться як робота над собою, що передбачає свідомий розвиток власних здібностей, прагнення вдосконалення особистісного потенціалу, формування здатності до самопізнання, самопроектування, самореалізації в процесі цілеспрямованої творчої самостійної діяльності та супроводжується прийняттям рішень. Обґрунтовано думку, що спрямованість сутнісних рис особистісного самовдосконалення на конкретних історичних етапах розвитку людства залежить від домінуючих цінностей, суспільно-економічних відносин, релігійних доктрин.

На основі психолого-педагогічної характеристики учнів основної школи визначено ключове поняття дослідження - особистісне самовдосконалення учнів основної школи, що тлумачиться як керований зовні процес становлення учня-підлітка, який передбачає активізацію вчителем механізмів розвитку його особистісного потенціалу, формування здатності до самопізнання, самопроектування, самореалізації на подальших етапах життєдіяльності.

Доведено, що орієнтація на розвиток учня як особистості, індивідуальності, активного суб'єкта діяльності реалізується на основі побудови відповідної стратегії діяльності вчителя, який створює умови для особистісного самовдосконалення школяра в системі його взаємодії з педагогами, батьками, однолітками. Об'єктивною передумовою здійснення педагогом цілеспрямованого впливу на особистісне самовдосконалення учнів визначено післядипломну освіту як один із механізмів його підготовки до реалізації взаємодії з учнями в певному напрямі.

На основі історико-педагогічного аналізу в межах дослідження післядипломну педагогічну освіту розглянуто як складову освіти дорослих. Актуалізація андрагогічного підґрунтя у вивченні окресленого явища за таких умов забезпечила можливість зосередити увагу на внутрішніх механізмах діяльності (зміст, форми, методи, засоби) закладів післядипломної освіти та довести необхідність оновлення підходів реалізації підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи.

З'ясовано, що підготовка вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи має охоплювати курсовий та міжкурсовий періоди навчального процесу закладів перепідготовки вчителів, які орієнтовані на професійне самовдосконалення педагога як підґрунтя формування досвіду учнів у зазначеному напрямі.

За таких умов підготовка вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи тлумачиться як етап актуалізації та оволодіння ним у межах навчального процесу закладів післядипломної освіти спеціально організованою системою знань, умінь та навичок, що забезпечує активізацію механізмів становлення та розвитку особистісного потенціалу підлітків щодо формування їх здатності до самопізнання, самопроектування, самореалізації у подальшому житті.

У другому розділі - "Технологія підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів у післядипломній освіті" - актуалізовано особливості поетапної професіоналізації вчителя в контексті його підготовки до особистісного самовдосконалення учнів; обґрунтовано використання поняття "педагогічна технологія" відповідно до її впровадження у навчальний процес закладів післядипломної освіти в межах курсового періоду; представлено побудову авторської технології на основі домінантно-контекстного підходу; розроблено модель готовності вчителів до особистісного самовдосконалення учнів та діагностичний інструментарій для дослідження рівня їх готовності до зазначеного виду діяльності.

На основі теоретичного аналізу і практичного досвіду підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів у закладах післядипломної освіти визначено необхідність його поетапної професіоналізації в контексті окресленої проблеми (курсовий та міжкурсовий періоди). Розглянуто особливості реалізації навчального процесу на кожному з етапів підготовки з урахуванням конкретизованих дидактичних завдань.

Змістоутворюючою складовою підготовки вчителя до самовдосконалення учнів визначено курсовий період, а одним із шляхів удосконалення навчального процесу в його межах - технологічний підхід. З урахуванням особливостей післядипломної освіти обґрунтовано авторську технологію підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи, що містить такі компоненти: концептуальну основу, цільовий, змістовий, процесуальний та результативний блоки (рис.1).

