Філософія навчання успіхом у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Філософія навчання успіхом у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського

Підвищення ролі людського капіталу в перетворенні суспільства на демократичних принципах і освіти як фактору його розвитку актуалізує проблему створення нової української школи, здатної формувати творчу особистість. Сучасні світові процеси глобалізації, інтеграції й диференціації освіти обумовлюють необхідність пошуку нової філософії навчання, модернізації методики й технології, різноманітних умов створення полікультурного середовища, у якому буде формуватися сучасне покоління, яке готове до успішної професійної діяльності й кар'єрного зростання в процесі самостійної професійної діяльності.

Ускладнення завдань освіти щодо підготовки висококваліфікованих кадрів на творчих засадах актуалізують проблему реалізації в педагогічної практиці навчання успіхом. Успіх стимулює активність, ініціативність особистості в діяльності, слугує імпульсом до творчості, становлення самодостатності та гідності людини.

У педагогічній спадщині міститься теоретичне розроблення проблеми навчання успіхом, формування успішної особистості й підготовки її до досягнення професійного успіху в самостійній професійній діяльності.

Різноманітні аспекти навчання молоді успіхом висвітлені в напрацюваннях вітчизняних і зарубіжних учених. Аналіз їхньої педагогічної спадщини виявив різні підходи до трактування сутності цієї проблеми. На думку вчених, становлення успішної людини можливе в умовах гуманного виховання (Я. Коменський); вільного від шаблону й догми (Ж. Руссо); бережливого ставлення до індивідуальності особистості (А. Дистервег); усебічного вивчення особистості (К. Ушинський); виховання в колективі й через колектив (А. Макаренко); школи радості (В. Сухомлинський). Педагогічна спадщина слугує підґрунтям для вирішення сучасних проблем оновлення української школи. На сьогодні проблема навчання успіхом є філософією оновлення шкільної освіти, вона відіграє узагальнювальну роль, оскільки поєднує в собі основні положення більшості теорій розвитку сучасної освіти.

Потреба суспільства в креативному фахівцеві, здатному до успішної адаптації в обраній професійній сфері, творчої професійної діяльності актуалізує нові вимоги до підготовки кадрів у системі сучасної університетської освіти. К. Роджерс смисл реформи освіти вбачав у переорієнтації навчання зі засвоєння людиною знань і вмінь на розвиток її суб'єктності, не в перетворенні предметних компонентів, а в його «людяному вимірі», перетворенні людей, які включені в освітній процес, «щоб учні були успішними в школі, щоб потім досягнути успіху в житті» [3, с. 39].

Аналіз наукових робіт, різних поглядів учених на досліджувану проблему дозволяє говорити про те, що проблема успіху людини, її успішність й досягнення успіху в житті й діяльності в усі часи привертала увагу кращих представників людства. Попри розбіжність у підходах до її вирішення, усі вони надають перевагу успішному навчанню, провідній ролі педагога у формуванні успішної людини. Поряд з досягненнями в теорії і практичній реалізації досліджуваної проблеми слід відзначити недооцінку методичної підтримки вдосконалення механізмів навчання успіхом майбутніх фахівців до професійної праці й кар'єрного зростання в самостійній діяльності [2].

Треба також відзначити безперечну теоретичну й практичну значущість цих досліджень та їхню важливість у сучасній педагогічній теорії і практиці, необхідність науково обґрунтованої педагогічної системи для реалізації теоретичних і методичних засад успішного навчання як фактору становлення творчої особистості. У цьому плані вагомий інтерес має педагогічна спадщина В. Сухомлинського. Вона широко представлена в дослідженнях українських учених (І. Бех, С. Золотухіна, Н. Каліниченко, Л. Кондрашова, В. Кузьменко, О. Кучерявий, О. Савченко, Н. Слюсаренко, О. Сухомлинська, В. Федяєва та ін.). Інтерес до ідей В. Сухомлинського посилюється не лише в нашій країні, а й за кордоном (M. Bubluk, A. Cockerill, E. Gartmann). Наукове осмислення педагогічної спадщини Василя Сухомлинського надзвичайно широке: від філософського рівня до рівня конкретних методик виховання й навчання, на якому вибудовувалася його гуманістична педагогіка. Ідея життєтворчості успішної особистості є вагомою ланкою в теоретичному й практичному аспектах його спадщини. Однак ідеї В. Сухомлинського про філософію навчання успіхом не дістали повного втілення свого часу і є органічною складовою реформування сучасної освіти України.

