Підготовка майбутніх учителів української мови і літератури до організації дозвіллєвої діяльності старшокласників засобами медіаосвіти

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

У насиченому катаклізмами, воєнними конфліктами, зміною освітніх парадигм та ціннісних орієнтацій ХХІ столітті актуальною є теза М. Грушевського. Якщо хочемо, щоб нас поважали інші народи, наголошував відомий український історик, треба нарешті почати із поваги до самих себе» (М. Грушевський, 1926). У час інформаційного перевантаження й неконтрольованого медіаспоживання, втрати моральних цінностей, у час, коли в освітньому процесі ще доволі недостатньою мірою виконується одне з головних завдань української школи, формування особистості громадянина, особливо важливо цінувати, нарешті, власне, національне.

Вагома роль у формуванні особистості громадянина Української держави зазвичай відводиться навчальній діяльності. Відповідно до Концепції «Нова українська школа» (2016) серед компетентностей, важливих для формування особистості громадянина Української держави у ХХІ столітті, є володіння медіаграмотністю, медіакомпетентністю, уміння працювати із медіатекстами, читати і критично осмислювати, відстоювати свою думку, аргументувати стосовно газетної, журнальної інформації, писати власні медіа тексти: замітки, інтерв'ю. У навчальні програми старшої школи з української мови уведено й такий вид письмових робіт, як есе (інформаційне есе, критичне есе, есе-дослідження), що спрямований на розвиток критичного мислення, лінгвокреативності, формування вмінь користуватися медіазасобами.

Позанавчальний час у старшій школі теж важливо збагатити цінностями, що увиразнюють професійно орієнтовані захоплення школярів, сприяють задоволенню духовних потреб. Зацікавлення позанавчальною діяльністю й формування культури допитливості (властиве школам США), значною мірою залежить від шкільного середовища та вчителя, у тому числі й від учителя української мови і літератури, який, володіючи інноваційними педагогічними технологіями, наповнює життєдіяльність учнівської молоді морально-етичними та культурно-естетичними цінностями слова і тексту, стимулює прагнення до естетичного саморозвитку й самовдосконалення.

Логічним продовженням уроків української мови у старших класах і однією з ефективних форм дозвіллєвої роботи, спрямованої на вдосконалення вмінь працювати із медіатекстами, є гурткова робота з медіакультури. Відомо, наприклад, що поряд із упровадженням спеціалізованих/факультативних курсів з медіаграмотності, відповідно до «Концепції впровадження медіаосвіти в Україні» (2016), натепер потужно розвивається позакласна медіаосвітня діяльність, відбуваються майстеркласи з медіаграмотності для учасників Всеукраїнської толоки позашкільників, на яких навчають працювати з медіа інформацією тощо.

Отже, майбутнім учителям-словесникам важливо знати специфіку і вміти організовувати дозвіллєву діяльність старшокласників засобами медіаосвіти.

На основі аналізу опитувань випускників бакалаврату і магістратури 014.01 Середня освіта (українська мова та література) в Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка нами з'ясовано, що організації дозвілля учнівської молоді приділяється певна увага в курсах педагогіки, методики виховної роботи, теорії виховання. Разом із тим формуванню в майбутніх учителів-словесників необхідних умінь та навичок організації дозвіллєвої діяльності учнів старшої школи засобами медіа доцільно приділяти увагу і в мовно-методичних курсах (зокрема, в модулі «Організація дозвіллєвої діяльності старшокласників засобами медіаосвіти»), у роботі проблемних студентських гуртків та дослідницьких лабораторій.

