Фасилітативний підхід у процесі формування дослідницької компетентності майбутніх докторів філософії в умовах аспірантури

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ВНЗ «Університет імені Альфреда Нобеля»

Фасилітативний підхід у процесі формування дослідницької компетентності майбутніх докторів філософії в умовах аспірантури

І.В. Олійник,

к.пед.н., доцент кафедри педагогіки та психології

У статті обґрунтовано доцільність застосування фасилітативного підходу в процесі формування дослідницької компетентності майбутніх докторів філософії; здійснено аналіз науково-педагогічної та психологічної літератури щодо визначення дефініцій «фасилітація», «фасилітативний метод». Охарактеризовано найбільш ефективні методи фасилітації, що сприяють розвитку пізнавальної активності, навичок практичних досліджень, науково-дослідницьких здібностей, креативності, творчого мислення в майбутніх докторів філософії в умовах аспірантури, а саме: Технологія “Open Space”, Технології „Інтернаціональне кафе” та «Грейп-коктейль», Динамічна фасилітація, Graphic facilitation, Appreciative Inquiry, Технология Scamper, Метод шести капеюхів, Метод "635", Класичний мозковий штурм, Mind Mapping, Метод Делфі, Стратегія Уолта Діснея, Метод «Складання кластера», Webquest (освітній веб-квест), Метод «П'ять "чому"?», Метод «Fishbone» («Риб'ячий скелет»).

Ключові слова: доктор філософії, фасилітація, фасилітативний підхід, науково-дослідницька компетентність, інтерактивні методи навчання.

фасилітація пізнавальний аспірантура

Постановка проблеми. В умовах постійних змін характеристик і динаміки розвитку суспільства в цілому діяльність фахівців у педагогічній сфері значною мірою модифікується й набуває науково-дослідної спрямованості. Зазначене передбачає участь професорсько-викладацького складу й науковців у проектній роботі, проведенні досліджень, спрямованих на вирішення проблем розвитку освіти.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах)» підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в аспірантурі (ад'юнктурі) передбачає набуття універсальних навичок дослідника, зокрема усної та письмової презентації результатів власного наукового дослідження українською мовою, застосування сучасних інформаційних технологій у науковій діяльності, організації та проведення навчальних занять, управління науковими проектами та/або складення пропозицій щодо фінансування наукових досліджень, реєстрації прав інтелектуальної власності [12].

Усе це зумовлює необхідність підвищення мотивації та пошуку інноваційних методів формування науково-дослідницької компетенції у майбутніх докторів філософії.

Уважаємо, що одним із таких шляхів є фасилітативний підхід до організації науково-дослідної роботи ад'юнктів.

Аналіз останніх досліджень. Ідеї фасилітації (допомоги, підтримки, ініціювання) знаходимо в наукових доробках вітчизняних (Б. Алмазов, Л. Виготський, A. Макаренко, О. Орлов, М. Реріх, В. Семенов, С. Смирнов, B. Сухомлинський, В. Шадриков, І. Якиманська та інші) та зарубіжних (Я. Корчак, А. Маслоу, Р. Мэй, Е. Штойєр, Л. Фестингер, Е. Фром, К. Юнг та ін.) науковців.

Вперше фасилітативний ефект - покращення індивідуального результату за рахунок присутності іншої особи - став предметом дослідження Н. Триплета.

У новому контексті дефініцію «фасилітація» розглянув Г. Олпорт, визначаючи її як зміну поведінки особистості в результаті присутності сторонніх осіб, що здійснюють ту ж саму діяльність у той же час незалежно один від одного [9].

Формулювання цілей статті. Не зважаючи на достатньо велику кількість науково-практичних напрацювань щодо визначення поняття фасилітації та його практичного використання, питання фасилітативного підходу в процесі формування дослідницької компетентності майбутніх докторів філософії в умовах аспірантури є малодослідженим, саме тому метою статті є теоретичне обґрунтування фасилітативних технологій та визначення можливості їх застосування у процесі формування дослідницької компетентності у майбутніх докторів філософії в умовах магістратури.

Виклад основного матеріалу. Дослідник К. Роджерс наголошує на тому, що в сучасному світі, для якого характерними є постійні зміни, акцент у навчальному процесі необхідно перенести з викладання на фасилітацію. Така позиція науковця зумовлена тим, що зміни в навчанні він розглядає як вияв нового мислення, як справжню освітню реформу, яку неможливо забезпечити ні шляхом удосконалення навичок і вмінь викладача, ні шляхом розробки і впровадження в навчальний процес нових експериментальних програм і сучасних технічних засобів навчання.

Погоджуємося з думкою дослідника, що дійсна реформа освіти повинна ґрунтуватися на перебудові певних особистісних установок педагога, що реалізуються в процесі його міжособистісної взаємодії [11].

Фасилітація (з англ. to facilitate) - сприяти, полегшувати, допомагати, дефініція, що використовується для позначення процесу полегшення, оптимізації діяльності однієї особи або групи за умови активної підтримки й присутності іншої.

Педагогічна фасилітація - це посилення продуктивності освіти й розвиток суб'єктів професійно-педагогічного процесу за рахунок їх особливого стилю спілкування й особистості педагога [5].

На сьогодні фасилітація розглядається як домінантна складова гуманістичних освітніх технології.

Цілком влучно з даного приводу зауважив Р. Димухаметов Рушійною силою розвитку освітнього процесу в синергетичній, андрагогічній освітній парадигмах, що реалізують концепцію фасилітації, є ситуація осяяння. Дослідник констатує, що в моменти розумового навантаження в суб'єктів навчання створюються ситуації прозріння, осяяння, біфуркації, коли незначні зусилля фасилітатора, вирішуючи протиріччя, стрибкоподібно переводять систему на інший, більш високий рівень розвитку [4, с. 17].

Фасилітація передбачає зміну позиції педагога в освітньому процесі. Організовуючи діяльність, викладач фасилітує (ініціює, управляє, спрямовує, допомагає) осягнення суб'єктами навчального процесу нового досвіду, шукає нові педагогічні технології, що передбачають активізацію пізнавальної діяльності тих, хто навчається. В іншому випадку педагог виступає в ролі інгібітора (лат. inhibere, inhibitum - стримувати, зупиняти), стримуючи й зменшуючи активність тих, хто навчається.

Дослідник В. Ледньов визначав фасилітацію як багатоаспектне явище, створивши власний алгоритм основних постулатів даного процесу, що містять особистісний аспект, формуючий вплив та відповідний результат на особистість (табл. 1).

Таблиця 1.

Основні постулати фасилітації (алгоритм B. Ледньова) [7]

Педагог-фасилітатор має створювати відповідне інтелектуальне та емоційне середовище, атмосферу психолого-педагогічної підтримки. Навчання має бути побудоване таким чином: педагог допомагає магістрам сформулювати мету й завдання, що ставляться перед групою та кожним учасником окремо, створюється невимушена атмосфера, яка стимулюватиме студентів до вирішення проблеми в умовах пошуково-дослідницької діяльності. Педагогові важливо бути самим собою, відкрито виражати свої думки і почуття, демонструвати студентам довіру та впевненість у своїх силах, можливостях та здібностях, проявляти емпатію.

Фасилітація як одна з гуманістичних освітніх технологій є стратегією навчання, за якої педагог займає позицію помічника й надає допомогу суб'єктам навчання, коли їм необхідно здійснювати самостійний пошук інформації або освоювати нові вміння та навички [3, с. 26]. Така взаємодія спрямована на розвиток потенціалу студентів і стимулювання всебічного розвитку.

Отже, фасилітація є специфічною стратегією педагогічної діяльності в гуманістичній моделі навчання.

У межах нашого дослідження фасилітацію розглядаємо як людиноцентрований підхід, що виражається у глобальній довірі до людини, притаманну їй актуалізовану тенденцію до особистісного зростання, розвитку, реалізації науково-дослідного потенціалу.

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Рис. 1. Фасилітативний підхід у процесі формування

дослідницької компетентності

На наш погляд, фасилітативний підхід може виступати фундаментом практичної складової підготовки здобувача-дослідника, що спирається на активізацію дослідницької діяльності шляхом використання фасилітативних технологій, сприяння педагогічній рефлексії у процесі здійснення науково-дослідної діяльності та здійснення педагогічного моніторингу для визначення рівня ефективності послугування зазначеними технологіями (рис. 1).

У процесі формування дослідницької компетенції нам видається важливим дотримуватися синергетичного характеру створення освітнього простору, який ми розглядаємо як концептуальну платформу принципу фасилітації.

Фасилітація - це процес, що фокусується на наступних питаннях:

Якого результату (рівня) потрібно досягти?

Хто повинен бути задіяний?

Якою є послідовність виконання завдань групою?

Як організувати ефективну комунікацію?

Як ефективно використовувати наявні ресурси?

Як забезпечити комфортне середовище для роботи учасників?

Переконані, що головною умовою в реалізації фасилітативного підходу - саморозвиток особистості здобувача, допомога у втіленні його латентних потенційних творчих здібностей у процесі формування дослідницької компетенції.

Розглянемо найбільш ефективні методи фасилітації, що сприяють розвитку дослідницьких компетенцій у майбутніх докторів філософії.

Технологія “Open Space”, “Open Space Technology” (OST) - технології відкритого простору (розроблена в середині 80-х рр. американським консультантом з організаційного розвитку Харрісоном Оуеном (Harrison Owen) [6]. Дана технологія передбачає плідну та ефективну взаємодію, посилення та удосконалення того, що вже існує: планування і дія, участь і реалізація планів. В основі технології - 4 правила: усі, хто знаходиться тут і тепер - потрібні люди; усе, що відбудеться, - це те, що повинно відбутися; будь-який час початку - це той самий час; процес завершується сам по собі. Цінність даної технології у межах нашої проблеми полягає у тому, що під час її застосування створюється відкритий простір, де майбутні доктори філософії обмінюються думками щодо власного погляду на тему дослідження кожного з учасників, надають пропозиції та здійснюють аналіз практичних напрацювань. Це сприяє підвищенню мотивації та утворенню своєрідного кола ідей у процесі взаємодії.

Технології „Інтернаціональне кафе” та «Грейп-коктейль» - технології сфокусованого неформального обговорення, відомі ще з 1995 року. Авторами даного методу є Д. Айзекс і Х. Браун. Головними умовами даного виду фасилітації є збір інформації від учасників, їх судження стосовно заданої теми; гравці повинні «увійти в роль»; фасилітатору необхідно створити відповідну атмосферу, яка сприятиме творчому зростанню та розвитку учасників [8]. Зазначена технологія є ефективною у процесі наукових пошуків, оскільки в умовах неформальної, вільної атмосфери ад'юнкти мають можливість обговорити теми своїх досліджень. При цьому дуже часто задається ігровий темп, коли деякі учасники беруть на себе роль рецензентів.

Динамічна фасилітація - трансформаційний підхід до групової фасилітації, одним із перших представників якого вважають Д. Рафа. Метод полягає в тому, що на початку обговорення проблеми учасники, не говорячи жодного слова, розходяться по аудиторії відповідним чином, зображуючи своє ставлення до питання, яке було поставлене фасилітатором. Цей вид технології активно застосовується в академічній підготовці майбутніх докторів філософії в процесі вивчення таких дисциплін як «Професійно-педагогічна комунікація», «Тренінг комунікативності й особистісного розвитку». Перед учасниками ставиться проблема дослідницького характеру, в ході обговорення якої вони можуть вільно пересуватися та виявляти своє бачення.

Graphic facilitation - (графічна фасилітація) відома як візуальне мислення, графічний запис, групова графіка, карти історій. Карти, що створюються з використанням зазначеної технології, допомагають учасникам краще усвідомити реальність, накреслити стратегію та план досягнення успіху. Використання графічної фасилітації потрібне для того, щоб допомогти групі знайти найбільш креативне вирішення проблеми, сформулювати чіткі цілі, спланувати найбільш швидкий шлях їх реалізації. Графічна фасилітація полягає у візуалізації ідей на папері за допомогою використання слів та ілюстрацій, покращує мисленнєвий процес, змінюючи традиційне лінійне мислення на креативне. Ад'юнктам пропонується певна проблема (найчастіше за темою їхнього дослідження) і рекомендується за допомогою графічних записів зобразити шляхи або етапи її вирішення; учасники передають аркуш зі своєю темою по колу, доки їх графічна карта не повернеться до автора.

Appreciative Inquiry („парадигма позитивних змін”) - технологія планування майбутнього проекту, заснована на позитивному підході. Замість традиційного вивчення проблеми фокус уваги переноситься на вивчення позитивного досвіду - розвиток відбувається за рахунок роботи над „слабкими місцями”, за рахунок посилення успіху.

Технологія складається з чотирьох основних етапів: (англ. - 4D):

Discovery - відкриття (пошук джерела енергії, аналіз успіхів);

Dream - мрія (формулювання можливостей);

Design - модель (моделювання ідеальної ситуації, заснованої на позитивній оцінці);

Destiny - маршрут (планування шляху до майбутнього, взяття відповідальності). Послуговуємося даною технологією в процесі творчих зустрічей та роботи над текстами тез конференцій чи наукових статей, творчим проектом у рамках навчальної дисципліни «Виконання проекту».

Технология Scamper (з англ. означає «пробіжка» або «швидкий біг») - методика креативності, запропонована Р. Еберле в 1997 році. SCAMPER -- це абревіатура, де кожна літера визначає певний метод: S -- Substitute (замінити); C -- Combine (комбінувати); A -- Adapt (адаптувати); M -- Modify/Magnify (модифікувати, збільшувати); P -- Put to Other Uses (для іншої мети, запропонувати інший спосіб застосування); E -- Eliminate (прибрати, виключити або звести до мінімуму); R -- Rearrange (or Reverse) (переставити, перевернути, змінити порядок).

Основна сутність роботи за даною технологією в процесі формування дослідницької компетенції полягає у тому, що перед ад'юнктами ставиться чітке питання, на яке необхідно знайти відповідь у кожній категорії. У буквальному розумінні зазначений метод допомагає здійснити «пробіжку» по заданій проблемі за допомогою питань, що допомагають модифікувати вже існуюче.

Метод шести капеюхів («Six Thinking Hats») - один із найбільш дієвих прийомів в організації мислення, запропонований англійським письменником, психологом та фахівцем у сфері творчого мислення Е. де Боно.

Даний метод дозволяє розвинути гнучкість розуму, креативність, слугує ефективним засобом подолання творчої кризи, сприяє правильному прийняттю рішень та більш точному співвіднесенню свого образу мислення з поставленими цілями та завданнями, що є дуже актуальним у процесі формування дослідницької компетенції у майбутніх докторів філософії.

Білий капелюх мислення - це режим фокусування уваги на всій інформації, якою володіють учасники: факти, цифри; окрім тих даних, які вони мають, «надягаючи білий капелюх», важливо зосередитись на додатковій інформації, якої не вистачає для реалізації цілей та вирішення завдань, поміркувати, де її можна знайти.

Червоний - капелюх емоцій, почуттів та інтуїції, на даному етапі висловлюються всі інтуїтивні здогадки. Здобувачі діляться емоціями, що виникають у процесі пошуку відповіді. У процесі відкритого обговорення учасники повинні бути чесними як по відношенню до себе, так і відносно оточуючих.

Жовтий - капелюх позитиву. Надягаючи його учасники повинні міркувати над передбачуваними перевагами, що дає вирішення питання або навіть ідею. Навіть якщо ця думка здається на перший погляд неперспективною, важливо опрацювати саме цей оптимістичний бік і намагатися виявити приховані позитивні ресурси.

Чорний капелюх - повна протилежність жовтому: на розум повинні приходити виключно критичні оцінки ситуації (учасникам необхідно проявляти обережність, звернути увагу на можливі ризики і недоліки, увімкнути режим пошуку підводних каменів).

Зелений - капелюх творчості та креативності, пошук альтернатив та змін. Учасники мають розкривати всі можливі варіації, генерувати нові ідеї, модифікувати вже існуючі й придивлятися до чужих напрацювань, навіть якщо вони нестандартні та провокаційні, шукати будь-яку альтернативу.

Синій - шостий капелюх мислення, який на відміну від попередніх призначений для управління процесом реалізації ідей та роботи над розв'язанням задач, а не для оцінки пропозицій. Використання синього капелюха перед приміркою всіх інших - це визначення того, що належить зробити, тобто формулювання цілей, в кінці - підведення підсумків і обговорення користі та ефективності методу [10].

Така технологія, на наш погляд, є ефективним засобом реалізації творчих потенційних можливостей кожного з учасників, оскільки дозволяє поглянути на одну і ту саму проблему з декількох позицій одночасно. Найбільш широкого використання дана технологія набуває під час засідань «Клубу аспірантів»

Метод "635" (достатньо формалізована варіація відомого методу „Мозковий штурм”) передбачає таку регламентацію роботи експертної команди: група складається з 6 осіб, кожна з якої протягом 5 хвилин повинна висунути три пропозиції або гіпотези стосовно певного аспекту завдання, що треба вирішити в процесі ситуативного аналізу. Ідеї кожного з експертів заносяться в спеціальні формуляри, що передаються по колу. Після розгляду всіх аспектів поставленого завдання й висловлювання кожного з експертів, відбувається обговорення, оцінка рішень та вибір найбільш оптимального або правильного варіанту. Такий метод є дуже цінним у процесі формування дослідницької компетентності, оскільки за відносно короткий проміжок часу можна отримати велику кількість інформації. Майбутні доктори філософії виступають у ролі експертів. Серед учасників обирається 6 осіб, які повинні протягом 5 хвили у відповідному формулярі (таблиця 1) внести пропозиції щодо шляхів вирішення означеної проблеми, після чого розглядаються всі вказані варіанти та обираються найбільш оптимальні.

Таблиця 2. Приклад формуляру

Класичний мозковий штурм (мозкова атака) - метод роботи групи, згідно з яким головною метою є знаходження нових альтернативних варіантів вирішення проблемних ситуацій, які можна розподілити на три основні характерні типи: аналітичні чи причинні (яка причина невдачі?); синтетичні (як забезпечити ефективну і достатню реалізацію ідеї?); проблеми вибору (яка ідея є найбільш ґрунтовною та оптимальною?). У межах окресленої проблеми використовуємо даний метод, послуговуючись моделлю класичного мозкового штурму (рис. 2) у процесі вивчення навчальної дисципліни «Психологія вищої школи». Даючи ад'юнктам різноманітні тематичні питання з даного курсу, формуємо у них елементи пошуково-дослідницької компетенції, оскільки даний метод передбачає активне занурення майбутніх докторів філософії у творчий процес як на індивідуальній, так і груповій стадіях і змушує до активізації креативного мислення.

Рис. 2. Модель класичного мозкового штурму

Mind Mapping („створення карт розуму”, „інтелект-карти”, „ментальні карти”) - методика, розробником якої є Тоні Б'юзен, що дозволяє структурувати мисленнєвий процес та стимулювати покрокове мислення. Вагомою перевагою застосування даного методу є його універсальність. В основу методу покладено процес радіального мислення: є основна проблема, від якої, як від стовбура, розгалужуються різноманітні ідеї, пов'язані з нею.

Ментальна карта повинна бути максимально образною, доповненою кольоровими ілюстраціями. Послуговуючись даним методом, використовуємо ще й елементи арт-педагогіки (зокрема, метафоричні асоціативні карти), що, у свою чергу, сприяє підвищеню рівня креативного мислення, творчої продуктивності, оскільки осмислення ситуації відбувається завдяки підказкам підсвідомості. Схематичне зображення проблеми дозволяє за короткий проміжок часу визначити основні структурні елементи питання, що розглядається, та можливі шляхи його вирішення.

Метод Делфі (інші назви: «Делфійський метод», «Метод делфійського оракула») з'явився в 1950-1960 роки в США для дослідження військово-стратегічних і військово-технічних проблем. Розроблено корпорацією RAND, авторами є О. Хелмер, Т. Гордон, Н. Долкім. Метод Делфі постає як процедура досягнення достовірного консенсусу думок групи експертів. Даний метод активно використовується нами у процесі роботи над проблемою наукового дослідження та передбачає залучення науковців, фахівців певної сфери у якості незалежних експертів, які можуть надати корисні ідеї та рекомендації, а також оцінити ефективність обраного напряму дослідження ад'юнкта.

