Диференційований підхід у фізичному вихованні студентів закладів вищої освіти

DIFFERENTIATED APPROACH TO STUDENTS PHYSICAL EDUCATION OF HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS

The number of students of main groups falls (23,15%) while the number of students of preparatory and special groups increases (10,3% and 10,2% correspondingly). Substantial changes have taken place of late in the character of sickness. The number of cases of nervous diseases, diseases of sense organs, of the system of blood circulation, of digestive organs, diseases of osteomuscular system has declined but the number of diseases of respiratory organs has considerably increased. It caused the general students' sickness rate which increased for the last four years up to 55,58%.

On the basis of the caster analysis of students' physical condition criteria of the differential approach in physical education with the health-improvement direction are determined.

They consist of calculation indicators of morphofunctional characteristics of a human organism (Ketle index, ideal body mass after Cooper, proportion index, physical condition index after O.Ya. Pirogova, adaptive potential after R.M. Bayevsky, physical fit for work PWC. On the basis of these criteria three homogenious groups of students are defined. To the first group belong the students who have an inadequate weight correlatively with their height, reduced volumes of parts of body, lower than medium-level functional capability, high rates of the development of speed and flexibility. Representatives of the second group are characterized by optional weight and height indicators, medium volumes of parts of body and functional capabilities, high development of relative strength, speed and strength characteristics. Students of the third group have an extra body mass, unevenly developed body parts, low functional capability and high indicators of absolute strength.

Taking into account different levels of physical condition of young people means of physical education and their correlation were elaborated for each group of students - pulse modes for cyclic training, dosage of strength loading. For the students of the first group 50% of the total time should be dedicated to doing lessons for the development of strength, 30% - for the development of endurance, 10% - for the development of adroitness and 10% - of speed and flexibility. It's recommended that the students of the second group should dedicate 40% of the time to the development of strength, 30% - of endurance, 15% - of adroitness, 10% - offlexibility and 5% - of speed. The representatives of the third group should use 50% of their time for the development of endurance, 25% - of strength, 20% - of adroitness and flexibility, 5% - of speed. During the recreation training marginal admissible pulse should not exceed 202 beats per minute.

Pulse regime for restoring loading should be within 120 beats per minute for students of the first and the third groups and 130 for the students of the second group. Pulse regime for cyclic loading of training character is different and it depends on the duration ofphysical exercises. Thus, for 20 minutes loading pulse regime should be within 167 beats per minute for the students of the first group, 172 beats per minute for the students of the second group and 152 beats per minute for the students of the third group. With the purpose of developing strength students of the first group are recommended to do athletic exercises in 5-6 attempts. Each exercise should be repeated 8-12 times, the rest interval should last 1,5-3 minutes. Exercises should be done at a slow and medium rate (regime of increasing muscle mass). Students of the second group should do exercises in 4-5 attempts, repeating them 8-12 times with 1-2 minutes rest intervals. For the students of the third group the quantity of attempts decreases to 3-4 times, but the quantity of repetitions increases to 15-25. Exercises should be done at a quick rate with rest intervals of 40-60 seconds (regime of gaining sebacic tissue).

Key words: physical education, differential approach, students, physical condition, dosage of loading.

Постановка проблеми. Інтенсифікація навчального процесу, активізація творчої роботи, збільшення навантажень гостро поставили питання про активне впровадження в повсякденне життя студентів фізичної культури та спорту. Доведено, що систематичні заняття фізичними вправами зміцнюють здоров'я, підвищують нервовопсихічну стійкість до емоційних стресів, підтримують фізичну і розумову працездатність, сприяють підвищенню успішності студентів [1; 2; 4; 9; 10; 13]. Проте за науковими даними [3; 7; 8] останнім часом спостерігається стійке погіршення стану здоров'я студентської молоді. Виявляється загальна закономірність збільшення серцево-судинних захворювань, погіршення функціональних резервів організму, зниження рівня фізичної підготовленості [6; 11; 12; 14].

