Компонентно-структурний аналіз феномену "конкурентоздатність фахівця"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Компонентно-структурний аналіз феномену «конкурентоздатність фахівця»

В.О. БИКОВА

аспірантка кафедри загальної та

соціальної педагогіки Дніпропетровського

університету імені Альфреда Нобеля

У статті обґрунтовано авторський підхід до структури феномену «конкурентоздатність фахівця».

Ключові слова: конкурентоздатність фахівця, потреба в самореалізації, мотивація досягнення, цінності, емоційний інтелект.

В статье обоснован авторский подход к определению структуры феномена конкурентоспособность специалиста.

Ключевые слова: конкурентоспособность специалиста, потребность в самореализации, мотивация достижения, ценности, эмоциональный интеллект.

Постановка проблеми. Актуальність формування конкурентоздатного ресурсного потенціалу країни, зокрема конкурентоздатного фахівця полягає в тому, що ринок праці, що знаходиться у стані динамічного розвитку, та «ринок особистостей» висувають до спеціалістів високі вимоги. Основний закон вільного ринку - «попит визначає пропозицію». Розв'язання завдань управління процесом формування конкурентоздатного фахівця неможливе без дослідження його сутності та структури.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблема конкуренції та конкурентоздатності знайшла певне відображення в роботах зарубіжних та вітчизняних вчених Г. Акаєва, І. Акімової, В. Бесєдіної, Х. Брайана, В. Василенка, А. Жиляєвої, Л. Кривеги, О. Кузьміна, К. МакКі, О. Мельник, Б. Орбитько, Р. Пейса, М. Портера, К. Прахалада, Р. Розена, І. Савченка, С. Сессіон-Робінсона, Б. Скотта, Є. Стефана, Т. Ткаченко, Р. Фатхутдінова, Ф. Хаєка, Т. Хамела, З. Шершньової та ін.

Вагомими є роботи, присвячені виявленню сутності конкурентоздатності майбутніх фахівців (С.Рачин, Є.Холодцев, Д.Чернилевський, С.Широкобоков, Р.Файхутдинов), структури та характеристик конкурентоздатних якостей особистості (В.Андрєєв, Н.Борисов, Є.Климов, А.Марков, Л.Мітіна), особливостей розвитку конкурентоздатності майбутніх фахівців різних спеціальностей у процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі (А.Ангеловський, С.Борисенко, Т.Ващило, І.Саратцева та ін.). Проте моделювання шляхів управління процесом формування конкурентоздатності майбутніх фахівців неможливе без з'ясування сутності та структури конкурентоздатного фахівця.

Метою статті є обґрунтування структури феномену «конкурентоздатність фахівця».

Виклад основного матеріалу. Спираючись на роботи Т. Андріяко, Л. Дудко, О. Філь та ураховуючи складність і багатоаспектність структури і змісту конкурентоздатності фахівця, презентуємо власне бачення компонентів та показників, які відображають сутнісні характеристики досліджуваного феномену.

Особливе місце серед основних ознак конкурентоздатності фахівця займає, на нашу думку, потреба в самореалізації, самоутвердженні завдяки реалізації всіх її здібностей, талантів, яка є фундаментальною потребою людини. Людині притаманне намагання до самовдосконалення та варіативності здійснюваних практичних операцій, до постановки та досягнення визначених цілей. Представники гуманістичної психології бачать людину активним творцем власного життя, володіючим свободою вибору, розробляючим та розвиваючим індивідуальний стиль життя. Так, К. Роджерс [5] довів, що людині притаманна тенденція розвивати свої здібності, щоб зберегти та розвивати особистість. Ж. Сарт стверджує, що людина сама себе обирає. Ми також визнаємо вагомість такої здатності людини як самотворення. Дійсно від внутрішніх прагнень фахівця залежить і формування активної життєвої позиції, і визначення цілей власної діяльності, і вибір засобів досягнення поставлених цілей, і прагнення утвердити себе як особистість, конкурентоздатний фахівець. На думку В. Пузикова, в умовах конкуренції об'єктивно пробивають собі шлях найбільш життєдіяльні особистості («починає формуватися нова модель життєдіяльності, в центрі якої знаходиться особистість, здатна до ініціативи, підприємливості, стійкої життєвої перспективи [4, c.121]).

