Медіаосвітні технології як спосіб впровадження ідей Болонського процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Медіаосвітні технології як спосіб впровадження ідей Болонського процесу

Янишин Ольга Каролівна

аспірант відділу теорії та методології гуманітарної освіти

Медіаосвіта сприяє формуванню ключових компетенцій у студентів вищої школи (комунікативної, інформаційної, соціальної, полікультурної, здатності до саморозвитку, самоосвіти та продуктивної творчої діяльності). На прикладі курсу «Етика та психологія ділового спілкування» показано, що інтеграція медіаосвітніх технологій до фахової підготовки майбутніх документознавців є дієвим способом впровадження ідей Болонського процесу.

Ключові слова: Болонський процес, ключові компетенції, медіаграмотність, медіаосвіта, фахова підготовка майбутніх документознавців.

Медиаобразование способствует формированию ключевых компетенций у студентов высшей школы (коммуникативной, информационной, социальной, поликультурной, способности к саморазвитию, самообразованию и продуктивной творческой деятельности). На примере курса «Этика и психология делового общения» показано, что интеграция медиаобразовательных технологий в профессиональную подготовку будущих документоведов является действенным способом внедрения идей Болонского процесса.

Ключевые слова: Болонский процесс, ключевые компетенции, медиаграмотность, медиаобразование, профессиональная подготовка будущих документоведов.

Media education promotes the formation of core competencies of high school students (communication, information, social, multicultural, ability to self-development, self-education and productive creative activity). For example, the course `Ethics and Psychology of Business Communication' has proven that integrating media education technologies into training of students majoring in documentation information management is an effective way to implement the Bologna process ideas.

Key words: Bologna process, core competencies, media education, media literacy, training of students majoring in documentation information management.

Постановка проблеми. Кожна суспільно-економічна формація висуває нові вимоги до освіти загалом, а до фахової освіти зокрема, оскільки в її лоні здійснюється підготовка висококваліфікованих працівників для забезпечення потреб економіки. В умовах глобальної інформатизації суспільство віртуально звузилося до меж хоча й глобального, проте селища, пов'язаного воєдино павутиною всесвітньої мережі. У зв'язку з цим гостро постала потреба створити спільний Європейський простір вищої освіти, перехід до якого має забезпечити Болонський процес. Одним із обов'язкових кроків на цьому шляху є впровадження медіаосвіти до навчання у вищій школі. Проте впровадження медіаосвіти у вищій школі України ще не набуло достатнього поширення. Це, зокрема, стосується фахової підготовки майбутніх документознавців.

Аналіз останніх досліджень та публікацій підтверджує, що впровадження Болонського процесу та європейських освітніх стандартів в Україні є предметом жвавої дискусії на педагогічних науково-практичних конференціях різних рівнів та у фахових виданнях. Значний доробок у цьому напрямку мають провідні українські вчені: В. Андрущенко, Я. Болюбаш, Н. Дем'яненко, І. Волощук, М. Згуровський, М. Євнух, К. Корсак, В. Кремінь, А. Олійник, Г. Онкович, М. Степко та інші [1-3; 5-8; 10-13; 15-17].

Водночас, ряд найавторитетніших міжнародних та Європейських освітніх організацій (серед яких ЮНЕСКО та Рада Європи) привертають увагу до необхідності запровадити медіаосвіту до навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів, оскільки сучасні мас-медіа (інакше - засоби масової комунікації) відіграють вагому роль у житті сучасного суспільстві та володіють потужним освітньо-виховним потенціалом [25, с. 152].

