Педагогічні засади діяльності громадських організацій у сфері формування інклюзивної освітньої політики в Україні і Канаді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Педагогічні засади діяльності громадських організацій у сфері формування інклюзивної освітньої політики в Україні і Канаді

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Ферт Ольга Григорівна

Житомир - 2014

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент П'ятакова Галина Павлівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри загальної та соціальної педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Жуковський Василь Миколайович, Національний Університет “Острозька академія», декан гуманітарного факультету;

кандидат педагогічних наук, доцент, Гордійчук Оксана Євгенівна, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, факультет психології, педагогіки та соціальної роботи, доцент кафедри педагогіки та методики початкової освіти.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У сучасних умовах становлення та розвитку громадянського суспільства на засадах свободи, творчості, гуманізму, милосердя в Україні, цінність життя будь-якої людини, незалежно від її чеснот чи обмежень, є визначальною. З огляду на зростання негативної динаміки наявності дітей з особливими освітніми потребами та зменшенням кількості учнів у спеціальних закладах, за даними Державного комітету статистики України, постає питання щодо розвитку інклюзивного навчання за місцем проживання із забезпеченням відповідного соціально-педагогічного супроводу. Основні аспекти реалізації інклюзивної освіти відображені в нормативно-правових актах України: Конституції України, законах України “Про загальну середню освіту”, “Про реабілітацію інвалідів України”, “Про основи соціальної захищеності інвалідів України”, “Про охорону дитинства”; Наказі Міністерства освіти і науки України “Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання” (2010 р.), Наказі Президента України “Про заходи щодо пріоритетного розвитку освіти в Україні” (2010 р.), Постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах (2011 р.), Наказі Президента України “Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року (2013 р.) та ін. Причиною активних перетворень законодавства України стала ратифікація Конвенції ООН про права людей із інвалідністю та факультативного протоколу до неї в грудні 2009 року.

Сучасна педагогічна наука і практика висуває перед інклюзивною освітою завдання задоволення широкого спектру освітніх потреб у контексті запровадження методів трансформації освітніх систем, орієнтованих на створення для вчителів та учнів комфортного навчального середовища.

Зазначене передбачає необхідність вивчити досвід провідних країн світу, які вже впровадили інклюзію в освітні процеси, мають розгалужену мережу громадських організацій, здатних допомогти населенню з особливостями психофізичного розвитку. Значущим у цьому напрямі є досвід Канади, яка є однією з перших країн і активно реалізовує інклюзивну освітню політику. Заслуговують на увагу й різнобічні підходи, новітні методики в роботі з громадою, які накопичили громадські організації країни.

Сучасні проблеми розвитку інклюзивного навчання широко висвітлювалися українськими науковцями: загальні тенденції розвитку інклюзивної освіти (А. Колупаєва, В. Синьов, В. Боднар, О. Гордійчук, М. Захарчук, К. Островська, І. Луценко, М. Сварник, Л. Байда); шляхи трансформації загальноосвітньої школи в інклюзивну (С. Єфімова, Ю. Найда, Ю. Рибак,); прийоми роботи вчителів в інклюзивному класі (О. Таранченко С. Литовченко, Е. Данілавічюте); методологічні контексти педагогічної науки на сучасному етапі її розвитку (Г. Васянович); теоретичні засади діяльності громадських організацій (І. Богданова, І. Харламов, Б. Ліхачов, Д. Чарнов, К. Ратш, М. Касьяненко, Р. Краплич, І. Губіліт,І. Новачук, Г. Селевко, Д. Пушкарьов, Т. Віноградова, Н. Хананашвілі, А. Нещадін, П. Діксон, П. Зав'ялов, Г. Кліменко, Л. Климанська, О. Софій).

У працях канадських науковців (Т. Лорман (T. Loreman), Д. Лупарт (J. Lupart), К. Крауфорд (C. Crawford), Н. Барбер (N. Barber), Р. Конлі (R. Conley), Л. Айдол (L. Idol), А. Джексон (A. Jackson), П. Бернард (P. Bernard), A. Бродерік (A. Broderik), В. Сміт (W. Smith), І. Бредлі (E. Bradley), Р. Кімера (R. Cimera), С. Купер (C. Cooper), Д. Дейл (D. Dale), М. Френд (M. Friend), Х. Гарднер (H. Gardner), А. Харріс (A. Harris), Д. Хуппі (D. Hoppey) та ін.) проаналізовано реформування системи освіти Канади, теоретичні підходи до розвитку її інклюзивної складової, методи і прийоми диференційованого викладання в інклюзивному класі.

Проте, аналіз зарубіжних та вітчизняних досліджень у визначеному напрямі засвідчив відсутність цілісного ґрунтовного розгляду формування інклюзивної освітньої політики та ролі громадських організацій у цьому процесі.

Важливість дослідження зумовлена необхідністю розв'язання завдань щодо ідентифікації умов ефективної педагогічної діяльності громадських організацій у сфері інклюзії, визначення їх функцій і напрямів діяльності через вивчення досвіду роботи таких організацій у Канаді. Використання канадського досвіду є важливим чинником формування інклюзивної освітньої політики в Україні.

Актуальність і недостатня розробленість проблеми у вітчизняній педагогічній науці зумовили вибір теми дослідження: “Педагогічні засади діяльності громадських організацій у сфері формування інклюзивної освітньої політики в Україні та Канаді”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконувалося відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи Львівського національного університету імені Івана Франка з теми “Трансформаційні освітні зміни в Україні та за кордоном: порівняльний аналіз” (№ 0109U004341). Тему дисертації затверджено вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 1/4 від 29. 04. 2009 р.) та узгоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 29. 09. 2009 р.).

