Методика розвитку витривалості у майбутніх офіцерів-прикордонників на заняттях з рукопашного бою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

витривалість офіцер прикордонник рукопашний

У статті проаналізовано методи розвитку витривалості у майбутніх офіцерів-прикордонників на заняттях з рукопашного бою. На основі виконаного аналізу нами було запропоновано методику розвитку витривалості у майбутніх офіцерів-прикордонників на заняттях з рукопашного бою, яка складається з чотирьох етапів:ознайомчого, підготовчого, стандартизуючого, ситуативного. Кожен з етапів був охарактеризований та висвітлені основні вимоги до їх змісту.

Ключові слова: методика, майбутній офіцер-прикордонник, рукопашний бій, витривалість.

Аннотация

В статье проанализированы методы развития выносливости у будущих офицеров-пограничников на занятиях по рукопашному бою. На основе выполненного анализа, нами была предложена методика развития выносливости у будущих офицеров-пограничников на занятиях по рукопашному бою, которая состоит из четырех этапов: ознакомительного, подготовительного, стандартизирующего, ситуативного.

Ключевые слова: методика, будущий офицер-пограничник, рукопашный бой, выносливость.

Annotation

The article analyzes the methods of endurance development for future border guards officers in classes on hand-to-hand combat. On the basis of the analysis, we proposed a methodology for the development of endurance for future border officers in the classes on hand-to-hand combat, which consists of four stages: familiarization, preparatory, standardizing and situational.

The introductory stage involves the perception and understanding of the reception and actions, the formation of knowledge and ideas about the ways they are used in the service and combat activities. The head of the lesson at this stage demonstrates not only the reception is being studied, but also the ways of solving combat tasks with its application.

The preparatory stage presupposes a comprehension of the reception, which is achieved by exercises during the performance of its determining motor link. So, the first attempts must begin with the implementation in general at a slow pace on the commands of the leader, and then - independently. In the process of independent execution of the elements of hand-to-hand combat, the leader observes the correctness of the exercise and corrects errors in future specialists. Then the pace of execution should be accelerated, but you should pay attention to the fact that the cadets have learned the essence of the determining element of the motor element that they perform. Depending on the complexity of the reception at this stage, preparatory exercises can be used.

The goal of the standardizing stage is the formation of motor skills in performing the training in conventional standard conditions of training and combat service. The main way to achieve the goal is to repeatedly perform the reception in general at different pace on the instructions of the head of the classes, as well as independently. To the output of motor elements, the details of the technique are added during the start of the reception, and also during its completion. The formation of skills occurs due to the elimination of unnecessary movements, correction of errors, the merging of related movements and greater standardization of reception.

Situational stage involves the generalization, consolidation and application of techniques and actions of hand-to-hand combat in conditions close to service combat, which have elements of a stress factor. At this stage, there is an adaptation of the basic techniques in the situation, that is, there is a purposeful execution of it, an intuition of the reception is being formed, and the cadets' consciousness is freed from monitoring its implementation and switching to the goals and conditions necessary to solve the combat tasks. It is important to consolidate experience in the new conditions, each time setting new tasks, while applying actions that are new compared to those that the head of the class used during the review.

Key words: methodology, future border guard officer, hand-to-hand combat, endurance.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Службова діяльність персоналу Державної прикордонної служби України пов'язана з високим ризиком, як психологічним (професійна деформація, психологічна дестабілізація, вплив емоційно-психологічних перевантажень тощо), так і фізичним (небезпека для здоров'я і життя). Практична діяльність прикордонників засвідчує, що від ступеня розвитку психічної підготовленості та витривалості залежить якість освоєння бойових прийомів боротьби для їх застосування в екстремальній обстановці, а відповідно, рівень їх виживання і результат щодо запобігання проникненню злочинців через державний кордон. Разом з тим у сформованій системі професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників у недостатній мірі приділяється увага розвитку витривалості на заняттях з рукопашного бою, що несе за собою низьку інтенсивність та тривалість рукопашної сутички з противником. Причини такого становища полягають у недостатній розробленості науково-методичного забезпечення підготовки курсантів до застосування рукопашного бою у процесі професійної діяльності.

