Побудова моделі фахівця в галузі іноземної філології в межах курсу української мови за професійним спрямуванням

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОБУДОВА МОДЕЛІ ФАХІВЦЯ В ГАЛУЗІ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ В МЕЖАХ КУРСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

Наталія МУШИРОВСЬКА, кандидат філологічних наук,

старший викладач кафедри стилістики і культури української мови

Рівненського державного гуманітарного університету

Анотація

лінгвістичний підготовка професія викладач

Стаття присвячена проблемі моделі фахівця в межах курсу української мови за професійним спрямуванням. Зосереджено увагу на професії викладача іноземної мови та перекладача. Подано перелік основних видів діяльності, професійних та особистісних якостей, комунікативних навичок щодо кожної з цих професій для здійснення ефективної лінгвістичної підготовки в межах курсу української мови за професійним спрямуванням.

Ключові слова: професійне спілкування, професіограма, психограма, принципи професіографування, комунікативна складова професіограми.

Аннотация

Статья посвящена проблеме модели специалиста в рамках курса украинского языка профессионального общения. Сосредоточено внимание на профессии преподавателя иностранного языка и переводчика. Перечислены основные виды деятельности, профессиональные и личностные качества, коммуникативные навыки по отношению к каждой из этих профессий с целью осуществления эффективной лингвистической подготовки в рамках курса украинского языка профессионального общения.

Ключевые слова: профессиональное общение, профессиограмма, психограмма, принципы профессиографирования, коммуникативная составляющая профессиограммы.

The article is devoted to the problem of a model of a specialist within the course of Ukrainian language for professional purpose. The attention is focused on the profession of the teacher of a foreign language and an interpreter, on the main types of activities, professional and personal qualities, communication skills in relation to each of these professions that are listed in order to implement effective linguistic training within the course of the Ukrainian language for professional purpose.

Key words: professional communication, professiogram, psychogram, principles of professiography, communicative component of professiogram.

Виклад основного матеріалу

Підготовка висококваліфікованих фахівців у вищій школі передбачає досконале володіння державною українською мовою відповідно до професійних вимог в усній та писемній формах. Курс «Українська мова (за професійним спрямуванням)» покликаний сформувати комунікативну компетенцію та відповідні комунікативні навички майбутніх фахівців, які належать до ключових професійних компетентностей. Мета цього курсу згідно з чинними підручниками та нормативними документами - «сформувати в майбутніх спеціалістів професійно зорієнтовані вміння і навички досконалого володіння українською літературною мовою у фаховій сфері» [11, с. 15].

Диференційований підхід щодо мовної підготовки спеціалістів того чи іншого напряму передбачає потребу окреслення вимог, які висувають, зважаючи на характеристики професійної діяльності, тому особливості підготовки, зокрема лінгвістичної, окреслюють професіограми обраної спеціальності. Проблема профегіографії тісно пов'язана з проблемами діяльності, у зв'язку з чим її вивченню присвячені роботи С. Виготського, С. Рубінштейна, А. Леонтьєва, Б. Ананьєва, Г. Суходольського, А. Крилова та ін.

Комплексний підхід до вивчення й опису змістового і структурного наповнення професій із метою встановлення особливостей взаємовідносин суб'єкта з компонентами діяльності (зміст, засоби, умови, організація), а також функційного забезпечення цієї діяльності називається методом професіографії. Означений метод передбачає аналіз психологічного складника праці фахівця і ґрунтується на деталізованому дослідженні і систематизації отриманих даних - не лише кількісних, а й якісних. Професіографічний аналіз діяльності дає можливість скласти повне уявлення про особливості професії, окреслити вимоги до професійної, зокрема лінгвістичної, підготовки фахівця.

Як наслідок застосування методу професіографії укладають професіограми, які розробляють із тією чи іншою метою, послуговуючись конкретною схемою. Під час розробки професіограми, опираючись на описово-технологічні ознаки, вирізняють основні якості для кожної окремої професії. У науковій теорії професіограмою називають вичерпний опис особливостей певної професії, який дає уявлення про зміст праці та вимоги, що висуває певна професія до особистості (соціально-економічні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні тощо).

Професіограма дає змогу систематизувати соціальні, психологічні вимоги до суб'єкта, що займається певною професійною діяльністю і, зважаючи на них, визначає необхідні для цього якості особистості, що засвідчують її професійну придатність. Це своєрідний еталон успішного фахівця певної галузі, проте, як відзначають учені, вона може враховувати і варіанти виконання професійної діяльності на середньому рівні. Суть професіограми дає можливість отримати інформацію про зміст праці, психологічні якості й на основі порівняння нормативів з індивідуальними особливостями зробити висновок про відповідність людини певній професії. Професіограма як документ складається з опису змісту роботи (функцій, обов'язків, завдань, операцій) та фахових вимог (професійних, ділових, особистих якостей). Професіограма визначає також науково обґрунтовані норми і вимоги до тієї чи іншої професійної діяльності та особисті якості фахівця, які дають змогу виконувати професійні обов'язки на високому рівні, отримувати необхідний результат і водночас дозволяють за сприятливих умов розвиватися особистості працівника.