Рис.1. Технологія підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи у післядипломній освіті

Концептуальною основою розробки технології підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи визначено домінантно-контекстний підхід (ДК-підхід). Його застосування ґрунтується на ідеї інтенсифікації навчального процесу на основі вчення про домінанту -тимчасово переважаючий збудник центральної нервової системи, який надає психічним процесам і поведінці людини певну спрямованість та активність у визначеній сфері, забезпечує стійкість уваги щодо виконання певного виду діяльності. Заданий за допомогою відповідної психологічної і дидактичної техніки контекст професійного майбутнього наповнює навчальну діяльність особистісним змістом, характеризує ступінь особистісного включення того, хто навчається, у процес пізнання, оволодіння професійною діяльністю. Практичним інструментом застосування ДК-підходу визначено домінантне концентрування навчальної інформації як умови вдосконалення її змісту в системі післядипломної педагогічної освіти.

Наголошено на необхідності використання домінантно-контекстного підходу, орієнтованого на виділення змістового ядра: системи оптимально відібраної навчальної інформації з предметно окресленим контекстом, передумовою конструювання якого є такі структурні одиниці змісту, як периферія (базові дидактичні одиниці, що обумовлюють конструювання змістового ядра); контекст (конкретизація змісту на основі встановлення логічних і асоціативних зв'язків між елементами змістової системи); домінанта (змістове ядро навчальної інформації), виокремлення яких реалізується на конкретних цільових рівнях педагогічної технології.

Поєднання зазначених компонентів забезпечило можливість виділяти та систематизувати ті знання, які необхідно включати в навчальний процес курсового та міжкурсового періоду, що сприяє підвищенню ефективності підготовки вчителів в умовах оптимізації навчального процесу в закладах післядипломної освіти.

Відповідно, технологію підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи у післядипломній освіті розглянуто як цілісну, системну сукупність дій, що забезпечує перехід від навчальної діяльності до професійної, трансформацію мотивів із навчальних у професійні шляхом застосування домінантно-контекстного підходу до систематизації навчального матеріалу вмежахкурсової перепідготовки.

Представлено педагогічну інтерпретацію реалізації завдань міжкурсового періоду, протягом якого забезпечується стійка спрямованість на відповідний вид діяльності шляхом залучення вчителів до участі в тематичних семінарах, конференціях, тренінгах, майстер-класах, засіданнях круглих столів, творчих груп та ін.

Визначено, що метою підготовки педагогів у ході підвищення кваліфікації постає не тільки оновлення системи професійно-педагогічної інформації, але й оволодіння цілісною, системною сукупністю дій щодо особистісного самовдосконалення як підґрунтя постійного нарощування запитів, зумовлених призначенням самої педагогічної професії та орієнтованих на особистісне самовдосконалення учнів. А результатом визначено готовність вчителя до особистісного самовдосконалення - свідоме прагнення до вдосконалення ним власного особистісного потенціалу, орієнтованого на особистісне самовдосконалення учнів, в його основу покладено не тільки професійно-орієнтовані мотиви, знання, вміння, навички, але й досвід професійної діяльності.

У результаті аналізу психолого-педагогічної літератури розроблено модель готовності вчителя до особистісного самовдосконалення учнів, що включає: мотиваційний (бажання здійснювати певну діяльність), вольовий (подолання труднощів при здійсненні цілеспрямованих дій і вчинків), змістовий (знання, необхідні для здійснення діяльності), операційний (практичне використання навичок та вмінь), особистісний (сукупність особистісних якостей і станів) компоненти. На основі визначених критеріїв та показників виокремлено три рівні готовності вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи (репродуктивний, конструктивний, творчий).

У третьому розділі - "Експериментальна перевірка технології підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи у післядипломній освіті" - представлено результати впровадження в навчальний процес закладів післядипломної освіти розробленої технології та перевірки її ефективності.

Для поглиблення теоретичних висновків щодо стану проблеми підготовки вчителів загальноосвітніх шкіл до особистісного самовдосконалення учнів основної школи проведено констатувальний етап педагогічного експерименту, який засвідчив, що рівень сформованості компонентів готовності учителів до розв'язання актуалізованого завдання не повною мірою відповідає освітньо-кваліфікаційним вимогам. Цей факт визначає необхідність удосконалення підготовки вчителя у визначеному напрямі шляхом розробки та впровадження авторської технології.

