Предметним дискурс розвитку соціальної компетентності в підручнику для менеджера освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 371.3:371.1

Предметним дискурс розвитку соціальної компетентності в підручнику для менеджера освіти

І.М. Рябуха,

кандидат педагогічних наук,

завідувач кафедри англійської мови з підготовки морських фахівців за

скороченою програмою

Херсонської державної морської академії

Рябуха И. М.

ПРЕДМЕТНЫЙ ДИСКУРС РАЗВИТИЯ СОЦИАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ В УЧЕБНИКЕ ДЛЯ МЕНЕДЖЕРА ОБРАЗОВАНИЯ

Реализация сквозных линий ключевых компетентностей осуществляется в ракурсе усиления социально значимой направленности содержания образования, предусматривает внедрение менеджерами образования автономии и принятие управленческих решений в контексте создания системы управления развитием социальной компетентности учеников в заведениях образования. Автором приводится контент-анализ предметного дискурса общепредметных и ключевых составляющих социальной компетентности, особенности организации учебнопознавательной деятельности и содержания учебных предметов; теоретические основы для развития социальной компетентности -- закономерности усвоения определенного вида деятельности, направления развития -- когнитивная, духовная и креативная, приоритетные научные подходы -- личностно ориентированый, средовый и деятельностный.

Ключевые слова: компетентность; ключевые компетентности; социальная компетент-ность; научные подходы; модернизация содержания образования; управление; развитие.

Riabukha I.

SOCIAL COMPETENCY DEVELOPMENT: SUBJECT DISCOURSE IN THE TEXTBOOK FOR MANAGERS OF EDUCATION

Annotation. Implementation of straight-through lines of key competences is being done taking into account the reinforcement of orientation trend to social significance of the content of education. It presupposes introduction of the autonomy of the education managers in decision making in the context of creation of the management system of students' social competence development in educational institutions. The author provides content analysis of subject discourse for pan-subject and key constituents of social competence, peculiarities of the arrangement of educational and cognitive activity and content of subjects from the point of view of education managers. Theoretical background for the development of social competence is also disclosed: patterns for mastering of a definite type of activity, planes of development -- cognitive (perception of the world and self-perception), spiritual (formation of values, motivation, creed) and creative (demonstration of creativity in different types of activity). Personality-oriented, environmental and activity approaches were of the prime priority during the research. Social competence is integrated into all educational subjects and is aimed at enhancement of motivation, cognitive interest to learning, mastering the system of knowledge (cognitive constituent). It is also directed at formation of skills for socially standardized and role behaviour using the system of trainings and pedagogical measures, development of students' ability to apply their knowledge and skills in different kinds of activity of real-life situations (personal constituent), as well as adaptation and socialisation of students with the help of their social experience enrichment (activity constituent) through mastering of different types of activity (public, educational and cognitive, research, creative, civil).

Keywords: competence, key competences, social competence, scientific approach, modernization of the content of education, management, development.

Реалізація наскрізних ліній ключових компетентностей потребує посилення соціально значущої спрямованості змісту освіти та передбачає запровадження менеджерами освіти автономії та ухвалення управлінських рішень щодо створення системи управління розвитком соціальної компетентності учнів у закладах освіти. Автором наведено контент-аналіз предметного дискурсу загальнопредметних і ключових складників соціальної компетентності, особливості організації навчально-пізнавальної діяльності та змісту навчальних предметів. Визначено підґрунтя для розвитку соціальної компетентності (закономірності засвоєння певного виду діяльності), площини розвитку (когнітив- на, духовна та креативна), пріоритетні підходи (особистісно орієнтований, середовищний і діяльнісний).

Ключові слова: компетентність; ключові компетентності; соціальна компетентність; науковий підходи; модернізація змісту освіти; управління; розвиток. соціальний компетентність освіта

Постановка проблеми. Успішне «...формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на ко-ристь іншим людям і суспільству.», що провадитиметься в порядку та межах, ви-значених законом України «Про освіту» (2017 р.), потребує формування й розвитку соціальної компетентності учнів, компетентності здійснення аналізу керівниками, суб'єктами освітньої діяльності та самоврядування загальнопредметних і ключових складників соціальної компетентності у навчальних програмах для 5-11 класів (2017 р.) та в змісті навчальних предметів з метою не лише створення нового покоління підручників для 12-річної школи, розробки нових ефективних методик навчання та виховання, а й управління розвитком соціальної компетентності як ключової. Потрібна цілісна переорієнтація управління освітнім процесом, яка передбачає посилення соціально значущої спрямованості змісту освіти та ухвалення управлінських рішень щодо створення системи управління розвитком соціальної компетентності учнів у закладах освіти.

