Гендерний підхід у системі освіти Сполучених Штатів Америки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Гендерний підхід у системі освіти Сполучених Штатів Америки

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Становлення української демократичної, правової, соціальної держави вимагає дотримання зобов'язань щодо міжнародного співтовариства у сфері рівноправності громадян, у тому числі за статевою ознакою. Ці положення проголошено у таких важливих міжнародних документах з прав людини, як Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Конвенція ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» та ін.

Один із аспектів гендерної проблематики в українському суспільстві визначається тим, що роль українського жіноцтва в усіх суспільних процесах об'єктивно зростає. Саме тому у переважній більшості гендерних досліджень проблеми жінок та їх становища у суспільстві правового забезпечення розглядаються у контексті створення механізму ліквідації ґендерної дискримінації.

У той же час вони недостатньо реалізують свій науковий, освітній та професійний потенціал в окремих сферах життєдіяльності (насамперед, адміністративно-управлінській та політичній) унаслідок існування певних гендерних стереотипів, що перешкоджає не тільки особистому розвитку кожної жінки, але й гальмує демократичні перетворення в країні.

В останні десятиріччя спостерігається переосмислення проблеми відносин статей та специфіки їх навчання та виховання. Система освіти в Сполучених Штатах Америки знайшла своє відображення як у вітчизняних, так і зарубіжних наукових розвідках (О. Лихолат, Г. Лактіонова, Н. Сінькевич, Р. Конелл, К. Джексон, С. Маршалл, Дж. Сміт, Д. Равіч, К. Скелтон та ін.).Зокрема проблемі гендерного навчання і виховання в США присвячена дисертаційна робота М. Мірошниченко «Теорія і практика підготовки школярів до сімейного життя в Англії і США» (1987). Американський учений Томас Лікона в монографії «Виховання характеру» (1991) велику увагу приділив формуванню моральних відносин між статями; професори університету штату Айова Н. Колангело та Д. Дастін опублікували працю «Нонсексистська освіта в багатокультурному суспільстві», в якій ґрунтовно представлено проблему гендерної освіти й виховання в сучасній американській системі освіти.

Окремі аспекти досліджуваної проблеми висвітлено у численних працях українських і зарубіжних учених, а саме: становлення і розвиток гендерної педагогіки (С. Бухен, М. Горсткемпер, К. Деріхс-Кунстманн, В. Кравець, П. Мільгоффер, Х. Фімер, Л. Штильова); гендерні аспекти навчання і виховання учнів (Е. Брайтенбах, Т. Голованова, А. Кайзер, Н. Кутова, О. Петренко, Г. Фаульстіх-Віеланд, Г. Шумахер); гендерна соціалізація молоді (Г. Більден, І. Бремер, К. Гагеманн-Віте, К. Ульріх, С. Харченко, Ю. Ціннекер); гендерна рівність у шкільній освіті (Т. Говорун, Г. Браун, У. Кессельс, Л. Фрід); рівні можливості в суспільстві (Ш. Берн, С. Валь, І. Кон, Л. Міщик, У.-Г. Шпітта); формування гендерної культури молоді (О. Кізь, О. Кікінежді, П. Міддлетон, А. Пренгель); гендерні стереотипи поведінки хлопців та дівчат у сучасній школі (С. Вихор, А. Гільгерс, Л. Кобелянська, Н. Хайде, Б. Штіплер). Методологія порівняльної педагогіки стала предметом досліджень Н. Абашкіної, В. Вульфсона, В. Кларіна, Н. Лавриченко, М. Лещенко, О. Локшиної, З. Малькової, М. Нікандрова, В. Пилиповського, Л. Пуховської, А. Сбруєвої та ін.

Проте, у зазначених вище дослідженнях недостатньо розкрито специфіку реалізації гендерного підходу в системі освіти Сполучених Штатів Америки та можливості запозичення позитивного досвіду цієї країни в розбудові методології, теорії і практики гендерної освіти й виховання в Україні. Отже, актуальність проблеми та її недостатня розробленість зумовили вибір теми дослідження: «Гендерний підхід у системі освіти США».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Модернізація вищої освіти в Україні: тенденції, прогностика, конкурентоспроможність» (державний реєстраційний номер 0111U000199). Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол №1 від 27. 09. 2012 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології при НАПН України (протокол №10 від 17. 12. 2013 р.).

Мета дослідження - визначити особливості змісту, форм і методів реалізації гендерного підходу в сфері освіти США і перспективи впровадження його реалізації у вітчизняних навчальних закладах.

Відповідно до мети визначено такі завдання:

1. Розкрити сутність, основні характеристики та особливості гендерного підходу у сфері освіти.

2. З'ясувати основні етапи та тенденції розвитку гендерного підходу до навчання в системі освіти США, основні чинники та стратегії його реалізації в контексті американських психолого-педагогічних досліджень.

3. Обґрунтувати місце та роль провідних соціально-виховних інститутів у реалізації гендерного підходу в ступеневій системі освіти Сполучених Штатів Америки.

4. Визначити можливості використання позитивного досвіду США у реалізації гендерного підходу у вітчизняній системі освіти.

Об'єкт дослідження - система освіти Сполучених Штатів Америки.

Предмет дослідження - основні напрями, зміст і тенденції реалізації гендерного підходу в системі освіти Сполучених Штатів Америки.

