Підготовка вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти до розвитку здоров’язбережувальної компетентності учнів основної школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирський державний університет ім. Івана Франка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Підготовка вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Поліщук Наталія Миколаївна

Житомир - 2013

Анотація

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми підготовки вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів. Проаналізовано стан проблеми в науковій літературі, досліджено її розвиток в історії педагогічної думки.

Проаналізовано сутність базових понять, уточнено їх значення. Вибудовано структуру здоров'язбережувальної компетентності учнів, яка складається з ціннісно-мотиваційного, змістового, діяльнісного, особистісного, рефлексивного компонентів.

Комплексний моніторинг супроводу здоров'язбережувальної діяльності у загальноосвітніх навчальних закладах засвідчив недостатній рівень готовності вчителів до цього виду діяльності.

Розроблено модель та авторську програму підготовки вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи. Обґрунтовано структуру готовності вчителя до цього виду діяльності, визначено критерії, показники та рівні її сформованості.

Розроблено програму авторського курсу "Підготовка вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів", методичні рекомендації до нього, підготовлено посібники для вчителів.

Упровадження авторського курсу у системі післядипломної педагогічної освіти свідчить про ефективність її застосування.

Ключові слова: здоров'я, здоров'язбереження, здоров'язбережувальна компетентність, готовність вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи.

Аннотация

Диссертация посвящена исследованию проблемы подготовки учителя в системе последипломного педагогического образования к развитию здоровьесберегающей компетентности учащихся основной школы. В работе проанализировано состояние проблемы здоровьесбережения в философской, медицинской, педагогической и методической литературе. Выделены основные этапы развития знаний о здоровье и здоровьесбережении в истории зарубежной и отечественной педагогической мысли. Определены основные тенденции реализации исследуемой проблемы в культурных традициях западной и восточной цивилизаций. Проанализирована сущность базовых понятий исследования: "здоровье", "здоровьесбережение", "здоровьесберегающая компетентность", выявлены расхождения в их понимании и толковании учёными разных направлений. Здоровьесберегающая компетентность выделена среди ключевых компетенций личности. Выстроена смысловая структура здоровьесберегающей компетентности учащихся основной школы, которая состоит из ценностно-мотивационного, содержательного, деятельностного, личностного, рефлексивного компонентов.

Проведен комплексный мониторинг сопровождения здоровьесберегающей деятельности в общеобразовательных учебных заведениях, который показал недостаточный уровень готовности учителей к осуществлению здоровьесберегающей деятельности, применение здоровьесберегающих технологий в учебно-воспитательном процессе в целом, и развитии здоровьесберегающей компетентности учащихся основной школы в частности.

Разработана модель и авторская программа подготовки учителя в системе последипломного педагогического образования к развитию здоровьесберегающей компетентности учащихся основной школы. Выделена система мотивов, ценностных ориентаций, знаний, умений, навыков, которые определяют структуру готовности учителя к развитию здоровьесберегающей компетентности учащихся. Определены критерии и показатели сформированности данного вида готовности педагога: ценностно-мотивационный критерий включает такие показатели, как мотивы и ценности, социальные ориентации, педагогическую направленность учителя на развитие здоровьесберегающей компетентности учащихся; когнитивный критерий характеризуется объёмом знаний, их системностью, обоснованностью, действенностью; деятельностный критерий предполагает гибкость, устойчивость, прочность, максимальную приближенность умений и навыков к решению реальных заданий и условий; личностно-волевой критерий предполагает проявления высокого уровня общей культуры, настойчивости, оптимистичности, эмпатийности, высокой требовательности к себе, высокого уровня творческого потенциала и т.д. Выделены и описаны уровни готовности учителя к развитию здоровьесберегающей компетентности учащихся основной школы: высокий достаточный, средний.

Реализация авторской модели предусматривала очно-дистанционную форму обучения, самообразовательную деятельность, методическую работу в межкурсовой период в системе последипломного педагогического образования, которые осуществлялись в несколько этапов: I этап - докурсовая подготовка на уровне районного методического кабинета, II этап - курсовая подготовка (две недели) III этап - педагогическая практика; IV этап - обсуждение актуальных вопросов проблемы здоровьесбережения в формате "круглого стола"; V этап - послекурсовая подготовка (обобщение, семинары на уровне районного методического кабинета). Этот процесс предполагал самостоятельное изучение слушателями учебного материала; лекционные занятия; самостоятельное усвоение знаний; выполнение практических заданий; участие в семинарских занятиях; проведение текущего самоконтроля (после изучения каждой темы, модуля), а также итоговое контрольное тестирование; написание и защиту творческой работы.

На основе диссертационного исследования разработан учебно-методический комплекс, состоящий из программы авторского курса "Подготовка учителя к развитию здоровьесберегающей компетентности учащихся", методических рекомендаций к нему, учебных пособий для учителей "Все для урока по основам здоровья" и "Основы здоровья. Конспект уроков", а также учебников и пособий для учащихся основной школы "Основы здоровья" и рабочих тетрадей к ним.

Внедрение авторского курса в системе подготовки и повышения квалификации учителей свидетельствует об эффективности его применения с целью повышения уровня их готовности к развитию здоровьесберегающей компетентности учащихся, а также мотивации к осуществлению здоровьесберегающей деятельности в учебно-воспитательном процессе .

Ключевые слова: здоровье, здоровьесбережение, здоровьесберегающая компетентность личности, готовность учителя к развитию здоровьесберегающей компетентности учащихся основной школы.