Саме тому, актуальним постає проблема розроблення методики розвитку витривалості у майбутніх офіцерів-прикордонників на заняттях з рукопашного бою як однієї із важливих якостей, високий рівень розвиненості якої забезпечить тривалу психоемоційну стійкість у рукопашній сутичці із противником.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. Рукопашний бій як розділ фізичної підготовки, а також як вид спорту, являє собою комплекс засобів щодо навчання, виховання і формування у військовослужбовців технічної, тактичної, фізичної і психічної готовності до дій у складних умовах ближнього бою, тобто при безпосередньому зіткненні з противником (С. Ашкіназі, В. Марищук, О. Молоков, О. Прудов, Ю. Логінова, В. Самойлов, В. Шейченко та ін.). Саме ця особливість робить рукопашний бій цінним прикладним розділом фізичної підготовки та видом спорту і створює широкі можливості для розвитку фізичних якостей, особливо витривалості (С. Ашкіназі, Т. Джамгаров, В. Ішков, В. Князєв, та ін.). У дослідженнях І. Борщова, М. Рочки, В. Заціорського, В. Князева, І. Кірєєва, О. Косачева, А. Чихачева та ін., відзначаються широкі можливості подальшого вдосконалення підготовки військовослужбовців до рукопашного бою, уточнено її зміст, організація, методика. А. Маракушином, Ф. Поповим, Р. Куцеволом здійснено аналіз досвіду підготовки військовослужбовців до рукопашного бою в зарубіжних арміях. О. Горпинечем виявлено вплив занять рукопашним боєм у комплексі з психологічним тренінгом на підвищення рівня адаптації до навчально-службової діяльності курсантів. С. Глазуновим розглянуто підходи оптимізації змісту рукопашного бою для офіцерів оперативно-тактичного рівня підготовки. Однак, проведений аналіз засвідчив, що не зважаючи на значний інтерес до даного явища, проблема методики розвитку витривалості у майбутніх офіцерів-прикордонників на заняттях з рукопашного бою залишається досить актуальною.

Метою статті є розгляд основних методів розвитку витривалості у процесі занять з рукопашного бою.

Виклад основного матеріалу дослідження. Витривалість як фізична якість характеризується здатністю виконувати завдання протягом тривалого часу. Сучасні умови в яких виконують завдання персонал прикордонної служби, незважаючи на наявність новітньої бойової техніки і транспортних засобів, вимагає від них високого рівня розвиненості даної якості для здійснення піших переходів, подолання ділянок місцевості з різними штучними і природними перешкодами [1, с. 143-144].

Дослідження науковців М. Боровика, А. Валиєва, В. Веселова, С. Жембровського, І. Закорка, І. Маріонди, І. Овчарука, О. Фігури засвідчують, що більш витривалі фахівці силового блоку діють значно успішніше в багатоденних тактичних навчаннях і бойовій обстановці, швидше і точніше виконують різноманітні бойові прийоми, керують бойовою технікою, ведуть вогонь з різних видів зброї і, що найголовніше, тривалий час зберігають і швидко відновлюють високий рівень працездатності. Крім цього, особливості діяльності професійної діяльності майбутніх прикордонників вимагають розвитку різних видів спеціальної витривалості: статичної, динамічної, швидкісної, швидкісно-силовий, емоційної, розумової тощо.

Тому важливим завданням нашого дослідження є підбір методів розвитку витривалості у процесі занять з рукопашного бою. Так, перед педагогом під час вирішенні виховних і освітніх задач та завдань фізичного розвитку у процесі фізичної підготовки особливо важливого значення набувають способи застосування обраних засобів, які допоможуть більш успішно та продуктивно їх досягти. Цей пошук пов'язаний із вибором ефективних методів навчання рухових дій, розвитку фізичних якостей та виховання особистісних властивостей.

У педагогіці під методом навчання вчені розуміють спосіб спільної, структурованої діяльності викладачів та студентів, спрямованої на досягнення цілей, означених галузевими стандартами підготовки фахівців [2, с. 124].

Дане визначення має широке значення, яке охоплює цілісний педагогічний процес. В нашому дослідженні ми розглядаємо питання розвитку фізичної якості та формування прикладної навички, саме тому доцільно звузити поняття “метод”. Так, у теорії та методиці фізичного виховання вченими метод визначено як спосіб виконання або застосовування конкретної вправи (швидше, повільніше) або застосовування інших засобів (слова), які забезпечують досягнення поставленої мети при виконанні вправ (розвитку якостей, навчанні, контролі та ін.) [3, с. 104].