Мета статті - визначити особливості поглядів В. Сухомлинського на навчання успіхом як педагогічну філософію і стратегію оновлення сучасної української школи; показати значущість сформульованих ним положень щодо формування успішної особистості засобами навчання й підготовки її до успішної життєдіяльності.

Розробка нової стратегії обумовлює необхідність критичного вивчення досвіду й теоретичних досягнень у вирішенні проблем сучасної української школи. Проблема сучасної школи в тому, щоб не тільки виявляти турботу щодо формування професійної компетентності особистості, але й акцентувати зусилля на підготовці її до успішної професійної діяльності, становленні успішної особистості, здатної активно брати участь у подальшому вдосконаленні суспільства на принципах демократизації й гуманізації взаємовідносин у ньому.

Зміна ситуації в суспільстві й фаховій сфері передбачає нові вимоги до фахівців різних видів праці. Професійного успіху не можна досягти тільки за допомогою академічних знань і фахових умінь. Сьогодні збільшується роль особистісного потенціалу вчителя, його готовності до успішної професійної діяльності і включення молоді в успішне навчання, результатом якого є успішна особистість. Перехід від роздумів про значущість особистісно орієнтованого навчання до його практичної реалізації в практиці сучасної системи освіти має забезпечити кожній людині можливість досягти успіху не тільки в навчальній діяльності, але й у життєдіяльності, стати самодостатньою й успішною особистістю в суспільстві.

Із розвитком і становленням педагогічної теорії й практики проблема успішного навчання ставилася й вирішувалася прогресивними педагогами в різні історичні періоди. З урахуванням сучасних змін у суспільстві набуває актуальності педагогічна філософія В. Сухомлинського - навчання успіхом, сутність якої полягає в підготовці успішної особистості, здатної до результативної діяльності, досягнення професійного успіху в усіх сферах життя.

На думку В. Сухомлинського, школа повинна забезпечити умови для формування успішної, вільної, критично мислячої, творчої особистості, яка здатна розвивати свої здібності для досягнення успіху в житті і діяльності. Він виходив із того, що важливою проблемою школи є виховання успішної людини. У зв'язку з цим педагог уважав значущим завданням педагогічного колективу створення виховного середовища, у якому максимально розкривалися б здібності й прагнення кожної людини до успішної діяльності. Василь Олександрович довів необхідність створення школи радості, де через позитивні емоції, естетичні основи життєдіяльності, гармонію інтелекту й емоцій молода людина буде пізнавати секрети успіху. Учитель повинен мати перед собою «картину людської індивідуальності кожного вихованця» [8, с. 59]. Зусилля вчителів школи мають бути спрямовані на створення таких умов, щоб кожен вихованець «із перших днів перебування свого в школі чимось захопився, щось полюбив, розвинув свої творчі здібності, вийшов з її стін із певним життєвим покликанням» [4, с. 123].

В. Сухомлинський навчання успіхом розглядав як «глибоко своєрідну сферу їхнього життя, самовираження й самоствердження, у якому яскраво розкривається індивідуальна самобутність кожної дитини» [5, с. 112].

Мистецтво вчителя він бачив у тому, щоб пробудити в серцях і розумі молодої людини інтелектуальні роздуми, почуття радості, почуття радісного духовного зростання, почуття успіху. На його думку, пізнавши почуття успіху в процесі навчання, людина

і в дорослому житті буде прагнути до успіху. Успіх у навчанні, інтерес, захоплююча праця, яскравий світ думок, творчість, краса є основою успішного життя й діяльності дорослої людини. Підґрунтя, на якому будується успіх, - у самій людині, у її ставленні до життя, знань, учіння й майстерності викладача. Людина, яка «ніколи не пізнала радості праці в ученні, не відчула гордості від того, що труднощі подолані, - це нещасна людина» [5, с. 142].

Тому, на його думку, «уроки, на яких кожен учень пізнає індивідуальну, особисту радість успіху, не вимотують, не виснажують учителя: він не знає напруженого очікування неприємності, йому не треба стежити за тими неспокійними дітьми, які знічев'я час від часу «частують» учителя витівками, - їхня енергія спрямовується на таких уроках у потрібне русло» [там само, с. 439].