Abstract

The dissertation deals with the problem of training teachers to develop health preserving competence of the students. Current status of this problem was analyzed in the scientific literature together with its development in the history of educational process. The essence of the basic concepts and their meanings are clarified. The structural scheme of health preserving competence of students is composed. It consists of value-motivational, contextual, active, personal and reflexive components. Comprehensive monitoring of health preserving activities in secondary schools indicates insufficient readiness of teachers to this particular kind of activity.

The model and the author's training program for teachers in post-graduate teachers education is to develop competence of health preservation among secondary school pupils. The structure of teacher commitment to this activity is stated and the criteria, indicators and levels of formation are implied. The program of author's course "teachers training targeted to develop the health preserving competence of students". All the necessary materials and exercise-books were designed and experimentally tested. Implementation of the author's course in postgraduate education system shows the effectiveness of its use.

Keywords: care of health, health preserving competence, commitment to the development of teachers health preserving competence of secondary school pupils.

здоров'я післядипломний педагогічний освіта

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Одним із провідних напрямів розвитку освіти в Україні є збереження здоров'я школярів, що визначає ступінь їх життєздатності, життєтворчості, можливості реалізувати свої потенційні біологічні та соціальні функції. У зв'язку з цим збереження та зміцнення здоров'я молоді визначаються пріоритетними завданнями соціальної політики нашої держави, стратегічні цілі якої визначені Конституцією України, законами України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про дошкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", Державною національною програмою "Освіта" (Україна ХХІ століття), Національною доктриною розвитку освіти України в XXI столітті, Національною стратегією розвитку освіти в Україні на період до 2021 року та іншими документами.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки відбувається інтеграція культурологічного та компетентнісного підходів до підготовки фахівця. У зв'язку з цим у науковий обіг вводиться поняття компетентності здоров'язбереження як якості особистості, що охоплює знання про будову і функції організму людини, норми і правила гігієни, ціннісні орієнтації на здоровий спосіб життя, досвід здоров'язбережувальної діяльності. Обговорюються умови формування здоров'язбережувальної компетентності. Здоров'я стає педагогічною категорією, а його збереження у школярів - об'єктом педагогічного впливу. Відтак, соціальна значущість культури здоров'я учнівської молоді актуалізує питання підготовки вчителя до формування в учнів здоров'язбережувальної компетентності, організації відповідного середовища у ЗНЗ, оволодіння і застосування відповідних технологій.

Однак, у системі підготовки педагога у ВНЗ формування професійних позицій, орієнтованих на вирішення проблем здоров'я дітей, не належить до затребуваних завдань. Вони набувають вагомості вже при сформованих професійних компетенціях і досягнутому рівні професійної зрілості, коли у педагогів з'являються нові сенси в реалізації цілей саморозвитку. Саме тому проблема підготовки вчителя до формування здоров'язбережувальної компетентності учнів набуває актуальності у системі післядипломної педагогічної освіти.

Дослідженням у галузі охорони здоров'я учнів були присвячені роботи вітчизняних і зарубіжних філософів, медиків, психологів, педагогів. Велику увагу ролі школи у створенні умов для формування здорового способу життя дитини приділяли П. Блонський, А. Макаренко, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін. Фундаментальні питання, пов'язані зі здоров'ям людини, розкриваються в роботах М. Амосова, Г. Апанасенка, І. Брехмана, Ю. Лісіцина та ін. Питання здоров'язбереження висвітлювалися в дослідженнях В. Загвязинского, П. Підкасистого, Т. Шамова та ін. Теоретико-методологічні засади проблеми здоров'я, формування здоров'язбережувальної компетентності учнівської молоді та умови їх оптимізації сформульовані в працях А. Здравомислова, Л. Сущенко та ін. Концептуальні засади педагогічної науки про сутність та принципи валеологічної освіти та формування здорового способу життя особистості висвітлені в роботах таких учених, як В. Бобрицька, Д. Давиденко, Л. Дробот, С. Кондратюк, К. Купер, С. Лапаєнко, Н. Максимова, В. Оржеховська та ін. Психолого-педагогічні дослідження щодо формування культури здоров'я особистості, її здоров'язбережувальної компетентності здійснили М. Безруких, В. Безрукова, Н. Бібік, Т. Бойченко, Є. Вайнер, В. Горащук, О. Дубогай, Г. Зайцев, О. Іонова, С. Кириленко, С. Кондратюк, О. Омельченко, С. Омельченко, О. Савченко, Г. Сєріков. Аналіз психолого-педагогічної і методичної літератури з проблеми, зокрема наукових праць А. Зубко, Н. Васіної, О. Матафонової, А. Москальової, Е. Шатрової, дає підстави стверджувати, що ефективність педагогічної діяльності в галузі збереження та зміцнення здоров'я школярів безпосередньо залежить від рівня відповідної підготовки вчителів.

Наявні також суперечності в реалізації здоров'язбережувальної діяльності в освіті: між зростаючими потребами суспільства, сім'ї, освітніх установ у вирішенні проблем здоров'я молоді й недостатньою орієнтацією професійної підготовки вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти на реалізацію здоров'язбережувальної діяльності; між можливостями педагогічного процесу у вирішенні проблем здоров'я підростаючого покоління в освітніх установах і неготовністю значної частини вчителів до здійснення відповідної діяльності; між необхідністю підготовки педагогів до здоров'язбережувальної діяльності в системі підвищення кваліфікації і недостатньою її науково-методичною забезпеченістю.

