Історичні аспекти формування та діяльності юридичних клінік в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історичні аспекти формування та діяльності юридичних клінік в Україні

У.М. Моренець

Науковий керівник - професор В.М. Стратонов

Стаття присвячена проблемам законодавчого підґрунтя юридичних клінік в Україні, а також важливості юридичних клінік у процесі набуття практичного професійного досвіду майбутніми юристами та вирішенні важливих соціальних завдань.

Ключові слова : юридична клініка, правовий статус юридичних клінік, безоплатна правова допомога.

The article concerns the legal problems of law clinics in Ukraine. In this context the author points out the role of the law clinic in the process of practical training of future lawyers and in accomplishing of important social targets.

Key words : law clinic, free (of charge) legal assistance, legal status of law clinic, legal education.

Впровадження юридичних клінік на базі університетів створило нові можливості для здобуття і закріплення практичних навичок студентів у юриспруденції, створивши міцне підґрунтя для подальшого професійного життя. Але, юридичні клініки, допомагають і звичайним громадянам реалізовувати свої конституційні права, адже відповідно до ст.59 Конституції України : «Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно…»[1], проте, як показує життя, ці конституційні істини не завжди можливі, адже майже усі цивільні правовідносини вимагають значних затрат, які часто українцям не по кишені. Тому, юридичні клініки мають два позитивних русла: сприяють професійному розвитку юристів і допомагають пересічним громадянам реалізовувати свої конституційні права.

Особливості становлення та діяльності юридичних клінік у своїх працях розглядали М.В. Дулеба, В.А. Єлов, Ж.В. Завальна, П.Є. Казанський, А.О. Люблінський, В.В. Молдован та інші.

В Україні перша юридична клініка з'явилась у 1996 році -- Юридична клініка «Pro bono» була створена при Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка. Згодом юридичні клініки з'явилися фактично у всіх провідних університетах України, які у своїй структурі мають юридичні факультети. Однак, незважаючи на вже більш як 15-річний позитивний досвід діяльності юридичних клінік в Україні, існують проблеми, усунення яких сприятиме підвищенню ефективності їх діяльності. Мета даної статті є є необхідність обґрунтування закріплення правового статусу юридичних клінік, який на законодавчому рівні залишається невизначеним.

Як ми бачимо, юридичні клініки з'явилися не так давно, а тому науковцями не в повній мірі досліджені їхня суть і соціальна користь. З іншого боку, ще в 2005 р. у доповідній записці «Про стан роботи із зверненнями громадян у 2004 році» [10], затвердженій рішенням Колегії Міністерства освіти і науки України від 27 січня 2005 р., зазначалося, що «у 2004 році значну роль у поліпшенні роботи із зверненнями громадян почали відігравати «Юридичні клініки». За ініціативою та всебічною підтримкою з боку Міністерства вони створені у 51 вищому навчальному закладі в усіх областях України. Нормативно-правовою базою для їх діяльності стали Закон України «Про вищу освіту», Указ Президента України від 18.10.2001 року № 992/2001 «Про національну програму правової освіти населення», лист Міністерства освіти і науки України від 08.04.2002 pоку № 1/11-2194, наказ Міністерства освіти і науки України від 17.12.2002 pоку «Про проведення Всеукраїнської студентської олімпіади 2002/2003 н. р. з конституційного та комерційного права», рекомендації Всеукраїнської конференції «Розвиток програм, що допомагають вдосконалювати навчально-виховний процес на юридичних факультетах» (березень 2002 pоку, м. Київ), Міжнародно-правового семінару «Правові питання вступу України до Європейського Союзу: надбання, проблеми, перспективи» (квітень 2002 pоку, м. Київ). До роботи у цих громадських установах залучаються сотні студентів юридичних факультетів, молоді викладачі та науковці-правовики. Також юридичні клініки здійснюють правовиховну, освітянську та юридично-допоміжну функції на місцевих та регіональних рівнях.

