Компетентнісний підхід як концептуальна основа підготовки майбутніх учителів початкової школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378

компетентнісний підхід як концептуальна основа підготовки майбутніх учителів початкової школи

Оксана Ліба, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри теорії та методики початкової освіти Мукачівського державного університету

У статті проаналізовано сучасні підходи до формулювання поняття “компетентність ". Історико- термінологічний аналіз його сутності дав можливість з 'ясувати складові, структуру фахової компетентності. Особлива увага акцентується на змісті ключових та предметних компетентностях. Формування професійної компетентності майбутніх учителів початкової школи необхідно здійснювати з урахуванням сучасних вимог в галузі освіти, освітніх програм спеціальності, враховуючи Державний стандарт початкової загальної освіти.

Oksana Liba, Ph.D.(Pedagogy), Senior Lecturer of the Theory and Methodology of Elementary Education Department

COMPETENCE APPROACH AS A CONCEPTUAL FRAMEWORK OF THE PREPARATIONS OF FUTURE TEACHERS OF THE PRIMARY SCHOOL

The cardinal changes are taking place in the social and economic sphere of the state, the entry of Ukrain into the world educational space determines the innovation processes, reorientation of vocational and pedagogical preparation to European standards. In this regard, the requirements have been increased not only to the professional competence of the teacher, but also to personal qualities, manifested in the ability to navigate in the diversity of contradictions of the modern world, be prepared for permanent changes, independently acquire competences in accordance with the chosen specialty, identify the personal ways of creative selfrealization, self-development and self-education.

Постановка проблеми

компетентність учитель початковий школа

Кардинальні зміни, що відбуваються в суспільно- економічній сфері держави, входження України в світовий освітній простір детермінує інноваційні процеси, переорієнтацію професійно-педагогічної підготовки на європейські стандарти. У зв'язку з цим посилюються вимоги не тільки до професійної компетентності вчителя, а й до його особистісних якостей, що виявляються в здатності орієнтуватися в розмаїтті протиріч сучасного світу, бути готовим до перманентних змін, самостійно набувати компетенцій згідно з обраним фахом, визначати особистісні способи творчої самореалізації, саморозвитку й самоосвіти.

Модернізація освітньої системи України відбувається згідно з демократичними соціальними перетвореннями і пріоритетами сьогодення, які зумовлюють потребу суттєвого оновлення змісту, форм і методичного забезпечення підготовки фахівців на засадах компетентнісного підходу. Це передбачено Законом України “Про освіту” [4], Концепцією “Нова українська школа”.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Різні аспекти компетентнісного підходу досліджували: Т Байбара, Н. Бібік [1], О. Бобієнко, Т. Браже, Л. Ващенко, І. Зимня, В. Краєвський, О. Локшина, О. Овчарук, О. Онопрієнко, С. Остапенко, О. Пометун [8], О. Савченко, Г. Терещук, А. Хуторський та інші.

Проблему компетентнісного підходу як методологічну основу збереження цілей, змісту і якості вищої освіти розглядали: Дж. Боуден, А. Бермусм, М. Лейтер, Дж. Равен, Е. Шорт та ін. Теорію формування ціннісних орієнтацій розроблено в дослідженнях О. Арнольдова, І. Беха, Е. Ільєнкова, М. Кагана, В. Межуєва та ін.

Українські вчені Н. Бібік, О. Локшина, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко та ін. визначили сукупність ключових компетентностей майбутнього фахівця: уміння вчитись; громадянську; загальнокультурну; компетентність з інформаційних та комунікаційних технологій; соціальну; підприємницьку; здоров'язберігаючу Перелік компетентностей випускника як професіонала буде змінюватися в залежності від потреб суспільства і держави у процесі її розвитку, але ключові компетентності, такі як навчальна, громадянська, загальнокультурна, комунікативна, соціальна, підприємницька, здоров'язберігаюча є постійними і мають бути сформовані у сьогоднішніх випускників вищих навчальних закладів [5, 159].

Основна увага вчених акцентується на компетенціях, що сприяють адаптації фахівців до умов сучасного ринку праці. Сьогодні компетентнісний підхід стає невід'ємним складником освітньої галузі.