Стратегія Уолта Діснея полягає в тому, що передумовою вирішення складних творчих завдань є не лише уміння генерувати нові ідеї, але і усвідомлювати, аналізувати їх. Даний метод заснований на трьохтактному мисленні, що містить три погляди на проблему, що, водночас, є і трьома етапами її вирішення:

перший погляд - погляд мрійника, що генерує різноманітні, нерідко фантастичні ідеї; мрійник не має ніяких обмежень і перешкод; йому дозволяється жонглювати ідеями, не сприймати проблему серйозно;

другий - погляд реаліста - людини справи, яка точно знає, що треба робити і завжди може із багатьох пропозицій обрати ті, які можливо реалізувати в умовах даної реальності; кожну ідею мрійник намагається примінити до розв'язання проблеми;

третій погляд - погляд критика, головним завданням якого є попередити можливі труднощі й помилки, пов'язані з втіленням у життя ідей мрійника; він має передбачити всі „підводні камені” на шляху реалізації рішень, побачити всі небезпечні моменти, відчути загрозу [13]. Цей метод застосовуємо з метою активізації творчого мислення та здатності до креативного пошуку у процесі вивчення дисципліни «Тренінг комунікативності й особистісного розвитку».

Метод «Складання кластера». Дефініція «кластер» походить з англійської мови (cluster - «пучок, рій, скупчення») - це окреслення смислових одиниць тексту та їх графічне оформлення у вигляді схеми (інфографіки) [14, с. 8]. Кластер охоплює основні слова, ідеї, подані в логічній послідовності текстових об'єктів, що створюють цілісну й наочну картину; це графічна організація інформаційного матеріалу, що демонструє смислове поле певного поняття, проблеми. Ад'юнкти записують посередині аркуша паперу поняття або висловлювання, а від нього малюють стрілки-промені або пелюстки - великі смислові одиниці, від яких можуть відходити дрібніші. Кластер є відображенням нелінійної форми мислення.

Зазначений метод дає змогу представити значний обсяг інформації у структурованому і систематизованому вигляді. До основних переваг послугування цим методом у процесі формування дослідницької компетентності в майбутніх докторів філософії відносимо наступні: за допомогою кластерів формуються й розвиваються вміння ставити запитання; виокремлювати основне; переходити від незначних фактів до загальних висновків; встановлювати причинно-наслідкові зв'язки й робити узагальнення; порівнювати, аналізувати та проводити аналогії; творчо опрацьовувати інформацію, уникати стереотипного мислення; охоплювати значний обсяг інформації; залучати всіх учасників до процесу; розвивати системне мислення, формувати власні судження на основі спостережень, досвіду, отриманих знань; догматичне мислення перетворювати на критичне.

Webquest (освітній веб-квест) - проблемне завдання з елементами рольової гри, для виконання якого використовуються інформаційні ресурси Інтернету. Розробником веб-квесту є Bernie Dodge, професор освітніх технологій університету Сан-Дієго (США).

Веб-квест - це сайт в Інтернеті, з яким працюють суб'єкти навчання, вирішуючи навчальну задачу або проблему пошукового характеру. Особливістю застосування даного методу є те, що частина або вся інформація для самостійної чи групової роботи розміщена на різноманітних веб-сайтах [2].

Автором визначені такі завдання для веб-квестів : переказ (демонстрація розуміння теми на основі представлення матеріалів з різних джерел у новому форматі: створення презентації, плакату тощо); планування й проектування (розробка плану чи проекту на основі заданих умов); самопізнання (будь-які аспекти дослідження особистості); компіляція (трансформація формату інформації, отриманої з різних джерел); творче завдання (творча робота в певному жанрі - написання есе, створення відеоролика тощо); аналітична задача (пошук і систематизація інформації); наукове дослідження (вивчення різних явищ, відкриттів, фактів на основі унікальних он-лайн джерел [1].

Вагомим у контексті формування дослідницької компетентності в процесі роботи з веб-квестом є те, що результатом має бути публікація робіт студентів у вигляді веб-сторінок чи веб-сайтів (локально або в мережі Інтернет). Такий підхід до організації науково-дослідної роботи майбутніх докторів філософії дозволяє створити невимушену атмосферу творчої співпраці.