Основою її побудови визначено принцип проблемного соціокультурного цілепокладання, що реалізується на чотирьох рівнях цілеутворення: державного замовлення, загальної організації, побудови змісту освіти, реалізації навчального процесу. Виявлені рівні цілеутворення описують навчальний процес у закладах післядипломної освіти від загальної стратегії визначення змісту навчання до конкретизації стратегічних завдань крізь призму педагогічної дії на рівні оволодіння вчителями евристичними моделями продуктивної взаємодії з школярами в контексті досліджуваної проблеми. Такий підхід сприяв упровадженню розробленої технології і відповідних форм (ділові та рольові ігри, тренінги, майстер-класи та ін.) у систему післядипломної освіти.

Для перевірки результативності розробленої технології в експериментальних групах здійснено якісний та кількісний аналіз готовності вчителів до особистісного самовдосконалення учнів. Визначення контрольних та експериментальних груп здійснювалося за паралельною структурою шляхом виділення двох однорідних об'єктів, розподіл на які проводився відповідно до специфіки організації навчально-виховного процесу в системі підвищення кваліфікації.

На етапі діагностики слухачів кожної групи на основі відповідної кваліфікаційної категорії віднесено до попередньо визначених рівнів (репродуктивний, конструктивний, творчий), що отримало підтвердження шляхом вхідного діагностування, яке в системі післядипломної освіти є обов'язковою складовою діагностувального модуля навчальної програми.

На основі узагальнення результатів формувального етапу експерименту з використанням методів їх статистичної обробки та порівняльного аналізу виявлено позитивну динаміку кількісних і якісних змін у структурних компонентах готовності вчителя до особистісного самовдосконалення учнів, кожен з яких представлено системою параметрів, що оцінювалися самими вчителями та незалежними експертами.

Результати експериментальної роботи засвідчили про суттєві переваги показників у слухачів експериментальних груп порівняно з контрольними: у мотиваційній сфері підвищився ранг внутрішніх мотивів порівняно із зовнішніми; активно проявляється усвідомлення значущості реалізації професійної діяльності з орієнтацією на особистісне самовдосконалення учнів основної школи (вольовий показник мотиваційного компоненту). Якісний показник знань слухачів контрольних груп після виконання підсумкового проектного завдання становив 67,7%, слухачів експериментальних груп - 87,6%. Суттєво змінилися середні значення кількісних показників у структурі системи вмінь в експериментальних групах порівняно з контрольними (таб.1).

Узагальнення результатів формувального етапу експерименту здійснено за допомогою методики відносних частот О.Смирнова (рівень сформованості кожного з досліджуваних компонентів). Вірогідність розбіжностей рівнів сформованості готовності вчителя до досліджуваного виду діяльності доведено за непараметричним H-критерієм Краскелла-Валліса.

Таблиця 1 Показники сформованості готовності вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи на початковому та кінцевому етапах педагогічного експерименту (відносні частоти)

Результати експерименту засвідчили ефективність упровадження технології підготовки вчителів до особистісного самовдосконалення учнів основної школи у післядипломну освіту, оскільки рівень сформованості кожного з компонентів готовності набув позитивної динаміки.

Обґрунтування теоретичних засад та узагальнення результатів дослідження проблеми підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи у післядипломній освіті дало змогу зробити такі висновки:

1. На основі визначення теоретико-методологічних засад дослідження проаналізовано його базові поняття: "самовдосконалення", "особистісне самовдосконалення", "особистісне самовдосконалення учнів основної школи". Результати категоріального аналізу виділеного понятійного простору відображають їх загальний зміст, специфіку, взаємозв'язок у контексті досліджуваної проблеми.

Обґрунтовано думку, що самовдосконалення є процесом соціально-особистісним, що здійснюється шляхом усвідомленої взаємодії людини з конкретним соціальним середовищем, реалізує потреби вироблення ряду особистісних якостей, які забезпечують успіх у життєдіяльності.