Постановка завдання. На основі викладеного можна сформулювати завдання дослідження, які полягають у визначенні та обґрунтуванні аргументів про те, що компетентнісний підхід є базовим для формування конкурентноздатності майбутнього фахівця. Конкурентноздатність носить ознаки компетентності, що дає змогу оцінити як знання, уміння й навички, так досвід та цінності, які набуті в процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі.

Мета дослідження - проаналізувати сучасні підходи до формулювання поняття “компетентність”, з'ясувати складові фахової компетентності.

Виклад основного матеріалу дослідження

Сучасна орієнтація освіти України на європейські цінності удосконалює законодавчу базу в цій галузі, так як сьогодні потрібні компетентні спеціалісти, які не тільки мають професійні знання, уміння та навички, але й можуть приймати відповідальні рішення в ситуаціях вибору, схильні до співробітництва, вирізняються мобільністю, конструктивністю, здатністю до адаптації, умінням реалізувати свій творчий потенціал. Сьогодні мають місце три підходи (три моделі), на основі яких можна аналізувати й розбудовувати освітній процес у сучасній школі.

Підхід з погляду змісту. Головним є те, “що викладається учням в школі”, навчальний план (навчальні програми) є набором “знаннєвих” можливостей учня, які можуть бути реалізовані на уроках і в позаурочний час.

Підхід з погляду процесу навчання. Основними питаннями стають: що відбувається під час навчання? Як учні вчаться? Що насправді вони засвоюють з викладеного? Аналізові підлягають “реальні” явища та процеси, що відбуваються в класі, коли учні разом з учителем здійснюють пізнавальну діяльність в класі чи поза ним.

Підхід з погляду результатів. Такий підхід спрямовує на цілий набір компетентностей (знань, умінь, навичок, ставлень тощо), котрими оволоділи учні, які закінчують школу [7, 16].

Водночас зазначено, що важливим сьогодні є набуття учнем набору життєвих компетентностей, необхідних для життя в суспільстві та швидкозмінному світі. Як економічні, соціальні, так і інші чинники розвитку цивілізації посилили зацікавленість суспільства результатами освіти і зумовили появу (поруч із традиційними: кількість років навчання, здобуття певного ступеня освіти) нових, важливіших і реальніших, індикаторів цих результатів. Такими індикаторами сьогодні, разом з тим, що особа знає і вміє в шкільних предметах, є її здатність відповідати вимогам сучасного життя. Якщо у 80-х роках ХХ століття розвинені країни тільки розпочали обговорювати прагматичні підходи до навчання, то останніми роками можна спостерігати систематичні зусилля в цьому напрямі. Такими індикаторами в багатьох країнах стали саме компетентності, що визначають готовність учня до життя, його участі в житті суспільства.

Результати багаторічної роботи експертів країн Європейського Союзу в цьому напрямі свідчать, що:

- для будь-якої країни корисно порівнювати міжнародний і національний досвіди як розвитку освітньої системи загалом, так і можливостей для запровадження комптентнісного підходу зокрема;

- повне копіювання будь-яких освітніх моделей і феноменів інших країн є непродуктивним;

- національні моделі освіти слід розбудовувати, керуючись національними потребами і особливостями [7, 16].

З метою всебічного вивчення сутності і структури професійної компетентності як базової основи формування педагогічної майстерності майбутніх учителів початкових класів проведено історично-термінологічний аналіз поняття “компетентність”, який свідчить, що в педагогічних наукових колах цей термін почав застосовуватися з вісімдесятих років ХХ ст. у значенні освітній результат діяльності особи, яка навчається.

Компетентність, за визначенням О. Пометун, потрібно сприймати як об'єктивну категорію, що фіксує суспільно визнаний комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень, завдяки яким педагог здатний здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культуродоцільні види діяльності [8, 19].

Найбільш ґрунтовно в педагогічній науці розмежувала зазначені поняття стосовно вищої школи О. Заблоцька [3, 54]. На основі контент- аналізу вона прийшла до висновку, що:

- компетентність - це якість реалізації на практиці результату формування в суб'єктів навчання компетенцій, визначених нормативними джерелами для певної галузі діяльності (якість реалізації кваліфікації);

- кваліфікація - це офіційне визнання результату формування в суб'єктів навчання компетенцій, визначених нормативними освітніми документами для певної галузі діяльності;

- компетенції є одиницями та результатом освітньої діяльності при компетентнісному підході;

- компетенція - це інтегрована особистісно- діяльнісна категорія, яка формується під час навчання в результаті поєднання початкового особистого досвіду, знань, умінь, навичок, способів діяльності, особистісних цінностей та здатності їх застосування в процесі продуктивної діяльності стосовно кола предметів та процесів певної галузі людської діяльності [3, 55].