Суттєвою є думка російської дослідниці Л.Мітіної, яка вважає, що мета освіти полягає в підготовці конкурентоздатної особистості, яка орієнтована на постійне самовдосконалення та здатна витримати відбір на ринку праці [3]. Авторка зазначає, що в реальних ринкових умовах це можливо лише за умови особистісного та професійного самовизначення, самобутності та здійснення безперервної освіти, сформованої потреби в досягненнях (подальшому розвитку), яка розкривається за допомогою таких якостей як завбачливість, самодостатність, оптимізм, енергійність, наполегливість та рішучість, зорієнтованість на результат (завдання), ретельність та ін. Ми повністю поділяємо такий погляд науковця.

Стрижнем, який становить підґрунтя процесу формування студента як конкурентоздатної особистості, є система ціннісних орієнтацій (вербалізовані й усвідомлені суб'єктом інтелектуальні, політичні, моральні, естетичні засади оцінювання об'єктів, диференціація їх за ознаками суб'єктивної значущості). Саме система ціннісних орієнтацій формує спрямованість конкурентоздатної особистості. Соціологи, які вивчали проблеми професійного самовизначення молоді, дійшли висновку, що ціннісні орієнтації слід розглядати як основні компоненти механізму, що здійснює внутрішню регуляцію такого різновиду соціальної поведінки, як вибір професії. Звичайно, необхідно брати до уваги те, що регуляцію професійного самовизначення не варто однозначно пов'язувати із ціннісними орієнтаціями. Попри тісний зв'язок із мотиваційний середовищем особистості, вони, втім, не виступають безпосередніми спонуками і регуляторами поведінки, а лише визначають головні життєві орієнтири, шлях до яких не завжди виявляється освоєним. Про це свідчать відомі феномени незбіжності вербальної (побудованої на ціннісних судженнях і преференціях) і реальної поведінки. Але вочевидь зрештою система поведінки виникає із системи цінностей людини. І якщо із безпосередньо вимірюваних ціннісних преференцій не вдається визначити реальні життєві пріоритети людини, то причина криється не у тому, що ціннісні орієнтації та поведінка не пов'язані, а в тому, що зв'язок цей неоднозначний, суперечливий.

Слушними для нашого дослідження виявилися наукові здобутки представників позитивної психології у вимірюванні «позитивних» рис характеру (character strengths), розроблених з урахуванням загальнолюдських чеснот (virtues) та індивідуально-психологічних властивостей (К. Петерсон і М. Селігман) [7]. Виявлені науковцями позитивні риси характеру забезпечують дотримування цих чеснот у життєдіяльності. Розроблений авторами перелік так званих «здорових рис» особистості спирався на опис ментальних (mental) відхилень, що містяться у Діагностичному і статистичному довіднику ментальних розладів, розробленому у США (DSM-IV/DR). Дані риси були відібрані як загальнолюдські цінності, якими керується оптимально функціонуюча особистість: мудрість дає уявлення про когнітивні можливості людини, які виявляються у її активному прогнозуванні до здобування знань і їх застосуванні у житті; сміливість передбачає виявлення стійкості і життєвої енергії, необхідної для забезпечення активних зусиль людини, спрямованих на досягнення мети при виникненні труднощів і перешкод; гуманність забезпечує спроможність формувати і підтримувати доброзичливі соціальні зв'язки; справедливість виявляється у громадянськості та сприянні суспільному благополуччю; помірність - у стриманості, саморегуляції; трансцендентність - у наявності уявлень про зміст життя і відчуття власного зв'язку із навколишнім світом [7, с. 51]. До кожної з шести цінностей (чеснот) у класифікації віднесено по 3-5 позитивних властивостей, що були визначені з урахуванням протилежних їм можливих відхилень.

