Актуальні методи і засоби підготовки майбутніх диспетчерів обслуговування повітряного руху у США

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 630.7.240

Кіровоградської льотної академії Національного авіаційного університету

Актуальні методи і засоби підготовки майбутніх диспетчерів обслуговування повітряного руху у США

На думку американських вчених процес підготовки авіаційних фахівців охоплює парадигму факторів:

- базові знання, які студент отримує від викладача;

- тренажерну підготовку, за допомогою якої студент отримує практичні знання і усвідомлення основних аспектів авіаційної галузі;

- людський чинник як найважливіший компонент авіаційної безпеки і обов'язковий для вивчення у програмі будь якого авіаційного фахівця;

- індивідуальний підхід при підготовці авіаційних фахівців, основою метою якого є надання максимально можливих знань, умінь і навичок при підготовці кожного фахівця за допомогою найефективніших існуючих методів.

Зазначимо, що в аеронавігаційному університеті Ембрі Рідл проводяться лекції, індивідуальні заняття, заняття у невеликих групах і щотижневі лабораторні заняття [2]. Як правило, назва дисципліни супроводжується цифровими еквівалентами, за допомогою яких студент дізнається про кількість лекцій і лабораторних занять на тиждень. Наприклад цифровий еквівалент (3,3) означає, що курс складається з трьох лекцій і трьох лабораторних годин на тиждень. Також існують змішані курси («Hyb» - «Hybrid») які охоплюють індивідуальні заняття професора зі студентом проте деякі заняття проводяться он-лайн. Акцентуємо увагу не тому, що HYB можуть викликати складнощі у деяких студентів. Наприклад, студенти які навчаються на курсах HYB, повинні мати відмінні навички управління часом («Time Management») і бути впевненими комп'ютерними користувачами. Щоб отримати додаткові відомості та оцінити, чи слід обирати курс «HYB», студент повинен звернутися до відповідального куратора і проконсультуватись з ним.

Варто підкреслити, що в американській системі освіти існує безкоштовна служба допомоги студентам - академічний центр підвищення освіти («Academic Advanced Center»), який пропонує учбові заняття з наставником («Tutoring») і додаткові навчальні послуги («Supplemental Instruction»). Основна мета «Academic Advanced Center» надавати ресурси, необхідні для академічного навчання. Студенти, які потребують академічної допомоги, можуть отримати безкоштовне навчання у зручний для них час в одній із декількох лабораторій у кампусі Дайтон Біч. Спеціалізація центру - загальноосвітні дисципліни, зокрема математика, фізика, хімія, наука і техніка, основи інженерії, статика і динаміка. Заняття проводяться у спеціалізованих лабораторіях профільного навчання [2].

Численні вчені по всьому світу зазначають, що найпоширеніший метод підготовки фахівців - метод лекцій, зокрема його використовують американські науковці при підготовці майбутніх авіаційних диспетчерів. За допомогою цього методу лектор ознайомлює студентів з необхідним теоретичним матеріалом. В американських вищих навчальних закладах лекції проходять у великих і у невеликих групах людей. Американські вчені виділяють такі види лекцій як ілюстрована лекція («Ilustrated Talk»), де викладач використовує демонстраційний матеріал; інструктаж («Briefing») - викладач представляє перелік чітких структурованих фактів суто з означеної теми; формальна лекція («Formal Lecture») - виклад матеріалу без активної участі студентів;навчальна лекція («Teaching Lecture») - активна взаємодія лектора зі студентами. Зазначимо, що американський розподіл видів лекцій є умовним оскільки на практиці використовуються всі види одночасно з метою ефективного донесення матеріалу [4].

Для активного залучення курсанта в освітній процес американські вчені використовують метод направленої дискусії («Guided Discussion Method»). Цей метод охоплює взаємодію між викладачем і курсантом, а також взаємодію між курсантами. Під час дискусії студент розвиває навички критичного мислення, уміння ефективної взаємодії з іншими членами дискусії. Також виділяють метод направленої дискусії при якому викладач контролює і спрямовує обговорення визначеної теми. Основною метою направленої дискусії є виявлення знань студентів, їх уміння працювати і ефективно взаємодіяти у колективі. «Guided Discussion Method» використовують під час лекцій, семінарів, а також на виробничому брифінгу.