На міжнародному рівні необхідність введення медіаосвіти вперше зафіксовано у Грюнвальдській Декларації з медіаосвіти (1982 р.), настанови якої пізніше поглиблювалися та деталізувалися на міжнародних конференціях ЮНЕСКО в Парижі (1989, 1997, 2007), Відні (1999), Сан-Паулу (1998), Торонто (2000), Салоніках (2001), Лондоні (2002); Монреалі (2003) та засіданнях Ради Європи в Страсбурзі (2002), Балтиморі (2003), де було схвалено досвід засновників медіаосвіти та провідних медіадидактів із різних країн світу (Ж. Ґоне, Д. Консідайна, Р. Корнела, Л. Мастермана, К. Уорснопа). З огляду на тему нашого дослідження, звертаємо увагу на підсумковий документ, прийнятий у 2007 р. у Граці (Австрія) конференцією Ради Європи «Медіаграмотність і права людини», в якому підкреслено важливість розвитку медіаграмотності та медіакомпетентності для підтримання демократії у суспільстві та зазначено необхідність ввести медіаосвіту у вищих навчальних закладах Європи як обов'язковий компонент. На необхідності запровадити медіаосвіту у вищих освітніх закладах Європи акцентує й прийнята міжнародний симпозіум ЮНЕСКО з медіаосвіти «Media Education - Advances, Obstacles, and New Trends Since Grunwald: Towards a Scale Change» («Медіаосвіта - здобутки, перешкоди та нові тенденції: від Грювальда до зміни масштабів» - Переклад наш - О. Я.) Паризька програма, що містить 12 рекомендацій з розвитку медіаосвіти. Зокрема, рекомендація 9 підкреслює важливість взаємозв'язку між медіаосвітою та науково-дослідницькою роботою студентів. Медіаосвіта тісно пов'язана із розвитком дистанційної освіти, перш за все у сфері забезпечення демократії та громадянських прав [23]. 15-16 січня 2008 р. обговорення завдань медіаосвіти та медіаграмотності було винесено на Всесвітній Форум ООН «Альянс цивілізацій» (Alliance of Civilizations) [21].

На теренах колишнього Радянського Союзу медіаосвіта найактивніше розвивається в Росії, де діє наукова школа медіаосвіти під керівництвом академіка О. Федорова. У вищих навчальних закладах країні вже розпочалася підготовка педагогів-медіадидактів, видається національний журнал медіаосвіти «Медиаобразование».

Україна також має власні медіаосвітні осередки у Києві (керівник Г. Онкович) та Львові (Н. Габор, Б. Потятинник). Науковими дослідженнями охоплено науково-інформаційний дискурс у сфері соціальних комунікацій (О. Тріщук) [18]. Відбулися захисти кандидатських дисертацій, присвячених алгоритму підготовки до друку офіційних видань: (Є.Мохнач-Галицька) [14], запровадженню у вищій школі медіаосвітніх підходів до фахової підготовки майбутніх учителів (Ю. Казаков) [9] і журналістів (І. Чемерис) [19]. Однак аналіз доробку українських та російських учених, які досліджували проблеми документознавства та фахової підготовки документознавців (Н. Гайсинюк, С. Кулешова, Н. Кушнаренко, О. Лозовицького, О. Матвієнко, І. Морозюк, І. Нілової, Ю. Палехи, І. Сілютіної, М. Слободяника Г. Швецової-Водки, В. Шейко; Н. Нізового, Ю. Столярова та ін.) свідчить, що залучення медіаосвітніх підходів до професійної підготовки документознавців не було предметом окремого педагогічного дослідження.

Отже, запровадження медіаосвіти до фахової підготовки майбутніх документознавців є актуальним завданням педагогіки вищої школи на шляху побудови єдиного простору вищої освіти в Європі.

Завдання статті - показати ефективність інтеграції медіаосвіти у фахову підготовку майбутніх документознавців в умовах запровадження Болонського процесу. Для цього необхідно проаналізувати, як цілі Болонського процесу співвідносяться із метою медіаосвіти, та розглянути практичний досвід застосування медіаосвітніх підходів у фаховій підготовці майбутніх документознавців на прикладі навчального курсу «Етика та психологія ділового спілкування».