Охарактеризовано особистісне самовдосконалення учнів основної школи, що тлумачиться як керований зовні процес становлення учня-підлітка, який передбачає активізацію вчителем механізмів розвитку його особистісного потенціалу, формування здатності до самопізнання, самопроектування, самореалізації на подальших етапах життєдіяльності.

Доведено, що особливої ваги визначена проблема набуває в умовах навчально-виховної роботи з учнями основної школи, з огляду на об'єктивні зміни умов життя дитини, становлення її якісно нової соціальної позиції. Зроблено висновок, що орієнтація на розвиток школяра як особистості, індивідуальності, активного суб'єкта діяльності може бути реалізована за умови спеціальної підготовки педагога.

2. Одним із механізмів підготовки вчителя до реалізації професійної діяльності, спрямованої на особистісне самовдосконалення учнів основної школи, визначено післядипломну освіту, окреслено її пріоритети у розв'язанні досліджуваної проблеми.

У результаті теоретичного аналізу охарактеризовано базове поняття дослідження. Підготовка вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи тлумачиться як етап актуалізації та оволодіння ним у межах навчального процесу закладів післядипломної освіти спеціально організованою системою знань, умінь та навичок, що забезпечує активізацію механізмів становлення та розвитку особистісного потенціалу підлітків щодо формування їх здатності до самопізнання, самопроектування, самореалізації в подальшому житті.

У ході дослідження встановлено, що підвищення рівня відповідного напряму професійної підготовки вчителя забезпечується поетапною професіоналізацією навчального процесу закладів післядипломної освіти (курсовий та міжкурсовий періоди). Перспективним шляхом удосконалення підготовки педагогів у курсовий період визначено технологічний підхід.

Концептуальною основою розробки технології підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи визначено домінантно-контекстний підхід як підґрунтя підвищення ефективності освітнього процесу шляхом інтенсифікації навчальної інформації, що забезпечує економію навчального часу в закладах післядипломної освіти.

Обґрунтовано авторську технологію підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи у післядипломній освіті, що містить такі компоненти: концептуальну основу, змістовий, процесуальний та результативний блоки.

3. Результатом оцінки ефективності професійної діяльності вчителя, спрямованої на особистісне самовдосконалення учнів основної школи, постає готовність - свідоме прагнення до вдосконалення ним особистісного потенціалу, орієнтованого на особистісне самовдосконалення учнів, в основу якого покладені не тільки професійно-орієнтовані мотиви, знання, вміння, навички, але й досвід професійної діяльності.

У результаті аналізу психолого-педагогічної літератури розроблено модель готовності вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи, що включає мотиваційній, вольовий, змістовий, операційний, особистісний компоненти.

4. Представлено характеристику критеріїв, показників і рівнів готовності вчителів до особистісного самовдосконалення учнів з орієнтацією на здійснення підготовки до визначеного виду діяльності в післядипломній освіті. В основу діагностичного інструментарію досліджуваного процесу покладено розроблену модель готовності педагога до особистісного самовдосконалення учнів основної школи, на основі якої охарактеризовано критерії оцінки результативності підготовки вчителів до реалізації відповідного виду професійної діяльності (мотиваційний, вольовий, змістовий, операційний, особистісний), що адаптовані для вивчення досліджуваного явища.

На основі виділених критеріїв та показників виокремлено три рівні готовності вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи (репродуктивний, конструктивний, творчий).

5. Розроблено авторську технологію підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи- цілісну, системну сукупність дій, що забезпечує перехід від навчальної діяльності до професійної, трансформацію навчальних мотивів у професійні шляхом застосування домінантно-контекстного підходу до систематизації навчального матеріалу вмежахкурсовогоперіоду.

Змістове наповнення структурних компонентів технології здійснено на основі принципу проблемного соціокультурного цілепокладання, що визначив її побудову на чотирьох рівнях цілеутворення: державного замовлення, загальної організації, побудови змісту освіти, реалізації навчального процесу. Упровадження авторської технології передбачало використання ефективних форм (ділові та рольові ігри, тренінги, майстер-класи та ін.) і методів формувального і розвивального характеру (орієнтуючі, стимулюючі, контролю та самоконтролю). Відповідне місце в процесі підготовки вчителів займає розроблений спецкурс "Теоретичні та методичні основи підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів". Реалізація технології засвідчила, що її оптимальний характер визначається поєднанням технологічного та андрагогічного підходів до її розробки.