Наступним важливим і актуальним методом навчання є проблемне, або проблемно-орієнтоване навчання («Problem- Based Study»), яке охоплює вирішення заданої викладачем проблеми, зауважимо що означена проблема не має єдиного вірного рішення у чому і полягає особливість методу [1]. Даний метод необхідний при підготовці авіаційних диспетчерів оскільки вміння оцінювати проблему і вирішувати її в умовах лімітованого часу - це пріоритетні навички, якими майбутній диспетчер ОПР повинен володіти досконало. Зауважимо, що викладач повинен формулювати проблему таким чином щоб вона була актуальною,змушувала студента думати критично і приймати рішення, охоплювала залучення попереднього досвіду і не мала однозначної правильної відповіді. Підкреслимо, що проблемне навчання стимулює ефективне прийняття рішень, формує базові навички критичного мислення і мотивує розвиток когнітивних навичок, зокрема аналізу, синтезу і порівняння. диспетчер повітряний авіаційний навчання

Вчені виділяють три види проблемного навчання, а саме метод сценарію («Scenario- Based Training Method» - «SBT»), метод колективного пошуку рішення («Collaborative Problem-Solving Method») і метод тематичного дослідження («Case Study Method») [4].

Метод сценарію («Scenario-Based Training Method» - «SBT») - активно використовується при підготовці авіаційних фахівців, зокрема пілотів, диспетчерів і спеціалістів із аеронавігаційного забезпечення польотів. В основі методу певний реальний структурований сценарій, який використовується для вирішення складних завдань в умовах навчального середовища. Майбутній диспетчер при підготовці на тренажерах відпрацьовує різні сценарії, зокрема пожежа на борту, розгерметизація, загроза вибуху, хворий пасажир на борту, втрата висоти, загроза зіткнення й інші. За допомогою цього методу диспетчер вивчає можливі сценарії розвитку ситуації на борту літака. Зазначимо, що метод сценаріїв стимулює курсанта приймати своєчасні рішення і формує авіаційний досвід при вивченні відібраних інструктором сценаріїв. Відомо, що цей метод навчання використовують на всіх етапах підготовки авіаційних диспетчерів. Варто зазначити, що найбільша кількість авіаційних подій й інцидентів виникла з вини людського чинника, а саме через невірно прийняті рішення льотно-диспетчерського складу. Саме тому ефективна підготовка авіаційних диспетчерів зокрема методом сценарію - це запорука безпеки польотів.

Наступний метод колективного пошуку рішення («Collaborative Problem-Solving Method») - охоплює пошук вирішення ситуації у групі [1]. Активно використовується при підготовці фахівців широкого профілю і особливо авіаційних фахівців. Вищевказаний метод необхідний при підготовці авіаційних диспетчерів, оскільки формує навички роботи у команді й вміння ефективно співпрацювати у визначений проміжок часу. Як відомо диспетчер працює у зміні, а тому управління повітряним рухом і безпека польотів напряму залежить від своєчасної узгодженої взаємодії і координації з суміжними диспетчерськими пунктами.

Водночас підкреслимо, що викладач який використовує метод тематичного дослідження («Case Study Method»)представляє певну реальну ситуацію, яка актуальна у майбутній професійній діяльності студента і містить у контексті певний освітній момент. При підготовці майбутніх авіаційних диспетчерів американські вчені використовують певний авіаційний інцидент як основу для «Case Study Method» [4]. При чому студент вивчає реальну ситуацію, вчиться робити своєчасні висновки, аргументувати, аналізувати і розвивати прискіпливу увагу до деталей, а також відокремлювати головне від другорядного. Наприклад, якщо це авіаційний інцидент студент має змогу проаналізувати основні причини його виникнення, оцінити роботу у команді пілот-диспетчер, а також виявити яких помилок можна було б уникнути. Студент отримує базовий досвід вирішення складних ситуації, який необхідний у роботі майбутнього авіаційного диспетчера.

Зокрема всесвітньо відомі навчальні заклади використовують різноманітне програмне забезпечення для електронного навчання. Наприклад «MOODLE» («Modular Object-Oriented Dynamic Learning Environment» - модульне об'єктно-орієнтоване динамічне навчальне середовище) - це система управління курсами, яку також можна охарактеризувати як систему управління навчанням або як віртуальне навчальне середовище [3]. Також варто згадати «МООС» («Massive Open Online Courses» - публічні відкриті он-лайн курси) - Інтернет курси, які охоплюють значну наукову аудиторію, характеризуються інтерактивним відкритим доступом. У «МООС» представлено основні традиційні навчальні матеріали, а також є можливість використання інтерактивного форму користувачів, які формують спільноту студентів, викладачів й асистентів. Варто зазначити, що «МООС» використовується в аеронавігаційний університеті Ембрі Рідл зокрема і для підготовки майбутніх авіаційних фахівців.