Методологічну основу дослідження становлять: концептуальні ідеї про всебічний розвиток особистості, природу людської індивідуальності; психологічні теорії розвитку та саморозвитку особистості в процесі навчальної діяльності (Б. Ананьєв, Г. Балл, Л. Виготський, В. Давидов, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн); теорія соціального конструювання гендеру і розуміння його як стратифікаційної категорії культурної метафори та гендерної системи, смислові комплекси гендерної історіографії: культурно-символічний, нормативно-інтерпретаційний, соціально-інституційний та індивідуально-психологічний.

Теоретичні засади дослідження становлять: положення системного підходу, принципів єдності логічного, історичного та культурологічного в педагогіці; концептуальні ідеї гендерного підходу, які знайшли відображення у вітчизняній та зарубіжній філософській та психолого-педагогічній літературі, присвяченій проблемам: гендеру в педагогіці (Л. Вовк, І. Звєрєва, Л. Коваль, Н. Лавриченко, М. Лукашевич, Л. Попова, Л. Шустова, С. Де Бовуар, В. Геодакян, Г. Лактіонова, О. Локшина, А. Маслоу, Е. Хорні, Н. Чухим, H. Пушкарьова, Б. Хасан, Н. Царьова, Л. Штильова, Є. Ярська-Смирнова); антропології та психології (І. Бех, Г. Костюк, Н. Абубікірова, Л. Виготський, Е. Гіденс, Е. Еріксон, І. Кон); гендерного підходу в навчанні та вихованні особистості (Л. Булатова, Ю. Гусєва, І. Клеціна, І. Костикова, Л. Попова, Н. Радіна, M. Сабунаєва); статево-рольового підходу в системі освіти (A. Мудрик, Л. Столярчук); диференційованого підходу до навчання та виховання дітей (Г. Дорофєєв, З. Калмикова, П. Кузнєцов, С. Суворова, І. Унт, В. Фірсова, Ю. Бабанський, В. Боярчук, І. Бутузов); статевого виховання підростаючого покоління (П. Блонський, Д. Ісаєв, В. Каган, Д. Колесов, Л. Тимощенко, А. Хрипкова та ін); теорії і практики спільного і роздільного навчання (А. Адлер, Г. Бреслав, В. Єремеєва, Н. Єрофєєва, З. Козловська, Н. Крилова, А. Пижик, A. Сиротюк, І. Тупіцин, Б. Хасан, С. Шаронова та ін); теоретичні положення про розвиток освітнього середовища (В. Козирєв, А. Хуторськой та ін.); методології порівняльної педагогіки (В. Вульфсон, В. Жуковський, М. Лещенко, О. Локшина, Л. Пуховська, А. Сбруєва та ін.).

Джерельну базу дослідження склали як вітчизняні, так і зарубіжні (іншомовні) матеріали й публікації про розвиток гендерного підходу в системі освіти США та інших країн:

· нормативно-правові документи (міжнародні та Сполучених Штатів Америки), які регулюють питання розвитку освіти та проблеми реалізації гендерного підходу;

· матеріали інтернет-сайтів шкіл США та України, що практикують гендерний підхід на основі роздільного навчання;

· спеціальні відеоматеріали публічних лекцій про діяльність зарубіжних і вітчизняних шкіл;

· вітчизняні та зарубіжні наукові публікації, дисертаційні роботи, монографії з проблем гендерного підходу в системі освіти;

· підручники та навчальні посібники з історії педагогіки та психології, соціальної педагогіки та психології, гендерної психології;

· матеріали українських сайтів шкіл та ВНЗ;

· офіційні матеріали Державного комітету статистики України.

