Медична освіта: відповіді на виклики сучасності

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.1:61

Міністерство охорони здоров'я України

МЕДИЧНА ОСВІТА: ВІДПОВІДІ НА ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ

Н.О. Олексіна

О.П. Волосовець

Ю.С. П'ятницький

Шлях до отримання гарантованої якісної медичної допомоги лежить у тому числі і через ре¬формування освіти лікарів та провізорів. Медична освіта є однією з найтриваліших у світі та має своє продовження у професійному житті кожного ліка¬ря через його неперервний професійний розвиток. Саме тому в більшості країн світу професія лікаря належить до регульованих та контрольованих де𬩠Н. О. Олексіна, О. П. Волосовець, Ю. С. П'ятницький Час краще за нас обміркує і оцінить і наші переконання, і наші дії.

І якщо ми вірно служили ідеї, яка вела нас до істини шляхом життя, науки і школи, то будемо сподіватися, що плин часу не забере її разом з нами.

М. І. Пирогов жавою, зокрема у частині їх освіти. Її модернізація має відбуватись на засадах сучасних стандартів та відповідно до вимог і потреб системи охорони здоров'я країни, що реформується. Кроками до її модернізації, безумовно, стане впровадження сучасних інноваційних педагогічних технологій, проблемно-орієнтованого навчання, використання світового досвіду, що формує професійні компе-тентності лікаря та провізора.

Мета роботи - обґрунтування важливості впро-вадження сучасних інноваційних педагогічних технологій, проблемно-орієнтованого навчання, використання світового досвіду як складових ре-формування вищої медичної освіти з метою досяг-нення високого рівня професійної компетентності лікарів та провізорів.

Основна частина. Медична освіта України у час глобального переходу до Суспільства знань перебу¬ває у постійному процесі гармонізації зі світовим простором вищої освіти. Цьому сприяють відпо¬відні директиви ЄС та документи Всесвітньої ор¬ганізації охорони здоров'я, Всесвітньої федерації медичної освіти, якими визначаються основні ви¬моги до тривалості, змісту та системи контролю якості підготовки медичних кадрів, яких із кожним роком в Україні не вистачає усе більше.

Тільки нині розрив між лікарськими посадами та фізичними особами сягає майже 34 тисяч лікарів. Водночас зниження престижності медичних про¬фесій, приниження авторитету професорсько-ви¬кладацького складу становить загрозу щодо кіль¬кісного і якісного складу підготовлених медичних кадрів для роботи в Україні, де нині спостерігаєть¬ся значний відтік кваліфікованих медичних кадрів за кордон.

Головним завданням системи медичної освіти була і залишається якість підготовки лікарів та провізорів на усіх етапах становлення спеціаліста.

Якість медичної освіти в Україні, як і в ЄС, має базуватись на чотирьох принципах забезпечення якості у Європейському просторі вищої освіти (ESG):

- заклади вищої медичної освіти несуть пер-винну відповідальність за якість вищої медичної освіти, що надається, та періодично здійснюють самооцінку її надання із залученням студентства та громадськості;

- забезпечення якості медичної освіти має від-повідати системі вітчизняної вищої освіти, авто-номізації закладів вищої освіти, різноманітності освітніх програм і вибору освітніх траєкторій студентами і слухачами та має контролюватися державними і недержавними організаціями (МОЗ України, МОН України, Центр тестування МОЗ України, Національне агентство з якості вищої освіти, незалежні агенції та організації, викла-дацьке та студентське самоврядування);

- забезпечення якості медичної освіти сприятиме розвитку культури належної якості;

- забезпечення якості медичної освіти враховува¬тиме потреби та професійні очікування майбутніх лікарів і провізорів, закладів охорони здоров'я та суспільства в цілому.

Усе зазначене має відповідати загальній відпо-відальності та гуманістичній цінності медичної освіти; управлінню нею, що базуватиметься на фактах та доказах, використанню найліпшої мож-ливості щодо покращання та упровадження нових педагогічних технологій.

Необхідність розвитку загальних критеріїв, єди-них освітніх стандартів і методологій щодо забез-печення якості підготовки лікарів - це необхідна умова щодо визнання їхньої кваліфікації у галузі та світі, можливість конвергенції систем підготов-ки, взаємовизнання освітніх рівнів та позиціону-вання лікаря відповідно до його компетентності та професійних навичок, що має контролюватись державою.

У той же час ми є свідками неконтрольованого відкриття у регіонах медичних освітніх закладів та факультетів університетів, що отримують право на підготовку лікарів без університетських клінік, належної кількості відповідно оснащених клініч¬них баз та підготовленого викладацького складу, особливо у сфері клінічної медицини. У зв'язку із цим виникає небезпека недостатньої якості на¬дання освітніх послуг у галузі знань “Охорона здоров'я” та, відповідно, у подальшому якості на¬дання медичної допомоги.