У процесі визначення вимог до педагогів- практиків широко застосовується термін “професійна компетентність” як готовність і здатність фахівця приймати ефективні рішення при здійсненні професійної діяльності [8, 11].

Людина є компетентною не сама по собі, а відносно реалізації зовнішніх функцій, тобто успішно функціонує у відповідь на індивідуальні або соціальні вимоги, здійснює діяльність або виконує задачі.

Професійна компетентність має свою структуру та класифікаційні ознаки. О. Дубасенюк до основних складових елементів професійно- педагогічної компетентності відносить: компетентність у сфері теорії та методики виховного процесу; компетентність у сфері фахових предметів; соціально-педагогічну компетентність; диференціально-психологічну компетентність; аутопсихологічну компетентність [2, 95].

І. Лернер, В. Краєвський, А. Хуторський пропонують розглядати кожну компетентність як єдність трьох складових:

- когнітивна складова (наявність системи педагогічних і спеціальних предметних знань);

- операціонально-технологічна складова (володіння методами, технологіями, способами педагогічної взаємодії, методами навчання даного предмета);

- особистісна складова (етичні й соціальні позиції й установки, риси особистості спеціаліста) [6, 109].

А. Маркова виділяє такі види професійної компетентності:

- спеціальна компетентність - володіння власне професійною діяльністю на досить високому рівні, здатність проектувати свій подальший професійний розвиток;

- соціальна компетентність - володіння спільною (груповою, кооперативною) професійною діяльністю, співробітництвом, а також прийнятими в даній професії прийомами професійного спілкування, соціальна відповідальність за результати своєї професійної праці;

- особистісна компетентність - володіння прийомами особистісного самовираження та саморозвитку засобами протистояння професійним деформаціям особистості;

- індивідуальна компетентність - володіння прийомами самореалізації і розвитку індивідуальності в межах професії, готовність до професійного зростання, вміння раціонально організувати свою працю без перевантажень [6, 107].

Педагоги, котрі працюватимуть у початковій школі, повинні використовувати весь арсенал умінь і навичок педагогічної майстерності для цілеспрямованої роботи з учнями молодших класів у зазначеному напрямі. Готовність до такої діяльності формується в майбутніх учителів ще під час навчання у вищій школі. Відтак, щоб системно й ефективно спрямовувати навчально- пізнавальну діяльність молодших школярів на формування конкретних компетентностей, в учителів початкової школи доцільно сформувати відповідні компетентності в процесі здобуття вищої освіти, що розглядаємо як обов'язкову складову їхньої педагогічної майстерності. До таких компетентностей відносяться:

Громадянська компетентність - це здатність людини активно, відповідально та ефективно реалізовувати права й обов'язки з метою розвитку демократичного суспільства.

Ключова компетентність - спеціально структурований комплекс якостей особистості, що дає можливість ефективно брати участь у різних життєвих сферах діяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів. Розуміння ключової компетентності тісно пов'язане з поняттям “ключова компетенція”. Цей феномен розглядається як об'єктивна категорія, що фіксує суспільно визначений комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати в широкій сфері діяльності людини (уміння вчитися, загальнокультурна, громадянська, здоров'язбережувальна, соціальна компетентність та компетентність з питань інформаційно-комунікаційних технологій).

Предметна компетентність - освоєний учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов'язаної з набуттям нового знання, його перетворенням і застосуванням. Сформованість предметної компетентності передбачає вияв в особи предметної компетенції - сукупності знань, умінь та характерних рис у межах конкретного предмета, що дає можливість учневі (а також і вчителеві початкової школи) самостійно виконувати певні дії для розв'язання навчальної проблеми (задачі, ситуації). Як учень, так і вчитель відповідно до власного рівня підготовки, має уявлення, знає, розуміє, застосовує, виявляє ставлення, оцінює.