Метод «П'ять "чому"?» є ефективним інструментом для аналізу проблем і з'ясування першопричин. Метод розробив у 40-х роках XX ст. керівник компанії Тоуоtа Сакіші Тойода [9, с. 9]. Завдання фасилітатора - ставити запитання «чому виникла така ситуація?» доти, поки не дізнаєтеся суті. Його доцільно застосовувати, коли справжня причина проблеми є незрозумілою й для її вирішення недостатньо ресурсів для детального дослідження й статистичного аналізу. До того ж важливо не знайти винного, як прийнято в традиційному розумінні, коли в кожній проблемі є конкретна людина та ім'я, а зокрема виявити системну причину. Назва методу пояснюється кількістю запитань, які потрібно поставити. Число «п'ять» обрано з огляду на те, що такої кількості зазвичай достатньо для з'ясування суті та джерела проблеми. Незважаючи на те що метод називається «П'ять "чому"?», для пошуку причин кожної конкретної невідповідності може ставитися і менше, і більше запитань.

Застосовуючи метод «П'ять "чому"?» у процесі формування дослідницької компетентності можна вибудувати «дерево причин», оскільки під час відповіді на поставлене запитання можливе виникнення кількох варіантів (наприклад, чому дана проблема дослідження є актуальною).

Метод «Fishbone» («Риб'ячий скелет») називають ще діаграмою Ісікави, на честь одного з найвідоміших японських теоретиків менеджменту професора Каору Ісікави. Це графічний спосіб дослідження найістотніших причинно-наслідкових взаємозв'язків між чинниками й наслідками в досліджуваній ситуації або проблемі [14, с. 11-12].

Суть методу - це ключ до вирішення проблем, що виникають. Діаграма дає змогу в простій та доступній формі систематизувати всі потенційні причини розглянутих проблем, виокремити найважливіші та провести пошук першопричини за рівнями. Діаграма Ісікава стимулює творче мислення та допомагає представити взаємозв'язок між причинами й зіставити їх відносну важливість. Така модель постановки й вирішення питання дає змогу описати та спробувати вирішити коло проблем (поле проблем). Учасникам пропонують інформацію (текст, відеофільм, лекцію) проблемного змісту і схему Fishbone для систематизації цього матеріалу (у формі скелета риби). На верхній «кісточці» записують формулювання проблеми, а на нижній - факти, які засвідчують, що ця проблема існує. Робота (дослідження) може проводитися індивідуально або в групах. Важливим етапом є презентація заповненої схеми, яка продемонструє взаємозв'язок проблем, їх комплексний характер. Хід подальшої роботи визначає педагог, це може бути вихід на подальше дослідження або спроба вирішити описані проблеми. Метод дає змогу зробити «прив'язку» проблем до потенційних причин помилок і відобразити цей зв'язок графічно. Даний метод доречно застосовувати в різних дослідженнях та діяльності пошукового характеру. Він дає можливість виявити основні взаємозв'язки між різними чинниками та краще зрозуміти досліджуване явище. Результат процесу залежить від багатьох чинників, між якими існують відносини типу «причина -- наслідок (результат)». Діаграма причин і наслідків -- це засіб, що дає змогу виявити ці відносини в простій і доступній формі. Причинно-наслідкова діаграма -- це інструмент, що дає змогу виявити найважливіші чинники (причини), що впливають на остаточний результат (наслідок). Досліджувана проблема -- це «голова риб'ячого скелета». «Хребет» умовно зображено у вигляді прямої горизонтальної стрілки, «кістки» -- причини, зображено похилими стрілками. Для кожної групи пропонують додаткові «кістки», які представляють окремі причини, а до тих, у свою чергу, «підлаштовуються» свої підпричини. У результаті виходить розгалужене дерево, що пов'язує причини виникнення невідповідності, що знаходяться на різному рівні деталізації. Отже, можна знайти первинні причини, усунення яких найсуттєвіше вплине на вирішення проблеми. Послугування даним методом передбачене як під час вивчення окремих дисциплін в умовах аспірантури, так і під час самостійної роботи майбутніх докторів філософії.