Аналіз актуальних досліджень. Аналіз наукових джерел засвідчує, що питання позашкільної освіти розглядається в Концепції «Нова українська школа» (2016), у Законі України «Про освіту» (2017), у «Стратегії розвитку позашкільної освіти» (2017). Актуальні проблеми медіа представлені в «Концепції впровадження медіаосвіти в Україні» (2016). Педагогіка дозвілля є предметом наукових студій А. Воловик, В. Воловик та ін.; питання фахової підготовки майбутніх учителів української мови та літератури, у т.ч. до організації позакласної творчої діяльності, дозвіллєвої діяльності учнів загальноосвітніх закладів досліджують Ю. Бардашевська, О. Куцевол, М. Пентилюк, Т. Осипова, О. Петрович, Ю.Тракоша, О. Циганок, О.Чайка та ін. Освітній підхід до викладання медіаграмотності представлений у публікаціях В. Іванова, Т. Іванової, Г. Онкович, О. Волошенюк та ін.

Мета статті здійснити огляд наукових, науково-методичних напрацювань, окреслити окремі лінгвопраксеологічні аспекти мовнометодичної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури на етапі магістратури до організації дозвіллєвої діяльності старшокласників засобами медіаосвіти.

Методи дослідження: аналіз довідникових джерел, узагальнення наукових джерел; педагогічне спостереження, аналіз навчальних програм, власного досвіду проведення занять із методики викладання української мови у вищій школі, заходів науково-дослідної лабораторії «Академічна культура дослідника в освітньому просторі» в Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка.

Окреслимо сутність понять «дозвілля», «дозвіллєва діяльність». Проведений огляд довідникових джерел засвідчує: позакласну роботу в «Енциклопедії освіти» визначено як заняття із групою учнів або із учнями класу, що відбуваються в позаурочний час і спрямовані на формування пізнавального інтересу до предмета, розширення знань, умінь і навичок, розвиток самостійності, індивідуальних здібностей і схильностей, задоволення інтересів учнів (Енциклопедія освіти, 2008, с. 684). Дозвілля в «Енциклопедії освіти» охарактеризовано як вільний від роботи і навчання час, що залишається після вирішення різного роду обов'язкових і необхідних справ (Енциклопедія освіти, 2008, с. 223; Рапацевич, Е.С., 2001). Близьким є визначення А. Воловик, В. Воловик: дозвілля це час, що залишається у людини після реалізації всіх видів діяльності, продиктованих зовнішньою доцільністю і витрачається молодою людиною на задоволення своїх потреб (Воловик, А., Воловик, В., 1999, с. 12). Ю. Бардашевська (Ю. Бардашевська, 2007) слушно зуважує, що завдання педагога полягає в умілому керуванні та ефективній організації дозвіллєвої діяльності цієї людини. Тому формування культури проведення вільного часу, умінь і навичок його раціонального використання є важливою педагогічною проблемою.

Специфічною діяльністю сфери вільного часу фахівці називають дозвіллєву діяльність, «дійсний мотив якої потреба особистості в самому процесі цієї діяльності (Воловик, А., Воловик, В., 1999, с.205; Рапацевич, Е., 2001). Дозвіллєву діяльність старшокласника Ю. Бардашевська окреслює як активну і продуктивну взаємодію особистості з об'єктами і суб'єктами її життєвого оточення для задоволення її потреб та інтересів. Цілком узгодженими є основні функції дозвілля, які визначає дослідниця: рекреаційна (відновлення фізичних та духовних сил); пізнавально-розвивальна (заняття улюбленою справою, хобі, комп'ютерні розваги, читання тощо); емоційно-естетична (відвідування розважальних видовищ, театрів, кіно, виставок, заняття художньою, технічною творчістю тощо); функція самопізнання та самореалізації (відкриття природних здібностей і потреб, можливість займатися тим, що любить молода людина і що в неї найкраще виходить, без обмежень та регламентації ззовні); функція формування життєвих перспектив, можливість вибору майбутньої професії; функція соціалізації (задоволення потреби у спілкуванні, входження в інші соціальні групи за інтересами, з новими міжособистісними стосунками); психотерапевтична (можливість відволіктися від складних життєвих ситуацій) (Ю. Бардашевська, 2007, с. 38).