Мета дослідження: виявити особливості діяльності громадських організацій у сфері формування інклюзивної освітньої політики в Канаді та Україні.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

1. Проаналізувати історичні передумови сучасного стану інклюзивної освітньої політики України і Канади.

2. З'ясувати роль громадських організацій у формуванні інклюзивної освітньої політики досліджуваних країн, функції, напрями та умови діяльності громадських організацій.

3. Визначити зміст, форми і методи діяльності громадських організацій у сфері формування інклюзивної освітньої політики України і Канади.

4. Окреслити прогностичні напрями розвитку інклюзивної вітчизняної та канадської освітньої політики.

5. Охарактеризувати модель роботи інклюзивних ресурсних центрів.

Об'єкт дослідження - інклюзивна освітня політика України та Канади в її історичному розвитку.

Предмет дослідження - зміст, форми, методи діяльності громадських організацій, щодо формування інклюзивної освітньої політики в Україні та Канаді.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: положення екзистенціоналізму про свободу як універсальну характеристику людського існування (А. Камю, Г. Марсель); біхевіоризму (Д. Уотсон, Е. Торндайк і Б. Скіннер); прогресивізму (Дж. Дьюї); конструктивізму (Ж. Піаже); психологічного гуманізму (К. Роджерс, А. Маслоу); волонтерства як соціального феномену (А. Капська, Р. Лінч, С. Маккарлі); концепції формування особистості (О. Безпалько); теорії психологічного розвитку особистості (Л. Виготський, І. Соколянський); основні положення організації інклюзивного процесу навчання в освітніх закладах України (С. Литовченко, О. Таранченко, Е. Данілавічюте, Ю. Найда); положення щодо методів дослідження з історії педагогіки Канади (Т. Лорман, Дж. Лупарт) (T. Lorman, J. Lupart). Принципи науковості, історизму, цілісності, об'єктивності, єдності історичного й логічного, педагогічної теорії та практики й нормативно-правові документи з проблематики дослідження. Вивчення визначених педагогічних засад діяльності громадських організацій у сфері формування інклюзивної освітньої політики в Україні та Канаді (напрями, умови, зміст, форми і методи діяльності) відображено у працях сучасних науковців: В. Демідов, А. Любімов, Н. Кроуфорд, К. Камерон, Л. Чорнобой, А. Харріс, С. Чепмен (N. Сrowford, K. Cameron,L. Chornoboy, A. Harris, C. Chapman).

З метою розв'язання зазначених завдань застосовано комплекс взаємодоповнювальних методів дослідження, теоретичних: аналіз соціологічної, психологічної, педагогічної літератури, порівняння, класифікація, узагальнення для з'ясування змісту базових понять дослідження; систематизація науково-теоретичного матеріалу для визначення типології громадських організацій; контент-аналіз документів із метою визначення змісту та напрямів педагогічної діяльності громадських організацій; емпіричних: включене спостереження, анкетування, експертна оцінка, інтерв'ю, узагальнення досвіду роботи громадських організацій для визначення й оцінки умов забезпечення педагогічної діяльності громадських організацій.

Джерельна база дослідження: документи міжнародних організацій (ЮНЕСКО), законодавчі акти Канади, конвенція ООН про права осіб із інвалідністю, Саламанська декларація, документи Міністерства освіти Канади, законодавчі акти України, документи громадських організацій України та Канади, а також органів, які створені для координації реформ (Канадської вчительської асоціації, Канадської асоціації спільного проживання, Канадського центру вивчення неповносправності українських громадських організацій: Всеукраїнського фонду “Крок за кроком”, Національної асамблеї інвалідів України; наукові фонди державних бібліотек України (Національна наукова бібліотека імені В.І. Вернадського) та Росії (Російська державна бібліотека, бібліотека Московського державного університету), інтернет- ресурси.

Етапи дослідження. Дослідження проводилося у три етапи.

На першому етапі (2009-2010 рр.) проаналізовано педагогічну, соціально-педагогічну, психологічну та науково-методичну літературу; обґрунтовано вихідні теоретичні засади, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження; пройдено наукове стажування в Канадському центрі вивчення неповносправності (Вінніпег, Канада).

На другому етапі (2010-2011 рр.) узагальнено результати наукового стажування в Канаді, з'ясовано історичні передумови виникнення інклюзивної освіти в Канаді та Україні; проаналізовано трансформаційний процес зміни освітньої парадигми в системі освіти Канади. Окреслено основні етапи становлення інклюзивної освіти; виявлено особливості формування інклюзивної освіти та вплив громадських організацій на формування інклюзивної освітньої політики обох країн.

На третьому етапі (2011-2014 рр.) здійснено комплексний аналіз результатів дослідження; узагальнено й уточнено основні його положення; розроблено методичні рекомендації для використання позитивного канадського досвіду; охарактеризовано інноваційну модель інклюзивних ресурсних центрів, сформульовано загальні висновки та перспективи вивчення проблеми.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

вперше охарактеризовано модель інклюзивного ресурсного центру як інноваційної діяльності громадських організацій, що працюють у сфері інклюзії; з'ясовано функції інклюзивного ресурсного центру; обґрунтовано методики взаємодії громадських організацій у сфері формування інклюзивної освітньої політики в Україні і Канаді, умови їх діяльності;

удосконалено змістові характеристики понятійно-категоріального апарату дослідження, уточнено зміст базових понять «інклюзивна освітня політика», «інклюзивний ресурсний центр», «педагогічні засади діяльності громадських організацій в сфері формування інклюзивної освітньої політики», «громадська організація, що працює в сфері інклюзії», розкрито базові характеристики таких організацій, визначено функції, зміст, форми і методи їх діяльності;

