Профілактика мобінгу в шкільному середовищі у контексті діяльності Unicef в Україні

На сучасному етапі розвитку українського суспільства розбудова системи освіти відбувається в складних соціокультурних умовах в ситуації зростання культури насильства й мобінгу в середовищі школярів.

Проблема актуалізується у час російської збройної агресії проти України, внаслідок чого майже 1,6 мільйона людей, у тому числі 220 тисяч дітей, стали внутрішньо переміщеними особами (ВПО) [3].

Опираючись на теоретичний аналіз наукових джерел й використовуючи опис поняття, можна однозначно інтерпретувати мобінг, як явище групового, довготривалого, систематичного й цілеспрямованого цькування когось із членів колективу з метою послаблення його позиції у групі чи витіснення з неї [6, с. 85].

Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової тематичної літератури показує, що окремим проблемним аспектам мобінгу присвячений ряд наукових досліджень, які умовно можна розділити на два етапи: ті, які вивчали явище як феномен (природу його виникнення, особливості перебігу) і припали на ХХ ст. та ті, які проводилися у ХХІ ст. й розглядали процес диференційовано по відношенню до специфіки середовища виникнення (в школі, на робочому місці, в Інтернет-просторі, в армії). Напрями наукових пошуків процесу виокремлюють сфери мобінгу, де явище зустрічається найчастіше, і в силу вікових особливостей або специфіки середовища призводить до найбільшого впливу на соціалізацію особистості. Аналітичний огляд стану дослідженості мобінгу дозволяє засвідчити домінуючий вклад в теорію і практику зарубіжних педагогів, психологів, соціологів Великобританії, Німеччини, США [7].

Мобінг у шкільному колективі найбільшою мірою досліджувався такими науковцями як Г. Алтухова, К. Дамбах, Н. Девенпорт, С. Дружилов, К. Лоренц, Ш. Рут, Х. Каспер,В. Кіндлер, М. Кириленко, М.Марк, О.Матвійчук, Н. Романова, А. Скавітін, А. Солов'єв, С. Стельмах, Е. Гейл, Х. Леуман, Б. Вілсон, Ф. Тім, К. Криста, М. Одинцова, Д. Ольвеус, Т. Базаров, К. Рекош, Н. Романова, А. Соловьев, С. Пакуліна, І.Філліпова, К. Холінгаус, Р. Хіллер, Х. Хорнштайн, Ф. Шаленберг. Одне з перших досліджень мобінгу в школі було здійснене серед норвезьких школярів 7-16 років Д. Ольвеусом. За його результатами виявлено 9% учнів, які страждали від мобінгу. Дослідження, проведені у Великобританії, показали 27%, в США 10,6%, в Канаді 15%, в Німеччині 11,1% жертв мобінгу серед школярів. Найбільше випадків мобінгу зафіксовано серед учнів 6-8 класів. К. Дамбах розглянув теоретичні основи явища, роль батьків та вчителів в процесі мобінгу [7, с. 169]. мобінг група витіснення цькування

Метою статті є аналіз стану профілактики мобінгу в шкільному середовищі у контексті діяльності UNICEF в Україні.

Останнім часом активізувалась комплексна діяльність UNICEF направлена на профілактику мобінгу в Україні, яка включає в себе:

1) діагностику поширеності явища й причин та наслідків мобінгу;

2) використання інформаційних кампаній орієнтованих на актуалізацію в соціумі означеної проблеми;

3) поширення відеоінструкцій для батьків з визначення ознак мобінгу та алгоритму надання допомоги дитині, яка стала його жертвою; 4)видавництво методичної літератури з попередження насилля в загальноосвітніх закладах [3]; 5)розробка інформаційних сайтів для батьків та дітей з профілактики мобінгу та його подолання; 6) впровадження дослідницько-просвітницьких проектів з профілактики мобінгу.

Дитячий фонд ООН, UNICEF- спеціалізована структура ООН, світовий лідер із захисту прав та інтересів дітей, який працює у понад 190 країнах і територіях світу заради захисту й підтримки дітей з моменту їх народження і до початку дорослого життя.

У межах проекту U-Report UNICEF з використанням мобільних телефонів (sms) та соціальних мереж (Facebook і Twitter) провело опитування, в якому взяли участь понад 100 тис. осіб віком 13-30 років, в тому числі й молодь з України.

Респонденти відповідали на запитання про наслідки мобінгу в своєму оточенні, про особистий досвід, а також висловлювали ідеї, як покласти край цькуванню. Понад 90% респондентів переконані, що мобінг є розповсюдженою проблемою у їхньому оточенні, а приблизно дві третини учасників опитування безпосередньо стикалися з ним. Обумовлене це, зокрема, тим, що набуває популярності насильницька модель поведінки.

Більше половини респондентів з України зізналися, що особисто були жертвами мобінгу. Причому 76% з них засвідчили, що стали об'єктом знущання лише через свій зовнішній вигляд. Майже 40% опитаних в Україні, зазнавши мобінгу, замовчують про проблему. Ті ж, хто зізнається, зазвичай звертаються до батьків або інших старших родичів (27%), друзів, братів та сестер (25%). І лише 4% дітей повідомляють про мобінг своїм учителям. Опитувані, у кількості 37 %, вважають, що мобінг © О. О. КОРАБЛЬОВА відбувається тому що дорослі не звертають уваги на це. Окрім того, більше 50% респондентів переконані, що вчителів необхідно навчати методик запобігання мобінгу, а 70 % випадків цькування трапляються у школі [9].

