Актуальні проблеми вищої професійної освіти в контексті євроінтеграційних освітніх реформ

Метою статті є аналіз актуальних проблем вищої професійної освіти в контексті євроінтеграційних освітніх реформ та реформування вищої освіти в України.

Постановка завдання: обґрунтувати ефективні підходи до підвищення суспільно-економічної ролі й значення національної системи вищої професійної освіти; проаналізувати аспекти модернізації вищої освіти й орієнтації її на виконання нових завдань у професійній освіті; визначити вимоги суспільства до підготовки майбутніх фахівців з професійної освіти.

Виклад основного матеріалу. Вища освіта є найважливішою сферою соціального життя. Саме освіта формує інтелектуальний, культурний, духовний стан суспільства. Зміст освіти та її спрямованість відображають освітні програми та стандарти. Підхід до розуміння якості освіти можна представити у вигляді наступної послідовності:

- носій знань;

- передача знань;

- сприйнятливість методик передачі знань;

- фундаментальність знань;

- затребуваність отриманих знань;

- одержувач знань;

- отримання нових знань[4].

У центрі освітнього процесу стоїть споживач знань - здобувач вищої освіти. Для отримання здобувачами вищої освіти професійних компетенцій у період навчання виділяються наступні показники: отримані раніше знання з навчальних дисциплін, знання комп'ютерної техніки, володіння іноземною мовою, бажання вчитися, інтелект, обдарованість, наполегливість, дисциплінованість, працездатність, спостережливість, планування кар'єри.

Освітня діяльність у закладі вищої освіти має ґрунтуватися на таких основних завданнях:

- відповідність освіти потребам соціально-економічного розвитку суспільства;

- забезпечення інтелектуального розвитку особистості, оволодіння нею ефективними методами самостійної пізнавальної діяльності;

- формування в молодих поколінь високих морально-духовних якостей на засадах загальнолюдських і національних цінностей;

- розвиток високої екологічної культури й відповідальності за збереження довкілля [9].

На сьогодні однією з головних цілей професійної освіти є створення умов для оволодіння професійною діяльністю, одержання кваліфікації або ж, перекваліфікації для включення людини в громадсько-корисну працю відповідно до її інтересів і здібностей.

Слід відмітити, що поняття «вища професійна освіта» враховує такі особливості:

- вища професійна освіта передбачає підготовку фахівців певної кваліфікації;

- результатом цієї підготовки є не лише рівень засвоєння студентами сукупності систематизованих знань, умінь і способів діяльності, що надають змогу фахівцю самостійно та відповідально вирішувати дослідницькі і практичні завдання, творчо використовуючи та розвиваючи досягнення культури, науки і техніки, але й професійне становлення та розвиток особистості людини [2].

Досить неоднозначно в сучасній літературі на сьогодні визначаються основні функції вищої професійної освіти. Так А. Коржуєв і В. Попков вважають основними такі функції:

- формування в студентів умінь цілісного сприйняття навколишнього світу та відчуття відповідної єдності з ним, а також цілісного сприйняття процесу і результату діяльності;

- опанування технологій прийняття оптимальних рішень, уміння адаптуватися до різних змін, прогнозувати перебіг розвитку тієї чи іншої ситуації, яка виникла під час діяльності, попереджувати негативні наслідки надзвичайних подій;

- опанування культури системного підходу в діяльності та найважливіших загальнометодичних принципів її організації, принципів конструювання стійких систем, а також формування в майбутнього випускника ЗВО толерантності в судженнях і діяльності [5, с.8].

Переліки кваліфікацій, напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у закладі вищої освіти за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, загальні вимоги до кожного освітньо-кваліфікаційного й освітнього рівня визначено в Державному стандарті вищої освіти України.

На сьогоднішній день зміст освіти визначається, виходячи з вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця (ОКХ), що моделює його професійну діяльність і є складовою галузевого стандарту підготовки фахівця з певної спеціальності. Зміст освіти представлено в освітньо-професійній програмі (ОПП), що моделює зміст освітньо-професійної підготовки і, також, є складовою галузевого стандарту підготовки фахівця з певної спеціальності. У ньому зазначено перелік навчальних дисциплін з мінімально визначеним обсягом навчального навантаження з кожної з них. Обсяг годин, відведених на лекційні, семінарські, практичні заняття представлено в стандарті закладу вищої освіти - навчальному плані.

А. Коржуєв і В. Попков вбачають у вищій професійній освіті важливий соціально-державний інститут, який виконує функцію підготовки молодого покоління до вирішення в майбутньому професійних завдань у певній сфері діяльності та передбачає достатньо високий рівень сформованості різних умінь і навичок, а також здібності безперервного їх вдосконалення [5, с. 9].

З метою вдосконалення професійної підготовки у закладі вищої освіти необхідною умовою є така організація освітнього процесу, при якій студенти мають бути залучені до інтегративної діяльності, що містить пізнавальний, ціннісно-орієнтований, перетворюючий, комунікативний, естетичний компоненти. Для цього у всіх циклах дисциплін фахової підготовки необхідно передбачити посилення зазначених компонентів діяльності за рахунок включення в навчальний процес підготовки усних і письмових доповідей і повідомлень, використання ігрового моделювання й інших ігрових форм навчальних занять, виконання міждисциплінарних науково- дослідних робіт, залучення студентів до предметних гуртків, а також посилення емоційних компонентів усіх форм занять.