подальшого розвитку набули методичні засади про діяльність громадських організацій як необхідної суспільно-просвітницької складової у сфері інклюзивної освіти; ідеї впровадження канадського досвіду в практику роботи в контексті інклюзивної освітньої політики, напрями діяльності громадських організацій щодо формування інклюзивної освітньої політики України і Канади;

Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці науково обґрунтованих рекомендацій для впровадження в практику діяльності громадських організацій та процес підготовки педагогічних працівників до роботи у сфері інклюзивної освіти, представлено практичні аспекти ефективної діяльності інклюзивних ресурсних центрів. Розроблено тренінг для вчителів “Диференціація навчання гіперактивних дітей»; видано методичний посібник “Гіперактивна дитина в школі. Стратегії корекції поведінки та академічної успішності». На основі курсу “Життєздатність громадських організацій» розроблено тренінг для керівників громадських організацій. Результати дослідження можуть використовуватися представниками громадських організацій, викладачами вищих навчальних закладів.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Львівського національного університету імені Івана Франка (акт № 5347-Н від 09. 12. 2013 р.), Національного університету “Львівська політехніка» (довідка № 04951 від 17. 09. 2014 р.), Львівської середньої школи № 95 (довідка № 19 від 06. 02. 2014 р.), Львівського обласного навчально-реабілітаційного центру “Довіра”, (довідка №8 від 04. 02. 2014 р.), а також в практику діяльності Сімферопольського Благодійного Фонду “Аутизм-2006” (довідка № 3 від 04. 02. 2014 р.), Всеукраїнської благодійної організації “Даун синдром”, м. Київ (довідка № 12 від 05. 02. 2014 р.), Львівського благодійного фонду “Відкрите серце” (довідка №11 від 29. 03. 2014 р.).

Апробацію результатів дослідження здійснено шляхом їх презентації й обговорення на науково-практичних конференціях різного рівня, зокрема, міжнародних: “Болонський процес. Реалії і перспективи” (Київ, 2008), “Місія викладача вищої школи у контексті сучасних освітніх викликів” (Львів, 2008), Конгрес “Креативність і творчість” (Київ, 2009), “Допомога дитині з аутизмом”, міжнародна науково-практична конференція (Львів, 2009), “Інклюзивне навчання дітей з особливими освітніми потребами” (Київ, 2010), “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (Київ, 2011), “Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні” (Сімферополь, 2011), “Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні” (Львів, 2011), “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (Київ, 2011), “Інноваційні підходи до виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах” (Житомир, 2014), Міжнародні Челпанівські психолого-педагогічні читання (Київ, 2012), ІІI Польсько-українські читання “Dziecko w teorii i praktyce pedagogicznej. Дитина в педагогічній теорії і практиці” (Вроцлав, 2012); всеукраїнських: Всеукраїнська конференція психіатрів та фахівців, дотичних до проблеми осіб із психічними та поведінковими розладами (Львів, 2009), “Інклюзивне навчання дітей з аутизмом та гіперкінетичними розладами” (Львів, 2010), “Корекційно-реабілітаційна робота в закладах освіти з інтегрованою (інклюзивною) формою навчання” (Львів, 2010), “Актуальні проблеми підготовки фахівців до роботи у закладах з інклюзивною формою навчання” (Львів, 2011), “Соціальна адаптація дорослих осіб із порушеннями розвитку” (Львів, 2012), “Взаємодія громадських та державних організацій в ході створення інклюзивного простору для дітей з особливими потребами, в тому числі дітей з інтелектуальною недостатністю” (Харків, 2012).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в 18 наукових працях, з них 9 статей у провідних наукових фахових виданнях України, 3 - у зарубіжних науково-педагогічних виданнях, 2 - тези доповідей на конференціях, 2 статті у збірниках наукових праць і матеріалах конференцій, 1- методичні рекомендації, 1 - тренінговий модуль.

Особистий внесок здобувача в опублікованій у співавторстві з Г. П'ятаковою науковій праці “Модель допомоги дитині з гіперактивним розладом з дефіцитом уваги в сім'ї та школі» полягає у визначенні організаційно-педагогічних особливостей, загальних і провідних тенденцій розвитку інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами в Україні. У розробленому і співавторстві з О. Софієм, Д. Фуксом тренінговому модулі для представників громадських організацій України з використанням канадського досвіду “Життєздатність громадських організацій» авторові належить обґрунтування теоретичних ідей, положень діяльності громадських організацій у сфері інклюзії;

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (247) найменувань, з них іноземними мовами - 153). Загальний обсяг дисертації становить 290 сторінок, основний зміст викладено на 167 сторінках. Робота містить додатки, 10 таблиць, 4 рисунка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, зв'язок із науковими програмами і планами; визначено мету й завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, джерельну базу; розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про апробацію та впровадження в практику результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади формування інклюзивної освітньої політики в Україні та Канаді» - з'ясовано історичні та соціокультурні передумови формування інклюзивної освітньої політики в Україні і Канаді; проаналізовано тенденції розвитку суспільства цих країн від сегрегації до сучасних підходів допомоги дітям із особливими освітніми потребами.

Зазначено, що в Канаді активність громадських організацій у сфері формування інклюзивної освітньої політики спостерігається з 30-х років ХХ ст. Процес інтеграції осіб з особливими потребами активізувався з середині 70-х років, що було зумовлено судовими позовами батьків, незадоволених якістю навчання дітей з інвалідністю, а також змінами в законодавстві (Хартія про права та свободи, яка набула чинності з 1982 року).

