Педагогічне моделювання формування готовності майбутніх учителів до творчої самореалізації у позааудиторній роботі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогічне моделювання формування готовності майбутніх учителів до творчої самореалізації у позааудиторній роботі

Іващенко А.В.

Постановка проблеми. Сьогодні моделювання відноситься до універсальних методів, які застосовуються як на емпіричному так і на теоретичному рівнях дослідження. За словами Ю. Бабанського, моделювання допомагає систематизувати знання про досліджуване явищу або процес, показує шляхи до більш цілісного опису, визначає зв'язки між компонентами, відкриває можливості для створення більш цілісної класифікації. Моделювання не тільки робить більш наглядним, але і більш глибоким по своїй суті досліджуваний процес.

Аналіз останніх досліджень. Серед учених, які займаються теоретичними основами педагогічного моделювання та його практичного втілення, слід відмітити І. Акуленко, Л. Вишнікіну, С. Касярум, Л. Кондратову, В. Маслова, І. Матросову, І. Теплицького, Н. Яковлеву та інші.

Метою статті є розгляд особливостей педагогічного моделювання та технологія побудови моделі в процесі формування готовності майбутніх учителів до творчої самореалізації в позааудиторній роботі.

Виклад основного матеріалу. У сучасній психолого-педагогічній літературі частіше педагогічне моделювання визначається як штучно створений зразок, спеціальна знаково-символічна форма, яка використовується для відображення і відтворення в більш простому вигляді структури багатофакторного явища, безпосереднє вивчення якої дає нові відомості про об'єкт дослідження (Л. Вишнікіна [3]); форма досліджуваної діяльності, коли з метою отримання відомостей про об'єкт експерименту досліджується не один об'єкт, а його спрощений образ - модель (Теплицький) [10]; як відображення характеристик існуючої педагогічної системи в спеціально створеному об'єкті, який називається педагогічною моделлю (Н. Яковлева[ 12]).

І. Акуленко, узагальнює основні положення про використання метода моделювання в педагогічних дослідженнях, підкреслює, що педагогічне моделювання являється тим концептуальним підходом, котрий створює основу для модернізації теоретичних основ педагогіки. Цей метод робить можливим побудову нового теоретичного педагогічного знання на основі синтезу методів різних наук і адекватно описує відомі педагогічні явища в умовах невизначеності, цілісності і повноти [1, с. 294].

Таким чином, об'єктом моделювання стають освітні процеси, які розвиваються з урахуванням узагальнення практики роботи, урахуванням потреб і проблем вивчення педагогічних явищ і процесів на основі спрощеного їх образу - моделі. Т. Іванова відзначає умовне поділення моделей на три види: фізичні (мають природу, подібну до оригіналу); матеріально-математичні (їх фізична природа відрізняється від прототипу, але можливий математичний опис поведінки оригіналу); логіко-семіотичні (конструюються із спеціальних знаків, символів і структурних схем). Автор підкреслює, що між названими типами моделей відсутні чіткі кордони і педагогічні моделі, в основному, входять у другу та третю групи перерахованих видів [4, с. 84].

Орієнтація сучасної освіти на людину - спеціаліста, його звернення до гуманістичних ідей, викликало підвищений інтерес вчених до побудови різних моделей навчання, спрямованих на розвиток сутнісних сил людини. Моделювання процесу творчої самореалізації студентів знайшло відображення у працях М. Берестенікової, А. Мілініс, С. Усової та інших.

Для нашого дослідження особливо актуальні роботи вчених відносно технологій моделювання. Так, І. Матросова наводить наступні етапи створення моделі, а саме: визначення цілі і конкретних завдань моделювання, збір, систематизація і обробка інформації, відносні до сформульованих завдань; виділення основних факторів; побудова моделі відповідно до завдань; перетворення моделі відповідно до соціально-педагогічних умов і виділених факторів; відбір оптимальних варіантів отриманих результатів; розробка комплексу рекомендацій для зміни досліджуваного об'єкту [8, с. 126]. С. Касярум виділяє шість етапів при створенні моделі: постановка завдань і визначення властивостей досліджуваного оригіналу; констатація ускладнень або неможливості досліджування оригіналу в природному вигляді; вибір моделі, яка досить добре фіксує істотні властивості оригіналу і досить легко піддається дослідженню; дослідження моделі відповідно до поставленого завдання; перенос результатів дослідження на оригінал; перевірка цих результатів [5, с. 52]. За Н. Лагусевою, Л. Гагаріною, К. Кадетовою, розробка механізмів функціонування моделі проходить в три етапи: виявлення функціональних характеристик всіх компонентів моделі (зміст, організація, особливості організації діяльності студентів у нових умовах); вибір оптимального рішення для досягнення мети (ступінь самостійності студентів, характер їх діяльності, характер використовуваних методів навчання, види занять); вибір траєкторії процесу розвитку моделі ( в першу чергу, вибір умов, сприяючих творчій самореалізації студентів) [7, с. 125]. Отже, кількість етапів побудови моделі в різних учених якісно відрізняється, хоча послідовність моделювання передбачає:

