Методичний інструментарій викладача в організації вивчення фізики
Аналіз методичного інструментарію викладача, який базується на використанні дидактичної моделі логічної структури навчального матеріалу. Опис стандартного складу структурних елементів фізичного знання на рівні фізичної теорії і фізичної картини світу.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.10.2018 |
| Размер файла | 27,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
УДК 378:053
Вінницький державний педагогічний університет
Методичний інструментарій викладача в організації вивчення фізики
Н. А. Мисліцька, кандидат педагогічних наук, доцент
В. Ф. Заболотний, доктор педагогічних наук, професор
Анотація
викладач дидактичний навчальний фізичний
У статті описано запропонований нами методичний інструментарій викладача, який базується на використанні дидактичної моделі логічної структури навчального матеріалу. Вона включає узагальнений підхід до опису стандартного складу елементів фізичного знання на рівні фізичної теорії і фізичної картини світу. Чотирьохпозиційний підхід містить: конструктиви опису стандартного складу знання структурних елементів фізичних знань, якісної, кількісної, сутнісної та прикладної сторін фізичного явища; методичні рекомендації щодо опису фізичного знання на рівні фізичної теорії і фізичної картини світу.
Ключові слова: методичний інструментарій, вивчення загальної фізики, способи перетворення навчального матеріалу, фізична величина, фізичний закон, фізична теорія.
Summary
The article describes the teacher's methodical tool, which is based on the use of the didactic model of the logical structure of the teaching material. This model includes a generalized approach to the description of the standard composition of elements of physical knowledge, a four-position approach to the description of the physical phenomenon, a generalized approach to the description of physical knowledge at the level of physical theory and the physical picture of the world, which includes: constructs describing the standard composition of knowledge of structural elements of physical knowledge.
Key words: methodical tools, studying general physics, methods of transformation of educational material, physical quantity, physical law, physical theory.
Постановка проблеми. Одне із важливих завдань викладача вищої школи полягає в дидактичній переробці наукової й навчальної інформації, знаходженні найбільш прийнятних структур, які б надали змогу раціональними способами подавати і передавати досвід, закладений у всіх елементах змісту освіти.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням дидактичної переробки навчальної інформації, різним варіаціям структуризації наукового знання присвячено низка досліджень науковців та методистів. Серед них слід відзначити праці Г. Голіна, Л. Зоріної, І. Карасової, В. Мощанського, В. Разумовського, А. Усової та ін. Наприклад, А. Усовою розроблені узагальнені плани вивчення структурних елементів фізичного знання [2]. Частина цих планів в дещо трансформованому вигляді включена в програми з фізики у ЗНЗ. Л. Зоріна у зміст освіти включає наукові знання у такій послідовності: факти, окремі теоретичні положення, прикладні знання, поняття і закони, теорії. Основною дидактичною одиницею вона виділяє теорію. На її думку, основи теорії мають включати групу основних понять, законів і наслідків [2]. З дещо іншої сторони висуває вимогу вибудовувати навчальний матеріал курсу відповідно до структури наукового знання В. Разумовський, однак структуру теорії він подає відповідно до структури наукового пізнання [3]. За таким циклом будуються роздуми вчених у процесі проведення наукового дослідження. Будувати курс фізики на основі генералізації навчального матеріалу навколо фундаментальних фізичних теорій пропонують інші науковці, зокрема Ю. Дік, В. Мощанський, Г. Голін, І. Карасова тощо. Аналіз описаних вище праць науковців засвідчив, що вони стосувались побудови навчального матеріалу шкільного курсу фізики.
Мета статті - описати запропонований нами методичний інструментарій викладача для покращення вивчення загального курсу фізики і надання йому методичного спрямування.
Виклад основного матеріалу. У нашому дослідженні ми подаємо методичний інструментарій для викладача вищої школи щодо опрацювання й подання навчальної інформації. Викладач має знати психолого-педагогічні та ергономічні вимоги щодо візуалізації інформації й поданні її на великому екрані або мультимедійній дошці; способи структуризації та подання навчального матеріалу; методику опису структурних одиниць фізичного знання, способи і прийоми формулювання означень фізичних величин, їх одиниць тощо.
Структурування і спосіб подання навчального матеріалу викладач вибирає самостійно, але з метою методичної пропедевтики ми рекомендуємо акцентувати увагу студентів на лекційних заняттях на описі структурних елементів фізичного знання. Для цього нами розроблені відповідні алгоритми, в основу яких ми поклали описані вище розробки, і які названі нами “стандартний склад знання”. Нижче наводимо приклади цих алгоритмів для викладача.