Програма правової освіти населення України, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1995 р. [9], закріпила курс розвитку в державі правової освіти та виховання громадян в дусі поваги до закону і прав людини. З цією метою було затверджено і Положення про Всеукраїнську міжвідомчу координаційно-методичну раду з правової освіти населення [5], яка була постійно діючим дорадчим органом при Міністерстві юстиції і виконувала функції розробки пропозицій щодо координації діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, навчальних та культурних закладів, наукових установ, видавництв та видавничих організацій, засобів масової інформації у сфері правової освіти населення; надання методичної допомоги у підвищенні правосвідомості та правової культури населення; розробляє пропозиції щодо удосконалення правової навчально-виховної роботи; поширює досвід з питань правової освіти населення. Згодом, 18 жовтня 2001 р., з метою підвищення рівня правової освіти населення, створення належних умов для набуття громадянами правових знань, а також забезпечення їх конституційного права знати свої права і обов'язки Указом Президента України була затверджена Національна програма правової освіти населення [7].

Відповідно до Указу правова освіта населення визнається одним із основних чинників формування високої правосвідомості і правової культури окремих громадян та всього суспільства. І серед переліку заходів, спрямованих на підвищення рівня правової освіти населення, Положення називає одним із напрямів реалізації Програми правової освіти здійснення у вищих навчальних закладах широкої поза аудиторної роботи з правового виховання із залученням вчених, представників правозахисних організацій, працівників правоохоронних органів, інших фахівців в галузі права. Тобто саме ця Програма затвердила один із способів поширення правової освіти населення організацію спеціальних поза аудиторних занять студентів вищих навчальних закладів, утвердивши статус юридичних клінік як важливих осередків поширення правової освіти населення, що стало важливим етапом розвитку і становлення юридичної клінічної освіти. У 2002 році міністр освіти і науки України В.Г.Кремінь направив деканам юридичних факультетів навчальних закладів лист № 1/11-2194 щодо діяльності юридичних клінік. Цим листом були офіційно оприлюднені Рекомендації всеукраїнської конференції «Розвиток програм, що допомагають вдосконалювати навчально-виховний процес на юридичних факультетах (м. Київ, 22-23 березня 2002 року)», яка проводилась Міністерством освіти і науки України разом з Міжнародним Фондом «Відродження», Інформаційно-методичним центром «Дебати» та Асоціацією американських юристів. У роботі конференції взяли участь декани юридичних факультетів та керівники юридичних клінік вищих навчальних закладів України. Основними напрямами роботи конференції були шляхи удосконалення юридичної освіти; інноваційні методи в підготовці юридичних кадрів; розвиток програми «Юридичні клініки»; участь міжнародних донорів у підтримці програми «Юридичні клініки» та інші.

За час роботи, який минув з моменту заснування першої юридичної клініки у нашій державі, Асоціацією юридичних клінік частково була сформована нормативна база, спрямована на забезпечення та уніфікацію їх функціонування. Такими документами стали Стандарти юридичних клінік України, Типові положення про юридичну клініку, Етичний кодекс діяльності юридичних клінік.

Зокрема, 16 листопада 2003 р. Асоціацією юридичних клінік України з метою забезпечення єдиного підходу до організації діяльності юридичних клінік в Україні відбулось відмежування юридичних клінік від інших форм об'єднань студентів та молодих юристів, які надають юридичну допомогу населенню, формування професійних навичок юриста у студентів вищих юридичних навчальних закладів та факультетів були прийняті Стандарти юридичних клінік. Цей документ дав визначення терміна «юридична клініка», закріпив організаційно-правові форми діяльності клінік. Зокрема, відповідно до ст. 1 Стандартів юридична клініка - це формування у вигляді навчально-практичного центру, який створюється і функціонує на базі вищого навчального закладу (ІІІ та ІV рівня акредитації, що здійснює підготовку спеціалістів за напрямками «Правознавство», «Право і правоохоронна діяльність») за ініціативою ВНЗ чи громадської організації у спільній діяльності з ВНЗ, до складу якого входять викладачі та студенти старших курсів; метою його діяльності є здійснення науково-дослідницької і навчально-методичної діяльності щодо розширення правосвідомості й вдосконалення механізмів отримання навиків правозастосування студентами-правниками при їх підготовці, та правозахисної і правоосвітньої діяльності для соціально-вразливих, соціально-незахищених верств населення, шляхом налагодження механізму навчально-практичної роботи студентів-правників, залучених до діяльності центру за окресленими напрямами.

