Структурна модель змісту фахової підготовки майбутніх програмістів (кінець ХХ – початок ХХІ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структурна модель змісту фахової підготовки майбутніх програмістів (кінець ХХ - початок ХХІ століття)

Підготовка фахівців з інформаційних технологій (ІТ) в України є однією з найбільш динамічних і креативних сфер освіти. Насамперед, це зумовлено стрімким розвитком і поширенням самих ІТ в результаті науково-технічного прогресу, продукуванням нових апаратних, програмних та інфраструктурних рішень. Така індустрія потребує збільшення кількості кваліфікованих кадрів із творчим мисленням, здатних до постійного професійного розвитку.

Україна належить до тих країн світу, які мають відповідний освітній потенціал і здатні готувати значну кількість фахівців із програмного забезпечення на рівні міжнародних стандартів. Але задля збереження конкурентоспроможності необхідним є постійний розвиток та оптимізація цього потенціалу.

Потреба суспільства, ринку праці та держави в програмістах нової генерації актуалізує історичний досвід, накопичений вітчизняною вищою технічною освітою. Адже стратегічним завданням реформування освіти, зафіксованому в Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття)», є визначення «відродження і розбудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави» [1, с. 345].

Відповідно до Закону України «Про освіту» «державна політика у сфері освіти формується і реалізується на основі наукових досліджень, вітчизняного та іноземного досвіду з урахуванням прогнозів, статистичних даних та індикаторів розвитку з метою задоволення потреб людини та суспільства» [2].

Вища технічна освіта України накопичила значний історичний досвід, вивчення, аналіз та узагальнення якого може стати вагомим чинником подальшого її вдосконалення, віднайдення ефективних способів підвищення ефективності підготовки фахівців із програмування в сучасних умовах.

Проблеми змісту підготовки фахівців досліджували В. Краєвський, І. Лернер, М. Скаткін, В. Соколова, В. Стешенко, та ін. Різні аспекти підготовки фахівців у галузі інформаційних технологій висвітлені в роботах П. Денінга, Н. Духаніной, І. Єрмакова, Г. Жолткевич, Д. Кнут, М. Лазарєва, М. Львова, Т. Морозової, М. Нікітченко, В. Осадчого, З. Сейдаметової, С. Семерікова, О. Співаковського, І. Теплицького, Р. Шаран, Д. Щедролосьєва та ін. У працях В. Бикова, М. Берулави, Р. Гуревича, І. Зязюна, І. Козловської, Д. Коломійця, Н. Ничкало, та ін. доведено, що однією з найбільш важливих умов підвищення наукового рівня засвоєння основ наук та підвищення ефективності всього навчального процесу є дидактична інтеграція знань.

Водночас накопичений історією вітчизняної вищої школи досвід щодо змісту фахової підготовки майбутніх програмістів кінця ХХ - початку ХХІ століття становить великий інформаційний пласт, який потребує системного дослідження, оскільки він поки що недостатньо висвітлений у науковій літературі.

Метою статті є обґрунтування структурної моделі змісту фахової підготовки майбутніх програмістів у системі професійної підготовки кінця ХХ - початку ХХІ століття.

Педагогічний процес як система - «це спеціально організована взаємодія педагогів і вихованців за змістом освіти з використанням необхідних засобів із метою розв'язання освітньо-виховних задач» [5, с. 38].

Будь-яка система, за висновками вчених-системологів, характеризується впорядкованістю зв'язків і відносин між складовими, компонентами, елементами, а також їхньою цілісністю, інтегративністю, що має особливості в різних системних об'єктах. Відношення частин до цілого перебуває в складних взаємозв'язках - усяка зміна властивостей одного з елементів викликає зміну й інших компонентів, а, можливо, і всієї системи.

