Гуманістична спрямованість виховання дітей з відхиленнями у адаптації в США

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Гуманістична спрямованість виховання дітей з відхиленнями у адаптації в США

Сойма Наталія Дмитрівна

викладач

кафедра соціології і соціальної роботи

Анотація

У статті розглядається проблема виховання дітей з девіантною поведінкою в США, актуальність якої зумовлена значним зростанням кількості таких дітей Метою статті є аналіз особливостей організації виховної роботи в США з дітьми, схильними до девіантної поведінки. Виявлено домінуючу роль принципу гуманізму у реалізації завдань виховання, який передбачає прийняття кожної дитини такою, якою вона є; індивідуальний підхід; довіру і відкритість у здійсненні педагогічної взаємодії вихователя і вихованця; надання переваги виховним заходам над караючими в ресоціалізації особистості з девіантною поведінкою; забезпечення права дітям самостійно організовувати своє життя, використовуючи виховний потенціал колективу. Методи дослідження:аналіз наукових джерел з теми дослідження, індукція, дедукція, конкретизація, узагальнення.

Ключові слова: діти з відхиленнями в адаптації, девіантна поведінка, гуманізм, виховна робота, США

виховання девіантний гуманізм

Вступ

Дестабілізація економіки, спад виробництва, воєнні дії на сході країни, зниження життєвого рівня населення відображається на психологічному самопочутті людей, породжуючи внутрішні конфлікти, напругу, тривожність, страх, агресію, а іноді й жорстокість. Виклики сьогодення часто перевищують звичний адаптивний потенціал підлітків. Частими стали прояви з їхнього боку демонстративно- зухвалої поведінки, цинізму, негативізму, які в переважній більшості випадків є свідченням соціальної дезалаптації неповнолітніх.

Як відомо, термін «адаптація» запозичений з латинської мови і означає пристосування. Наприклад, це може бути пристосування організму, особистості до різних впливів чи умов життя, які постійно міняються [6, с.10]. Низька адаптивність або її відсутність характеризуються терміном «дезадатація».

Процес соціальної адаптації безперервний, зважаючи на те, що в соціальному середовищі відбуваються постійні зміни, які потребують нових способів пристосування індивіда. Результатом соціальної адаптації особистості є її адаптованість. Адаптованість може бути внутрішньою, що виявляється у формі перебудови функціональних структур і систем особистості при певній трансформації середовища її життя і діяльності (у цьому випадку зовнішні форми поведінки й діяльності особистості змінюються відповідно до зовнішніх вимог середовища; зовнішньою (поведінковою), коли особистість внутрішньо змістовно не перебудовується і зберігає себе, свою самостійність; змішаною, при якій особистість частково перебудовується і пристосовується до середовища, його цінностей, норм і водночас зберігає своє Я. Якщо ж особистість не може пристосуватись до умов середовища, виникає часткова або повна дезадаптація.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти проблеми дезадаптації дітей досліджують вчені: Т.Азарова, М.Бітянова, О.Безпалько, Н.Максимова, Л.Олифіренко, Н.Ричкова, Л.Шипіцина та ін. Вони по-різному тлумачиться поняття «дезадаптація». Зокрема, стан дезадаптації можна розглядати, по-перше, як відносно короткочасний ситуативний стан, який є результатом впливу нових, незвичних подразників середовища і який сигналізує про порушення рівноваги між психічною діяльністю і вимогами середовища, спонукає до переадаптації. В цьому розумінні дезадаптація - необхідна складова процесу адаптації. По-друге, дезадаптація може бути досить складним і тривалим психічним станом, викликаним функціонуванням психіки на межі її регулятивних можливостей, який виражається в неадекватній реакції і поведінці особистості. Вчені Т.Азарова, М.Бітянова вважають, що адаптація - це не тільки пристосування до успішного функціонування у даному середовищі, але і здатність до подальшого психологічного, особистісного, соціального розвитку. Адаптована дитина пристосована до повноцінного розвитку свого особистісного, фізичного та інших потенціалів в даному середовищі. Слід підкреслити, що явище дезадаптації нерозривно зв'язане з явищем девіантності. Фактично, дезадаптація розглядається більшістю учених як один із видів девіантної поведінки.