Аналіз останніх досліджень. Філософські основи соціальної компетентності особистості в контексті її соціалізації, соціального розвитку, засвоєння нею соці-ального досвіду, соціальної суб'єкт-суб'єктної взаємодії та зв'язків досліджували А. Адлер, Л. Буєва, Л. Виготський, Е. Еріксон, Ж. Делор, А. Маслоу, Т. Парсонс, К. Ро-джерс, Н. Смелзер, А. Харчев й інші [2; 11].

Ідеї, моделі та основні положення компетентнісного підходу, способи його впровадження в практику загальної середньої освіти, теоретичне осмислення різних підходів до аналізу та розуміння суті компетентності як дидактичної кате-горії й об'єкту управління та розвитку компетентнісної освіти висвітлено в працях сучасних українських і зарубіжних учених: Н. Бібік, Л. Калініної, В. Козирєва, І. Зі- мньої, Д. Куллахана, В. Ледньова, О. Савченко, Дж. Равен, Н. Родіонової, М. Рябухи, А. Хуторського, В. Хутмахера, С. Шишова та інших. [3;4; 5; 6; 7; 10]. Проблеми добору компетентнісно орієнтованого змісту навчальних предметів у профільній школі та розвитку ключових компетентностей на засадах інтегративного підходу досліджували М. Бурда, О. Пометун, Л. Величко, М. Жалдак, О. Топузов, О. Над- тока, В. Лапінський та інші [1; 8; 9; 12].

Мета статті -- розкрити результати контент-аналізу предметного дискурсу за- гальнопредметних і ключових складників соціальної компетентності, дотримання яких покращить її формування та теоретичне обґрунтування системи управління розвитком соціальної компетентності учнів у закладах освіти.

Виклад основного матеріалу. Реалізація наскрізних ліній ключових компетент-ностей, до яких віднесено й соціальну та громадську компетентність, потребує пе-реорієнтації методичної системи навчання та виховання й розвитку та управління ними; виокремлення кола «знання-уміння-навички», відповідно до академічного рівня Державного стандарту загальної середньої освіти, який опановують учні 8-11 класів, що детермінують соціальний контекст та прикладну спрямованість змісту підручників і на цій основі теоретичного обґрунтування системи управління розвитком соціальної компетентності учнів. Для цього керівникам та суб'єктам освітньої діяльності необхідно:

* знайти загальнопредметні компетентності -- ціннісно-смислові, загально-культурні, навчально-пізнавальні, інформаційні, соціально-трудові та самоменедж- менту у кожному навчальному предметі (табл. 1);

* визначити ключові складники соціальної компетентності -- комунікативні, рольові, громадянські та взаємодії з оточенням (табл. 1);

* сконструювати відповідні систематизовані переліки об'єктів реальної дій-сності (природні, культурні, історичні та соціальні явища; факти, гіпотези, ідеї, те-орії та технології; способи діяльності) під час визначення або вивчення нового матеріалу на кожному предметі;

* спроектувати предметний дискурс загальнопредметних і ключових склад-ників соціальної компетентності (виділити наскрізні лінії предметного розвитку соціальної компетентності учнів);

* узагальнити встановлені складники до надпредметного рівня за об'єктами та за способом дій (зокрема, через використання групових та колективних методів організації навчально-пізнавальної та дослідно-пошукової діяльностей під час вивчення кожного предмета).

Таблиця 1. Розподіл загальнопредметних компетентностей і ключових складників соціальної компетентності в змісті предметів