визначення конкретних завдань моделювання, виділення основних факторів впливу на досліджуваний об'єкт, основних підходів та принципів досягнення цілей;

виявлення функціональних характеристик всіх компонентів моделі установлених між ними різноманітних зв'язків;

вибір траєкторії процесу розвитку моделі (встановлення педагогічних умов);

перенос результатів дослідження на оригінал, перевірка результатів дослідження.

Згідно з певною технологією моделювання була спроектована модель формування готовності майбутніх вчителів до творчої самореалізації поза аудиторної роботи).

Першим етапом моделі формування готовності майбутніх вчителів до творчої самореалізації поза аудиторної роботи стало формулювання головної ідеї та її конкретизації. У процесі дослідження виділені такі завдання: визначити складові поза аудиторної роботи та педагогічні умови формування готовності майбутніх соціальних вчителів до творчої самореалізації в поза аудиторній роботі; обґрунтувати форми та методи реалізації педагогічних умов; з'ясувати рівні готовності майбутніх вчителів до творчої самореалізації.

Основним акцентом нашої моделі стала система теоретичних поглядів на поняття «творча самореалізація», «готовність до творчої самореалізації», «поза урочна робота університету», визначення складових творчої самореалізації майбутніх педагогів, факторів, які впливають на процес її формування; виділення методологічних підходів і принципів формування готовності майбутніх вчителів до творчої самореалізації в поза аудиторній роботі.

Як концептуальне положення прийнято, що «творча самореалізація майбутніх вчителів» - це цілеспрямований процес максимального розкриття творчих здібностей студентів у професійній діяльності, який є складовою життєвої компетентності. Поняття «готовність до творчої самореалізації майбутнього вчителя» розглядається нами як інтегративна якість, процес реалізації особистістю сутнісних сил, включають особистісно-професійні цінності і потреби педагогічного саморозвитку, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здібності до творчості і рефлексії. Дефеніція «поза аудиторна робота» була визначена в результаті дослідження як складова цілісність системи професійної підготовки студентів, особлива форма організації студентського життя поза розкладу занять у вищій школі на принципах зацікавленості і добровільності, що створює умови для особистого розвитку та творчої самореалізації майбутніх спеціалістів.

Об'єднання в єдине ціле двох останніх понять дало можливість у процесі дослідження дати авторське тлумачення поняття «готовність до творчої самореалізації майбутнього вчителя в поза аудиторній роботі» як інтегративної якості, яка формується в процесі реалізації особистістю сутнісних сил на принципах зацікавленості і добровільності із використанням різних форм і методів організації студентського життя поза розкладом занять у вищій школі і включає розвиток особистісно-професіональних цінностей, самоактуалізації, здібності до творчості та рефлексії, прагнення до самовираження і саморозвитку.

Самореалізація особистості складається із само актуалізації (усвідомленого визначення індивідом цілі життєдіяльності), самопізнання (самоспостереження, самоаналіз, самооцінка та самоконтроль), саморозвитку як самостійного накопичення теоретико-практичного досвіду (самоосвіти) і формування нових особистісних якостей (самовиховання), які у своїй інтеграційній формі виступають у формі «Я-концепції». На формування готовності до творчої самореалізації впливають два види факторів: особистісні, що залежать від майбутнього педагога (ціннісні орієнтації, гнучкість мислення, творчі здібності та ін.) та ситуативні, що залежать від соціуму і факторів організації позааудиторної роботи (залучення студентів до позааудиторної роботи, можливість проявити себе в різноманітних видах позааудиторної роботи, стимулювання творчої активності студентів, вплив засобів масової інформації та ін.).

У сучасній педагогічній літературі побудова моделі творчої самореалізації студентів здійснюється на основі таких методичних підходів: акмеологічний (Я. Чаплак [11]), суб'єктно-орієнтований (А. Малинис [9]), функціонально- стильовий (С. Кудінов [6]) та ін. На нашу думку, ґрунтуючись на ідеях особистісно-акмеологічного, креативного і системного підходів як методології, модель формування готовності майбутніх вчителів до творчої самореалізації надасть студентам можливість розвивати творчі здібності, набути знання і вміння в процесі позааудиторної роботи, які стануть особистісно-значимими і необхідними в процесі їхньої майбутньої професійної діяльності.