Очевидно, що в період соціальної нестабільності більшість батьків втрачають відчуття захищеності, і тому не так ефективно підтримують дітей в кризових ситуаціях. Відомо, що чим менше соціально захищена дитина, тим більше вона вразлива до агресивних нападів з боку однолітків. Наприклад, за результатами дослідження UNICEF виявлено, що сором'язливі діти та діти з незаможних сімей стають жертвами булінгу вдвічі частіше ніж інші.

Варто привернути увагу до так званого феномена „втраченого моменту”. Ймовірно, це трапляється ще в початковій школі коли дорослі могли втрутитися та зупинити насилля, пояснити, як називаються ті чи інші вчинки, показати, як необхідно вирішувати конфлікти. А буває і так, що замість правильно розставлених для дітей і батьків акцентів можна почути „хлопчики завжди б'ються” чи „дівчатка скрізь пліткують”. Ці слова маскують епізоди мобінгу, які потребують негайного втручання дорослого, відповідного аналізу ситуації, адекватної допомоги всім учасникам. Мобінг виростає з замовчування та невірної інтерпретації подій. Далі він дорослішає разом із дітьми. Підліткам про нього ще складніше говорити, аніж дітям молодшого шкільного віку через відчуття сорому, невпевненості в собі, бажання впоратися самотужки, страху, що допомога дорослих все тільки зіпсує.

Ще одним фактором є приховане насилля з боку авторитетних дорослих, на яких орієнтуються діти, коли обирають моделі спілкування. Прикладами такої деструктивної взаємодії є публічне питання вчителя про те, чому учень запізнився, коментування його вчинків перед усім класом, особисті зауваження. Так само батьки, інколи замість того, щоб забезпечити свої дитині відчуття захищеності та поваги до її емоційної незрілості, починають вичитувати перед усіма за невідповідну поведінку. Все це призводить до розмивання кордонів у стосунках.

Немає сумнівів, що ситуації мобінгу потребує активного обговорення. З дітьми в школі та дома варто відверто говорити про стосунки. Про те, що мобінг може бути як фізичним, так і емоційним, часто із залученням соціальних мереж, електронної пошти, месенджерів. Про те, що він стосується кожного і може відбутися будь-де: в класі, на шкільному подвір'ї, на тренуванні, на ігровому майданчику біля власного будинку. Про те, що в жодному разі неможна терпіти знущання або робити вигляд, що тебе не стосується, коли систематично ображають когось іншого. В цьому році UNICEF провів інформаційну кампанію з профілактики мобінгу. За даними організації, діти, які задіяні у кампанії, на 30% краще розуміють визначення досліджуваного поняття і частіше реагують на нього відповідними діями. А це означає, що запроваджено систему координат, на яку можна спиратися в подальшій роботі в школі.

UNICEF започаткувала глобальну ініціативу з подолання насильства проти дітей через платформу U-Report- міжнародний проект, суть якого полягає в регулярних опитуваннях молоді за допомогою SMS, Twitter і Facebook Messenger з актуальних тем в житті країни.

За даними U-Report, 49 % респондентів підтвердили, що вони піддавалися мобінгу, а саме через: зовнішність, стать, орієнтацію, етнічну належність.

Кампанія, яку UNICEF проводить разом з рекламним агентством Smartica/Skykillers, має на меті підняти рівень обізнаності серед дітей та дорослих про мобінг та його негативні наслідки. Це допоможе змінити поведінку та знизити рівень толерантності до насильства. Ядром кампанії є вебсайт www.stopbullying.com.ua, на якому школярі та батьки можуть знайти інформацію про мобінг, його наслідки та можливі дії для подолання цієї проблеми [10].

На веб-сайті діти можуть дізнатися про мобінг, а інформація подається в інтерактивній та відповідній до віку дітей формі. Сайт містить інформацію про ознаки мобінгу, способи його профілактики, а також варіанти реагування на нього для батьків та вчителів. На сайті пропонуються альтернативні мобінгу види поведінки, наприклад „скейтбординг”, „блогінг” або „діджеїнг”. Окрім цього, у рамках кампанії будуть розповсюджувалися плакати та стікери для дітей. У вересні-жовтні 2017 р. у двох областях на сході України були проведені інтерактивні заходи з превенції мобінгу в учнівських колективах.

За підтримки UNICEF, напередодні Всесвітнього Дня боротьби з булінгом, який відзначається 4 травня, 25 квітня 2018 року був презентований дослідницько-просвітницький проект з профілактики та протидії мобінгу „Стоп шкільний терор!” організований Українським інститутом дослідження екстремізму.

Структура проекту включає у себе аналітичне дослідження з проблематики мобінгу, масштабний медіа-проект із залученням відомих людей, презентацію двох циклів фоторобот: демотиватори з сюжетами мобінгу та історії зірок про боротьбу зі шкільним терором; пропозиції законодавчих змін і проект національної програми з профілактики та протидії явища, акцію „Візьми закладку - дізнайся про булінг”.

На думку експертів-дослідників, в Україні має бути ухвалена Національна програма із протидії мобінгу, як в усіх розвинених країнах, і долучитись до її створення мають громадські організації та інституції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