До питання про структуру полікультурної компетентності майбутніх перекладачів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро

До питання про структуру полікультурної компетентності майбутніх перекладачів

Онищенко М.Ю.

старший викладач кафедри

англійської філології та перекладу

Постановка проблеми. Об'єктивною ознакою сьогодення є глобалізаційні та інтеграційні процеси, що відбуваються практично в усіх сферах суспільного життя і обумовлюють необхідність ефективної взаємодії фахівців у світовому просторі. Крім того, зростаюча участь України в гуманітарних та миротворчих місіях ООН, різноманітні програми культурних та освітніх обмінів, значне розширення ділових контактів потребує забезпечення і гарантії взаєморозуміння учасників спілкування, яке буде адекватним дійсності. Мовний і культурний плюралізм сучасного світу загострив потребу суспільства у кваліфікованих перекладачах, попит на яких стрімко зростає, що не тільки зумовило перегляд ставлення до фахівця з перекладу, а й висунуло нові вимоги до його професійної підготовки. Сучасний фахівець з перекладу - це професіонал, який не тільки повинен мати фундаментальні знання у професійній ґалузі, володіти кількома іноземними мовами та використовувати їх у різних сферах діяльності, а й вміти пристосуватися до способу мислення та стилю автора висловлювання, оперувати додатковими країнознавчими, історичними, культурними, політичними та економічними знаннями, необхідними для успішної співпраці з представниками іншої соціумів. Тому одним з важливих питань у сфері професійної підготовки перекладачів у вищих навчальних закладах стає процес формування їх полікультурної компетентності, що відповідає європейським стандартам якості освіти та сучасним тенденціям євроінтеграції, під впливом яких, як слушно зазначив академік В. Кремень, розвиток особистості стає показником рівня прогресу кожної країни [12, с.3], а перекладачі будуть не тільки якісно виконувати свої прямі перекладацькі функції, а й виступатимуть «тлумачами культур» [23, c.220], тобто мовними особистостями, які за допомогою вивчення мов пізнали особливості та способи взаємодії різних культур, що дозволить співрозмовникам ефективно вирішувати різні професійні задачі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні питання і шляхи вдосконалення професійної компетентності майбутніх фахівців набули особливого значення у працях вітчизняних і зарубіжних науковців: І. Зязюна, О. Пометун, О. Овчарук, Н. Бібік, В. Огнев'юка, В. Гриньової, Н. Волкової, С. Сисоєвої, І. Беха, І. Зимньої, А. Хуторського, В. Кан-Калика, Ю. Пасова, Л. Бределла (L. Bredella), В. Деланой (W. Delanoy). Певні аспекти полікультурної підготовки до професійної діяльності та ефективного спілкування у полікультурному середовищі як важливі педагогічні задачі висвітлено у роботах О. Джуринського, Р. Агадулліна, О. Щеглової, Л. Перетяги, Т. Плачинди, Л. Супрунової, П. Сисоєва, Дж. Равенна, Г. Беннета, Л. Гончаренка, О. Гуренка та ін. Щодо майбутніх перекладачів, то значна кількість науково-педагогічних праць присвячена проблемам вдосконалення їх фахової (Л. Бархударов, В. Комісаров, Л. Латишев, Р. Міньяр-Бєлоручєв, І. Халєєва, Л. Черноватий, А. Чужакін), культурологічної/соціокультурної (О. Бирюк, І. Закір'янова, Д. Іщенко, С. Шукліна), іншомовної комунікативної підготовки (Ю. Пассов, В. Баркасі, А. Гордєєва, В. Калінін, С. Ніколаєва, О. Овчарук, В. Ріверс, В. Редько). Але, незважаючи на значну кількість наукових доробок, дослідження конструкта «полікультурна компетентність», його компонентного складу залишаються полемічними та недостатньо розробленими.

Постановка завдання(цілей статті). Метою нашої роботи є аналіз наукових розвідок вітчизняних і зарубіжних дослідників щодо визначення структури полікультурної компетентності, як важливої складової професійної компетентності майбутніх фахівців та виокремлення структурних компонентів полікультурної компетентності майбутніх перекладачів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Зміна парадигми у розвитку європейської освіти - від «знаннєвої» до «діяльнісної», яка намітилась з середини ХХ ст., визначила пріоритетні напрями реформування сучасної освітньої системи в Україні. У багатьох документах, прийнятих на державному рівні [9; 11; 19], актуалізуються положення національної та полінаціональної стратегії виховання молодого покоління на основі полікультурних цінностей. Тому вітчизняний освітній процес було переорієнтовано на формування якостей, необхідних для творчої професійної діяльності в умовах «відкритих кордонів» та постійного засвоєння нової інформації, що передбачає, перш за все, наявність компетентного фахівця як продукту освіти, який буде готовим до саморозвитку протягом життя та спроможним швидко змінюватися під впливом нових викликів постіндустріального суспільства.