Фахова підготовка передбачає набуття здобувачами освіти теоретичних знань із основ наук спеціальності та спеціалізації, вироблення практичних умінь та навичок, які необхідні для здійснення професійної діяльності. Тобто це вузькоспеціальна підготовка для певного фаху, що здійснюється за певним змістом.

Ключовим у запропонованій моделі є поняття «зміст фахової підготовки майбутнього програміста», яким означено систему знань і вмінь, що необхідні майбутньому фахівцю з розробки програмного забезпечення для виконання професійних задач, згідно з виробничими та загальнолюдськими нормами й цінностями.

Зміст завжди перебуває в єдності з формою як способом існування й вираження цієї сукупності. Поняття «форма» вживається і в значенні «структура». У взаємозв'язку змісту й форми зміст є провідною стороною об'єкта (у нашому тексті - освіти) [7, с. 519].

Зміст фахової підготовки майбутніх програмістів реалізується в процесі навчання в системі професійної освіти, у тому числі й через спеціальні дисципліни, які є структурними одиницями (компонентами) системи навчальних дисциплін, що вивчаються в навчальному закладі. Під компонентом розуміємо таку складову, яка визначає основну характеристику процесу або явища. Пояснюємо це тим, що професійна підготовка передбачає здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю. До неї належать загальні за переліком та обсягом навчального часу для всіх спеціальностей цієї професії дисципліни.

Під спеціальними дисциплінами розуміємо педагогічно обґрунтовану систему наукових знань та умінь, що відображають зміст, методи й прийоми певної професійної галузі знань, спрямованих на поглиблення знань і розвиток навичок в конкретних галузях професійної діяльності.

Проблема відбору змісту навчання майбутніх програмістів кінця ХХ - початку ХХІ століття пов'язана з низкою чинників, у тому числі позиціонування освіти як рушійної сили розвитку народного господарства та громадянського суспільства (соціально-економічні), динаміка наукової та технічної модернізації (науково - технологічні), глибинні зміни в системі та структурі освіти протягом кінця ХХ - початку ХХІ століття та потреба у швидкій адаптації в умовах інформаційно-технологічного суспільства (освітні галузеві).

Проаналізувавши навчальні плани підготовки фахівців із розробки програмного забезпечення технічних закладів освіти України 1985-2016 років, визначені компоненти - згруповані дисципліни, що складають ядро підготовки майбутніх програмістів в блоки (інформатичний, математичний, програмістський, мовний, практичний). Зазначимо, що саме практика дозволяє виявити й передати сучасні засоби мисленнєвої роботи людини, що і є сучасним змістом освіти (рис. 1).

Нормативні навчальні дисципліни, які вивчалися майбутніми фахівцями з програмування, визначалися освітньо-професійною програмою, яка передбачала такі цикли підготовки: гуманітарної, соціально-економічної та природничо-наукової підготовки, що забезпечує відповідний освітній рівень; професійної (професійно орієнтованої) та практичної підготовки, що разом із попередніми циклами забезпечує певний освітньо-кваліфікаційний рівень [4].

За період навчання студентів у закладах вищої освіти відбувалася зміна декількох поколінь програмно-апаратних засобів, з'являлися нові інформаційно-комунікаційні технології.

Саме на цій стадії майбутні фахівці знайомилися з програмним забезпеченням і програмними оболонками, операційними системами, програмами допоміжного призначення (архіватори, тестові та антивірусні програми), і з різними прикладними програмами (текстовий редактор MS Word, табличний процесор MS Excel).

Професійна підготовка сучасного фахівця з програмування зумовлює пошук і відбір таких педагогічних підходів, методів, форм та засобів, використання яких сприяло б орієнтації освітнього процесу на формування особистості професіонала.

Відповідно до проекту «Тюнінг» визначаємо результати фахової підготовки як «формулювання того, що повинен знати, розуміти, бути здатним продемонструвати студент після завершення навчання» [6].

