Сутність та структура правової компетентності майбутніх менеджерів у вищих аграрних навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність та структура правової компетентності майбутніх менеджерів у вищих аграрних навчальних закладах

У статті конкретизовано сутність та структуру правової компетентності майбутнього менеджера аграрної галузі в умовах університетської освіти. Розглянуто компоненти, що складають структуру правової компетентності.

Обґрунтовано структуру та сутність правової компетентності та вивчено основні компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-комунікативний, практично-діяльнісний. Доведено, що правовій компетентності високого рівня відповідає сформована система правових знань, адекватне розуміння правової ситуації, проектованої власної поведінки з урахуванням характеру ситуації, що виникла, індивідуальності клієнта або підлеглого.

На основі визначених компонентів та показників охарактеризовано рівні сформованості правової компетентності майбутніх менеджерів: високий, середній та низький.

Актуальність проблеми. Для розкриття визначення набору компетенцій, якими повинен сутності та структури правової володіти випускник вищого аграрного компетентності майбутнього менеджера навчального закладу, і місця в ньому правової в аграрній сфері найбільш важливою є проблема компетентності

Складність визначення необхідного і достатнього набору компетенцій правової компетентності полягає в тому, що роботодавці не можуть їх науково описати, а викладачі ВНЗ, науковці не готові їх сформулювати. Крім того, компетенції складно уніфікувати: спеціаліст, що займає одну і ту ж посаду на різних підприємствах, повинен володіти різним набором компетенцій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для кожного напряму і профілю підготовки визначаються компетенції випускника на основі експертних оцінок, опитування роботодавців, з урахуванням кваліфікаційних вимог до посад робітників і службовців [1; 2].

У новому поколінні стандартів вищої освіти виділяються дві групи компетенцій випускника:

- універсальні, або загальні, інваріантні для різних професій. До цієї групи належать загальнонаукові, інструментальні, соціально-особистісні та загальнокультурні компетенції;

- предметно-спеціальні, або професійні, необхідні представникам окремих професій. До спеціальних компетенцій відносять загально-професійні і профільно-спеціалізовані.

На думку С. Гуріна, ядро ключових компетенцій утворюють адаптація, соціалізація, інтеграція і самореалізація особистості [3].

І. Сєргеєв виділяє чотири елементарні ключові компетенції:

інформаційна компетенція виражається в умінні самостійно інтерпретувати, систематизувати, критично оцінювати й аналізувати отриману інформацію з позиції розв'язуваної задачі, робити аргументовані висновки, використовувати отриману інформацію при плануванні і реалізації своєї діяльності в тій чи іншій ситуації, структурувати наявну інформацію, подавати її в різних формах і на різних носіях, адекватних запитам споживача інформації;

- комунікативна компетенція виражається в умінні самостійно вступати в контакт з будь-яким співрозмовником, ураховуючи його особливості; підтримувати контакт у спілкуванні, дотримуючись норми і правила спілкування, у формах монологу та діалогу, а також з використанням засобів невербального спілкування; слухати співрозмовника, проявляючи повагу і терпимість до чужої думки; висловлювати, аргументувати і в культурній формі відстоювати власну думку; стимулювати співрозмовника до продовження спілкування;

проблемна компетенція, або компетенція щодо вирішення проблем, виражається в уміннях самостійно виявляти проблему в ситуаціях різної інформації; формулювати мету; розділяти мету на ряд послідовних завдань; знаходити альтернативні шляхи і засоби вирішення завдань, у тому числі оцінювати необхідність і масштаби залучення зовнішніх ресурсів; передбачити можливість появи вторинних проблем внаслідок використання зазначених шляхів і засобів; публічно

- представляти результати; оцінювати ступінь фіксованості проблеми і характер досягнень;

- кооперативна компетенція, або компетенція у співробітництві, виражається в умінні самостійно знаходити партнерів для співробітництва і об'єднуватися з ними в групи; здійснювати колективне цілепокладання і планування; розподіляти завдання і ролі між учасниками групи; здійснювати колективне підведення підсумків, включаючи самооцінку колективної діяльності та її результатів; здійснювати колективну презентацію продукту діяльності групи [4, 30 - 31].