Експериментально підтверджено її ефективність: відбулися суттєві зміни в мотиваційній сфері; рівень сформованості знань та пов'язаних із ними вмінь слухачів експериментальних груп випереджає відповідний рівень у контрольних групах і суттєво зростає порівняно з вихідним рівнем.

Таким чином, результати дослідження дають підстави стверджувати, що вихідна методологія є правильною, визначені завдання реалізовані, мету досягнуто. Одержані наукові результати мають важливе значення для підвищення ефективності підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів основної школи у післядипломній освіті.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів актуалізованої проблеми. Подальшого вивчення потребують питання, пов'язані з науковою розробкою понятійного апарату, пошуком та апробацією нових засобів, що забезпечують діяльність, зорієнтовану на особистісне самовдосконалення.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях автора

Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації

Орлова О.А. Післядипломна освіта як складова неперервної освіти /О.А. Орлова // Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки. - 2010. - Вип.183. - Ч.ІІ. - С.102-105.

Орлова О.А. Внесок А.В. Даринського у розвиток теорії та практики андрагогіки / О.А. Орлова // Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки. - 2011. - Вип. 203. - Ч.ІІ. - С.55-58.

Орлова О.А. Андрагогічний аспект підготовки вчителів у системі післядипломної освіти / О.А. Орлова // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2011. - Вип. 55. - С.121-125.

Орлова О.А. Проблема особистісного самовдосконалення у контексті професійно-особистісного розвитку педагогічних кадрів / О.А. Орлова // Науковий вісник [Розвиток особистості та професіоналізму фахівця в системі неперервної освіти в контексті викликів ХХІ ст.: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Чернівці, 19-22 жовтня 2011р.)]. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2011. - Вип. 567. Педагогіка та психологія. - С.143-145.

Орлова О.А. Методологічні засади проблеми підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів у системі післядипломної освіти /О.А. Орлова // Нові технології навчання: наук.-метод. зб. / Ін-т інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Академія міжнар. співробітництва з креативної педагогіки: в 2-х ч. - Киів-Вінниця: ФОП Корзун Д.Ю., 2012. - Вип.73. - Ч.І. - С.147-152.

Орлова О.А. Особистісне самовдосконалення учня основної школи: аналіз категорій та понять / О.А. Орлова // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини /[гол. ред.: М.Т. Мартинюк]. - Умань: ПП Жовтий О.О., 2013. - Ч.1. - С.188-196.

Орлова О.А. Андрагогический аспект подготовки учителя в системе последипломного образования /О.А. Орлова //Вектор науки Тольяттинского государственного Университета. Серия: Педагогика, психология. - №4. - 2012.- С.216-219.

Опубліковані праці апробаційного характеру

Орлова О.А. Самовдосконалення вчителя в системі неперервної професійної підготовки / О.А. Орлова // Післядипломна педагогічна освіта в контексті інноваційного розвитку: наук.-метод. зб. / за ред. І.І. Якухно. - Житомир: ОІППО, 2009. - С.191-197.

Орлова О.А. Післядипломна освіта як складова неперервної освіти /О.А. Орлова // Освіта дорослих як фактор соціалізації і соціального захисту в сучасному суспільстві: матеріали міжнар. наук.-практ. конф, 29-30березня2010р. - Черкаси, 2010. - С.208-209.

Орлова О.А. Застосування домінантного підходу у контексті особистісного самовдосконалення вчителя в системі післядипломної освіти /О.А. Орлова // Формування та розвиток майбутнього фахівця: соціально-педагогічний ракурс: матеріали міжвуз. наук.-прак. конф. студентів та молодих вчених, 24-25 травня 2010р. - Євпаторія, 2010. - С.115-117.

Орлова О.А. До проблеми особистісного самовдосконалення майбутніх вчителів / О.А. Орлова // Формування естетичної компетентності особистості засобами народознавства: зб. наук. праць молодих дослідників, 8 грудня 2010р. / за заг. ред. О.С. Березюк, Л.О. Глазунової. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. - С.235-238.

Орлова О.А. Сучасні технології самовдосконалення підлітків /О.А. Орлова // Соціально-правові засади захисту дітей: зб. матеріалів міжнар. наук.-метод. конф, 19-20травня 2011р. / за заг. ред. Л.О. Данильчук, Т.В. Захарчук. - Кременець: Вид.-во КОГПІ ім. Тараса Шевченка, 2011. - С.88-90.

Орлова О.А. Андрогогічні засади оновлення підготовки вчителів у системі післядипломної освіти / О.А. Орлова // Теорія і практика підготовки майбутніх учителів до педагогічної дії: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю, 20-21 травня 2011р. / за ред. І.А. Зязюна, О.А. Дубасенюк. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2011. - С.223-226.

Орлова О.А. Концептуальні основи побудови технології підготовки вчителя до самовдосконалення учнів / О.А. Орлова // Наука в інформаційному просторі: матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф., 29-30 вересня 2011р.: в 7т. - Д.: Біла К.О., 2011. - Т.5: Педагогіка. Психологія. Комунікативістика. - 2011. - С.60-62.

Орлова О.А. Загальні підходи щодо розробки технології підготовки вчителів до особистісного самовдосконалення учнів у закладах післядипломної освіти / О.А. Орлова// Удосконалення професійної підготовки педагогічних кадрів у контексті модернізації вищої школи: матеріали міжвуз. наук.-практ. конф. аспірантів та молодих учених, 20 жовтня 2011р. - Хмельницький: ХГПА, 2011. - С.86-92.

Орлова О.А. Психологічні основи підготовки до особистісного самовдосконалення учнів / О.А.Орлова // Психолого-педагогічні проблеми розвитку особистості в сучасних соціокультурних умовах: зб. наук. праць / за ред. А.І. Анцибора. - Вінниця: ПП Балюк І.Б., 2011. - С.220-223.

Орлова О.А. Дистанційна освіта як форма підвищення професіоналізму у закладах післядипломної освіти: категоріальний аналіз поняття / О.А. Орлова // Інформаційно-комунікативні технології у сучасному освітньому просторі: зб. матеріалів Всеукр. наук.-метод. семінару із міжнар. участю, 1-2 грудня 2011р. /за заг. ред. Л.О. Данильчук, Т.В. Захарчук, І.Ф. Лизун. - Кременець: Вид-во КОГПІ ім. Тараса Шевченка, 2011. - С.45-48.

Орлова О.А. Соціально-особистісна характеристика категорії "самовдосконалення" / О.А. Орлова // Особистість в єдиному освітньому просторі: зб. наук. тез, 26-29 квітня 2012р. / наук. редактори В.В. Пашков, В.В. Савін, А.І. Павленко. - Запоріжжя: ТОВ "Фінвей", 2012. - С.282-285.

Орлова О.А. Проблема особистісного самовдосконалення /О.А. Орлова // Педагогічна Житомирщина: наук.-метод. журнал. - 2012. - №4(68). - С.49-52.

Орлова О.А. Андрагогічний аспект підготовки вчителя до особистісного самовдосконалення учнів в післядипломній освіті / О.А. Орлова // Освіта впродовж життя: вимоги часу: зб. матеріалів ІV Всеукр. пед. читань пам'яті видатного вченого-педагога О.С. Дубинчук, 19 квітня 2012р. /[колектив авторів]. - К.: Едельвейс, 2012. - С.198-201.

Орлова О.А. Психолого-педагогічні засади оновлення підготовки вчителя в системі післядипломної освіти / О.А. Орлова // Становлення особистості професіонала: перспективи й розвиток: зб. матеріалів ІІ-ої міжнар. наук.-практ. конф., 15-16 лютого 2013 р. - Одеса, 2013. - С.188-190.

Размещено на Allbest.ru