Незважаючи на очевидну близькість понять категорій компетентностей та результатів навчання (в основі обох є знання, розуміння, навички, здатності), методологія проекту «Тюнінг» чітко їх розділяє та визначає основну відмінність між результатами навчання та компетентностями в тому, що перші формулюються викладачами на рівні освітньої (освітньо-професійної) програми, а також на рівні окремої дисципліни, а компетентності набуваються особами, які навчаються за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем галузі знань 12 «Інформаційні технології», спеціальності 121 «Інженерія програмного забезпечення».

Однією з актуальних сучасних проблем залишаються забезпечення й оцінювання якості вищої освіти загалом, визначення показників якості професійної підготовки фахівця з розробки програмного забезпечення зокрема [3].

З огляду на це, важливими аспектом освітнього процесу є створення закладом освіти власної системи оцінювання якості професійної підготовки майбутніх фахівців сфери ІТ. Для цього необхідно використати комплекс показників, завдяки яким можна об'єктивно оцінити компетентність майбутнього фахівця, його здатність здійснювати майбутню професійну діяльність. Така система якості повинна бути основана на здобутках вітчизняної та зарубіжної педагогіки, результатах наукових досліджень і сучасного досвіду.

Під якістю підготовки фахівця ми розуміємо сукупність властивостей, якостей, здібностей та здатностей, характеристик фахівця, рівень яких формується в процесі здійснення ним навчальної діяльності в закладі вищої освіти й повинен відповідати вимогам споживачів (суспільства, ринка праці, роботодавців, самої особистості).

Успішність роботи майбутнього програміста залежить від рівня його професійних знань і вмінь. Він повинен знати основи програмування, технічні носії інформації і коди, які застосовуються на ЕОМ, будову й правила експлуатації ЕОМ; уміти готувати й читати технічну документацію, обробляти її на ЕОМ, зауважувати збої в роботі й установлювати причини цих збоїв. Розв'язуючи ту чи іншу інформаційну задачу, необхідно вибрати адекватний програмний засіб. Це можуть бути електронні таблиці, системи управління базами даних, математичні пакети тощо. І тільки в тому випадку, коли подібні засоби не дають можливості розв'язати задачу, виникає потреба у використанні універсальних мов програмування.

Отже, зміст фахової підготовки майбутніх програмістів визначається формуванням сукупності критеріїв якостей: професійні знання, уміння, навички й досвід, компетенції, сформовані під час навчання в закладах освіти та в процесі виконання посадових обов'язків на робочому місці. Основу підготовки майбутніх програмістів складають блоки згрупованих дисципліни (інформатичний, математичний, програмістський, мовний, практичний), що визначені компонентами структурної моделі змісту фахової підготовки майбутніх програмістів у системі професійної підготовки.

Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні можливостей використання історико-педагогічного досвіду для вдосконалення підходів до підготовки майбутніх програмістів.

Література

1. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття): затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1993 р. №896. Освіта. 1993. №44-46. 62 с.

2. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 №2145-VIII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19.

3. Канивец П. Модели и методы оценки качества подготовки и повышения оспособности специалистов: дис…. канд. економ. наук: 08.00.13 / Южно-Российский государственный технический университет (Новочеркасский политехнический институт). Новочеркасск, 2004. 230 с.

4. Стандарт вищої освіти. Освітньо-професійна програма молодшого спеціаліста за спеціальністю 5.080405 «Програмування для електронно-обчислювальної техніки і автоматизованих систем» напряму підготовки 0804 «Комп'ютерні науки». [Чинний від 2005-03-13]. Вид. офіц. Київ, 2005. 20 с.

5. Сластенин В.А. Гуманистическая парадигма педагогического образования. Магистр. 1994. №6. С. 36-44.

6. Tuning educational structures in Europe, TUNING. URL: www.unideusto.org/tuningeu.

7. Философский словарь / под ред. И.Т. Фролова. М.: Республика, 2001. 719 с.

Размещено на Allbest.ru