Проективні технології в процесі професійної підготовки працівників соціальної сфери

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проективні технології в процесі професійної підготовки працівників соціальної сфери

Концепція соціальної роботи і професія соціального працівника не є новаторськими для України, та значні соціальні зміни в суспільстві відбуваються на основі важливих відкриттів і нововведень, тобто інновацій. Тому вважаємо, що підготовка фахівців цього профілю у вищих навчальних закладах

потребує інноваційного підходу до організації навчання студентів на основі модернізації технологічно-процесуального і змістового наповнення та структурного моделювання оптимальної системи професійної підготовки майбутніх соціальних працівників шляхом упровадження інноваційних освітніх систем іпедагогічних технологій. Теоретичні основи інноватизації освітнього середовища у вищих навчальних закладах досліджуються науковцями, котрі зробили суттєвий внесок у вирішення цих проблем (І. Богданова, А. Вербицький, П. Вишневський, І. Дичківська, М. Кларін, М. Лузіна, А. Нісімчук та ін.).

Професійна діяльність соціальних працівників передбачає постійні міжособистісні контакти з людьми, які потребують допомоги, тому актуалізується застосування в процесі підготовки фахівців соціальної роботи педагогічних інновацій, які ґрунтуються на активній суб'єкт-суб'єктній взаємодії учасників освітнього процесу. Такими є інтерактивні технології (технології співпраці), які знаходять широке застосування у вищих навчальних закладах і досліджувалися зарубіжними (С. Кашлєв, В. Трайнєв та ін.) і вітчизняними науковцями (Л. Ампілогова, Л. Артемова, О. Комар, І. Куліш, О. Пометун, Л. Пироженко, М. Скрипник та ін.).

Інтерактивні підходи у навчанні вважаються найбільш ефективними, бо ставлять того, хто шукає знань, в активну позицію їх самостійного освоєння. Тому модернізація підготовки фахівців соціальної роботи на основі використання засобів інтерактивних технологій має сприяти: реалізації особистісно-позиційного підходу, самоорганізації, самовдосконаленню, саморозвитку, самоосвіті, самовихованню студента; стимулюванню розумової і соціальної активності майбутніх соціальних працівників, що спрямовується на побудову адекватного образу успішного професійного майбутнього з виявленням та актуалізацією власних професійних ресурсів, їх коригуванням спочатку в умовах інтерактивного навчання, а в майбутньому - в умовах виконання професійних функцій.

Однак у наукових публікаціях дослідників професійної підготовки майбутніх соціальних працівників розкриваються тільки окремі аспекти застосування засобів інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах (С. Архипова, Ю. Ємельянов, Л. Ізотова, Ю. Швалб та ін.) і в соціальній роботі (Т. Сила, Н. Кабаченко, Н. Карпенко та ін.). Результати аналізу підготовки студентів спеціальності «Соціальна робота» свідчать про те, що майбутні соціальні працівники іноді не здатні самостійно знаходити оптимальні способи вирішення професійних завдань, виконання фахових функцій, побудови ефективних взаємин на рівні «соціальний працівник - клієнт»; не всі вміють реалізовувати механізми власного професіогенезу на основі самопізнання та самоосвіти.

Серед недоліків традиційної підготовки майбутніх соціальних працівників у контексті досліджуваної проблеми визначаються такі: спрямованість і результативність професійної підготовки студентів недостатньо відповідає потребам дієво-практичної готовності майбутніх соціальних працівників до реальної соціальної роботи з клієнтами; у процесі вивчення фахових дисциплін із соціальної роботи знання теорії недостатньо інтегруються з професійними вміннями студентів реально виконувати функції соціального працівника; навчально-пізнавальна діяльність студентів здійснюється в основному на емпіричному рівні; застосування педагогічних інновацій, зокрема, засобів інтерактивних технологій у професійній підготовці майбутніх соціальних працівників має фрагментарний характер (Мельничук, 2011, с. 20).

Мета статті - узагальнення та систематизація наукових уявлень про сутність і напрями застосування інноваційних інтерактивних технологій та проектування в соціальній роботі, дати визначення понять «проектування», «проектна діяльність», «проект», розкрити сутність та визначити функції проектування в соціальній роботі.

Значення проективних технологій в процесі професійної підготовки майбутніх працівників соціальної сфери. В Україні підготовка фахівців для соціальної сфери активно розвивається останніми роками на основі наукових поглядів різних наукових шкіл соціальної роботи: соціально-педагогічних, психологічних, менеджменту соціальної роботи. Відсутність сталих академічних підходів призводить до певної еклектики в загальному науково-теоретичному просторі соціальної сфери, що позначається на створенні відповідних навчально-методичних матеріалів, навчальних програм, планів, підручників, посібників. Це яскраво відображає також етап становлення соціальної роботи як науки, її синтетичний характер. Про це свідчать унікальні за своїм змістом роботи українських науковців, які працюють в різних організаціях соціальної сфери та вищих навчальних закладах країни. Цінними для розуміння специфіки соціальної роботи в країнах Західної Європи є переклади зарубіжних видань, що здійснені спеціалістами Києво-Могилянської академії (Тюптя, 2008, с. 5).

Суспільство існує і функціонує на основі практики. Однією із важливих її форм є соціальна практика, спрямована, перш за все, на соціальні зміни. Значні соціальні зміни відбулися на основі важливих відкриттів і нововведень, тобто інновацій. Активно розробляється концепція соціальної інноватики, згідно з якою інноваційний процес, навіть в економічній (виробничій) сфері, має серйозний соціальний зміст. Соціальні інновації різноманітні, точно так як і різноманітні явища соціального життя.

Інноваційні соціальні технології являють собою методи, засоби інноваційної діяльності, спрямовані на створення та матеріалізацію нововведень у суспільстві, на реалізацію ініціатив, котрі викликають якісні зміни у різних сферах соціального життя, призводять до раціонального використання матеріальних та інших ресурсів у суспільстві. Соціальні інновації посилюють процеси мобільності, процес розвитку суспільства вимагає створення передумов для формування нових нетрадиційних компонентів у соціальній сфері, інноваційних засобів соціальної діяльності, а нововведення є формою цього суспільного розвитку. Будь - яка інновація призводить до порушення стійкості соціальної організації, викликає в ній внутрішню напругу, що спричиняє суперечність між метою інновації та стабільністю соціальної організації.

Процес розвитку людського суспільства вимагає створення передумов для формування нових нетрадиційних компонентів у соціальній сфері, інноваційних засобів соціальної діяльності, а нововведення є формою цього суспільного розвитку. Під інноваційним прогресом розуміють процес народження нової ідеї, її експериментальну апробацію, поширення та використання.

Інноваційні соціальні технології являють собою методи, засоби інноваційної діяльності, що спрямовані на створення та матеріалізацію нововведень у суспільстві, на реалізацію ініціатив, що викликають якісні зміни в різних сферах соціального життя, призводять до раціонального використання матеріальних та інших ресурсів у суспільстві (Каленюк, 2015, с. 99).

Поняття «соціальна інновація» можна визначити як свідомо організоване нововведення або нове явище в практиці соціальної роботи, що формується на певному етапі розвитку суспільства відповідно до соціальних умов, що змінюються, і що має за мету ефективні позитивні перетворення в соціальній сфері.

Соціальні інновації різноманітні. Це насамперед пов'язано з різноманіттям явищ соціального життя.

Джерелами соціальних інновацій є зміни зовнішнього середовища, соціальні проблеми, що повсякчас виникають і які неможливо вирішити за допомогою традиційних методів, а також зміни потреб суспільства і його членів (Овод, 2012, с. 112).

На думку видатного українського вченого С. Кримського, «досвід майбутньотворення та конструювання в сучасній цивілізації показав, що здійснення актів переходу від теорії до практики, від минулого до майбутнього, від потенційного до актуального, від природного до штучного потребують діяльності особливого типу. Такою діяльністю і виявляється проектування та його головне концептуальне завдання - проект» (Тюптя, 2005, с. 78).

До інноваційної діяльності належить і соціальне проектування, тобто сконструйовані дії, локалізовані за часом, місцем та ресурсами. Дослідники розуміють під соціально-проектною діяльністю специфічну соціальну технологію.