Таким чином виникло протиріччя між рівнем соціальних вимог і ефективністю фізичного виховання студентської молоді. Для вирішення цього протиріччя у вищих закладах освіти необхідний комплекс різноманітних організаційно-педагогічних заходів. Великі можливості в цьому має диференційований підхід, який дає змогу кожному студентові працювати в оптимальному режимі і забезпечує найліпший оздоровчий ефект.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У наукових працях [3; 8; 12] диференційований підхід розглядається як компонент управління навчанням, в якому під час розподілу студентів на групи пропонується враховувати не лише рівень фізичного розвитку, а й психологічні особливості, функціональні можливості, вид спортивної спеціалізації. Основна мета вказаних робіт полягає в оптимізації навчального процесу, обґрунтуванні методики занять для розвитку провідних або відстаючих фізичних якостей.

Не знижуючи достатньо високої цінності цих та інших наукових досліджень, потрібно зазначити, що вони не визначають кінцевої мети впровадження своїх розробок в поліпшення загального стану здоров'я студентів. Не пояснюють принципи підбору фізичних вправ, дозування навантажень відповідно до фізичного стану молоді. У значній мірі не розроблені критерії поділу студентів однієї вікової групи на однорідні підгрупи. Не знайшли належного вирішення і питання складання оздоровчих програм фізичного виховання студентів, способи поєднання фізичних вправ і навантажень різної спрямованості.

Таким чином, велике соціальне значення диференційованого підходу у процесі фізичного виховання студентів і недостатнє його науково-методичне обґрунтування й зумовили тему дослідження.

Формулювання мети статті (постановка завдання)

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити ефективність диференційованого підходу у процесі фізичного виховання студентів з оздоровчою спрямованістю.

Завдання дослідження:

1. Виявити рівень фізичного стану студентів.

2. Визначити критерії диференційованого підходу та однорідні групи студентів.

3. Розробити методику диференційованого підходу у фізичному вихованні студентів та перевірити її ефективність.

Для розв'язання сформованих задач застосовувались такі методи досліджень: теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, анкетування, антропометричні методи, педагогічне тестування, фізіологічні методи, педагогічні спостереження, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.

Дослідно-експериментальна робота проводилась із студентами І-IV курсів Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. На різних етапах дослідження брало участь 2680 студентів.ВІСНИК №151. Том 1. Серія: ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Результати тестування показали, що рівень фізичного розвитку студентів невисокий і характеризується великою неоднорідністю результатів. Зокрема, масо-ростовий індекс Кетле у 37,66% студентів оптимальний, у 48,05% - нижчий від норми, а у 14,29% - вищий. Розрахунок ідеальної маси тіла (за формулою К.Купера) показав, що 46,01% студентів мають оптимальну масу тіла, 36,85% - недостатню і 17,14 - надлишкову.

На основі вимірювань обсягів шиї, плеча, передпліччя, талії, таза, стегна, гомілки і зап'ястя у студентів визначалась гармонійність розвитку мускулатури, що передбачав середній і вищий стандарт атлетичного розвитку. Результати дослідження показують, що за всіма обсягами частин тіла студенти, загалом, не досягають середнього стандарту гармонійного атлетичного розвитку. Найнижче розвинена мускулатура плеча (реальний рівень - 27,68 см, середній стандарт - 34,90 см), передпліччя (відповідно 23,96 см і 29,04 см), грудей (89,47 см і 101,69 см). Обсяги шиї, талії, стегна наближаються до середнього стандарту (відповідно 35,62 і 37,65; 76,89 і 76,95; 53,72 і 54,60). Виявляється досить своєрідна картина: ті обсяги розвитку м'язів, яким, практично, не приділяється увага (передпліччя, шия, талія, стегно), мають досить високий індекс розвитку, а ті, що є центральними в атлетичній гімнастиці (плече, груди), практично не розвинені. Спостерігається певна дисгармонія розвитку мускулатури різних частин тіла. Тому у процесі фізичного виховання студентів необхідно використовувати спеціальні фізичні вправи з метою корекції їх будови тіла.

Рівень фізичної підготовленості студентів невисокий. Найнижче розвинені сила, витривалість і швидкісно-силові якості. Дещо вищий розвиток мають гнучкість і швидкість. Студенти однієї вікової групи характеризуються великою неоднорідністю фізичної підготовленості. Так, 36,25% студентів мають низький рівень розвитку сили, 12,5% - нижче середнього і 18,75% - середній, 11,25% - вище середнього і 21,25% - високий. Подібна тенденція зберігається і в розвиткові інших фізичних якостей.

