Педагогічний наратив у професійній підготовці майбутнього вчителя музичного мистецтва

Інституту мистецтв Київського університету імені Бориса Грінченка

Педагогічний наратив у професійній підготовці майбутнього вчителя музичного мистецтва

Олексюк Ольга Миколаївна - доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри теорії та методики музичного мистецтва

e-mail: o.oleksiuk@kubg.edu.ua

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. Вища мистецька освіта як чинник сучасної культурної політики наповнена потенційними можливостями підготовки фахівців мистецького профілю за умови, якщо освітній процес та його навчально-методичне забезпечення органічно увійдуть у загальний контекст завдань модернізації освіти та підвищення ролі культури в розвитку суспільства. В особистісних сферах суб'єктів освітнього процесу у вищій школі відбувається дія механізму герменевтичного розуміння мистецького твору. Досягнення високої продуктивності різних видів занять у вищих мистецьких навчальних закладах проходить головним чином завдяки механізму розуміння тексту твору. Однак, викладач вищої школи може наповнювати власним розумінням тексти та осмислювати їх прояв у освітньому процесі. Йдеться про способи проникнення у феноменологічні глибини свідомості, занурення в «життєві» світи і ментальні структури кожного суб'єкта освітнього процесу.

Особливий інтерес у цьому контексті становить педагогічний наратив (розповідь) - фундаментальний компонент соціально-педагогічної взаємодії, що є універсальною характеристикою культури. Наратив не просто систематизує педагогічні знання, а й пропонує інтерпретацію у формі наукових, науково-популярних, художніх текстів різних жанрів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Звернення до духовного досвіду викладача й студента в контексті розуміння текстів культури залишається актуальною проблемою вищої школи. На думку вчених (В. Біблер, Ю. Сенько, В. Шкунов та ін.), відкриття у культурі може відбутися за умови, що робота з текстом стала для викладача і студентів співбуттям, що упорядковує ланцюгову реакцію розуму і серця. Саме в цьому разі з нею і студент, і викладач набувають нового досвіду розуміння, який «наповнює педагогічні будні смислом». Предметом особливої уваги стають проблеми діалогічного, допонятійного знання і розуміння. Тут набувають сили осягнення смислів, значення знаків, правила інтерпретації текстів, тобто глибинні герменевтичні смисли феномену освіти.

На межі досвіду учасників педагогічного процесу, їхніх культур, можна розглядати і освіту як зустріч культури студента та його життєвого досвіду; культури викладача та його професійного досвіду; фрагменту соціального досвіду, включеного в цю зустріч. Отож повернення до справжніх цінностей і смислів освіти передбачає звернення до духовного досвіду викладача і студента. Культурологічним ключем до розуміння цього процесу може стати концепція М. Бахтіна. педагогічний наратив музичний мистецький

Виклад основного матеріалу дослідження. У гуманітарному знанні інтерпретація - фундаментальний метод роботи з текстами. Хайдеггер здійснив онтологічний поворот, вивів герменевтичну інтерпретацію за межі аналізу текстів у сферу екзистенціальної передструктури розуміння. До Хайдеггера розуміння часто розглядалося як інструмент, необхідний для вирішення практичних завдань. Хайдеггер виявив універсальний характер розуміння, вказав на його роль у розв'язанні універсальних проблем буття.

У сучасній науці поширена думка про те, що розуміння тексту (особливо художнього) може бути різним за глибиною. Розуміння і творчість стають синонімами. Творчий характер розуміння закладається вже автором твору тому, що, за М. Бахтіним, творець тексту передбачає наявність не лише адресата, а й вищого нададресата, найвище, справедливе розуміння (Бог, абсолютна істина, суд людської совісті; народний суд історії) [5].

Входження в герменевтичне коло через «наведення мостів» від об'єктивних значень до смислів накладається на контекст культури, а потім на контекст життя конкретного суб'єкта інтерпретації. У процесі поєднання логіки матриці, яка матеріалізує наукову парадигму з логікою розповіді оформляється предмет герменевтичного розуміння, в єдності його афективних та гностичних характеристик. Таким чином відбувається трансформація образно-концептуальних моделей в моделі проблемних ситуацій, що інтерпретуються [3].

Ступінь розуміння (повнота і глибина освоєння) мистецького знання визначається рівнем рефлексування суб'єкта герменевтичної інтерпретації. Оскільки «клітинкою» свідомості є мовне значення, то одним із показників сформованості смислового ядра особистості виступає характер вербалізації, що супроводжується осягненням педагогічного знання, в тому числі вміння в процесі дослідження, осмислення та конструювання музичного тексту усвідомлено проводити термінологізацію та детермінологізацію, метафоризацію та деметафоризацію. Це свідчить про вміння вбачати та відчувати двояку сутність предмету інтерпретації (його понятійне та образне начала) та про досягнуту здатність пізнавати педагогічні істини через їхнє «проживання» [3, с. 127].

Варто зазначити, що педагогічні та загально-гуманітарні тексти потенційно насичені смислами. Окрім цього, в наративах закладена ідея варіативності смислу (розроблена в коментаторських традиціях релігійних шкіл, зокрема, у вченнях Філона Александрійського про буквальний, алегоричний, історичний та священний смисл Святого Письма).

З позиції педагогічної герменевтики є цікавими наративи двох видів: розповіді, збережені в творах художньої літератури (прози та поезії), а також наратив, створений суб'єктом інтерпретації педагогічного знання. У зв'язку з цим у процесі професійної підготовки педагога та з метою його самоосвіти доцільним є спеціально організоване конструювання (написання) оповідальних текстів різних жанрів, серед який найбільшу цінність для засвоєння знань мають жанри, в яких яскраво представлений особистісний смисл осягання. Це листи, сповіді, автобіографії, біографії, щоденники, коментарі, портретні замальовки дітей, письмові розмови з вихованцями, педагогічні афоризми, сценарії, конспекти уроків з позначками на полях та інші тексти-наративи, які дають можливість вступити в діалог з собою, поєднувати розуміння з саморозумінням, розуміння з переживанням знань; за В. Біблером, поєднати «логіку руху в предмет з логікою руху «в людину» (в

Важливою є спроба використання світоглядного та інтелектуального потенціалу філософської етики в сучасному освітньому процесі. Націленість на технологізм, інформативність та прагматизм в сучасній освіті абсолютно не допоможе вирішити складні світоглядні проблеми, які постають перед сучасною людиною.

Список джерел