Форми та методи організації самостійної роботи студентів у Харківському імператорському університеті у період 80-х рр. ХІХ - початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний фармацевтичний університет

ФОРМИ ТА МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ У ХАРКІВСЬКОМУ ІМПЕРАТОРСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ У ПЕРІОД 80-х рр. ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ ст.

О.В. Карасьова,

кандидат педагогічних наук, доцент

Анотація

самостійний харківський університет студент

У статті розкривається проблема активізації самостійної роботи студентів у Харківському імператорському університеті. З'ясовано, що популярними формами та методами організації самостійної роботи студентів були: попередня підготовка до практичних занять, демонстрація наочності та навчання методам дослідження, ''дорадчі години''; активізація уваги студентів під час практичного заняття; читання й критичний розбір матеріалів на практичних заняттях, лабораторна робота та інші у період 80-х рр. ХІХ - початку ХХ ст.

Ключові слова: активізація, демонстрація, методи, організація, підготовка, пояснення, самостійна робота студентів, форми.

Аннотация

Ключевые слова: активизация, демонстрация, методы, организация, подготовка, объяснение, самостоятельная работа студентов, формы.

Annotation

Key words: activation, demonstration, methods, organization, preparation, explanation, students' independent work, forms.

Постановка проблеми у загальному вигляді

Вища школа сьогодення потребує модернізації та змін в системі навчальних заходів. Здобуття якісної вищої освіти майбутніми спеціалістами вимагає пошуку та творчого використання нових методів, підходів, форм активізації самосійної роботи студентів при підготовці кваліфікованих спеціалістів, які б змогли самостійно здобути та реалізувати знання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій з проблеми

У педагогічній літературі сьогодення питанням організації самостійної роботи студентів присвячені роботи В. Бурак, О. Коновал, О. Лаврентьєвої, Г. Олександрова, В. Терес, О. Шпак та інших. Але в історико-педагогічному аспекті такі дослідження відсутні.

Формулювання цілей статті

Метою статті є спроба простежити форми та методи організації самостійної роботи студентів у Харківському імператорському університеті у період 80-90-х рр. ХІХ - початку XX століття, творче використання яких сприятиме вдосконаленню підготовки майбутніх фахівців у вузах сьогодення.

Результати дослідження

Аналіз спогадів видатних вчених, навчальних планів різних факультетів Харківського імператорського університету, Статуту 1884 року, переконав, що з 1884 року практичні заняття зайняли особливе місце в системі викладання: вони набули великої популярності й стали одним з головних засобів засвоєння навчальних предметів й ознайомлення з методами й прийомами дослідження. Вагомим було й те, що необхідність активізації самостійної роботи студентів на цих заняттях підтверджувалась як у ''Статуті університету'', так і в ''Правилах''.

Так, аналіз документів та навчальних планів про розподіл лекцій та практичних занять дав можливість виокремити найбільш поширені способи активізації самостійної роботи студентів на практичних заняттях фізико-математичного факультету, які використовували у навчальному процесі викладачі Харківського імператорського університету, а саме: самостійне вирішування завдань з диференціальних рівнянь та їх інтегрування (проф. Н. Бекетов, проф. Д. Келарю, проф. А. Шишков); пояснення та демонстрація методів вирішення завдань (проф. Стойкович) [1]; самостійне виготовлення препаратів з метою ознайомлення з маніпуляціями й найважливішими реакціями перетворення органічних сполук (проф. Г. Лагемарка) тощо [2].

Як свідчить аналіз документів з організації навчального процесу на юридичному факультеті Харківського імператорського університету, професорсько-викладацький склад активізував самостійну роботу студентів за допомогою розгляду й критичного аналізу проведених цивільними судами процесів; читання й обговорення рефератів студентів, написаних на певну задану тему; розгляду та коментування статистичних відомостей про зовнішню торгівлю Росії тощо [3].