Доведено, що істотний вплив на формування умов, сприятливих для інклюзії, мало реформування системи освіти Канади, починаючи з 80-х років ХХ ст. Охарактеризовано період від початку 90-х років як час продуктивного розвитку інклюзивної освіти в Канаді.

З'ясовано, що в зв'язку із політичними та соціально-економічними передумовами реформування освітньої політики в Україні затрималося майже на тридцять років порівняно із канадським досвідом. Перша програма “Залучення дітей з особливими потребами” була підтримана Міжнародним фондом “Відродження” та реалізована Всеукраїнським фондом “Крок за кроком» у 1998 році. Період із 2008 року по теперішній час можна вважати найбільш продуктивним щодо формування інклюзивної освітньої політики.

На основі аналізу української наукової літератури та канадських першоджерел уточнено сутність ключових понять дослідження. Інклюзивна освітня політика в межах дослідження тлумачиться як така, що спрямована на включення кожної особи до загальноосвітнього середовища за її власним бажанням та надання можливості вільного користування всіма іншими перевагами суспільного життя і передбачає низку певних дій зацікавлених установ у напрямі розвитку інклюзивної освіти. Громадські організації, що працюють у сфері інклюзії, визначаються як такі, які в процесі відстоювання інтересів своєї цільової групи працюють над створенням умов, сприятливих для забезпечення інклюзії (навчальної та соціальної).

Визначено теоретичні підходи, моделі та передумови організації інклюзивної освіти в Україні і Канаді. У процесі дослідження з'ясовано, що педагогічні засади діяльності громадських організацій у сфері формування інклюзивної освітньої політики обох країн включають зміст, умови, напрями, форми і методи діяльності громадських організацій. Охарактеризовано діяльність громадських організацій у сфері інклюзії в контексті таких основних понять, як інклюзія, інклюзивний підхід, інклюзивна школа, інклюзивне навчання, інклюзивна освіта.

Обґрунтовано думку, що в процесі формування інклюзивної освітньої політики України і Канади пріоритетними визнано соціальну та правозахисну моделі інвалідності. Зазначене передбачає організацію діяльності інклюзивного навчального закладу на засадах командної співпраці відповідно до принципів універсального дизайну у навчанні (забезпечення доступності фізичної і методично) та диференційованого підходу до побудови навчального процесу. До головною передумов розвитку інклюзивної освіти відносимо активність батьківської громади, запит на інклюзивну форму навчання за місцем проживання.

Доведено про визначальний вплив громадських організацій на формування інклюзивної освітньої політики в Україні і Канаді. З'ясовано, що в Україні інноваційні освітні перетворення у сфері інклюзії були ініційовані неурядовими громадськими організаціями. Цей досвід є наближеним до Канади, але в Україні ці зміни здійснюються за переважної фінансової підтримки іноземних урядових і неурядових організацій.

У другому розділі - «Педагогічні напрями діяльності громадських організацій у сфері формування інклюзивної освітньої політики в Україні та Канаді» - розглянуто педагогічні принципи та охарактеризовано умови діяльності громадських організацій у визначеному напрямі.

На основі аналізу статутних документів громадських організацій України і Канади з'ясовано, що неурядові організації, які працюють у сфері формування інклюзивної освітньої політики України і Канади, забезпечують зворотний зв'язок між людьми з інвалідністю та/або особливими освітніми потребами й державними органами (об'єднуюча функція); беруть участь у супроводженні нормативно-правових актів і державних програм (супроводжувальна функція); проводять експертизу та оцінку діючих нормативно-правових документів, що стосуються прав та інтересів людей із інвалідністю (оцінювальна функція); здійснюють безпосередню допомогу людям із інвалідністю (підтримуюча функція); консультують органи виконавчої (консультативна функція); здійснюють контроль за дотриманням чинних нормативно-правових актів (контролююча функція); виконують роль суб'єкта законопроектної ініціативи (законотворча функція); забезпечують навчально-виховну діяльність шляхом проведення семінарів, інформування громади через засоби масової інформації (просвітницька функція).

Змістом діяльності громадських організацій у сфері формування інклюзивної освітньої політики визначено цілеспрямоване інформування

громади. До провідних методик роботи громадських організацій віднесено: комунікативний менеджмент, адвокатування - відстоювання прав, маркетинг і реклама тощо.

У процесі дослідження виявлено, що в діяльності громадських організацій Канади пріоритетними визнано методи вирішення проблем та позитивного оцінювання. Обґрунтовано думку, що організація співробітництва і партнерства громадських організацій з освітніми установами в контексті інклюзивної політики в Україні і Канаді здійснюється на державному рівні, а також за допомогою реалізації локальних проектів.

У третьому розділі - “Перспективи розвитку педагогічної діяльності громадських організацій у сфері формування інклюзивної освітньої політики в Україні та Канаді» - окреслено особливості діяльності громадських організацій на сучасному етапі розвитку інклюзивної освіти в Канаді; проаналізовано їх взаємодію у процесі формування інклюзивної освітньої політики; окреслено роль батьківської громадськості у визначеному напрямі; з'ясовано про можливості врахування канадського досвіду у вітчизняній науці і практиці.

У результаті дослідження визначено напрями діяльності громадських організацій у сфері розвитку інклюзивної освітньої політики Канади: освіта осіб із особливими потребами; забезпечення доступності й універсального дизайну; соціальна інтеграція; працевлаштування; підтримане проживання.

Проаналізовано програму “Канадської асоціації спільного проживання», в якій приділено увагу проблемам людей із вадами інтелектуального розвитку як найбільш уразливої групи, що потребує суттєвої адаптації середовища й відповідного методичного забезпечення.