У нашій роботі ми спираємось на підхід академіка І. Зязюна, який виділив компетентність як першооснову професійності. В останній він поставив на перше місце комплексність знань, яка поєднує вміння узагальнювати матеріал, аналізувати ситуацію спілкування, осмислювати суть явищ, обирати способи взаємодії [10]. Якщо спроектувати зазначені вченим характеристики на процес підготовки майбутніх перекладачів, то стає зрозумілим, що від рівня розвитку їх професійної компетентності буде залежати ефективність подальшої професійної перекладацької діяльності, адекватне розв'язання фахових завдань. Характерною рисою сучасного навчання майбутніх перекладачів є переорієнтація мовної підготовки з навчання іноземної мови суто як новому способу висловлення думки на навчання іноземної мови як джерела інформації про національно-культурні особливості того народу, мова якого вивчається. Це стає можливим завдяки формуванню та розвитку полікультурної компетентності - багатовимірного та багатокомпонентного явища - одного з основних компонентів професійної компетентності сучасного кваліфікованого фахівця. У нашому дослідженні полікультурну компетентність майбутніх перекладачів розглядаємо як комплексне, цілісне, системне утворення, інтегративної характеристики, що синтезує полікультурні знання, вміння і навички міжкультурної взаємодії, особистісні якості, які дозволять ефективно вирішувати професійні перекладацькі завдання в умовах полікультурного соціуму. Полікультурна компетентність є необхідною складовою професійної компетентності перекладача, що набувається і формується під час навчання та у процесі фахової підготовки[15, с. 111].

Вивчення наукових праць, що стосуються означеної теми, показало різницю у поглядах науковців щодо компонентного складу полікультурної компетентності. Так, дослідниця Т. Гомонова виокремлює три компоненти в структурі полікультурної компетентності: когнітивний, мотиваційно-ціннісний і діяльнісний та подає їх характеристику, спираючись на ідеї компетентнісного підходу. Когнітивна складова сприяє формуванню системи полікультурних знань, на яких базується діяльність у полікультурному суспільстві. Мотиваційно-ціннісний компонент окреслюється як система мотиваційно-ціннісних утворень, що упорядковують повсякденне життя і діяльність у такому суспільстві. В межах цього компоненту також формуються такі особистісні полікультурні якості як толерантність, емпатія, безконфліктність, відповідальність за свої дії. Щодо діяльнісного компоненту, то він, на переконання Т. Гомонової, сприяє формуванню полікультурних умінь,навичок та досвіду позитивної взаємодії з представниками різних культур [5, c.45 - 47].

Вивчаючи особливості підготовки майбутніх фахівців туристичної ґалузі, науковець Д. Попова наголошує намотиваційно-аксіологічному, когнітивному, діяльнісному, соціокультурологічному та особистісно-рефлексійному компонентах [17]. Характеристики мотиваційно-аксіологічного та когнітивного компонентів збігаються з позицією Т. Гомонової, вказаною вище. Діяльнісний компонент спрямовано на формування умінь і навичок, які дозволятьздійснювати інтеркультурну комунікацію, запобігати міжкультурним конфліктам та передбачати наслідки професійної діяльності на полікультурних засадах. Соціокультурологічний компонент сприяє формуванню соціокультурної свідомості та відповідальності, толерантного ставлення та коректної поведінки в соціумі з іншою культурою. За допомогою особистісно-рефлексійного компонента визначається моральна позиція майбутнього фахівця, формується система полікультурних цінностей, здатність до рефлексії власної діяльності і поведінки, полікультурний світогляд та комунікабельність [17, с. 147].

Л. Перетяга розглядає полікультурну компетентність як складне, особистісне утворення, яке включає когнітивний, афективний, операційний та поведінковий структурні компоненти. Завдяки когнітивній складовій набуваються полікультурні знання про етнокультурні особливості рідної та інших культур, правила й норми поведінки в інокультурному середовищі. Афективний компонент допомагає формуванню поваги до проявів інокультурності, толерантному ставленню до представників різних етнокультурних груп. Щодо операційного компоненту, то він, на думку науковця, спрямований на досягнення продуктивної міжетнічної взаємодії тазбільшення полікультурних знань[16].