За умов посилення уваги до організації дозвілля учнів, дотримання й виконання таких функцій дозвіллєвої діяльності зростають вимоги до освітнього процесу загальноосвітньої та вищої школи як соціальних інститутів. Зазначимо, що, здійснюючи аналіз організації дозвіллєвої діяльності старшокласників засобами медіаосвіти, поняття «організація» розглядаємо як внутрішньо підпорядковану, узгоджену сукупність процесів та дій, що ведуть до вдосконалення взаємозв'язків між частинами цілого (Енциклопедія освіти, 2008, с. 613).

Аналіз наукових джерел засвідчує, що медіаосвіта як процес розвитку й саморозвитку особистості на матеріалах медіа й засобами медіакомунікації натепер є невід'ємним компонентом та інноваційним напрямом професійної діяльності вчителя української мови і літератури. Учитель повинен володіти культурою роботи з медіа текстом: читати, аналізувати, оцінювати, висловлювати власне бачення щодо почутого й побаченого на телеканалах, на радіо, перевіряти, чи відповідає віртуальна картинка світу реальній, проводити уроки і дозвіллєву діяльність з використанням засобів медіа. Такі вимоги зактулізовують фаховометодичну підготовку майбутніх учителів української мови і літератури в умовах закладу вищої освіти в контексті організації дозвіллєвої діяльності старшокласників засобами медіаосвіти.

Медіапрацівники не мають достатньої підготовленості і часу на проведення медіаосвітньої роботи, тому проводить таку роботу викладачфілолог за освітою, який пройшов стажування із соціальних комунікацій. Курс «Методика викладання української мови і літератури у вищій школі» передбачає на меті з урахуванням сучасних підходів (особистісно-діяльнісного, аксіологічного, компетентнісного, культурологічного, конктекстно-розвивального) допомогти магістрантам опанувати гуманістичні технології навчання лінгвістичних предметів у вищій школі, профільних класах загальноосвітньої школи, в освітніх закладах нового типу. З-поміж основних завдань вивчення дисципліни ставимо такі: розширити, поглибити, систематизувати набуті знання про педагогів-україністів у галузі лінгвометодики на основі досягнень філологічної та педагогічної вітчизняної і зарубіжної науки, новаторського досвіду вчителів, викладачів вищих навчальних закладів; проаналізувати актуальні технології мовної освіти; формувати вміння в магістрантів планувати освітній процес у закладах освіти, створювати програмно-методичне, дидактичне забезпечення; простудіювати особливості організації й керівництва самостійною дослідницькою діяльністю учнів закладів освіти; виховувати в магістрантів прагнення працювати над власним розвитком і вдосконаленням.

Мовно-методична підготовка майбутніх учителів-словесників до організації дозвіллєвої діяльності старшокласників засобами медіаосвіти синтезує положення, зокрема, праксеологічного підходу, мета застосування якого формування методичної підготовленості майбутніх учителів як творчих особистостей із індивідуальним стилем фахової діяльності. Праксеологія, як показують наукові дослідження (Колесникова, И. А., 2005; Пятківський, Р., 2012), є порівняно новим підходом до вивчення феномена діяльності. Цінність праксеології як теоретико-практичної науки Р. Пятківський (Пятківський, Р., 2012) убачає в ширшому залученні до процесу засвоєння й закріплення молоддю нової позитивної системи цінностей, які вона отримує під час здійснення певної діяльності.

«... що таке життя людини? Це сукупність, точніше, система діяльностей, що змінюють одна одну», зазначав О. Леонтьєв (Леонтьев, А.H., 1975, с. 235) і окреслював діяльність як динамічну систему взаємодії суб'єкта зі світом; одна і та сама дія може здійснювати різні діяльності, може переходити з однієї діяльності в іншу, виявляючи, таким чином, свою відносну самостійність.