Одним із підвидів фізичних понять є фізична величина, яка є кількісною характеристикою фізичного явища або властивості матеріальної речовини, об'єкта або поля. У загальному курсі фізики вивчається понад 70 фізичних величин, у шкільному - близько 50, тому студент має володіти повною інформацією про ту чи іншу фізичну величину з метою набуття фахових знань, які в подальшому будуть основою в методичній підготовці студентів щодо проектування уроків вивчення нового матеріалу щодо вивчення фізичної величини. Повну інформацію про фізичну величину ми пропонуємо подавати в такому варіанті:
Стандартний склад знань про фізичну величину
1. Явище (властивість), яке характеризується величиною (властивість фізичного тіла, властивість речовини, якість явища, об'єкт (процес, стан).
2. Символьне позначення (походження).
3. Визначальна формула величини.
4. Формулювання означення.
5. Характеристика одиниць вимірювання величини.
5.1. Означення одиниці вимірювання в загальному вигляді.
5.2. Означення одиниці вимірювання в СІ. Символьний запис.
5.3. Позасистемні одиниці.
6. Розмірність фізичної величини.
7. Прилад для вимірювання величини (спосіб вимірювання).Зв'язок величини з іншими величинами (формула, яка виражає зв'язок цієї величини з іншими).
8. Приклади величини.
9. Додаткові характеристики.
Викладач, перш за все, має звернути увагу студентів на правильність формулювання означення фізичної величини, її одиниці в загальному вигляді та в міжнародній системі одиниць, встановленні розмірності фізичної величини.
Зв'язки між фізичними величинами, явищами, об'єктами тощо представлені у фізичній науці законами і закономірностями. Вивчення законів дійсності знаходить своє вираження у створенні наукової теорії, яка адекватно відображає досліджувану предметну галузь. Закон є ключовим елементом фізичної теорії. Тому володіння інформацією про фізичні закони є важливою складовою фахової підготовки студента. Опис закону рекомендуємо проводити за таким алгоритмом.
Стандартний склад знань “Фізичний закон”
1. Короткі історичні відомості про відкриття закону: ким відкритий і коли, на основі яких фактів і даних встановлений, роль закону в розвитку природничо-наукового знання (доцільно розповідь супроводжувати мультимедійною презентацією).
2. Математичний вираз закону та його формулювання (на основі законів формальної логіки). Встановлення фізичного змісту коефіцієнта пропорційності та його одиниці (за наявності).
3. Межі застосування закону.
4. Частинні випадки.
5. Фізичні досліди (реальні, відео або віртуальні), які підтверджують справедливість закону.
6. Врахування і використання на практиці.
Перший пункт опису є важливим щодо реалізації принципу історизму під час вивчення загального курсу фізики. У процесі формулювання закону на основі математичного виразу важливо, щоб викладач урахував правило читання закону: фізична величина, що стоїть у лівій частині виразу, прямо пропорційна (або обернено пропорційна) величинам лівої частини виразу. Доцільно звернути увагу на встановлення фізичного змісту коефіцієнта в законі (за його наявності) та його одиниці. Слід зауважити, що означення окремих фізичних величин, зокрема питомих, формулюються на основі встановлення фізичного змісту їх як коефіцієнтів у законах або закономірностях. На це потрібно звернути увагу студентів уже під час вивчення загального курсу фізики. З метою формування експериментальних знань і умінь важливим є демонстрація фізичних дослідів, які підтверджують справедливість закону.
Вивчення фундаментальних дослідів дає змогу поглибити знання студентів з історії розвитку, становлення та еволюції фізичної науки; експериментальний метод пізнання; роль та місце фізичного експерименту в становленні фізичного знання; взаємозв'язок теорії й експерименту і тим самим подати фізику в контексті культури. Наводимо план опису фундаментального досліду.
Стандартний склад знань про фундаментальний дослід
1. Назва досліду та короткі історичні відомості (з використанням мультимедійного супроводу).
2. Мета досліду.
3. Ознайомлення студентів з експериментальною установкою досліду, (використати дидактичні засоби для пояснення: презентацію, відео, анімації, комп'ютерні моделі, схеми, опорні конспекти, реальний демонстраційний експеримент тощо).
4. Опис приладів і матеріалів для постановки досліду, їх призначення.
5. Пояснення суті та порядку проведення досліду.
6. Характеристика й пояснення результатів досліду.