Як бачимо, відібрані авторами класифікації риси характеризують усі найважливіші ознаки особистості як суб'єкта життєдіяльності, а саме: вони відбивають функціонування особистості як суб'єкта пізнання (риси, що згуртовані навколо чесноти «Мудрість»); як суб'єкта активності (риси, об'єднані навколо чесноти «Сміливість», що характеризують такі властивості особистості, як наполегливість і здатність до впорання із життєвими проблемами та можливими «викликами» життя); як суб'єкта спілкування і взаємодії (риси, об'єднані навколо чесноти «Гуманність», та «Помірність» - любов, доброта, соціальний інтелект); спроможність, вибачливість та інші. Вважаємо, що конкурентоздатна особистість має володіти високорозвинутими «здоровими рисами» особистості, загальнолюдськими цінностями, які є передумовою формування професійних та особистісних якостей конкурентоздатного фахівця. Цінності особистості (пріоритети в яких вона живе та працює) утворюють систему її ціннісних орієнтацій, які стають регуляторами її саморозвитку.

На наш погляд, реалізація цінностей і є, власне реалізація найглибшого рівня структури особистості, її самоактуалізації. Сучасне суспільство розвивається разом з ринковими відносинами. Змінюється образ життя людей, що призводить до зміни ціннісних орієнтацій, умов розвитку особистості. На формування ціннісних орієнтацій людини впливають актуальні суспільні відносини, конкуренція, прагнення до успіху, добробуту. Це спонукає людину до ініціативи, активності, формування конкурентоздатних якостей, професійного зростання.

У дослідженні виходимо з того, що конкурентоздатний спеціаліст має бути носієм прагнення до набуття сучасних знань, утілення їх у життєві стратегії. Саме знання є фундаментальним підґрунтям конкурентоздатності.

А. Бандура [1] в розробленій ним концепції самоефективності говорить про те, що головним джерелом конкурентоздатності є активно засвоювані знання та дії, що дозволяють моделювати власну поведінку відповідно сформульованим завданням та умовам ситуації. Людина, що усвідомлює ефективність власних дій в ході суперництва, активніше долає складності поставлених завдань, ніж людина, що має сумніви у власних можливостях. Крім того, отриманий ефективний результат діяльності сприяє виникненню самоповаги та готовності до вирішення інших завдань, а постійна увага до власної некомпетентності є причиною нездатності досягти успіху, знижує мотивацію та конкурентоздатність.

Конкурентоздатний фахівець має бути автономним, а отже характеризуватися нетрадиційним підходом при виконанні діяльності; індивідуалістичним стилем діяльності; протистоянням тиску групи та наказів; впертістю; самостійним прийняттям рішень.

Автономія (свобода, незалежність) пов'язана з можливістю вибору як професійного, кар'єрного, так і життєвого шляху, прагненням до досягнення поставленої мети. Особиста автономія надає можливість людині управляти собою, мислити й чинити відповідно власних уявлень та бажань завдяки внутрішнім або зовнішнім спонукам. Суттєвим для дослідження є тлумачення автономії як духовної цінності, яка породжує саморозвиток, свободу особистості; як прояв здатності людини управляти собою, розвивати свої здібності, особисті якості для того, щоб в умовах непередбачуваних соціальних та економічних явищ вижити в конкурентному середовищі та мати можливість на постійне самовдосконалення.

На наш погляд, конкурентоздатний фахівець має володіти схильністю до творчості. Вона виявляється через: виявлення схильності до нового, невідомого; розвинуту інтуїцію; очікування виклику, змагання; розмаїття ідей; допитливість. На думку Н. Бережного, лише творча свобода дозволить людині змінювати умови життя, оточуючий світ та самого себе в бік досконалості.

Сучасний етап ринкової економіки характеризується високим рівнем мінливості стану ринку, параметрів середовища трудової діяльності, форм і спрямованості мотивації праці. Така ситуація вимагає від спеціаліста пошуку шляхів досягнення поставлених цілей. Традиційні шляхи часто-густо виявляються вичерпаними або неприйнятними. Отже, виникає потреба в нових підходах, творчих пошуках у своїй професії. Така творчість - це віднаходження нових, нестандартних способів розв'язання професійних завдань, аналізу професійних ситуацій. Результатами професійної творчості можуть бути нове розуміння предмета праці (нові моделі, технології, правила), спрямовані на одержання принципово нових результатів, залучення нових груп споживачів свого продукту тощо. У певному середовищі будь-якої організації наявність творчих здібностей, розкриття інноваційного творчого потенціалу, є вирішальним при визначенні конкурентності конкретного спеціаліста.

