Методичні засади формування академічної компетентності майбутнього вчителя фахової підготовки

Анотація

У статті проаналізовано методичні аспекти формування академічної компетентності майбутніх вчителів фахової підготовки в закладах вищої освіти. Доведено, що студент засвоює, приймає соціальні норми й ціннісні орієнтації завдяки яким він здатний відтворювати вже відомі способи діяльності в нестандартній ситуації, адаптуючи до них раніше сформовані алгоритми. Дослідженням встановлено, що академічна компетентність як складне особистісне утворення охоплює комплекси практичних умінь, навичок, які забезпечують успішність, інтелектуальні здібності, особистісні властивості та якості, готовність до навчальної діяльності, зорієнтованість на досягнення високих результатів. Компетентність для студента є остаточною метою вищої освіти, яка повністю буде реалізована за умов практичної підготовки в умовах виробництва.

Ключові слова: академічна компетентність, фахова підготовка, діяльність вчителя, заклади вищої освіти, результативність, соціалізація.

Annotation

Rebenok V.

METHODOLOGICAL BASIS OF FORMATION OF ACADEMIC COMPETENCE OF THE FUTURE TEACHER OF PROFESSIONAL TRAINING

The article analyzes the methodical aspects of forming the academic competence of future teachers of professional training in higher education institutions. It is proved that the student learns, accepts social norms and value orientations, through which he is able to reproduce already known ways of working in a non-standard situation, adapting to them previously formed algorithms. The research found that academic competence as a complex personal formation encompasses the complexes of practical skills, that ensure success, intellectual abilities, personal qualities, readiness for educational activities, orientation towards achievement of high results. Complexes of abilities, skills, abilities, properties and qualities are aimed at mastering of knowledge, acquiring the generalized ways of actions and programs. The most important means of forming academic competence is to attract students to creative activity. It is specified that in each academic discipline it is necessary to determine the necessary and sufficient list of interrelated real objects under study, knowledge, skills, which are formed at the same time, and methods of activity that form the content of certain competencies. The distribution of skills, ways of working and abilities for certain groups of personality traits is purely conditional and is used only to facilitate analysis of their formation. Competence for a student is the ultimate goal of higher education, which will be fully realized under conditions of practical training in the conditions of production. It is proved that an important component of the academic competence of the future teacher is self-educational competence, which involves the independent development and expedient use of information technologies by students in the educational process. Formation of academic competence of the future teacher in higher education institutions should be based on the principles of personality-oriented and competent approaches that promote the future professional development. It was established that the introduction of academic expertise in the professional training of future teachers can not only use initial knowledge and skills, but also creates the ability to practice in certain professional situations, creative solving of professional problems, and easy to navigate in a professional environment and master the culture of work.

Key words: academic competence, vocational training, teacher's activity, institutions of higher education, effectiveness, socialization.

Актуальність проблеми дослідження

Реформування системи вищої освіти України, її вдосконалення, підвищення якості підготовки майбутніх фахівців є важливою соціокультурною проблемою. З позицій сьогодення перед вищою освітою стоїть завдання максимально розкрити творчий потенціал майбутнього фахівця та сформувати його компетентність. В державних документах компетентність розглядається з кількох позицій: як готовність майбутнього вчителя виконувати свої професійні обов'язки відповідно до сучасних вимог теорії і практики, як знання та досвід діяльності в педагогічній галузі та як обізнаність майбутнього вчителя у фаховій сфері.

Науковці вважають, що освіта має бути початковим елементом трансформації суспільства до сталого розвитку, який буде забезпечувати потреби студентів у можливостях втілювати свої уявлення у реальність. Вона повинна надавати не тільки наукові й технічні знання, а й забезпечувати необхідну мотивацію, пояснювати і здійснювати соціальну підтримку для формування навичок та їх використання.

Спільним для всіх є розуміння компетентність у навчанні, як набутої характеристики особистості, що сприяє успішному входженню студентів в життя сучасного суспільства. Крім того, компетентність у навчанні розглядається, як інтегрований результат, що передбачає зміщення акцентів з накопичення нормативно визначених знань, умінь і навичок до формування і розвитку в майбутніх вчителів здатності практично діяти, застосовувати досвід успішної діяльності в певній сфері. Міжнародні організації, зокрема організація економічного співробітництва та розвитку, зосереджує зусилля спеціалістів на розроблені технології оцінювання компетентностей. Одержані результати мають слугувати передусім для моніторингу якості освітніх послуг і рівня навчальних досягнень студентів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблему компетентності майбутнього вчителя досліджували: В. Бондар, H. Бібік, О. Біда, Т. Браже, Т. Гущина, Т. Добудько, О. Дубасенюк, Т. Загривна, О. Зубков, І. Зязюн, Д. Мазоха, А. Мормуль, О. Овчарук, Л. Паращенко, О. Пометун, А. Радченко, О. Савченко, В. Семиченко, В. Сластенін, Е. Соф'янц, О. Тумашова, Р. Хмелюк, Л. Хоружа, А. Хуторський, В. Шахова, О. Шиян.

Мета статті - розкрити методичні аспекти формування академічної компетентності майбутніх вчителів фахової підготовки у навчальному процесі закладів вищої освіти.