Контент-аналіз навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів здійснено з метою виокремлення відомостей про людину як біологічну та со-ціальну істоту та про Всесвіт -- закономірності існування й розвитку, взаємодію біологічних, фізичних і соціальних об'єктів, структуру суспільних та правових від-носин. Керівникам, суб'єктам освітньої діяльності на самоврядування на основі контент-аналізу предметного дискурсу загальнопредметних і ключових складників соціальної компетентності необхідно врахувати також особливості організації навчально-пізнавальної діяльності. Розглянемо детально на прикладі вивчення української мови, художньої культури та літератури, що має організовуватися як ознайомлення з однією з форм духовної діяльності людини та надавати естетичне задоволення задля формування Людини Культури цифрової доби. Провідним завданням вивчення української мови має бути опанування її як засобу пізнання, комунікації й впливу на співрозмовника, самовираження людини, засобу зв'язку поколінь через вивчення особливостей спілкування людей у різних історичних пе-ріодах суспільного розвитку, звернення уваги на діалекти та мови національних меншин. Розширення мислеформувальної функції мови уможливлює розвиток мислення, уяви, пам'яті, креативності й таким чином спричинить прискорення со-ціального розвитку особистості. Збільшення кількості тем для творів і діалогів із життєвого досвіду учнів слугуватиме зближенню реальної життєвої та навчальної діяльності; ознайомленню зі сленгом учнів, як молодіжною мовою та сприятиме соціальній адаптації. Написання переказів (докладних, стислих, вибіркових) і творів (описів, роздумів, оповідань, есе) на морально-етичні теми, тематичних виписок (докладів, рефератів) суспільних проблем також сприятиме формуванню соціально значущих ставлень та переконань учнів, виробленню активної життєвої позиції.

Пріоритетом у вивченні художньої культури й літератури (української та світо-вої) має бути визначено розвиток загальної культури, формування естетичних смаків учнів через ознайомлення з найкращими прикладами національних і світових культурних здобутків із використанням презентацій і фільмів. У процесі добору тем для творів мають враховуватися як загальноцивілізаційні та глобальні проблеми, так і локальні проблеми (молодіжні зокрема), а також постаті сучасних героїв, громадських діячів, моральних авторитетів нації як моральне підґрунтя у формуванні ціннісних орієнтацій та особистісних переконань учнів. Розвиток мислення учнів бажано здійснювати шляхом критичного аналізу та через знаходження прихованого змісту творів, прослуховування аудіо- й перегляд відеовідрізків з подальшим оцінюванням задля збільшення обізнаності в проблемах суспільства, формування власної думки учнів щодо почутого та побаченого.

Вивчення іноземної мови має бути спрямовано на формування комунікативної, полікультурної, громадянської соціальної компетентності, соціальної відповідності через ознайомлення з іншими культурами, використання мови для здійснення іншомовного спілкування з дотриманням інтеграції всіх видів мовленнєвої діяльності -- аудіювання, говоріння, читання та письма (з використанням текстів, насичених специфічним змістом для профільного спілкування).

Правознавство надає змогу виховати в учнів правові орієнтири, сформувати повагу до свободи та демократії як фундаментальних цінностей суспільства, гро-мадянську самовідданість, усвідомити значення соціально нормованої поведінки, опанувати юридичні знання та набути соціального досвіду. Зважаючи на реалії сьогодення, завданнями практичної частини предмета має бути ознайомлення з алгоритмами поведінки в різних кримінальних ситуаціях, формування позиції щодо розв'язання конфліктів шляхом діалогу. Пріоритетним спрямуванням вивчення історії (всесвітньої та української) має стати розуміння того, що всі сфери людської діяльності є взаємопов'язаними, а людина -- суб'єктом і творцем історичного процесу. Практична частина цих предметів має формувати вміння визначати основні характеристики історичних подій, групувати факти за окремими ознаками, співвідносити одиничні факти та типові явища, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Слід звернути увагу й на проблеми сучасного повсякденного життя, особливості суспільних взаємовідносин, наслідки подій для соціального розвитку й життя людей задля того, щоби навчитися пояснювати сутність соціальних процесів, визначати зміст подій та критично їх оцінювати, порівнювати ідеї та цінності, характерні для різних історичних періодів, країн і національностей, та розвивати здатність до критичного мислення.

Комісія з географічної освіти МГС: 1) спирається на те, що географія є необ-хідною умовою розвитку відповідальних й активних громадян світу сьогодення та майбутнього; 2) вважає, що географія може бути джерелом інформації, мож-ливостей і стимулів усіх рівнів освіти; 3) розуміє, що молоді потрібно більше ком-петентностей задля забезпечення ефективного міжнародного співробітництва у галузях економіки, політики, культури й охорони навколишнього середовища у глобалізованому світі; 6) підтримує принципи, проголошені Хартією Організації об'єднаних націй [Цит.: за 12, с. 59].