З дітьми, які мають відхилення в адаптації працюють психологи, педагоги, медики та інші фахівці. Особлива роль в профілактичній роботі належить соціальним працівникам. Зауважимо, що професійної підготовки соціальних працівників в Україні розпочалася порівняно недавно і окремі аспекти підготовки і професійної діяльності цих фахівців продовжують залишатися недостатньо вивченими, що актуалізує доцільність вивчення зарубіжного досвіду. Значні здобутки у цьому плані є в США.

Метою статті є аналіз виховної роботи США з дітьми, які мають відхилення в адаптації. Методи дослідження: аналіз наукових джерел з теми дослідження, індукція, дедукція, конкретизація, узагальнення.

Виклад основного матеріалу

Аналіз наукової літератури засвідчує значний інтерес вчених США до проблеми виховної роботи з дезадаптованими дітьми. Американські вчені розглядають цю проблему в контексті профілактики девіантної поведінки, складовою якої є спеціальна соціально-педагогічна робота.

Метою соціально-педагогічної роботи є допомога дітям і підліткам у непростих життєвих ситуаціях, пробудження у них життєвих сил, включення їх у контекст життєдіяльності сім'ї, соціальної спільноти, суспільства. Її суть полягає не лише у забезпеченні підлітка благами, але й у допомозі в тому, щоб він сам міг здобувати необхідні блага, використовувати їх [2]. Слід підкреслити, що соціально-педагогічна виховна робота з дітьми, схильними до девіантної поведінки, в США має чітко виражену гуманістичну спрямованість.

Гуманізм як система поглядів, яка історично сформувалася у світовій культурі, розглядає людину як особистість, що має право на свободу, щастя, розвиток і прояв своїх здібностей (Я.А.Коменський, М.Монтесорі та ін.). Ідеалом різних напрямків гуманізму є гуманність і людяність, розвиток моральності, розуму, що зумовлює відповідну поведінку і ставлення до світу.

Поняття «гуманізм» широко використовується в наш час і передбачає систему світогляду, визнання цінності людини як особистості, її права на розвиток і прояв своїх здібностей. Сутність людини розглядається не тільки з біологічних і соціальних позицій, але містить і духовну складову.

Гуманізм розглядає людину як вищу мету суспільного розвитку, в процесі якого забезпечується реалізація його потенціалу в соціально-економічному і духовному житті. В різних сферах суспільного життя проявляються загальнолюдські першоджерела, які виступають як певна система цінностей, значима для всього людства, що утверджує важливість людського буття загалом і особистості зокрема.

Принцип гуманізму у вихованні передбачає повагу до особистості дитини у поєднанні з вимогливістю до неї, здійснює регулятивну функцію у відносинах педагогів і вихованців, вибудовуючи їх на взаємній повазі, довірливості, доброзичливості, співробітництві.

Гуманістичні домінанти у вихованні дітей з де- віантною поведінкою представлені гуманістичними ціннісними орієнтирами, які утворюють теоретичну та ідеологічну основу процесу виховання дітей з де- віантною поведінкою і визначають найбільш суттєві риси, принципи, конкретні форми і методи профілактики і корекції девіантної поведінки.

Сутнісна характеристика гуманістичних домінант у вихованні дітей з девіантною поведінкою відображає основні риси гуманізму, які проявляються у вихованні дітей і визначають загальну гуманістичну спрямованість процесу виховання на реалізацію потреби особистості в безпеці, любові, повазі і визнанні права на свободу, розвиток і прояв здібностей на основі надання підтримки, своєчасної різносторонньої допомоги і раннього виявлення відхилень у формуванні особистості та її поведінці.

Аналіз системи виховання дітей з девіантною поведінкою в США дає можливість виявити та обґрунтувати гуманістичні домінанти, які утворюють її основу:

прийняття кожної дитини такою, якою вона є, виявлення позитивних властивостей особистості та організація колекційної виховної роботи з опорою на них;

індивідуальний підхід, який базується на глибокому знанні психологічних властивостей особистості і життєвих обставин вихованця, який передбачає роботу з вихованцем і його родиною з метою забезпечення присутності родини в його житті [4];

довіра і відкритість у здійсненні педагогічної взаємодії вихователя і вихованця;

надання переваги виховним заходам над караючими в ресоціалізації особистості з девіантною поведінкою [5];

забезпечення права дітям самостійно організовувати своє життя, використовуючи виховний потенціал колективу.

Згадані гуманістичні домінанти реалізуються в сучасних умовах широкою мережею державних, муніципальних структур, органів ювенальної юстиції, громадських організацій, освітніх закладів. Оперативна взаємодія між суб'єктами виховного впливу забезпечує досить високу ефективність заходів ре соціалізації дітей і підлітків з девіантною поведінкою [1].

