Теоретичні засади інноваційно-професійної підготовки майбутніх педагогів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні засади інноваційно-професійної підготовки майбутніх педагогів

Машкіна Л.А.

У статті описуються теоретичні основи інноваційно-професійної підготовки майбутніх педагогів, висвітлюється модель цього процесу. Вона включає в себе надання мотиваційних, матеріально-правових та процесуальних аспектів у процесі навчання психолого-педагогічних дисциплін та предмету «Інноваційні педагогічні технології»; диференціація змісту та організаційних форм навчання студентів для використання інноваційних технологій навчання; науково-педагогічна діяльність викладача педагогічного університету в контексті підготовки студентів до використання інновацій.

Модель інноваційної професійної підготовки майбутніх вихователів щодо використання інноваційних технологій в дошкільних установах є джерелом інформації про характер компетентності студентів у застосуванні інновацій та включає зміст, технологію та продуктивні компоненти, кожен із яких забезпечується відповідним змістом. Тобто значущий компонент розкриває суть компетенції студентів у використанні інноваційних освітніх технологій та враховує параметри усвідомлення, грамотності, культури, особистої позиції випускників у реалізації педагогічних нововведень. Технологічний компонент дає інформацію про способи та джерела компетентності компонентів, ефективну оцінку результатів навчання студентів щодо використання інноваційних освітніх технологій в установах дошкільної освіти. Включає методичні рекомендації інноваційних освітніх технологій, грамотність у володінні змістом та методологією інноваційних освітніх технологій. Продуктивна складова моделі відповідає на питання про те, як реалізувати знання та навички студентів у використанні інноваційних педагогічних технологій. Це може бути, наприклад, створення окремих банків інноваційних педагогічних методів оволодіння змістом програмного курсу, набуттям навичок застосування нововведень у навчальній роботі з дітьми дошкільного віку тощо.

Ключові слова: інноваційно-професійна підготовка, інноваційні педагогічні технології, компоненти моделі, майбутній педагог, модель інноваційно-професійної підготовки, установа дошкільної освіти, чинники функціонування моделі.

Для сучасного етапу розвитку освіти в Україні, зокрема, її дошкільної ланки, характерною є тенденція розвитку інноваційних процесів. Це обумовлено докорінними перетвореннями, що відбуваються в нашому суспільстві: зміцненням державності, демократизацією соціальних інституцій, переходом до ринкової економіки. У ході творчої діяльності педагогів модернізується зміст, форми й методи виховання і навчання дітей, розробляються та апробуються нові освітні технології, з'являються різні моделі дошкільних закладів, що потребує належної підготовки вихователів, тому заклади вищої освіти покликані сформувати творчу активність педагога нового типу, здатного до самовдосконалення, дослідницької та інноваційної діяльності [1].

Для нашої роботи важливими є висновки наукових досліджень у галузі філософії освіти (С. У. Гончаренко, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень); методології педагогічної інноватики (В. П. Бешалько, М. С. Бургін, Л. І. Даниленко, І. П. Підласий, М. М. Поташник, Н. Р. Юсуфбекова та ін.); зв'язку педагогічної науки й новаторської діяльності творчих педагогів (В. І. Журавльов, В. В. Краєвський, С. О. Сисоєва, В. М. Полонський); стратегії педагогічних інновацій (В. Ф. Паламарчук, П. Г. Щедровицький); проблеми підготовки вчителя до інноваційної діяльності в умовах навчання у виші (Л. С. Подимова, В. О. Сластьонін, Л. І. Стеценко, І.І. Циркун та ін.) та післядипломної освіти (В. І. Бондар,

О. Г. Козлова, В. І. Маслов, К. В. Макагон) [4].

Мета статті - висвітлити теоретичні засади інноваційно-професійної підготовки майбутніх педагогів, спроектувати модель цієї підготовки, чинники її функціонування.

Модернізація дошкільної освіти в Україні вимагає втілення інновацій у практику роботи з дітьми. Майбутні педагоги ХХІ ст. повинні вміти працювати в ринкових умовах, розуміти, що тільки високий професіоналізм і творчість, ініціатива, здатність використовувати інноваційні педагогічні технології допоможуть їм знайти своє місце й самореалізуватися в обраній професії. Однак низький рівень підготовленості випускників до цієї роботи свідчить про важливість спеціальної підготовки майбутніх педагогів дошкільних закладів до використання інноваційних педагогічних технологій.