Виклад основного матеріалу. Підписавши Болонську декларацію, Україна приєдналася до процесу гармонізації систем вищої освіти багатьох європейських країн, що має забезпечити високу якість підготовки фахівців. Створення єдиного європейського простору вищої освіти дасть можливість випускникам вищих навчальних закладів застосовувати отримані під час навчання у ВНЗ знання, уміння та навички не лише у межах однієї країни, але й у міжнародному вимірі. Кінцевим результатом нововведення стане розширення мобільності студентів і науково-педагогічних працівників, підвищення рівня європейської освіти, зростання її привабливості у всесвітньому вимірі, спрощення процедури визнання кваліфікації та працевлаштування випускників на теренах Європи. Щоб реалізувати такий широкомасштабний інтеграційний проект, вітчизняна вища школа має виконати низку складних завдань: цілком перейти на двоступеневе навчання, запровадити кредитно-модульну систему, гарантувати високу якість освіти та об'єктивний контроль за навчальними досягненнями студентів. Паралельно відбуватиметься узгодження освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідних кваліфікаційних характеристик із національними та міжнародними професійними стандартами, перехід до нової дидактичної парадигми, в основу якої покладено вимогу сформувати у майбутніх професіоналів такі ключові компетенції: соціальну, інформаційну, комунікативну, полікультурну, здатність до саморозвитку та самоосвіти і до продуктивної творчої діяльності [15].

Оскільки випускники європейських вузів мають володіти однаковим набором необхідних для здійснення фахової діяльності компетентностей, освітянам усіх країн Європи слід послуговуватися спільним арсеналом педагогічних підходів та освітніх технологій.

З погляду світової та європейської педагогічної спільноти, важливою вимогою до підготовки фахівців у вищій школі є запровадження медіаосвіти. Це пов'язано з тим, що для розуміння процесів, які відбуваються в сучасних засобах масової комунікації, молодій людині потрібно володіти особливими знаннями, комунікативними та інформаційними вміннями й навичками, здатністю до критичного аналізу (тобто медіаграмотністю), які можна сформувати завдяки організованій та цілеспрямованій медіаосвіті. Раніше ми вже зупинялися на обґрунтуванні основних термінів медіаосвіти та їх трактуванні (наприклад, див. [20]), тому зараз не заглиблюватимемося в проблеми уніфікації термінології. Натомість розгляньмо можливість запровадження медіаосвіти до фахової підготовки у вищій школі.

Для вдосконалення фахової освіти, забезпечення її доступності та ефективності, підготовки молоді до життя і діяльності в інформаційному суспільстві сьогодні необхідно враховувати процеси стрімкого інформаційно-технологічного розвитку різних галузей. Щоб навчити студентів користуватися інноваційними технологіями необхідно сформувати у них уміння управляти інформаційними ресурсами і комунікаційними технологіями, а також ознайомити зі стратегіями їх використання. Для цього викладач має володіти новітніми інформаційними технологіями навчання. До них зараховуємо медіаосвіту, яка ставить за мету якнайповніше скористатися освітнім та технічно-комунікаційним потенціалом сучасних засобів масової комунікації і є, за визначенням ЮНЕСКО, окремим напрямком освіти. Медіаосвіта допомагає людині усвідомити способи використання масової комунікації в суспільстві; аналізувати медіатексти та критично оцінювати запропоновані в них цінності, політичні, соціальні, комерційні та культурні інтереси, а також створювати і розповсюджувати через мас-медіа власні медіатексти [25]. Медіаосвіта, як інноваційна освітня технологія, реалізується через використання інформаційно-комунікаційних технологій і ставить за мету навчити студента користуватися ними та організовувати процес самоосвіти в умовах інформаційного суспільства впродовж життя, і таким чином втілює принци гуманізації освіти, сприяє підвищенню інтелектуального, культурного, духовного, морального рівня майбутнього фахівця, покращує комп'ютерну підготовку завдяки регулярній роботі з персональним комп'ютером та в мережі Інтернет.