Цікавим є досвід організації виховної роботи в заміських таборах. Такі табори існують в США досить давно. Зародження табірного руху в США розпочалося в 1840 році і було спочатку зумовлено природним бажанням людей дати можливість дітям проводити більше часу за містом, подалі від індустріальних центрів. Пізніше відбулося переосмислення ролі заміських дитячих таборів в системі освіти, внаслідок чого акцент із завдань оздоровлення дітей змістився на освітньо-пізнавальні, морально-етичні, духовні аспекти. Сьогодні заміські табори в США є повноцінною складовою системи освіти. Вони розглядаються як місце, де діти можуть не тільки зміцнити своє здоров'я, але й долучитися до цінного соціального досвіду, оволодіти навичками життя в колективі, здійснити повноцінну самореалізацію.

В США існують різні типи таборів для дітей і підлітків: державні і недержавні, комерційні і некомерційні, табори, які працюють впродовж року або тільки влітку, але всі вони виконують функції оздоровчих і освітньо-виховних закладів, а також закладів ресоціалізації [3]. Слід також відзначити, що більшість таборів, незалежно від того, до якого типу вони відносяться, намагаються створити власні програми діяльності концептуального характеру, власну педагогічну стратегію, проте ці програми в цілому відображають загальну національну стратегію освіти і виховання підростаючого покоління.

Аналіз праць американських учених (B.Mason, E.Ells E.C.Reynold, A.Ball, H.Dimock) дає підстави стверджувати, що в останні десятиріччя в США успішно функціонують дитячі заміські табори, які призначені спеціально для корекції девіантної поведінки дітей.

Поява широкої мережі дитячих заміських таборів, орієнтованих на інтенсивну цілеспрямовану корекційну, профілактичну виховну роботу, дає можливість вирішити низку проблем, пов'язаних з формуванням у даної категорії дітей позитивної мотивації життєдіяльності, професійно-особистісним самовизначенням, підвищенням загальної культури і стимулюванням розвитку соціально і морально значимих цінностей. Слід підкреслити, що існуюча система дитячих таборів покликана виконувати також функцію додаткової освіти, нейтралізуючи недоліки і проблеми шкільного навчання.

В процесі нашого дослідження виявлено низку психолого-педагогічних умов діяльності заміських дитячих таборів, реалізація яких сприяє ефективності корекції девіантної поведінки дітей:

Матеріально-технологічні умови забезпечення основних корекційно-виховних програм. Зазвичай всі табори, в яких реалізуються подібні програми, представляють педагогічне цілеспрямовано організоване середовище, яке дає можливість підлітку відчути себе в новому більш високо організованому просторі життєдіяльності, оволодіти навичками сучасної культури поведінки.

Наявність в таборах широкого спектру видів діяльності і спілкування, зорієнтованих на особливості дітей групи ризику, які відкривають їм можливості засвоєння соціально значимих типів поведінки і діяльності.

Використання технологій міжособистісної взаємодії (між ровесниками, дітьми різного віку, дітьми і дорослими).

Інтенсивність, яскраве емоційне забарвлення виховної роботи, яка там здійснюється, і має значний вплив на дітей і підлітків, дає можливість проявитися їх кращим рисам, викликає позитивні переживання через усвідомлення своїх досягнень, визнання себе як особистості.

Потужне матеріально-технічне і методичне забезпечення, висока майстерність персоналу.

Всі ці умови проявляються у встановленні взаємовідносин продуктивного співробітництва, взаємній допомозі і підтримці з перших днів перебування дитини в таборі, в організації цілеспрямованого психолого-педагогічного супроводу особистісного розвитку кожного вихованця, опорі на позитивні якості в подоланні негативних

Ефективність діяльності заміських дитячих зборів для дітей з девіантною поведінкою в США підтверджена стабільним збільшенням кількості дітей, які бажають брати участь в корекційних програмах на базі таборів, позитивними відгуками батьків, учителів, вихователів щодо суттєвих змін у поведінці дітей, зростанням кількості спонсорів і волонтерів, готових надати посильну фінансову допомогу і взяти участь в роботі таборів.

Висновки

Вважаємо, що американський досвід організації гуманістично спрямованої корекційно- виховної роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки, містить багато цінних надбань і потребує подальшого вивчення і використання у вітчизняній педагогічній теорії і практиці.

Размещено на Allbest.ru