Аналіз наукової літератури з проблем моделювання (Ю. А. Лавріков, О. Е. Смирнова, І. І. Сігов, В. О. Маркелова та ін.) дав змогу розробити орієнтовну модель підготовки студентів до використання інноваційних педагогічних технологій у дошкільних закладах. Більшість учених розуміють під моделлю підготовки фахівця описовий аналог його діяльності, щоб краще уявити її, перевірити правильність своїх уявлень і передбачити результати тих чи інших дій. Таке розуміння не суперечить філософському визначенню моделювання як відтворення характеристик деякого об'єкта на іншому об'єкті, спеціально створеному для їхнього вивчення [5].

Приймаючи цей тип моделі, ми на основі аналізу та експериментування розробляємо таку її структуру, що в достатній мірі відповідає структурі реальній. Отже, модель інноваційно-професійної підготовки майбутніх педагогів ми розглядаємо як поданий у словесній формі структурно-функціональний аналог, у якому закладено механізм цієї підготовки.

Розроблена модель є джерелом інформації про сутність компетентності студентів у сфері застосування інноваційних педагогічних технологій у закладах дошкільної освіти. Ця модель включає в себе три складові: змістовну, технологічну, результативно- оцінну. Щодо змістовної складової, то вона розкриває сутність структурних компонентів компетентності студентів у використанні інноваційних педагогічних технологій як основної характеристики підготовки майбутніх фахівців до їхнього впровадження. Вищеназвана компетентність нами розглядається як система мотивів, знань, умінь та навичок, особистісних якостей, які забезпечують ефективність використання сучасних педагогічних інновацій у роботі з дошкільниками. За своєю структурою компетентність є складним, багатоаспектним особистісним утворенням із такими функціонально пов'язаними між собою та взаємозумовленими компонентами, як:

- поінформованість про інноваційні педагогічні технології;

- грамотність у володінні змістом та методикою інноваційних педагогічних технологій;

- культура використання педагогічних інновацій в освітній роботі з дітьми;

- особистісна позиція студента-випускника щодо необхідності використання інноваційних педагогічних технологій [4].

Друга складова моделі (технологічна) розкриває шляхи та джерела розвитку й становлення компетентності студентів у використанні інноваційних педагогічних технологій і включає відповідні методичні рекомендації щодо формування:

- поінформованості про інноваційні педагогічні технології через організацію оновлених форм навчальних занять (рекламно-інформаційних, ілюстративно-лекційних тощо), вивчення спеціальної літератури, використання мережі Інтернет;

- грамотності у володінні змістом і методикою інноваційних педагогічних технологій через уведення спецкурсу «Інноваційні педагогічні технології» та вивчення психолого-педагогічних дисциплін, спрямованих на використання нововведень;

- культури впровадження інновацій через самостійну апробацію їх студентами на педагогічній практиці;

- особистішої позиції студентів-випускників через самостійну позааудиторну діяльність із поглибленого вивчення сутності інноваційних педагогічних технологій та передових методик їхнього впровадження. педагог професійний підготовка

Третя складова моделі (результативно-оцінна) відповідає на запитання, як реалізуються знання і вміння студентів щодо використання інноваційних педагогічних технологій. Це створення студентами індивідуальних банків інноваційних педагогічних технологій, засвоєння змісту програми спецкурсу, набуття навичок у застосуванні інновацій у навчально-виховній роботі з дошкільниками, участь у науково-практичних та науково-методичних конференціях, семінарах, виконання курсових, дипломних робіт [4].

Розроблена нами модель інноваційно-професійної підготовки майбутніх педагогів, як показало дослідження, буде ефективно функціонувати за умови дотримання певних чинників. Термін «чинник» ми розуміємо, як фактор, який сприяє успішній реалізації моделі. До таких чинників ми відносимо забезпечення мотиваційного, змістового та процесуального аспектів у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін та спецкурсу «Інноваційні педагогічні технології»; диференціацію змісту та організаційних форм підготовки студентів до використання інноваційних педагогічних технологій; науково-педагогічну діяльність викладача педагогічного вишу в контексті підготовки студентів до використання інновацій.

Процес формування й розвитку майбутнього вихователя - знавця сучасних педагогічних інновацій залежить від організації його навчальної праці й проходить більш успішно в тих випадках, коли завдання підготовки студента до використання інновацій ставиться спеціально й цілеспрямовано вирішується на основі широкого використання можливостей, закладених у тій частині навчального процесу, що забезпечує психолого-педагогічну підготовку, тому ритмічна, із постійним ускладненням, підготовка фахівця до інноваційної діяльності впродовж всього навчання в закладі вищої освіти є дуже важливою. Це забезпечується «постійною присутністю» дисциплін психолого-педагогічного циклу під час всього навчання студента, коли на кожному етапі вирішуються конкретні завдання становлення майбутнього вихователя. Майбутній фахівець дошкільної освіти повинен чітко розуміти й свідомо підсилювати свої мотиви, які лежать в основі здійснення ним інноваційної діяльності. Наше дослідження свідчить, що основою таких мотивів повинне бути бажання майбутнього вихователя оволодіти системою знань про сучасні педагогічні інновації, комплексом умінь і навичок їх використання в роботі з дітьми, а також набуття ним досвіду творчої інноваційної діяльності й системи ціннісно-емоційних відношень до інноваційних педагогічних технологій та процесу підготовки до їх використання. При цьому повинно забезпечуватись поєднання інтровертної та екстравертної мотивації.

Уважаємо, що студент повинен усвідомити, що необхідно знати для самопідготовки до інноваційної діяльності, яка інформація потрібна. Це складає основу для теоретичної й практичної діяльності педагога. Цій меті слугують курси «Дошкільна педагогіка», «Психологія», методики, спецкурс «Інноваційні педагогічні технології». У запропонованих нами програмах курсів підсилено акцент на вдосконаленні знань, використанні елементів інновацій у процесі вивчення теоретичних основ й апробації їх на практиці [6].

Безперечно, будь-яка інновація вимагає свідомого застосування, перш за все, тому, що передбачає індивідуальний підхід до кожної дитини. Це спонукає до оволодіння методичними прийомами впровадження педагогічних інновацій, удосконалення майстерності.

У процесі формування готовності майбутніх фахівців до використання педагогічних інновацій повинні враховуватися й особливості змісту освіти згідно з основними рівнями пізнавальної діяльності студентів (високий, середній, низький). Наше дослідження свідчить, що відповідно до цих рівнів, а також власних бажань і розумового потенціалу, студент може повно обирати обсяг і глибину засвоєння тієї чи іншої інновації, має змогу адаптувати навчальне навантаження до своєї індивідуальності. На практичних заняттях бажано поєднувати студентів у мікрогрупи стосовно показника їхньої пізнавальної діяльності. Зокрема, мікрогрупа з високим потенціалом може складати кросворди, анонси, колажі, давати консультації з використання інновацій у довідковому бюро мікрогрупі з низьким потенціалом, у той час, як остання - робить виписки, конспектує, знайомиться з літературою [4].

Диференціація організаційних форм професійно-інноваційної підготовки майбутніх фахівців із різними показниками пізнавальної активності виявляється в такому аспекті: поряд із модульним заняттям чільне місце в системі розвивального навчання займають диференційовані семінари, дослідницька робота, інструктивні програми індивідуального вивчення того чи іншого курсу з нових технологій, тематичні дискусії, проблемні диспути, конференції, круглі столи, олімпіади, консультації. Як показує досвід, ці форми стимулюють внутрішню вмотивованість навчального процесу, динамізм, комунікативну природність у формуванні компетентності фахівця у сфері застосування інноваційних педагогічних технологій.

Підготовка студентів до використання інноваційних педагогічних технологій визначається як загальним соціокультурним та економіко-політичним контекстом, так і культурою навчального закладу, що формується й відтворюється всіма учасниками освітнього процесу. Особливу роль у цьому аспекті відіграє якість та стиль управління й особистісно-професійні якості викладацького складу. Це, у свою чергу, робить ще більш актуальною проблему педагогічної підготовки викладачів педагогічних закладів вищої освіти.

Творчу особистість вихователя, який використовує інновації у своїй діяльності може сформувати лише творчий викладач. Творчість і майстерність викладача в підготовці студентів до використання інновацій у дошкільних закладах ми розуміємо, як пошуки нових форм, методів, змісту у викладанні предметів психолого-педагогічного циклу, спецкурсу з орієнтацією на новації в дошкільній освіті.

Ріст наукової, а відповідно й навчальної інформації ускладнює процес підготовки студентів до використання інноваційних педагогічних технологій. Це викликає певні протиріччя між вимогами до викладача, студента та швидким старінням знань, об'ємом навчальної інформації, термінами навчання і розподілом предметів, що вивчаються в навчальному закладі. Головний шлях подолання цих протиріч - формування в студентів готовності до творчості, до постійного використання у своїй діяльності інновацій [3].

Ми розглядаємо діяльність викладача закладу вищої освіти в контексті інноваційно-професійної підготовки майбутніх фахівців у таких напрямках: спеціальна наукова підготовка, в т. ч. інноваційна; організація комунікативної та проектної діяльності з орієнтацією студентів на інновації; узаємодія наукової та педагогічної діяльності у вищезгаданому контексті.

