Використання цифрових відкритих систем під час підготовки аспірантів і докторантів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання цифрових відкритих систем під час підготовки аспірантів і докторантів

Підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації: розв'язує завдання збереження та розвитку інтелектуальної частини суспільства, творчого наукового, культурного і духовного потенціалу; забезпечує спадкоємність традицій культурної спадщини, наукових і педагогічних шкіл; сприяє формуванню національної еліти, яка здійснює в країні функції державного управління, розвитку науки і техніки, культури та мистецтва [1]. Інститут аспірантури впродовж тривалого періоду забезпечував висококваліфікованими фахівцями вищу школу та наукові установи. На сучасному етапі в розвинених країнах аспірантура переживає період інтенсивних змін, зумовлених адаптацією до глобального ринку інтелектуальної діяльності, а також необхідністю підготовки нового покоління дослідників відповідно до запитів суспільства [2].

Сьогодні в Україні змінюється правове поле, в якому функціонує інститут аспірантури і докторантури. Це передбачає трансформацію функцій дисертаційних рад, кардинальні зміни статусу аспірантури, що стає освітньою програмою третього рівня - після бакалаврату і магістратури [3].

«Ідея інтеграції вищої освіти та науки знаходить відображення в розвитку дослідної діяльності закладів вищих освіти (ЗВО), здійсненні освіти на основі результатів наукових досліджень, створенні та розвитку докторських програм. Саме докторські програми є одним із чинників, що зумовлюють імідж і престиж університетів на національному, європейському та глобальному рівнях» [4]. Погоджуємося з висловленим вище і додамо, що важливим є застосування в підготовці аспірантів і докторантів інформаційно-комунікаційних технологій, а саме цифрових відкритих систем.

З 2016 року в Україні проведено реформування діяльності аспірантури та докторантури, що визначено в низці оновлених державних документів. Це підсилює важливість використання цифрових відкритих систем із підготовки аспірантів і докторантів. У нормативних документах визначено: до захисту допускаються дисертації (наукові доповіді), виконані здобувачем наукового ступеня самостійно. Виявлення в поданій до захисту дисертації (науковій доповіді) академічного плагіату є підставою для відмови у присудженні відповідного наукового ступеня. За темою дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії необхідна наявність не менше п'яти публікацій у наукових (зокрема, електронних) фахових виданнях України, з яких: не менше однієї статті у виданнях іноземних держав або у виданнях України, що включені до міжнародних наукометричних баз. Також під час проведення атестації аспірантів і захисту дисертаційних робіт частіше використовують кількісні та якісні показники публікаційної активності здобувачів наукових ступенів, зокрема: індекс Гірша, 10-індекс тощо. Отже, в умовах розвитку інформаційного суспільства та вдосконалення інформаційно-комунікаційних технологій, процес підготовки аспірантів і докторантів потребує значного оновлення та застосування для окреслених цілей цифрових відкритих систем.

Різні аспекти використання цифрових відкритих систем розглянуто у працях С. Іванової, А. Кільченко, Л. Лупаренко, О. Спіріна [5; 6; 7]. Так, застосування їх з метою підготовки аспірантів і докторантів висвітлено в публікаціях О. Спіріна, О. Одуд та ін. [8] та в попередніх працях автора статті (Яцишин А.В. «Досвід застосування системи EDUconference для інформаційної підтримки наукових масових заходів у галузі педагогічних наук», «Про застосування електронних відкритих систем у підготовці наукових кадрів вищої кваліфікації»). Особливості підготовки аспірантів і докторантів було досліджено в публікаціях М. Бірюкової, Ю. Носенко, І. Регейло, С. Сисоєвої, О. Спіріна, Ж. Таланової [3; 4; 8; 9; 10; 11] та ін. Проте у проаналізованих вище працях не було здійснено комплексного розгляду застосування цифрових відкритих систем з метою застосування, їх у підготовці аспірантів і докторантів.

Мета статті полягає в тому, щоб визначити та обґрунтувати головні напрями застосування цифрових відкритих систем у процесі підготовки аспірантів і докторантів.