Предмет праксеології як окремої наукової галузі знань обґрунтував Т. Котарбінський. У «Трактаті про гарну роботу» польський учений (Котарбинский, Т., 1975) акцентує увагу на вимогах до діяльності; гарну діяльність вважає результативною (відповідає поставленій меті), продуктивною, або плідною (досягає поставленої мети); правильною (тобто точною, адекватною, максимально наближеною до зразка-норми); чистою (тобто максимально запобігає непередбаченим наслідкам); надійною (прийоми діяльності тим більш надійні, ніж більш об'єктивна можливість досягнення цими прийомами наміченого результату), об'єктивною.

Характеризуючи сутність педагогічної праксеології і праксеологічного підходу до мовно-методичної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури, спираємося також на дослідницькі позиції І. Колеснікової та Є. Титової. Науковці зазначають, що педагогічна праксеологія розповідає не лише про те, що і як робити педагогу, а й про те, як раціонально мислити, щоб добре виконувати роботу (Колесникова, И.А., Титова Е., 2005, с. 12). Сутність праксеологічного підходу полягає в можливості організації найбільш раціональної й оптимальної діяльності учасників освітнього процесу, що ґрунтується на інтеграції знання і діяльності, забезпечує ефективне досягнення поставлених цілей навчання й формування методичної підготовленості до організації дозвіллєвої діяльності старшокласників засобами медіаосвіти, а результатом є певні зміни та перетворення, тобто вміння, цілевідповідність, праксеологічна дія суб'єктів учіння.

Модуль з організації дозвіллєвої діяльності учителя-словесника у старшій школі засобами медіаосвіти в курсі «Методика викладання української мови і літератури у вищій школі», а також педагогічну практику у старшій школі спрямовуємо на формування мотиваційно-ціннісного ставлення до здійснення дослідницької роботи з медіаосвіти, знань, умінь, навичок, здатностей, норм поведінки щодо доцільного використання засобів медіаосвіти в дозвіллєвій діяльності, зокрема в гуртковій роботі. В основу занять покладено також завдання шкільної програми з української мови щодо виховання громадянина Української держави; формування вмінь генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства й держави; працювати у групі, у команді. Наскрізною лінією запропонованих видів і форм занять проходять ідеї В. Сухомлинського щодо організації дозвіллєвої діяльності: кожний студент здібний; кожний постійно самовдосконалюється й самоутверджується.

На заняттях обговорюємо контент українських телеканалів, маркери пропаганди, реклами, як одну й ту саму новину подають у різних медіа (подані К. Толокольніковою (Толокольнікова К.), вимоги до журналіста як бійця інформаційного фронту чи як незаангажованого інформатора; тривожність як ефект негативного емоціогенного контенту теленовин; проблеми патріотичної журналістики, або журналістики відданості; удосконалення практичних навичок літературного редагування медіапродукту.

З метою підготовки до педагогічної практики з української мови на основі інноваційних підходів аналізуємо на заняттях підручники для вчителів. Зокрема, підручник «Медіаграмотність» американських авторів Сінді Шейбе і Фейз Рогоу являє собою сформований у США освітній підхід до викладання медіаграмотності, пропонує навчання інтернетбезпеки на основі дослідницького підходу, через виконання пізнавальних вправ навчає також обирати, відбирати, аналізувати медіамеседжі, поєднувати декодування, розуміння, аналіз, застереження, відстежування (Шейбе, С., Рогоу, Ф., 2017).

Академія української преси запропонувала низку інноваційних практик українських медіапедагогів, зважаючи на потужний розвиток позакласної медіаосвітньої діяльності як необхідної умови створення наскрізної медіаосвітньої системи навчального закладу. У книзі «Авторські заняття від медіапедагогів-лідерів» Волошенюк Оксана (Розділ 1, заняття 3, 4, Розділ 4), Іванюк Інна (Розділ 3), Кущ Олег (Розділ 2), Шевченко Ганна пропонують у формі бесіди або театралізованої гри познайомити з історією виникнення й розвитку медіа, технологією виготовлення газет, створення новин, функціями медіа в суспільстві, прищепити навички командної роботи у формі редакції шкільної газети (Волошенюк, О., Іванюк, І., Кущ, О., Шевченко Г., 2017).

