Спорідненість методу розвитку талантів С. Судзукі до української музичної педагогіки

Знайомство з задачами української професійної системи музичної освіти. Характеристика педагогічної технології раннього музично-естетичного навчання С. Судзукі. Аналіз принципів музичного навчання П. Столярського. А. Рубінштейн як засновник музичної школи.

Рубрика Педагогика
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 14.10.2018
Размер файла 24,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Спорідненість методу розвитку талантів С. Судзукі до української музичної педагогіки

У статті аргументовано доведено спорідненість методу С. Судзукі для вітчизняної музичної культури. Проаналізована очевидна схожість педагогічних концепцій японського викладача і Г. Нейгауза з питань: створення музичного середовища, розвитку музичної пам'яті дітей, комбінування індивідуальних та групових занять, постійного слухання музики. Вказано на паралелі між педагогічними теоріями А. Артоболевської і С. Судзукі стосовно: раннього початку навчання, допомоги батьків, єдиного репертуару, сприятливого соціального середовища, покрокового підходу, багаторазових повторень музичних творів. Автор звертає увагу на схожість головних принципів музичного навчання П. Столярського і С. Судзукі, таких як: початок музичної освіти у ранньому віці, залучення батьків, спостереження за грою інших учнів, групові заняття, дисципліна при навчанні, повторюваність при прослуховуванні музичних творів, концертна діяльність, донотне навчання. Акцентується увага на тому, що обидва видатних педагога започаткували у своїх країнах мережу музичних шкіл, яка у С. Судзукі поширилась на 49 країн світу. Автор підкреслює очевидну схожість поглядів С. Судзукі і методик А. Рубинштейна та К. Черні, які багато працювали над технікою виконавства при грі на фортепіано. У статті пропонується використовувати метод С. Судзукі разом з іншими методиками раннього музичного навчання дітей такими як: Р. Штайнера і Е. Жака-Далькроза; при викладанні у вищих педагогічних закладах.

Постановка проблеми. Одна із задач української професійної системи музичної освіти полягає не лише у вихованні музикантів, а і, насамперед, у підготовці майбутніх учителів музичного мистецтва. Випускник повинен володіти достатнім рівнем компетенції в галузі дитячої педагогіки і психології, та мати певні знання методик музичного виховання дітей дошкільного віку, включно з методом розвитку талантів С. Судзукі. Дієвість цієї методики привела до її широкого розповсюдження не лише в Японії, але і в багатьох країнах світу. Наразі в Україні деякі вчителі музичного мистецтва критично поставилися до методу С. Судзукі, побоюючись чужорідності принципів його методу для вітчизняної музичної педагогіки. Натомість, вони часто використовують методики вітчизняних музичних педагогів, таких як П. Столярський, Г. Нейгауз, А. Артоболевська та ін., не звертаючи уваги на очевидну схожість їх педагогічних концепцій і методу С. Судзукі.

Враховуючи, що підходи до раннього музичного розвитку дитини, які могли б застосовуватись в сучасних умовах в Україні, зараз перебувають у процесі становлення, можливо, метод С. Судзукі, адаптований до українських традицій музичного навчання може стати в нагоді, особливо при підготовці майбутніх учителів музичного мистецтва в нашій країні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аналітичний огляд наукової та спеціальної музичної літератури показав, що у сучасній українській музичній педагогіці метод С. Судзукі [11] згадується не лише у зв'язку з проблемами, пов'язаними з методикою викладання гри на скрипці як, наприклад, у І. Сташевської [10], яка висвітлює особливості музичного виховання початківців скрипалів за методикою С. Судзукі. Зокрема, українські вчені: О. Дубровіна, К. Завалко [5] та інші, розглядали питання: гуманістичних поглядів, покладених в основу виховання талантів С. Судзукі та підготовки майбутніх вчителів музики до інноваційної діяльності (включаючи досвід японського педагога). Розвитку музичних здібностей дітей дошкільного і молодшого шкільного віку за методом "Виховання талантів" присвячені праці українських вчених: Н. Кушнірик і І. Трофімченко. Питання раннього музичного розвитку в Японії піднімаються у працях І. Біли, Н. Корчинської, Л. Тарабасової. та ін. Але питання спорідненості методу розвитку талантів С. Судзукі та педагогічних концепцій, які використовуються у сучасній українській музичній педагогіці зосталися поза увагою дослідників.

Мета даної публікації: Обґрунтовано довести відсутність чужорідності принципів методу розвитку талантів С. Судзукі для української музичної педагогіки.