Виклад матеріалу

Зміни, що відбуваються в системі виробничих відносин, обумовлюють необхідність модернізації й системи освіти, починаючи із навчальних закладів. Так звана традиційна система освіти вже вичерпала свій ресурс, що актуалізувало пошук нових шляхів, одним з яких стала академічна компетентність. Упровадження компетентності вимагає суттєвих змін в організації вищої освіти. Про це важливо не забувати під час формулювання вимог, що перевіряються в процесі підготовки студентів, а також під час навчального процесу [2].

Поняття "компетентність" містить два аспекти: когнітивний і операційний, що нерозривно пов'язані між собою. Компетентність у цьому випадку об'єднує в собі знання і здатність до їх реалізації. У першому випадку знання виступають як припис, засвоєна норма; у другому - ця норма усвідомлена й уведена в контекст особистості.

Визначення компетенції як одиниці соціалізації (процесу засвоєння людиною соціальних норм і ціннісних орієнтирів) дає змогу прогнозувати більш гнучку соціальну поведінку студента, комфортність його перебування в суспільстві, оцінювати ефективність (для себе і для суспільства) виконання ним певних соціальних ролей, його успішне функціонування в соціумі. Майбутній вчитель фахової підготовки засвоює, приймає соціальні норми й ціннісні орієнтації (соціальні орієнтири), завдяки яким він здатний відтворювати вже відомі способи діяльності в нестандартній ситуації, адаптуючи до них раніше сформовані алгоритми.

Для розуміння сутності поняття "академічна компетентність" важливо врахувати положення, сформульоване Б. Блумом, що розкриває особливості різних і водночас взаємопов'язаних інтелектуальних властивостей. Це - знання (конкретного матеріалу, термінології, фактів, визначень), розуміння (пояснення, інтерпретація, екстраполяція), застосування (знання способів застосування), аналіз (бачення зв'язків, структури), синтез (проектування діяльності), оцінка (судження) [7].

Академічна компетентність - це оволодіння різними видами і способами навчально-пізнавальної та навчально-дослідницької діяльності, готовність до переходу від теоретичного до практичного навчання, уміння раціонального читання, підготовка до занять, різних форм атестації, досягнення успіху в професійних конкурсах, змаганнях [6].

Академічна компетентність як складне особистісне утворення охоплює комплекси практичних умінь, навичок, що забезпечують успішність навчальної праці, інтелектуальні здібності, особистісні властивості та якості, готовність (досвід) до навчальної діяльності, зорієнтованість на досягнення високих результатів. Зазначені комплекси умінь, навичок, здібностей, властивостей і якостей спрямовані на засвоєння знань (переведення інформації в знання), оволодіння узагальненими способами дій, їх програмами й алгоритмами. До таких способів діяльності належать інтелектуальні, розумові дії, використання мовних засобів, у формі яких засвоюються знання.

Компетентність проявляється в діяльності, вона не може існувати поза справою, поза розв'язанням реальної ситуації. Ключові компетентності є узагальненими, їх варто формувати в процесі підготовки фахівців будь-якої галузі виробництва, освіти, медицини тощо.

На думку О. Голубєвої та А. Суханова, ключові компетенції формуються переважно на основі "знань-інструментів", які здобуває людина, що здійснює пізнання, і стратегії пізнавальної діяльності, на відміну від "знань-описів" - сукупності конкретних наукових відомостей [4].

Базові компетентності займають важливе місце в системі підготовки фахівців певної професії, саме вони сприяють диференціації спеціалістів на ринку праці. освіта академічний компетентність методичний

Спеціальні компетентності спрямовані на поглиблену фахову підготовку, сприяють забезпеченню спеціалізації підготовки фахівця і його індивідуальному відокремленню на фоні робітників певної професії.

Найважливішим засобом формування академічної компетентності є залучення студентів до творчої діяльності. Поділ мислення на продуктивне (творче) й репродуктивне (відтворювальне) є умовним, оскільки в кожному розумовому акті завжди є творчий початок.

Ознаками творчої діяльності (мислення) є творчі вміння: здатність переносити знання, уміння з однієї галузі в іншу; виявлення у відомому явищі чи предметі нових властивостей, функцій; створення (відкриття) принципово нового.

Стимулювати творчу діяльність можуть різні прийоми, способи. Наприклад, метод мозкового штурму, суть якого полягає " у поділі між різними студентами генеративної частини розумового акту і її контрольно-виконавчої частини: одні учасники генерують ідеї із забороною будь-якої критики, а інші згодом оцінюють їх реальну значимість. Це так званий метод синектики - об'єднання різноманітного в єдине" [7].

Якщо за умов традиційної освіти особистісна складова відходила на другий план, то за умов формування компетентностей особистісні якості майбутнього фахівця займають центральне місце. Водночас варто наголосити, що когнітивна й діяльнісна складові теж не втрачають своєї актуальності, просто вони виступають підґрунтям для мотивації, рефлексії, морально-етичного й культурологічного становлення студента. Іншими словами, компетентність завжди особистісно забарвлена якостями конкретного студента. Таких якостей існує велика кількість - від смислових і світоглядних (наприклад, навіщо мені необхідне це уміння) до рефлексивно-оцінювальних (наскільки успішно я застосовую його в практиці).

Зокрема щодо особистості майбутнього вчителя фахової підготовки, то можна виділити такі функції, які: