Синестезійність у творчій музичній діяльності молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 373.3.016:78]:159.937.7

Синестезійність у творчій музичній діяльності молодших школярів

Рахманова О.К.

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

Протягом ХХ століття синестезійна парадигма поступово входить у науковий апарат мистецтвознавства та музичної педагогіки і проявляє себе в естетичному аспекті даних наук. Актуальність її вивчення визначається тим, що синестезія є фундаментом образного мислення, тобто лежить в основі художньої творчості і художнього сприйняття. Наближення до розуміння природи і принципів функціонування феномена стає необхідною умовою розробки проблем педагогіки музичної освіти, пов'язаних з розвитком музичного мислення і музичного сприймання. Дослідження ґенези, теорій та методик розвитку синестезії підтверджується змінами в науковій думці, яка звернена до проблеми особистості. Антропоцентризм сучасних наукових парадигм актуалізував проблему людини, інтермодальність її аспірант кафедри теорії та методики музичного мистецтва Інституту мистецтв сприйняття і мислення, зумовив пошук інтегративних методик, що дозволяє зрозуміти її як цілісність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасний педагогічний досвід музичного виховання вміщує в собі психологічні і психофізіологічні компоненти теорії сприйняття музики, щоб допомогти дітям адаптуватися в школі і виховати у них інтерес до занять. Під час сприйняття мистецтва у молодших школярів виникають метафори чуттєвого сприйняття, що об'єднують різноманітні сенсорні системи. На думку Б. Галєєва, синестезія включає в себе: а) поетичні тропи і стилістичні фігури, пов'язані з міжчуттєвими переносами; б) кольорові та просторові образи, що викликає музика; в) взаємодію мистецтв [1].

На думку Н. Коляденко, синестезія є особливим феноменом художньої інтеграції [8]. У музиці процес перетворення на підсвідомому рівні, наприклад, візуального в аудіальне або моторно-рухове, є важливим елементом процесу створення і сприйняття художнього образу мистецтва. Кольорово- музичні синестезії пов'язують з асоціативною візуалізацією більш глибокого руху почуттів і емоцій, що утворюються в підсвідомості.

На думку Р. Арнхейма, всі види мистецтва візуальні, тобто зміст мистецтва, перш за все, утворює зорові образи [7]. Синестезія сприяє сприйняттю музики як руху «звукового тіла» в уявному просторі, якому визначені такі координати: глибина - фактура звучання; вертикаль - гармонія; горизонталь - мелодика. Світу міжчуттєвих уявлень в музиці «притаманні всі основні параметри, якими володіє світ реально видимих образів (простір, рух, пластика, колір)». На думку вчених, саме музика, «пробуджує» синестезії не тільки через експресивно-особистісний характер переживань кольору, звуку, але і через особливості моторики, природнього стану особистості. Останнім часом у музичній педагогіці використовуються прийоми отримання знань шляхом формування у молодших школярів міжчуттєвих асоціацій при сприйнятті мистецтва. Б. Юсов уважає, що розуміння сенсу взаємодії мистецтв є основою для розвитку духовного мислення особистості. Він виділяє три компоненти установки на сприйняття мистецтва: ерудованість, чуйність та співпереживання. Вчений підкреслює їхню незалежність один від одного [4].

На думку В. Ражнікова, емоційний досвід передує технології. Емоція утворюється в художній діяльності як рух кольорових плям, звукових кластерів та алогічних слів. Іншими словами, діти спочатку імпровізують на емоцію, настрій (вивчення основних емоційних модальностей: сумно, весело, поетично, виразно і т.д), а потім переходять від спонтанних творчих виразів у світ професійного мистецтва, яке має свою мову, форму та способи свідомості [5].

На противагу В. Ражнікову, Н Коляденко вважає, важливим критерієм прояву синестезійності є феномен музикальності, як специфічного художнього досвіду в синтезі мистецтв, що відображає музичну логіку. Молодшим школярам дається завдання на «синтезуючий» стиль мислення: за ключовими словами, живописними картинами, художніми образами [5].

Мета статті - обґрунтувати феномен синестезійності у творчій діяльності молодших школярів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Пізнання людиною світу, формування перцептивних образів починається з чуттєвого відображення дійсності. Цілісне сприйняття об'єктів світу забезпечує взаємодію відчуттів, причому великого значення набуває особлива форма їхньої взаємодії - міжсенсорний зв'язок, синестезійність. Синестезійність як елемент комплексного впливу мистецтв у методичних розробках педагогів, виступає в якості метафор. Характеризуючи звучання і порівнюючи музичні засоби з близькими визначеннями, молодші школярі починають використовувати синоніми з «сусідніх» систем сприйняття. Наприклад, «співучість» може бути «м'якою», «світлою», «легкою», а «уривчастість» - «гострою», «колючою», «холодною». Аналізуючи ритм, часто використовують порівняння «важкі» та «легкі» кроки, про мелодію - «візерунок» або «малюнок». Всі ці синоніми належать до різних систем сприйняття: слух, зір, нюх, дотик, але характеризують лише одне музичне (слухове) явище. У результаті, успішно виконуються основні завдання загальної музичної освіти, що полягають у формуванні чуйності молодших школярів до музики, а не тільки ерудиції. синестезія художній музичний сприйняття

Синестезійність виражається в умінні зв'язувати, здавалося б, не пов'язані один від одного предмети, в багатому асоціативному мисленні. Як відомо, бачення незвичайних зв'язків, оперування метафорами чуттєвого сприйняття, вираження одного через інше - це і є основа творчості.

Процеси сприйняття входять в структуру інформаційного блоку мозку. Він відповідає за роботу всіх аналізаторів, які здійснюють контакт із середовищем - зорового, слухового, тактильного, рухового, смакового, нюхового. Ці аналізатори забезпечують первинний, пізнавальний процес - відчуття - і утворений на основі нього процес сприйняття. Слухові відчуття є відображенням, що впливають на слуховий рецептор звукових хвиль, які народжуються від звуку і являють собою змінне згущення і розрідження повітря. Звукові хвилі мають: по-перше, різну амплітуду коливань; подруге, частоту та тривалість коливань; по- третє, форму коливань. Головними властивостями будь-якого звуку є: його гучність, висота, тембр. Локалізація джерела звуку визначається не тільки слуховим, а й зоровим сприйняттям взагалі, сукупністю всіх даних, які є для орієнтування в реальному просторі.

Значення зорових відчуттів у пізнанні світу особливо велика. Вони дають людині виключно багаті і тонко диференційовані дані величезного діапазону. Зір дає нам найбільш досконале, справжнє сприйняття предметів. Зорові відчуття найбільш диференційовані від афективності, у них особливо важливий є момент чуттєвого споглядання. Зорові сприйняття - найбільш «предметні», спрямовані на сприйняття людини.

На основі відчуттів формується процес сприйняття. Сприйняття - цілісне відображення предметів, ситуацій і подій, що виникають у безпосередньому впливі на рецепторні поверхні органів почуттів [3]. Таке цілісне відображення утворюється в результаті взаємодії аналізаторів, з підключенням пам'яті і розумових операцій молодших школярів на уроках музичного мистецтва у процесі творчої діяльності.

Використання ефекту синестезії в творчому процесі призводить до відкриття резервного джерела нових ідей, нових образів, розширення творчого поля. Синестезійність - «синтез почуттів», стан особистості, коли відчуття однієї модальності (слухання музики) викликає іншу модальність (кольорове відчуття).

Р. Ділтс відносить синестезію до базових креативних процесів, а створення у творчій діяльності «мультисенсорних карт» проблемного простору розглядає як один із способів розвитку і управління креативністю молодших школярів [6].

Особливої уваги заслуговують приклади з музичної педагогіки, де на уроках зі слухання музики, музичної літератури, досліджуються методики, у яких через графічне зображення образів формується асоціативне поле музичного сприйняття молодших школярів. До методик графічної візуалізації музики відносять термін О. Райнера «музична графіка» та Н. Коляденко «музичне малювання», що виражають собою перенесення несвідомих уявлень про музику в свідомі, за допомогою абстрактних елементів живопису кольорових ліній і форм [2]. Дані образи багатошарові і полімодальні, вони утворюються під час слухання музики і збагачують сприйняття її звучання, розвиваючи наочно-образне мислення. У результаті, малюнки отримані шляхом «музичного малювання», як і приклади «музичної графіки» слугують своєрідним візуально фіксованим документом. Через названі методики молодші школярі вміють будувати звуковий ряд до живописних полотен, давати світло-кольорові характеристики звуку як «яскравому», «блискучому», вміють моделювати кольорами динаміку процесу розгортання контрастних образів.

Процес «малювання музики» відбувається за принципом від простого до складного. Спочатку - зображення простого для сприйняття короткого музичного відрізку, потім - різнохарактерних одночастинних програмних творів та не програмних двох чи трьох частинних. Саме вираження одного через інше, музики через абстрактний живопис є проявом і виявленням синестезійності. У процесі даного експерименту констатовані наступні слухозорові відповідності: мелодія - малюнок, тембр - колір, регістр - світло, тональність - колорит. Відзначено, що різні компоненти музичного сприйняття - пластичні, просторові, тактильно-дотикові, гравітаційні, зачіпають глибокі шари психіки особистості. Отже, синестезійність - це особливий стан психіки, коли сприйняття музики загострено через виникаючі слухозорові відповідності. Чим більша й яскравіша відповідність, тим краще виражена синестезія.

Цікаві дослідження проведені в сфері комплексних міжчуттєвих вербальних зв'язків з музикою. Відбувається осягнення музичної образності за допомогою образів- тропів і безпредметності слів (наприклад, на що схоже піаніно? або передати три стани інструменту: суворого, схвильованого, веселого та ін.). У музичних образах відсутній предметно-понятійний початок, вони сприймаються емоційно і чуттєво- образно, отже на такому рівні абстракції стираються межі між музикою та іншими проявами закладеного в людській психіці синестезійного потенціалу сприйняття. Особливість методик з вивчення аудіальновізуальної синестезійності в тому, що візуальний компонент відходить на друге місце: «звук-колір», «тон-колір», «стан- колір», та ін. Він є асоціацією до акустичного звучання, а якщо музикальність є неакустичним феноменом, то візуальний компонент проявляє себе у вербальній мові.

Синестезійність сприяє до розуміння музики дітьми, вміння створювати для себе установки і діяти самостійно, формування у молодших школярів художнього сприйняття та естетичної вихованості, розвитку мислення та творчих уявлень.

Висновки

Аналіз синестезійних компонентів художньої образності виводить на зв'язок несвідомого і свідомого у процесі сприйняття мистецтва і зачіпає вібраційну природу злиття звуку, кольору, пластики та інших модальностей сприйняття музики. Це дає можливість вчителю під час слухання музики оцінити естетичну реакцію молодших школярів на твір, виховати вміння регулювати свій емоційний стан. Отже, шляхом поєднання малювання, словесних вправ та музики, міжчуттєві синтези звуку і кольору мають довільний характер і яскравіше проявляються у творчій діяльності. Перспективою подальших досліджень є розроблення шляхів реалізації та апробації синестезійних методів, фіксація стану психіки на музичний твір та експериментальна перевірка ефективності результатів дослідження.

Список джерел

1. Галеев Б. М. Синестезия и музыкальное пространство. Музыка - культура - человек / Б. М. Галлеев. - Свердловск: УрГУ, 1991. - С. 36-43.

2. Зеленина Е. О. Синестезия как проблема педагогики музыкального воспитания и образования: развитие слухо-зрительных интермодальных ассоциаций / Е. О. Зеленина. - М., 2010. - 87 с.

3. Ленский Г. С. Изобразительное искусство в системе начального образования. Вопросы художественного развития школьников на занятиях изобразительным искусством / Г. С. Ленский. - М.: АПН СССР, 1981. - 328 с.

4. Лукьянец Н. Г. Интеграция цвета и музыки в цветомузыку, её восприятие / Н. Г. Лукьянец. - М: КИнЭУ, 2006. - 269 с.

5. Ражников В. Г. Школа настроения - методика развития художественного сознания детей / В. Г. Ражников. - Москва, 1993. - 135 с.

6. Томашева А. А. Развитие синестезии у детей в учебном процессе музыкальной школы. Ценностно-смысловые ориентации и стратегии управления развития образовательных учреждений: материалы всерос. науч.-практ. конф. «Четвёртые Чередовские чтения», 29 октрября 2006 г. Омск / А. А. Томашева. - ОмГПУ, 2006. - С. 118-147.

7. Янышин П. В. Эмоциональный цвет. Эмоциональный компонент в психологической структуре цвета / П. В. Яшин. - Самара: СамГПУ, 1996. - 218 с.

Размещено на Allbest.ru