Таким чином, проблема підготовки вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти, здатного розвивати здоров'язбережувальну компетентність учнів, ще недостатньо досліджена як у теоретичному, так і у методичному аспектах, що суттєво позначається на практичній діяльності педагогів.

Ураховуючи актуальність окресленої проблеми та її недостатню дослідженість, визначено тему дисертаційної роботи: "Підготовка вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося у межах теми “Професійна підготовка майбутніх фахівців в умовах ступеневої освіти”, яка розробляється кафедрою педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка (РК№0110U002274).

Тема дисертації затверджена вченою радою Житомирського державного університету імені Івана Франка (протокол № 10 від 27.04.2005р.) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 25.09.2007р.).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити модель та авторську програму підготовки вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи.

Завдання:

1. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми у педагогічній теорії та практиці, уточнити сутність базових понять дослідження.

2. Визначити стан готовності вчителів до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів.

3. Теоретично обґрунтувати модель підготовки вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи.

4. Розробити та експериментально перевірити ефективність авторської програми та методики поетапної реалізації моделі підготовки вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи.

5. Підготувати навчально-методичний комплекс для вчителів і учнів з основ здоров'язбереження.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти.

Предмет дослідження - зміст, форми та методи підготовки вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи.

Теоретичну основу дослідження становлять: концепції здоров'я, наукові положення про взаємозалежність фізичного, психічного, соціального й духовного здоров'я (Г. Апанасенко, Т. Бойченко, І. Брехман, М. Гончаренко, І. Дубровіна, В. Петренко та ін.); концептуальні засади педагогічної науки про сутність та принципи валеологічної освіти та формування здорового способу життя (М. Амосов, В. Бобрицька, Д. Давиденко, Л. Дробот, С. Кондратюк, К. Купер, С. Лапаєнко, Ю. Лісіцин, Н. Максимова, В. Оржеховська, Г. Царегородцев та ін.); психолого-педагогічні дослідження щодо формування культури здоров'я особистості, її здоров'язбережувальної компетентності (М. Безруких, В. Безрукова, Н. Бібік, Т. Бойченко, В. Горащук, О. Дубогай, Г. Зайцев, О. Іонова, С. Кириленко, С. Кондратюк, О. Омельченко, С. Омельченко, О. Савченко, Г. Сєріков, Г. Сіліна); наукові розвідки з історії проблеми збереження здоров'я людини (Н. Башавець, О. Ващенко, Д. Воронін, О. Лукашенко, С. Омельченко); положення досліджень, які присвячені формуванню особистості у підлітковому віці (Л. Божович, Л. Виготський, І. Кон, В. Сухомлинський); теорія та практика виховання, навчання дітей і підлітків на засадах здорового способу життя (Т. Бойченко, Г. Власюк, А. Голобородько, С. Свириденко).

Для розв'язання поставлених завдань і досягнення мети використано комплекс методів: теоретичних - аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення, моделювання для обґрунтування базових понять дослідження, визначення концептуальних засад підготовки вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів; емпіричних - узагальнення практичного досвіду вчителів щодо здоров'язбережувальної діяльності; педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний етапи); спостереження, діагностичне опитування, анкетування, бесіди для виявлення новоутворень у компонентах і з'ясування рівнів готовності вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи; методи математичної статистики для кількісної та якісної обробки результатів.

Експериментальна база дослідження. Дослідницько-експериментальна робота проводилася на базі загальноосвітніх навчальних закладів та інститутів післядипломної педагогічної освіти Житомирської, Дніпропетровської, Сумської, Вінницької, Львівської областей. Експериментальним дослідженням було охоплено 1126 вчителів.

Дослідження проводилося впродовж 2007-2013 рр.

На першому - діагностично-аналітичному етапі (2007-2008 рр.) -проаналізовано наукову літературу з досліджуваної проблеми, визначено мету, основні завдання, об'єкт, предмет, розроблено програму дослідно-експериментальної роботи, здійснено комплексний моніторинг супроводу навчального предмету "Основи здоров'я" з метою перевірки ефективності його впровадження та вдосконалення процесу формування здоров'язбережувальної компетентності учнівської молоді в системі освіти.

На другому - констатувальному етапі (2008-2009 рр.) - розроблено діагностичний інструментарій для визначення рівня готовності вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи; організовано констатувальний зріз з метою виявлення рівня готовності вчителів біології та інших спеціальностей до здоров'язбережувальної діяльності в основній школі; удосконалено зміст такої підготовки.

На третьому - формувальному етапі (2010-2012 рр.) - обґрунтовано модель та розроблено авторську програму підготовки вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів, запроваджено методику поетапної реалізації моделі.

