Формування культури здоров'я молодших школярів в освітньому просторі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування культури здоров'я молодших школярів в освітньому просторі

Горобець І.А.

У статті висвітлено проблему формування культури здоров'я молодших школярів в освітньому просторі. Автором розглядаються визначення вчених щодо сутності понять «культура», «культура здоров'я». Виявлено значне розмаїття в розумінні досліджуваного поняття різними авторами, що вказує на складність поняття «культури здоров'я» як психолого-педагогічного феномену. Розкрито формування культури здоров'я молодших школярів у позаурочний час як невід'ємну складову загальної культури особистості, що забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок формування здоров'я. Зокрема визначено, що культура здоров'я - це складне інтегративне утворення, компонентами якого є знання про збереження й удосконалювання особистого здоров'я, ціннісного ставлення до свого здоров'я.

Ключові слова: здоров'я, здоровий спосіб життя, культура здоров'я, молодші школярі.

здоровий школяр культурологічний валеологічний

Значну роль у формуванні культури особистості, у підвищенні інтелектуального, фізичного, духовного потенціалу людини відіграє освіта. Від того, якими будуть випускники освітніх закладів, залежить майбутнє України.

На думку медиків і педагогів, основи здоров'я закладаються ще з дитинства. За час навчання в школі учень втрачає третину свого здоров'я. Якщо понад 90 % першокласників ідуть до школи з великою радістю, то в 3 класі це бажання поступово зникає. Після закінчення початкової школи 20 % учнів втрачають інтерес до навчання, у 18 % фіксуються знижені показники здоров'я [10].

Одним із головних завдань сучасної початкової школи є створення сприятливих умов для правильного фізичного розвитку дитячого організму з активним використанням здоров'язбережувальних технологій; зміцнення фізичного, психічного, соціального, духовного здоров'я школярів.

Формування наукового поняття культури здоров'я школярів є складовою загальної культури особистості, що відображає усвідомлене ціннісне ставлення людини до власного здоров'я, виражене в повноцінному фізичному, психічному, духовно-моральному й соціальному розвитку.

Наукові дослідження проблеми формування культури здоров'я школярів у галузі педагогічної, культурологічної та валеологічної освіти й виховання мають певну обмеженість, фрагментарність. Теоретичні пошуки шляхів розвитку шкільного фізкультурного й валеологічного навчання та виховання молодших школярів також недостатньо сприяли ефективності формування культури здоров'я учнів. У зв'язку з цим сьогодні від педагогічної науки вимагається глибоко обґрунтоване поновлення теорії й практики навчання та виховання молодших школярів, як бути здоровими в сучасних соціальних умовах [3].

Питанням здорового способу життя дитини приділяли увагу вітчизняні та зарубіжні науковці-педагоги, психологи, валеологи, серед яких - Т. Бойченко, О.Вакуленко, Л. Виготський, Я. Коменський, Н. Оксеньчук, В. Сухомлинський, В. Шахрай та ін. Проблему формування культури здоров'я особистості вивчали О. Ахвердова, В. Горащук, Ю. Драгнєв, С. Кириленко, Г. Кривошеєва, С. Лебедченко, Ю. Мельник, В. Скумін та ін.

Для пошуку найбільш оптимальних шляхів науково-психологічного вивчення й розв'язання цієї проблеми вважаємо доцільним дослідити чинні педагогічні розробки щодо формування культури здоров'я молодших школярів у освітньому просторі.

Мета статті - проаналізувати проблему формування культури здоров'я молодших школярів у освітньому просторі.

Сучасна наукова думка не розглядає здоров'я як суто медичну проблему. Вважається, що стан системи охорони здоров'я визначає близько 10 % усього комплексу впливів на здоров'я людини, а решта 90 % зумовлюється екологією (20 %), спадковістю (близько 20 %) і найбільше - умовами та способом життя (майже 50 %) [12].

Найбільш сенситивним для формування ціннісного ставлення до себе, свого здоров'я, формування здорового способу життя є молодший шкільний вік. Саме цей період пов'язаний зі вступом дитини до школи, процесом її адаптації до умов навчання, появою в житті нового авторитетного дорослого учителя.

У Національній доктрині розвитку освіти наголошується на тому, що «держава разом із громадськістю сприяє збереженню здоров'я учасників навчально-виховного процесу, залученню їх до занять фізичною культурою і спортом, недопущенню будь-яких форм насильства в навчальних закладах, а також проведенню і впровадженню в практику результатів міжгалузевих наукових досліджень із проблем зміцнення здоров'я, організації медичної допомоги дітям, учням і студентам, якісному медичному обслуговуванню працівників освіти, пропаганді здорового способу життя й виховання культури поведінки в населення» [11, с. 2].