Стандартами було встановлено, що юридична клініка функціонує у вигляді структурного підрозділу юридичного вищого навчального закладу чи факультету, фінансується за рахунок ресурсів відповідного вищого навчального закладу чи факультету або інших джерел. Діяльність юридичних клінік, згідно з положеннями Стандартів, повинна бути спрямована на забезпечення практичної підготовки студентів юридичних вищих навчальних закладів та факультетів до професійної діяльності, сприяння розумінню ними соціальної ваги юридичної професії та вирішенню соціальних проблем. І на перше місце Стандарти поставили навчальну функцію юридичних клінік, спрямовану на оволодіння студентами практичними аспектами юридичної професії.

Фінансування юридичної клініки, що функціонує у вигляді структурного підрозділу юридичного вищого навчального закладу чи факультету, відповідно до Стандартів, мало б здійснюватися за рахунок ресурсів відповідного вищого навчального закладу чи факультету або інших джерел. Та загальновідомим є той факт, що питання фінансового забезпечення юридичні клініки сьогодні вирішують самостійно шляхом отримання грантів, залучення спонсорських коштів, але доцільнішим вбачається законодавче закріплення обов'язку фінансування діяльності клінік з боку держави, що дало б змогу забезпечити належну організацію роботи, впровадити новітні технології в процес клінічної освіти, зробити можливою реалізацію багатьох освітніх проектів. Однак прийняття цього акта через відсутність законодавчої сили ніяким чином не покращило становище юридичних клінік, держава і далі практично лишалася осторонь від їхньої діяльності.

Наші сусіди куди далі пройшли у напрямку організації юридичних клінік. Для порівняння, в Російській Федерації діє Наказ Міністерства освіти «О правовых консультациях («правовых клиниках») для населения на базе вузов, осуществляющих подготовку юридических кадров» [3], яким регулюється порядок затвердження переліку вишів, на базі яких передбачене відкриття юридичних клінік; проведення навчального семінару для представників вишів з питань організації і забезпечення діяльності клінік; підготовка пропозицій щодо легалізації і забезпечення діяльності клінік; надання допомоги зі створення юридичних клінік в інших вишах на підставі заявок про їх відкриття. А в Польщі відповідно до законодавчого акта про вищу освіту від 12 вересня 1990 р. організації типу юридичних клінік (юридичні консультації - «poradnie prawne») створюються та працюють на підставі статуту навчального закладу, при цьому керівництво вишу уповноважене та зобов'язане здійснювати нагляд за діяльністю таких консультацій, діяльністю їх працівників та студентів [2, 39]Україна теж твердо рухається уперед, і, безсумнівно, досягла непоганих результатів, однак навіть із прийняттям у 2011 р. Закону України «Про безоплатну правову допомогу» [4] не було вирішено важливого питання - не визначено правового статусу юридичних клінік. Вони так і не були визнані суб'єктами надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги і сьогодні залишаються поза правовим полем процедури надання безоплатної правової допомоги, що негативно позначається на їхній діяльності. До того ж повна незалежність від державного фінансування дуже уповільнює роботу клінік, тим самим пригнічуючи розвиток даного інституту.

Взагалі, за короткий час існування юридичних клінік, було зроблено значні внески в їх існування та діяльність, однак залишились моменти невизначеності, а отже, нестабільності, що може призвести до негативних наслідків. Тож головними завданнями на сьогодні являється вирішення законодавчого закріплення статусу юридичних клінік, їх та спосіб їх фінансування.

освіта юрист законодавчий клініка

Список використаних джерел

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - Х. : Фоліо, 2012. -С.15

2. Pisulin ski J. Regulacje prawne oraz propozycje le -gislacyjne uregulowania statusu prawnego poradni, [w:] Studencka poradnia prawna. Idea, organizacja, metodologia. - Warszawa, 2005.

Размещено на Allbest.ru