Навчання географії у 8-9 класах через широке використання віртуальних подорожей має зробити певний внесок у розвиток уяви та геопросторового мислення учнів, розуміння топографічних та національних особливостей своєї Батьківщини, формування в учнів уявлення про етнографічні групи українців, корінні народи та національні меншини, міграційні процеси в Україні. Використання навчальних дебатів та дискусій під час вивчення окремих тем сприятиме більш глибокому розумінню особливостей соціальних проблем, окресленню шляхів і встановленню реальних можливостей усунення їх причин. Дебати й дискусії, присвячені викликам, соціально-економічним та глобальним проблемам людства, нададуть можливість усвідомити роль громадськості взагалі та кожного члена суспільства зокрема в їх розв'язанні, сприятимуть формуванню активної громадянської позиції, громадянської та соціальної компетентності.

Зауважимо, що навчальні дебати вважаємо педагогічно доцільним методом соціального розвитку особистості та соціальної компетентності, який надає змогу задовольнити прагнення учнів виокремитися серед інших; розвинути здатність до креативного сприйняття інших поглядів на проблему, готовність до знаходження консенсусу; навчити відрізняти головне від другорядного, добирати належні аргу-менти й докази для підтвердження або спростування висунутих тверджень; спри-яти виробленню власної життєвої позиції та ціннісних орієнтацій. Для розв'язання конкретних життєвих проблем учнів пропонуємо можливі теми для навчальних дебатів, наприклад, «Я маю більше прав, ніж обов'язків!?», «Свобода -- це коли все можна», «Демократія -- найбільше досягнення цивілізації».

Вивчення економіки, як змістового складника розвитку соціальної компетент-ності сприятиме формуванню в учнів адекватних уявлень про зміст економічних явищ, їх взаємозв'язок з рівнем життя; розвитку соціальної адаптації до змін, які відбуваються в українському суспільстві, орієнтації в навколишньому світі, а також його майбутнім змінам, розвитку економіки знань у країні. Розглядаючи людину як суб'єкт соціально-економічних відносин, учасника господарського життя, практична частина має бути спрямована на опанування учнями ролі споживача, виробника, підприємця; вихованню рис та якостей, які сприятимуть формуванню конкурентоспроможної особистості на ринку праці. Економічні ігри дозволять учням краще зрозуміти сучасну організацію виробництва в країні та світі, його інфраструктуру, зовнішню політику країни, зміст показників соціально-економічного розвитку та якості життя.

Вивчення природничих дисциплін дозволяє формувати науковий світогляд учнів, екологічну культуру та екологічну відповідальність, розвивати уявлення про цілісну картину світу, усвідомлювати роль і місце людини у довкіллі. Учні мають усвідомлювати взаємозв'язок фізики, хімії та біології, значення цих наукових га-лузей для збереження природи й цивілізації, розвитку суспільного господарства та людини як соціальної істоти. Визначена логіка вивчення основних об'єктів ре-альності надає змогу забезпечити розвивальний характер навчання, опанування учнями методів наукового пізнання, формування теоретичного мислення. На уро-ках цього циклу учні мають змогу висувати гіпотези, описувати результати спосте-режень та експериментів, оволодівати вимірювальними навичками, способами взаємодії з оточенням (природним і технічним). Запровадження інтерактивних прийомів опанування нового матеріалу: конструювання діалогів учених про значу-щість і наслідки їх наукових відкриттів, переказ підготовлених вчителями текстів за наведеним планом, диктантів, що вимагають трактування матеріалу своїми слова-ми -- все це суттєво впливатиме на розвиток комунікативного складника соціаль-ної компетентності. Використання педагогічно доцільних раціонально відібраних форм організації навчання дозволить на більш якісному рівні реалізовувати між- предметні зв'язки, розвивати здатність учнів до узагальнення й систематизації.

Висновок. Соціальна компетентність є ключовою, оскільки вона є узагальне-ним комплексом здобутих знань, умінь і стосунків, що встановлюються в процесі засвоєння всього змісту освіти та забезпечують нормальну життєдіяльність лю-дини в соціумі; формується та виявляється в соціальній, навчальній, громадській, суспільній видах діяльності; характеризує людину як істоту соціальну, як суб'єкта життєдіяльності, та її взаємовідносини із суспільством, соціумом, стосунки з ін-шими людьми.

Соціальна компетентність стосуються всіх навчальних предметів і спрямована на посилення мотивації, пізнавального інтересу до навчання, на опанування системи знань, узагальнених у таблиці 1 (когнітивний складник), формування навичок соціально нормованої та рольової поведінки через систему тренінгів і виховних заходів, на вироблення в учнів здатності застосовувати знання й уміння та досвід у різних видах діяльності, реальних життєвих ситуаціях (особистісний складник); адаптацію та соціалізацію учнів через збагачення соціального досвіду (діяльнісний складник) шляхом опанування різних видів діяльності (суспільно-активна, навчально- пізнавальна, дослідно-пошукова, творчо-креативна, громадянська). Контент-аналіз надав змогу визначити підґрунтя для розвитку соціальної компететності -- закономірності засвоєння певного виду діяльності, площини розвитку -- когнітивну (пізнання себе й світу), духовну (формування цінностей, мотивації, переконань) та креативну (виявлення творчості в різних видах діяльності), пріоритетні підходи -- особистісно орієнтований, середовищний і діяльнісний. Соціальна компетентність залежить від цілісності змісту, що містить систему знань про себе, навколишній світ, взаємодію (фізична, біологічна, економічна, суспільна, правова) з іншими людьми, взаємодію суспільних структур і соціального устрою, етапності процесів формування та її розвитку на міжпредметній основі в системі управління закладу освіти. Актуальним є дослідження розвитку соціальної компетентності учнівської молоді в полікультурному середовищі, саморозвиток соціальної компетентності у взаємозв'язку із соціальним та емоційним розвитком особистості.

Використані джерела

1. Бурда М. І. Реалізація наскрізних ліній ключових компетентностей у підручниках з ма-тематики /М. І. Бурда // Проблеми сучасного підручника: зб. наук. праць / Ін-т педагогіки НАПН України. -- К.: «Педагогічна думка», 2017. -- Вип. 19. -- С. 642-652.

2. Делор Ж. Образование: сокрытое сокровище / Жак Делор. -- М.: UNESCO, 1996. -- 53 с.

3. Зимняя И.А. Ключевые компетенции -- новая парадигма результата современного образования [Електронний ресурс] / Ирина Александровна Зимняя // Режим доступу: Интернет-журнал «Эйдос». -- 2006.-- 5 мая. http://www.eidos.ru/journal/2006/0505. htm. -- Назва з екрана.

4. Калініна Л. М. Наукові підходи і методи вивчення особистості учня: аспекти розкриття теми у підручнику менеджера / Л. М. Калініна // Проблеми сучасного підручника: Зб. наук. праць / Ін-т педагогіки АПН України. -- К.: Педагогічна думка, 2006. -- Вип. 6. -- С. 250-258.

5. Калініна Л. М. Моделі компетентнісного підходу в управлінні загальною середньою освітою у змісті підручника для менеджера освіти / Л. М. Калініна, І. М. Рябуха // Про-блеми сучасного підручника: зб. наук. праць / Ін-т педагогіки АПН України. -- К.: «Пе-дагогічна думка», 2010.-- Вип. 1 (10).-- С. 642-652.

6. Калініна, Л. М. Теорія і практика функціонування обласного ліцею інтернатного типу: наук.-метод. посібн. / Л. М. Калініна, Н. В. Кнорр, М. І. Рябуха -- Київ -- Херсон: Ай-лант, 2004.-- 304 с.

7. Компетентностный подход в педагогическом образовании: коллект. моногр. / под ред. В. А. Козырева, Н. Ф. Родионовой, А. П. Тряпициной. -- СПб.: Изд-во РГПУ им. А. И. Гер-цена, 2005. -- С.-- 77. -- 392 с.

8. Лапінський В. В. Ретроспективно-порівняльний аналіз змістових ліній навчання основ інформатики в Україні /В.В.Лапінський //Інформатика та інформаційні технології в на-вчальних закладах. -- 2008. -- №6 (18). -- С. 4-10.

9. Лапінський В. В. Психолого-педагогічна і дидактична проблематика активного навчання у сучасному навчальному середовищі // В. В. Лапінський, І. Ю. Регейло // Вища освіта України. -- 2012. -- Вип. 3. -- С. 595-605.

10. Равен Дж. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реали-зация / Джон Равен; пер. с англ. -- М.: Когнито-Центр, 2002.-- 396 с. (англ., 1984 р.)

11. Рябуха І. М. Розвиток соціальної компетентності ліцеїстів у навчальному процесі: ав- тореф. дис. канд. пед. наук: [спец.] 13.00.09 -- теорія навчання / І. М. Рябуха. -- К., 2012. -- 23 с.?

12. Топузов О. М. Становлення компетентнісно зорієнтованої географічної освіти /О. М. То- пузов, Л. П. Вішнікіна // Проблеми сучасного підручника: зб. наук. праць / Ін-т педагогіки НАПН України. -- К.: «Педагогічна думка», 2017. -- Вип. 19. -- С. 57-68.

References

1. Burda M. I. Realizatsiia naskriznykh linii kliuchovykh kompetentnostei u pidruchnykakh z matematyky/М. І. Burda // Problemy suchasnoho pidruchnyka: zb. nauk. prats / In-t pedahohiky NAPN Ukrainy. -- K.: «Pedahohichna dumka», 2017. -- Vyp. 19. -- S. 642-652.

2. Delor Zh. Obrazovanie: sokrytoe sokrovishhe / Zhak Delor. -- M.: UNESCO, 1996. -- 53 s.

3. Zimnjaja I. A. Kljuchevye kompetencii -- novaja paradigma rezul'tata sovremennogo obrazovanija [Elektronnij resurs] / Irina Aleksandrovna Zimnjaja // Rezhim dostupu: Internet- zhurnal «Jejdos».-- 2006. -- 5 maja. http://www.eidos.ru/journal/2006/0505.htm.-- Nazva z ekrana.

4. Kalinina L. M. Naukovi pidkhody i metody vyvchennia osobystosti uchnia: aspekty rozkryttia temy u pidruchnyku menedzhera / L. M. Kalinina // Problemy suchasnoho pidruchnyka: Zb. nauk. prats / In-t pedahohiky APN Ukrainy. -- K.: Pedahohichna dumka, 2006. -- Vyp. 6. -- S.250-258.

5. Kalinina L.M., Knorr N. V., Riabukha M. I. Teoriia i praktyka funktsionuvannia oblasnoho litseiu internatnoho typu: Nauk.-metod. posibn. / L. M. Kalinina, N. V. Knorr, M.I. Riabukha -- Kyiv -- Kherson: Ailant, 2004. -- 304 s.

6. Kalinina L. M. Modeli kompetentnisnoho pidkhodu v upravlinni zahalnoiu serednoiu osvitoiu u zmisti pidruchnyka dlia menedzhera osvity / L. M. Kalinina, I. M. Riabukha // Problemy suchasnoho pidruchnyka: zb. nauk. prats / In-t pedahohiky APN Ukrainy. -- K.: «Pedahohichna dumka», 2010. -- Vyp. 1 (10). -- S. 642-652.

7. Kompetentnostnbii podkhod v pedahohycheskom obrazovanyy: kollekt. monohr. / pod red. V. A. Kozbireva, N. F. Rodyonovoi, A. P. Triapytsynoi. -- SPb.: Yzd-vo RHPU ym. A. Y. Hertsena, 2005. -- S.-- 77. -- 392 s.

8. Lapinskyi V. V. Retrospektyvno-porivnialnyi analiz zmistovykh linii navchannia osnov informatyky v Ukraini /V.V.Lapinskyi //Informatyka ta informatsiini tekhnolohii v navchalnykh zakladakh. -- 2008.-- №6 (18). -- S.4-10.

9. Lapinskyi V. V. Psykholoho-pedahohichna i dydaktychna problematyka aktyvnoho navchannia u suchasnomu navchalnomu seredovyshchi // V. V. Lapinskyi, I. Iu. Reheilo // Vyshcha osvita Ukrainy. -- 2012. -- Vyp. 3. -- S. 595-605.

10. Raven Dzh. Kompetentnost v sovremennom obshchestve: vbiavlenye, razvytye y realyzatsyia / Dzhon Raven; per. s anhl. -- M.: Kohnyto-Tsentr, 2002. -- 396 s. (anhl., 1984 r.)

11. Riabukha I. M. Rozvytok sotsialnoi kompetentnosti litseistiv u navchalnomu protsesi: avtoref. dys. ... kand. ped. nauk: [spets.] 13.00.09 -- teoriia navchannia / I. M. Riabukha. -- K., 2012.-- 23 s.

12. Топузов О. М. Становлення компетентнісно зорієнтованої географічної освіти /О. М. То-пузов, Л. П. Вішнікіна // Проблеми сучасного підручника: зб. наук. праць / Ін-т педагогіки НАПН України. -- К.: «Педагогічна думка», 2017. -- Вип. 19. -- С. 57-68.

Размещено на Allbest.ru