Сучасні особливості парадигми медичної освіти в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 61:378(477)

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

СУЧАСНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАРАДИГМИ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Б.С. Зіменковський

М.Р. Гжегоцький

Л.М. Стрільчук

Напрямок розвитку цілісної моделі освіти визначається освітньою парадигмою, яка являє собою динамічну концептуальну схему-модель постановки проблем і їх вирішення; цілісну систему теоретичних, методологічних та аксіологічних установок [1, 2]. З початком ХХІ століття ми маємо можливість спостерігати зміну парадигми медицини як науки та прак¬тики, а паралельно з тим мають відбуватися і зміни парадигми медичної освіти. Основою потреби змін парадигми медицини в цілому стало прагнення до¬сягнення контролю над охороною здоров'я шляхом максимальної формалізації та стандартизації [3], що ми спостерігаємо зараз в Україні із реформуванням практичної охорони здоров'я. Однак парадигмі ме¬дичної освіти в силу історичного та когнітивного ра¬курсів часто притаманний певний конформізм, коли освітні плани і програми не підлягають адаптації від¬повідно до інновацій та реформ, і часто залишаються застарілими, що потребує оновлення філософії осві¬ти в цілому та, зокрема, розробки напрямків рефор¬мування об'єднаними зусиллями освітян-науковців, адміністративного ресурсу і фахівців державного та світового рівня.

Мета роботи - обґрунтувати особливості сучас¬ної парадигми медичної освіти.

Основна частина. В історичному аспекті у ме-дичній освіті, як і в освіті в цілому, тривалий час (до 90-х рр. ХХ ст.) панувала авторитарно-ідеоло¬гічна парадигма, коли не дозволялося відходити від певних стратегічних принципів та чітко визна¬чених методологічних підходів. Дуже поступово, з певною боротьбою зараз відбувається перехід системи медичної освіти на засади демократизму та впровадження у навчальний процес провідних гуманістичних принципів: толерантності, рівності, співпраці, діалогічного підходу тощо.

Основною спрямованістю сучасної парадигми медичної освіти стала людиноцентрованість (гума-ністична парадигма). Ця риса освітнього процесу є вкрай важливою та охоплює усі види діяльності університетів, на що вказували у 2017 році провідні спеціалісти Світової академії мистецтва та науки (WAAS), до якої входять такі відомі організації, як “Лікарі без кордонів” та “Грінпіс” [4]. Саме в контексті людиноцентрованості відбувається зміна стратегії навчання з дидактичного навчання (“лек¬тор-слухач”) на практично-орієнтоване (“тренер- учасник”). Найбільш яскравим прикладом такої стратегії стало впровадження новітніх технологій симуляційно-імітаційного навчання і тренування, що відбувається із залученням високотехнологіч- них фантомів, тренажерів та муляжів за участю передових комп'ютерних цифрових технологій. Зокрема, у Львівському національному медично¬му університеті імені Данила Галицького створе¬ний центр імітаційного навчання, в якому планово навчаються студенти випускних курсів та факуль¬тету післядипломної освіти у форматі практично- орієнтованої стратегії навчання “тренер-учасник”. Однак, постулюючи високотехнологічні технології людиноцентрованості навчання, не слід відкидати класичного клінічного навчання біля ліжка хворого, яке за умов певної перебудови може проводитися за сучасним стратегічним напрямком “тренер/ви- кладач-учасник/студент” [5-7]. Такий стратегічний напрямок не є значно витратним у матеріальному відношенні для університету і потребує передусім зміни психології та вмотивованості викладача [7], його високого професіоналізму, бажання і вміння вчитися самому та вчити інших.