Досягти високого рівня конкурентоздатності неможливо без наявності в майбутнього фахівця високорозвинутого емоційного інтелекту, який дослідники (Г. Ґарднер, Д. Големан, С. Каган, Г. Оллпорт, Е. Торндайк) розглядають як нову динамічну рису особистості, яка має диспозиційні компоненти і спирається на систему здібностей та визначають як здатність диференціювати позитивні й негативні почуття, а також знання про те, як змінити свій емоційний стан з негативного на позитивний; з одного боку, здатність розуміти, аналізувати й контролювати власні почуття та емоції, а з іншого - вміти відчувати, розуміти настрої оточення. Наша позиція ґрунтується на поглядах зарубіжних науковців, які зазначають, що емоційний інтелект є інтегральною властивістю особистості у визначенні успіху взаємодії, зокрема професійної, кар'єрному зростанні. Володіння майбутнім фахівцем цим інтегральним особистісним утворенням забезпечить кваліфіковане виконання професійної, комунікативної діяльності, а отже стане свідченням його конкурентоздатності. Крім того, актуальним для дослідження є твердження Е. Носенко й Т. Армстронга про можливість цілеспрямованого формування означеної інтегральної властивості особистості в будь-якому віці.

У дослідженні спиралися на погляди С. Кагана [6], який презентував дві форми емоційного інтелекту: міжособистісну та внутрішньо особистісну, зокрема їх складники: працювати у команді (організовувати членів команди, планувати власну діяльність та діяльність команди; мотивувати дії інших, співпрацювати з людьми; сприяти успішній пізнавальній професійній діяльності за допомогою позитивних емоцій); бути комунікативним (викликати захоплення, симпатію, впливати на людей на емоційному та підсвідомому рівні; бути відкритими для нового досвіду; вміти відстоювати власні погляди, свою позицію. Тобто йдеться про незалежність фахівців, що втілюється у сфері ділової активності у формі конкурентних стосунків з колегами на підґрунті вікових відмінностей, рівня освіти, набутих навичок і особистісного знання); розстановка авторитетів і цілей (інтуїтивна антиципація, прогнозування наслідків майбутньої діяльності, зокрема професійної; самомотивування, самоналаштовування на діяльність; усвідомлення духовних потреб, внутрішнього стану людини); саморегуляція (регулювання власного емоційного стану; послугування моделлю власного „Я” для вибудовування життєвих та професійних пріоритетів; відображення у зовнішній поведінці власної незалежності; аналіз власної мотивації [6].

На нашу думку, майбутні фахівці недооцінюють такі важливі атрибути конкурентоздатності, як підприємливість і здатність до ризику, що конче потрібно для праці за умов українського суспільства, де інтенсивно генеруються нові ідеї, варіанти, альтернативи самореалізації. До того ж спеціалісту важливо знати не лише економічні, технологічні, організаційні аспекти ризику, а й самого себе, свої здібності до прийняття професійних рішень у ситуаціях ризику.

Вважаємо, що конкурентоздатний фахівець має характеризуватися цілеспрямованістю та рішучістю, які розкриваються через такі особистісні якості як: прагнення до професійно значущої мети; схильність до співставлення результатів з докладеними зусиллями; здатність контролювати свою життєдіяльність; творення власного успіху «своїми руками»; використання усіх можливостей; прояв значної наполегливості при досягненні поставленої мети.

Цілеспрямованість задається соціумом, який справляє вирішальний вплив на спільну діяльність, нібито «пронизує» її. Таким чином, у людини виявляються деякі упорядковані структури цілей (наприклад, «дерево цілей»). Відомо, що поведінка індивіда визначається метою, засобами і результатами. Чітко усвідомлена мета уявляється як конкретна, як така, що її можна досягти в межах уявної і зрозумілої ситуації. І це дає змогу оцінити успішність руху до неї, зафіксувати ступінь її досягнення. Водночас інноваційна поведінка неможлива без усвідомлення цілі, яка фіксує суб'єктивну корисність та порядок переваги, що складається в процесі спільної діяльності в певній спільноті. З цим пов'язана можливість установлення ієрархії цілей, побудови їх за ступенем бажаності, стабільності (в певних часових та ситуаційних межах).