Існує декілька класифікацій методів навчання, виховання та розвитку майбутніх фахівців. Ми розглядаємо класифікацію, основа якої полягає у спрямованості методів на вирішення специфічних педагогічних завдань, пов'язаних із фізичною підготовкою. Користуючись нею, із загального набору методів можна обрати ті, котрі найбільш повно сприяють вирішенню конкретного завдання нашого дослідження. У пропонованій класифікації методи розділяються на три великі групи: спрямовані на оволодіння знаннями; спрямовані на оволодіння руховими вміннями та навичками; спрямовані переважно на розвиток фізичних якостей, здібностей.

Групу методів, спрямованих на здобуття знань, становлять методи, шо передбачають усну передачу та засвоєння інформації. Усне викладення здійснюється у вигляді розповіді, бесіди, пояснення, опису тощо. Слово завжди посідало важливе місце у педагогічному процесі. За допомогою слова керівник занять викладає новий матеріал, ставить завдання, формує ставлення до нього, керує виконанням, аналізує та оцінює результати. Основні різновиди цього методу: пояснення, розповідь, бесіда, лекція. У фізичній підготовці майбутніх прикордонників зазначені методи мають, як правило, лаконічну форму і дозволяють зберегти високу моторну щільність занять з рукопашного бою, органічно пов'язуючи слово з рухом, що має важливе значення під час формування прикладних навичок.

Пояснення являє собою стислий виклад видів та методів розвитку витривалості, техніки виконання прийомів рукопашного бою та їхній фізіологічний вплив на організм. У процесі пояснення забезпечується глибоке розуміння курсантами навчального матеріалу, шо вивчається, здійснюється їхній потяг до активної розумової діяльності, а також залучення їх до міркувань та запитань.

Розповідь передбачає усне викладення навчального матеріалу, що не переривається питаннями курсантів. Найчастіше розповідь використовується, щоб підготувати майбутніх прикордонників до сприйняття нового матеріалу, розкриття змісту нової теми, техніки прийомів рукопашного бою, тактичного призначення дій, фізіологічної і біомеханічної дії прийомів і дій на організм противника тощо.

Бесіда представляє собою розмову керівника занять з підлеглими, який організовується за допомогою системи питань, відповідей і обговорень. Найбільш ефективна вона при навчанні тактиці рукопашного бою.

Слід зазначити, що у практиці навчально-тренувального процесу розвитку витривалості у процесі занять рукопашним боєм група методів, спрямованих на здобуття знань не є основними, а виконують допоміжну роль.

Залежно від способу засвоєння структури рухової дії у процесі розучування елементів рукопашного бою до групи методів спрямованих на оволодіння руховими вміннями та навичками відносяться: методи розчленованої вправи та методи цілісної вправи.

Методи розчленованої вправи застосовується тоді, коли прийом складний, але його можна виконати із зупинками, не порушуючи основну структуру руху. Особливість його полягає в тому, що у процесі розучування проводиться послідовна фіксація певних положень прийому. Вона забезпечує правильне уявлення курсантів про те, яке місце займають частини тіла в даний момент, а також дозволяє керівнику здійснювати постійний контроль за діями підлеглих, уточнювати деталі техніки прийому. Необхідно пам'ятати, що поділ цілісного прийому слід проводити шляхом кваліфікованого аналізу техніки. Кожна частина повинна представляти собою логічно завершену, відносно самостійну структуру і не перетворюватися в дуже дрібні ізольовані руху.

В подальшому поєднання частин здійснюється послідовним приєднанням їх один до одного або до основної рухової дії. Після відпрацювання прийому за розподілом потрібно приступати до виконання його в цілому у повільному і поступовому зростанні темпу. Цей спосіб застосовується при розучуванні больових прийомів, уколів багнетом і ударів прикладом, обеззброєння та інших прийомів.

Розучування методом цілісної вправи проводиться тоді, коли прийом простий, доступний курсантові для виконання у цілому, або коли виконати його по-іншому не можливо. Сутність даного методу полягає в тому, що розучування прийомів проводиться шляхом багаторазового повторення вправи спочатку в повільному, а потім - у поступовому зростанні темпу у стандартних умовах як по команді керівника занять, так і самостійно.

До методів спрямованих переважно на розвиток фізичних якостей та здібностей, окрім загально відомих у теорії і методиці фізичного виховання, а також у теорії спорту як: рівномірний, перемінний, повторний, змінний, інтервальний, ігровий, круговий, змагальний та ін., викликають інтерес концентричний, ексцентричний, ізометричний, ізокінетичний, пліометричний методи [4].