Опановуючи обрану спеціальність у виші, студенти мають виконувати завдання, які обираються ними самостійно або пропонуються викладачами й відповідають наступним вимогам:

- мають суспільно-корисну значущість і певних користувачів;

- доступні для виконання, але відрізняються високим рівнем складності;

- отриманий у результаті продукт (матеріальний або духовний) має бути високої якості;

- потребують від студента активного застосування теоретичних знань, а також додаткового залучення наукової, довідкової й іншої літератури, розробки проекту продукту, технології отримання, плану дій з його реалізації з врахуванням наявних можливостей;

- передбачають можливості колективної діяльності [3, с. 5].

Одним із завдань, яке має вирішувати вища освіта, є створення в процесі організації діяльності студентів настанови на неперервне продовження освіти, виходячи з потреб сьогодення, яке потребує постійного оновлення й поповнення знань. Тому метою вищої професійної освіти має стати не стільки наповнення студента певним обсягом знань, скільки формування в нього усвідомленості необхідності проектування стратегій саморозвитку та самоосвіти як підґрунтя майбутньої професійної діяльності.

Однією з першочергових проблем, що має вирішувати сучасна вища освіта, є проблема відбору змісту, який має відображати всі особливості професійної діяльності випускника закладу вищої освіти в проекції на освітній процес. Відбір змісту вищої освіти нині ґрунтується на загальнодидактичних принципах (науковості, наочності, доступності, зв'язку навчання з життям тощо), які покликані регулювати процес відбору форм і методів організації освітньої діяльності у вишах. Погоджуємося із думкою А. Коржуєва й В. Попкова, що окрім наведених принципів необхідно вводити у освітній процес ЗВО ще й такі:

- принцип відповідності змісту освіти потребам суспільного розвитку;

- принцип єдності змістової й процесуальної сторін навчання;

- принцип структурної єдності змісту освіти на різних її рівнях;

- принцип випереджального розвитку освіти [5, с.7].

Практика європейських країн показує, що при запровадженні національної системи забезпечення якості вищої освіти надзвичайно важливо проявляти гнучкість та уникати сприйняття всіх стандартів і рекомендацій як шаблону: професійний освіта педагогічний майстерність

- створення агенції з академічного визнання і міжнародного обміну - національного центру європейської інформаційної мережі із визнання (ENIC/NARIC);

- запровадження національної системи рейтингів закладів вищої освіти відповідно до Берлінських принципів ранжування та національної системи класифікації університетів [1].

На сьогодні інтеграція системи вищої освіти України в Європейському просторі вищої освіти (ЄПВО) сприятиме:

- забезпеченню якості вищої освіти;

- визнанню періодів і термінів підготовки у ЄПВО та інших регіонах світу;

- мобільності студентів, викладачів, наукових працівників;

- забезпеченню справедливого доступу до вищої освіти;

- зміцненню позицій українських університетів на національному, європейському і світовому ринку праці та ринку освітніх послуг [1].

Вимоги сучасності приводять до появи нових засобів і предметів праці, нових виробничих та інформаційних технологій. У зв'язку з цим, потрібно виділити ключові аспекти з метою одержання нових знань та їх застосування у професійній діяльності, а саме:

- посилення ролі вищої освіти в суспільстві;

- розвиток багатостороннього партнерства між закладами вищої освіти ЄС та країн-сусідів;

- модернізацію системи вищої освіти;

- розвиток культури забезпечення якості освіти;

- зміцнення «трикутника знань»: зв'язку між освітою, дослідницькою діяльністю та інноваціями;

- створення нових навчальних програм та навчально-методичного забезпечення до них;

- зміцнення зв'язків між вищою освітою та ринком праці [4].

Нині в системах вищої освіти зарубіжних країн спостерігаються такі тенденції: зростання вартості вищої освіти; збільшення частки недержавних ЗВО у системах освіти; зближення державного та недержавного секторів вищої освіти; зростання обсягу годин, який відводиться на самостійну роботу студентів, на практичну підготовку фахівців; збільшення обсягу навчальних предметів за вибором; установлення оптимального поєднання теоретичної і практичної підготовки, велика перевага надається індивідуальним заняттям та навчанню студентів у малих групах [10, с. 184].

Найважливішим фактором та одним із основних принципів сучасної європейської освіти, що відповідає за якісний бік підготовки та надбання фахових компетенцій, є мобільність студентів та викладачів. Навчання, стажування та дослідницька робота за кордоном збагачує індивідуальний досвід, надає можливість дізнатися більше про інші моделі створення та поширення фахових знань, дозволяє розширити мережу контактів. Формування у випускників умінь цілісного сприйняття оточуючого світу й відчуття єдності з ним, поєднання професійної мобільності, що ґрунтується на відображенні в змісті освіти основ сучасних знань, наданню йому методологічної й світоглядної спрямованості, об'ємному відображенню навколишнього середовища й підготовки фахівця в певній конкретній галузі, що передбачає набуття знань з обраної спеціальності, є важливим аспектом у професійній діяльності.

Рівень розвитку інтелектуального капіталу нації, країни, регіону характеризується інтелектуальним потенціалом, до якого входять:

- система освіти (освітні заклади);

- рівень комп'ютеризації;

- система комунікацій;

- система науки (наукові заклади);

- бази даних (традиційні й електронні бібліотеки);

- інтелектуальна власність (патенти, ліцензії, технології) [6, с. 7].

Стратегічними пріоритетними завданнями реформування системи вищої освіти в Україні є: побудова національної системи освіти, формування освіченої творчої особистості, забезпечення пріоритетного розвитку людини; функціонування і розвиток національної системи освіти на основі принципів гуманізму, демократії, пріоритетності суспільних і духовних цінностей; вихід системи освіти в Україні на рівень систем освіти розвинених країн світу шляхом докорінного реформування його концептуальних, структурних і організаційних основ [7, с. 4].