Головне завдання вчителя В. Сухомлинський бачив у тому, щоб, спираючись на можливості молодої людини, на розуміння механізмів, які впливають на її самооцінку, допомогти кожному з гідністю й успішно вирішувати життєві проблеми. Василь Олександрович довів узаємозв'язок між виявленими нахилами, установками на різні види діяльності й спрямованістю навчання на формування успішності, щоб навчання наштовхувало кожного учня на пошук улюбленої справи, щоб кожен підліток виявив себе в певний діяльності, що найбільше відповідає його нахилам. «Чим цікавіша праця, до якої залучається дитина, тим яскравіше розкриваються її здібності, нахили, покликання. Якщо зразком для учня є праця вчителя, то вчитель стає його улюбленою людиною…. Якщо ми бачимо, що дитина, підліток до всього байдужий, ми думаємо й вирішуємо, з ким треба духовно зблизити цю юну людину» [там само, с. 176].

Завдання вчителя В. Сухомлинський бачив у тому, щоб допомогти кожному вихованцеві «знайти себе, виявити себе в улюбленій справі, оволодіти необхідними знаннями й уміннями, стати майстром» [там само, с. 578]. Він повинен прагнути до того, щоб у кожної дитини розкрився власний живчик, творчі здібності, талант, щоб вона переживала в ході навчання особистісний успіх, розвивала потребу в досягненні запланованої мети.

Василь Олександрович прагнув, щоб кожен учень досяг у навчанні, в улюбленій справі значних успіхів, пережив радість успіху, вірив у свої можливості й здібності, переконався, що «шлях до успіху йде, зазвичай, через тривалі пошуки, людина пробує сили в різних справах, але якщо в школі панує атмосфера загального захоплення справою, людина знаходить справу, у якій виявляє себе краще, ніж однолітки, і вона пишається своєю майстерністю» [4, с. 176]. Створення умов, де не має місця людській байдужості, допоможе учневі усвідомити себе повноцінною особистістю, здатною досягти успіху, повірити у власні сили і можливості.

В. Сухомлинський акцентував, що необхідною складовою успішного навчання є пробудження в учня «почуття здивування та радості відкриття». Мистецтвом учителя він уважав уміння розбудити в дитині почуття радості пізнання й успіху. Основою будь - якого виду діяльності в навчальному процесі є ситуація успіху, яка є фактором формування успішної особистості, її готовності до успішної професійної діяльності. Ситуацію успіху В. Сухомлинський розглядав як сукупність обставин, що забезпечують учителю й учневі досягнення поставленої мети. Розвивальну силу навчання успіхом він вбачав у тому, що відчуття радості, задоволення від своїх досягнень у навчанні слугує механізмом формування стійкого почуття задоволення, позитивних мотивів діяльності, зміни рівня самосвідомості, самооцінки й самовираження особистості. Стійкий успіх стимулює сили особистості, визволяє великі приховані її можливості, несе заряд інтелектуально-емоційної енергії.

В. Сухомлинський писав: «Розумова праця учня, успіхи й невдачі в навчанні - це його духовне життя, його внутрішній світ, ігнорування якого може призвести до сумних результатів. Дитина не лише пізнає щось, засвоює матеріал, але й переживає свою працю, висловлює глибоко особисте ставлення до того, що їй вдається й не вдається» [7, с. 108].

Успіх у навчанні є важливим стимулом внутрішніх сил учня, що народжує енергію для подолання труднощів і закріплення бажання осягати нові знання. «Інтерес до навчання з'являється лише тоді, - писав В. Сухомлинський, - коли є натхнення, що народжується від успіху в опануванні знань; без натхнення навчання перетворюється для дітей у тягар. Посидючість я б назвав натхненням, помноженим на упевненість дитини в тому, що вона досягне успіху» [там само, с. 142-143].

Треба відзначити, що в школі молода людина потребує підтримки вчителя, який покликаний надавати допомогу учням у виявленні сильних і слабких сторін їхньої особистості, закріпленні вмінь спиратися на власні сили й здібності, своєчасно підставляючи їм плече там, де вони не можуть обійтися без психологічної підтримки й педагогічної допомоги вчителя.

Виховання успішної людини базується на переживанні радості від кожного прожитого дня, спілкування з учителем, стійкості в подоланні невдач і труднощів, глибокому відчутті всього, що з моральної точки зору заслуговує співчуття, підтримки, допомоги чи осуду, покарання. Успіх в навчанні й вирішенні життєвих проблем учнів передбачається педагогічною стратегією, сутність якої в тому, щоб під час організації навчального процесу враховувати індивідуальність кожного учня. Учителю важливо пізнавати, чим учень «дихає», розуміти, хто потребує допомоги, підтримки, а кому необхідне покарання, осудження, але зі збереженням почуття гідності.

