Особистісно-орієнтовані технології навчання професійно-педагогічній комунікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особистісно-орієнтовані технології навчання професійно-педагогічній комунікації

Корінні зміни у житті України, орієнтація її на інтеграцію з європейськими країнами та інтернаціональний характер ділових стосунків у різних сферах діяльності людини актуалізують проблему модернізації професійної підготовки у вищій педагогічній школі. Реалізація актуальних завдань Державної національної програми “Освіта: Україна ХХІ століття”, програми “Вчитель”, Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті вимагають становлення вчителя, який вміє встановлювати різноманітні комунікативні зв'язки, усвідомлює свою професійну відповідальність, є суб'єктом особистісного й професійного зростання, який вміє самостійно добувати інформацію, аналізувати і використовувати її у своїй практичній комунікативній діяльності, впевненого у власних можливостях щодо організації комунікації з різними людьми, спроможного імпровізувати, готового до будь-яких змін; вчителя, що реально оцінює будь-яку комунікативну ситуацію і те, що відбувається навколо неї, сміливо дивиться у майбутнє, володіючи умінням керувати комунікативним розвитком учнів.

Динамічність соціально-економічних і духовних процесів, що протікають на тлі науково-технічної, інформаційної революції в усьому світі призводить до того, що вчителю приходиться безпосередньо спілкуватися з різними за фахом людьми, використовуючи вербальні та невербальні засоби комунікації, вступати в опосередкований комп'ютерними засобами комунікації діалог з віртуальними партнерами, здійснювати пошук необхідної інформації у всесвітній мережі Інтернет. У зв'язку з цим у навчально-виховному процесі вузів активізуються дослідження з вивчення особливостей підготовки майбутніх фахівців, здатних до вирішення сучасних проблем комунікації (А.М. Алексюк, С.І. Архангельский, Н.М .Боритко, С.М. Броннікова, І.М. Богданова, І.М. Гапійчук, Л.О. Гапоненко, О.О. Грейліх, В.М. Гриньова, В.О.Зінкевічус, І.А.Зязюн, В.А .Кан-Калік, А.Й. Капська, Н.В. Морзе, В.Г. Пасинок, Л.І. Рувинський, А.В. Фурман, Р.І. Хмелюк та ін.). Проте науковці не виявили однозначних поглядів і не досягли згоди у вирішенні питання щодо технологічного забезпечення підготовки майбутніх учителів до здійснення педагогічної комунікації. Нами не знайдено загальновідомих і загальновизнаних технологій, які б гарантували досягнення поставлених цілей у підготовці майбутніх учителів до професійно-педагогічної комунікації, що змусило нас до створення комплексу, презентації якого й присвячена стаття.

Дана стаття спрямована на вирішення завдань: розкриття сутності апробованого на практиці комплексу особистісно-орієнтованих технологій навчання студентів професійно-педагогічній комунікації; обґрунтування його складових.

В основу процесу підготовки майбутнього вчителя до професійно-педагогічної комунікації (системи безпосередніх чи опосередкованих комунікативних зв'язків та взаємодій педагога, спрямованих на взаємообмін інформацією, моделювання та управління процесом комунікації, регуляцію педагогічних відносин, що здійснюється за допомогою вербальних та невербальних засобів, засобів комп'ютерної комунікації з метою досягнення взаєморозуміння) нами покладено особистісно-орієнтовані технології навчання. І.П.Підласий так охарактеризував основні риси даної технології: „Вона увібрала в себе визначні досягнення ринкового демократичного способу життя і новітні здобутки педагогіки: 1) пошанування демократичних свобод громадян, насамперед права на вільний вибір освіти; 2) тривалий досвід функціонування освіти в ринкових умовах, що привело до її повної переорієнтації на задоволення потреб громадян; 3) поширення ідей гуманізації освіти, коли людина визнається вищою цінністю; 4) забезпечення реальної можливості повного задоволення потреб кожної людини у відповідності з її намірами, цілями, життєвою стратегією” [2, 110-111]. І хоча автор її називає „поблажливою”, „більш ощадливою, енергозберігаючою для учителів і учнів”, але „найменш продуктивною” [2, 98] серед технологій, що він аналізує, для нас найвагомішими є такі її характеристики: концентрація на особистості (Person Centered Approach, К.Роджерс), індивідуалізація процесу навчання, створення сприятливих умов для розвитку нахилів і здібностей кожного, хто навчається, комфортність навчальної діяльності, справедливість у діях педагогів, віра в студента, його сили і можливості, духовне спілкування з майбутніми фахівцями, створення умов для самореалізації особистості у процесі взаємодії з іншими.

Як відзначає Т.В.Іванова, особистісно-орієнтовані технології навчання передбачають перетворення суперпозиції викладача і субординізованої позиції студента в індивідуально-рівноправні позиції. Персоналізація та діалогізація освітнього процесу вимагають адекватного включення у цей процес особистісного досвіду (почуттів, переживань, емоцій, відповідних їм дій і вчинків) суб'єктів комунікації, спираються на застосування системи форм співробітництва. При їхньому впровадженні має дотримуватися певна послідовність, динаміка: від максимальної допомоги педагога студентам під час вирішення навчальних завдань до поступового зростання їхньої власної активності до повної саморегуляції в навчанні і появі відносин партнерства між ними. Перебудова форм співробітництва, пов'язана зі зміною позицій педагога і студента, „призводить до можливості самозміни суб'єкта навчання, що самостійно прокладає собі шляхи саморозвитку” [1, 90].

До особистісно-орієнтованих технологій навчання професійно-педагогічній комунікації ми відносимо сукупність способів, прийомів та засобів комунікативної діяльності у системах „викладач-студент”, „студент-студент”, „викладач-комп'ютер-студент”, „студент-комп'ютер” спрямованих на формування в майбутніх учителів ціннісного ставлення до професійно-педагогічної комунікації, розвиток комунікативних умінь і гарантують успішну їх самореалізацію у подальшій професійній діяльності. Дані технології спрямовані на оволодіння майбутніми учителями знаннями теоретичних основ професійно-педагогічної комунікації, комунікативними уміннями й навичками, розкриття та узгодження зі змістом освіти суб'єктивного комунікативного досвіду, стимулювання до самовдосконалення.

Впровадження особистісно-орієнтованих технологій навчання передбачає: зміну форми комунікації у навчально-виховному процесі (з викладацького монологу (однобічна комунікація) до багатопозиційного навчання у формі полілогу, де відсутня строга полярність і концентрація на точці зору викладача, що дозволяє будувати систему взаємин, у якій всі елементи процесу взаємодії більш мобільні, відкриті й активні (багатобічна комунікація); реалізацію у навчальному процесі механізму взаємообміну між викладачами й студентами педагогічно-рольовими функціями (діалогічна взаємодія, спільне визначення мети діяльності, створення ситуацій вільного вибору, взаємооцінювання, пошук і репрезентація навчального матеріалу), який сприяє “введенню” у поле самосвідомості студента професійно-рольових установок “Я - майбутній учитель”, “Я - вчитель-практикант”, “Я - хороший - майбутній вчитель” тощо.

До складу комплексу особистісно-орієнтованих технологій навчання професійно-педагогічної комунікації увійшли ігрові технології (ділові, рольові, ситуаційно-рольові, інтерактивні й симуляційні ігри). Ефективність ігрових технологій обумовлена тим, що гра імітує реальну діяльність вчителя в тих чи інших штучно відтворених заданих педагогічних ситуаціях. Загальновідомо, що будь яка діяльність педагога передбачає комунікацію. Таким чином, програючи різноманітні ситуації практичної діяльності вчителя, студенти здобувають необхідний комунікативний досвід, виробляють стратегії комунікативної поведінки.

При структуруванні інформації у формі завдань-ролей враховувалось: наявність в студентів характерних для професійно спрямованої мови типів висловлювань; норми педагогічного етикету; емоційна забарвленість висловлювань, що передають ставлення гравців до інформації та особистості гравців; використання синонімічних висловлювань як альтернативних мовних засобів; поєднання вербальних та невербальних засобів комунікації для встановлення комунікативної взаємодії гравців. Обравши певну роль, студенти отримували не заданий шаблон поведінки, а “шкалу можливостей”, яка істотно розширюється й оптимізується завдяки оволодінню комунікативними знаннями, уміннями й навичками, безперервне накопичення комунікативного досвіду і закріплення його як обмежену кількість прийомів комунікативної поведінки. У процесі багаторазового повторення цих прийомів, студенти формують стратегії їх використання у різноманітних комунікативних ситуаціях, індивідуальний стиль комунікації. Експериментальна робота виявила неоднакову успішність ігрових технологій у навчанні різних за фахом студентів.