На четвертому - узагальнюючому етапі (2013 р.) - проаналізовано та узагальнено результати експериментальної роботи, сформульовано висновки, здійснено наукове й літературне оформлення її результатів.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше розроблено та теоретично обґрунтовано модель підготовки вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи; розроблено структуру, визначено критерії, показники та рівні готовності вчителя до зазначеного виду діяльності; запроваджено навчальну програму з курсів підвищення кваліфікації вчителів в умовах післядипломної педагогічної освіти до здоров'язбережувальної діяльності; удосконалено зміст, форми і методи підготовки вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти у визначеному напрямі; систематизовано навчально-методичний інструментарій та експериментально перевірено ефективність реалізації пропонованої моделі; уточнено базові поняття дослідження "здоров'я", "здоров'язбереження", "здоров'язбережувальна компетентність". Подальшого розвитку набули положення щодо вдосконалення теорії та методики підготовки вчителя у системі післядипломної педагогічної освіти до здоров'язбережувальної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та реалізації авторського курсу "Підготовка вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів", методичних рекомендацій до нього, а також навчально-методичних посібників "Все для уроку з основ здоров'я: книжка для вчителя" та "Основи здоров'я. Конспект уроків: книга для вчителя", які можуть бути використаними як у системі післядипломної педагогічної освіти, так і процесі професійної підготовки майбутнього вчителя у педагогічних ВНЗ. Розроблені посібники, підручники "Основи здоров'я" та робочі зошити застосовуються у практиці роботи загальноосвітньої школи при викладанні предмету "Основи здоров'я", а також можуть бути використані для валеологізації викладання інших дисциплін.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка №150 від 04.02.2013р.), Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка №165 від 18.02.2013р.), Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка №153 від 20.02.2013р.), Вінницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка №139 від 15.02.2013р.), Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка №148 від 13.02.2013р.).

Матеріали дослідницької роботи були використані автором під час роботи у складі робочої групи з розробки нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, а також при підготовці навчальної програми з "Основ здоров'я" для учнів 5-9 класів.

Апробація результатів дослідження здійснювалася на засіданнях кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка, а також була представлена у формі доповідей і повідомлень на конференціях різного рівня, зокрема, міжнародній: "Духовна культура особистості та інноваційні освітні технології: виклики XXI століття" (Вінниця, 2012); всеукраїнських: "Профілактика ВІЛ-інфекції через систему освіти: попередження поширення ВІЛ серед дітей і молоді шляхом розвитку життєвих навичок безпечної поведінки" (Київ, 2006), "Багатогалузева стратегія формування здорового способу життя та профілактика ВІЛ-інфікування серед дітей та молоді України" (Київ, 2009), "Освіта і здоров'я: формування здоров'я дітей, підлітків та молоді в умовах навчального закладу" (Суми, 2010), "За кожне життя разом" (Київ, 2010), "Вища освіта в медсестринстві: проблеми і перспективи" (Житомир, 2011), "Моніторинг рівня здоров'я учнівської молоді" (Київ, 2012), "Філософсько-теоретичні та практико-зорієнтовані аспекти випереджаючої освіти для сталого розвитку" (Дніпропетровськ, 2012), "Інноваційні підходи у впровадженні просвітницьких програм з репродуктивного здоров'я для молоді" (Київ, 2012), "Освіта та здоров'я" (Сімферополь, 2012); всеукраїнських семінарах: "Розвиток життєвих навичок - основа ефективного навчання здоров'ю і безпеці. Методологія і світовий досвід" (Київ, 2005), "Навчально-методичне забезпечення та особливості викладання предмета "Основи здоров'я" у 5-6 класах" (Київ, 2006, 2007), "Про стан упровадження навчального предмета "Основи здоров'я" (Київ, 2008), "Охоплення учнівської молоді навчанням за програмами розвитку життєвих навичок" (Київ, 2010), "Планування, впровадження, моніторинг та оцінка проектів Європейського Союзу та Глобального Фонду" (Київ, 2012).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційної роботи відображено у 21 публікації, серед яких 7 статей у провідних наукових фахових виданнях України, 1 у зарубіжному виданні, 9 навчально-методичних посібників та підручників.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет, визначено його теоретичну основу, розкрито методи, наукову новизну, теоретичну і практичну значущість; подано дані щодо апробації і впровадження одержаних результатів та структуру дисертації.

У першому розділі - "Теоретичні основи розвитку здоров'язбережувальної компетентності в учнів основної школи" - представлено результати історико-педагогічного аналізу проблеми збереження здоров?я; розкрито сутність понять "здоров'я", "здоров'язбереження", "здоров'язбережувальна компетентність"; визначено особливості розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи.

На основі здійсненого історико-педагогічного аналізу проблеми здоров'язбереження, а також узагальнення результатів наукових розвідок Н. Башавець, О. Ващенко, Д. Вороніна, С. Омельченко з'ясовано, що здоров'я і життя людини ще з прадавніх часів вважалися основною цінністю і метою будь-якого суспільства, критерієм його соціального стану. В історії розвитку знань про здоров'я та способи його збереження чітко простежуються дві цивілізаційні тенденції (західна та східна), які характеризуються оригінальною теоретичною основою та застосовуваними методами. Західна цивілізація відрізняється прагненням до досягнення безпосередньо-корисного результату через стимуляцію рухових якостей (сили, швидкості, витривалості), східна ж оздоровча філософія орієнтована на поліпшення загального стану організму, гармонізацію його з навколишнім середовищем. Обґрунтовано думку, що погляди на здоров'я, способи його збереження пройшли певну еволюцію: від окремих порад щодо гігієни особистого життя до цілісних систем здоров'язбереження (П. Брегг, К. Бутейко, П. Іванов, К. Дінейка, Г. Малахов, О. Стрельникова та ін.).

Встановлено, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства проблема збереження здоров'я особистості набуває особливої значущості у зв'язку із різким погіршенням стану здоров'я молоді. Однією із ключових компетентностей людини, які мають бути обов'язково сформованими у кожної особистості для її повноцінної життєдіяльності й життєтворчості, визнається здоров'язбережувальна компетентність. Вона розглядається як основа буття людини, де основним є усвідомлення важливості здоров'я, здорового способу життя.