Концентричний метод ґрунтується на виконання ударів з акцентом на протидіючий характер роботи, тобто з одночасним напруженням і скороченням м'язів. Даний метод набув широкого використання у процесі розвитку силової витривалості, що обумовлено простотою та доступністю засобів (вправи з обтяженнями, різних тренажерів тощо), різноманітністю рухових дій, можливістю вирішення завдань базової, допоміжної та спеціальної підготовки, пов'язаної з технічним вдосконаленням та проявом силової витривалості задіяних м'язових груп.

Ексцентричний метод використовується під час розвитку швидкісної витривалості. Даний методом заснований на рухах, які відрізняються поступальним характером роботи при виконанні елементів рукопашного бою, опором впливу, амортизацією, гальмуванням з одночасним розтягуванням м'язів.

Основою ізометричного методу є вправи в яких напруження м'язів відбувається без зміни їх довжини. У числі переваг ізометричного методу слід відзначити можливість інтенсивного локального впливу на окремі м' язові групи. При локальних статичних напруженнях проявляються найбільш точні кінестетичні відчуття основних елементів техніки виконання рукопашного бою, що дозволяє поряд з підвищенням силової витривалості вдосконалювати окремі її параметри.

Виконання елементів рукопашного бою в ізокінетичному режимі може бути забезпечено за допомогою партнера, однак більш ефективним є використання спеціальних ізокінетичних тренажерів, які в останній час отримали широке розповсюдження.

Пліометричний метод полягає в розтягуванні м'яза під впливом значних навантажень з подальшим швидким переходом до його скорочення. Різке розтягування м'язів в ексцентричній фазі стимулює інтенсивність центральної імпульсації мотонейронів і створює у м'язах пружний потенціал навантаження. Цей метод дозволяє підвищити здатність курсантів до ефективного управління м'язами нервовою системою, що виражається в більш інтенсивній імпульсації м'язів; залучення в роботу великої кількості рухових одиниць; зменшення часу скорочення м'язових волокон; спромогтись синхронізації в роботі мотонейронів у момент переходу м'язів від поступальної до активної роботи.

На перших етапах навчання з курсантами розучуються базові прийоми, а потім - окремі елементи рукопашного бою: обеззброєння, звільнення від захватів, руховим діям тощо. Теоретичні передумови першого етапу спираються на психологічну основу процесу засвоєння знань, умінь і навичок, що включає у себе сприйняття, розуміння, осмислення, узагальнення, закріплення та застосування, а також на загальні закономірності формування досвіду.

Загальновідомий факт, що руховий навик в особистості функціонує як автоматизований прийом виконання дії. Його роль полягає у звільненні свідомості від контролю над виконанням прийомів і переключені уваги на цілі і умови дії. Процес формування досвіду включає ряд етапів його розвитку: ознайомлювальний, аналітичний, синтетичний і ситуативний.

З огляду на дане твердження, ми пропонуємо методику розвитку витривалості у майбутніх офіцерів-прикордонників на заняттях з рукопашного бою, яка складається з чотирьох етапів: ознайомчого, підготовчого, стандартизуючого, ситуативного.

Ознайомчий етап передбачає сприйняття і розуміння прийому і дії, формування знань і уявлень про способи їх застосування у службово-бойовій діяльності. Керівник заняття на даному етапі демонструє не тільки прийом, що вивчається, а й способи вирішення бойових завдань з його застосуванням. Під час пояснення викладач підкреслює, що даний прийом (дія, рух) є базовим при вирішенні бойового завдання (напад на противника, обеззброєння або звільнення від захоплення тощо), показує його ще раз у повільному темпі, зосереджуючи увагу майбутніх прикордонників на визначальній руховій ланці.

Підготовчий етап передбачає осмислення прийому, що досягається вправами під час виконання його визначальної рухової ланки (наприклад, для навчання елементу важеля руки всередину - багаторазово виконуються вправи у викручуванні руки із захоплення двома руками зверху за передпліччя “противника”). Так, перші спроби необхідно починати з виконання у цілому в повільному темпі за командами керівника, а потім - самостійно. У процесі самостійного виконання елементів рукопашного бою керівник спостерігає за правильністю виконання вправи та виправляє помилки у майбутніх фахівців. Потім темп виконання слід прискорювати, однак при цьому слід звертати увага на те, щоб курсанти засвоїли сутність визначальної рухової ланки елементу який вони виконують. Умовний “противник” не здійснює опір під час виконання вправ, а допомагає своїми діями правильно виконувати руховий елемент, що сприяє формуванню у курсантів рухово-чутливого образу прийому та його осмислення. Залежно від складності прийому на даному етапі можуть застосовуватися підготовчі вправи. Вправи закінчуються після того, як майбутні прикордонники разом виконують всі елементи прийому, який розучується (на обидві руки або в обидві сторони).