7. Конструювання опорного конспекту для студентів з вивчення й пояснення досліду.
8. Конструювання презентації для наочного супроводу пояснення.
Використання віртуальних моделей, фізичних симуляцій під час
засвоєння знань про фундаментальний дослід дає змогу сформувати у студентів уміння виконувати дослідження у віртуальному варіанті, а також уявлення про можливості й межі застосування комп'ютерного моделювання.
Чотирьохпозиційний підхід до опису фізичного явища передбачає його опис з якісної, кількісної, сутнісної і прикладної сторін. Якісна сторона опису явища включає висвітлення таких пунктів:
1. Подання фактологічної інформації на основі результатів спостережень, демонстраційного експерименту, віртуального моделювання.
2. Заповнення таблиці.
Для цього виділити структурні елементи фізичного явища:
1) Перший матеріальний об'єкт - тіло (поле), яке має певні властивості, характеристики стану;
2) другий матеріальний об'єкт - тіло (поле), з яким взаємодіє перший матеріальний об'єкт. Він також має певні властивості, які можуть змінюватись, оскільки не є принциповими для вивчення явища. Взаємодія матеріальних об'єктів є причиною для вивчення явища;
3) умови взаємодії - обставини, за відсутності яких взаємодія об'єктів не призводить до визначеної зміни стану матеріального об'єкта.
4) результат взаємодії - зміна властивостей матеріального об'єкта, яка виявляється безпосередньо за допомогою органів чуття людини або індикатора.
3. Введення нових понять.
4. Визначення умов протікання явища.
Кількісна сторона опису явища включає такі етапи:
1. введення величин, що характеризують явище та їх опис (на основі фізичного експерименту, комп'ютерного моделювання, теоретичних доведень).
2. встановлення залежностей між величинами та їх опис (на основі фізичного експерименту, комп'ютерного моделювання, теоретичних доведень).
Сутнісна сторона опису явища (механізм протікання процесів і станах об'єктів) передбачає реалізацію таких етапів:
1. повторна констатація основних дослідних фактів або формулювання проведених узагальнень і встановлених залежностей між величинами;висунення гіпотез, що дають змогу пояснити досліди, зв'язки, залежності;
2. введення моделей, що дають змогу уявити механізм протікання процесів і виділити в них найважливіші для пояснення сторони;
3. формулювання логічних наслідків, що випливають з гіпотези і модельних уявлень про механізм протікання процесів і станів об'єктів.
Прикладна сторона опису явища передбачає опис приладів, пристроїв, механізмів.
Якісна сторона вивчення явища пов'язана з накопиченням фізичного матеріалу. Для цього проводиться серія дослідів. Наприклад, для явища електромагнітної індукції - поява індукційного струму в котушці, замкненої на гальванометр під час руху, відносно неї постійного магніту.
Сутнісна сторона вивчення явища передбачає розкриття механізму протікання явища. Для пояснення дослідних фактів, зокрема таких, як демонстрація взаємодії суцільного і розрізаного алюмінієвих кілець з магнітом, який рухається відносно них (дослід Ленца), висувається декілька гіпотез. На їх основі будується низка логічних наслідків, які перевіряються на експерименті, наприклад, такому, як гальмування пластин у магнітному полі.
Опис кількісної сторони явища передбачає введення поняття “магнітний потік” і “закон електромагнітної індукції”.
Прикладний аспект вивчення явища передбачає розгляд приладів і їх моделей, які працюють на основі закону електромагнітної індукції - генератора, трансформатора, тахометра тощо. Крім того, необхідно зосередити увагу на негативних діях та проявах явища.
Для проведення узагальнюючих лекцій нами розроблено методичний інструментарій, який включає методологічний аналіз фундаментальних взаємодій, фізичних теорій, фізичної картини світу.
Стандартний склад знання про структурні елементи взаємодій подані в такому варіанті: походження, спосіб передачі, характер протікання, інтенсивність, кількісна міра, підпорядкування загальним законам і принципам. Наведемо відповідь на ці питання на прикладі пояснення електромагнітної взаємодії.
1. Походження - наявність електричного заряду або магнітного моменту.
2. Спосіб передачі - фотон.
3. Характер протікання - взаємне притягання і відштовхування; поглинання або випромінювання енергії.
4. Інтенсивність - 10'2.
5. Міри:
• сили F = k^-, /-; = qi; +
F
• напруженість поля Е = --;
*0
• різниця потенціалів= --;
• міжмолекулярна потенціальна енергія и(г) = ^ --= б, ш » 12.