Результатом сформованості здорового способу життя людини є культура здоров'я. З одного боку, це інтегративна якість особистості, з іншого - показник її вихованості [10].

Одним із головних компонентів поняття «культури здоров'я» є слово «культура», яке є досить поширеним і позначене низкою різних тлумачень.

Дослідження природи «культури» як сукупності цінностей дозволяє визначити, що вважається важливим і корисним у педагогічній діяльності, має відтворюватися в ній; як розвиваються і змінюються уявлення педагогів про предмет, мету, зміст, методи педагогічного процесу залежно від конкретних культурних обставин реальності. Отже, культура - це специфічна форма буття, виникнення, існування і зміна якої пов'язані з людиною і визначені її діяльністю, а сама людина є феноменом, продуктом, який породжує певна культура.

У 80-х роках ХХ століття вперше в праці В. Климової «Человек и здоровье» зустрічається термін «культура здоров'я». Учена була переконана, що «людина не має права - у такі умови вона поставлена - вважати себе освіченою, не освоївши культуру здоров'я» [7, с. 16].

З погляду сучасного дослідника В. Горащука, «культура здоров'я - це важливий складовий компонент загальної культури людини, зумовлений матеріальним і духовним середовищем життєдіяльності суспільства, що виражається в системі цінностей, знань, потреб, умінь і навичок з формування, збереження й зміцнення її здоров'я» [5, с. 167-174].

Учений переконаний, що «культуру здоров'я треба не просто впроваджувати - її треба навчати подібно читанню та письму. У цьому розумінні в перспективі культура здоров'я як навчальна дисципліна здатна зробити вагомий внесок у теорію і практику формування здорової особистості» [5, с. 278].

Досліджуючи культуру здоров'я школярів, Л. Аллакаєва розглядає її як «ціннісне ставлення до свого здоров'я, усвідомлення особистісного і соціального значення здоров'я, потреба в його збереженні і зміцненні» [1, с. 15].

Слід відзначити думку Л. Мальцевої і Г. Рудакова, що «культура здоров'я - це активна діяльність самого суб'єкта, спрямована на досягнення стану гармонійної саморегуляції організму і його динамічної взаємодії з середовищем, заснована на знаннях, оцінках, вміннях, навиках, результатом якої є соціальне, духовне і фізичне благополуччя» [8, с. 149].

В. Оржеховська розглядає «культуру здоров'я школяра як інтегроване створення особистості, що виявляється в її мотиваційній, теоретичній і практичній підготовці до формування, збереження та зміцнення свого здоров'я в усіх його аспектах (духовному, фізичному, психічному) та розумінні здоров'я як цінності» [12, с. 6]. Учена переконана, що «культура здоров'я є невід'ємною складовою загальної культури особистості, що забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок з питань формування, відтворення, зміцнення здоров'я та характеризується високим рівнем культури поведінки стосовно власного здоров'я й здоров'я оточуючих» [12, с. 5].

В. Оржеховською виділено три підходи аксіологічного аспекту культури здоров'я - як до психологічної проблеми, педагогічної та соціальної.

Психологічні аспекти - це мотиви, стимули, потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, поведінка.

Як педагогічна проблема, цінність культури здоров'я є об'єктом громадянського виховання, а саме - способом організації життєдіяльності особистості, виявляє значущість і актуальність цієї проблеми в контексті здорового способу життя.

Культура здоров'я як соціальна проблема є чинником культурного засвоєння дійсності і стосується відчуттів, емоцій, ідей, є найважливішим елементом загальної культури, сферою духовної діяльності людини, моральної діяльності, оцінок [12, с. 6].

Отже, можна зробити певний висновок, що культура здоров'я включає не тільки певну систему знань про здоров'я, а й відповідну поведінку щодо його збереження та зміцнення.

У свою чергу сучасними науковцями В. Гаврилькевич і С. Круком виявлено основні підходи до розуміння феномену «культура здоров'я». Розглядаючи ціннісний (аксіологічний) підхід, учені переконані, що культура здоров'я є системою, яка засвоєна через ціннісне ставлення особистості, пов'язане зі здоров'ям.