Метою стандартизуючого етапу є формування рухових навичок у виконанні прийому в звичайних стандартних умовах навчальної та службово-бойової діяльності. Основний шлях досягнення мети полягає у багаторазовому виконанні прийому в цілому у різному темпі за командами керівника занять, а також самостійно. До вихідних рухових елементів додаються деталі техніки під час початку прийому (різні захоплення, попереджувальні удари тощо), а також під час його завершення (перехід для зв'язування, конвоювання тощо). Формування навичок відбувається за рахунок відсіву зайвих рухів, виправлення помилок, злиття пов'язаних рухів та більшої стандартизації прийому. Основна увага педагога приділяє виправленню помилок і формування індивідуальної техніки виконання прийому. Надалі шляхом багаторазових повторень, особливо під час самостійного виконання курсантами, повинна відбуватися його автоматизація, тобто звільнення від контролю свідомості.

Ситуативний етап передбачає узагальнення, закріплення та застосування прийомів та дій рукопашного бою в умовах близьких до службово-бойових, які мають елементи стрес-фактору. На даному етапі проходить пристосування базових прийомів до ситуації, тобто відбувається цілеспрямоване його виконання, формується інтуїція застосування прийому, а також звільняється свідомість курсантів від контролю за його виконанням та переключення на цілі та умови, необхідні для вирішення службово-бойових завдань. Основний шлях у вирішенні зазначених завдань полягає у виконанні практичних вправ у швидкому темпі та самостійному конструюванні дій з обов'язковим включенням у них вивченого прийому, наприклад, багаторазове виконання звільнення від захоплення противника за шию спереду, обеззброєння противника під час ударів ножем зверху, збоку навідмах, під час загрози пістолетом в упорі ззаду застосуванням важеля руки всередину. Кожна спроба під час виконання елементів рукопашного бою відбувається під свідомим контролем курсантів та із корекцією відображається не тільки у запам'ятовуванні прийому і завдань виконуваних дій, а й усвідомлюється їх практична значущість. Важливо здійснювати закріплення досвіду у нових умовах, кожен раз висуваючи нові завдання (обеззброєння, звільнення від захоплення, зв'язування), при цьому застосовуючи дії, нові в порівнянні з тими, які керівник заняття використовував під час ознайомлення. Дуже цінні при цьому вправи у самостійному вирішенні курсантами варіативних службово-бойових завдань.

Висновки

На сучасному етапі становлення нашої держави володіння прийомами рукопашного бою відіграє важливу роль у розвитку професійних якостей офіцерського складу Державної прикордонної служби, Збройних Сил та інших військових формувань України, що вирішує одне з найважливіших завдань захисника держави - фізичну та психологічну спроможність виконувати завдання з охорони та оборони країни в умовах сьогодення.

З огляду на твердження, руховий навик в особистості функціонує як автоматизований прийом виконання дії, а його роль полягає у звільненні свідомості від контролю над виконанням прийомів і переключені уваги на цілі і умови дії, ми запропонували методику розвитку витривалості у майбутніх офіцерів-прикордонників на заняттях з рукопашного бою, яка складається з чотирьох етапів: ознайомчого, підготовчого, стандартизуючого, ситуативного.

Перспективи подальших наукових досліджень. Необхідно приділити увагу розробленню та обґрунтуванню теоретико-методологічних і педагогічних основ формування психофізичної готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до рукопашної сутички з правопорушником.

Список використаної літератури

1. Раєвський Р. Т., Канішевський С. М. Професійно-прикладна фізична підготовка студентів вищих навчальних закладів: навч.-метод. посіб. / за заг. ред. проф. Р. Т. Раєвського. О. : Наука і техніка, 2010. 380 с.

2. Педагогіка вищої школи / В. П. Андрущенко, І. Д. Бех, І. С. Волощук та ін.; за. ред. В. Г. Кременя, В. П. Андрущенка, В. І. Лугового. К. : Педагогічна думка. 2008. 256 с.

3. Теорія і методика фізичного виховання: В 2 томах / Під ред. Т. Ю. Круцевич. К. : Олімпійська література, 2017. Т. 1. 392 с.

4. Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения: учеб. для тренеров : в 2 кн. К. : Олимп. лит. 2015. Кн. 1. 680 с.

Размещено на Allbest.ru