Аграрна економіка зараз гостро потребує притоку компетентних менеджерів. А отже, керівники сільськогосподарських підприємств, фахівці і фермери повинні володіти навичками в сфері менеджменту, бізнесу, технології виробництва. У цьому контексті до найважливіших професійних компетенцій Н. Сєркова відносить: предметну (готовність до діяльності з перетворення різних предметів, наприклад, хімічних речовин, живих організмів, сировини і матеріалів, знань і вмінь); методологічну (готовність використовувати різні методи діяльності); технологічну (готовність до використання різних технологічних процесів); менеджерську (готовність до професійної діяльності, що має організаційний характер); підприємницьку (готовність до професійної діяльності, що має інноваційний характер) [5, 24 - 25; 6, 38 - 47].

Отже, компетентний менеджер аграрної сфери повинен мати здатність до управлінської та підприємницької діяльності, долати стереотипи, вирішувати складні питання, контролювати і коригувати свою діяльність, приймати рішення в критичних або нестандартних ситуаціях, спонукати інших людей працювати спільно заради досягнення поставленої мети, дозволяти конфлікти і пом'якшувати суперечності, встановлювати ділові контакти, вміти використовувати інновації, володіти навичками практичної роботи в обраній галузі діяльності; аналізувати свою діяльність, робити необхідні висновки і формулювати пропозиції.

Формулювання цілей статті (постановка проблеми). Узгодження компетенцій та компонентів у структурі правової компетентності майбутнього менеджера діяльності аграрного профілю розкрито у таблиці 1.

Отже, метою статті є необхідність розглянути компоненти, що складають структуру правової компетентності. У структурі правової компетентності майбутнього менеджера діяльності аграрного профілю виокремлено такі компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-комунікативний, практично-діяльнісний.

Виклад основного матеріалу. Мотиваційно-ціннісний компонент обумовлює й активізує всі інші види діяльності, актуалізує механізми цілепокладання. Він включає мотиви, цілі, потреби у професійному навчанні студента, вдосконаленні, самовихованні, саморозвитку, ціннісні установки актуалізації у професійній діяльності, стимулює творчий прояв особистості у професійній діяльності та повсякденному житті. У процесі правової освіти студенти повинні отримати уявлення про такі правові цінності: самовизначення особистості, повага до прав і свобод людини, повага до людської гідності, повага до інститутів громадянського суспільства, повага до норм і правил сучасної демократії

менеджер аграрний технологічний

Таблиця 1. Узгодження компетенцій та компонентів у структурі правової компетентності майбутнього менеджера зовнішньоекономічної діяльності аграрного профілю

справедливість, рівність людей перед законом, суспільні блага, повага до національних традицій і культури, загальнолюдських цінностей, цінність політичної багатоманітності, патріотизм, готовність до розумного компромісу, толерантність, правдивість та ін.

Таким чином, формування мотиваційно-ціннісного компонента у студентів починається із засвоєння цінностей особистістю, тобто відбувається формування ціннісного ставлення до права та законодавства, переоцінка цінностей, осмислення свого місця і ролі у світі.

Когнітивно-комунікативний компонент безпосередньо пов'язаний із знаннями та особистими якостями студентів: сприйнятливістю до правової інформації, комунікативністю, умінням планувати свою діяльність, здатністю критично оцінювати її результати тощо, застосовувати правові знання (у галузі прав людини і громадянина) у вирішенні професійних ситуацій, аргументовано висувати думки на основі норм права і законодавства (когнітивна складова), брати продуктивну участь у спілкуванні, толерантне сприйняття партнера (комунікативна складова).

У нашій роботі зміст когнітивного складника включає: знання ролі правової підготовки студентів до їхньої майбутньої професійної діяльності; мети та основних завдань управлінської діяльності майбутніми менеджерами; змісту і структури правової діяльності; основних функцій менеджера; різних підходів до оцінки ефективності результатів правової діяльності; причин і характеру трудових спорів, що виникають в економічній сфері. Розвиток когнітивного складника правової компетентності сприяє підвищенню самооцінки, корекції уявлень людини про саму себе.

Практично-діяльнісний компонент є підставою для прояву активності особистості людини, в її майбутній професійній діяльності як вияв емоційно-вольової та мотиваційної сфери, це “рушійна сила”, що спрямовує діяльність індивіда на творчий професійний розвиток шляхом стимулювання її активності.

Практично-діяльнісний компонент відображає вміння застосовувати майбутнім менеджерам отримані правові знання на практиці, орієнтувати свою поведінку на правові норми, проявляти ініціативність, що виражається в участі в правових акціях, діяльності молодіжних організацій і рухів.