Виокремлено орієнтири для громадян і канадського уряду на шляху до розбудови інклюзії: досягнення рівних прав та їх визнання; співпраця різних організацій задля створення інклюзивного середовища; захист прав дітей та інших осіб; підтримка родини; забезпечення інклюзивного навчання; забезпечення допомоги людям з усіма видами неповносправності; створення безпечного інклюзивного середовища; запобігання бідності громадян із порушеннями інтелекту та їх родин; досягнення рівних прав у працевлаштуванні; здійснення постійного впливу в усіх сферах громадського та суспільного життя на державному й міжособистісному рівні.

На основі вивчення канадського досвіду в діяльності громадських організацій України в контексті інклюзивної освітньої політики охарактеризовано моделі інтегрування послуг для дітей із особливими потребами та механізми цього процесу.

Узагальнено інформацію про послуги для дітей із особливими освітніми потребами на рівні громади у Львівському регіоні. З'ясовано, що недостатніми є: забезпечення ранньої допомоги дітям із різними вадами розвитку; забезпечення корекційної складової в освіті дітей із особливими потребами; адаптація осіб до самостійного проживання; позашкільна освіта. Доступність та універсальний дизайн наявні лише фрагментарно. Проаналізовано вплив просвітницької діяльності в середовищі педагогів на диференціацію навчання дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітніх закладах та формування інклюзивної освітньої політики у Львівському регіоні.

Охарактеризовано модель інноваційного інклюзивного ресурсного центру. Доведено про доцільність його створення на системному рівні як установи, що сприятиме інтеграції необхідних послуг для дітей із особливими освітніми потребами. Визначено мету його діяльності - формування інклюзивної освітньої політики. З'ясовано, що робота інклюзивного ресурсного центру ґрунтується на правозахисній моделі інвалідності, визначальним є дотримання основних функцій громадських організацій у сфері інклюзії, а саме: об'єднуючої, супроводжувальної, оцінювальної, підтримуючої, консультативної, контролюючої, законотворчої і просвітницької.

Окреслено важливість дотримання принципів, умов організації діяльності громадських організацій, використання методів просвітницької діяльності та методик взаємодії. Зазначено, що вся діяльність інклюзивного ресурсного центру здійснюється з використанням лінзи неповносправності - переліку специфічних питань із забезпечення умов для людей з інвалідністю, що передбачає реалізацію відповідних функцій: навігації, тобто скеровування конкретних сімей до джерела існуючих послуг та консультуючих організацій; координації роботи відповідних установ та фахівців щодо забезпечення належного рівня навчання та реабілітації дитини з особливими освітніми потребами, подолання міжвідомчої неузгодженості представників сфери освіти, соціального захисту, медицини та залучення представників громадських організацій-надавачів інформації і послуг; інформування сімей, громади, представників влади, освітніх, медичних та інших установ щодо прогресивного досвіду інклюзії дітей з особливими освітніми потребами.

Важливим у діяльності інклюзивного ресурсного центру визначено інтеграцію існуючих і утворення нових послуг як результату координації діяльності та інформування дотичних установ, а також забезпечення права кожної дитини з особливими освітніми потребами на освіту за місцем проживання.

Обґрунтовано думку, що результатом діяльності інклюзивного ресурсного центру є сформованість достатнього та високого рівня інклюзивної освітньої політики, коли реалізація прав дітей з особливими освітніми потребами здійснюється автоматично в межах існуючої злагодженої системи (рис.1).



Рис. 1. Модель інклюзивного ресурсного центру

інклюзивний освітній громадський

Доведено, що діяльність інклюзивного ресурсного центру спрямована на усунення прогалин міжвідомчої взаємодії та послуг для дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання. Такий центр є сполучною ланкою між сім'єю, школою та джерелом додаткових послуг, а також забезпечення технічних засобів та навчальних матеріалів.

Узагальнення результатів дисертації дало змогу сформулювати такі висновки:

1. На основі теоретичного аналізу історичних передумов сучасного стану інклюзивної освітньої політики України і Канади та вивчення канадських науково-літературних джерел засвідчено про актуальність досліджуваної проблеми та достатню розробленість певних її теоретичних та практичних аспектів. З'ясовано, що трансформація суспільства обох країн у межах сучасних тенденцій допомоги дітям з особливими освітніми потребами характеризується спільними рисами. Основні відмінності у підходах до освіти спостерігаються в Україні з 1917 року за Радянського Союзу, коли освіта розвивалася ізольовано від світових тенденцій.

Формування інклюзивної освітньої політики в Україні почалося із середини 90-х років ХХ століття з часів незалежності, за умов активного розвитку громадських організацій, активації діяльністі міжнародних донорів, що на сучасному етапі зумовлює продуктивне формування інклюзивної освітньої політики. На сьогодні сформовано достатню нормативно-правову базу, ведеться пошук практичних перетворень у напрямі розвитку інклюзивного навчання в загальноосвітніх закладах України.

З'ясовано, що організація інклюзивної освіти в Україні і Канаді формується на спільних теоретичних підходах з урахуванням особливостей кожної дитини, що передбачає організацію навчання на основі реалізації принципів універсального дизайну, диференційованого підходу, командної співпраці і соціально-педагогічного супроводу. Дотримання основних положень соціальної та правозахисної моделі інвалідності щодо дітей, які мають особливі освітні потреби в Україні і Канаді, є визначальним.

2. Охарактеризовано роль громадських організацій у формуванні інклюзивної освітньої політики України і Канади. Зазначено, що в Канаді провідну роль у досліджуваному напрямі відіграють організації людей з інвалідністю та їх батьки, зокрема, Канадська Асоціація спільного проживання - КАСП (Canadian Association for Community Living), яка відстоює інтереси осіб з порушеннями інтелектуального розвитку.