Головною умовою для сприяння творчому розвитку науки і освіти та для активізації міжнародної наукової співпраці, є відкритий і безкоштовний доступ до наукових публікацій, зокрема до результатів дисертаційних досліджень. У сучасних умовах інформаційне забезпечення є головним компонентом науково - дослідної діяльності аспірантів, докторантів, наукових та науково-педагогічних співробітників. Завдяки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій значно скоротився час пошуку інформаційних ресурсів для освітніх цілей і проведення наукових досліджень, адже для цього достатньо мати доступ до мережі Інтернет. Однак уміння віднайти потрібний і достовірний матеріал є важливим елементом інформаційно-комунікаційної компетентності людини, особливо сучасного наукового працівника. Для науковців важливою є відповідність тематичної спрямованості інформаційних ресурсів, достовірність та якість матеріалів, зручність та комфортність роботи з електронними документами.

У публікації [10] ЗВО та науковим установам на правах їх автономії й самоврядності надано право самостійно розробляти та реалізовувати освітньо - наукові програми в межах ліцензованої спеціальності, запроваджувати необхідні спеціалізації, визначати їх зміст і програми освітніх дисциплін. Виникають труднощі щодо розроблення змісту освітньо-наукових програм для підготовки фахівців на третьому рівні вищої освіти, що зумовлено:

- відсутністю затверджених на державному рівні стандартів вищої освіти за кожною спеціальністю та паспортів (стандартів) нових спеціальностей, за якими буде здійснюватися підготовка і захист докторів філософії й присудження наукових ступенів і вчених звань;

- невизначеністю предметного поля підготовки докторів філософії в галузі освіти, що не може не впливати на зміст докторських програм [10].

Подібні проблеми ще виникають, проте більшість ЗВО і наукових установ уже отримали ліцензії на підготовку аспірантів і розпочали освітню складову їх підготовки. Проте застосування інформаційно-комунікаційних технологій у процесі підготовки аспірантів і докторантів здійснюється не в повному обсязі. Окрім цього, наявне ігнорування потенціалу використання цифрових відкритих систем з метою забезпечення проведення окремих етапів виконання дисертаційних робіт і поширення наукових результатів аспірантів і докторантів.

На початку діяльності над дисертаційним дослідженням аспірант або докторант має визначити актуальність тематики подальшого дослідження з метою формулювання теми дисертаційної роботи, її мети та завдань. Вважаємо, що для інформаційної підтримки цього процесу необхідно використовувати такі цифрові електронні системи: електронні бібліотеки, реферативні бази даних, міжнародні наукометричні системи, електронні журнали, електронні каталоги, сайти з проблематики дослідження, сайт Міжвідомчої ради з координації дисертаційних досліджень педагогічних і психологічних наук при НАПН України тощо.

На підставі аналізу наукової літератури та власного досвіду на рис. 1 схематично узагальнено етапи виконання дисертаційного дослідження та запропоновано використання відповідних цифрових відкритих систем для забезпечення цих процесів.

Доцільно визначити групи цифрових відкритих систем і стисло обґрунтувати основні напрями їх застосування для виконання дисертаційних досліджень.

І. Використання міжнародних наукометричних систем і баз даних. У працях [5; 6] поняття «наукометричні бази даних» визначено як бібліографічні та реферативні бази даних, що є інструментом для відстеження цитованості наукових публікацій. Водночас ці бази є пошуковими системами, що формують статистичні дані щодо динаміки показників затребуваності та індексів впливу діяльності науковців організацій. Науко - метричною базою даних відкритого доступу вважають таку базу даних, що є некомерційною і забезпечує відкритий доступ користувачів до її ресурсів і сервісів [6].