На ринку праці спеціалісти досить нерівномірно адаптуються до нових умов. Деякі з них стають лідерами, швидко засвоюючи продуктивні моделі економічної поведінки. Інші затримуються на стадії мобілізації своїх ресурсів, повільніше і з меншим успіхом пристосовуючись до нових правил фахової діяльності. Треті взагалі залишаються на стадії «шоку», не уміючи з деяких причин продукувати виразну лінію раціональної поведінки за умов жорстокої конкуренції на ринку праці. Тому конкурентоздатна особистість має володіти здатністю до адаптації у професійному конкурентному середовищі.

Спираючись на наукові здобутки вчених, дійшли висновку, що досягти високого рівня конкурентоздатності неможливо без наявності в майбутнього фахівця постійної потреби аналізувати, удосконалювати, шліфувати власну діяльність. Тому особливо важливим складником конкурентоздатності є рефлексія, яка об'єднує компетенції самопізнання і самоаналізу цінностей, інтересів, мотивів, ефективності діяльності і вчинків особистості та подальшого формування коректувального впливу на інші складові. На думку Л. Мітіної, «розвиток конкурентоздатної особистості - це розвиток рефлексивної особистості, яка здатна організовувати власну діяльність в поведінку в динамічних ситуаціях, володіє новим стилем мислення, нетрадиційними підходами до вирішення проблем, адекватним реагуванням в нестандартних ситуаціях» [3, с.115]. Основу рефлексивної компоненти складають механізм осмислення людиною власних мотивів, вчинків і отриманих результатів, здібності адекватної діагностики своїх дій і дій членів колективу, прогнозування власного особистісного і професійного росту. Сукупність вказаних характеристик особистості визначає і активізує внутрішні механізми, які коригують інші професійні і особистісні складові, завдяки чому мобілізуються резерви для формування конкурентоздатності фахівця.

Вважаємо за необхідне зазначити, що являючись складником конкурентоздатності особистості, рефлексія дозволяє, адекватно особливостям ситуації, організувати діяльність та виступає основою: емоційної (здатності контролювати негативні емоції в умовах емоційної напруженості, прогнозувати наслідки дій, спираючись на досвід попередніх успіхів та невдач); поведінської (відповідності поведінки функціональним вимогам, соціальної ролі, яка виконується); інтелектуальної гнучкості особистості (доцільного варіювання способів дій та їх зміни, за умови втрати ефективності).

Таким чином, конкурентоздатність фахівця являє собою переваги конкретного спеціаліста перед іншими спеціалістами, які виконують аналогічні трудові операції, у вияві якостей, властивостей, результатів власної трудової діяльності, найбільш значущих для забезпечення лідерства фірми, організації, де він працює.

Підсумовуючи вищенаведене, вважаємо за можливе презентувати власний погляд на структуру конкурентоздатності фахівця як є інтегрального особистісного утворення. Вона містить такі компоненти: аксіологічний (мотивація на успіх / невдачу; потреба в досягненнях, потреба в незалежності / автономії); когнітивний (прагнення до здобування знань і їх застосування у професійній діяльності, схильність до творчості); особистісний (емоційний інтелект, вміння йти на розумний ризик, цілеспрямованість та рішучість); професійний (здатність до адаптації у конкурентному середовищі, рефлексія власної діяльності). Зазначені характеристики конкурентоздатності взаємозалежні і взаємообумовлені і лише в цілісності забезпечують успішну професійну діяльність у нових економічних умовах, конкурентоздатність фахівця на ринку праці. А отже, опанування, а відтак і практична реалізація усіх складників досліджуваного феномену здатні забезпечити кваліфіковане виконання професійної діяльності.

На підставі виявлених структурних компонентів, їх показників, встановлено рівні сформованості конкурентоздатності фахівця: низький, середній та високий.