Проаналізовано сутність понять "здоров'я", "здоров'язбереження", "здоров'язбережувальна компетентність" на різних рівнях методології (філософському, загальнонауковому, конкретно-науковому). "Здоров'я" тлумачиться як стан саморегуляції організму та його динамічної взаємодії із середовищем, сукупність відносно врівноважених психосоматичних станів, що забезпечують можливість оптимального функціонування людини у різних сферах життя. Доведено, що здоров'я - це не тільки відсутність захворювань, а й здатність організму швидко й своєчасно пристосовуватися до змінюваного соціально-психологічного та природного оточення, виконання специфічних функцій, властивих людині. "Здоров'язбереження учнів" окреслюється як вирішення освітніх завдань із урахуванням стану їх здоров'я з метою його збереження та зміцнення. Зясовано, що здоров'язбереження, з одного боку, є складовою освітнього процесу, а з іншого - умовою, що забезпечує реалізацію освітніх програм на основі застосування відповідних технологій.

У результаті зіставлення понять "компетентність", "здоров'я", "здоров'язбереження" сформульовано визначення поняття "здоров'язбережувальна компетентність учнів" - інтегральна якість особистості, яка проявляється в її загальній здатності до здоров'язбережувальної діяльності, що ґрунтується на інтеграції знань, умінь, навичок, ціннісних ставлень особистості, спрямованих на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я - свого та оточення. У структурі здоров'язбережувальної компетентності виокремлено такі компоненти: ціннісно-мотиваційний, змістовий, діяльнісний, особистісний, рефлексивний.

З'ясовано, що процес формування здоров'язбережувальної компетентності є тривалим, неперервним, розгортається впродовж всього життя людини. Найбільш сенситивним для усвідомлення здоров'я як однієї із головних цінностей життя людини визначено підлітковий вік, який співпадає із навчанням дитини в основній школі. Саме тому розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи у межах проведеного дослідження надається особливого значення.

На основі аналізу досліджень сучасних науковців Т. Бойченко, О. Вакуленка, Л. Ващенко, С. Верблі, О. Леонтьєвої виявлено, що у практиці загальноосвітніх навчальних закладів наявні кілька моделей організації навчання здоров'я та його збереження: валеологізація змісту освіти, організація позакласної виховної роботи, введення до змісту навчання предмета "Основи здоров'я". Зроблено висновок, що найбільш ефективним шляхом розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів є поєднання представлених вище моделей у практиці роботи загальноосвітнього закладу.

У другому розділі - "Розробка моделі підготовки вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи" - визначено наукові засади підготовки вчителя у системі післядипломної педагогічної освіти до збереження здоров'я учнів; теоретично обґрунтовано відповідну модель підготовки вчителя; розроблено структуру готовності вчителя до зазначеного виду діяльності.

З'ясовано, що підготовка вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів може здійснюватися у процесі професійної підготовки у ВНЗ, а також шляхом післядипломної освіти. Найбільш продуктивними методологічними підходами у підготовці вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти до здоров'язбережувальної діяльності визначено системний, аксіологічний, андрагогічний, акмеологічний, валеологічний, особистісно орієнтований, діяльністний, компетентнісний.

Доведено, що досліджуваний вид підготовки вчителя стає можливим за умов: забезпечення мотивації педагогів до здійснення відповідної діяльності; розробки моделі підготовки вчителів до здоров'язбережувальної діяльності; запровадження розробленого навчально-методичного комплексу (навчальної програми, форм організації підготовки, що вміщують науково-методичний супровід педагогів у режимі дослідно-експериментальної роботи; методичні і дидактичні матеріали).

Реалізовано авторський підхід до підготовки вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів в умовах післядипломної освіти. Базовою обрано структурно-функціональну модель, яка дозволяє визначити методологічні підходи, зміст діяльності педагога (формування системи життєвих цінностей, потреб, мотивів, оволодіння необхідними знаннями, створення умов для практичного формування здоров'язбережувальних умінь, удосконалення навичок і набуття якостей для управління цим процесом у школі), методи і засоби реалізації поставлених завдань. Авторська модель передбачає оцінку здійсненого процесу і визначення його результату - сформована готовність фахівця, здатного розвивати здоров'язбережувальну компетентність учнів.

Запропонована модель підготовки вчителя у системі післядипломної педагогічної освіти до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів (рис.1) складається з цільового, аксіологічного, змістового, операційно-діяльнісного, контрольно-оцінного і результативного компонентів.

Цільовий компонент забезпечує відповідність результатів процесу такої підготовки вчителя поставленим цілям і завданням. В якості конкретної мети пропонованої моделі передбачено формування готовності вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів. Особливості функціонування аксіологічного компонента визначаються спрямованістю педагогічної діяльності вчителя на збереження і зміцнення здоров'я молодого покоління шляхом розробки індивідуального плану його підготовки, що забезпечує вироблення в педагогів ціннісних установок та стійких мотивацій до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів.