Виклад основного матеріалу дослідження. Проблема раннього розвитку дітей завжди була важливою для української професійної музичної освіти, однієї з кращих у світі. Сьогодні музичні навчальні заклади в Україні мають сильні традиції в цій галузі, багато в чому завдяки обміну досвідом з зарубіжними країнами, їх "школами" і прогресивними методами навчання. У 1990-ті роки в систему музичної освіти Європи, став впроваджуватися метод С. Судзукі, за яким рекомендувалося починати навчання музиці з 3-4 років. Сьогодні в Україні в школах раннього розвитку дітей використовуються лише елементи методики японського педагога.

Більше п'ятдесяти років тому С. Судзукі почав застосовувати основні принципи у навчанні музиці: кожна дитина талановита; чим раніше, тим краще; емоційно забарвлене навчання; мотивація до занять; заохочення виступів дітей; донотне навчання; розвиток музичної пам'яті через активне слухання музики; покроковий підхід і повторення досвіду; залучення батьків; любов оточуючих. С. Судзукі був геніальним вчителем. У його педагогічній технології раннього музично-естетичного навчання переплелись елементи європейських концепцій музичної освіти і традиційно японські підходи до виховання дітей. Метод розвитку талантів - ціла філософсько-педагогічна система, метою якої є розвиток особистості дитини на основі любові і поваги. Тому в ній, крім вдосконалення виконавської майстерності, важливе місце посідає формування таких якостей характеру дитини як: терпіння, самоконтроль, здібності до концентрації і реакції.

Хотілося б звернути увагу на відсутність чужорідності принципів його методу для української музичної культури. Цікаво те, що основні положення методу С. Судзукі ми можемо знайти у методиках великих вітчизняних і зарубіжних музичних педагогів, таких як П. Столярський [6], Г. Нейгауз [7], А. Артоболевська [2], А. Рубінштейн [9], К. Черні [1], Р. Штайнер [8], Е. Жака-Далькроз [4] та ін., які часто використовуються для раннього музичного розвитку дітей в Україні.

Очевидна схожість педагогічних концепцій С. Судзукі і Г. Нейгауза у таких питаннях, як:

1.Створення музичного середовища.

Г. Нейгауз подібно до С. Судзукі, наголошував: "Таланти створювати не можна, але можна і потрібно створювати середовище для їх прояву і зростання"[7].

2.Розвиток музичної пам'яті.

Як відомо, Г. Нейгауз величезне значення надавав розвитку музичної пам'яті дітей через активне слухання ними музичних п'єс з раннього віку. Натомість, велика увага японським педагогом приділялась саме тренуванню музичної пам'яті: учні повинні знати музику напам'ять і не звертатися при її виконанні до нот, тому перші твори вивчалися ними по слуху, за допомогою педагога.

3.Комбінування індивідуальних та групових занять.

Неодноразово Г. Нейгауз говорив про роль групових занять в навчанні учня: "Роботу в класі можна порівняти з роботою в лабораторії: якщо один студент щось робить, то інші його товариші, які уважно стежать за ним і ті, хто слухає вказівки викладача, отримують стільки знань і користі, скільки студент" [7]. За методом С. Судзукі, урок за спеціальністю, особливо на початкових етапах, колективний. Чим старше дитина, тим більше часу приділяється індивідуальним заняттям, паралельно з роботою в оркестрі.

4.Постійне слухання музики.

Г. Нейгауз завжди казав своїм учням: "Перш ніж почати вчитися на будь-якому інструменті, ... дитина повинна носити в своїй душі якусь музику і чути її своїм внутрішнім слухом. Увесь секрет таланту полягає в тому, що в його мозку музика живе раніше, ніж він перший раз доторкнеться до клавіатури або проведе смичком по струні" [7]. Японський педагог також неодноразово підкреслював, що треба з дитинства давати дитині слухати якомога більше хорошої і різноманітної музики. Музика повинна звучати неголосно, як фон, у повсякденному житті і слухати її дитина може навіть, будучи зайнятою чимось іншим. Музичні п'єси вибираються в залежності від настрою дитини. Для спокійних занять добре підходять "Пори року" А. Вівальді, симфонії Ф. Гайдна і В. Моцарта, а для підняття духу - Л. Бетховен або "Слов'янські танці" А. Дворжака [11].