Медіапедагоги розглядають кілька варіантів запровадження медіаосвіти: включення її до навчальних програм у загальноосвітньому чи вищому навчальному закладі; дистанційну медіаосвіту за допомогою телебачення, радіо, системи "Інтернет"; самостійну/безперервну медіаосвіту та ін. [4]. Формування медіаграмотності майбутніх фахівців у межах ВНЗ може здійснюватися двома способами: через введення окремого курсу з медіаосвіти або шляхом інтеграції медіаосвітніх технологій до вже існуючої системи навчально-виховного процесу, зокрема завдяки виконанню міждисциплінарних досліджень з інформаційних, комунікаційних та освітніх наук, соціології та ін.

Оскільки реальний процес у вищому навчальному закладі обмежено тривалістю підготовки бакалавра чи магістра, щотижневим навантаженням студентів та кількістю навчальних дисциплін, які вони можуть вивчити, найбільш вдалою формою запровадження медіаосвіти у фахову підготовку є інтеграційна. Виняток, на нашу думку, слід зробити для педагогічних спеціальностей, де необхідно запровадити повноцінний курс підготовки до проведення медіаосвіти у майбутній педагогічній діяльності з різновіковою аудиторією.

Існує багато моделей медіаосвіти, проте всі вони спрямовані на вдосконалення особистості людини, забезпечення її знаннями та формування особливих умінь та навичок, які допоможуть повною мірою скористатися перевагами сучасного суспільства, забезпечать доступ до інформації та одержання найновіших знань і якісної освіти в усіх видах навчальних закладів та поза їх межами впродовж усього життя, сприятимуть продуктивному та якісному виконанню професійних обов'язків.

Медіатеоретик У. Поттер (W. J. Potter) вважає людину медіаграмотною, якщо вона має знання про медіа та володіє вміннями відбирати інформацію, проникати у суть повідомлення та інтерпретувати його. Вчений вибудував авторську модель медіаосвіти на поєднанні культурологічної, естетичної, етичної, семіотичної та практичної теорій медіаосвіти [21].

Нещодавно на основі синтезу декількох медіаосвітніх моделей Л. Джонсон (L. Johnson) запропонував нову модель навчання медіаграмотності, у якій інтеграція медіаосвіти до навчальних планів шкіл та вузів повноправно поєднуються з естетичним спрямуванням медіаосвіти та її захисним (терапевтичним) ефектом, чим власне й забезпечується повне досягнення медіаосвітніх цілей [19, с. 17].

Саме таку модель було обрано для запровадження медіаосвітніх технологій до фахової підготовки майбутніх документознавців під час вивчення курсу «Етика та психологія ділового спілкування». Курс читався англійською мовою та складався із трьох модулів: «Етичні основи ділового спілкування», «Психологічні засади ділової комунікації» і «Бізнес-етикет та медіа в організації ділового спілкування».

Для формування у майбутніх документознавців комунікативних та інформаційних умінь, мультилінгвальних та полікультурних компетенцій, стимулювання критичного мислення та творчих здібностей із медіаосвітнього арсеналу використовувалися відповідні методики занять: проблемні, евристичні, ігрові та інші продуктивні та інтерактивні форми навчання. Застосовувалися різноманітні методи навчання, які поділяються:

- за способом подання інформації на словесні (бесіда, дискусія), наочні (ілюстрація і демонстрація медіатекстів) та практичні (виконання практичних завдань на матеріалі медіа);

- за рівнем пізнавальної діяльності на пояснювально-ілюстративні (розповідь на лекції про правила стосунків із мас-медіа та використання різних видів медіа на робочому місці), проблемні (проблемний аналіз окремих ситуацій або медіатексту з метою розвитку критичного мислення), дослідницькі (дослідження інформаційного середовища медіатекстів);

Виконання завдань передбачало інтерпретування медіатекстів, різні види технічного використання медіа, створення власних медіапродуктів та їх презентація. Окрім технічних навичок роботи в Інтернеті, які активізувалися під час пошуку іншомовних статей за тематикою курсу та створення медіапрезентації власних проектів, медіаграмотність студентів формувалася під час здійснення аналізу реальних етично маркованих ситуацій, описаних у статтях з англійських, американських, німецьких, російських та вітчизняних періодичних видань. Встановлювалися етичні проблеми виникнення кожної ситуації, пропонувалися шляхи їх розв'язання та обговорювалися можливі наслідки прийнятих рішень, їх обґрунтованість у різних етичних системах. Перший медіапроект здійснювався у малих групах за методикою кейсів.

Статті закордонних фахових періодичних та Інтернет видань послужили основою для глибшого теоретичного опрацювання теми «Застосування нейролінгвістичного програмування у діловому спілкуванні» та організації рольової гри, під час якої студенти наочно продемонстрували, як можна застосувати окремі методики нейролінгвістичного програмування у практиці ділового спілкування.

Найскладнішим виявилося створення другого медіапроекту, виконання якого повинно було підтвердити вміння практично застосувати знання етики ділового спілкування. Групі студентів із 3-4 осіб пропонувалося здійснити аналіз художнього фільму з позицій ділової етики, встановити наявні у ньому етично забарвлені ситуації, прокласифікувати їх за певними критеріями та представити результати власного дослідження, використовуючи програмне забезпечення PowerPoint, мультимедійний проектор та мультимедійний екран. Під час презентації демонструвалися уривки фільмів, які ілюстрували певні факти: порушення чи дотримання етичних норм та правил етики спілкування, проведення переговорів, дрес-коду; застосування неетичних прийомів (обман, шантаж, фальсифікація та зловживання) на різних рівнях менеджменту, вживання алкоголю на робочому місці тощо. Таким чином вдалося виявити досягнутий студентами рівень сприйняття, аналізу та інтерпретації різних типів наявної у фільмі інформації: етичної та естетичної, соціокультурної, політичної, ідеологічної, економічної тощо.

болонський медіаосвіта медіакомпетентність педагогічний

Висновки

Для підготовки конкурентоздатних фахівців професійна освіта України на сучасному етапі потребує впровадження інноваційних освітніх технологій, зокрема медіаосвітніх. Проведене дослідження доводить, що провідні освітні організації світу та Європи вважають за необхідне започаткувати медіаосвіту у вищих навчальних закладах. Мета медіаосвіти є цілком співзвучною з основними пріоритетами Болонського процесу. Впровадження медіаосвітніх технологій до фахової підготовки майбутніх документознавців засвідчило, що медіаосвіта сприяє формуванню та розвитку ключових компетенцій у вищій освіті. Виховуючи активну громадянську позицію, медіаосвіта поглиблює мотивацію до навчання та інші складові соціальної компетенції: готовність брати на себе відповідальність, бути активним у прийнятті рішень тощо. Регулярна робота із засобами масової комунікації (преса, радіо, телебачення, Інтернет), новітніми комп'ютерними, аудіо- та відеотехнологіями, критичний аналіз різнопланових вітчизняних та іншомовних медіатекстів формують інформаційну компетенцію. Опрацювання медіатекстів, які містять реалії життя та культури інших країн, передові ідеї світової громадськості, відображають сучасну автентичну мову, порівняння їх із власним досвідом і винесення результатів дослідження та власного доробку для обговорення в аудиторії однокурсників чи інших користувачів мас-медіа сприяють формуванню комунікативної та полікультурної компетентностей, саморозвитку та самоосвіти, та навчають планувати й організовувати власну діяльність (компетентність продуктивної творчої діяльності), які поглиблюються під час виконання медіапроектів.

Перспективи подальших розвідок. Попри те, що Україна вже має деякі напрацювання у галузі медіаосвіти, зокрема в галузі формування медіаграмотності майбутніх журналістів та документознавців, поза увагою науковців залишається широкий спектр спеціальностей, які готують майбутніх інженерів, економістів, менеджерів тощо.