Відповідно виділеним методичним підходам у нашому дослідженні визначенні принципи формування готовності до творчої самореалізації майбутніх вчителів у позааудиторній роботі, а саме: науковості підходів у визначені цілей і задач позааудиторної роботи; демократичності і орієнтації на співпрацю у взаємодії студентів, адміністрації, студентського самоврядування; активності й самодіяльності кожних з учасників позааудиторної роботи: добровільності залучення студентів до позааудиторної роботи; гнучкості й варіативності у пошуку нових форм та інноваційних методів позааудиторної роботи; єдності теорії і практики як форми збереження і примноження життєвого досвіду в процесі позааудиторної діяльності.

Другий етап побудови моделі формування готовності майбутніх вчителів до творчої самореалізації в позааудиторній роботі університету передбачав виявлення функціональних характеристик усіх компонентів і встановлення між ними різноманітних взаємозв'язків.

У нашому дослідженні, опираючись на роботи Ж. Воронцової, А. Зайцевої, К. Коданєвої, Г. Тенюкової, С. Максименко, В. Осьодло, Є. Пихоти, С. Сисоєвої, Г. Троцького виокремлено наступні компоненти (мотиваційно-орієнтаційний, змістово-операційний, особистісно-рефлексивний) і критерії готовності майбутніх вчителів до творчої самореалізації: ціннісно-мотиваційний критерій - характер цілей, мотивів, ціннісних орієнтацій респондентів; діяльнісно-творчий критерій як уміння творчо вирішувати різноманітні завдання, ступінь реалізації творчого потенціалу особистості й суб'єктно-особистісний критерій - рівень розвитку суб'єктивних якостей особистості. Критерії і компоненти готовності майбутніх вчителів до творчої самореалізації співвідносяться між собою, а саме: ціннісно-мотиваційний критерій відповідає мотиваційно-орієнтаційному компоненту; діяльнісно-творчий критерій дозволяє оцінити сформованість змістово-операційного компонента; а суб'єктно-особистісний критерій - особистісно-рефлексивного компонента творчої самореалізації. На основі виділених критерій у структурних компонентах досліджуваного феномену виокремленні наступні показники: мотиваційно- орієнтаційний компонент (потреба в успіху в різних видах позааудутирної діяльності, уміння ставити цілі й пріоритети, емоційна направленість) змістово-операційний компонент (сукупність знань, необхідних для здійснення творчої самореалізації, ступінь виявлення творчого потенціалу особистості в позааудиторній діяльності); особистісно-рефлексивний компонент (креативність, рефлексивність).

Аналіз сучасних наукових робіт (Д. Боков, В. Коваль, Н. Мартинова, Г. Овчаренко, Л. Петриченко, Н. Скрипник та ін.) дозволили виявити наступні складові позааудиторної роботи в університетах: культурно-дозвіллєва діяльність за інтересами, спортивно-оздоровча діяльність, самостійна учбово-наукова діяльність, студентське самоврядуванням. Враховуючи сутність й структуру позааудиторної роботи в нашому дослідженні були визначені наступні її основні функції: аксіологічна як процес формування в студентів особистісно-значущих цілей, ціннісних орієнтацій, потреб; соціалізуюча - активна діяльність студентів у соціумі; комунікативна - розвиток комунікативних здібностей і якостей у позааудиторній роботі університету; творчо-естетична - участь студентів у творчих проектах з урахуванням їх естетичних смаків та індивідуальних здібностей; оздоровча - формування здорового способу життя в позааудиторній роботі університету; інформаційно-освітній - підвищення інтелектуального рівня майбутнього вчителя в процесі самостійної учбово-наукової діяльності в позааудиторний час; розвиваюча - розвиток психологічних і професійних якостей особистості та її інтелектуальних можливостей у процесі організації позааудиторної роботи університету; управлінська - участь студентів у роботі органів студентського самоврядування, самостійне вирішення питань внутрішнього управління життєдіяльністю студентської молоді.