Виконуємо зі студентами компетентнісно орієнтовані завдання (подаємо кілька зразків для ознайомлення):

- проаналізувавши мову сучасних газет і часописів, реклами, телебачення, літератури, назвіть окремі чинники розвитку нашої мови. Свої міркування доповніть поданою далі інформацією;

- укладіть перелік порад для мобільної комунікації;

- проведіть «мозковий штурм» на тему «Для чого людині мова?». Одним із варіантів відповіді є епіграф до теми. Прочитайте і прокоментуйте його. Відповіді зафіксуйте у вигляді асоціативного куща під назвою «Функції мови». Осмисліть ваші записи, спираючись на подану інформацію;

- дослідіть мову сучасних рекламних роликів і слоганів. Виявіть помилки. Розробіть альтернативні правильні варіанти цих текстів. Придумайте оригінальний рекламний слоган для улюбленої торгової марки;

- вас запросили взяти участь в інтернет-конференції «Мова інтелектуальний портрет людини». Ознайомтеся з текстом попереднього доповідача. Визначте стильову належність тексту, основну думку. Випишіть прийменники, сполучники, частки, з'ясуйте їх значення і роль у тексті. Підготуйте короткий виступ-схвалення (незгоду, сумнів, подив) із промовцем.

Для профільних старших класів важливо виконати ситуативні завдання, наприклад:

- підготуйте запитання для інтерв'ю з відомим політиком на тему «Українське законодавство про мову. Досягнення, проблеми і перспективи»;

- проведіть комунікативний практикум на тему «Поговоримо без слів». Один виконує роль мовця, інший слухача. Мовець виголошує повідомлення, слухач демонструє за допомогою жестів певний емоційний стан. Решта учасників групи мають визначити стан слухача.

Паралельно із заняттями в навчальному курсі триває робота студентів у науково-дослідній лабораторії «Академічна культура дослідника в освітньому просторі», що функціонує в Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка. Залучаємо гуртківців до підготовки наукових досліджень про тенденції в розвитку соціальних комунікацій, а також прикладних розробок із питань використання засобів медіаосвіти в дозвіллєвій діяльності, формування культури роботи з медіатекстом у системі: загальноосвітній навчальний заклад бакалаврат магістратура педагогічних ВНЗ. Вивчаємо, зокрема, проблеми, що виникли з поширенням Фейсбук та інших соціальних мереж і появу «бульбашок», або інформаційного кокона, мови текстів із ознаками ворожнечі, медіатекст зі своїми усталеними законами щодо репортажу, есе, замітки (Збірник статей, 2018).

Окремі роботи студентів із формування медіакультури школярів старшої школи в позакласній роботі з української мови були представлені в міжнародній конференції «Академічна культура молодих дослідників» (Академічна культура дослідника в освітньому просторі, 2018). Результатом діяльності науково-дослідної лабораторії «Академічна культура дослідника в освітньому просторі» є спроектований спецкурс «Медіаосвіта», який кілька років поспіль читає студентам 3 курсу аспірантка М. Ячменик. Мета занять полягає у формуванні теоретичної бази знань у майбутніх учителівсловесників із основ медіаграмотності, методики використання медіа під час уроків, у медіаосвітніх факультативах, на засіданнях гуртків.

Отже, на основі аналізу наукових джерел, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду приходимо до таких висновків. Серед компетентностей, важливих для формування особистості громадянина Української держави у процесі уроків української мови, є володіння медіакомпетентністю. Гурток із медіакультури у старших класах характеризуємо як одну з ефективних форм дозвіллєвої роботи, що сприяє формуванню медіакомпетентності учнів.