У складі полікультурної компетентності індивіда дослідниця О. Щеглова виокремлює такі компоненти: когнітивний, рефлексивний, афективний (емоційний), установочний та поведінковий. Когнітивний компонент відображає раціональну природу полікультурної компетентності та акцентує увагу на свідомості індивіда у міжкультурних взаєминах. Рефлексивний компонент чітко спрямований на самоаналіз його власної культурної природи. Наявність афективного(емоційного) компоненту обумовлена емоційно-чуттєвим сприйняттям іншої культури як своєї власної. Установочний компонент авторка пов'язує з формуванням готовності особистості (пізнавальної, вольової) до толерантної, безконфліктної взаємодії та рівноправного міжкультурного діалогу з представниками інших культур. Поведінкова складова спрямована на набуття практичних навичок застосування отриманих знань та комунікативних умінь для реалізації міжкультурної взаємодії [22].

У дослідженнях Л. Данилової структура полікультурної компетентності особистості складається з мотиваційно-ціннісного елементу (мотивів, ціннісного ставлення студента до майбутньої професії, особистих потреб у формуванні й самовихованні); когнітивного (сформованих та систематизованих знань про культуру, шляхи і способи самовиховання полікультурної компетентності); діяльного (уміння вести міжкультурну комунікацію з представниками іншомовної культури, ділитися інструментарієм самопізнання й саморозвитку з іншими, рефлексувати діяльність і поведінку); емоційний компонент (здатність позитивно оцінювати педагогічні явища з урахуванням особистісно-значимих й соціальних цінностей, адекватно відображати у своїй свідомості внутрішній світ іншого й ототожнювати себе з ним [7].

Л. Столярчук аналізувала специфіку формування і, відповідно, структурної організації полікультурної компетентності здобувачів вищої освіти при вивченні іноземних мов. Дослідниця дійшла висновку, що у структурі полікультурної компетентності повинні бути когнітивний, афективний (особистісний), стратегічний (поведінковий) та аксіологічний елементи. Когнітивний компонент синтезує знання про культурно-історичну, політичну, побутову специфіку представників інших країн, норми та правила міжкультурного спілкування для реалізації продуктивної взаємодії з носіями інших культур. Афективна (особистісна) складова повинна базуватися на толерантності, емпатії, громадянській та національній самосвідомості для формування готовності й уміння позитивно сприймати спосіб життя в іншому культурному соціумі. Стратегічний (поведінковий) компонент спрямовано на формування вмінь шанобливої взаємодії з носіями іншої культури у полікультурному оточенні, правильно оцінювати та коригувати власну поведінку та її наслідки. Завдяки аксіологічному компоненту студенти ВНЗ оволодівають цінностями полікультурного суспільства (справедливістю, рівноправністю, свободою, гуманізмом, добром, совістю тощо) [18, c. 97].

НауковціІ. Кушнір, І. Дирда досліджували проблеми формування полікультурної компетентності іноземних студентів,що навчаються в Україні. І. Кушнір окреслює чотирьохкомпонентну структуру полікультурної компетентності, до якої відносить когнітивну, аксіологічну, креативну та практичну складові. Завдяки когнітивному компоненту набуваються знання про звичаї, культурно-традиційні та історичні особливості народу (держави), мова якого вивчається. Аксіологічний компонент формує систему знань про морально-естетичні цінності іншого народу. В основі креативного компонента у особистості передбачається формування ціннісної системи ставлення до представників інших культур на основі поваги та толерантності. Практичний компонент є відображенням практичного досвіду міжкультурної комунікації та адекватні поведінкові реакції у сфері міжкультурного спілкування [13, с. 76-77]. У варіанті структури полікультурної компетентності, розробленому І. Дирдою, також наявні когнітивний та аксіологічний компоненти, сутність яких співвідноситься з вищевказаними позиціями І. Кушнір. Але, з точки зору І. Дирди, структура полікультурної компетентності також повинна налічувати мотиваційно-ціннісний та поведінково-діяльнісний компоненти. Мотиваційно-ціннісна складова формує комплекс мотивів студентів до розвитку полікультурної компетентності, самооцінку вчинків, спрямованих на задоволення потреб при інтеркультурному спілкуванні. Поведінково-діяльнісний критерій сприяє формуванню практичних навичок іншомовної комунікації таумінь взаємодіяти з представниками інших культур, самоаналізувати власну поведінку й діяльність. [8, с. 461]

На думку І. Шолудченко, яка вивчала формування полікультурної компетентності керівників освітніх закладів, природа полікультурної компетентності є комплексною і складається з трьох блоків: когнітивного, ціннісно-мотиваційного та діяльнісно-поведінкового. До першого, когнітивного, блоку належать знання основних понять і принципів полікультурної освіти, обмірковування, відкрите для досвіду; вміння передбачити виникнення можливих конфліктів при перехрещенні культур та пошук шляхів їх усунення; аналіз результативності власних дій. В рамках другого - діяльнісно-поведінкового - блоку, науковець відмічає володіння навичками використання полікультурної компетентності заради підвищення продуктивності професійної діяльності та розширення власних можливостей в ході міжкультурної взаємодії. До ціннісно-мотиваційного блоку І. Шолудченко зараховує наявність загальних інтелектуальних здібностей та творчих якостей, мотиваційної спрямованості на міжкультурний діалог й самоорганізацію [21, с. 344].