В Україні всі інноваційні освітні перетворення в галузі інклюзивної освіти були ініційовані громадськими організаціями, що підтверджує актуальність канадського досвіду і передбачає значну фінансову підтримку іноземних урядових і неурядових організацій-донорів.

Окреслено основні групи принципів роботи громадських організацій: психолого-педагогічні, соціально-політичні, організаційні, специфічні. Визначено функції громадських організацій, які працюють у сфері інклюзії: об'єднуючу, супроводжувальну, оцінювальну, підтримуючу, консультативну, контролюючу, законотворчу, просвітницьку.

Основними умовами діяльності громадських організацій визначено: дотримання партнерства; наявність потреби у послузі та забезпечення життєздатності або сталості результатів роботи організації. Виокремлено напрями діяльності громадських організацій у сфері формування інклюзивної освітньої політики: забезпечення освіти; доступність і універсальний дизайн; соціальна інтеграція; працевлаштування; підтримане проживання осіб з особливими потребами.

3. Визначено зміст, форми і методи діяльності громадських організацій у сфері формування інклюзивної освітньої політики України і Канади.

Змістом такої діяльності є цілеспрямоване інформування громади, що передбачає переорієнтацію політики, соціального середовища та забезпечує реалізацію інклюзивних цінностей. Визначною рисою діяльності громадських організацій є те, що всі дії із досягнення цієї мети є демократичними.

З'ясовано, що форми і методи діяльності громадських організацій України і Канади спрямовані на реалізацію ефективної взаємодії з владними структурами, закладами освіти та іншими урядовими і неурядовими організаціями, які діють у межах відповідних функцій і спираються на загальні методики взаємодії (маркетинг і реклама, комунікативний менеджмент і адвокатування). Обґрунтовано думку щодо доцільності застосування канадського досвіду у напрямі реалізації таких форм і методів діяльності громадських організацій, як позитивне оцінювання та вирішення проблем, семінари, лекції, тренінги тощо.

4. Окреслено перспективи розвитку інклюзивної освітньої політики України і Канади. Подано схему взаємодії різних типів громадських організацій Канади в процесі формування інклюзивної освітньої політики. Охарактеризовано особливості реформування освіти Канади, яке здійснювався під впливом діяльності громадських організацій.

З'ясовано, що велика увага приділяється проблемам людей з порушеннями розумового розвитку, що узгоджується з програмою розвитку інклюзивного суспільства в країні до 2020 року (Канадська асоціація спільного проживання разом із партнерами).

В Україні існує відповідне нормативно-правове забезпечення, простежуються загальні трансформації системи освіти. В умовах постійного зниження кількості дітей у закладах спеціальної освіти спостерігається їх зростання в загальноосвітніх закладах, що потребує посилення громадського руху за інклюзію осіб з особливими освітніми потребами, реалізації можливості громадських обговорень нормативно-правових документів.

Доведено про зростання в суспільстві потенціалу батьківських організацій, що передбачає формування нових структур підтримки з метою формування інклюзивної освітньої політики.

5. Охарактеризовано модель роботи інклюзивних ресурсних центрів на прикладі Львівського регіону. Результатом такої інноваційної діяльності стало налагодження міжвідомчої взаємодії в місті та області щодо забезпечення послугами дітей з особливими освітніми потребами. Обґрунтовано думку про важливість такої інноваційної структури та необхідність закріплення її діяльності на системному рівні.

З метою ефективного застосування важливих позицій канадського досвіду розроблено методичні рекомендації “Життєздатність громадських організацій», впровадження яких передбачає підвищення рівня ефективності громадських організацій, які працюють у сфері інклюзії.

На допомогу вчителю-практику в роботі з категорією дітей з особливими освітніми потребами (гіперактивним розладом з дефіцитом уваги (ГРДУ) розроблено методичні рекомендації «Гіперактивна дитина в школі. Стратегії корекції поведінки та академічної успішності», а також змістове наповнення курсів для майбутніх педагогів та системи інститутів післядипломної педагогічної освіти «Диференційоване викладання в інклюзивному класі», “Інклюзивна освіта та методика роботи з дітьми з особливими потребами», які покликані оптимізувати навчання всіх дітей в загальноосвітньому середовищі, враховувати основні принципи загальної середньої освіти, що є важливим для формування інклюзивного навчального середовища.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Для подальшої успішної реалізації цієї ідеї вважаємо за доцільне проведення спеціальних досліджень: щодо науково-методичної взаємодії фахівців загальної та спеціальної освіти; забезпечення навчального процесу інклюзивного класу з використанням інтегрованих послуг; обґрунтування особливостей професійної підготовки вчителів та асистентів до роботи в інклюзивному освітньому середовищі із застосуванням відповідного психолого-педагогічного супроводу.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ ВІДОБРАЖЕНО АВТОРОМ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Ферт О. Психолого-педагогічні умови підготовки фахівців до роботи з гіперактивними учнями в системі загальноосвітніх закладів України / О.Ферт // Вища освіта України. - 2008. - Т.ІІ (9). - С. 572-577.

2. Ферт О. Організація середовища та ефективної роботи у класній кімнаті для учнів з гіперактивним розладом з дефіцитом уваги (ГРДУ) / О. Ферт // Дефектологія. - К., 2009. - Вип. 3. - С. 15-18.

3. Ферт О. Обдаровані діти з ГРДУ: позитивні сторони та складності у навчанні / О. Ферт // Креативність і творчість. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. - К., 2009. - Темат. вип. № 1. - С. 144-147.