6. Підпорядкування загальним законам збереження заряду, енергії, імпульсу; принципам - близькодії, суперпозиції.
Викладач має наголосити, що процесу взаємодії властиві загальні ознаки: а) наявність, як мінімуму, двох взаємодіючих тіл; б) наявність поля; в) наявність сили - міри взаємодії. Характер взаємодії визначає причини і механізм зміни стану матеріального об'єкта, а в рамках фундаментальної фізичної теорії - ідеалізованого об'єкта.
Узагальнення на рівні фізичної теорії рекомендуємо проводити за таким алгоритмом:
Основа теорії-, емпіричний базис - система емпіричних фактів, отриманих на основі спостережень і експериментів; модель - ідеалізований об'єкт, який втілює найважливіші властивості, глибинні особливості й специфіку досліджуваної області явищ; система понять; емпіричні закони.
Ядро теорії-, закони, що виражаються в математичних рівняннях; закони збереження; постулати і принципи; фундаментальні фізичні сталі.
Наслідки-, застосування законів, які входять у ядро теорії; пояснення емпіричних фактів; передбачення нового.
Наведемо приклад опису класичної механіки у формі таблиці.
Таблиця 2 Класична механіка
|
Основа |
|||
|
Факти |
Ідеалізований об'єкт |
Поняття, фізичні величини |
|
|
1. Кінематичні закономірності руху тіл (матеріальних точок, планет Сонячної системи) 2. Закони Кеплера |
Матеріальна точка |
1. Система відліку. 2. Простір і час, переміщення, координата, швидкість, прискорення. 3. Взаємодія. 4. Сила. 5. Маса. 6. Імпульс сили. 7. Імпульс тіла. 8. Енергія. 9. Робота. |
|
|
Ядро |
|||
|
Принципи |
Закони |
Математичні рівняння |
|
|
1. Інерції 2. Дальнодії 3. Суперпозиції 4. Причинності 5. Відносності |
1. Існують такі системи відліку, в яких тіло зберігає станспокоюабо рівномірного прямолінійного руху до тих пір, поки дія сил не змусить його змінити цей стан. 2 Прискорення, яке набуває тіло у інерціальній системі відліку, прямо пропорційне векторній сумі сил і обернено пропорційне масі системи тіл. З.Сила дії рівна силі протидії. |
а -- m F At = Aviv F±z = ~ fa і |
|
|
Наслідки |
|||
|
1. Механічна схема опису руху: знаючи положення матеріальної точки в системі відліку і швидкості руху в певний момент |
1. Рух тіл змінної маси. 2. Аналіз законів збереження імпульсу, енергії, складання швидкостей. |
Для переходу від емпіричного базису теорії до понятійної основи вводять ідеалізований об'єкт теорії. Стандартний склад знання про ідеалізований об'єкт має таку структуру: означення поняття; обґрунтування необхідності введення поняття; припущення, які задають властивості ідеалізованого об'єкта; методологічна основа поняття; властивості ідеалізованого об'єкта; фізичні величини, які описують властивості ідеалізованого об'єкта.
Узагальнення на рівні фізичної картини світу рекомендуємо проводити за таким планом ССЗ:
1. Теоретичний і емпіричний базис, покладений в основу формування ФКС.
2. Характерні особливості структурних елементів ФКС. Характерні особливості понять: матерії, простору і часу, руху, взаємодії; принципів, провідних ідей і концепцій, базових теорій.
3. Стиль мислення. часу, можна визначити ці параметри руху на всі наступні та попередні моменти часу.
2. Вільне падіння тіл у газах, рідинах. Наукове тлумачення статики, гідро- і аеродинаміки.
3. Визначення середньої густини тіл, планет.
4. Рух тіл під дією однієї або кількох сил.
5. Зіткнення тіл і частинок (пружний і непружний удар).
6. Рух рідин і газів (рівняння Бернуллі)
Нижче наводимо приклад подання інформації про механічну картину світу у вигляді узагальнюючої таблиці.
Таблиця З. Стандартний склад знання про механічну картину світу
|
Механічна картина світу |
||
|
Формується на основі геліоцентричної системи світу М.Коперника, екпериментального природознавства Г.Галілея, законів небесної механіки І.Кеплера, механіка І.Ньютона. |
||
|
Структурні елементи ФКС |
Характерні особливості |
|
|
Матерія |
У рамках МКС склалася дискретна модель реальності. Матерія - речовинна субстанція, яка складається з частинок (корпускул), що є неподільними, вічними і незмінними. Абстракцією дискретної неподільної частинки є матеріальна точка. |
|
|
Простір і час |
Характерна концепція абсолютного простору і часу: простір є тривимірним, постійним і не залежить від матерії, час не залежить ні від простору, ні від матерії. Простір і час абсолютні сутності, які існують незалежно від матерії і часу. |
|
|
Рух |
Рух - механічне переміщення тіл або частинок. Закони руху - фундаментальні закони світобудови. Тіла рухаються рівномірно і прямолінійно, а відхиленням від цього руху є дія зовнішньої сили |
|
|
Взаємодія |
Гравітаційна. Характер взаємодії - взаємна дія. |
|
|
Принципи |
1. Далекодії - взаємодія між тілами відбувається миттєво на будь- якій відстані, тобто дія передається в порожньому просторі з будь- якою швидкістю. 2. Відносності Галілея - всі механічні явища відбуваються однаково в будь-якій інерціальній системі відліку. 3. Причинності - причинно-наслідковий зв'язок носить взаємнооднозначний характер. |
|
|
Провідні ідеї та концепції |
Механіцизм - усі види руху зводяться до механічного. Маса є мірою інертності. Сила тяжіння - універсальна і діє далеко. Всі механічні процеси підпорядковуються принципу лапласівського |
|
|
ЗО |
ICV 2016:48.67 DOI 10.31494/2412-9208-2018-1-1 |
|
|
(жорсткого) детермінізму. Випадковість виключається з картини світу. Динамічні закони повністю характеризують причинність у природі. |
||
|
Базові теорії |
Класична механіка Ньютона |
|
|
Стиль мислення |
Класичний |
Висновки
Таким чином, нами розглянуто методичний інструментарій викладача, який базується на використанні дидактичної моделі логічної структури навчального матеріалу і включає узагальнений підхід до опису стандартного складу елементів фізичного знання, чотирьохпозиційний підхід до опису фізичного явища, узагальнений підхід до опису фізичного знання на рівні фізичної теорії і фізичної картини світу, до складу якого внесено: конструктиви опису стандартного складу знання структурних елементів фізичних знань: фізичних величин, законів, закономірностей, приладів, фундаментальних дослідів, фізичних фактів тощо; конструктиви опису якісної, кількісної, сутнісної та прикладної сторін фізичного явища; методичні рекомендації щодо опису фізичного знання на рівні фізичної теорії і фізичної картини світу.
Література
1. Зорина Л. Я. Дидактические условия формирования системности знаний старшеклассников / Л. Я. Зорина. - М. : Педагогика, 1978. - 128 с.
2. Психолого-дидактические основы формирования у учащихся научных понятий / [под. ред. А. В. Усовой]. - Челябинск : ЧГПИ, 1986. - 84 с.
3. Разумовский В. Г. Физика в школе. Научный метод познания и обучение / В. Г. Разумовский, М. Майер. - М.: Гуманитарный изд. центр “ВЛАДОС”, 2001. - 189 с.
Стаття надійшла до редакції 09.10.2017
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Зміст і структура педагогічного спілкування. Особливості педагогічного спілкування у вузі. Стилі і моделі спілкування викладача вищої школи. Технологія організації продуктивної взаємодії викладача і студентів, характерні причини конфліктів між ними.
реферат [59,5 K], добавлен 28.03.2009Наукове обґрунтовання концептуальної моделі професійної адаптації викладача вищого навчального закладу в процесі магістерської підготовки. Визначено й експериментально перевірено сукупність педагогічних умов, що забезпечують успішність цього процесу.
автореферат [54,1 K], добавлен 11.04.2009Дослідження проблеми ігрового спрямування фізичної підготовки дітей молодшого шкільно віку в педагогічній теорії та практиці фізичного виховання. Розробка програми комплексної ігрової організації фізичної підготовки та перевірка її ефективності.
дипломная работа [95,1 K], добавлен 25.10.2009Місце теми "Хвильова оптика" в програмі старшої школи. Хвильові властивості світла. Науково-методичний аналіз змісту і структури навчального матеріалу. Методичні рекомендації щодо проведення уроків фізики з даної теми у старшій школі в 11-му класі.
курсовая работа [228,0 K], добавлен 13.04.2012Характеристика основних стилів навчання. Сутність технології оптимізації організації навчального процесу. Визначення, особливості та властивості навчальної технології як засобу організації освітнього процесу та показника системи дій викладача і студентів.