Функціональні можливості студентів також характеризуються великим розкидом результатів. Систоличний артеріальний тиск студентів, в середньому, становить 128,31 мм рт. ст., діастоличний тиск - 71,81 мм рт. ст. Середні величини систоличного і діастоличного тиску студентів знаходяться в межах норми (відповідно 100-129 мм рт. ст., 60-79 мм рт. ст.). Проте в окремих студентів спостерігається підвищення артеріального тиску. Так, у 27,5 % студентів відмічається підвищення систоличного тиску до 5 % від норми; у 8,75 % студентів - до 10 % і 2,5 % студентів - більше 10 %. Підвищення діастоличного тиску до 5 % від норми спостерігається у 10,0 % студентів; до 10 % - у 2,5 % студентів, більше 10 % - у 6,25 % студентів.

Розрахунок адаптаційного потенціалу системи кровообігу до факторів зовнішнього середовища за Р. М. Баєвським показав, що у студентів спостерігається зрив адаптації. Індекс фізичного стану за

О. Я. Піроговою у студентів складає 0,505 ум. од., що відповідає низькому рівню. Індивідуальний розподіл показав, що 57,5 % студентів мають низький рівень фізичного стану, 40,0 % - середній і лише 2,5 % - вище середнього. Високий рівень фізичного стану не виявлений у жодного студента.

Фізична працездатність (PWC170) студентів знаходиться в межах 123,51 Вт. Стосовно до ваги тіла, фізична працездатність становить 1,9 Вт/кг. Ці показники вказують на нижче середній рівень фізичної працездатності студентів.

Стан здоров'я студентської молоді має тенденцію до послаблення. У процесі навчання у вузі зменшується кількість студентів основної групи (на 23,15%), а збільшується кількість підготовчої (на 10,3%) і спеціальної (на 10,2%). Найчастіше студенти мають захворювання органів дихання, нервової системи, органів чуття, органів травлення. За останні роки відбулися значні зміни у характері захворювань. Зменшилась кількість хвороб нервової системи, органів чуття, системи кровообігу, органів травлення, кістково-м'язової системи. Проте значно зросла кількість хвороб органів дихання. Це спричинило загальне зростання захворюваності студентів за чотири останні роки на 55,58%.

Показники фізичного стану студентів характеризуються певними взаємозв'язками. Найбільша кількість вірогідних взаємозв'язків спостерігається між антропометричними показниками організму. Найтісніше взаємопов'язані між собою маса тіла, довжина тіла, обсяг грудної клітки, обсяги плеча, передпліччя, талії, таза, стегна, гомілки, зап'ястя, товщина шкірно-жирових складок біцепса та над клубовою кісткою. Окремі показники фізичного стану мають зворотні зв'язки. Зокрема, тривалість вису на зігнутих руках має від'ємну кореляцію із довжиною тіла, масою тіла, обсягом грудної клітки, обсягами шиї, передпліччя, талії, таза, стегна, гомілки, товщиною шкірно-жирових складок біцепса, над клубовою кісткою.

Внаслідок кластерного аналізу фізичного стану студентів виявилося, що найкраще виділяються кластери за розрахунковими критеріями (індекс Кетле, ідеальна маса тіла за Купером, індекс пропорційності, адаптаційний потенціал за Р. М. Баєвським, індекс фізичного стану за О. Я. Піроговою, фізична працездатність PWCi70). Це можна пояснити тим, що вони відображають комплекс фактичних показників організму, їх взаємозв'язки, а, отже, є більш інформативними та ефективними для використання як критеріїв диференційованого підходу. На основі визначених критеріїв було виділено п'ять кластерів (груп студентів). Аналіз результатів дослідження показав, що другий і четвертий кластери є перехідні і статистично не відрізняються від крайніх груп. Тому ми приєднали їх до першого і п'ятого. Внаслідок таких дій ми визначили три групи студентів, які дістали умовні назви: перша, друга і третя. Практично за всіма показниками представники груп вірогідно відрізнялися одна від одної (табл. 1).

Таблиця 1 Рівень фізичного стану студентів різних груп