Потребує вирішення проблема запровадження підготовки медіапедагогів та формування медіакомпетентності серед студентів педагогічних спеціальностей. На часі заснування українського національного часопису з проблем медіаосвіти та медіаграмотності.

Література

1. Андрущенко В. Вища освіта в пост-Болонському просторі: спроба прогностичного аналізу // Філософія освіти. - 2005. - № 2. - С. 6-12.

2. Андрущенко В., Олійник А. Інформаційні технології в системі інноваційної освіти / Віктор Андрущенко, Анатолій Олійник // Вища освіта України. - 2008. - № 3. - С. 5-15.

3. Болюбаш Я. Болонський процес: подолання стереотипів // Освіта України. - 2004. - 19 березня.

4. Гриневич М. С. Медіаосвіта молоді в рамках Болонського процесу / М. С. Гриневич // Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору : Вища освіта України. - 2008. - № 3 (12). Дод. 3. Т. V.- С. 134 - 139.

5. Дем'яненко Н. Класичний університет України і Болонський процес: Реалізація принципу автономії в управлінні. // Рідна школа. - 2004. - № 5. - С. 53-55.

6. Євнух М. Болонський процес: Стратегічні цілі й тактика реалізації. // Освіта і управління. - 2005. - № 3-4. - Т. 8. - С 181-184.

7. Євнух М., Волощук І. Методологічні засади трансформації Вищої освіти України в контексті Болонського процесу. // Освіта України. - 2006. - 14 листопада. - С. 6.

8. Згуровський М. Основні Завдання вищої освіти України Щодо реалізації принципів Болонського процесу та забезпечення вимог сфери праці. // Вища школа. - 2004. - № 5-6. - С. 54-61.

9. Казаков Ю. М. Педагогічні умови застосування медіаосвіти в процесі професійної підготовки майбутніх учителів : автореф. … канд. педаг. наук за спец. 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти./ Казаков Юрій Миколайович. - Луганськ, 2007. - 21 с.

10. Корсак К. Болонський процес та його Міфологізація на теренах Росії й України. // Освіта і управління. - 2005. - Т. 8. - № 3-4. - С. 168-174.

11. Корсак К. Європейський простір вищої освіти і Україна у ХХІ столітті. // Вища школа. - 2005. - № 1. - С. 47-56.

12. Кремень В. Модернізація вищої школи України в контексті принципів Болонської декларації. // Вища школа. - 2004. - № 5-6. - С. 32-39.

13. Кремень В. Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи). - К., 2003. - 215 с.

14. Овчарук О. Ключові компетентності: Європейське бачення // Управління освітою. - 2003. - №3. - С. 6-9.

15. Онкович Г. Болонський процес і національні пріоритети в гуманітарній освіті. // Освіта. - 2004. - 15-22 грудня. - С. 4.

16. Степко М. Вища технічна освіта і наука України як фактори суспільного розвитку та інтеграції України у світове співтовариство. // Вища школа. - 2004. - № 5-6. - С. 40-53.

17. Тріщук О. В. Феномен науково-інформаційного дискурсу у сфері соціальних комунікацій : автореф.... д. наук із соціальних комунікацій спец.: 27.00.01- теорія та історія соціальних комунікацій / Тріщук Ольга Володимирівна. - К., 2009. - 32 с.

18. Чемерис І. М. Формування професійної компетентності майбутніх журналістів засобами іншомовних періодичних видань : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти / Чемерис Інна Михайлівна. - К., 2008. - 246 с.

19. Янишин О. К. Пресодидактика та пресолінгводидактика крізь призму медіаосвіти // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство. Культура. Філософія. Зб. наукових праць. - Випуск 11 (24) - К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - С.226-228.

20. Potter, W. J. Media Literacy. Thousand Oaks. - London : Sage Publication, 2001. - 423 p.

Размещено на Allbest.ru