Для підготовки конкурентоспроможних фахівців, які здатні обіймати керівні посади в економічних службах сучасних підприємств, слід ураховувати, що вони, крім професійних фахових вмінь, повинні: ставити цілі і формулювати завдання, пов'язані з реалізацією фахових функцій; знаходити вирішення завдань, у тому числі і нестандартних, що стоять перед економічними службами підприємства; бути готовими до кооперації з колегами і роботи в колективі, знати методи управління роботою виконавців, віднаходити й ухвалювати ефективні управлінські рішення.

Розглянуті вимоги до кваліфікації фахівців передбачають формування у них не лише професійний знань та вмінь, але й розвиток ініціативи, здатності працювати в колективі, самостійно засвоювати знання, логічно мислити, добирати та використовувати необхідну інформацію, тобто наявні якості розвинутої активної особистості.

Отже, практично-діяльнісний компонент виражається в здатності виконувати правову діяльність майбутніми менеджерами на оптимальному рівні активності; умінні навчатися посяганню норм і правил правової діяльності; умінні адекватно орієнтуватися у правовій сфері життя.

Компоненти правової компетентності майбутнього менеджера взаємопов'язані і взаємозумовлені. Виключення з правової компетентності будь-якого із зазначених компонентів або зниження рівня їх сформованості тягне за собою зниження успішності, а відповідно і результативності професійної діяльності майбутнього менеджера.

Змістове наповнення компонентів правової компетентності менеджера аграрної сфери (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-комунікативний, практично-діяльнісний) представлено в таблиці 2.

Показниками мотиваційно-ціннісного компонента визначаємо: систему соціально-правових цінностей, потреб, почуттів, що мотивують студентів до правової діяльності, формують до них позитивне ставлення, усвідомленість важливості правозахисної та правовиховної діяльності, стійкий інтерес до отримання знань та набуття необхідних умінь.

Показниками когнітивно-комунікативного компонента є система правових знань, усвідомлення технології професійної правової діяльності, уміння встановлювати міжособистісні зв'язки, узгоджувати свої дії з діями інших суб'єктів права.

Показники практично-діяльнісного компонента - вміння та навички, готовність розв'язувати проблеми правової спрямованості, планувати та організовувати правову діяльність, правова активність, що виявляється в різних сферах діяльності.

Таблиця 2. Змістове наповнення компонентів правової компетентності менеджерів аграрної сфери

Основу для визначення рівнів правової компетентності складають методологічні ідеї та структурно-функціональна ознака: компетентність при переході на інший рівень змінює свою структуру і функції. Вважаємо, що перехід компетентності на більш високий рівень означає не зникнення інтегративних властивостей попереднього рівня, а перетворення їх у більш досконалі.

Беручи до уваги сказане, робимо висновок про те, що чим вище рівень розвитку, тим багатший, досконаліший внутрішніми і зовнішніми зв'язками склад правової компетентності як вид професійної компетентності майбутнього менеджера зовнішньоекономічної діяльності в аграрній сфері. Розглянемо сутність кожного рівня правової компетентності студентів аграрного університету.

З метою виділення рівнів сформованості правової компетентності менеджерів зовнішньоекономічної діяльності в аграрній сфері в процесі професійної підготовки у ВНЗ було проведено кластерний аналіз отриманих експериментальних даних, за допомогою якого виявлено, що правова компетентність у своїй динаміці проходить три рівні: низький, середній, високий.

Групу студентів з низьким рівнем розвитку правової компетентності характеризують такі особливості.

Мотиваційний-ціннісний компонент у досліджуваному аспекті характеризується несформованими мотивами щодо майбутньої професійної діяльності. Для студентів з низьким рівнем розвитку правової компетентності властива участь у емоціогенних (нереальних) правових ситуаціях. Вирішуючи правові (реальні) ситуації, вони беруть до уваги чинники особистої загрози, наприклад, збиток професійному та особистісному статусам з боку клієнта або підлеглого, відсутність компетентності з боку керівництва та колег.