Використання тренінгів обумовлено їх можливостями щодо: формування навичок міжособистісної взаємодії, розвитку рефлексивних здібностей, зміні стереотипів, що заважають особистості справлятися з нестандартними ситуаціями професійної діяльності, можливості самореалізації у спілкуванні.

Рис. 1. Комплекс особистісно-орієнтованих технологій навчання професійно-педагогічній комунікації

Ефективною формою виявився розроблений та апробований авторський тренінг комунікативних умінь, спрямований на допомогу студентам в усвідомленні власних недоліків у розвитку вербальних та невербальних умінь, виявленні та оцінці потенційних можливостей, реалізації отриманих знань на практиці. Тренінг включає різноманітні методи роботи: аналітичні вправи, психотренінги, експертну роботу, рефлексію власної комунікативної діяльності, що стимулює бажання студентів до самовдосконалення.

Реальний обсяг накопиченого тезаурусу студентів, уміння аргументувати власну думку, аналізувати дії учителів з позицій продуктивності й ефективності педагогічної комунікації, знаходити й обґрунтовувати лінії поведінки у педагогічній комунікації, рівень усвідомлення протиріч між невербальним виразом суб'єктів комунікації та їх психологічним змістом, уміння надавати комунікативний смисл невербальним проявам студентів та викладачів фіксувався в процесі виконання завдань на моделювання педагогічних ситуацій (спостереження здійснюється за певною схемою, оцінка - за відповідними критеріями) та аналіз комунікативних ситуацій (колективних, групових, дидактичних).

Основними діалогічно-дискусійними технологіями навчання студентів професійно-педагогічній комунікації нами обрано: діалог (безпосередній та опосередкований), диспут, дискусію, „мозкову атаку”, розмовну „буз” групу, есе. Їх впровадження перетворює навчальний процес на співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де студент і викладач є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Володіння технологією організації діалогу, створення „діалогічного простору” є умовою ефективності реалізації технологій.

Для навчання студентів веденню опосередкованого діалогу передбачено використання програм обміну повідомленнями в режимі реального часу, що дозволяють реалізувати взаємодію за схемами „студент-комп'ютер-студент”, „студент - комп'ютер - (студенти + викладач)”. Інтенсивність опосередкованого діалогу між суб'єктами навчального процесу детермінована засобами комп'ютерної комунікації.

Доцільним виявилося застосування диспуту, дискусій (“круглий стіл”, “засідання експертної групи”, “форум”, “симпозіум”, “дебати”, “судове засідання”, „розмовні („буз”) групи”). Результати впровадження технологій - зміни у характері взаємодії між студентами, викладачем та студентами: формування орієнтації на врахування емоційного стану партнера по взаємодії, створення сприятливої емоційної атмосфери, активізація ствердження студентом власного “Я”; позитивна динаміка рівня сформованості комунікативних умінь

Збагачення класичної лекції нетрадиційними прийомами, які активізують діяльність майбутніх фахівців дозволило впровадити лекцію-бесіду (діалог), лекцію-дискусію, проблемну лекцію, лекцію-консультацію, лекцію-удвох. Особлива увага приділялася лекції-аналізу конкретної педагогічної ситуації, яка розглядається як технологія вирішення ціннісно-смислових проблем, проблемних ситуацій ціннісно-смислових конфліктів об'єктивної й суб'єктивної реальності, комунікативно-рефлексивних задач-ситуацій, ситуацій, зміст яких самостійно підібраний студентами (в основі - метод “Case-study” - метод комплексного вивчення явища).

З метою формування в студентів умінь писемного мовлення виділено: творчі письмові завдання (есе), виконання письмових завдань. Впроваджено технології індивідуальної підтримки, що реалізуються через створення ситуації успіху та передбачає підбір здвоєних завдань, заохочення проміжних дій, диференційовану допомогу.

Для формування в студентів ціннісного ставлення до професійно-педагогічної комунікації використовувалися методи емоційно-морального стимулювання, зацікавлення, створення ситуацій новизни у навчанні, емоційного сплеску та заохочення, які сприяють збудженню й стимулюванню внутрішньої енергії студентів. Було встановлено, що впровадження даних методів дає можливість студентам побачити не лише себе, а й запроектувати шлях, яким можна прийти до успіху. Максималізуючи успіх і мінімалізуючи невдачі, студенти уникають неадекватної комунікативної поведінки, емоційних зривів.