Аспірантам необхідно опанувати особливості роботи з наукометричними системами, навчитися використовувати їхні сервіси для організації та проведення власних наукових досліджень з метою розширення джерельної бази, зокрема для ознайомлення із зарубіжними публікаціями відомих науковців та дослідних колективів. Це суттєво вплине на якість наукової діяльності та знизить часові витрати. Так, щоб підготувати наукову публікацію, дослідник має: проаналізувати наявні публікацій щодо окресленої теми, дослідити їх та систематизувати, скласти бібліографічний опис тощо. Для автоматизації цього процесу та пришвидшення підготовки публікації до друку рекомендуємо застосовувати сервіси міжнародних наукометричних систем і баз даних.

Аспірант або докторант, створивши особистий профіль у системі Google Scholar, зможе відстежувати бібліографічні посилання на власні публікації, переглядати кількість та графіки їх цитувань. Наведемо декілька особистих профілів аспірантів Інституту інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України (рис. 2).

Отже, наукометричні міжнародні системи і бази даних необхідно застосовувати як джерельну базу для наукових досліджень і з метою відстеження цитованості та рейтингів науковців, наукових колективів, наукових видань та їх впливу на освітню галузь. Серед них необхідно згадати Google Scholar, Web of Science, РІНЦ, IndexCopernicus, Directory of Open Access Journals тощо. Наукометричні та реферативні системи можна використовувати під час підготовки аспірантів і докторантів, а саме: навчити їх застосовувати ці системи для проведення наукового дослідження; визначати актуальні напрями наукових досліджень; добирати більш цитовані публікації; ознайомлюватись з вітчизняними і зарубіжними дослідженнями та популярними авторами.

ІІ. Застосування електронних бібліотек та їхніх сервісів. Завдяки інформаційним ресурсам, розміщеним в електронних бібліотеках, можна з мобільного пристрою завантажити необхідний матеріал. Розглянемо головні напрями застосування електронних бібліотек та їхніх сервісів у підготовці аспірантів і докторантів:

пошук наукових та освітніх матеріалів. Створюються наукові електронні бібліотеки ЗВО і наукових установ, де розміщують електронні версії статей, монографій, авторефератів, дисертацій, посібників, а також освітній матеріал, збірники матеріалів конференцій, електронні презентації, тези доповідей тощо. Ресурси таких наукових електронних бібліотек є більш корисними для аспірантів і докторантів. Важливим постає вміння користуватися сервісами електронних бібліотек («пошук» і «розширений пошук» інформаційних ресурсів);

1) розташування (самоархівування) власних наукових робіт. Поняття «самоархівування» передбачає розміщення автором безкоштовного примірника електронного документа в Інтернеті з метою забезпечення відкритого доступу до нього. Самоархівування є одним із двох методів для забезпечення відкритого доступу до результатів наукових досліджень [5]. Розміщення власних публікації в електронних бібліотеках впливає на швидке поширення результатів наукових досліджень і забезпечення відкритого доступу до них громадськості;

2) моніторинг розповсюдження власних наукових результатів. «Розповсюдження наукових результатів» - це завантаження електронних версій наукових публікацій до електронних бібліотек чи інституційних репозитаріїв [5]. Наприклад, в Електронній бібліотеці НАПН України є розділ статистики, за допомогою якого можна швидко промоніторити використання інформаційних ресурсів. Науковці можуть відстежити динаміку використання власних наукових публікацій (з якою частотою цікавляться результатами наукових досліджень, скільки разів відбулося завантаження чи перегляд їх публікацій, з яких країн було завантажено чи переглянуто публікації тощо), а отже, оцінити актуальність проблеми, над якою працюють вони або колеги.

ІІІ. Використання електронних систем організації конференцій. Апробація, обговорення та публікація результатів наукового дослідження аспіранта має здійснюватися постійно, що також є важливою умовою для захисту дисертаційної роботи і визначено в державних нормативних документах. Таким чином, аспіранту потрібно розвивати навички та вміння щодо використання цифрових відкритих систем, серед яких: системи Інтернет-конферецій, програми для створення електронних презентацій, електронні журнальні системи, міжнародні наукометричні системи, електронні бібліотеки, електронні соціальні мережі, блоги, персональні сайти тощо.