Предметна компетентність майбутнього вчителя початкових класів передбачає його готовність формувати в молодших школярів такі види компетентностей, як:

предметна математична компетентність - особистісне утворення, що характеризує здатність учня створювати математичні моделі процесів навколишнього світу, застосовувати досвід математичної діяльності під час розв'язування навчально-пізнавальних і практично зорієнтованих задач;

природознавча компетентність - особистісне утворення, що характеризує здатність учня розв'язувати доступні соціально й особистісно значущі практичні та пізнавальні проблемні задачі, пов'язані з реальними об'єктами природи у сфері відносин “людина - природа”;

комунікативна компетентність - здатність особистості застосувати у конкретному спілкуванні знання мови, способи взаємодії з навколишніми і віддаленими людьми та подіями, навички роботи в групі, володіння різними соціальними ролями.

Оскільки майбутній учитель початкових класів навчає молодших школярів кільком предметам, відтак і в учня, і в майбутнього вчителя необхідно формувати міжпредметну компетентність - здатність особи застосувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певних навчальних предметів і предметних галузей.

Окрім цього, в Державному стандарті початкової загальної освіти наголошується на необхідності формування міжпредметних естетичних компетентностей - здатності орієнтуватися в різних сферах життєдіяльності, що формується під час опанування різних видів мистецтва. Предметними мистецькими компетентностями, в тому числі музичними, образотворчими, хореографічними, театральними, екранними, є здатність до пізнавальної та практичної діяльності у певному виді мистецтва, що необхідно для вчителя початкових класів для організації ефективного навчально-виховного процесу з молодшими школярами. Цей вид компетентності тісно пов'язаний із соціальною компетентністю - здатністю особистості продуктивно співпрацювати з партнерами в групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі. У цьому контексті слушним є поєднання науковцями професійної та соціальної компетентностей у соціально-професійну.

Зазвичай, зазначені поняття є засадничими у реалізації компетентнісного підходу, що визначається у Державному стандарті як спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно- підпорядковані компетентності учнів: ключова, загальнопредметна і предметна. У результативній складовій кожної освітньої галузі Державного стандарту початкової загальної освіти визначено державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів початкової школи, які відповідають змісту і структурі предметних компетентностей. У Державному стандарті початкової загальної освіти зазначається, що протягом навчання у початковій школі учні повинні оволодіти ключовими компетентностями, які передбачають їх особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток, формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і міжпредметних компетенцій. Сьогодні Міністерство освіти і науки розробляє навчальні програми, відповідно до яких створюються варіативні програми і підручники, а також здійснюється цілеспрямована підготовка майбутніх учителів початкових класів на педагогічних засадах формування у них компетентності саморозвитку фахівця для роботи з молодшими школярами. Однак, окреслені в Державному стандарті компетентності здебільшого відносяться до навчання молодших школярів. А формування педагогічної майстерності майбутніх учителів початкових класів потребує більш розширеного комплексу компетентностей. Передбачається, що вони визначатимуть професійну компетентність учителя як базово-об'єднуючу основу формування педагогічної майстерності майбутніх учителів початкових класів [9, 380].

Висновки з проведеного дослідження

Таким чином, нами з'ясовано поняття “компетентність”, “фахова компетентність” та визначено їх складові. Нами визначено, що розв'язати проблему забезпечення нового освітнього результату саме покликаний компетентнісний підхід.

У подальшому дослідженні нами буде обґрунтовано процес формування конкурентноздатності в майбутніх учителів початкових класів.

Література

1. БібікН.М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування [Текст] / Н.М. Бібік // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / [За заг. ред. О.В. Овчарук]. - К.: К.І.С., 2004. - С. 47-52.

2. Дубасенюк О.А. Концептуальні положення теоретичноїпрофесійної діяльності [Текст] /ОА Дубасенюк // Педагогіка і психологія. - 1994. - № 4. - С. 94-97.

3. Заблоцька О.С. Компетентність, кваліфікація, компетенція як ключові категорії компетентнісної парадигми вищої освіти [Текст] / О.С. Заблоцька // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2008. - № 39. - С. 52-56.

4. Закон України "Про освіту" - Режим доступу http://zakon2. rada. gov. ua/laws/show/2145-19

5. Зубчевська С. Проблема формування загальнокультурної компетентності у студентів аграрного коледжу / С. Зубчевська//Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету. - 2013. -Ч. 2. С. 158-163. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/znpudpu_2013_2_22.