В рамках своєї всесвітньої наукової діяльності університет Ембрі Ріддл також розпочав діяльність віртуальної тестової лабораторії («Virtual Crash Lab») у травні 2014 року. Науково-педагогічний склад університету Ембрі Ріддл співпрацює з представниками Пайнакл («Pinnacle Solution») і результатом їх співпраці є впровадження комп'ютерного ігрового навчання («Gamification») у навчальний план Аеронавігаційного коледжу Ембрі Рідл. Пайнакл («Pinnacle Solution») - це фірма, яка надає консультації по навчально- тренувальним засобам й їх модифікаціям, зокрема це засоби комп'ютерної підготовки, віртуальне освітнє середовище, засоби навчання для технічного обслуговування і льотні тренажери. За допомогою створення комп'ютерного ігрового навчання максимально наближеного до реальних умов праці фахівця студенти мають змогу вивчати місце авіаційного інциденту, документальні докази і навіть опитувати людей які вижили.

Вищезазначена віртуальна тестова лабораторія допомагає створити навчальне середовище де студенти проходять курси вивчення безпеки польотів. Протягом занять у лабораторії студенти розглядають інформацію яка необхідна для розслідування інцидентів, а саме чинники які впливають на виживання в авіаційних інцидентах, людський чинник, структуру, системи, експлуатацію й обслуговування повітряних суден.

Також із січня 2016 року в університеті Ембрі Рідл було створено віртуальну лабораторію повітряної робототехніки («Virtual Aerial Robotics Lab»). У цій лабораторії студенти мають змогу конструювати власні безпілотні літальні апарати («Unmanned Aerial Vehicle» - «UAS»), перевіряти їх льотну надійність і проводити аналіз льотних випробувань. Віртуальна лабораторія повітряної робототехніки - найновітніша технологія для вдосконалення освітнього електронного середовища для студентів які вивчають технічне обслуговування повітряних суден, аеронавігацію і робототехніку. У лабораторії проводяться різні види випробувань щоб постійно вдосконалювати «UAS».

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

Отже, проаналізувавши американську систему підготовки майбутніх диспетчерів обслуговування повітряного руху було акцентовано увагу на ефективних методах і засобах які використовуються в авіаційній освіті у США. Зокрема підкреслювалось, в американській системі освіти використовують лекції, індивідуальні заняття, заняття у невеликих групах і щотижневі лабораторні заняття для ефективного розподілу навчального часу. Також було виокремлено такі види лекцій як ілюстрована лекція («Ilustrated Talk»), інструктаж («Briefing»), формальна лекція («Formal Lecture»), навчальна лекція («Teaching Lecture»).

Автор акцентує увагу на методах навчання, а саме метод направленої дискусії («Guided Discussion Method»), проблемно- орієнтоване навчання («Problem-Based Study»), метод сценарію («Scenario-Based Training Method» - «SBT»), метод колективного пошуку рішення («Collaborative Problem-Solving Method») і метод тематичного дослідження («Case Study Method»). Зазначено ключову роль електронного навчання як актуального засобу підготовки майбутніх авіаційних диспетчерів. Аргументовано застосування передових технологій підготовки авіаційних диспетчерів зокрема «МООС», «MOODLE», «Virtual Crash Lab», «Virtual Aerial Robotics Lab» й онлайн платформи, саме ці передові технології представляють інтерес для подальших розвідок у даному науковому напряму.

Список джерел

1. Підлубна О. М. Професійна підготовка майбутніх пілотів цивільної авіації США: дис... канд. пед.. наук : 13.00.04 / Підлубна Ольга Миколаївна. - Кропивницький, 2017. - 291 с.

2. Офіційний сайт аеронавігаційного університету Ембрі Рідл. [Electronic resource]. - Режим доступу : https://worldwide.erau.edu/onlinelearning/online-technology-for-the-modern-student

3. Плачинда Т. С. Професійна підготовка майбутніх авіаційних фахівців із застосуванням інтегративного підходу / Т. С. Плачинда // Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Сер.: Педагогічні науки. - 2014. - Вип. 131. - С. 160164.

4. Довідник для авіаційних інструкторів. Міністерство транспорту США. Федеральна авіаційна адміністрація. Відділ льотних стандартів.

- 2008. - 228 с.

5. Брейді Т. Порівняння навчальних стилів студентів авіаційних і не авіаційних коледжів / Т. Брейді // Авіаційний збірник / Аерокосмічна освіта і дослідження [Аеронавігаційний університет Ембрі Рідл]. - 2001. - Вип. 11. - С. 33-44.

Размещено на Allbest.ru