Когнітивно-комунікативний компонент правової компетентності характеризується такими показниками: правові знання носять побутовий характер, не систематизовані, знання в галузі права поверхові й носять фрагментарний характер; повністю відсутня готовність до використання знань у галузі права в необхідних ситуаціях; невміння використовувати отримані знання на практиці. У студентів - майбутніх менеджерів з низьким рівнем розвитку когнітивно-комунікативного компонента правової компетентності - відсутня система спеціальних правових знань; неадекватна самооцінка своїх можливостей і здібностей, яка може бути як завищеною, так і заниженою (і в тому, і в іншому випадку вона може суперечити реальній оцінці); зайва принциповість і прямолінійність у висловлюваннях і судженнях, прагнення; нездатність виділити головну проблему правової ситуації, висувати й обґрунтовувати альтернативне вирішення проблеми. Спостерігається недостатній рівень розвитку організаційно-комунікативних здібностей, небажання зрозуміти партнера по спілкуванню, часом прагматичний стиль діяльності, залежні поведінкові реакції, низький рівень задоволеності і рефлексії власної діяльності.

Практично-діяльнісний компонент представлений системою професійних умінь у галузі права, характеризується відсутністю усвідомленості правової ситуації, що обумовлює її нерегульований подальший розвиток і використання неадекватних способів правового вирішення ситуації; нездатність підбирати і аналізувати нормативно-правові документи, труднощі у встановленні і підтримці контакту зі співрозмовником, неправильна оцінка проблемної ситуації, позиції клієнта.

Підсумовуючи вище сказане, уявімо узагальнену характеристику низького рівня правової компетентності. Студентам з цим рівнем властиве неправильне співвідношення об'єктивного і суб'єктивного в правовій ситуації. Приступаючи до аналізу правової ситуації економічного конфлікту, студенти - майбутні менеджери часто не повною мірою усвідомлюють її, що призводить до неадекватного вибору шляхів і способів її дозволу, не прогнозують її результатів, а ведуть пошук методом проб і помилок без достатнього обґрунтування вибору способів дії.

Відсутність знань у галузі права, умінь і навичок управління і вирішення правової ситуації робить цей вибір стійким. Беручи до уваги вищесказане, можна зробити висновок про деструктивний характер професійної діяльності правової компетентності низького рівня.

Перейдемо до розгляду сутності середнього рівня розвитку правової компетентності.

Мотиваційно-ціннісний компонент характеризується такими показниками: часткова сформованість мотивів майбутньої професійної діяльності, запам'ятовування і відтворення навчального матеріалу, у той же час, прагнення до пізнання правових аспектів професійної діяльності менеджерів.

Групу студентів з середнім рівнем розвитку когнітивно-комунікативного компонента вирізняють недостатньо сформовані правові знання: правильне, але неповне розуміння правових аспектів професійної діяльності менеджера; частково сформовані вміння; нездатність досить швидко виділити проблему і способи її вирішення, точно окреслити її рівень; знайти помилки при оформленні документів; утруднення при викладі власної позиції. Характеризується такими показниками: середній рівень імпульсивності, що виявляється у відсутності цілеспрямованості при виникненні нетипових для студента - майбутнього менеджера - правових ситуацій; адекватна в цілому, але вимагає досить багато часу оцінка правової ситуації і своїх можливостей у її вирішенні. Проте, на відміну від низького рівня правової компетентності, студенти середнього рівня відзначаються наявністю добре розвинених особистісно-професійних якостей, що має значення для правової компетентності.

Рівень володіння практично-діяльнісним компонентом виражається в недостатньому вмінні аналізувати правові ситуації; у помилках при відборі та аналізі нормативно-правових актів, у слабкій правовій активності та функціональній грамотності; недостатніх уміннях і навичках вирішення правових ситуацій; середнім рівнем суб'єктивного контролю, що проявляється, з одного боку, в усвідомленні відповідальності за події, що розвиваються, з іншого боку, бажанням пояснити, події, що відбуваються за збігом обставин.

Отже, для правової компетентності менеджера середнього рівня характерна часткова сформованість правових знань, умінь і навичок і, тим не менше, вже усвідомлене управління правовою ситуацією, відповідальне ставлення до власної позиції в ній. Студент характеризується помірною імпульсивністю, заниженою або завищеною самооцінкою. Мотивація недостатньо усвідомлена. Завдання управління і вирішення важкої правової ситуації формулюються з усвідомленням не тільки мети, але і мотивів вибору способів її досягнення. Вирішення цього завдання здійснюється самостійно, з урахуванням особливостей конкретної обстановки, характеризується критичним осмисленням своєї поведінки у певній ситуації на основі застосування теорії права. В цьому випадку конструктивного вирішення правової ситуації не відбувається, отже, правову компетентність студентів - майбутніх менеджерів зовнішньоекономічної діяльності середнього рівня - не можна вважати конструктивною для професійної управлінської діяльності.

Розглянемо сутність правової компетентності високого рівня.

Високий рівень сформованості правової компетентності характеризується стійкістю, активністю мотиваційно-ціннісного компонента. Відзначається готовність використати отримані знання в галузі права для вирішення правових ситуацій, що виникають.

Студенти з високим рівнем розвитку когнітивно-комунікативного компонента правової компетентності характеризуються сформованою системою правових знань: адекватно оцінюють правову ситуацію, бачать змістовну сторону, правильно оцінюють суть, можуть виділити і правовий, і економічний, і психологічний рівень. Відзначається терпимість у відносинах із клієнтами і підлеглими. Характеризується низьким рівнем імпульсивності і тривожності, адекватною самооцінкою, що проявляється у відчутті правової сили та професійної гідності, самоповазі, незворушності і доброзичливості щодо клієнта. Це говорить про наявність у них сформованої системи цінностей, професійних і особистісних пріоритетів.

Практично-діяльнісний компонент характеризується усім розмаїттям і високим рівнем розвитку професійних умінь у галузі вирішення правових ситуацій. Студенти високого рівня сформованості правової компетентності відрізняються узгодженістю і спрацьованістю в міжгруповій взаємодії, а також здібностями швидко визначити проблему та адекватні способи і прийоми її вирішення, самостійно і оперативно проводити пошук і аналіз нормативно-правових актів. Вони у змозі доступно і ясно викладати свою точку зору; володіють умінням входити в будь-яку роль, що говорить про високий ступінь комунікативно-організаторського контролю.

Отже, правовій компетентності високого рівня відповідає сформована система правових знань, адекватне розуміння правової ситуації, проектованої власної поведінки з урахуванням характеру ситуації, що виникла, індивідуальності клієнта або підлеглого.

Вирішення складної правової ситуації супроводжується професійно ціннісними почуттями правової переконаності, професійної гідності, відповідальності за розвиток ситуації, доброзичливості. Мотивація відрізняється стійкою сформованістю. Беручи до уваги вищесказане, можна зробити висновок про креативний і конструктивний характер правової компетентності високого рівня у професійній діяльності.

Правову компетентність студентів - майбутніх менеджерів в аграрній сфері - можна вважати сформованою за наявної єдності всіх компонентів із розглянутими показниками.

Висновки. Отже, у структурі правової компетентності майбутнього менеджера виокремлюємо такі компетенції (професійні, організаційно-управлінські, проектні, інформаційно-комунікаційні, інформаційно-референтні, ринково-дослідні, прогностично-аналітичні, культурно-просвітницькі, науково-дослідницькі), компоненти (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-комунікативний, практично-діяльнісний) та відповідні показники. На основі визначених компонентів та показників охарактеризовано рівні сформованості правової компетентності майбутніх менеджерів: високий, середній та низький.

Література

менеджер аграрний технологічний

1.Полищук Е. А. Особенности процесса формирования правовой компетентности будущих менеджеров аграрной области в высшей школе / Е.А. Поліщук // Ежемесячный научн. журн. “Молодой учёный ”. -- Казань, 2015. -- № 4 (84). -- С. 608-610.

2.Поліщук О. А. Принципи правової підготовки майбутніх менеджерів вищих аграрних навчальних закладів / О.А. Поліщук // // Управління навчальними закладами: теорія, історія, практика: матеріали Всеукр. наук.-метод. семінару. [ред. кол. Кірдан О.Л. та ін.]. -- Умань: ФОПЖовтий О. О., 2015.-- С. 111--114.

3.Гурин С. В. Формирование правовой компетентности будущого учителя в учебно¬воспитательном процессе вуза: автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 “Общая педагогика и история педагогики” / С. В. Гурин. -- Мурманск, 2004. -- 23 с.

4.Назаренко Е.О. До питання про конституційну реформу державної влади в Україні / Е.О. Назаренко // Право України. -- 1996. -- № 10. -- С.23.

5.Сергеев И. С. Какреализовать компетентностный подход науроке и во внеурочной деятельности: прак. пособ. / И. С. Сергеев, В. И. Блинов. -- М. : АРКТИ, 2007. -- 132 с.

Размещено на Allbest.ru