У праці [12] електронними системами організації конференцій називають веб-орієнтовані системи, що надають можливість віддаленого менеджменту конференції. За допомогою таких електронних систем організації конференції можна здійснювати віддалений менеджмент конференції, а саме: створення і редагування заходу; реєстрацію учасників, поділ ролей; виконувати подання, рецензування матеріалів конференції тощо; проведення рецензування публікацій, приймання чи відхилення матеріалів, проведення обговорення тощо. З метою інформаційної підтримки наукових масових заходів, зокрема для організації веб-конференцій через Інтернет, рекомендовано мати статичні IP-адреси і канали зв'язку з високою пропускною здатністю. Наприклад, використовуючи платформу Edu Conference декілька років поспіль, було проведено Всеукраїнські науково-практичні конференції (2013-2017), організаторами яких були співробітники Інституту інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України [7].

ІУ. Застосування електронних соціальних мереж. На нашу думку, електронні соціальні мережі завдяки зручності їх інструментів і сервісів стали обов'язковим елементом для швидкого зворотного зв'язку з громадськістю. Ці соціальні мережі є зручними для самоосвіти, проведення досліджень чи поширення власних наукових результатів. Це зручний засіб для взаємодії між дослідниками з різних країн, обміну досвідом з метою розповсюдження результатів наукових досліджень, спостереження за реакціями учасників на обговорення чи відомості про певні питання, відстеження новин про наукові масові заходи, організації тематичних груп або сторінок, запрошення бажаючих брати участь у різних наукових заходах, аналізу даних із персональної сторінки користувача (можна визначити його психолого-педагогічний портрет), проведення опитувань, анкетувань, спостережень тощо. Головні напрями застосування електронних соціальних мереж для підготовки аспірантів і докторантів

З метою виконання будь-якого наукового дослідження важливим є отримання консультації та рекомендацій від наукового керівника. Тому аспірантам необхідно застосовувати сучасні засоби комунікації: соціальні сервіси (електронна пошта, хмарні сервіси тощо), Інтернет-телефонію, електронні соціальні мережі тощо. Ці засоби допоможуть в отриманні наукової консультації, зменшенні фінансових і часових витрат на поїздки для зустрічі з науковим керівником.

Наукові гіпотези, які отримали експериментальне підтвердження, доводять ефективність запропонованих у дисертації наукових припущень. В освітніх та педагогічних науках важливим є організація та проведення педагогічного експерименту. В умовах інформаційного суспільства засоби для проведення експериментального дослідження постійно вдосконалюються і тому молодим дослідникам необхідно застосовувати інформаційно-комунікаційні технології не лише для опрацювання кількісних результатів експериментів, а й з метою проведення педагогічного експерименту. Рекомендуємо для реалізації окреслених питань застосовувати такі засоби: Google Форми, електронні соціальні мережі та їх сервіси, сайти, електронні освітні ресурси, електронну пошту, електронні пошукові системи, електронні бібліотеки, статистичні розрахунки в режимі онлайн, системи для забезпечення дистанційної освіти та спільної діяльності (Moodle, Microsoft Office 365 тощо), електронні системи організації конференцій, міжнародні наукометричні системи і бази даних тощо.

Таким чином, у процесі підготовки аспірантів і докторантів рекомендуємо використовувати цифрові відкриті системи не лише для поширення результатів наукових досліджень, а й для проведення окремих етапів дисертаційної роботи, а саме з метою: розширення джерельної бази досліджень, зокрема ознайомлення із зарубіжними публікаціями відомих науковців і дослідних колективів; отримання швидкого зворотного зв'язку з колегами та учасниками педагогічних експериментів; представлення у відкритому доступі власних наукових результатів; моніторингу розповсюдження власних наукових публікацій; проведення опитувань, анкетувань, спостережень; підтримки наукових контактів; проведення експериментальної освіти; опрацювання статистичних даних педагогічного експерименту тощо. Також використання цифрових відкритих систем є актуальним заходом, оскільки широка громадськість зможе ознайомитися з науковими результатами, що вплинуть на розбудову наукового іміджу аспіранта та докторанта й іміджу установи, де він здюбуває освіту або працює дослідником.