Стати перепоною для зазначеного має низка за-ходів, вжитих МОЗ України при підтримці Кабінету Міністрів України останнім часом.

Затверджено Постанову Кабінету Міністрів Украї¬ни від 28 березня 2018 року “Про затвердження Порядку здійснення єдиного державного кваліфі¬каційного іспиту для здобувачів освітнього ступеня магістра за спеціальностями галузі знань “Охорона здоров'я” [1], що запроваджує комплексний під¬хід до проведення єдиного державного кваліфіка¬ційного іспиту для випускників медичних вишів, незалежно від форми власності та відомчого під-порядкування, що буде складатися з ліцензійно¬го інтегрованого іспиту “КРОК 2”; об'єктивного структурованого практичного (клінічного) іспиту (OSCE); міжнародного іспиту з основ медицини та екзамену з англійської мови професійного спряму¬вання. У кінцевому підсумку в оцінці якості під¬готовки майбутнього лікаря та провізора найваж¬ливішою є саме стандартизована оцінка досягнень випускників як результату виконаного навчального навантаження та оволодіння необхідними компе¬тентностями.

Відповідно до рішення Уряду країни від 28 бе-резня 2018 року “Деякі питання проведення між-народного моніторингового дослідження якості вищої медичної освіти у 2018 році” та з метою міжнародного моніторингового дослідження у сфері підготовки лікарів в Україні буде прове¬дено міжнародний іспит з основ медицини, який надасть експертам необхідні порівняльні дані та встановить відповідність якості освіти в Україні міжнародним рівням.

Це дозволить оцінити рівень фундаментальної підготовки майбутніх лікарів, а після аналізу ре-зультатів - запропонувати шляхи подальшої гар-монізації з міжнародними стандартами та підви-щення якості підготовки фахівців у галузі знань “Охорона здоров'я”.

Звичайно це потребуватиме відповідного часу на підготовку та відповідальності і значних зусиль від педагогічних колективів та суб'єктів навчання щодо підготовки зазначеного єдиного державного кваліфікаційного іспиту для здобуття ступеня ма¬гістра у галузі знань “Охорона здоров'я”, що буде новим досвідом та етапом у розвитку української вищої медичної школи. інноваційний педагогічний медичний освіта

Окрім контролю якості підготовки фахівця при закінченні додипломного етапу навчання, необхід¬но збільшити контроль на вході, що обумовило за¬провадження з 2018 року змін до Умов прийому до закладів вищої освіти у 2018 році через встановлен¬ня мінімального значення кількості балів не менше 150 з двох конкурсних предметів для абітурієнтів, які будуть вступати до закладів вищої освіти за спеціальностями “Лікувальна справа”, “Педіатрія”, “Стоматологія”, що дозволить суттєво покращити конкурсний відбір майбутніх лікарів.

Пріоритети підготовки за конкретними спеці-альностями повинні визначатись потребами галузі охорони здоров'я. На цей час в Україні спостері-гається зростання поширення серцево-судинної та онкологічної патології, інфекційних хвороб, травм та отруєнь. Вочевидь, така динаміка поширеності хвороб у населення свідчить про необхідність опе¬ративної зміни навчальних планів та програм під¬готовки, що нині медичні виші можуть здійснювати автономно та в ініціативному порядку.

На додипломному етапі одним з основних зав-дань на нинішньому етапі розвитку вважаємо за-твердження підготовлених стандартів підготовки фахівців з вищою освітою, які уже 2 роки розгля-даються Міністерством освіти і науки України.

При підготовці сучасного пакета навчально-ме-тодичної літератури, який відповідав би затвердже¬ним стандартам вищої медичної освіти, доцільно враховувати міжнародні клінічні протоколи та на¬станови, які дозволено використовувати україн¬ським лікарям. Цікавим є досвід медичних вишів щодо використання у навчальному процесі між¬народних керівництв для лікарів та підручників для студентів.

На післядипломному етапі потребує зміни поло-ження про інтернатуру та якнайшвидшого прий-няття положення про лікарську резидентуру, яка запропонує лікарям нову й більш тривалу модель спеціалізації за окремими лікарськими високотех- нологічними спеціальностями (хірургія серця та судин, торакальна хірургія, онкологія, кардіологія, хірургічна стоматологія).

Запровадження лікарської резидентури для систе¬ми післядипломної медичної освіти є необхідним у зв'язку з припиненням функціонування інституту клінічної ординатури.

На виконання пункту 6 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2017 року № 275-р “Про затвердження середньострокового плану пріо¬ритетних дій Уряду до 2020 року та плану пріори¬тетних дій Уряду на 2017 рік” [2] і з метою удос¬коналення підготовки, підвищення кваліфікації лікарів первинної ланки, зокрема дитячих лікарів, Міністерство охорони здоров'я України доручило закладам вищої освіти та закладам післядипломної освіти оновити навчальні програми спеціалізації, передатестаційних циклів, курсів тематичного удос¬коналення, курсів інформації та стажування для лікарів-педіатрів, зокрема шляхом впровадження Міжнародної класифікації первинної медичної до¬помоги другого перегляду (ІСРС-2) [3]. Зазначені програми післядипломної підготовки уже затвер-джені та впроваджені у навчальний процес.

Усе вищезазначене має відбуватись у контексті затвердженої 28 березня 2018 року Постанови Ка-бінету Міністрів України “Про затвердження По-ложення про систему безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров'я” [4], яка вперше за роки незалежності створює органі-заційні засади функціонування системи безперерв¬ного професійного розвитку лікарів. Як вказано у зазначеній постанові: “Безперервний професійний розвиток фахівців у сфері охорони здоров'я - це безперервний процес навчання та вдосконалення професійних компетентностей фахівців після здо¬буття ними вищої освіти у сфері охорони здоров'я та післядипломної освіти в інтернатурі”.

Це дозволить мотивувати лікарів покращувати стандарти своєї професійної діяльності відповідно до потреб району, міста, регіону галузі, що трива-тиме упродовж усього періоду їх професійної діяль¬ності. Принципи нової системи безперервного про¬фесійного розвитку дозволять забезпечити належний державний контроль за якістю підготовки, пере¬підготовки та самовдосконалення лікарів, що буде сприяти поліпшенню якості медичної допомоги.

Зазначене вимагає перебудови у діяльності за-кладів післядипломної освіти та факультетів після¬дипломної освіти у контексті переходу від системи передатестаційних циклів до інших, зокрема інтер¬активних та дистанційних форм післядипломної освіти, що були б цікаві для лікарів та провізорів.

Безперервний професійний розвиток лікарів обумовлює проведення практично-орієнтованих занять у вигляді семінарів та майстер-класів, де викладач стає основним консультантом, який не тільки проводить ознайомлення із практичними навичками, але і вказує на перелік інформаційних ресурсів та освітніх платформ, працюючи з якими, слухачі можуть підвищити свій рівень обізнаності з проблемою.

Важливим є впровадження проблемно-орієнто- ваних методик при підготовці лікарів на післядип- ломному етапі, що дозволить підвищити ефектив¬ність використання отриманих ними знань при їх практичному застосуванні та розвинути клінічну інтуїцію.

Список літератури

1. Про затвердження Порядку здійснення єдиного державного кваліфікаційного іспиту для здобувачів освітнього ступеня магістра за спеціальностями галузі знань “Охорона здоров'я” : Постанова Кабінету Мініст-рів України від 28 березня 2018 року.

2. Про затвердження середньострокового плану пріо-ритетних дій Уряду до 2020 року та плану пріоритетних дій Уряду на 2017 рік : Розпорядження Кабінету Мініст-рів України від 03 квітня 2017 року № 275-р.

Анотація

Мета роботи - обґрунтування важливості впровадження сучасних інноваційних педагогічних технологій, проблемно- орієнтованого навчання, використання світового досвіду як складових реформування вищої медичної освіти з метою досягнення високого рівня професійної компетентності лікарів та провізорів.

Основна частина. Висвітлюються базові принципи забезпечення якості медичної освіти в Україні, наголошується на необ-хідності розвитку загальних критеріїв, єдиних освітніх стандартів і методологій щодо забезпечення якості підготовки лікарів, що є необхідною умовою для визнання їхньої кваліфікації у галузі та світі, можливості конвергенції систем підготовки, взаємо- визнання освітніх рівнів та позиціонування лікаря відповідно до його компетентності та професійних навичок.

Висновок. Запровадження сучасних підходів у вищій медичній освіті є нагальною вимогою часу, сприятиме конвергенції української вищої медичної освіти до європейських та американських освітніх систем, відповідатиме потребам галузі охорони здоров'я, що реформується, та, в кінцевому підсумку, сприятиме покращанню якості медичної допомоги населенню.

Ключові слова: вища медична освіта; якість; модернізація.

The aim of the work - substantiation of the importance of introducing modern innovative pedagogical technologies, problem-oriented training, use of world experience as components of the reform of higher medical education in order to achieve a high level of professional competence of doctors and pharmacists.

The main body. The basic principles of ensuring the quality of medical education in Ukraine are highlighted, it is emphasized on the need to develop common criteria, common educational standards and methodologies for ensuring the quality of doctors training, which is a necessary condition for recognition of their qualifications in speciality and in the world, the possibilities of convergence of training systems, mutual recognition of educational levels, and positioning the doctor according to his competence and professional skills.

Conclusion. The introduction of modern approaches to higher medical education is an urgent requirement of time, will promote the convergence of Ukrainian higher medical education to European and American educational systems, respond to the needs of the reformed healthcare sector and ultimately contribute to improving the quality of medical care for the population.

Key words: higher education; quality; modernization.

Размещено на Allbest.ru