Для реалізації завдань та досягнення мети використано такі методи наукового дослідження: аналіз філософської, психолого-педагогічної та соціологічної літератури, державних нормативних документів із проблем упровадження гендерного підходу в системі освіти США для обґрунтування основних положень дослідження; структурно-системний аналіз навчального процесу в Сполучених Штатах Америки, з метою оптимізації вивчення системи роботи з учнями та студентами різної статі та виокремлення особливостей її функціонування; метод теоретичного моделювання - для розробки та впровадження моделі навчально-виховного процесу на основі гендерного підходу; інтерпретаційно-аналітичний метод - для осмислення зарубіжних і вітчизняних джерел, зіставлення й порівняння поглядів учених; метод порівняльно-історичного аналізу з метою визначення основних чинників впровадження гендерного підходу в систему освіти Сполучених Штатів Америки, форм і методів його реалізації в освітній процес США та України.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: вперше на основі системного аналізу, реалізації принципу єдності логічного, історичного та культурологічного в педагогіці визначено зміст та особливості впровадження гендерного підходу в освітньому процесі США та України; визначено й систематизовано концептуальні ідеї гендерного виховання та навчання в обох країнах; окреслено загальні та особливі характеристики змісту, форм та методів організації навчального процесу в школах з роздільною формою навчання; окреслено перспективи адаптації гендерних ідей в теорії і практиці навчання і виховання в США та України; у науковий обіг введено невідомі та маловідомі першоджерела англійською мовою, що сприятиме більш глибокому аналізу проблем упровадження гендерного підходу у вітчизняний навчальний процес, створенню гендерно комфортного середовища в системі освіти, формуванню гендерної ідентичності учнів та студентів; удосконалено порівняльно-педагогічне знання про зміст, форми і методи реалізації гендерного підходу в зарубіжних навчальних закладах з метою використання позитивного досвіду в системі освіти України; подальшого розвитку набула теорія порівняльної педагогіки і практика гендерного навчання і виховання у вітчизняній педагогіці.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що його результати можуть використовуватися в практиці вдосконалення досвіду педагогічної діяльності у вітчизняній школі на гендерних засадах. Виявлені перспективи адаптації зарубіжних ідей реалізації гендерного підходу до навчання й виховання слугуватимуть методичною базою для підвищення ефективності системи освіти в Україні: для проведення просвітницької, освітньої та виховної роботи в учнівських та студентських колективах, для реалізації основних положень гендерного підходу в практиці діяльності освітніх закладів. Результати дослідження можуть бути використані з метою розробки й викладання курсів з історії вітчизняної та зарубіжної педагогіки, порівняльної педагогіки, при укладанні навчальних посібників. Положення і висновки дисертації можуть застосовуватися для організації сучасного освітнього процесу в системі дошкільної, шкільної та вищої освіти, підготовки та вдосконалення кваліфікації педагогічних кадрів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях різного рівня, зокрема, міжнародних: ХХХІ Міжнародній науково-практичній конференції «Шляхи подолання кризових явищ в педагогіці, психології і мовознавстві» (Одеса, 2009), VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Реалізація здорового способу життя - сучасні підходи» (Дрогобич, 2010), Міжнародній науково-практичній конференції «Педагогіка та психологія: сучасний гуманітарний вимір» (Київ, 2012), ІV Міжнародній науково-практичній веб-конференції «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у СНД» (Переяслав-Хмельницький, 2012), VII Міжнародній науково-практичній конференції «Раціональне застосування наукових знань» (Горлівка, 2012), Міжнародній науково-методичній Інтернет-конференції «Інноваційні педагогічні технології у підготовці майбутніх фахівців з вищою освітою: досвід, проблеми, перспективи» (Вінниця, 2013); всеукраїнських: ІІІ Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Проблеми та перспективи розвитку української науки на початку третього тисячоліття» (Переяслав-Хмельницький, 2011), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасна освіта і наука в Україні: традиції та інновації» (Одеса, 2013).

Публікації. Основні матеріали дослідження представлено в 11 одноосібних публікаціях автора, 5 з яких у провідних наукових фахових виданнях України, 1 - у зарубіжному науковому періодичному виданні.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (368 позицій, з них 134 - іноземними мовами) та 2 додатки на 33 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 230 сторінок, з них 168 сторінок основного тексту. У роботі вміщено 1 таблицю на 2 сторінках.

Основний зміст дисертації

гендерний освіта американський

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено його мету, завдання, об'єкт, предмет, теоретичні та методологічні засади, його джерельну базу; розкрито наукову новизну та практичне значення; представлено відомості про впровадження й апробацію результатів дослідження, публікації та структуру.

У першому розділі - «Науково-теоретичні засади дослідження та реалізації гендерного підходу в системі освіти» - з'ясовано сутність теорії гендеру як методологічного підґрунтя визначеної проблеми; обґрунтовано історико-педагогічні засади гендерного підходу в системі освіти різних країн світу.

У результаті теоретичного аналізу з'ясовано, що поняття гендеру з'явилося в зарубіжній науці завдяки дослідженням в антропології, сексології та психоендокринології, згодом - поширилося в сфері соціології, юриспруденції та психології. У межах американського феміністського руху стало активно впроваджуватися в освітню галузь. Зазначено, що у практиці навчання і виховання гендерний підхід найчастіше пов'язують з роздільним навчанням хлопчиків і дівчаток у школі (А. Адлер, Г. Бреслав, Н. Єрофєєва, З. Козловська, Н. Крилова, A. Мудрик, A. Сиротюк, І. Тупіцина, Б. Хасан та ін.), чим суттєво звужують наукову проблематику досліджуваного феномену.

На підставі аналізу наукових джерел гендерний підхід окреслено як сукупність способів вивчення психофізіологічних і соціокультурних особливостей чоловіків і жінок, урахування їх інтересів і способів взаємовідносин, а також реалізацію програм, спрямованих на досягнення гендерної рівності в системі освіти.

Обґрунтовано відмінність між гендерним (індивідуальним підходом до прояву дитиною своєї ідентичності, що пояснює відмінності в поведінці чоловіків і жінок як такі, що визначаються не стільки їх біологічними особливостями, скільки соціально-культурними чинниками) і статево-рольовим (традиційна система поглядів на призначення чоловіка і жінки в суспільстві відповідно до їх біологічних характеристик та виховання в межах статевої ідентичності) підходами до проблем освіти в педагогічній теорії і практиці навчання. Окреслено співвідношення між поняттями «гендерний підхід» і «гендерна диференціація», яка розглядається як процес, в якому біологічним відмінностям між статями приписуються соціальні (часто нерівноправні) значення.

На основі аналізу наукових досліджень (Р. Барабанов, С. Коваль, Л. Штильова, Л. Шустова) виокремлено основні чинники поширення гендерної проблематики в сучасній педагогічній науці: соціально-культурні, пов'язані зі змінами в житті суспільства, ролей і поведінки в сім'ї, трансформаціями самого дискурсу в суспільстві по типово жіночому і типово чоловічому; політичні, що зумовлюють активізацію незалежних жіночих організацій, проникнення феміністичних теорій; організаційно-фінансові, що визначають фінансові джерела для проведення гендерних досліджень, підтримки гендерної освіти викладачів; особистісні - поява прихильників гендерного підходу в освіті серед педагогів - учених, розробка ними програм і навчальних посібників.

Обґрунтовано сутність і зміст досліджень у галузі гендерної педагогіки як галузі знання про гендер, а також поняття гендерної соціалізації як основного предмета її дослідження. Сформульовано висновок, що основним завданням гендерної соціалізації школярів є створення умов для забезпечення відносин, вільних від стереотипів маскулінності і фемінності зокрема, у сферах шлюбно-сімейних та трудових відносин. У результаті теоретичного аналізу поняття «диференціації» встановлено змістові особливості гендерної складової як підґрунтя для запровадження в систему освіти практики роздільного навчання.

Виявлено основні стереотипи, які впливають на гендерну рівновагу в системі освіти - у змісті навчання, особливостях використання підручників і посібників, взаєминах між учнями та вчителями тощо.

У процесі дослідження історичного розвитку гендерних процесів у системі освіти США з'ясовано, що ідеї про врахування статевих відмінностей (не лише біологічних, але й соціальних) виникали в науковому світі здавна і висвітлювалися в концепціях класичної моделі суб'єктивності та фалогоцентриській метафізиці, що знаходилися у царині класичної патріархальної філософії і педагогіки. З'ясовано, що педагогіка Київської Русі була більш гендерно врівноваженою, аніж середньовічна педагогіка Західної Європи. Окрім того, в часи Козаччини освіта в Україні і для жінок, і для чоловіків була однаково доступною, що неодноразово відзначалося західними мандрівниками П. Алепським, Г. де Бопланом та ін. Зроблено висновок про специфіку радянського періоду розвитку гендерного підходу в українській системі освіти.

На основі здійсненого загального аналізу розвитку гендерного підходу в різних країнах світу обґрунтовано провідні етапи цього процесу в США. Сформульовано висновок, що першим періодом розвитку гендерного підходу в освіті США визначено попередньо-фрагментарний, основною тенденцією якого стало збереження стратегії й основних форм навчання, запозичених в системі освіти Великої Британії, а також домінування шкіл для хлопчиків. Другий період - модернізації - заклав основи для спільного навчання хлопчиків і дівчаток у системі загальної середньої освіти. Протягом третього періоду - інноваційного - поширилися як спільні, так і роздільні форми навчання дітей обох статей. Четвертий - період антидискримінації - характеризується активним розвитком гендерних досліджень у педагогіці і психології, запровадженням спеціальних жіночих студій в університетах США, розробкою основ феміністичної педагогіки.

У ході теоретичного та історико-педагогічного аналізу проблеми дослідження сформульовано висновок, що гендерні дослідження цілком об'єктивно заслуговують на критику, оскільки в сучасній педагогічній науці немає чіткого розподілу понять «статевий», «сексуальний», «гендерний», «феміністський». Натомість існує певна їх підміна або фактичне ототожнення. Теорія гендерного підходу, стикаючись з практикою його реалізації, почасти вступає в суперечність унаслідок нехтування етнокультурними й ментальнісними історичними традиціями того чи іншого народу, а проблематикою гендеру часто послуговуються для пояснення явищ, процесів і понять, які власне не є гендерними («статева педагогіка», «статеве виховання», «статева соціалізація», «педагогіка ідей фемінізму» тощо).

У другому розділі - «Змістово-організаційні характеристики реалізації гендерного підходу в системі освіти США» - проаналізовано нормативно-правові засади гендерного підходу в досліджуваній країні; обґрунтовано зміст та основні тенденції його реалізації в школі як провідному інституті гендерної соціалізації особистості; з'ясовано гендерні засади функціонування системи вищої освіти США.

У результаті дослідження особливостей сфери освіти Сполучених Штатів Америки, які вплинули на розвиток гендерного підходу в межах цього соціального інституту, з'ясовано, що в країні функціонує триступенева система освіти (початкова освіта, середній ступінь, вища школа). Початкова освіта при цьому охоплює дитячий садок і кілька класів початкової школи. До середньої освіти у США належить молодша середня школа (по восьмий або дев'ятий клас) та середня школа (з 9-10 - 12 класи). Таким чином, діти навчаються в США з 6 до 16 років. Переважна більшість учнів відвідують громадські школи, програма навчання в яких залежить від відповідної освітньої політики штату, 10% дітей навчаються в приватних (переважно католицьких) школах.

Система вищої освіти США представлена коледжами й університетами, які активно підтримуються різноманітними громадськими фондами і тому є безкоштовними. Здобуття деяких професій (лікарів, фахівців сільського господарства, правників, інженерів тощо) передбачає навчання у професійних школах, які часто знаходяться в структурі університету або ж є окремими освітніми установами.

Гендерний підхід до освітніх процесів у США регламентується низкою нормативно-правових актів (як міжнародних, так і суто американських), серед яких базовим документом, спеціально присвяченим захисту прав жінок, є Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації. Доведено, що нормативно-правові засади гендерного підходу в системі освіти США набули розвитку фактично з моменту появи відповідних студій у наукових дослідженнях американських учених. Нормативно-правове забезпечення гендерної рівності у США набуло системного характеру у 60-х рр. ХХ століття, коли в громадських школах країни стали запроваджувати спеціальні курси й програми поглибленого вивчення питань статевого виховання. У правову базу окремих штатів були внесені поправки, що стосувалися відносин між статями.

На підставі аналізу нормативно-правових документів Сполучених Штатів Америки доведено, що особливої уваги заслуговує складова американського законодавства про освіту, яка стосується прав жінок на отримання рівної освіти з чоловіками, як базова умова жіночої емансипації.

Дослідження засвідчило, що головними характеристиками гендерного підходу в системі освіти США на нормативно-правовому рівні можна вважати: доступ до сфери освіти на різних рівнях та розподіл робочих місць відповідно до вимог ринку праці; отримання того чи іншого рівня освіти як особисте право, детерміноване ринковою пропозицією; наявність потужних ліберальних жіночих рухів, які підтримують гендерний паритет у системі освіти; підтвердження американським правом формальної рівності між чоловіками і жінками в отриманні відповідного їх задаткам і прагненням рівня освіти; підтримка суспільством окремих напрямів антидискримінаційної політики та політики, що забезпечує рівні можливості для чоловіків і жінок, в тому числі у сфері освіти.

З'ясовано, що такі тлумачення гендерної рівності у межах нормативно-правового забезпечення функціонування американського суспільства визначає окремі переваги гендерного підходу в американській системі освіти. Окреслено низку проблем та ризиків: формальна правова рівність між чоловіками і жінками у здобутті освіти передбачає гендерну тотожність, тобто слабку систему розширення можливостей в освітній сфері; проблемою залишається освітня підтримка певних категорій чоловіків та жінок, наприклад, одиноких матерів.

Обґрунтовано провідну роль школи в реалізації гендерного підходу до навчання і виховання особистості. З'ясовано основні гендерні характеристики та проблеми, які супроводжують діяльність загальноосвітніх навчальних закладів у США. Доведено, що американські вчені велику увагу приділяють дослідженню ідей гендерної ідентичності, які слугують підгрунтям практики гендерної освіти й виховання в школах США. Виявлено, що розробники гендерної проблематики в шкільній освіті діють в основному в двох напрямах: локальному, пов'язаному зі змінами в змісті та методиці викладання окремих предметів (історії, літератури, суспільствознавства); комплексному, що характеризується розробкою гендерного підходу до виховання та організації всього шкільного життя.

З'ясовано роль та значення шкіл з роздільним навчанням у реалізації гендерного підходу в системі освіти США. Охарактеризовано основні фактори, що впливають на реалізацію гендерного підходу в освіті в межах соціального інституту школи. До першої групи віднесено ті фактори, які пов'язані з вимогами ринку праці. Значною мірою на освіту дівчат у США, як і в інших англомовних країнах, вплинули економічні, політичні та культурні фактори, а також суперечливі аспекти кожного з них. До другої групи факторів, що суттєво вплинули на розвиток освітніх послуг в умовах гендерної рівності, віднесено активний феміністський рух та оссбливості його прояву в країні.

Розглянуто основні стратегії реалізації гендерного підходу до навчання. Охарактеризовано індивідуальні стратегії, яких дотримуються вчителі в процесі навчання, а саме: гендерно-нейтральні (вчителі ігнорують значення гендеру в класі і вплив відповідних стереотипів на школярів); анти-сексистські (педагоги дотримуються активної позиції в урахуванні нестандартного і нетрадиційного стилю поведінки для чоловіків і жінок і підтримують школярів, чия думка не співпадає зі сформованими поглядами на гендер); нон-сексистські (вчителі намагаються ігнорувати статеві стереотипи).

З'ясовано, що на розвиток вищої освіти в Сполучених Штатах Америки суттєво вплинули моделі європейської університетської освіти. Зазначено, що середина ХХ століття визначалася швидкими темпами економічного розвитку та відповідною потребою у кваліфікованих фахівцях. Система вищої освіти США є, по суті, децентралізованою, урядом координується діяльність лише кількох університетів, переважно військових, інші - належать до юрисдикції штатів, тому гендерні характеристики їх діяльності проявляються на регіональному рівні. Окреслено сутність гендерної диспропорції у системі вищої освіти США, зокрема, гендерної сегрегації (жінки переважають у філологічних, психологічних, педагогічних сферах діяльності, а чоловіки - у фізико-математичних і технічних). Доведено, що гендерна проблематика у вищій освіті США особливо яскраво проявилася наприкінці ХХ ст. У 70-х роках ХХ ст. в університетах країни були започатковані жіночі студії; зміни до змісту вищої освіти в країні на засадах гендерного підходу стали запроваджуватися в межах розвитку педагогіки ідей фемінізму. З'ясовано, що основним механізмом її реалізації в навчальний процес вищої школи є запровадження до змісту освіти спеціальних гендерних студій.

З'ясовано, що в США було сформульовано п'ять основних постулатів гендерно-збалансованого навчального плану для вищої школи: визначення суб'єктів як таких, що не беруть до уваги національні, релігійні та гендерні стереотипи; усвідомлення культурного різноманіття світу та самих Сполучених Штатів Америки; розуміння наявних проявів дискримінації за різними ознаками, розвитку стереотипів і упередженостей на етнічній, релігійній чи гендерній основі; намагання здійснювати співробітництво з якомога більшою кількістю різноманітних груп людей, що дає можливість адекватно оцінити культурні й гендерні цінності, очікування й дії; застосування вмінь та навичок, необхідних для ефективної гендерної взаємодії під час професійної підготовки у ВНЗ.

