Формування кадрового потенціалу громадського здоров’я

Материалы и методы. В работе использована нормативная база отраслевых стандартов высшего медицинского образования, международные практики в системе общественного здоровья. Применен библиографический, аналитический методы и системный подход.

Результаты. Методологической основой развития системы общественного здоровья является инновационный подход к созданию инновационной образовательной среды по обновлению состава и структуры образовательных программ, формирование наиболее значимых для здоровьятворчества профессиональных компетенций. В методологическом плане формирование промоций здоровья базируется на первичной, вторичной и третичной профилактике в рамках саногенетической стратегии.

Ключевые слова: общественное здоровье, кадровый потенциал, инновационные технологии, промоции.

В зв'язку з цим охорона здоров'я відносяться до сфер, що динамічно розвиваються, та надзвичайно гостро ставлять проблему забезпечення кадрами. Існуюча система підготовки фахівців з гігієни та соціальної медицини не відповідає вимогам нової системи громадського здоров'я. По-перше, гігієна спрямована на вивчення впливу зовнішніх чинників на організм та гігієнічне нормування навколишнього середовища, а соціальна медицина - вплив соціальних умов на здоров'я та розвиток соціальної інфраструктури. По-друге, зростання інноваційної складової охорони здоров'я потребує фахівців із принципово новим творчим мисленням. Тому задача підготовки кадрів у ВНЗ полягає щоб випускники поряд із професійною компетентністю вільно володіли сучасними інформаційними технологіями та мали навички практичного застосування різноманітних інноваційних технологій у сфері здоров'я творчості [2, 4].

Мета роботи - обґрунтування парадигми кадрового потенціалу громадського здоров'я.

Результати досліджень та їх обговорення

Рис. Парадигма формування кадрового потенціалу громадського здоров'я

кадровий потенціал о здоров'я освіта

До основних елементів інфраструктури формування кадрового потенціалу громадського здоров'я відносяться інноваційна складова (впровадження інноваційних технологій, розробка управління програмами й комплексне моделювання, інноваційна техніка в діяльності центрів громадського здоров'я), освітня складова (програма підготовки фахівців у галузі менеджменту технологій) та соціальна складова (інфраструктура лікувально-профілактичних закладів, побудова соціальних об'єктів).

Інноваційні здоров'я формуючі технології представляють собою підходи та прийоми інноваційної діяльності спрямовані на створення і матеріалізацію нововведень у медицині та суспільстві, реалізація яких зумовить якісні зміни у здоров'ї. Поряд з цим слід зазначити, що до особливостей інновацій у сфері здоров'ятворчості відноситься значна невизначеність великих програм й комплексів інновацій, а також складність оцінки ефекту інновацій. Найчастіше в практику впроваджуються ретроінноваційні (впровадження у сучасну практику дещо забутих підходів), сутністні (впровадження раніш невикористаних інновацій), аналогові (відомий підхід із додаванням часткового нововведення), а також комбіновані (об'єднання декількох відомих блоків) інновації.

Підвищенню ефективності здоров'я формуючих інноваційних технологій допомагає їх критеріальна оцінка: новизна, висока результативність, творче масове застосування, однозначність розуміння, технологічність вимірів, стабільність позитивних результатів та оптимальність (досягнення високих результатів при найменших часових, матеріальних, розумових і фізичних затратах).

У діяльності центрів громадського здоров'я одне із чільних місць належить профілактиці (первинній, вторинній, третинній). Метою промоцій первинної профілактики є усунення етіологічних факторів (спричинюють виникнення розвиток специфічних захворювань) чи факторів ризику для здоров'я (спричинюють або збільшують ризик розвитку патології'/прогресування хвороб за певних умов). Об'єктом промоцій первинної профілактики є джерела у зовнішньому середовищі та механізм виникнення/ поширення хвороб. До їх основних принципів відносяться соціально-гігієнічний моніторинг стану здоров'я та довкілля; визначення й усунення ризиків для здоров'я; зниження до нешкідливого або технологічно можливого рівня техногенних забруднень; диференціювання заходів в залежності від специфіки виробництва та спектру шкідливих викидів; управління абіотичними чинниками ризику.

Основними промоціями здоров'я в рамках первинної профілактики є:зменшення ризику потенційного шкідливого впливу на організм факторів довкілля; формування ЗСЖ; заходи з попередження розвитку соматичних та нервово-психічних захворювань; попередження/ запобігання нещасних випадків, травм від неприродних причин; усунення/зниження рівня впливу чинників ризику виявлених при профілактичних медичних оглядах.

Метою промоцій вторинної профілактики є раннє виявлення патологічних станів та попередження хронізації хвороб. Їх об'єктом є захворювання у гострій та підгострій стадіях. До провідних принципів вторинної профілактики відносяться гігієнічна донозологічна діагностика, яка базується на виявленні можливого шкідливого впливу середовищних чинників на функціональний стан організму; встановлення груп ризику населення через мешкання у несприятливих умовах; клініко-гігієнічна санація населення груп ризику і на територіях ризику; реабілітаційно-відновна корекція, що полягає у діагностиці оздоровлення та відновленні порушених функцій організму; організація «активної диспансерізації»; валеолого-медична оцінка й корекція способу життя; систематичне профілактичне оздоровлення населення.

Основними промоціями здоров'я в рамках вторинної профілактики є:

диспансерні огляди;

Профілактичне лікувальне та цільове оздоровлення;

медико-психологічна адаптація; зниження ризику модифікуючи чинників ризику;

збереження працездатності у хворих та інвалідів; формування

правильного сприйняття якості життя, що змінилось внаслідок хвороби; гігієнічне навчання пацієнтів та членів родини у зв'язку із захворюванням. Метою промоцій третинної профілактики є: попередження можливих ускладнень в ході вже розвинутої патології. Їх об'єктом є інвалідність та передчасна смертність населення. До основних принципів промоцій первинної профілактики відносяться: систематичний лікарський нагляд та функціонально-діагностичне обстеження хронічно хворих осіб; інтенсивне проти рецидивне лікування хронічно хворих осіб у екологічно несприятливому регіоні; підвищення резистентності та рівня біологічної надійності організму. Основними промоціями здоров'я в рамках третинної профілактики є: реабілітація хворих; відновлення професійного та соціального статусу; попередження рецидивів; компенсація обмежень життєдіяльності.

До основних видів профілактичних програм відносяться: вертикальні (рішення конкретних проблем за допомогою конкретних прикладних заходів); інтегровані/ горизонтальні (рішення загальних проблем довготривалими заходами); глобальні/загальні (заходи об'єднання вертикальних та горизонтальних програм).

Виділяють наступні основні типи профілактичних програм: медична - інформація про небезпечні наслідки явищ; освітня - дії, спрямовані та окремих індивідуумів із можливістю самостійного прийняття рішення; соціально- політична - формування суспільної думки із врахуванням місцевих особливостей; «дії на благо здоров'ю» - дії на переконаннях та підвищенні відповідних мотивів.

Система громадського здоров'я є якісно новою спеціальністю в галузі медицини і потребує нових підходів до підготовки фахівців на засадах здоров'ятворчості. Парадигма формування кадрового потенціалу громадського здоров'я складається із шести блоків: «Мета і завдання системи громадського здоров'я», «Професійна мобільність викладачів», «Інфраструктура формування кадрового потенціалу», «Професійні компетенції студентів», «Інноваційні технології здоров'ятворчості», «Промоції здоров'я».

Перспективи подальших досліджень пов'язані із розробкою здоров'язберігаючих та здоров'яформуючих інноваційних технологій на засадах персоналізованого підходу до саногенезу.

Література