За діяльнісним підходом, культура здоров'я уявляється як цілеспрямована організована діяльність особистості, метою якої є збереження і зміцнення здоров'я.

Розглядаючи інтелектуально-інформаційний підхід, культуру здоров'я виділяють як систему засвоєних теоретичних і практичних різногалузевих знань, пов'язаних зі здоров'ям, умінням їх здобувати і поширювати.

Інтегративно-особистісний підхід розкриває цілісне й системне уявлення про культуру здоров'я особистості як інтегративне особистісне утворення, що становить собою динамічне поєднання різноманітних психічних функцій і складових особистості, орієнтованих на досягнення і збереження здоров'я [4, с. 224].

Формування культури здоров'я школярів як найбільш ефективної умови психічного, духовного, фізичного благополуччя є невід'ємною частиною освітнього процесу в закладі освіти.

Проблеми щодо культури здоров'я школярів можна пояснити відсутністю у них бажання вести здоровий спосіб життя, піклуватися про власне здоров'я. Цей факт пояснюється невмінням або небажанням батьків прищеплювати дітям любов до фізичної культури. Фізичну активність людини слід вважати одним із найважливіших природних організаторів здорового способу її життя, ефективним засобом виховання здорового духу.

З метою формування, збереження й зміцнення свого здоров'я й здоров'я оточуючих необхідно прищеплювати школярам звичку до здорового способу життя, у зв'язку зі збільшуваним психоемоційним навантаженням як у школі, так і вдома.

Основними завданнями освітнього процесу з формування культури здоров'я школярів є оволодіння знаннями з формування, збереження й зміцнення власного здоров'я, засвоєння необхідного обсягу оздоровчих технологій, ведення здорового способу життя тощо.

Важливою педагогічною умовою у формуванні культури здоров'я школярів в освітньому процесі є позаурочна й позашкільна діяльність [6].

У позакласній роботі повторюються, поглиблюються, розширюються й закріплюються знання про здоров'я людини, отримані на уроках, виховується переконаність школярів і формується потреба ведення здорового способу життя. До позакласної роботи з формування культури здоров'я в учнів долучається і весь педагогічний колектив [5].

Однією з найактивніших форм позакласної роботи є дитячі спортивні ігри. За умови доцільної організації вони можуть стати стимулом для залучення кожного школяра до занять фізичною культурою і спортом. Невід'ємною ланкою кожного загальноосвітнього закладу має бути проведення фізкультурно-оздоровчих заходів, проведення днів здоров'я.

Одним із важливих форм як позакласної виховної роботи, так і навчальної, є гурткова робота. Саме завдяки гуртковій роботі учасники відчувають себе комфортно, впевнено, активність школярів підвищується, і відбувається якісний стрибок результативності позакласних заходів. Під час гурткової роботи використовується групова робота, яка передбачає широке використання гри у проведенні занять. Вагомою перевагою групової роботи є взаємонавчання, колективізм, гуманні якості особистості.

Щоб залучити школярів до систематичних занять фізичними вправами в режимі навчального і позашкільного часу, необхідно прищепити їм потребу фізичного вдосконалення, привчити щоденно займатися фізкультурою.

Велике значення набувають самостійні заняття фізкультурою, які ефективно сприяють фізичному розвитку і зміцненню здоров'я, формують звичку й потребу дбати про своє фізичне вдосконалення, дотримуватись правильного режиму в позаурочний час, а також виховують такі важливі риси особистості, як самостійність, ініціативність, наполегливість, організованість тощо.

Значний вплив на формування культури здоров'я школярів має родинне виховання. Одним із головних шляхів взаємодії освітнього закладу та сім'ї є використання нетрадиційних форм і засобів роботи з батьками щодо формування здорового способу життя учнів молодшого шкільного віку [9].

Підвищення формування культури здоров'я молодших школярів відбуватиметься саме через вплив сімейного виховання на дитину. Ані школа, ані суспільство не зможуть гарантувати дитині такого індивідуального підходу, що надають методи виховання в сім'ї.

Важливого значення здоров'ю та духовному життю щодо виховання педагогічної культури батьків надавав вчений-педагог В. Сухомлинський. Він зосереджував увагу на диференційованому підході до виховання педагогічної культури з урахуванням вікових особливостей дітей. Педагог наполягав на тому, що у формуванні педагогічної культури батьків слід дотримуватися певної системи й послідовності [13].

Слід зазначити, що в середині 60-років ХХ століття в Україні було створено доволі розгалужену систему підвищення педагогічної культури широкого батьківського загалу. Окремі її форми заслуговують на позитивну оцінку й передусім обов'язкове залучення всіх батьків до навчання, донесення до них тогочасних вимог і завдань виховання, розвитку дітей і молоді. Проте негативно позначалися на рівні педагогічної освіти батьків заідеологізованість навчання, недооцінка ролі сім'ї в процесі гармонійного розвитку особистості [9].

Пошук і використання традиційних для радянської школи форм роботи з батьками (конференцій, зборів) привели В. Сухомлинського до розроблення організаційно-методичного забезпечення діяльності батьківської школи, в якій, за глибоким переконанням педагога, «педагогіка повинна стати наукою для всіх - для вчителів і для батьків» [13, с. 42-43].

Процес формування культури здоров'я молодших школярів може бути реалізовано лише завдяки взаємодії всіх суб'єктів освітнього процесу, серед яких наявні сім'я і школа.

Опрацювання науково-теоретичних джерел щодо культури здоров'я молодших школярів свідчить про те, що це широке поняття включає багато компонентів, і тому формування культури здоров'я не можливе без урахування всіх складових компонентів здоров'я та всіх чинників впливу.

Одним із головних чинників впливу на молодших школярів може бути заклад освіти, який створює освітнє середовище з урахуванням питань формування культури здоров'я; здійснює орієнтацію освітнього процесу в початкових класах на здоров'язбереження, здоров'ятворення молодших школярів; залучає батьків до освітнього процесу, попередньо ознайомивши й підготувавши до певної роботи з дітьми.

Висока ефективність у формуванні культури школярів забезпечується різноаспектною системою роботи, що включає активізацію організаційної, пропагандистської та методичної роботи керівників закладів освіти, учителів освітньої галузі здоров'я і фізичної культури, медичних працівників школи, батьківського комітету й дитячих громадських організацій; удосконалення кваліфікації вчителів у питаннях змісту й методики навчання, виховання культури здоров'я в школярів; систематичне повідомлення учням знань з культури здоров'я на уроках і в позакласний час з урахуванням вікових особливостей; розвиток у школярів розуміння й потреб ведення здорового способу життя; освіту батьків, забезпечення єдності знань, умінь, навичок і вимог у школі й родині з питань культури здоров'я; забезпечення контролю виконання учнями індивідуальної оздоровчої системи; залучення учнів і батьків до участі в проведенні заходів щодо охорони свого власного здоров'я і здоров'я оточуючих [5].

Таким чином, одним із пріоритетних напрямків сучасної освіти є формування культури здоров'я школярів, що передбачає формування знань, умінь і навичок з питань збереження, відтворення та зміцнення власного здоров'я. На основі теоретичного аналізу культуру здоров'я розглянуто як нове якісне утворення особистості, що включає її ставлення до здорового способу життя, прагнення самостійно, творчо вдосконалювати фізичну, психічну й духовну сферу власної життєдіяльності на основі самопізнання та адекватної самооцінки стану здоров'я.

Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні теорії та практики формування здорового способу життя в початковій освіті в історичній ретроспективі.

Література

1. Аллакаева Л. М. Педагогические основы формирования культуры здоровья школьников: дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Московский государственный университет. Москва, 2003. 234 с.

2. Апанасенко Г. Л. Рівень здоров'я і фізіологічні резерви організму. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2007. № 1. С. 17-21.

3. Бабич В. М. Підготовка майбутніх учителів фізичного виховання до формування культури здоров'я школярів: дис.канд. пед. наук: 13.00.04 / Луган. нац. університет ім. Тараса Шевченко. Луганськ, 2006. 321 с.

4. Гаврилькевич В. К., Крук С. Л. Основні підходи до розуміння культури здоров'я особистості. Педагогіка і психологія в контексті гуманізації освіти: збірник наукових праць. К.: 2007. 326 с.

5. Горащук В. П. Теоретичні та методичні засади формування культури здоров'я школярів: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Харк. нац. педаг. універ. ім. Григорія Сковороди. Харків, 2004. 414 с.

6. Ковальчук Г. П. Проблема формування культури здоров'я старшокласників у загальноосвітніх навчальних закладах Хмельниччини. Педагогічна освіта: теорія і практика: збірник наукових праць. Кам'янець-Подільський. 2015. № 18 (1 - 2015). С. 47-53.

7. Климова В. И. Человек и его здоровье. М.: Знание, 1985. 92 с.

Размещено на Allbest.ru