Третій етап побудови моделі, який передбачає формування готовності майбутніх вчителів до творчої самореалізації в позааудиторній роботі університету на основі вибору траєкторії процесу розвитку моделі, був направлений на виділення педагогічних умов і методичного супроводу розвитку досліджуваного феномену. Під педагогічними умовами формування готовності майбутніх вчителів до творчої самореалізації в позааудиторній роботі розуміємо взаємопов'язану сукупність внутрішніх параметрів і зовнішніх характеристик функціонування досліджуваного феномену, що забезпечують високу результативність навчально-виховного процесу університету у відповідності з психолого-педагогічними критеріями оптимальності. У процесі дослідження визначенні наступні педагогічні умови, що сприяють формуванню творчої самореалізації студентів у позааудиторній роботі:

індивідуалізація формування творчої самореалізації майбутніх вчителів у позааудиторній роботі з орієнтацією на їх мотиваційну сферу і потреби;

проектування і поширення в практиці роботи стратегії формування творчої самореалізації майбутніх вчителів;

розкриття творчого потенціалу майбутнього вчителя в позааудиторній роботі університету, вільний вибір можливих альтернатив його творчої самореалізації;

розвиток творчої активності студентів у позааудиторній роботі;

використання досвіду творчої самореалізації, отриманого в позааудиторній роботі університету, при організації позакласної виховної роботи майбутніх вчителів з учнями;

використання в процесі позааудиторної діяльності комплексу вправ для розвитку рефлективності майбутніх педагогів.

Реалізація виділених педагогічних умов передбачало використання різних форм і методів роботи. Під формами позааудиторної роботи університету розуміємо види, способи організації студентів і викладачів для спільної діяльності в позааудиторний час, а також конкретні виховні міри, розраховані на студентську аудиторію. Форми позааудиторної роботи університету за кількістю учасників розділяємо на індивідуальні, групові і масові. До масових форм позааудиторної роботи відносимо наступні: читацька конференція, тематичні вечори, зустрічі з відомими людьми, олімпіади, екскурсії, вікторини, чемпіонати тощо. Групові форми позааудиторної роботи включають: клуби, студії, телестудії, радіостудії, творчі лабораторії, студентські асоціації та об'єднання,тематичні лекторії, тренінги, семінари тощо. До індивідуальних форм роботи можна віднести: індивідуальні заняття в клубах чи студіях, колекціонування, фото, науково-дослідницьку діяльність, заняття за інтересами з орієнтацією на розкриття творчого потенціалу майбутніх вчителів.

У дослідно-експериментальній роботі, на нашу думку, необхідно використовувати такий комплекс методів позааудиторної роботи університету: інтерактивні методи (бесіди, ротації, тренінги, ділові і рольові ігри та ін.); метод проектів (виконання різноманітних проектів, особливо - творчих); проблемні методи (дискусії, диспути, аналіз і обговорення проблемних ситуацій на професійні теми та ін.); методи стимулювання і мотивації (заохочення, нагороди, подяки, критика тощо); методи самоконтролю та самовиховання (самооцінка, самоаналіз, самокритика тощо). Формування в комплексі вказаних форм і методів роботи підвищують результативність позааудиторної роботи університету.

Четвертий етап розробки моделі передбачає перенесення результатів дослідження на оригінал, перевірки результатів дослідження. У процесі реалізації цього етапу на практиці визначились рівні сформованої готовності майбутніх учителів до творчої самореалізації у позааудиторній роботі університету. Відповідно до структури досліджуваного феномену було визначено наступні рівні готовності майбутніх учителів до творчої самореалізації у позааудиторній роботі.

Високий рівень готовності до творчої самореалізації в позааудиторній роботі (креативний) - майбутні вчителі орієнтуються на успіх у різноманітних видах позааудиторної діяльності, уміють визначати особисті цілі і пріоритети, у них яскраво виражена емоційна направленість і потреба в конкретному виді діяльності. Вони володіють глибокими, міцними і всебічними знаннями, необхідними для здійснення творчої самореалізації, їм під силу різноманітні форми творчості як реалізація значного творчого потенціалу. Студенти орієнтуються на пошук чогось нового, оригінального, вирішують складні завдання в позааудиторній роботі університету, схильні до об'єктивного аналізу власної діяльності, її плануванню і прогнозуванню можливих наслідків. Майбутні вчителі прагнуть до творчого саморозвитку.

Середній рівень готовності до творчої самореалізації в позааудиторної роботи (евристичний) - майбутні вчителі не завжди орієнтуються на успіх у різних видах позааудиторної діяльності, частково вміють визначати особистісні цілі й пріоритети, їм не байдужий той чи інший вид діяльності, але емоційно не захоплює їх. Вони володіють знаннями, достатніми для здійснення творчої самореалізації, мають якості, котрі дозволяють їм творити, але у них є проблеми, котрі гальмують процеси творчості. Студенти орієнтуються на пошук чогось нового, оригінального в залежності від ситуації, вирішують конкретні завдання в позааудиторній роботі університету, схильні до об'єктивного аналізу поведінки інших людей, але не завжди адекватно оцінюють і прогнозують власну поведінку, частково прагнуть до творчого саморозвитку.