У третьому розділі - «Можливості використання досвіду США у реалізації гендерного підходу у вітчизняній системі освіти» - представлено особливості реалізації гендерного підходу в системі освіти України, обґрунтовано можливості запозичення позитивного досвіду США у визначеному напрямі.

У результаті проведеного дослідження з'ясовано про можливість управління процесом гендерної соціалізації шляхом розробки дослідниками вимог до сучасного випускника школи, з урахуванням необхідних маскулінних або фемінних рис особистості, особливостей діяльності та взаємовідносин між представниками обох статей тощо. Основою гендерної концепції у сфері освіти визначено ідею про значущість школи як інституту соціалізації, що відображає гендерну стратифікацію суспільства загалом.

На підставі аналізу вітчизняних та зарубіжних наукових джерел у дисертації окреслено умови ефективного просування гендерної концепції в освіту: запровадження результатів гендерних досліджень у навчальні програми, плани і стандарти; переклад і видання наукових праць із відповідної проблематики зарубіжних учених; підтримка всіма видами ресурсів проектів з гендерних питань, зокрема, в професійній підготовці вчителів та шкільній освіті; створення авторитетного професійного співтовариства експертів з числа викладачів ВНЗ та фахівців різного профілю як на всеукраїнському, так і регіональному рівнях; підготовка фахівців, передусім, педагогів, що популяризують гендерні знання. З'ясовано стан та перспективи розвитку практики роздільного навчання у вітчизняній системі освіти. Доведено, що основною проблемою у впровадженні роздільного навчання є те, що гендерна сегрегація ускладнює формування у дітей комунікативних умінь і навичок, необхідних для забезпечення успішної спільної діяльності, яка розгортається сьогодні в усіх сферах суспільного життя.

У дисертації доведено, що основною проблемою гендерної політики України є низька результативність національних механізмів дій та відсутність чіткого алгоритму відповідних трансформацій українського суспільства. Визначено можливості прискорення в Україні процесу гендерної трансформації, створення розгалудженої системи відповідних досліджень, розробки національних механізмів досягнення гендерної рівності шляхом застосування позитивного досвіду реалізації гендерної політики США, а також запропоновано низку рекомендацій щодо впровадження позитивного досвіду реалізації гендерного підходу у систему освіти: на рівні органів державної влади, органів управління освітою та органів місцевого самоврядування; на рівні окремих навчальних закладів; на рівні громадських організацій, які здійснюють співпрацю з навчальними закладами та органами управління освітою в площині гендерної політики суспільства.

Проведене дослідження дозволило сформулювати такі загальні висновки:

1. У дисертації розкрито сутність, основні характеристики та особливості гендерного підходу у сфері освіти. Проаналізовано провідні засади теорії гендеру як методологічного підґрунтя проблеми дослідження. На підставі широкого аналізу вітчизняних та зарубіжних наукових джерел встановлено, що попри достатню кількість публікацій з теорії і практики гендерного підходу в різних сферах людського життя, чіткі уявлення про способи його впровадження в систему освіти та застосування в навчанні у вихованні на різних ступенях освітнього процесу практично відсутні. Залежно від галузі науки поняття гендерного підходу розглядається: в контексті відмінностей між жінками і чоловіками на біологічному і соціальному рівнях; як сукупність соціальних і культурних норм, які мають виконуватись людьми залежно від їх біологічної статі; як об'єктивна родова ознака політичної культури; як методичний принцип в освіті, який вимагає зміни вектора навчальних і виховних дій тощо.

У результаті теоретичного аналізу наукової літератури «гендерний підхід у системі освіти» визначено як сукупність способів вивчення психофізіологічних і соціокультурних особливостей чоловіків і жінок, урахування їх інтересів і способів взаємовідносин, а також реалізацію програм, спрямованих на досягнення гендерної рівності в системі освіти.

2. Історико-педагогічний аналіз проблеми впровадження гендерного підходу в системі освіти США дозволив констатувати, що американська система освіти запозичила свої основні характеристики з британської і розвинула власну освітню модель з притаманними їй гендерними компонентами й рисами. З'ясовано основні етапи розвитку гендерного підходу до навчання в системі освіти США, чинники та стратегії його реалізації в контексті американських психолого-педагогічних наукових розвідок. У процесі дослідження обґрунтовано періодизацію розвитку й реалізації гендерного підходу в системі освіти США, критерієм якої обрано рівень структурних змін, що вплинули на гендерний компонент освіти цієї країни, а саме: 1) початковий «попередньо-фрагментарний» період становлення гендерного підходу до навчання, (XVII-XVIII століття), провідними тенденціями якого визначено запозичення стандартів взаємин між статями в американському суспільстві, а також домінування шкіл для хлопчиків над усіма іншими формами навчання дівчаток; 2) період «модернізації» (ХІХ століття), провідною тенденцією якого є запровадження загальних середніх шкіл для спільного навчання хлопчиків і дівчаток у США; 3) період «інновацій» (початок - 70-ті рр. ХХ ст.), що характеризувався наявністю як спільних, так і роздільних форм навчання хлопчиків і дівчаток, а також окремих жіночих і чоловічих вищих навчальних закладів; 4) період «антидискримінації» (з 70-х рр. ХХ ст.), основними тенденціями якого є активний розвиток гендерних досліджень у педагогіці і психології, запровадження спеціальних жіночих студій в університетах США, розробка основ педагогіки ідей фемінізму.

Виокремлено дві групи факторів, що вплинули на реалізацію гендерного підходу в освіті в межах такого соціального інституту, як школа. До першої групи віднесено фактори, пов'язані з особливостями суспільного ринку праці. До другої - ті, що вплинули на розвиток освітніх послуг в умовах гендерної рівності, зокрема, активний феміністський рух.

У результаті аналізу основних стратегій реалізації гендерного підходу до навчання розкрито сутність індивідуальних стратегій, яких дотримуються вчителі в процесі навчання: гендерно-нейтральних, анти-сексистських, нон-сексистських. Сформульовано думку, що саме нон-сексистська індивідуальна стратегія, за якої вчителі ігнорують статеві стереотипи, є найбільш прийнятною у процесі навчання в школах США.

3. Обґрунтовано місце та роль провідних соціально-виховних інститутів - школи та вищих навчальних закладів - у реалізації гендерного підходу в ступеневій системі освіти Сполучених Штатів Америки, що ґрунтується на міжнародному законодавстві про права жінок та основи гендерної політики, а також на нормативному забезпеченні окремих штатів США, які визначають освітню специфіку регіонів та розробку місцевої гендерної політики. Визначено провідні гендерні характеристики американського законодавства у сфері освіти: нормативно-правове забезпечення розподілу праці за статевою ознакою (гендерні ролі); вплив законодавства на установки і стереотипи, пов'язані з відмінностями між жінками і чоловіками (гендерні стереотипи); урахування в нормативно-правовому полі відмінностей у процесі соціалізації дівчаток і хлопчиків (гендерна соціалізація); більш низький статус жінок, що впливає на рівень їх залучення до органів влади в контексті нормативно-правової специфіки (гендерна сегрегація).

Окреслено непересічну роль школи у гендерній соціалізації особистості дітей у США, формуванні провідних гендерних ролей. Охарактеризовано відповідну політику суспільства щодо підростаючого покоління в контексті активізації гендерних стратегій у сфері освіти.

З'ясовано, що загальний розвиток вищої освіти в США спричинив до поступального розвитку гендерних досліджень та реалізації гендерного підходу в системі вищої освіти. Зазначено, що основу впровадження гендерного підходу у сферу вищої освіти США склали: 1) на теоретичному рівні - розвиток педагогіки ідей фемінізму, що передбачає реалізацію провідних принципів демократії щодо рівності статей в здобутті якісної вищої освіти; 2) на практичному рівні - запровадження в зміст освіти у вищій школі спеціальних гендерних студій.

Доведено, що деякі проблеми впровадження гендерного підходу в системі вищої освіти США виникли внаслідок перебільшення ролі гендерних студій та введення концепції «Affirmative Actions» і програми «Зворотньої дискримінації», яка передбачала надмірне захоплення антидискримінаційними заходами щодо жінок-студенток та викладачів, що призвело до негативних наслідків.

4. У дисертації визначено можливості використання позитивного досвіду США у реалізації гендерного підходу у вітчизняній системі освіти. Доведено про значущість феміністського руху у розробці вітчизняної теорії гендеру. З'ясовано, що важливими факторами, які впливають на формування основ якостей мужності і жіночності у дитини є: особливості ціннісних орієнтацій батьків щодо виховання синів і дочок, знання тих якостей, які вони вважають важливими для дітей різної статі; володіння адекватними методами виховання цих якостей; характер спілкування, взаємин і трудового співробітництва дорослих і дітей.

Доведено, що можливість управління процесом гендерної соціалізації передбачає визначення вимог до випускника школи, у контексті розвитку маскулінних і фемінних рисі особистості.

На основі аналізу стану реалізації гендерного підходу в сучасній українській системі освіти виокремлено провідні умови його ефективного впровадження в сучасну систему освіти. Сформульовано висновок про перспективи впровадження у вітчизняну систему освіти роздільного за статтю навчання. З'ясовано, що за умови викладання гендерно-сензитивних предметів рівень успішності у таких класах зростає. Основними позитивними характеристиками роздільного навчання визначено: однакові стандарти для всіх школярів; наявність альтернативної програми для вибору предметів учнями; фокусування навчальної програми на викладанні гендерно-сензитивних предметів для дівчаток і хлопчиків; створення індивідуальних навчальних планів для кожного учня; вивчення додаткових до гуманітарних предметів курсів за вибором для дівчаток, таких як бухгалтерський облік, ситуація на міжнародному ринку (що традиційно вважаються сферою інтересів для хлопчиків); засвоєння додаткових предметів і курсів за вибором для хлопчиків, таких як іноземні мови, музика, театральне мистецтво; відвідування учнями додаткових занять з предметів, в яких вони демонструють високу успішність; широкий спектр доступних заходів, що передбачає виконання як традиційно жіночих, так і чоловічих видів діяльності (кулінарія, фотографія, драма, танці, комп'ютерні технології, спів); викладання спортивних дисциплін, що не обмежують хлопчиків вибором «чоловічих», а дівчаток - «жіночих» видів спорту. Виявлено, що диференційована за статтю освіта посилює гендерні стереотипи щодо «чоловічих» і «жіночих» навчальних предметів. Зазначене змушує учнів надавати перевагу дисциплінам, які «відповідають» їх статевій приналежності, що не передбачає врахування індивідуальних особливостей учнів.