Основною технологією формування ключових професійних компетенцій, як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід, є проектна технологія.

Ідея проектного навчання, що виникла на початку XX століття (Дж. Дьюї, У.Х. Кільпатрік), не набула актуальності у вітчизняній педагогіці. У той же час у школах США, Великої Британії, Бельгії, Ізраїлю, Фінляндії, Німеччини, Італії, Нідерландів вона набула широкого поширення і популярності завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань з їх практичним застосуванням для розв'язання конкретних проблем довкілля у спільній діяльності школярів.

Сьогодні в Україні відбувається відродження проектної технології. Проектна форма навчання використовується на окремих уроках, в додатковій освіті. Заняття в проектній формі вже не відкидають систематичне засвоєння знань, бо ця діяльність включається у зміст проекту. Проекти дають можливість апробації (пілотування) ідей, пошуку та концентрації відповідних ресурсів (Котова, 2015, с. 77).

Основна цінність проектної технології навчання полягає в тому, що вона орієнтує учасників на створення певного матеріального або інтелектуального продукту, а не на просте вивчення певної теми. На шляху до мети учасники мають актуалізувати або здобути нові необхідні знання, радитись з викладачем і між собою, виконувати індивідуально чи в групах пізнавальну, дослідницьку, конструкторську та іншу роботу (Мойсеюк, 2007, с. 454).

Такі феномени практичної соціальної роботи, як технологія та проект, мають багато спільного; коректним, на нашу думку, визначенням багатьох технологій, буде вираз «проект діяльності» (це майже повною мірою стосується описів технологій, призначених для процесу навчання, транслювання, впровадження в практику). Процес розробки нової технології соціальної роботи важко означити інакше, ніж «проектування».

Роль проектування у практичній діяльності фахівців із соціальної роботи, соціальних служб полягає в значущості механізмів проектної діяльності для здійснення ефективної соціальної роботи (ефективного менеджменту та самоменеджменту, створення та впровадження інноваційних технологій соціальної роботи).

З точки зору практики соціальної роботи, проектування - це, по-перше, необхідна складова менеджменту діяльності соціальних служб, фахівців із соціальної роботи; по-друге, необхідна складова самоменеджменту фахівця з соціальної роботи; по-третє, соціальна технологія (і технологія соціальної роботи), спрямована на прогнозування та програмно - цільове здійснення соціальних нововведень.

Л. Тюптя та Д. Пузіков розглядають специфіку та функції кожного з цих напрямів. Як складова менеджменту в соціальній роботі, проектування є засобом:

а) визначення цілей діяльності;

б) прогнозування та оформлення уявлень про ресурси (засоби), необхідні для досягнення мети;

в) взаємодія з організаціями виконавчих структур, пов'язаних з реалізацією мети (учасники проекту);

г) визначення критеріїв та процедур моніторингу та оцінки результатів діяльності. Отже, проектування допомагає менеджерам соціальних служб виконувати функцію планування та ряд інших (прогностичну, організаційну, контрольну).

Як складова самоменеджменту фахівця соціальної роботи, проектування пов'язано з реалізацією в його діяльності головних (базисних) функцій практичної соціальної роботи діагностичної (оціночної), прогностичної, перетворюючої. Майже кожен випадок вдалої соціальної роботи можна (досить умовно, неповно) поділити на певні етапи, пов'язані з виконанням зазначених функцій:

• етап оцінювання випадку (проблемної, життєвої ситуації клієнта), тобто передпроек - тний аналіз;

• етап прогнозування (вироблення плану розв'язання проблеми, визначення мети і завдань, форм і методів, часових меж, інакше кажучи - проектування процесів розв'язання проблеми клієнта, тобто етап саме проектування;

• етап перетворення (впровадження нового стану життєдіяльності клієнта, передбаченого планом (проектом), тобто діяльність за проектом.

Отже, більшою або меншою мірою проектування присутнє в діяльності кожного фахівця із соціальної роботи, є засобом його самоме - неджменту (управління власною професійною діяльністю, передбачення ресурсів, необхідних для надання допомоги конкретному клієнту, планування дій тощо).