Проаналізовані документи щодо огляду на розподіл практичних занять у Харківському університеті показали, що на медичному факультеті самостійна робота студентів на практичних заняттях складалася в основному із завдань, пов'язаних з дослідженнями: хімічного аналізу, ''візитації'' в госпітальну хірургічну клініку; демонстрації й самостійних досліджень різних органів і тканин; самостійного виготовлення препаратів [4].

Крім того, у Харківському університеті були уведені ''дорадчі години'' - надання викладачем допомоги при підготовці студентів до практичних занять і лекцій. ''Дорадчі години'' допомагали студентам правильно зрозуміти ті правила або поняття, які потрібно було засвоїти в процесі вивчення теми й давали можливість студентам звертатися зі своїми запитаннями по темі заняття до викладача [5: 287].

Так, наприклад, О. Потебня на заняттях з теорії словесності, під час проведення дорадчих годин аналізував твори студентів з теорії й історії словесності або студенти читали церковнослов'янські й російські пам'ятки для написання творів. Дорадчі години з метеорології й кліматології були віднесені за розкладом на понеділок з 8.00 до 9.00 на метеорологічну обсерваторію (заняття вів орд. проф. Ю. Морозов), де студенти робили вправи з методики метеорологічних спостережень з метою оволодіння методикою спостережень та їх обробки для одержання більш чітких висновків, як теоретичних, так і практичних, що, в свою чергу, розвивало навички до гарного логічного мислення [6].

Показовим є й той факт, що на історико-філологічному факультеті з 1885 року з'явилися дорадчі години поза практичних занять або після лекцій, на яких студенти могли одержати консультацію, за допомогою викладача розібратися з домашнім завданням. На юридичному факультеті дорадчі години проводились не тільки під час практичних занять в університеті, але й вдома у викладача в неділю [7: 17], а на фізико-математичному факультеті вони проводились в обсерваторії. Це сприяло активізації самостійної роботи студентів.

Слід сказати, що, починаючи з 80-х років XIX століття й до початку XX століття, існували досить жорсткі суперечності між законодавчим регламентуванням уряду діяльності вищих навчальних закладів та громадсько-педагогічним рухом у напрямку реформування вищої освіти, внаслідок чого: була опублікована у січні 1905 року записка 342 учених про неможливість існування вищої школи без політичної й академічної свободи, свободи викладання й наукового дослідження; було введено у серпні 1905 року ''Тимчасові правила'', які дещо розширили повноваження університетських рад у вирішенні адміністративних навчальних питань; розроблялись проекти нових університетських Статутів 1906, 1908 рр. тощо.

Аналіз ''Тимчасових правил 1905 року'', які розкривали процес організації самостійної аудиторної роботи студентів та контролю за нею у період кінця XIX - початку XX ст., а саме 80-90-х років, показав, що введення предметної системи навчання сприяло збільшенню долі самостійної роботи студентів, рівномірному розподілу навантаження студентів та складанню індивідуальних планів навчання для невстигаючих студентів. Вводилось вільне відвідування лекцій та інших занять, крім занять у лабораторіях та навчальних майстернях. Потрібно було прослухати певну кількість предметів та скласти певну кількість екзаменів [8]. У цьому періоді також займались організацією самостійної роботи студентів, коли увага, в першу чергу, приділялась попередній підготовці до лекцій та практичних занять, лабораторних занять, репетиціям тощо.

Питання про активізацію самостійної роботи студентів на практичних заняттях обговорювались на Радах факультетів і Харківського університету у 90-х рр. Міністр народної освіти поставив питання про необхідність організації практичних занять на всіх факультетах університету, як одного зі способів досягнення тісного спілкування професорів й студентів.

Варто сказати й про окремі прийоми активізації самостійної роботи студентів, які використовувались індивідуально конкретними викладачами. Так, наприклад, один з найбільш відомих дослідників історії античності академік В. Бузескул великого значення надавав залученню студентів до використання порівняльного методу у вивченні свого предмета. На той час цей метод вважався досить прогресивним і використовувався у різних сферах науки, починаючи з порівняльного мовознавства й закінчуючи суспільними науками. У вивченні історії античності В. Бузескул залучав студентів до самостійного дослідження в таких напрямках: виокремлення причин; становлення ідеї її розвитку; еволюції; причинності явищ; узагальнення, на основі чого студенти приходили до висновків, підґрунтям яких було власне дослідження, що однакові причини й умови є основою однакових наслідків [9: 222-223].