Змістовий компонент передбачає вдосконалення змісту курсів підвищення кваліфікації вчителів, збагачення його проблематикою здоров'язбереження у діяльності педагога, а також розробку авторського курсу "Підготовка вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів". Операційно-діяльнісний компонент вміщує різноманітні форми, методи, засоби, прийоми професійно-педагогічної підготовки учителів, спрямовані на реалізацію її мети і завдань. Серед них ділові ігри, тренінги, дискусії, індивідуальні, творчі завдання, моделювання, завдання творчого та дослідницького характеру, спрямовані на оволодіння педагогом комплексом засобів, які сприяють організації педагогічно доцільної взаємодії з учнями щодо проблеми здоров'язбереження. Контрольно-оцінний компонент спрямований на здійснення контролю та оцiнки рiвня готовності вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності школярів, вiдповiдної корекцiї цього процесу.

Результативний компонент представлений структурою готовності вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів, яка складається з аксіологічної, когнітивної, діяльнісної, особистісної складових. Аксіологічний блок являє собою систему цінностей особистості, провідне місце серед яких займає здоров'я і які мотивують учителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів, формують позитивне ставлення до неї. Когнітивний - передбачає наявність системи знань про теоретичні й методичні основи розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів. Діяльнісний - характеризується вміннями здоров'язбережувальної діяльності. Особистісний передбачає розвиток у вчителя якостей і рис 1, спрямованих на збереження і розвиток здоров'я - свого і учнів.

Для визначення ефективності формування готовності вчителів обрано низку критеріїв: ціннісно-мотиваційний, когнітивний, діяльнісний та особистісно-вольовий. Ціннісно-мотиваційний критерій охоплює мотиви та цінності, соціальні орієнтації, педагогічну спрямованість вчителя на розвиток здоров'язбережувальної компетентності учнів. Когнітивний критерій характеризує рівень володіння вчителем системою знань з розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів.

Рис. 1. Модель підготовки вчителя у системі післядипломної педагогічної освіти до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів

Показниками рівня сформованості в учителів виділених знань стали: обсяг знань з досліджуваної проблеми, їх системність, ґрунтовність, міцність, дієвість. Особистісно-вольовий критерій готовності передбачає сформованість високого рівня загальної культури, які виявляються у комунікативних уміннях, здатності мислити широко і нестандартно, наполегливості, оптимістичності, високій вимогливості до себе, розвиненому почутті обов'язку та відповідальності, емоційно-вольових та інших якостях особистості, почутті гумору, творчому потенціалі, здатності до саморозвитку і рефлексії, що забезпечують ефективне виконання здоров'язбережувальної діяльності вчителем в особистому і професійному плані.

Діяльнісний критерій готовності передбачає: володіння вміннями трансформувати теоретичні знання з питань здоров'я в сферу практичної діяльності, здатність постійно вдосконалювати набуті вміння і навички з метою набуття більш високого рівня педагогічної майстерності; здійснення самоконтролю та самоперевірки правильності застосування професійних умінь, внесення змін і коректив у процес підготовки вчителів у разі виявлення недоліків; активність у встановленні міжособистісних стосунків з учнями; прояв ініціативи, самостійності, творчості в організації та проведенні урочної та позакласної роботи з проблем здоров'язбереження.

На основі визначених критеріїв та показників виокремлено три рівні готовності вчителів до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів (високий, достатній, середній).

У третьому розділі - "Експериментальна перевірка ефективності моделі підготовки вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи" - представлено програму експериментальної роботи; запропоновано навчально-методичне забезпечення поетапної реалізації моделі підготовки вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи; проаналізовано результати формувального етапу експерименту.

Програмою експериментальної роботи передбачено вивчення стану готовності вчителів до здоров'язбережувальної діяльності, розробку та перевірку ефективності методики поетапної реалізації розробленої моделі на основі авторського курсу "Підготовка вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів".

На першому етапі експериментальної роботи вивчено стан готовності вчителів до здоров'язбережувальної діяльності в основній школі. Аналіз результатів експерименту, а також комплексний моніторинг супроводу здоров'язбережувальної діяльності у загальноосвітніх навчальних закладах засвідчив, що у цій роботі наявні певні проблеми і недоліки, а саме: не всі загальноосвітні навчальні заклади забезпечені підготовленими педагогами для викладання основ здоров'я та здійснення здоров'язбережувальної діяльності (біля 58% від загальної потреби). Зазначено, що більшість учителів зводить проведення уроків до простої передачі інформації учням, лише періодично застосовуючи інтерактивні технології. У багатьох навчальних закладах не ведеться належної роботи щодо створення відповідного навчально-методичного забезпечення, зокрема кабінету основ здоров'я. З'ясовано, що тільки 54% респондентів добре володіють науковими основами здоров'язбереження. Отримані результати засвідчили необхідність спеціальної підготовки і підвищення кваліфікації вчителів різних спеціальностей до здоров'язбережувальної діяльності.

Для успішного досягнення поставлених завдань розроблено навчально-методичний комплекс, спрямований на збагачення професійної підготовки вчителів, який включає, передусім, авторську програму курсів підвищення кваліфікації "Підготовка вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів" для педагогів, які викладають інтегрований курс "Основи здоров'я" в загальноосвітніх навчальних закладах, а також учителів інших спеціальностей, зорієнтованих на оволодіння здоров'язбережувальними технологіями навчання. Поетапна методика реалізації представленої програми забезпечується розробленими автором методичними рекомендаціями, навчальними посібниками "Все для уроку з основ здоров'я: книжка для вчителя" та "Основи здоров'я. Конспект уроків: книга для вчителя", а також посібниками для учнів "Основи здоров'я" та робочими зошитами з основ здоров'я.