Інший український музичний педагог, А. Артоболевська, як і С. Судзукі, звертала увагу на паралелі між освоєнням рідної мови і мови музики: " Разом з необхідними для спілкування словами і фразами, яким дитина зазвичай навчається до 3 -4 років, .необхідністю треба вважати ознайомлення з мовою музики" [2]. У цих видатних педагогів можна побачити схожість і інших принципів музичного навчання:

1.Ранній початок, бо перші роки, коли слух у дитини знаходиться на вершині активності - це ідеальний час, на їхню спільну думку, щоб розвинути музикальність.

2.Залучення батьків.

За методом С. Судзукі, разом з педагогом музиці дітей спочатку вчать батьки. Вони зобов'язані: бути присутнім на всіх уроках; вивчати твори разом з дитиною; взяти кілька уроків по інструменту; читати книги з музики, ходити на концерти; допомагати з домашнім розучуванням твору. Все це на практиці при роботі з батьками застосовувала і А. Артоболевська.

3.Єдиний репертуар.

Тільки єдиний репертуар, на думку А. Артоболевської, міг реалізувати єдині вимоги до техніки виконання музичного твору. Вона, як і доктор С. Судзукі, підбирала репертуар, за допомогою якого можна послідовно розвивати музикальність дитини і набувати технічні навички. Для шкіл С. Судзукі, як відомо, існують спеціальні збірники творів для кожного інструменту, в які включені п'єси композиторів різних країн. Однак обов'язковість репертуару викликана не стільки переконанням, що пропоновані твори є єдиними достойними для вивчення, скільки принципом колективності виконання. Школи С. Судзукі проводять зльоти, концерти, літні табори, де 10, 50, 100, 1000 маленьких дітей з різних країн виконують разом один твір. Це можливо тільки завдяки єдиному репертуару цих шкіл в усьому світі.

4.Соціальне середовище.

Атмосфера любові, великодушності, співпраці, радості за успіхи інших дітей складають частину методу С. Судзукі. Так і на думку А. Артоболевської, лише сприятливе оточуюче середовище, наповнене любов'ю, дає найбільший ефект при вихованні музичних здібностей. Складовими частинами його є: ретельний підхід до вибору вчителя; наявність у колі спілкування дитини музично-обдарованих, порядних і благородних людей; активна моральна позиція батьків; читання книг з музики, відвідування концертів;

5.Покроковий підхід.

Як відомо, С. Судзукі говорив своїм учням: "Вивчивши одну річ, практикуйся і шліфуй її кожен день протягом приблизно трьох місяців ... поки ти не досягнеш наступного, більш високого рівня. Тут мова йде не про техніку, а про дух і серце. Тут діє принцип: потихеньку-полегеньку, але кожен день" [11]. А. Артоболевська. теж неодноразово підкреслювала: " Спочатку засвоюються прості речі, потім навички закріплюються. Головне, щоб у дитини залишалося відчуття, що вона навчається легко" [2].

6.Необхідність багаторазових повторень.

А. Артоболевська, як і С. Судзукі, вважала, що повторення - мати навчання. Вона наполягала, що музичні навички здобуваються лише в результаті терплячих постійних повторень, а розвиваються в процесі практики.

Головні принципи музичного навчання П. Столярського і С. Судзукі також дуже схожі, так як в їх основі лежать одні й ті ж постулати:

1.Початок музичного виховання дітей ще у ранньому віці.

П. Столярський рекомендував від трьох-п'яти, "Поки кісточки м'які" [6], - пояснював він, а С. Судзукі від трьох років і ще раніше.

2.Необхідність залучення батьків до навчання.

Контакт з батьками у С. Судзукі виявлявся навіть у навчанні їх грі на скрипці, щоб вони були компетентними під час контролю домашньої підготовки своїх малят. П. Столярський також говорив: "Мені потрібні не талановиті діти, а талановиті батьки" [6]. Батьки його учнів брали активну участь у музичному розвитку своїх дітей. Викладач переконував їх у тому, що маленькі діти є справді здібними і перспективними, пробуджуючи дух конкуренції серед учнів і батьків.

3.Спостереження за грою інших учнів.

Учні П. Столярського та їх батьки могли коли завгодно зайти в будь-який клас і бути присутніми на уроці. Так і в школах, які працюють за методом С. Судзукі, кожна дитина може бути спостерігачем на занятті іншого учня,

4.Важливість групових занять.

Особливо працюючи з малятами, П. Столярський і С. Судзукі надавали велике значення грі в оркестрі і різних ансамблях, зокрема скрипкових унісонних групах. Через це обидва педагоги прищеплювали своїм учням ансамблеву, слухову, ритмічну, нюансову дисципліну і водночас сценічну сміливість та артистичну розкутість.