4. Ферт О. Формування готовності майбутнього вчителя до роботи з дітьми з поведінковими розладами / О. Ферт // Вісник Львівського національного університету ім. І. Франка. - 2009. - Вип. 25. - Ч. 4. - С. 271-276.

5. Ферт О. Формування інклюзивної освітньої політики як основний інструмент успішного залучення дітей з особливими освітніми потребами до умов загальноосвітнього середовища / О. Ферт // Вища освіта України. - 2009. - Т. 2. - С. 191-194.

6. Ферт О. Історико-соціальні засади становлення й розвитку інклюзивної освіти / О. Ферт // Вища освіта України. - 2010. - Т. І (19). - С. 524-530.

7. Ферт О. Вплив просвітницької діяльності в середовищі педагогів на диференціацію навчання дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітніх закладах та формування інклюзивної освітньої політики у Львівському регіоні / О. Ферт // Вища освіта України. - 2011. - Т. ІІ (27). - С. 436-440.

8. Ферт О. Историческо-социальные аспекты развития инклюзивного образования. Основные тенденции формирования инклюзивной образовательной политики в Украине / О. Ферт // Университеты и общество. Сотрудничество и развитие университетов в XXI веке: сб. материалов III Междунар. науч.-практ. конф., (Москва, 12-14 апреля 2011 г.). - М..: Изд-во МГУ им. Ломоносова, 2011. - С. 435-443.

9. Ферт О. Діяльність Львівського інклюзивного ресурсного центру як інструменту формування інклюзивної освітньої політики в регіоні на основі напрацювань канадсько-українського проекту “Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні. Аналіз досягнень та проблемних питань / О. Ферт // Вища освіта України. - 2012. - Дод.3 до №1, Т.І. - С. 387-394.

10. Ферт О. Теоретичні підходи до організації інклюзивної освіти в Україні і Канаді / О. Ферт // Гуманітарний вісник Державного вищого навчального закладу “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”. - 2013. - Вип. 29. - Т. ІV. - С. 512-519.

11. Ферт О. Модель допомоги дитині з ГРДУ в сім'ї та школі / Галина П'ятакова, Ольга Ферт // Rozwуj polskiej i ukraiсskiej teorii i praktyki pedagogicznej na przestrzeni XIX-XXI wieku. Т. 3. Dziecko w teorii i praktyce pedagogicznej. Розвиток польської та української освіти і педагогічної думки (XIX-XX ст.). Т. 3. Дитина в педагогічній теорії і практиці. Publikacja sfinansowana przez Instytut Pedagogiki Uniwersytetu Wrocіawskiego, Oficyna Wydawnicza ATUT/red. Anna Haratyk, Iryna Myshchyshyn. - Wrocіaw: Wrocіawskie Wydawnictwo Oњwiatowe, 2014. - S.171-182.

12. Ферт О. Розвиток соціальних навичок дитини з ГРДУ в колективі однолітків / Ольга Ферт // Rozwуj polskiej i ukraiсskiej teorii i praktyki pedagogicznej na przestrzeni XIX-XXI wieku. T. 3. Dziecko w teorii i praktyce pedagogicznej. Розвиток польської та української освіти і педагогічної думки (XIX-XX ст.). T. 3. Дитина в педагогічній теорії і практиці. Publikacja sfinansowana przez Instytut Pedagogiki Uniwersytetu Wrocіawskiego, Oficyna Wydawnicza ATUT / red. Anna Haratyk, Iryna Myshchyshyn. - Wrocіaw: Wrocіawskie Wydawnictwo Oњwiatowe, 2014. - S. 161-169.

13. Ферт О. Гіперактивні діти як педагогічна проблема / О. Ферт // Матеріали звітних наук. конф. кафедри загальної та соціальної педагогіки ЛНУ ім. І.Франка. - Львів, 2008. - С. 33-38.

14. Ферт О. Громадські ініціативи у формуванні філософії інклюзивної освіти в Україні: досягнення, проблеми, перспективи / О.Ферт // Товариство “Рідна школа»: історія і сучасність. Науковий альманах. - 2011. - Вип. 6. - С. 122-127.

15. Ферт О. Життєздатність громадських організацій / О.Ферт, О. Софій, Д. Фукс // Тренінгові модулі. - К., 2011. - С. 163-202.

16. Ферт О. Гіперактивна дитина в школі. Стратегії корекції поведінки та академічної успішності / О. Ферт // Методичні рекомендації. Видання навч.-метод. центру освіти м. Львова. - Львів, 2012. - 27 с.

17. Ферт О. Роль громадських організацій у процесі формування інклюзивної освітньої політики / О. Ферт // ІІІ Український педагогічний конгрес: зб. наук. праць. - Львів, 2010. - С. 194-197.

18. Ферт О. Теоретичні підходи до організації інклюзивної освіти в контексті виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах. Досвід України і Канади / О. Ферт //: матеріали Міжнарод. наук. практ. конф. - Житомир, 2014. - С. 263-270.

АНОТАЦІЇ

Ферт О.Г. Педагогічні засади діяльності громадських організацій в сфері формування інклюзивної освітньої політики в Україні і Канаді. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Житомирський державний університет імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України. - Житомир, 2014.

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування діяльності громадських організацій у сфері формування інклюзивної освітньої політики в Україні і Канаді, визначено актуальність та ступінь вивченості проблеми формування інклюзивної освітньої політики двох країн. Здійснено аналіз громадянського руху за інклюзію в Україні і Канаді, визначено функції і напрями діяльності громадських організацій, які працюють у сфері інклюзії.