Низький рівень готовності до творчої самореалізації в позааудиторній роботі (адаптивний) - майбутні вчителі не орієнтуються на успіх у різних видах позааудиторної діяльності, не завжди вміють визначити особистісні цілі й пріоритети, їм майже не притаманна емоційна направленість. Знання майбутніх вчителів відносно творчої самореалізації - поверхневі, вони не до оцінюють себе, свої здібності, відсутня віра у свої сили. Студенти не орієнтуються на пошук чогось нового, проявляють консерватизм у вирішенні конкретних задач, не бажають брати участь у позааудиторній роботі університету. Вони не завжди схильні до об'єктивного аналізу власної діяльності й діяльності інших, не вміють прогнозувати й планувати свої дії, не прагнуть до творчого саморозвитку.

Висновки. Таким чином, педагогічне моделювання є тим концептуальним підходом, котрий створює основу для модернізації теоретичних основ педагогіки. Об'єктом моделювання стають освітні процеси, котрі розвиваються з урахуванням узагальнення практики роботи, врахування потреб і проблем вивчення педагогічних явищ та процесів на основі спрощеного їх образу - моделі при створенні моделі особливе значення має технологія її побудови. Відповідно до технологій була спроектована модель готовності майбутніх вчителів до творчої самореалізації в позааудиторній роботі, котра включає - цілі, задачі, принципи, педагогічні умови, методи, рівні формування досліджуваної якості. Розроблена модель формування готовності майбутніх вчителів до творчої самореалізації в позааудиторній роботі демонструє гнучкість, мобільність конструкції, а також внутрішню злагодженість компонентів, доводить правомірність її використання на практиці.

Список використаних джерел

учитель самореалізація позааудиторний педагогічний

1. Акуленко И.А. Методические модели как объекты усвоения в процессе методической подготовки будущего учителя математики профильной школы / И.А. Акуленко // Вектор науки ТГУ - 2013 - № 1 (23). - С. 293-97.

2. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований / Юрий Константинович Бабанский. - М., 1982. - 220 с.

3. Вішнікіна Л. Педагогічне моделювання як засіб проектування освітніх процесів / Л. Вішнікіна // Імідж сучасного педагога. - 2008. - №7 - 8 (86-87). - С. 80-84.

4. Іванова Т. Модель педагогічного менеджменту викладача педагогічного профілю / Т. Іванова // Естетика і етика педагогічної дії: зб. наук. праць. - 2011. - Вип. 2. - С. 82-90.

5. Кясярум С.О. Моделювання змісту навчального матеріалу / С.О. Кясарум // Педагогічний альманах: зб. наук. праць. - 2008. - № 3. - С. 49-54.

6. Кудинов С.И. Функционально-стилевой подход в исследовании самореализации личности / С.И. Кудинов // Наука. Образование. Практика: сб. материалов региональной межвузовской науч.-практ. - Уфа: Восточный университет, 2007. - С. 37-41.

7. Лагусева Н.Н. Модель творческой самореализации студентов вуза в условиях перехода к двухуровневой системе обучения / Н.Н. Лагусева, Л.Г. Гагарина, К.А. Кадетова // Мир образования, образование в мире. - - № 3. - С. 124-127.

8. Матросова И.Г. Модель поетапного формирования технологической комплектации у студентов технологов в процесе преподавания специальных дисциплин / И.Г. Матросова // Педагогічний альманах: зб. наук. праць. - 2008 - № 3. - С. 124-132.

9. Милинис О.А. Проектирование педагогической системы субъектно-ориентированого подхода к развитию культуры творческой самореализации студентов- педагогов / О.А. Милинис // Сибирский педагогический журнал. - 2012. - № 2. - С. 79-85.

10. Теплицький І.О. Елементи комп'ютерного моделювання: навч. посіб. / І.О. Теплицький - Кривий Ріг: КДПУ, - 264 с.

11. Чаплак Я.В. Формування готовності психолога-консультанта до творчої самореалізації в професійній діяльності на основі особистісно-акмеологічного підходу // Современные научные исследования и инновации. - Август 2011. - № 4 [Электронный ресурс]. URL: http://web.snauka.ru/issues/2011/08/1514.

12. Яковлева Н.О. Педагогическое проектирование инновационных систем: автореф. дисс. на соискание ученой степени д-ра пед. Наук: сп. 13.00.14 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / Н.О. Яковлева. - Челябинск, 2003. - 48 с.

Размещено на Allbest.ru