Не менш важливою стратегією людиноцентро-ваності парадигми медичної освіти є постійне збільшення значення самостійної роботи студен¬тів. Сучасна система медичної освіти переживає справжній бум перемін через експоненціальне зростання обсягу інформації, глобалізацію, акти-вацію спілкування між професіоналами різних країн світу, впровадження цифрових технологій до все більшого числа обстежень та досліджень. Такі процеси зумовлюють потребу у введенні нових методів навчання (переважно он-лайн) та стиму¬ляції самоосвіти, оскільки остання є максимально індивідуальною/персоніфікованою за графіком, тематикою та інтенсивністю, більш мобільною та наближеною до сучасних досягнень науки. Однак, беручи стратегічний напрямок на збільшення ролі самостійної роботи та самоосвіти в парадигмі ме-дичної освіти, слід пам'ятати і про її недоліки, до яких відноситься проблема недосконалості контро¬лю за самоосвітою, відсутність сталого її місця у державній освітній системі, неврахування при на¬бутті чергової лікарської категорії чи прийнятті на посаду, що значно знижує мотивацію студентів та практикуючих лікарів. У стратегічному напрямку парадигми медичної освіти не слід нехтувати і кла-сичними методиками самостійної роботи студента, які показали досить високу ефективність, - це за-лучення студентів до наукової та санітарно-просвіт-ницької роботи. Наша практика показує, що прове-дення наукових досліджень стимулює пізнавальну діяльність у цілому, а також покращує організова-ність, закріплює певні когнітивні навички, вчить аналізувати, систематизувати, розуміти та застосо-вувати отримані знання на практиці, тобто навчає того, чого і має досягати академічна університет¬ська наука. Враховуючи зміну парадигми медици¬ни в цілому та зміщення акцентів на формування звичок здорового способу життя, участь студентів у проведенні шкіл пацієнтів та семінарів-зустрічей не тільки підвищує загальну культуру здоров'я се¬ред населення країни, а й забезпечує навчання мо¬лоді ораторського мистецтва, організації публічних виступів, реферативної роботи з матеріалом, за-кріплює активну громадянську та громадську по-зицію. Тому в контексті самоосвіти край важливою проблемою стає вдосконалення методів контролю та оцінки, які зараз активно розробляються, ви¬вчаються, впроваджуються, однак, незважаючи на це, у цілому залишаються консервативними з не¬достатньою стимуляційною складовою і невизна- ченим внеском до системи освіти в цілому.

Характеризуючи сучасну парадигму будь-якої освіти в цілому, слід зазначити, що вона також визначається як культурно-ціннісна, духовна, ака-демічна, професійна, технократична [8]. На нашу думку, провідною парадигмою саме медичної осві¬ти виступає професійна, яка сконцентрована на практичній функції освіти і залежить від соціаль¬них запитів (наприклад, сучасне зростання потре¬би в лікарях певних спеціальностей, як широких, так і украй вузьких - сімейні лікарі, кардіохірурги, медичні генетики, реабілітологи - з огляду на тен-денції захворюваності та соціально-політичні по¬дії у країні). Однак у сучасних умовах професійна парадигма медичної освіти нерозривно поєднана з технократичною її складовою, яка характеризу¬ється приматом техніки і технології над наукою та клінікою. Слід підкреслити, що саме технократизм сучасної парадигми освіти і робить навчання інтен-сифікованим із використанням сучасних цифрових та імітаційно-симуляційних технологій, поєднуючи людиноцентрованість із вивченням новітньої тех¬ніки [9]. Проте технократична стратегія парадиг¬ми освіти має і мінуси, до яких відноситься вузька практична спрямованість і певною мірою нехтуван¬ня принципами духовності та культурних ціннос¬тей. Проявом цього є те, що все більше студентів- медиків хочуть здобути спеціальності, пов'язані з практичним використанням високотехнологічних і дороговартісних методів діагностики та лікування (ультразвукова й доплерна діагностика, мультиспі- ральна комп'ютерна томографія з контрастуванням, ендоскопічні методики візуалізації тощо). У такій технократичній парадигмі починають домінувати інтереси фінансово-економічного спрямування, що також повинно враховуватись під час навчання. стимуляція самоосвіта дивергентний мислення

Важливою особливістю парадигми сучасної ме-дичної освіти є її інтегративність - органічне поєд-нання з іншими галузями освіти чи діяльності, що приводить до створення нових якостей чи харак-теристик. Тут передусім має значення міжнародна співпраця (інтернаціоналізація) як у сфері класичної педагогіки, так і у сфері науки. Тільки у відкритому для усього світу середовищі можна навчити і вихо-вати сучасного висококваліфікованого спеціаліста, обізнаного з сучасними міжнародними досягнен¬нями науки та практичної охорони здоров'я. У цій стратегії медичної освіти у нашого Львівського націо¬нального медичного університету є певні вагомі до¬сягнення, однак інтегративність/інтернаціоналізація мають бути постійними особливостями парадигми сучасної медичної освіти і рух у цьому напрямку не можна сповільнювати. Крім того, слід зазначити, що медична освіта не існує ізольовано, а розвивається одночасно з іншими видами освіти, залежить від соціоекономічних характеристик та геополітичних процесів. Передусім, медична освіта переплітається з економічними (менеджмент у медицині), юридич-ними (медичне право), логістичними, лінгвістични¬ми, фізико-математичними, хімічними та іншими науками, що особливо стає затребуваним в умовах реформування практичної системи охорони здоров'я України за принципами фінансової, економічної та юридичної незалежності медичних закладів.

Також хочемо зазначити, що класична медична освіта зазвичай відкидає нетрадиційну медицину або приділяє їй недостатньо уваги, в той час як закор-донні науковці бачать майбутнє за поєднанням цих різновидів у вигляді інтегративної медицини [10].

Таким чином, у наш час відбувається чергова зміна парадигми медичної освіти, головними проблемами якої залишаються конформізм, відсутність зв'язку освітньої медичної системи з суспільним попитом, недостатня вмотивованість професорсько-викла-дацького складу, зневага до фінансово-орієнтованих інтересів студентів. Можливі розв'язки лежать у площині стимуляції самоосвіти шляхом підвищення мотивації, активації дивергентного мислення, прак-тичної та соціальної орієнтованості навчання, спо-лучення класичних методик викладання з новітніми високотехнологічними різновидами.

Висновки

До особливостей сучасної парадигми медичної освіти можна віднести демократичність, людиноцентрованість, зростання ролі самоосвіти, вагому технократичну складову, інтегративність та інтернаціоналізацію. Проблеми навчання можливо подолати стимуляцією самоосвіти з підвищенням мотивації, активацією дивергентного мислення, практичною та соціальною орієнтованістю навчан¬ня, сполученням класичних методик викладання з новітніми високотехнологічними, підвищенням якості кадрового та методичного забезпечення освітнього процесу.

Список літератури

1. Do we face a fourth paradigm shift in medicine-algorithms in education? / F. Eitel, K. G. Kanz, E. Hortig, A. Tesche // J. Eval. Clin. Pract. - 2000. - Vol. 6, No. 3. - P. 321-333.

2. Гук-Лешневська З. О. Ведення активного навчання зі студентами випускного курсу з внутрішньої медицини /

3. О. Гук-Лешневська, О. М. Радченко, О. Р. Слаба // Сучасні підходи до вищої медичної освіти в Україні : ма-теріали XIV Всеукр. конф. з міжнар. участю, присвяченої 60-річчю ТДМУ. - Тернопіль, 2017. - С. 42.

Анотація

Мета роботи - обґрунтувати особливості сучасної парадигми медичної освіти.

Основна частина. Напрямок розвитку цілісної моделі освіти визначається освітньою парадигмою, яка являє собою динамічну концептуальну схему-модель постановки проблем і їх вирішення; цілісну систему теоретичних, методологічних та аксіологічних установок. До особливостей сучасної парадигми медичної освіти можна віднести демократичність, людиноцентрованість, зрос-тання ролі самоосвіти, вагому технократичну складову, інтегративність та інтернаціоналізацію. Проблеми навчання можливо подолати стимуляцією самоосвіти з підвищенням мотивації, активацією дивергентного мислення, практичною та соціальною орієнтованістю навчання, сполученням класичних методик викладання з новітніми високотехнологічними, підвищенням якості кадрового та методичного забезпечення освітнього процесу.

Висновки. До особливостей сучасної парадигми медичної освіти можна віднести демократичність, людиноцентрованість, зростання ролі самоосвіти, вагому технократичну складову, інтегративність та інтернаціоналізацію. Проблеми навчання можливо подолати стимуляцією самоосвіти з підвищенням мотивації, активацією дивергентного мислення, практичною та соціальною орієнтованістю навчання, сполученням класичних методик викладання з новітніми високотехнологічними, підвищенням якості кадрового та методичного забезпечення освітнього процесу.

Ключові слова: освітня парадигма; особливості; людиноцентрованість; самоосвіта; кадрове та методичне забезпечення.

The aim of the work - to substantiate features of the modern paradigm of medical education.

The main body. Trend of development of holistic education model is defined by educational paradigm, which is a dynamic conceptual scheme-model of problem setting and solving; a united system of theoretical, methodological and axiological settings. Peculiarities of modern paradigm of medical education include democracy, humanity, increase of self-education role, important technocratic component, integrity and internationalization. We can overcome problems of education by stimulation of self-education with motivation increase, activation of divergent thinking, practical and social orientation of educational process, combination of classical methods of tutoring with innovational hi-tech methods, increase of human and material resources quality.

Conclusions. The peculiarities of the modern paradigm of medical education include democracy, human centering and the growth of the role of self-education, a significant technocratic component, integrity and internationalization. Problems of education may be overcome by stimulating self-education with increasing motivation, activating divergent thinking, practical and social orientation of learning, combining classical teaching methods with the latest high-tech, improving the quality of staffing and methodological provision of educational process.

Key words: educational paradigm; peculiarities; humanity; self-education; human and material resources.

Размещено на Allbest.ru