Розглядаючи працю ''Критика й бібліографії. Всесвітня історія Л. Ранке'', В. Бузескул давав студентам приблизну схему, за якою вони могли самостійно аналізувати будь-яке історичне джерело, а саме: уявлення про автора твору з урахуванням особливостей його епохи та рівня її культури; віросповідання, національності тощо; порівняння різних частин рецензованого джерела чи кількох джерел; виокремлення подібного та відмінного; аналіз цінного й корисного з метою виявлення здобутків, недоліків, помилок тощо.

Як свідчить аналіз книги Л. Булаховського, ''Російська літературна мова першої половини XIX століття'', вчений велику увагу приділяв такому прийому організації самостійної дослідницької роботи студентів, як критика при розборі художнього твору. З метою активізації самостійної роботи професор Л. Булаховський на прикладі критичного розбору здобутків багатьох авторів давав план розбору художнього твору як своєрідний зразок. Вчений виділяв особливості розгляду різних жанрів. Так, наприклад, при розгляді поеми він рекомендував виділяти слова, які: відіграють провідну роль у афективній значущості пристрастей і почуттів; найчастіше виступають визначенням чогось конкретного; типові, завдяки їх емоційній ролі дієслова; найважливіші додатки; спадаючі порівняння; локалізми. У аналізі віршованого роману він радив, насамперед, визначити: психологію характерів; ландшафтний живопис із побутовою обстановкою; реалістичну щирість діалогу; спрямованість ліризму. Щодо розгляду жартівливих віршів, він звертав увагу на: значення образу; лексики і словника мови; побутовий тон; фактуру вірша; аналіз ліричних партій [10].

Аналіз оглядів викладання предметів в імператорському Харківському університеті за різні роки показав, що лабораторна робота у 80-90-x рр. стала однією з форм самостійної роботи студентів, сутність якої полягала у проведенні студентами натурних або імітаційних експериментів, досліджень під керівництвом викладача. Метою даної форми роботи ставилось самостійне оволодіння студентами системою способів і методів експериментального практичного дослідження; розвиток творчих дослідницьких навичок студентів; застосування теоретичних знань для вирішення практичних завдань. Ця форма самостійної роботи студентів впроваджувалась у навчальний процес всіх вузів.

Так, наприклад, як свідчить аналіз навчальних програм різних предметів на певних факультетах у Харківському університеті на 1-е півріччя 1886-1887 рр., студенти медичного факультету на лабораторних заняттях у доцента А. Чирикова досліджували сорти сирих лікарських речовин за допомогою реактивів, лупи, мікроскопа й інших препаратів для виокремлення в них домішок і підробок. Крім того, у лабораторіях студенти досліджували трупи, робили аналіз крові й установлювали діагноз хвороби, яка привела до смерті [11].

Варто зауважити, що самостійна робота в лабораторіях також контролювалась викладачами. Так, ординарний професор М. Бекетов, як правило, перевіряв вправлення студентів 3-го й 4-го курсів з неорганічної і фізичної хімії у вільний час від слухання лекцій. Таким же чином у вільний від занять час студенти практично займалися органічною й технічною хімією. Доцент А. Зайкевич у вільний від занять час також займався зі студентами практично в лабораторії.

Дослідження й порівняння навчальних програм предметів на конкретних факультетах, які читалися в Харківському імператорському університеті за різні роки, дозволили з'ясувати, що студенти, при підготовці до лабораторно-практичних занять як однієї з форм самостійної роботи студентів, повинні були, проводити багато часу в лабораторіях при виконанні домашнього завдання, досліджуючи хімічні властивості речовин, проводячи самостійно технічно-аналітичні дослідження.