Уважаємо, що якість підготовки студентів до інноваційної діяльності вища в тих викладачів, які займаються пошуковою діяльністю, ведуть власні дослідження, що значною мірою впливає на майбутнього фахівця, формує його, готує до використання новацій, тому одна з важливих вимог до викладача - власна дослідницька інноваційна діяльність, його наукова кваліфікація, знання, уміння, навички, в т.ч. з сучасних інноваційних педагогічних технологій.

Одним із напрямків діяльності викладача вишу в контексті нашої моделі є організація комунікативної та проектної діяльності. Комунікативну діяльність ми розглядаємо як компонент науково-педагогічної діяльності, спрямованої на сприятливу взаємодію з студентом у плані підготовки його до інноваційного пошуку. Проектна діяльність викладача виявляється в процесі проектування ним навчальних курсів, де передбачається підготовка студентів до використання новацій.

Важливу роль у реалізації вищеназваних чинників відіграє творчий клімат, інноваційний пошук колективу закладу вищої освіти, розуміння ним характеру сьогоднішньої підготовки вихователя як дослідника, здатного не тільки уміло використовувати, але й створювати й освоювати педагогічні інновації. Виконання цього завдання можливе при чіткій організації діяльності вчених та методичних рад, кафедр, різних творчих об'єднань.

Реалізації пріоритетних чинників інноваційно-професійної підготовки студентів сприяють різні форми колективної творчості: науково-практичні конференції, у яких беруть участь викладачі, студенти, вихователі дошкільних закладів.

Звернемо увагу на ще один аспект проблеми: утілення нових педагогічних технологій - справа надзвичайно складна. Вона потребує серйозного наукового підходу, тому мова може йти про використання лише елементів інновацій. Ми уважаємо за необхідне орієнтувати студентів на дотримання таких рекомендацій:

- досконало розібратися в конкретній інноваційній педагогічній технології й прийняти її особисто;

- зважити на доцільність використання її елементів у роботі з дітьми;

- подбати про створення розвивального середовища (комплекти дидактичних засобів, матеріальні умови роботи) [1].

Отже, перш, ніж використовувати нововведення, необхідно серйозно й усебічно вивчити позитивні й негативні сторони, зіставити їх із цілями й завданнями конкретного дошкільного закладу та його можливостями щодо забезпечення очікуваного позитивного результату.

Таким чином, модель інноваційно-професійної підготовки майбутніх педагогів до використання інноваційних технологій у дошкільних закладах включає в себе змістовну, технологічну та оцінно-результативну складові, кожна з яких забезпечується відповідним наповненням. Зокрема, змістовна складова розкриває сутність компетентності студентів щодо використання інноваційних педагогічних технологій та розглядає параметри поінформованості, грамотності, культури, особистої позиції студентів-випускників щодо впровадження педагогічних інновацій. Технологічна складова дає інформацію про шляхи та джерела формування компонентів компетентності; результативно-оцінна - про результати підготовки студентів до використання інноваційних педагогічних технологій у закладах дошкільної освіти.

Перспективи подальших розвідок щодо теоретичних засад інноваційно- професійної підготовки майбутніх педагогів убачаємо в розробці інноваційних моделей проведення різних видів занять зі студентами, роль педагогічної практики в цьому процесі і т.п.

Література

1. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: підручник. Київ: Академ-видав, 2015. 304 с.

2. Кларин М. В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования, игры и дискуссии. (Анализ зарубежного опыта). Рига: НИЦ «Эксперимент», 2005. 176 с.

3. Машкіна Л. А. Підготовка студентів до впровадження педагогічних інновацій в дошкільних закладах: монографія. Хмельницький: ТОВ НВП «Евріка», 2004. 204 с.

4. Машкіна Л. А. Теоретичні засади інноваційної діяльності педагога. Педагогічний дискурс: зб. наук. праць / гол. ред. І. М. Шоробура. Хмельницький: ХГПА, 2014. Вип. 17. С. 98-102.

5. Моделі підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів до професійної діяльності: [кол. монограф] / Л. В. Зданевич, К. Л. Крутій, Н. П. Гончар, Л. А. Машкіна, О. М. Новак, Л. О. Онофрійчук, Л. С. Пісоцька, В. В. Розгон, М. С. Савченко, О. О. Сас, І. М. Шоробура, Н. О. Фроленкова; за заг. ред. проф. Л. В. Зданевич, проф. К. Л. Крутій. Хмельницький : Вид-во ХГПА, 2016. 476 с.

6. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии. Москва: Образование, 2009. 109 с.

Размещено на Allbest.ru