Визначено та охарактеризовано умови забезпечення ефективної педагогічної діяльності громадських організацій, які працюють у сфері інклюзії. Проаналізовано безпосередній вплив громадської діяльності на процес викладання в інклюзивному класі для забезпечення повноцінного навчання учнів з особливостями психофізичного розвитку. Охарактеризовано модель роботи інклюзивних ресурсних центрів. Розроблено методичні рекомендації, спрямовані на збільшення ефективності діяльності громадських організацій, що працюють у сфері інклюзії та покращення навчального клімату для осіб з особливостями психофізичного розвитку загалом.

Ключові слова: інклюзивна освітня політика, громадські організації, інклюзія, інклюзивне навчання, особливі освітні потреби, особливості психофізичного розвитку, універсальний дизайн у навчанні, диференційоване викладання, інтегровані послуги, інклюзивне освітнє середовище, інклюзивний ресурсний центр.

Ферт О.Г. Педагогические основы деятельности общественных организаций в сфере формирования инклюзивной образовательной политики в Украине и Канаде. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Житомирский государственный университет имени Ивана Франко, Министерство образования и науки Украины. - Житомир, 2014.

В диссертации осуществлено теоретическое обоснование деятельности общественных организаций в сфере формирования инклюзивной образовательной политики в Украине и Канаде, определена актуальность и степень изученности проблемы формирования инклюзивной образовательной политики двух стран.

На основании анализа украинской научной литературы и канадских первоисточников уточнены ключевые понятия исследования. Инклюзивная образовательная политика направлена на включение каждой личности в общеобразовательную среду по ее собственному желанию, и предоставление возможности свободного использования всех других преимуществ общественной жизни. Это порядок определенных действий заинтересованных организаций в направлении развития инклюзивного образования. Общественными организациями, работающими в сфере инклюзии, являются организации, которые в процессе отстаивания интересов своей целевой группы, работают над формированием условий, благоприятных для обеспечения инклюзии, учебной и социальной.

В процессе исследования выяснено, что педагогические основы деятельности общественных организаций в сфере формирования инклюзивной образовательной политики Украины и Канады включают в себя содержание, условия, направления, методы и формы деятельности общественных организаций. Вся деятельность общественных организаций, которые работают в сфере инклюзии, соответствует их основным функциям и согласуется с такими основними понятиями: инклюзия, инклюзивный подход, инклюзивная школа, инклюзивное обучение, инклюзивное образование.

Проанализировано общественное движение за инклюзию в Украине и Канаде. Содержанием деятельности общественных организаций в сфере формирования инклюзивной образовательной политики является целенаправленное информирование общественности. Такая деятельность влияет на изменение политики, социальной среды в пользу инклюзивных ценностей. Определяющей чертой деятельности общественных организаций является демократичность. Общественные организации, которые работают в сфере инклюзии, реализуют следующие основные функции: объединяющую, сопровождающую, оценивающую, поддерживающую, консультативную, контролирующую, законотворческую, просветительную.

Основными условиями деятельности общественных организаций является эффективное партнерство, наличие потребности в услугах организации и обеспечение жизнеспособности результатов ее работы. Выделены основные направления деятельности таких организаций: образование; доступность и универсальный дизайн; социальная интеграция; трудоустройство; поддержка проживания людей с особыми потребностями. Деятельность общественных организаций опирается на следующие общие методики их взаимодействия: маркетинг и реклама, коммуникативный менеджмент и адвокатская деятельность (отстаивание прав целевой группы). Наиболее распространенными в работе общественных организаций Канады являются методы положительного оценивания и решения проблем. Широко используются такие формы деятельности общественных организаций Украины и Канады, как семинары, лекции, тренинги.

Проанализировано непосредственное влияние общественной деятельности на процесс преподавания в инклюзивном классе и создания соответствующих условий полноценного обучения детей с особенностями психофизического развития. Охарактеризована модель работы инклюзивных ресурсных центров. Разработаны методические рекомендации, направленные на повышение эффективности деятельности общественных организаций, работающих в сфере инклюзии, а также на улучшение учебного климата для людей с особенностями психофизического развития.

Ключевые слова: инклюзивная образовательная политика, общественные организации, инклюзия, инклюзивное обучение, особые образовательные потребности, особенности психофизического развития, универсальный дизайн в обучении, дифференцированное преподавание, интегрированные услуги, инклюзивная образовательная среда, инклюзивный ресурсный центр.

Fert O. Gr. Pedagogical basics of nongovernmental organizations' activity in the aria of inclusive policy formation in Ukraine and Canada. - On the rights of manuscript.

The thesis for the Degree of Candidate of Pedagogical Sciences in the speciality 13.00.01 - the General Education and the History of Education. - Ivan Franko Lviv National University, the Ministry of Education and Science of Ukraine. - Lviv, 2014.

The dissertation is devoted to theoretical background of nongovernmental organizations' activity in the aria of inclusive policy formation in Ukraine and Canada. The topicality and scrutiny of the Ukrainian and Canadian inclusive policy formation problem are specified. The social movement for inclusion in Ukraine and Canada is analyzed. The functions and activities of nongovernmental organizations working in the field of inclusion are identified. Analyzed the direct impact of social activity on the process of teaching in an inclusive classroom and the creation of appropriate conditions for full education of students with special needs. We describe an innovative model of inclusive resource centers. Developed recommendations to increase the effectiveness of civil society organizations working in the field of inclusion and improving the school climate for people with special needs.

Keywords: inclusive education policy, non-governmental organizations, inclusion, inclusive education, special educational needs, special needs, universal design in learning, differentiated instruction, integrated services, inclusive educational environment, inclusive resource center.

Размещено на Allbest.ru

...