Соціальні технології - це єдиний тип технологічного процесу, заснований значною мірою на стосунках «суб'єкт-суб'єкт». У зв'язку з цим слід зазначити, що кожний індивід є соціальним технологом для себе і своїх близьких; він бере участь у здійсненні соціальних технологій різних рівнів, сприяючи перетворенням, що проводяться, або ухиляючись від них, розділяючи мету і засоби діяльності органів соціального управління або протиставляючи їм якусь іншу мету і засоби.

Проектування (як сукупність прогнозованого, запланованого, визначеного) не повинно нівелювати особистість (як клієнтів, так і фахівців із соціальної роботи), порушувати права людини, етичні стандарти соціальної роботи. Слід пам'ятати, що реалізація проекту, технології пов'язана із взаємодією живих людей, потреби, інтереси та здібності яких неможливо адекватно, повною мірою відобразити в сухих проектних схемах (Тюптя, 2005, с. 80).

Створення благополучного, сприятливого і духовно збагаченого середовища для розвитку особистості, допомога у самозбереженні, самозахисті, власному розвитку і реалізації своїх можливостей визначають зміст соціальної роботи. З одного боку - філантропічний підхід для забезпечення належного рівня виживання, позитивна соціалізація, з іншого - соціальний захист, педагогічна, психологічна і духовна підтримка, що сприяють духовному оновленню, збереженню свого власного «Я», цілісності особистості, розвитку її можливостей у досягненні позитивних змін.

Ми вважаємо, що навчання студентів форм і методів соціальної роботи, соціальних технологій не має бути механічним відображенням окремих соціальних процесів і явищ. Цей аспект соціальної роботи не позбавлений віри у сили добра і можливості особистості зберегти в собі найкращі якості, одухотвореності, якою має бути просякнуте все життя людини. За таких умов можна чекати позитивних результатів (Тюптя, 2008, с. 14).

Висновки. Ефективність діяльності фахівця із соціальної роботи, його професіоналізм, швидкість входження в професійне середовище напряму залежать не лише від його знань, умінь та навичок, а й від підготовленості до діяльності в умовах соціальних зрушень, здатності до проектування та впровадження соціальних інновацій. Отже, засобами педагогічного проектування потрібно не лише готувати до змін, а потрібно вчити відчувати ці зміни, використовувати їх на благо клієнтів.

Однією з особливостей професійної діяльності фахівця соціальної сфери є пошук нестандартних рішень для розв'язання різноманітних соціальних проблем. Проектування як соціальна інновація передбачає вихід на нові форми навчання та надання соціальних послуг і набуває особливого значення в умовах соціально-кризових явищ.

У подальших дослідженнях планується розкрити основні складові та етапи проектного менеджменту в соціальній сфері, а також визначити засади міжсекторального співробітництва у реалізації проектного підходу щодо вирішення соціальних проблем.

Література

соціальний навчання проектний інновація

1. Каленюк І.С., Ямковий В.А. Особливості впливу освіти на забезпечення соціальної мобільності в сучасних умовах. Демографія та соціальна економіка. 2015. №2 (24). С. 88-102. URL: http://dx.doi.org/10.15407/dse2015.02.088 (дата звернення: 17.12.2017).

2. Котова А., Туренко Р. Принципи організації самостійної роботи студентів та вимоги до її проведення. ScienceRise. 2015. T. 10, №5 (15). С. 75-77. doi: 10.15587/2313-8416.2015.52181.

3. Мельничук І.М. Теорія і методика професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засобами інтерактивних технологій у вищих навчальних закладах: дис. доктора пед. наук: 13.00.04. Тернопіль, 2011. 585 с.

4. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: навчальний посібник. Київ: ВАТ «Білоцерківська книжкова фабрика», 2007. 656 с.

5. Овод Ю.В. Підготовка майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності засобами дистанційного навчання: автореф. дис….канд. пед. наук: 13.00.04. Хмельницький, 2012. 20 с.

6. Тюптя Л.Т., Пузіков Д.О. Проектування в соціальній роботі. Наукові записки Національного університету « «Києво-Могилянська академія». Т. 47. Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота. 2005. №47. С. 77-84.

7. Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота: теорія і практика. Київ: Знання, 2008. 574 с.

Размещено на Allbest.ru