5.Дисципліна при навчанні.

Однак, була і суттєва відмінність у способах досягнення дисципліни інтенсивної праці, так як П. Столярський суворо вимагав багатогодинної домашньої праці у своїх учнів. Натомість, С. Судзукі принципово відкидав примусовість тривалих вправ, створюючи атмосферу розважального навчання в колективній формі, що розкомплексовувало учня під час гри, виховуючи рухову активність та виконавську волю.

У цьому схожість методу С. Судзукі з європейськими концепціями музичної освіти: вальдорфською педагогікою Рудольфа Штайнера [8] і ритмічною системою музичного виховання Е. Жака Далькроза [4].

6.Повторюваність при прослуховуванні музичних творів.

Як відомо, С. Судзукі практикував повторюваність при прослуховуванні малюками коротких мелодій, записаних на магнітофон, натомість П.Столярський наполягав на виконанні творів, вже багаторазово почутих на попередніх уроках. Це, на його думку, поглиблювало і прискорювало засвоєння музичного матеріалу.

7.Активна концертна діяльність.

Обидва педагоги пробуджували у дітей сценічну азартність, артистизм, почуття святкового піднесення підчас виступу.

8.Донотне навчання.

За методом С. Судзукі діти завжди спочатку вчаться грати на музичних інструментах, перш ніж вивчати ноти.

Учні грають разом з викладачем, наслідуючи його з попутними підказками щодо якості звуку, інтонування, ритму, динаміки, фразування, аплікатури, штриха чи постановки. Тим самим дитині пропонується вслуховуватися в музику, самій підбирати на інструменті почуте, а пізніше навчитися читати це в нотах. Хоч сам П. Столярський, на відміну від С. Судзукі, не практикував донотне навчання, однак його учень А. Готсдінер [3] неодноразово підкреслював наступне:

"Незважаючи на те, що дітям, навченим за слуховим методом, пізніше доводиться нелегко вперше опановувати читку нот, все ж такий метод має свої переваги, так як він формує процес активного засвоєння слухових вражень та полегшує відтворення музики внутрішнім слухом, тобто через пам'ять" [3]. Таким чином орієнтування на цей метод збігається у С. Судзукі і представника школи П. Столярського.

9.Відкриття музичних шкіл.

Кожен з цих педагогів започаткував у своїй країні мережу музичних шкіл. В Україні це були спеціалізовані навчальні заклади. П. Столярським вперше було розроблено концепцію музичної школи-десятирічки для музично обдарованих дітей. Першу в Україні музичну школу П. Столярський очолив в Одесі в 1933 р. Поряд із спеціальністю і загальноосвітніми дисциплінами учні мали уроки ритміки, бальних танців та малювання з натури. На її зразок було пізніше організовано Школу І. Менухіна в Лондоні. Натомість, С. Судзукі запроваджував широку, не завжди професійно націлену, масовість музично-навчальних осередків, вважаючи що всі діти мають музичні здібності, треба їх тільки розвивати. У наш час в усьому світі вибудувана мережа шкіл за системою С. Судзукі. Цей метод поширений в 49 країнах і регіонах.

Що стосується техніки виконавства, то у цьому питанні очевидна схожість поглядів С. Судзукі і методик А. Рубінштейна та К. Черні, які активно застосовуються в українській музичній педагогіці.

Враховуючи, що музика - це мистецтво звуку, А. Рубінштейн, засновник музичної школи, перетвореної потім в Санкт-Петербурзьку консерваторію; говорив про гру на фортепіано: "Ви думаєте, це один інструмент? Це сто інструментів!" [9]. Такої ж думки дотримувався і К. Черні, який вважався в свій час одним із кращих викладачів гри на фортепіано у Відні. Він казав, що на фортепіано можна передати сто динамічних градацій. Такі дві протилежні індивідуальності як К. Черні та А. Рубінштейн не випадково зупинилися на цифрі 100 - кількості відтінків музики, бо вони зі своїми учнями багато працювали над якістю звуку.

У школах С. Судзукі також робиться основний акцент на практичному навчанні гри на інструменті. Із найперших уроків звертається особлива увага на якість видобутого красивого звуку. Неважливо що грає дитина: перші п'єси, складні твори або просто ноту "до" - якість видобутого звуку і виразність виконання повинна стояти на першому місці.