Розглянуті вище методи фасилітації є інтерактивною стратегією навчання у виші, оскільки спрямовані, перш за все, на підвищення власної активності особистості, формування стійкої процесуальної мотивації до науково-дослідної діяльності.

Висновки. Таким чином, майбутні доктори філософії, орієнтовані на здійснення дослідницької діяльності, повинні володіти здібностями щодо реалізації інтелектуального та креативного потенціалів у професійній сфері як в комфортних умовах, так і в умовах психологічного напруження, недостачі часу, ресурсів; уміннями організувати творчу діяльність як самостійно, так і у колективі в процесі розв'язання творчих професійних задач.

Розвиток дослідницької компетентності особистості майбутнього доктора філософії повинен розглядатися як цілеспрямований процес розвитку творчих здібностей з урахуванням неповторної індивідуальності кожного, забезпеченні професійного зростання й вихід на евристичний або креативний рівень інтелектуальної активності через створення такого освітнього середовища, в умовах якого максимально використовуються й розвиваються дослідницькі здібності. Таким, на наш погляд, може бути навчальне середовище, побудоване на доброзичливому ставленні до особистості кожного здобувача, орієнтованим на використання методів фасилітації, які є ефективним інструментом у процесі формування дослідницької компетентності.

Список використаних джерел

Брэббс Ф. Web-квест - Новая технология работы с информационными интернет-ресурсами [Текст]. / Перевод О. Корчажкиной // Учительская газета, №19 - 12 мая 2009 года.

Быховский Я.С. Образовательные веб-квесты / Я.С. Быховский // Материалы IX конференции-выставки «Информационные технологии в образовании», Москва 9-12 ноября 1999 г. [Электронный ресурс]: http://www.ito.su/1999/index.html.

Гуманитарные образовательные технологии в вузе [Текст]: методическое пособие. / О.В. Акулова, А.А. Ахаян, Е.Н. Глубокова и др. / Под ред. С.А. Гончарова. - СПб.: Изд-во РГПУ им. Герцена, 2007.

Димухаметов Р.С. Обновление научных основ педагогики повышения квалификации: Принцип фасилитации [Текст]. / Р.С. Димухаметов. - Алматы: МОиН РК, РИПКСО, Центр пед. исслед. РИПКСО, 2005.

Зеер Э.Ф. Личностно ориентированные технологии профессионального образования // Повышение академического уровня учебных заведений на основе новых образовательных технологий: Тез. докл. 6-й наун.-прак. конф., 7-11 дек. 1998 г. - Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. проф.-пед. ун-та, 1998. - С. 106-108.

Лабода С.Технология “Open Space”,или Чудеса кофе_паузы в “открытом пространстве” / [Электронный ресурс] -Режим доступа: http://adukatar.net/wp-content/uploads/2009/12/5_Pages_18-23.pdf

Леднев В.С. Понятийно-терминологические проблемы педагогики. - В кн.: В кн.: Понятийный аппарат педагогики и образования: Сб. научн. тр. / Отв. ред. Е.В. Ткаченко. - Вып. 2. - Екатеринбург, 1996. - 340 с.

Луговцова А. Всемирное кафе: маленькие беседы с большим смыслом. [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://adukatar.net/wp-content/uploads/2011/07/19.

Мартенс Р. Социальная психология и спорт. М.: Физкультура и спорт, 1979. - 176 с.

Метод шести шляп мышления Эдварда Де Боно [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://constructorus.ru/uspex/metod-shesti-shlyap-myshleniya-edvarda-de-bono.html

Орлов А.Б., Роджерс К. Современный гуманизм. // Вестник МГУ. - № 2. - С. 55-58.

Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах) Постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 р. № 261 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/261-2016-п (дата звернення: 21.02.18).

Техника: Стратегия Уолта Диснея [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://trenings.ru/entsiklopediya-nlp/tekhniki/465-tekhnika-strategiya-uolta-disneya.html

Харченко Н.В. Креативна педагогіка. Київ: Вид. група «Шкільний світ», 207. - 96 с.

Размещено на Allbest.ru