Особливе значення приділено самостійній роботі (зокрема в умовах використання нових інформаційних технологій) та вправлянню студентів. Самостійна робота включає завдання: робота за інструкцією (закріплення дій відбувається за рахунок багаторазового їх повторення); серія самостійних завдань за модулями курсу; завдання на самостійне виділення системи орієнтирів у кожному конкретному випадку (орієнтири представлені в узагальненому вигляді, мають повний склад і виділені об'єктом самостійно); завдання на формування комунікативних дій, незалежних від конкретного змісту предмета.

Завдання відповідають трьом рівням складності: репродуктивному - відтворення теоретичних знань (підготуватись до мікровиступу за визначеною темою; підготуватись до мікровикладання (метод розповідь) за певною темою; скласти програму комунікативної підготовки до першого уроку в школі; провести спостереження (якщо потрібно дослідну бесіду) за дитиною молодшого шкільного віку для діагностики труднощів у спілкуванні з однолітками (дорослими) та ін., пошуково-творчому - дозволяє використовувати набуті знання у практиці, нестандартних ситуаціях та професійній діяльності (розробити і провести міні-лекцію для підлітків з проблеми труднощів у спілкуванні, забезпечити засоби зворотного комунікативного зв'язку; провести спостереження з метою виявлення індивідуальних особливостей педагогічного спілкування вчителя середніх класів, проаналізувати логіку поведінки вчителя, виявити стиль спілкування і його відповідність віку дітей), дослідницько-творчому - дає можливість творчої діяльності, аналітичного підходу до набутих знань, умінь та навичок; інформація проходить ряд перетворень, набуваючи форму понять, між якими формуються логічні зв'язки, що зумовлює розумовий пошук відповідної поведінки або дії (опишіть особливості індивідуального комунікативного стилю улюбленого вами вчителя. Чи вплинули на вас стосунки з учителями (чи одним з них); підготуйте виступ, використовуючи риторичні прийоми та ін. Оцінювання якості виконання завдань здійснювалося за відповідними критеріями.

Передбачено виконання різноманітних вправ за технологією: мета, зміст, умови, порядок дій та їх результат. Нами розроблено й впровадження цілісну систему вправ (за принципом від простого до складного): комунікативні, що відтворюють реальний процес комунікації (тренувальні, елементарно комбіновані, комбіновані, творчі); вправи, спрямовані на практичне оволодіння процедурою й „технологією” комунікації на основі відпрацювання її найважливіших елементів; вправи на оволодіння процесом комунікації в заданій педагогічній ситуації; ситуаційні вправи (на прийняття рішення); комунікативно-організаційні вправи; вправи фахівців з театральної педагогіки; пошукові вправи (розроблено зміст, технологію спрямованого та контекстного пошуку даних (пошук фахової (психолого-педагогічної) інформації за допомогою пошукових серверів, робота з сайтами бібліотек та ін.), інструктивні матеріали для їх виконання). Виконання вправ передбачає групові й індивідуальні форми навчання.

Комплекс особистісно-орієнтованих технологій у нашому дослідженні передбачає їх органічне поєднання з діагностичними процедурами з метою вибору їх оптимального поєднання для студентів кожної групи, виявлення прогалин у формуванні певних умінь та їх усунення.

Порівняльний аналіз зазначених технологій, проведений вчителями шкіл Дніпропетровської області (225 осіб) (прослухали цикл лекцій „Технології навчання педагогічній комунікації” (8 год.), стали учасниками практичних занять (10 год.)) та викладачами ДНУ (127 осіб) (учасники постійно діючого тренінгу), виявив позитивну динаміку змін думок респондентів щодо оцінки ефективності перелічених технологій. Порівняння ефективності різних технологій змушує віддати перевагу мікрогруповим та індивідуальним технологіям. Їхня незаперечлива перевага - можливість швидко і оперативно змінювати педагогічну тактику при зміні умов.

Підсумовуючи, слід зазначити, що розроблений нами комплекс особистісно-орієнтованих технологій навчання професійно-педагогічної комунікації може бути реалізовано у повному обсязі або частково під час проведення семінарських та лабораторно-практичних занять з дисциплін психолого-педагогічного та фахового спрямування.

Література

професійний педагогічний комунікація

1. Іванова Т.В. Культурологічний підхід до формування педагогічної майстерності //Педагогічна майстерність у закладах професійної освіти: Монографія. - К., 2003. - С.83-95.

2. Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології. Інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти. - К.: Видавничий Дім „Слово”, 2004. - 616с.

Размещено на Allbest.ru