реферат [23,7 K], добавлен 04.06.2010Загальна характеристика, порівняння та особливості функціонування різних типів навчальних закладів. Етапи та принципи реалізації навчально-виховного процесу в школі на сьогодні. Вивчення змісту роботи викладача, особливостей організації груп навчання.
отчет по практике [713,2 K], добавлен 21.04.2013Інновації, які можуть бути реалізовані за допомогою інтернет-технологій. Засоби, що використовуються викладачем за традиційного навчання. Етапи підготовки заняття з використанням інтернет-технологій, роль викладача під час його організації та проведення.
статья [25,8 K], добавлен 27.08.2017Основи та принципи методики CLIL, її ключові елементи, вимоги до викладача німецької мови та до учбового матеріалу. Аналіз і використання досвіду використання досліджуваного механізму викладання в країнах світу. Оцінка його головних переваг і недоліків.
статья [626,2 K], добавлен 18.05.2019Сутність професійно-педагогічної компетентності, її основні елементи. Діяльність викладача вищого юридичного навчального закладу і його функціональні обов'язки. Компоненти професійної компетентності педагога вищої школи та його комунікативні якості.
курсовая работа [87,9 K], добавлен 16.03.2012Професійні знання викладача - це відомості з педагогіки і психології про суть праці викладача, про особливості педагогічної діяльності і спілкування. Урок – головна складова частина учбового процесу. Правильна постановка мети уроку. Основна мета кафедри.
контрольная работа [14,9 K], добавлен 26.02.2009Проблема організації різнорівневої самостійної роботи у психолого-педагогічній літературі. Оволодіння матеріалом навчального предмета без участі викладача. Методичні рекомендації щодо проведення незалежної діяльності в процесі вивчення інформатики.
курсовая работа [55,1 K], добавлен 07.08.2017Мета, завдання та критерії обліку успішності учнів початкових класів з фізичної культури. Підготовка до уроку основ здоров'я та фізичної культури. Оздоровче, освітнє і виховне значення рухливих ігор. Засоби на уроках фізичної культури в 1-4 класах.
курсовая работа [58,1 K], добавлен 27.05.2009Проблема збереження в державі належних умов для фізичного розвитку й удосконалення молоді - для громадян, які навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу. Роль фізичної підготовки у розвитку професійних якостей офіцерського складу Збройних Сил.
статья [15,9 K], добавлен 15.01.2018З’ясовано специфіку професійно-педагогічної діяльності учителя фізичної культури. Визначено види готовності учителя фізичної культури до роботи з фізичного виховання. Визначено зміст і структуру професійно-педагогічної діяльності майбутніх учителів.
статья [18,6 K], добавлен 15.01.2018Мета та план уроку з фізики, його прийоми та методи. Складання ходу уроку: постановка навчальної проблеми, вивчення та закріплення нового матеріалу (фізичної суті явища електромагнітної індукції), приклади рішення задач з заданої теми, домашнє завдання.
конспект урока [14,7 K], добавлен 04.04.2011Педагогічна діяльність у вищому навчальному закладі. Загальна та професійна культура викладача. Педагогічна взаємодія суб’єктів педагогічного процесу. Оволодіння педагогічною технікою. Поняття самовиховання та самоаналізу, самовиховання викладача.
реферат [28,8 K], добавлен 21.01.2011Формування дидактичних одиниць навчального матеріалу. Побудова структурно-смислової моделі та тематичного плану вивчення теми. Розробка системи уроків: засвоєння знань, їх контролю та корекції, формування умінь і навичок, узагальнення і систематизації.
дипломная работа [3,0 M], добавлен 14.03.2013Місце фізичної культури в житті людини. Загальна характеристика фізичних вправ. Гігієнічні фактори фізичного виховання. Засоби фізичного виховання. Компоненти здоров’я людини. Програмно-методичні основи навчання здоровому способу життя учнів в школі.
курсовая работа [48,7 K], добавлен 26.09.2010Особливості, обґрунтування необхідності комп’ютерізації системи освіти, зміни змісту діяльності учителя, учнів, структури і організації навчального процесу. Характеристика комп’ютерних технологій, презентацій, які можна використовувати на уроках фізики.
реферат [36,7 K], добавлен 19.03.2010Вимоги Коменського до вчителів. Малюнок ідеального викладача вищого навчального закладу. Його вміння слухати думку інших. Ідеал педагогу ХХI століття - це викладач, який відхиляється від стандартної системи навчання та часто застосовує нововведення.
доклад [17,9 K], добавлен 25.04.2014