Значна кількість наукових праць, в яких досліджується феномен полікультурної компетентності та пропонується структурно-компонентний аналіз цього конструкта, стосується підготовки майбутніх фахівців-педагогів [1; 2; 3; 4; 6; 14; 20]. Спільним у позиціях цих науковців є наявність когнітивного, мотиваційно-ціннісного та діяльнісного компонентів. Когнітивна складова спрямована на формування системи полікультурних знань (культурознавчих, мовних), що виступають орієнтовним підґрунтям діяльності майбутнього вчителя у полікультурному суспільстві. Мотиваційно-ціннісна складова відображає укладений комплекс мотиваційно-ціннісних утворень: мотивів, цінностей, інтересів, потреб, полікультурних рис, що регулюють повсякденне життя й діяльність особистості в полікультурному суспільстві. Завдяки діяльнісному (діяльнісно-поведінковому) компоненту формуються полікультурні вміння й навички щодо дотримання соціально-поведінкових норм у багатокультурному суспільстві, досвід позитивної співпраці з носіями різних культур. Наявність інших складових у структурі полікультурної компетентності (рефлексивної - Л. Чередніченко, С. Авхутська, Н. Величко; аксіологічної - Л. Максимова, С. Авхутська; афективної - Л. Чередніченко, С. Авхутська) пояснюється різницею профільної підготовки майбутнього фахівця-вчителя, його функціональних обов'язків (йдеться про підготовку майбутніх вчителів-предметників, вчителів початкових класів тощо) та методологічних підходів, на яких базуються дослідження науковців.

Враховуючи наукові розробки, проаналізовані вище, ми виокремлюємо в структурі полікультурної компетентності майбутніх перекладачів такі компоненти, як когнітивно-операційний (система полікультурних знань, умінь й навичок, на яких базується професійна перекладацька діяльність та вміння їх ефективно використовувати); мотиваційно-ціннісний (аксіологічний) - сукупність мотиваційно-ціннісних утворень (мотиваційна спрямованість на навчання та пізнання, ефективну майбутню професійну діяльність; взаєморозуміння, повага й толерантність у спілкуванні з представниками інших культур) та особистісно-рефлексивний (самоусвідомлення, адекватне світосприйняття, самоконтроль власних дій,самооцінка професійних знань щодо відповідності вимогам перекладацької діяльності, прагнення до самовдосконалення).

Висновки з проведеного дослідження. Проведений теоретичний аналіз довів, що при організації навчального процесу у вищих навчальних закладах розробляються нові концептуальні підходи, які вдосконалюють професійну підготовку майбутніх фахівців. Полікультурну компетентність майбутніх перекладачів розглядаємо як комплексне, цілісне, системне утворення, інтегративної характеристики, що синтезує полікультурні знання, вміння і навички міжкультурної взаємодії, особистісні якості, які дозволять ефективно вирішувати професійні перекладацькі завдання в умовах полікультурного соціуму. Полікультурна компетентність є необхідною складовою професійної компетентності перекладача, що набувається і формується під час навчання та у процесі фахової підготовки. В структурі полікультурної компетентності майбутніх перекладачів виокремлюємо такі компоненти, як когнітивно-операційний, мотиваційно-ціннісний (аксіологічний) та особистісно-рефлексивний. Перспективи подальших досліджень у цьому напрямку полягають у визначенні критеріїв, показників та рівнів сформованості полікультурної компетентності майбутніх перекладачів.

Література

полікультурний компетентність фахівець

1. Авхутська С.О. Полікультурна компетентність як чинник професійного й особистісного зростання майбутнього учителя історії / С.О. Авхутська // Проблеми підготовки сучасного вчителя. - 2011. - № 4 (Ч. 1). - С. 110-115.

2. Березюк О.С. Формування полікультурної компетентності майбутніх фахівців у сучасному освітньому просторі / О.С. Березюк // Формування загальнокультурної компетенції майбутніх фахівців: зб. наук. пр. / за ред. О.С. Березюк, О.М. Власенко. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка. - 2013. - 122 с.- С. 10-19.

3. Величко Н.М. Полікультурна компетентність як складова професійної компетентності педагога / Н.М. Величко // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Педагогічні науки. - 2010. -Вип. 54 - С. 162-165.

4. Величко Н.М. Проблема формування полікультурної компетентності майбутніх учителів з точки зору системного підходу / Н.М. Величко // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. - 2013. - № 5 (31). - С. 198-205.

5. Гомонова, Т.Д. Сущность и структура поликультурной компетентности студентов вузов / Т.Д. Гомонова // Вестник Адыгейского государственного университета. Серия 3: Педагогика и психология.- Майкоп: Изд-во: Государственное образовательное учреждение высшего профессионального образования «Адыгейский государственный университет». - 2012. - Вып. 2 (97) - С. 43-48.

6. Гурьянова Т.Ю. Формирование поликультурной компетентности студентов ссузов (на материале обучения иностранному языку): автореф. дисс. ... канд. пед. наук: - спец. 13.00.08 / Т.Ю. Гурьянова. - Чебоксары, 2008. - 20 с.

7. Данилова Л.Ю. Формирование поликультурной компетентности студентов / Л.Ю. Данилова // Учитель. - 2007. - № 3. - С. 12-15.

8. Дирда І.А. Критерії, показники та рівні розвитку полікультурної компетентності студентів-іноземців у процесі навчання української мови / І.А. Дирда // Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького національного університету. - 2017. - Вип. 16. - С. 459-465.

9. Закон України «Про вищу освіту» (2014) (№ 1556-VII). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/card/1556-18.

10. Зязюн І.А. Філософія поступу і прогнозу освітньої системи [текст] // Педагогічна майстерність: проблеми, пошуки, перспективи: [монографія] / І.А. Зязюн. - К.; Глухів: РВВ ГДПУ, 2005. - 187 с.

11. Концепція гуманітарного розвитку України на період до 2020 року (2012). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://res.in.ua/koncepciya-gumanitarnogo-rozvitku-ukrayini-na-period-do-2020-r.html.

12. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти / В.Г. Кремень. - К.: Грамота, 2005. - 448 с.

13. Кушнір І.М. Компоненти полікультурної компетентності іноземних студентів / І.М. Кушнір // Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки. Наукові дослідження. Досвід. Пошуки. - Харків : Харків. нац. ун-т імені В.Н. Каразіна. - 2008. - № 13. - С. 73-78.

14. Максимова Л.И. Формирование поликультурной компетентности будущих педагогов в вузе на основе інтегративного подхода: дисс. … канд. пед. наук: спец. 13.00.08 / Л.И. Максимова. - Калуга, 2012. - 223 с.

15. Онищенко М.Ю. Полікультурна компетентність майбутніх перекладачів як важлива складова професійної компетентності / М.Ю. Онищенко / Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Серія: Педагогічні науки. - Чернігів: ЧНПУ, 2017. - Вип. 148 - 200 с. - С. 108-113.

16. Перетяга Л.Є. Зміст і показники полікультурної компетентності молодших школярів / Л.Є. Перетяга // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальній школі. - 2009. - № 2. - С. 262-266. - [Режим доступу]: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Pfto/2009_2/files/ped_02_09_Peretjaga. pdf.

17. Попова Д.А. Полікультурна компетентність майбутніх фахівців з туризму: зміст та структура / Д.А. Попова // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ. - 2015. - Вип. 1. - С. 144-150.

18. Столярчук Л. Формування полікультурної компетентності студентів у процесі вивчення іноземних мов / Л. Столярчук // Обрії. - 2014.- № 1 (38). - С. 95-99.

19. Стратегії інноваційного розвитку України на 2010 - 2020 роки в умовах глобалізаційних викликів. Відомості Верховної Ради України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2632-17.

20. Чередниченко Л.А. Формування полікультурної компетентності майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки : дис. ... канд. пед. наук: спец. 13.00.04 / Л.А. Чередниченко. - Х.: Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2012. - 265 с.

21. Шолудченко И.Е. Формирование поликультурной компетентности руководителей образовательных учреждений / И.Е. Шолудченко // Вектор науки Тольяттинского государственного университета. - Тольятти: Тольяттинский государственный университет. - 2011. - № 3 (17).- С. 342-347.

22. Zarate G., Gohard-Radenkovic A., Lussier D., Penz H. Cultural Mediationin Language Learning and Teaching / G. Zarate, A. Gohard-Radenkovic, D. Lussier. - European Centrefor Modern Languages. Council of Europe. Strasbourg Cedex, 2004. - 248 p.

Размещено на Allbest.ru