Положення, розроблені В. Сухомлинським, свідчать про його намагання розкрити роль навчання у формуванні успішної людини, здатної передбачати шляхи свого розвитку, формуванні успішності як важливої риси особистості й готовності до успішного життя, досягнення нею власного благоденства й можливості приносити користь іншим людям. Заслуга педагога - у намаганні спиратися на внутрішні сили особистості, її самодостатність, упевненість у можливостях і здібностях змінити власне життя на краще.

Аналіз наукових робіт В. Сухомлинського, різних його думок на досліджувану проблему дозволяє говорити про те, що питання успіху людини, її успішність й досягнення успіху в житті й діяльності в усі часи цікавили кращих представників людства. Педагог надавав перевагу успішному навчанню, провідній ролі вчителя у формуванні успішності учня. І сьогодні ця проблема не втратила своєї практичної значущості. Але в постійно змінних соціальних умовах і орієнтаціях суспільства на підготовку нової особистості актуалізується проблема підготовки сучасних педагогічних кадрів, у системі світогляду яких важливе місце має займати філософія успіху, шляхи його досягнення й формування якостей ділової людини.

У процесі підготовки майбутніх учителів у системі університетської освіти кожний викладач має усвідомлювати, що успішне навчання - це не єдиний метод чи технологія, але особлива педагогічна філософія, яка тісно пов'язана з особистісним способом буття людини. Системою цінностей як основи вільного навчання є усвідомленість в особистісній гідності кожної людини, у значущості для кожної особистості вільного вибору й відповідальності за його наслідки, у радості навчання як стимулу творчості.

Традиційна система навчання не завжди відповідає новим вимогам сучасного суспільства в освітній сфері. Для більшості педагогів уже очевидна однобічність освіти, основою якої є передача набутих людством знань від старшого покоління до молодого. Оновлення освіти шляхом уведення нових курсів у навчальні плани, скорочення годин навчання одних дисциплін за рахунок збільшення прикладних знань не рятує від кризової ситуації в педагогічній практиці.

Людство вступило в нову епоху, що обумовило нові вимоги до людського фактору, його ролі в суспільстві, економічного й культурного життя, потреби в новій освітній политиці, стратегії її реалізації й підготовці кадрів для різних сфер діяльності, які здатні відповідати на виклики часу.

У контексті реформування системи освіти необхідна систематична підготовка майбутніх учителів до успішної професійної діяльності, оновлення змісту навчальних планів і програм, створення навчально-методичних комплексів, зміна структури навчальних занять, збільшення питомої ваги самостійної роботи тих, хто навчається.

Викладачі мають бути здатні задовольняти вимоги суспільства, запроваджувати інноваційні освітні концепції, нові технології управління навчальним процесом, нові підходи до організації навчання, виступати гарантом формування успішної особистості засобами освітнього процесу вищої школи. Багато вимог до сучасної підготовки майбутніх учителів виникають несподівано, спонтанно й потребують миттєвої реакції суб'єктів освітнього процесу. Але реалізація нової педагогічної філософії як стратегії навчання успіхом не можлива зусиллями учителів традиційної педагогічної підготовки. Реформа обумовлює значні зміни в підготовці учительських кадрів через систему вищої педагогічної освіти. Це спонукає до реалізації філософії навчання успіхом в університетській практиці й розв'язання різноманітних проблем підготовки студентів до успішної професійної діяльності, її раціональної організації, досягнення проектованих цілей, забезпечує успішну діяльність викладача.

Отже, проблема навчання успіхом стає все більше актуальною у зв'язку з процесом глобалізації освіти. По суті, цей процес «глобалізації» психологічної категорії успіху відчувається в набутті нею статусу інтегральної життєвої стратегії» в проекції на той чи інший вид діяльності, а також визначенні соціальних умов [1, с. 5].

Оновлення сучасної школи пов'язане з підготовкою майбутніх учителів, здатних вести учнів до радості пізнання й успіху, не паралізувати волю, бажання боротися з невдачами, подолати неуспіх у навчальній роботі. Результатом такої підготовки має бути сформованість успішності як стійкої риси особистості вчителя-професіонала і його готовності до успішного навчання учнів. Тільки успішний вчитель може сформувати успішну особистість, здатну до творчої праці. Вирішення проблеми людських невдач пов'язане зі зміною формальної догматичної парадигми освіти на філософію навчання успіхом. Ефективне розв'язання цих завдань пов'язане з використанням досвіду В. Сухомлинського, його педагогічної філософії - навчання успіхом. Пошук шляхів найбільш оптимального проведення цієї роботи може складати перспективу подальшого наукового пошуку.