музичний освіта педагогічний

Висновки

музичний освіта педагогічний

Таким чином, можна зробити висновки що очевидна спорідненість методу розвитку талантів С. Судзукі до української музичної педагогіки. Незважаючи на те, що багато учнів С. Судзукі зробили успішну кар'єру в музиці, а його система дитячого розвитку отримала назву "Виховання талантів", японській професор не ставив собі за мету виростити геніїв. С. Судзукі відзначав: "Моя мета - зробити з малюка не музиканта, а добру, шляхетну людину". Його метод, адаптований до специфіки української музичної освіти, може бути застосований і у нас, в поєднанні з іншими, як додатковий до педагогічних концепцій П. Столярського, Г. Нейгауза, А. Артоболевської, А. Рубінштейна, К. Черні та інші, які часто використовуються для раннього музичного розвитку дітей в Україні.

Саме тому доцільно буде впроваджувати метод С. Судзукі разом з іншими методиками музичного виховання такими як: Р. Штайнера, Е. Жака-Далькроза, у вищих педагогічних закладах при викладанні таких дисциплін, як: "Технології музичного навчання і виховання", "Сучасні технології музичного виховання", "Методика музично-теоретичної підготовки", що буде сприяти підвищенню ефективності підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва в Україні.

Використані джерела

музичний освіта педагогічний

1.Айзенштадт С.А. Учитель музыки. Жизнь и творчество Карла Черни. Владивосток, 2008. 178 с.

2.Артоболевская А.Д. Первая встреча с музыкой. Санкт-Петербург, 2013. 84 с.

3.Готсдинер А.Л. Слуховой метод обучения и работа над вибрацией в классах скрипки. Ленинград, 1963. 43 с.

4.Жак-Далькроз Э. Ритм. Москва, 2001. 248 с.

5.Завалко К. В. Формування готовності майбутнього вчителя музики до інноваційної діяльності. : автореф. дис. ... докт. пед. наук. Київ, 2013. 39 с.

6.Мадорский Л. Тайна Столярского. Сетевой портал "Заметки по еврейской истории", 2009. URL: http://berkovich-zametki.com/Forum2/ viewtopic.php?f=40&t=1191 (дата звернення: 22.02.2018).

7.Нейгауз Г.Г. Об искусстве фортепианной игры. Записки педагога. Москва, 1961. 320 с.

8.Пегов В.А. Вальдорфская педагогика в России: опыт первых трех семилетий. Обзор научных исследований. Смоленск, 2013. 191 с.

10.Рубинштейн А. Г. Лекции по истории фортепианной литературы. Москва, 1974. 107 с.

11.Сташевская И. О. Особенности музыкального воспитания начинающих скрипачей по методике Судзуки. Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. 2003. №4(60). С. 183-190.

12.Судзуки С. Взращенные с любовью. Классический подход к воспитанию талантов. Минск, 2005. 192

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Вплив музичної імпровізації на становлення студента-музиканта справжнім професіоналом. Простежуються особливості навчання музичної імпровізації в масовій педагогічній практиці. Проблема впровадження наскрізної підготовки з музичної імпровізації.

    статья [20,7 K], добавлен 07.02.2018

  • Музика як універсальна динамічна модель життя і загальнолюдського духовного досвіду. Характеристика завдань сучасної середньої музичної освіти. Характеристика традицій та новацій музичної освіти та їхнього впливу на якість сучасного освітнього процесу.

    курсовая работа [46,9 K], добавлен 26.08.2014

  • Особливості музичного сприймання дітей молодшого шкільного віку. Засоби музичної виразності як елементи музичної мови: мелодія, тембр, гармонія, ритм, метр, лад. Словник емоційно-образних визначень музики. Розробка уроку з теми: "Роль тембру в музиці".

    курсовая работа [957,8 K], добавлен 25.01.2012

  • Дидактична характеристика процесу професійного навчання. Організація педагогічної діяльності. Закономірності професійної підготовки. Характеристика принципів виробничого навчання. Умови та способи реалізації дидактичних принципів у виробничому навчанні.

    курсовая работа [34,1 K], добавлен 16.10.2010

  • Мотивація до навчання як складова навчально-виховного процесу. Категорії мотивації навчання. Зростання популярності гітари завдяки її мобільності та красоти звучання. Причини зниження інтересу до навчання. Відсутність академічного статусу інструменту.

    реферат [23,1 K], добавлен 22.10.2015

  • Методичні основи використання гри та казкового елементу на уроках музики. Використання матеріалу дитячих музично-театральних спектаклів. Народна й авторська казка в різних видах музичної діяльності. Казкові сюжети під час вивчення музичної грамоти.