Складовою професіограми є психограма, що є описом людських якостей, необхідних для успішного виконання тієї чи іншої трудової діяльності. Зміст психограми залежить від професії. Її часто укладають із метою професійного відбору, професійної підготовки, раціоналізації праці й відпочинку, профорієнтації.

Види професіограм розрізняють відповідно до цілей їх створення: професійний відбір кадрів (містить професійно важливі якості фахівця та вимоги, що сприяють досягненню високої професійної майстерності); раціоналізація навчання (робить акцент на необхідних якостях, які мають розвиватися в процесі оволодіння професією); оптимізація праці та відпочинку (виявляє психічні функції, які можуть відображатися на трудових процесах, визначає слабкі місця в організації трудового процесу) та професіограма з метою профорієнтації, яка в узагальненому вигляді містить відомості про професію.

Відповідно до структури та змісту розрізняють декілька видів професіограм:

- комплексну, яка об'єднує соціальні, технічні, економічні, медико-гігієнічні та інші характеристики, вказує на предмет, мету, спосіб та критерії оцінки результатів діяльності;

- аналітичну, що висвітлює не окремі, а узагальнені об'єктивні нормативні показники професії і психології професійної діяльності, що дає змогу виокремлювати професійно важливі якості);

- психологічно орієнтовану, яка містить: а) опис перебігу зовнішніх процесів праці (тривалість робочого дня, нормативи робочого часу для виконання конкретних завдань, динаміку професійної активності, загальні помилки діяльності); б) опис перебігу внутрішніх процесів праці (типові реакції особи на певні професійні ситуації, освіта працівника, здібності й досвід), психічні, розумові процеси й емоційні стани (воля, увага, пам'ять, психомоторика);

- психологічний модуль як складник професійної діяльності (об'єктивні характеристики типового елемента - ліва частина модуля; психологічні вимоги до людини, які висуває цей елемент, - права частина модуля. Таких модулів щодо професії зазвичай декілька).

У наукових дослідженнях визначають такі основні принципи професіографії [5]:

- цілеспрямованості: передбачає вивчення психології професії для вирішення дослідницьких або практичних завдань, чіткий предмет дослідження і методи;

- особистісного підходу: характеризується можливими варіаціями індивідуального стилю діяльності, компенсацією одних особистісних якостей іншими;

- допусків: визначає набір не лише професійних якостей і протипоказань, але й межі мінімуму та максимуму при їх вимірюванні;

- надійності: виявляє, описує і враховує нестандартні, складні ситуації, не обмежуючись при цьому лише сприятливими умовами праці;

- диференціації та типізації: враховує не лише внутрішньопрофесійні особливості, а й об'єднує в групи подібні професії;

- перспективності й реальності: розглядає професії в культурно-історичній перспективі, враховуючи шляхи розвитку професії;

- етичний: вимагає дотримання поваги до різних професій, не допускаючи при цьому знецінення будь-яких видів праці;

- конкретності: допомагає з'ясувати ступінь значущості завдань, які виконує працівник, визначає частоту їх вияву, часовий розподіл, послідовність;

- цілісності: розглядає професійну діяльність людини як цілісну систему, а не як набір поодиноких дій, операцій;

- системної детермінації: враховує залежність окремої професійної діяльності від типу організації, де працює суб'єкт;

- діяльнісного опосередкування: визначає своєрідність предметного та функційного змісту трудової діяльності, враховує свідомість, досвід суб'єкта праці, перебіг психічних процесів.

Пізнання закономірностей окремої професійної діяльності, психології професії й надання практичних порад щодо вдосконалення, досягнення ефективності праці засновані на отриманні і використанні наукових фактів. Із цією метою застосовують конкретні методики дослідження: 1) аналіз робочої документації (інструкції тощо); 2) спостереження за виробничим процесом із метою отримання загальної інформації про зміст діяльності; 3) хронометраж - оцінка часових параметрів процесу праці; 4) опитування (бесіда, анкетування, експертні оцінки тощо) - отримання інформації в письмовій та усній формах від суб'єкта праці; 5) самоспостереження і самозвіт - відтворення працівником особистих вражень, думок, переживань, викликаних трудовими завданнями; 6) трудовий метод - отримання характеристики діяльності від експериментатора, залученого до трудового процесу; 7) біографічний метод - аналіз життєвого і професійного шляху фахівця; 8) фізіолого-гігієнічні методи - вивчення умов діяльності; 9) природний і лабораторний експеримент - вивчення психологічних особливостей суб'єкта праці за допомогою психометричних тестів, особових опитувальників.

Професіограму складають, користуючись такими правилами:

- специфічність (конкретність) опису певної діяльності;

- комплексність вивчення;

- динамічність вивчення (врахування розвитку діяльності);

- системність (вивчення взаємозв'язків і взаємовпливу окремих характеристик діяльності);

- ідентичність прийомів (для коректного порівняння професій);

- використання якісно-кількісних методів.

Професіограма має такі характеристики: 1) загальні відомості про професію (найменування, призначення, професійні обов'язки, показники результативності праці); 2) зміст діяльності (основні завдання, потоки інформації, помилки); 3) засоби діяльності (відтворення інформації, знаряддя праці); 4) умови діяльності (санітарно-гігієнічні, соціально-психологічні, естетичні); 5) організація діяльності (вид та обсяг робочого навантаження, режим праці й відпочинку); 6) характеристики суб'єкта діяльності (виконувані функції, робочі стани, комунікативні особливості).

Психограма має відтворювати вимоги і характеристики мотиваційних, когнітивних, емоційно-вольових, характерологічних та інших професійно важливих якостей суб'єкта праці.

У процесі створення професіограм і психограм передбачено певні етапи. Перший етап становить складання переліку виконуваних фахівцем завдань, дослідження найбільш принципових та індивідуальних зразків роботи. На другому - вибудовують модель функцій суб'єкта щодо виконання кожного завдання; описують провідні завдання, а також дії, психічні функції, процеси, здібності, вміння для їх виконання; висувають гіпотези про передбачувані професійно важливі якості, рівень їх прояву (високий, середній, низький) та ступінь складності їх набуття для пересічного працівника.

Професіограму зазвичай складають у формі текстового опису, таблиці або аналітичного графіка. Професіограма містить такі відомості: 1) назва професії (її синоніми), галузь діяльності; 2) загальний опис роботи (резюме), що складається з мінімум чотирьох пунктів:

- функції, які виконує працівник, результати його праці, вимоги до продукту або результату діяльності й дій працівника;

- як виконується робота, з використанням яких технологій, знарядь праці, в яких умовах;

- у чому полягає призначення діяльності, як пов'язана робота з іншими видами робіт та продуктами діяльності;

- які вимоги ставлять до суб'єкта діяльності.

Побудова моделі майбутнього фахівця в галузі

іноземної філології пов'язана з професіями викладача (вчителя) іноземної мови та перекладача. Для якісної професійної підготовки та визначення основних пріоритетів лінгвістичної підготовки таких фахівців у курсі української мови за професійним спрямуванням корисно пропонувати завдання щодо укладання та розгляду професіограм учителя і перекладача. Професіограми цих професій представлено нами у таблицях 1, 2.

Комунікативна компетенція як основа комунікативного складника професіограми фахівця-іноземного філолога (викладача, перекладача) має декілька основних компонентів: опрацювання документів, уміння вести соціальний та міжособистісний діалог, викладати навчальний матеріал, готувати та виголошувати публічні виступи.

Ураховуючи вищеозначене, навчальні програми і підручники з української мови (за професійним спрямуванням) узагальнено виокремлюють низку комунікативних характеристик, які репрезентують фахівця [11, с. 71]. Щодо комунікативної професіограми вчителя іноземної мови, перекладача, пріоритетними є такі характеристики мовця:

- уміння формулювати мету і завдання професійного спілкування;

- уміння аналізувати предмет спілкування;

- уміння організовувати обговорення, керувати спілкуванням, регламентувати його;

- уміння послуговуватися засобами етикету для ефективної комунікації, виявляти за допомогою мовних засобів ввічливість, тактовність;

- уміти організувати бесіду, дискусію, дебати, перемовини тощо;

- уміти використовувати різні комунікативні тактики для реалізації обраної стратегії;

- уміти аналізувати і вирішувати конфлікти та кризові ситуації;

- уміти доводити, обґрунтовувати, вмотивовувати, аргументувати, спростовувати, заперечувати, відхиляти, оцінювати;

- уміти перефразовувати, виокремлювати тези, володіти навичками вербалізації;

- уміти шукати найдоречніші варіанти перекладу, володіючи багатством лексичних і граматичних засобів, синонімікою;

- уміти аналізувати і редагувати переклади згідно з нормами української літературної мови;

- уміти перетворювати письмову інформацію в усну і навпаки;

- володіти методами компресії і декомпресії тексту;

- володіти всіма стилями сучасної української літературної мови;

- володіти жанрами ділового і наукового спілкування (в усній та писемній формах);

- бути грамотним, дотримуватися мовленнєвих норм як у писемному, так і в усному мовленні;

Учитель іноземної мови учитель іноземної мови; адаптація -- формалізація;