Реалізація програми передбачала очно-дистанційну форму навчання, самоосвітню діяльність, методичну роботу в міжкурсовий період у системі післядипломної педагогічної освіти у кілька етапів: І етап - докурсова підготовка на рівні районного методичного кабінету; ІІ етап - курсова підготовка (два тижні); ІІІ етап - педагогічна практика; IV етап - обговорення актуальних питань з проблеми здоров'язбереження ("круглий стіл"); V етап - післякурсова підготовка (узагальнюючі семінари на рівні районного методичного кабінету). Цей процес характеризувався: самостійним вивченням слухачами матеріалу на основі програми навчальної та самоосвітньої роботи педагогічних кадрів у післядипломній педагогічній освіті за кредитно-модульною системою (очна, очно-заочна, очно-дистанційна форми); лекційними заняттями; самостійним засвоєнням знань на основі відповідного комплексу навчально-методичного забезпечення; виконанням практичних завдань, спрямованих на формування вмінь застосовувати теоретичні знання на практиці. Доцільними також визнано участь у семінарських заняттях з метою розвитку критичного мислення, установок на нові можливості у викладанні предмета; проведення поточного самоконтролю (після вивчення кожної теми, модуля), а також підсумкового контрольного тестування; написання та захист індивідуальної творчої роботи за тематикою модуля.

Для перевірки результативності запропонованої моделі виділено контрольні та експериментальні групи вчителів. Кожний компонент готовності вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів представлений системою параметрів, які підлягали оцінці самими вчителями та незалежними експертами. На основі застосування методу незалежних експертів простежено динаміку розвитку основних структурних елементів готовності вчителів експериментальних та контрольних груп: аксіологічного, когнітивного, діяльнісного, особистісного компонентів (табл.1, рис.2).

Таблиця 1 Розподіл учителів експериментальних та контрольних груп за рівнем готовності до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів на початку та наприкінці формувального етапу експерименту

Узагальнення результатів формувального етапу експерименту здійснено за допомогою комплексу методів, зокрема: методики О.Смирнова, заснованої на використанні бальних шкал та відносних частот, яка дозволила розрахувати рівень сформованості кожного з досліджуваних компонентів. Статистична обробка даних забезпечена застосуванням для перевірки достовірності висновків t-критерію Стьюдента. Оптимальність експериментальної програми перевірена за допомогою критерію ц* кутового перетворення Фішера, що дозволило стверджувати про ефективність запропонованої методики поетапної реалізації моделі підготовки вчителів до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів.

Аналіз результатів формувального етапу експерименту засвідчив ефективність запропонованої моделі підготовки вчителя у системі післядипломної педагогічної освіти до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи та методики її поетапної реалізації, оскільки рівень сформованості кожного з компонентів готовності набув позитивної динаміки.

На початку експериментальної роботи кількість слухачів високого рівня становила 19,4%, достатнього - 44,3%, середнього - 36,3%. По закінченні експериментальної роботи кількість слухачів за рівнями змінилася таким чином: високий - 38,1%, достатній - 51,1%, середній - 10,8%.

Рис. 2. Розподіл учителів експериментальних та контрольних груп за рівнями до та після експерименту

Отже кількість слухачів, які в результаті експериментальної роботи досягли високого та достатнього рівнів готовності до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів сягає 89,2%, що свідчить про ефективність запропонованої моделі та методики її поетапної реалізації.

За результатами дослідження зроблено такі висновки:

1. Аналіз сучасного стану розробки проблеми здоров'язбереження в Україні та світі засвідчує, що в цілому дослідники (як у минулому, так і сучасні науковці) проблемі збереження здоров'я молоді приділяють значну увагу. При цьому погляди на здоров'я, способи його збереження пройшли певну еволюцію: від окремих порад щодо гігієни особистого життя до цілісних систем здоров'язбереження. На сучасному етапі розвитку українського суспільства формування культури здоров'я учнівської та студентської молоді посідає чільне місце серед провідних завдань освіти. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є валеологізація навчально-виховного процесу.

Окрім того, актуалізуються питання підготовки вчителя до формування здоров'язбережувальної компетентності учнів, організації здоров'язбережувального середовища у ЗНЗ, оволодіння і застосування здоров'язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі.

З'ясовано, що здоров'язбережувальна компетентність визнається однією із ключових компетентностей людини, що забезпечує її повноцінну життєдіяльність й життєтворчість. На основі аналізу наукової літератури з проблеми здоров'язбереження сформульовано базове поняття "здоров'язбережувальна компетентність" - інтегральна якість особистості, яка проявляється у її загальній здатності до здоров'язбережувальної діяльності, що ґрунтується на інтеграції знань, умінь, навичок, ціннісних ставлень особистості, спрямованих на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я - свого та оточення. Структура здоров'язбережувальної компетентності передбачає наявність ціннісно-мотиваційного, змістового, діяльнісного, особистісного, рефлексивного компонентів.

2. У результаті аналізу стану готовності вчителів до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи та організаційно-методичного забезпечення здоров'язбережувальної діяльності у загальноосвітніх навчальних закладах з'ясовано про наявність проблем і недоліків, пов'язаних із недостатнім забезпеченням загальноосвітніх навчальних закладів підготовленими педагогами для викладання основ здоров'я та здійснення здоров'язбережувальної діяльності, обмеженістю навчально-методичного інструментарію та недостатнім володінням учителями інтерактивними технологіями навчання, відсутністю у більшості навчальних закладів кабінету основ здоров'я тощо. Все це вимагає особливої уваги педагогів до організації здоров'язбережувальної діяльності з учнями, а також актуалізує діяльність закладів післядипломної педагогічної освіти щодо цілеспрямованої підготовки і підвищення кваліфікації вчителів, здатних до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи.

3. Розроблено авторську модель процесу підготовки вчителя у системі післядипломної педагогічної освіти до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів на засадах системного, аксіологічного, андрагогічного, акмеологічного, валеологічного, особистісно орієнтованого, діяльністного та компетентнісного підходів.

Розроблена модель, яка складається із цільового, аксіологічного, змістового, операційно-діяльнісного, контрольно-оцінного та результативного компонентів, реалізується у контексті методологічних підходів до визначення змісту діяльності педагога, форм, методів, засобів його підготовки, і спрямована на досягнення очікуваного результату. Освітній процес, побудований на основі моделі, дозволяє сформувати у педагога готовність до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів, яка ґрунтується на визнанні здоров'я однією з базових цінностей людини та суспільства, що охоплює систему мотивів здоров'язбережувальної діяльності, цінностей та особистісних якостей, знань й умінь фахівця, які дозволяють йому мобілізуватися на цю діяльність і виконувати її на необхідному рівні.

4. Аналіз результатів формувального етапу експерименту засвідчив ефективність запропонованої моделі та методики її поетапної реалізації на основі авторської програми "Підготовка вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів", яка була впроваджена у системі післядипломної освіти в очно-дистанційному форматі навчання із залученням самоосвітньої діяльності та методичної роботи в міжкурсовий період.

Визначено найбільш ефективні інтерактивні методи навчання, зокрема тренінги, майстер-класи, конкурси, ділові ігри, моделювання ситуацій тощо, реалізація яких забезпечила позитивну динаміку кожного з компонентів готовності до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів. На основі застосування критерію ц* кутового перетворення Фішера при зіставленні результатів, які досягли вчителі експериментальних і контрольних груп, доведено наявність позитивного ефекту по всіх показниках в експериментальних групах. Кількість слухачів, які в результаті експериментальної роботи досягли високого та достатнього рівнів готовності до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи, перевищує 80%, що свідчить про ефективність авторської моделі.

5. Упроваджено та апробовано розроблений автором навчально-методичний комплекс, який складається із авторської програми курсів підвищення кваліфікації вчителів, методичних рекомендацій до нього, посібників для вчителів "Все для уроку з основ здоров'я: книжка для вчителя" й "Основи здоров'я. Конспект уроків: книга для вчителя", а також посібників для учнів основної школи "Основи здоров'я" та робочих зошитів до них. Отже, результати дослідження дають підстави вважати, що вихідна методологія є правильною, поставлені завдання реалізовані, мету досягнуто.

Перспективи для подальшого дослідження бачимо у кількох напрямах, а саме: у сфері порівняльної педагогіки всебічного аналізу потребує вивчення досвіду організації здоров'язбереження дітей та молоді у провідних країнах світу; у сфері професійної освіти актуальною залишається проблема підготовки майбутнього вчителя (початкової школи, різних спеціальностей основної школи) до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів.

Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації

1. Поліщук Н.М. Характеристика змісту поняття «здоров'я людини» в сучасних дослідженнях /Н.М. Поліщук // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. - 2010. - №1(3). - С.124-132.

2. Поліщук Н.М. Здоров'язберігаюча компетентність особистості: сутність, структура /Н.М. Поліщук //Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: зб. наук. праць. - Київ-Вінниця, 2012. - Вип.33. - С.32-36.

3. Поліщук Н.М. Структура готовності вчителя до формування здоров'язбережувальної компетентності учнів /Н.М. Поліщук //Вісник післядипломної освіти : зб. наук. праць. - Вип.8(21). - С.102-109.

4. Поліщук Н.М.. Основні стратегії розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи /Н.М. Поліщук // Нові технології навчання: наук.-метод. зб. - Київ-Вінниця, 2012. - №73. - Ч.1. - С.152-156.

5. Поліщук Н.М. Авторська концепція підручників з основ здоров'я для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів /Н.М. Поліщук //Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія: зб. статей. - Ялта: РВВ КГУ, 2012. - Вип.37. - Ч.2. - С.128-136.

6. ПоліщукН.М. Поетапна реалізація моделі підготовки вчителя у системі післядипломної освіти до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів /Н.М. Поліщук //Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. - 2013. - №5(31). - С.303-313.

7. Поліщук Н.М. Теоретичні засади підготовки вчителя у системі післядипломної педагогічної освіти до збереження здоров'я учнів / Н.М. Поліщук // Нові технології навчання. Спеціальний випуск: наук.-метод. зб. / Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України. - Київ, 2013. - Вип.79. - С.220-226.

8. Поліщук Н.М. Підготовка вчителя до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів: методичні рекомендації /Н.М. Поліщук. - К.: ПП ЄвенокО.О., 2012. - 168с.

9. Полищук Н.Н. Структура готовности учителя к формированию здоровьесберегающей компетентности учеников /Н.Н. Полищук //Вектор науки Тольяттинского Государственного Университета. Серия: Педагогика, психология. - 2013. - №1(12). - С.202-207.

Опубліковані праці апробаційного характеру

10. Поліщук Н.М. Основи здоров'я: підручник для загальноосвітніх навчальних закладів: 6 клас. Гриф МОН України /Н.М. Поліщук. - К.: Вид-во "Ґенеза", 2006. - 186с.