    курсовая работа [139,1 K], добавлен 13.10.2012

  • Аналіз виробничого навчання: суть, особливості організації та місце в закладах професійної освіти. Основні принципи, системи і методи організації виробничого навчання. Роль практичних занять у навчанні. Розробка уроку для формування практичних навичок.

    курсовая работа [48,4 K], добавлен 24.10.2010

  • Розробка змісту завдань, форми роботи з розвитку музичної творчості підлітків на уроці музики і позакласній роботі. Методика проведення уроку музики у 8 класі за темою "Музика серйозна й музика легка" (знайомство з творчістю Г. Манчіні і Д. Елінгтона).

    курсовая работа [57,4 K], добавлен 09.01.2014

  • Формування концепції народної педагогіки і її характерні особливості. Мета і зміст етнопедагогічного виховання та навчання. Основні напрямки використання цих принципів у виховному процесі, роль її природовідповідних засад у змісті шкільного навчання.

    курсовая работа [36,5 K], добавлен 05.12.2013

  • Дистанційне навчання, визначення та мета. Задачі дистанційного навчання. Перелік існуючих програмних платформ дистанційного навчання. Сутність безперервної освіти. Шляхи її реалізації. Технології мережі Інтернет. Безперервність і різноманітність освіти.

    реферат [30,6 K], добавлен 25.04.2015

  • Теоретико-методологічні основи музичного виховання дітей і молоді. Культурні традиції, естетичне виховання в країнах Сходу: ретроспективний погляд, тенденції розвитку і модернізації. Порівняльний аналіз форм і методів музичної освіти в Японії та Україні.

    курсовая работа [38,2 K], добавлен 14.12.2010

  • Стильові напрямки та композиційні системи музичної культури ХХ століття: імпресіонізм, експресіонізм, фонізм. Критерії оцінки сучасної музичної культури. Авангардизм у музичному мистецтві. Традиції та новаторство у творчості А. Шенберга та Ч. Айвза.

    дипломная работа [493,1 K], добавлен 06.11.2009

  • Сутність і зміст циклових навчальних дисциплін на основі технології моделюючого навчання. Специфіка формування мети в рамках технології проблемного навчання. Аналіз особливостей технології програмованого навчання. Перспективи індивідуалізації навчання.

    реферат [20,7 K], добавлен 04.06.2010

  • Теоретичні засади використання педагогічної технології дидактичної гри у процесі навчання іноземних мов учнів початкової школи. Експериментальна перевірка ефективності використання педагогічної технології дидактичної гри у процесі навчання іноземних мов.

    автореферат [45,8 K], добавлен 02.03.2011

  • Значення мови у формуванні світогляду людини. Викладання української мови в середній школі. Методи, прийоми та засоби навчання, які застосовуються в різних співвідношеннях при викладанні української мови. Використання традиційних і нових методів навчання.

    курсовая работа [133,6 K], добавлен 12.03.2009

  • Розробка методики навчання діалогічного мовлення з використанням української фразеології на всіх етапах навчання української мови і з урахуванням характерних рис мовлення, а також психофізіологічних особливостей учнів. Аналіз програми з української мови.

    дипломная работа [102,7 K], добавлен 20.03.2011

  • Становлення професійної музичної освіти у Полтаві на початку XX століття. Суть організації та кадрового забезпечення Музичного училища. Розгляд високого рівня фахової підготовки музикантів, зорієнтованого на кращі європейські мистецько-освітні традиції.

    статья [27,1 K], добавлен 07.02.2018

  • Виникнення системи розвивального навчання і етапи її становлення. Концептуальні положення та принципи системи В.В. Ельконіна і Д.Б. Давидова, нестандартні форми навчання, нові освітні технології. Моніторинг якості освіти у класах розвивального навчання.

    курсовая работа [92,2 K], добавлен 29.11.2011

  • Суть, передумови, етапи становлення системи розвивального навчання молодших школярів. Фактори, що впливають на особливості розвитку навчання учнів. Науковий аналіз впровадження ідей розвивального навчання у сучасну педагогічну практику початкової освіти.

    курсовая работа [74,0 K], добавлен 26.08.2014

  • Перелік матеріалів і документів, які стосуються розвитку вищої освіти в України в контексті Болонського процесу. Особливості впровадження та обґрунтування кредитно-модульної системи навчання. Інтеграція педагогічної освіти в європейський освітній простір.

    методичка [3,3 M], добавлен 27.03.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.