Високий рівень. Студенти цього рівня вирізняються яскраво вираженою потребою в досягненні успіху, ініціативністю, впевненістю в собі, відповідаль-ністю, самодостатністю, самостійністю у прийнятті рішень. Їх відрізняє індивідуальний стиль діяльності, активне прагнення до здобування знань та їх застосування у професійній діяльності, постійне розширення кругозору, самоосвіта, зацікавленість до будь-якого нового доступного досвіду, уміння всебічно і ретельно аналізувати різні явища. Вони вміють співпрацювати з людьми, викликати захоплення, симпатію, відкриті для нового досвіду, наполегливі у досягненні поставленої мети. Як творці власного успіху, вміють відстоювати власні погляди, оцінювати власні можливості, прогнозувати наслідки майбутньої діяльності, зокрема професійної; усвідомлювати духовні потреби, внутрішній стан людини, вибудовувати життєві та професійні пріоритети. Вони легко адаптуються до нового, схильні звертатися до рефлексії власної діяльності, з'ясування причин й наслідків своїх дій, обдумування, планування й прогнозування професійно спрямованої діяльності.

Середній рівень. У студентів даного рівня виражено потребу в досягненні успіху, набутті знань для майбутньої професійної діяльності, розширенні кругозору, самоосвіті, оновленні власного досвіду, проте вони потребують певного спонукання до відповідальності за виконані дії, рефлексії власної діяльності, вияву ініціативності, самостійності у прийнятті рішень. Вони вміють співпрацювати з людьми, викликати симпатію, наполегливі у досяг-ненні поставленої мети. Вміють відстоювати власні погляди, оцінювати власні можливості, прогнозувати наслідки майбутньої діяльності, зокрема профе-сійної; усвідомлювати внутрішній стан людини, вибудовувати життєві та професійні пріоритети. Проте відчувають певні труднощі, пов'язані з адаптацією до нового, рефлексією власної діяльності, виявленням причин й наслідків своїх дій, плануванням й прогнозуванням професійнї діяльності.

Низький рівень. Студенти даного рівня не мають потреби в досягненні успіху, самореалізації, набутті знань для майбутньої професійної діяльності, розширенні кругозору, самоосвіті, оновленні власного досвіду. Вони потребують постійних спонукань до відповідальності за виконані дії, самоаналізу, вияву ініціативності, самостійності у прийнятті рішень. У студентів сформовані вміння співпраці з людьми, вони можуть викликати симпатію, проте не усвідомлюють внутрішній стан людини, не вміють вибудовувати життєві та професійні пріоритети, виявляти наполегливість у досягненні поставленої мети. Для них є досить складним відстоювати власні погляди, оцінювати власні можливості, прогнозувати наслідки майбутньої діяльності, зокрема професійної. Відчувають значні труднощі, пов'язані з адаптацією до нового, рефлексією власної діяльності, виявленням причин й наслідків своїх дій, плануванням й прогнозуванням професійно спрямованої діяльності.

Висновки. Таким чином, компонентно-структурний та рівневий аналіз конкурентоздатності фахівця дозволяє чіткіше уявити сутність досліджуваного поняття й конкретизувати його зміст, визначити шляхи управління формуванням конкурентоздатності у майбутніх фахівців.

фахівець конкурентоздатність спеціаліст

Список використаної літератури

1. Бандура А. Теория социального научения / А. Бандура. - М.: Евразия, 2001. - 320 с.

2. Кривега Л.Д., Александрова О.С. Сутність конкуренції та її роль в розвитку суспільства / Л.Д. Кривега, О.С.Александрова // Культурологічний вісник. - Випуск 9. - Запоріжжя, 2002. - С. 64-69.

3. Митина Л.М. Психология развития конкурентноспособной личности /Л.М. Митина. - М.: Московский психолого - социальный институт; Воронеж: Издательство НПО «МОДЕК», 2002. - 400 с.

4. Пузиков В. Н. Инвестиционный потенциал образования /В.Н. Пузиков //Высшее образование в России. - №2, 2001. - С. 12-13.

5. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека: пер. с англ./ К. Роджерс. - М.: Издательская группа «Прогресс», «Универс», 1994. - 480 с.

6. Kagan S. & Kagan M. Multiple Intelligence. The Complete MI Book / S. Kagan & M. Kagan. - San Clemente, CA, 2004. - 828 р.

7. Peterson C. Character strengths andvirtues: A handbook and classification / C. Peterson, M. Seligman. - Washington, DC : American Psychological Association, 2004. - P. 689.

Размещено на Allbest.ru