На підставі аналізу проблеми у вітчизняних та зарубіжних наукових дослідженнях та в практиці діяльності американської системи освіти розроблено відповідні рекомендації:

на рівні органів державної влади, органів управління освітою та органів місцевого самоврядування: а) ввести до Національної доктрини розвитку освіти в Україні гендерний компонент, б) створити в складі Міністерства освіти України комісію (раду) з питань гендерної політики із залученням науковців - фахівців у галузі гендерної педагогіки і психології, в) сприяти збільшенню кількості науково-дослідних програм (в тому числі, з міжнародним фінансуванням) з питань реалізації гендерного підходу в системі освіти, г) створити при Національній бібліотеці ім. В. Вернадського центр гендерної інформації;

на рівні окремих навчальних закладів - дошкільних, загальноосвітніх, вищих: а) пропагувати розробку й упровадження спеціальних навчальних курсів (курсів за вибором учнів і студентів) з гендерної проблематики, б) запровадити в межах напряму підготовки фахівців «Соціальна педагогіка» спеціалізацію «Соціальний педагог з гендерної проблематики», в) імплементувати у вищі навчальні заклади дорадчі структури - комісії (ради) з гендерної проблематики, г) проводити наукові та громадські заходи різного рівня з гендерної проблематики;

на рівні громадських організацій, які здійснюють співпрацю з навчальними закладами та органами управління освітою як на регіональному, так і загальнодержавному рівні: а) забезпечити іміджеву присутність гендерної проблематики в інформаційному просторі неурядових організацій, навчальних закладів та органів управління освітою і регіонах; б) пропагувати спільні з навчальними закладами гендерні проекти, в тому числі й міжнародні; в) започаткувати громадську гендерну експертизу навчально-методичних та науково-методичних матеріалів, які використовуються в навчальних закладах України.

Представлена робота не претендує на вичерпне вирішення всіх аспектів досліджуваної проблеми. Отримані результати свідчать про необхідність подальшого поглибленого теоретичного та практичного вивчення шляхів реалізації гендерного підходу в системі освіти США та запозичення позитивного досвіду цієї країни в розбудові методології, теорії і практики гендерної освіти і виховання в Україні.

Основний зміст дисертаційного дослідження представлено у таких публікаціях

1. Токменко О.П. Основні фактори та стратегії реалізації гендерного підходу до навчання у Великої Британії та США / О.П. Токменко // Людинознавчі студії: зб. наук. праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. - 2010. - Вип. 21. Серія Педагогіка. - С. 258-273.

2. Токменко О.П. Перспективи використання гендерного досвіду США та Великої Британії в системі освітнього процесу України / О.П. Токменко // Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2013. - №44. - С. 246-252.

3. Токменко О.П. Гендерне виховання дітей дошкільного віку у сім'ї / О.П. Токменко // Науковий вісник Донбасу. Серія «Педагогічні науки». - 2012. - №3 (19). - С. 34-36. - (Електронне видання).

4. Токменко О.П. Гендерні аспекти становлення української освітньої думки / О.П. Токменко // «Освітологічний дискурс» (Київський університет імені Бориса Грінченка МОН України). - 2014. - №1 (5). - С. 46-57.

5. Токменко О.П. Специфика гендерного подхода в образовании высшей школы и профессионально-технических училищ / О.П. Токменко // Материалы ІІ Международной научно-практической конференции «Мир гуманитарного и естественнонаучного знания» (Краснодар, 25 сентября 2012). - Краснодар: Академия знаний, 2012. - С. 125-131.

6. Токменко О.П. До проблеми навчання дітей у школах з роздільним та спільним навчанням за статевою ознакою / О.П. Токменко // Zbior raportow naukowych «Wspoіczesna nauka. Nowe perspektywy» Wykonane na materiaіach Miedzynarodowej Naukowо-Praktycznej Konferencji 30.01.2014-31.01.2014 roku. - Bydgoszcz. - Cz. 3/1. - С. 33-39.

7. Токменко О.П. Гендерне питання в історії розвитку української освітньої думки / О.П. Токменко // Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції «Педагогіка та психологія: сучасний гуманітарний вимір». - К.: КНОПП, 2012. - С. 35-37.

8. Токменко О.П. Гендерні аспекти виховного процесу української національної скаутської організації «ПЛАСТ» / О.П. Токменко // Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної інтернет-конфереції «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах СНД»: зб. наук. праць. - Переяслав-Хмельницький: ТОВ «Колібрі 2011», 2012. - С. 151-153.

9. Токменко О.П. Гендерні аспекти освіти у вищій школі /О.П. Токменко // Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції «Проблеми та перспективи розвитку української науки на початку третього тисячоліття»: зб. наук. праць. - Переяслав-Хмельницький: ТОВ «Колібрі 2011», 2011. - С. 62-63.

10. Токменко О.П. До питання подолання гендерної дискримінації в освіті США та Великої Британії. Перспективи використання позитивного досвіду в Україні / О.П. Токменко // Матеріали ХХХІ Міжнародної науково-практичної конференції «Пути преодоления кризисных явлений в педагогике, психология и языкознание». - Одеса: МАНВО, 2012. - С. 145-157.

11. Токменко О.П. Практичне використання гендерно-диференційованого типу навчання у вищій школі / О.П. Токменко // Матеріали XXVII Міжнародної науково-практичної конференції «Рациональное применение научных знаний»: зб. наук. праць. - Горлівка: ФЛП Пантюх Ю.Ф., 2012. - С. 87-91.

Размещено на Allbest.ru