Як засвідчив аналіз Статуту 1884 року, питання активізації самостійної роботи студентів у досліджуваний період постало на перший план. Екзаменаційні вимоги, які розроблялися спеціальними комісіями Міністерства народної освіти, сприяли розвитку посиленого контролю за самостійною роботою студентів. Відомствам зборів факультетів належало проводити екзамени на вчені ступені, напівкурсові, перевірочні для успішного навчання згідно п. 27 цього Статуту. Курсові екзамени було замінено заліками, що додатково контролювали знання студентів, отримані під час самостійного опрацювання додаткового матеріалу з певної дисципліни. Студент отримував залік за півріччя, якщо він прослухав всі лекції, склав перевірочні екзамени та брав участь у практичних заняттях тощо [12].

Аналіз звітів про діяльність вузу, ''Правил про залік півріччя'', ''Положень про іспити'', балових відомостей, залікових аркушів дав підставу для висновку, що, крім репетицій, у Харківському університеті у 80-90 рр. існували й інші форми та методи контролю за самостійною роботою студентів такі, як іспити, заліки, залікові аркуші, відомості з оцінками студентів, які допомагали не лише контролювати, а й активізувати самостійну роботу студентів.

Так, аналіз ''Загального статуту Імператорських російських університетів'' показав, що до іспитів повинні були допускатися ті студенти, які отримали залік із вивчення курсів предметів за півріччя, а саме: 10 балів для медичного факультету, 8 - для предметів інших факультетів. Ті, хто закінчив курс, розподілялись на чотири категорії: із чудовими, відмінними, добрими й просто успіхами (без їх кваліфікації). На підготовку до таких іспитів давали 3 дні. Згідно правил проведення іспитів, студенти повинні були відповісти на 3 запитання із кожного предмета. Якщо студент відповідав чудово, то йому ставили літеру А, що вважалась за 3 бали, менш задовільна відповідь оцінювалась як 2 бали та ставилась літера В, посередня відповідь - С як один бал. При видачі атестату бали узагальнювались і виставлялась відмітка: чудово при 9 балах або 3-х літерах А, відмінно при 7 балах чи 8 ( середнє між А й В ), добре, при двох В, без кваліфікації при перевазі С над В. Студентам, які не одержали достатньої кількості балів, не було дозволено видавати атестатів [13].

Як свідчить аналіз протоколів засідань Вчених рад Харківського імператорського університету, у 90-х рр. рекомендувалась організація наукових та літературних товариств, а на засіданнях Рад університетів могли б читатися й обговорюватися студентські реферати з питань науки чи літератури. Все це сприяло реорганізації навчального процесу на факультетах, у якому питому вагу мала самостійна робота та створення всіх необхідних для неї умов, (наприклад, розширення навчально-допоміжних приміщень, підвищення уваги до якості та кількості професорсько-викладацького складу, змінення планів викладання за семестрами. Наслідком такої роботи було відкриття товариств для занять з історії російської та західноєвропейської літератури, з психології художнього мистецтва, педагогічне, богословсько-філософське товариство [14].

В останні роки, коли з'явилась можливість засновувати наукові студентські товариства, в університетах створювали спілки для вивчення економічних наук, для занять історією, російською та західноєвропейською літературою, для вивчення богословських наук та інших, де студенти читали й обговорювали реферати й твори [15: 307].

Як свідчить аналіз Статуту 1884 року, ''Положень про стипендії'', особистих справ студентів вузів досліджуваного періоду, архівного матеріалу за темою дослідження, професорсько-викладацький склад університету досліджуваного періоду вважав необхідним активізувати самостійну дослідницьку роботу студентів у 90-х рр. за допомогою таких засобів її активізації, як заохочення грошовими винагородами, нагородження медалями, почесні нагороди тощо.

Так, засобами активізації самостійної науково-дослідницької роботи студентів Харківського імператорського університету були: літературні вечори (по 2 на місяць) для читання кращих робіт; конкурси на найкращі наукові роботи; нагородження студентів золотою медаллю за кращі наукові праці [16].