Медіаосвіта та медіакультура є інноваційним напрямом педагогічної діяльності вчителя української мови і літератури та складником фаховометодичної підготовки, що спрямована на адаптацію молодих громадян до життя, їх особистісний розвиток в інформаційному суспільстві ХХІ століття. Модуль із організації дозвіллєвої діяльності вчителя-словесника у старшій школі засобами медіаосвіти в курсі «Методика викладання української мови і літератури у вищій школі» розглядаємо як процес формування мотиваційноціннісного ставлення до зазначеного виду діяльності, знань, умінь, навичок, здатностей, норм поведінки щодо доцільного використання засобів медіаосвіти в дозвіллєвій діяльності, зокрема в гуртковій роботі.

Праксеологічний аспект підготовки майбутніх учителів-словесників до організації дозвіллєвої діяльності у старшій школі засобами медіаосвіти орієнтує освітній процес на практичні потреби педагогічної діяльності вчителя. У процесі формування методичної підготовленості майбутніх учителів-словесників до організації дозвіллєвої діяльності у старшій школі засобами медіаосвіти важливо акцентувати увагу на функціях, які забезпечують ефективність, результативність, продуктивність та успішність підготовки.

Підготовка майбутніх учителів-словесників до організації дозвіллєвої діяльності старшокласників засобами медіаосвіти в науково-дослідній лабораторії «Академічна культура дослідника в освітньому просторі», що функціонує в Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка, це багатовимірний процес якісно нових змін психологічної сфери особистостей, а результатом є сформований внутрішньоособистісний компонент підготовленості гуртківців до відповідної діяльності в загальноосвітніх навчальних закладах.

Аналіз портфоліо практик дозволить оцінити рівень сформованості підготовленості майбутніх учителів української мови і літератури до до організації дозвіллєвої діяльності у старшій школі засобами медіаосвіти, про що піде мова в наступних публікаціях.

Література

навчальний дозвіллєвий старшокласник

1. Волошенюк, О., Іванюк, І., Кущ, О., Шевченко Г. (2017). Авторські заняття від медіапедагогів-лідерів: медіаосвітні практики в позакласній роботі учнів 5-7 класів. Київ: ЦВП, АУП.

2. Академічна культура дослідника в освітньому просторі: збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (2018). Суми: Видавництво СумДПУ імені А.С. Макаренка.

3. Бардашевська, Ю.О. (2007). Підготовка майбутніх учителів до організації дозвіллєвої діяльності старшокласників (дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04). Вінниця.

4. Воловик, А., Воловик, В. (1999). Педагогіка дозвілля. Харків: ХДАК.

5. Волошко, Г.В. (2015). Сучасні виклики інформаційного суспільства в аспекті формування медіаграмотності майбутніх педагогів. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 9 (53), 3-12.

6. Грушевський, М.І. (1926). МісіяДрагоманова. Київ: Україна.

7. Енциклопедія освіти (2008). Київ: Юрінком Інтер.

8. Збірник статей Шостої міжнародної науково-методичної конференції «Практична медіаграмотність: міжнародний досвід та українські перспективи» (2018). Київ: Центр Вільної Преси, Академія української преси.

9. Колесникова, И.А. (2005). Педагогическая праксеология. Москва: Издательский центр «Академия».

10. Котарбинский, Т. (1975). Трактат о хорошей работе. Москва: Экономика.

11. Леонтьев, А.H. (1975). Деятельность. Сознание. Личность. Москва: Политиздат.

12. Нова українська школа: основи Стандарту освіти (2016). Львів.

13. Шейбе, С., Рогоу, Ф. (2017). Медіаграмотність. Київ: Центр Вільної Преси, Академія Української' Преси.

14. Пятківський, Р. (2012). Цінність праксеології. Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки, 16, 3-7 (Piatkivskyi, R. (2012).

15. Рапацевич, Е.С. (2001). Современный словарь по педагогике. Москва: «Современное слово».

16. Толокольнікова, К. На зборах треба говорити про ґаджети і вчити батьків медіаграмотності.

Размещено на Allbest.ru