У наступних дослідженнях вважаємо, що доцільно висвітлити основні компоненти методичної системи використання цифрових відкритих систем у підготовці аспірантів і докторантів.

Використані літературні джерела

аспірант дисертаційний цифровий докторант

1. Гузаиров М.Б. Подготовка научных и научнопедагогических кадров высшей квалификации / М.Б. Гузаиров, Р.А. Бадамшин // Вестник УГАТУ - Уфа: УГАТУ, 2012. - Т. 16. - №8 (53). - С. 3-6.

2. Алексеева Т.Б. Интернет-конференция как форма научной коммуникации молодых исследователей [Электронный ресурс] / Т Б. Алексеева, И.В. Гладкая, А.И. Синицына // Современные проблемы науки и образования. - 2013. - №5. - Режим доступа: http:// www. scienceeducation.ru-/ru/article/view? id=10023. - Загл. с экрана.

3. Бедный Б.И. Подготовка научных кадров в высшей школе. Состояние и тенденции развития аспирантуры: монография / Б.И. Бедный, А.А. Миронос. - Нижний Новгород: ННГУ 2008. - 219 с.

4. Бірюкова М.В. Аспірантура і докторантура як механізми формування інтелектуального потенціалу держави: [з досвіду ХГУ «НУА»] / М.В. Бірюкова // Вища школа. - 2010. - №2. - С. 52-59.

5. Регейло І. Ю. Освітня складова в докторських програмах у галузі освіти гарвардського університету / І. Ю. Регейло, Н.В. Базелюк // Вища освіта України. Тематичний випуск «Європейська інтеграція вищої освіти України у контексті Болонського процесу». - 2015. - Вип. 3. - С. 41-48.

6. Використання електронних відкритих систем для інформаційно-аналітичної підтримки педагогічних досліджень: короткий термінологічний словник / упоряд.: О.М. Спірін, С.М. Іванова та ін. - Київ: ІІТЗН НАПН України, 2017. - 67 с.

7. Використання електронних систем відкритого доступу для інформаційно-аналітичної підтримки педагогічних досліджень [Електронний ресурс] / О.М. Спірін, А.В. Яцишин, С.М. Іванова та ін. // Інформаційні технології і засоби навчання. - 2016. - №5 (55). - С. 136-174. - Режим доступу: http://joumal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/artide/ view/1501/10. - Назва з екрана.

8. Модель інформаційно-аналітичної підтримки педагогічних досліджень на основі електронних систем відкритого доступу / О.М. Спірін, С.М. Іванова, А.В. Яцишин та ін. // Інформаційні технології і засоби навчання. - 2017. - №3 (59). - С. 134-154.

9. Спірін О.М. Модель формування інформаційно - комунікаційної компетентності доктора філософії на основі використання хмарних інформаційно-аналітичних сервісів Google Scholar [Електронний ресурс] / О.М. Спірін, О.А. Одуд // Інформаційні технології і засоби навчання. - 2016. - №6 (56). - Режим доступу: http://journal.iitta.gov. ua. - Назва з екрана.

10. Спірін О.М. Сучасні вимоги та зміст підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації з інформаційно - комунікаційних технологій в освіті [Електронний ресурс] / О.М. Спірін, Ю.Г. Носенко, А.В. Яцишин // Інформаційні технології і засоби навчання. - 2016. - №6. - Режим доступу: http://journal.iitta.gov.ua. - Назва з екрана.

11. Сисоєва С. Зміст підготовки докторів філософії у галузі освіти в університетах США / С. Сисоєва, І. Ре - гейло // Педагогічний процес: теорія і практика. - 2016. - №2 (53). - С. 86-93.

12. Таланова Ж.В. Докторська підготовка у світі та Україні: монографія / Ж.В. Таланова. - Київ: Міленіум, 2010. - 476 с.

Размещено на Allbest.ru