Висновки

Отже, провідними формами та методами організації самостійної роботи студентів у Харківському імператорському університеті у період 80-х рр. ХІХ - початку ХХ ст. стали попередня підготовка до лекції та практичних занять, демонстрація наочності та навчання методам дослідження, ''дорадчі години'' при підготовці студентів до занять і лекцій; лабораторна робота; приготування препаратів, оформлення протоколів розтинів та постановки експерименту; залучення до науково- дослідницьких робіт, лабораторна робота, навчання прийомам організації практичної роботи згідно спеціальності; форми контролю - репетиції, іспити, залікові аркуші вирішення завдань під час практики.

Вважаємо, що цей досвід може мати велике значення для підготовки фахівців сьогодення. Перспективою подальших розвідок у даному напрямку є простежити динаміку активізації організації самостійної роботи студентів у вузах Слобожанщини у другій половині XIX - початку XX століття.

Список використаних джерел та літератури

1. Обозрение преподавания предметов и распределения лекций и практических занятий в Императорском Харьковском университете на осеннее полугодие 1887 / Совет ун-та. Х.: Ун-тская тип., 1887. 87 с.

2. Физико-математический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования, 1805 - 1905 / [под ред. И. П. Осипова, Д. И. Багалея]. Х.: Тип. Адольф Дарре, 1908. 908 с.

3. Загурский Л. Н. Опыт истории юридического факультета императорского Харьковского университета / Л. Н. Загурский. Х.: Тип. Адольфа Дарре, 1906. 162 с.

4. Обозрение преподавания наук в Императорском Харьковском университете на первое полугодие 1886 - 1887-й академ. год. / Совет ун-та. Х.: Ун-тская тип., 1886. 77 с.

5. Обозрение преподавания наук в Императорском Харьковском университете на первое полугодие 1885 - 1886-й академ. год / Совет ун-та. Х.: Ун-тская тип., 1885. 67 с.

6. Краткий очерк истории Харьковского университета за первые 100 лет его существования. (1805 - 1905) / [сост. Д. И. Багалей, Н. Ф. Сумцов, В. П. Бузескул]. Х.: Тип. Дарре, 1906. IV, 329, XIV с., 4 л. ил.

7. Обозрение преподавания наук в Императорском Харьковском университете на второе полугодие 1885 - 1886-й академ. год. / Совет ун - та. Х.: Ун-тская тип., 1886. 71 с.

8. Высшее образование в России: очерк истории до 1917 года / [А. Я. Савельев, А. И. Момот, В. Ф. Хотеенков и др]. М.: НИИВО, 1995. 342 с.

9. Бузескул В. П. Лекции по истории Греции / Бузескул В. П. Х.: О-во взаимопомощи студентов филологов ХИУ, 1907. 508 с.

10. Булаховский Л. А. Русский литературный язык первой половины XIX века. Лексика и общие замечания о слоге / Л. А. Булаховский - К.: Изд.-во Киев. ун- та, 1957. 567 с.

11. Обозрение преподавания предметов и распределения лекций и практических занятий в Императорском Харьковском университете на первое полугодие 1886-1887 / Совет ун-та. Х.: Ун-тская тип., 1887. 87 с.

12. Общий устав Императорских российских университетов: утвержд. Министром нар. просвещения. Х.: Ун- тская тип., 1884. 64 с.

13. Общий устав Императорских российских университетов: утвержд. Министром нар. просвещения. Х.: Ун- тская тип., 1884. 64 с.

14. Багалей Д. И. Учене общества и учебно-вспомагательные учреждения Харьковского университета (18051905) / Д. И. Багалей, И. П. Осипов. Х.: Тип. ''Печатное дело'', 1911. 280 с.

15. Краткий очерк истории Харьковского университета за первые 100 лет его существования. (1805 - 1905) / сост. Д. И. Багалей, Н. Ф. Сумцов, В. П. Бузескул. Х.: Тип. Дарре, 1906. IV, 329, XIV с., [4] л. ил.

16. Бузескул В. История Харьковского университета при действии Устава 1884 г. (1884 до 1905 г.) / В. Бузескул. Х.: Тип. Ад. Дарре, 1890. 89 с.

Размещено на Allbest.ru