6. Іванова С.В. Функціональний підхід до визначення професійної компетентності вчителя біології та організація її вдосконалення в закладі післядипломної освіти [Текст] / С.В. Іванова //Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Серія: педагогічні науки. - 2008.-Вип. 42. - С. 106-110.

7. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В.Овчарук. - К.: "КАС.", 2004. - 112 с.

8. Пометун О.І. Формування громадянської компетентності: погляд з позиції сучасної педагогічної науки [Текст] /О. І. Пометун // Вісник програм шкільних обмінів. - 2005. - № 23. - С. 18-20.

9. Теличко Н.В. Професійна компетентність як базова основа педагогічної майстерності вчителя початкових класів /Н. В. Теличко //Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Педагогіка, психологія, філософія. - 2014. - Вип. 199(1). - С. 376-383. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/nvnau ped 2014 199(1) 61.

References

1. Bibik, N.M. (2004). Kompetentnisnyi pidkhid: refleksyvnyi analiz zastosuvannia [Competency approach: reflexive application analysis]. Kompetentnisnyi pidkhid u suchasnii osviti: svitovyi dosvid ta ukrainski perspektyvy: Biblioteka z osvitnoi polityky [Competency Approach in Modern Education: World Experience and Ukrainian Perspectives: Library of Educational Policy]. O.V Ovcharuk (Ed.). Kyiv: K.I.S., pp. 47-52.[in Ukrainian].

2. Dubaseniuk, O.A. (1994). Kontseptualni polozhennia teoretychnoi profesiinoi diialnosti [The conceptual provisions of theoretical professional activity]. Pedagogy and Psychology, no. 4, pp. 94-97.[in Ukrainian].

3. Zablotska, O.S. (2008). Kompetentnist, kvalifikatsiia, kompetentsiia yak kliuchovi katehorii kompetentnisnoi paradyhmy vyshchoi osvity [Competence, qualification, competence as key categories of competency of higher education paradigm]. The bulletin of Zhytomyr Ivan Franko State University,no.39, pp. 52-56.[in Ukrainian].

4. Zakon Ukrainy “Pro osvitu” [Law of Ukraine “On Education”]. Available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/2145-19 [in Ukrainian].

5. Zubchevska, S. (2013). Problema formuvannia zahalnokulturnoi kompetentnosti u studentiv ahrarnoho koledzhu [The problem of formation of general cultural competence among students of the agrarian college]. A Collection of scientific works of Uman State Pedagogical University, part 2, pp. 158-163. Available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ znpudpu_2013_2_22. [in Ukrainian].

6. Ivanova, S.V. (2008). Funktsionalnyi pidkhid do vyznachennia profesiinoi kompetentnosti vchytelia biolohii ta orhanizatsiia yii vdoskonalennia v zakladi pisliadyplomnoi osvity [Functional approach to the definition of the professional competence of the teacher of biology and the organization of its improvement in the institution of postgraduate education]. A bulletin of Zhytomyr Ivan Franko State University. Series: pedagogical sciences, vol. 4, pp. 106-110. [in Ukrainian].

7. Ovcharuk, O.V. (Ed.). Kompetentnisnyi pidkhid u suchasnii osviti: svitovyi dosvid ta ukrainski perspektyvy: Biblioteka z osvitnoi polityky [Competency Approach in Modem Education: World Experience and Ukrainian Perspectives: Library of Educational Policy]. Kyiv: “K.I.S.”, 112 p. [in Ukrainian].

8. Pometun, O.I. (2005). Formuvannia hromadianskoi kompetentnosti: pohliad z pozytsii suchasnoi pedahohichnoi nauky [The formation of civic competence: a view from the standpoint of modern pedagogical science]. The herald of School Exchange Programs, no. 23, pp. 18-20. [in Ukrainian].

9. Telychko, N.V (2014). Profesiina kompetentnist yak bazova osnova pedahohichnoi maisternosti vchytelia pochatkovykh klasiv [Professional competence as a base of pedagogical mastery of teachers of elementary school]. The scientific herald of the National University of Bioresources and Nature Management of Ukraine. Series: Pedagogy, Psychology, Philosophy. Vol. 199(1), pp. 376-383. Available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ nvnau_ped_2014_199(1) 61. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru