Роль навчальної мотивації у професійній підготовці майбутнього менеджера

Ключевые слова: профессиональная подготовка, профессионально-педагогическая культура, учебная мотивация, будущий менеджер.

Since the main category of the motivational sphere of personality is determined by the majority of scientists as “motive”, considerable attention in pedagogy and psychology is drawn to the study of this concept. In the psycho- pedagogical literature, there are several types of motive study classifications. In most scientific sources attention is paid to the formation of the motivational sphere of personality and interest in the profession, however, such important indicators of this process as the availability of individual settings for understanding and of social and cognitive motives, the importance of social motives (usefulness and significance of future professional activities) and the development of the emotional component, which is a necessary basis for the formation of a professional-pedagogical culture of a specialist is studied out.

Key words: professional training, training motivation, professional- pedagogical culture, future manager.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Незважаючи на різні підходи до тлумачення поняття “професійно-педагогічна культура”, майже усі дослідники сходяться на тому, що формування її напряму залежить від мотиваційної сфери особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. Серед сучасних науковців, які займаються вивченням проблем мотиваційної сфери та закономірностей її формування у студентському віці, слід відзначити дослідження В. Галузяка, І. Жадан, Л. Кален, К. Кальницької, О. Плюща, Л. Шумакової та ін.

Мета статті. Стаття присвячена проблемі формування мотивації навчальної діяльності майбутніх менеджерів.

Найбільш визнаним є поділ мотивації на внутрішню, що безпосередньо пов'язана зі змістом навчальної діяльності та включає пізнавальні мотиви і мотиви самовдосконалення, і зовнішню мотивацію, що включає соціальні мотиви (М. Алексєєва, Л. Божович, В. Ільїн, О. Киричук, О. Леонтьєв, А. Маркова та ін.).

Нині науковці стверджують, що будь-яка діяльність, у тому числі й навчальна, зумовлена одночасно багатьма мотивами, тобто полімотивована (В. Вілюнас, І. Імедадзе, В. Ковальов, В. Ляудіс, В. Петренко, М. Філіппов, Г. Хесс та інші).

Дослідник І. Зимняя підкреслює, що молодь відзначається найвищим рівнем пізнавальної мотивації, активним “вживанням культури”, високою соціальною й комунікативною активністю особистості, гармонійним поєднанням її соціальної та інтелектуальної зрілості [5].

Мотиви діяльності менеджера різноманітні тому, що вони виникають з широкого кола потреб і інтересів, що формуються в процесі суспільних відносин. Цим і обумовлена суспільна значущість соціальних мотивів разом з особистісною.

У мотивації діяльності важливим є її суспільний зміст, і водночас центр тяжіння перекладається з сфери наочної в план особистісно-суспільних відносин. Проте слід виділити, що саме професійні мотиви є такими, що визначають всі останні, причому професійні мотиви майбутнього менеджера, як і будь-яка мотивація, мають складну структуру.

Принцип мотиваційного забезпечення процесу формування професійно-педагогічної культури менеджера є важливим тому, що з одного боку, існує етичний кодекс, в якому відображено основні мотиви професійної діяльності і норми, яких він має дотримуватись, а з іншого - реальна практика і мотиви, що її детермінують. Проте ситуація, в якій може опинитися менеджер, не завжди вкладається в рамки певних інструкцій, правил, розпоряджень і т.д. Це, у свою чергу, вимагає від нього творчого підходу до вирішення проблем.

Водночас, якщо менеджер як особистість відчуває потребу бути необхідним людям, якщо він уміє радіти успіхам і досягненням своїх колег, переживає з ними почуття спільності, потребу бути корисним і творити добро, то можна говорити, що позитивна мотивація має місце.

Зовнішні й особистісні мотиви (прагнення до влади, самоствердження, страх покарання тощо) актуальні в монологічних формах взаємодії, не мають безпосереднього відношення до змісту спілкування, останнє є лише засобом досягнення менеджера зовнішньої по відношенню до нього мети. Він, в такому разі, спрямований на досягнення функціональних продуктів професійної діяльності

Діалогічне особистісно-зорієнтоване спілкування, на відміну від предметно-зорієнтованого, має власну самостійну цінність і повинне розглядатися не просто як сприятливий фон у спільній діяльності чи як засіб підвищення її ефективності, а як особистісно цінна форма соціального життя.

У ролі мотивів виступають виникаючі в особистості потреби, інтереси, бажання, спонукання, стимули, настанови, переконання, цінності та ідеали.

Дослідник А. Гебос називає чинники (умови), що сприяють формуванню у студентів позитивного мотиву до навчання: усвідомлення найближчих і кінцевих цілей навчання; усвідомлення теоретичної і практичної значущості засвоюваних знань; емоційна форма викладу навчального матеріалу; показ “перспективних ліній” у розвитку наукових понять; професійна спрямованість навчальної діяльності; вибір завдань, що створюють проблемні ситуації у структурі навчальної діяльності; наявність допитливості й “пізнавального психологічного клімату” у навчальній групі [3].

Діяльність менеджера, який має в своїй основі належну поведінку, орієнтована на творче виконання своїх обов'язків, оскільки він у більшості випадків стикається з неординарними ситуаціями, що не мають аналогів вирішення та вимагають творчого підходу і відповідальності за проведені дії.

Тому провідним в мотивації цього типу є почуття особистої відповідальності менеджера за свої вчинки та їх наслідки перед собою, іншими людьми, суспільством і державою.

Так, відповідальність менеджера перед суспільством і державою має глибоку соціальну спрямованість і пов'язана з соціальною політикою. Тому його основним завданням є не тільки власна соціальна активність, а також забезпечення максимально активної, посильної участі клієнтів в діяльності на благо суспільства.

Відповідальність перед професією полягає в підвищенні престижу професії, створення про неї тільки позитивної думки з боку клієнтів, окремих громадян, держави, різних установ і т.д., оскільки на основі цих думок багато в чому визначається майбутнє професії менеджера, її престиж і значущість в очах суспільства.

Відповідальність менеджера перед колективом, в якому він працює, накладає на нього певні зобов'язання, такі як: узгодження своїх дій з дією колег, обмін досвідом і майстерністю, надання допомоги менш досвідченим працівникам, повагу до кращих традицій колективу тощо.

Відповідальність менеджера перед клієнтом детерміновані обставинами, оскільки клієнт потребує сприяння, який у свою чергу зобов'язаний надати йому допомогу. Тому менеджер несе відповідальність за те, як складатимуться його відносини з клієнтом і його оточенням.

З цим пов'язана соціокультурна мотивація, котра детермінує соціальні дії індивіда та підтримує його поведінкову активність. Її аналіз як соціокультурного процесу дозволяє розглянути детермінацію соціальних дій індивіда з погляду дії на нього системи норм і цінностей, рольового статусу, культурних традицій, його включеності в соціальні процеси.

Аналіз вимог, що висуваються до менеджера в професійному кодексі, показує, що, як правило, вони можуть бути умовно зведені до двох груп нормативів: перша група - це вимоги до якості, змісту і результатів професійної діяльності; друга група - вимоги до особистості професіонала. Результат діяльності проявляється в зміні самої особистості менеджера, в набутті нових знань, умінь, здібностей, в змінах ціннісних орієнтації.

Рівень ціннісних орієнтації проявляється щодо людини в діяльності в цілому та її місці, значенні в житті людини.

Отже, особистісне виявляється в професійному, в діяльності через ціннісні орієнтації і установки особистості. Вони, як розкривають, так і маскують прояви індивідуальних особливостей менеджера. Самі ж установки і ціннісні орієнтації фахівця в професійній діяльності базуються на глобальному ставленні людини до різних сторін життя, і перш за все, самої себе, до людей, до діяльності. При позитивному ставленні до людей, себе як особистості, при інтересі до спілкування і співпраці з людьми, шанси на формування особистісного полюса установок достатньо великі.

Таким чином, соціокультурна мотивація ґрунтується на мотивах: соціальних цінностей роботи: суспільна значущість і усвідомлення важливості виконуваної роботи (приносити користь людям і виконувати обов'язок перед ними); прагнення стверджувати себе через позитивну оцінку, думку тих, що оточують; прагнення здобути освіту і заслужити авторитет; прагнення усвідомлювати і удосконалювати способи взаємодії з членами колективу і клієнтами; матеріальних цінностей - стабільність робочого місця та його комфортна організація; стабільна заробітна плата і своєчасність її виплати; можливість підвищення кваліфікації. Перераховані мотиви дозволяють задовольняти потребу в просторовій організації, плануванні робочого і вільного часу.

І як абсолютно справедливо зазначає Р. Шакуров, що “для особистості цінні емоційно значущі наслідки діяльності, наприклад: приємний відпочинок після напруженої роботи, добре виконана трудова операція, похвала керівника за сумлінність або надання допомоги іншому працівникові” [8].

Важливого значення також ми надаємо інформаційній мотивації. Оскільки по-перше, “інформація є завжди знання про щось або про когось, а тому у всякій інформації містяться будь-які знання. Інформація та знання - це поняття не тотожні. Знання є зміст інформації, що характеризує її об'єкт. Інформація тут співвідноситься тільки з об'єктом, а все, що в ній пов'язано з суб'єктом, виноситься за дужки. Цінності і регулятиви теж є інформацією, але в них вона є в інших аспектах. У цінностях - як засіб оцінки об'єкту, тобто формування певного відношення людини до нього, в регулятивах - як правило, алгоритми дій людини” [7].

У діяльності менеджера пошук і надання інформації - це певний вид допомоги, надаючи яку він приносить певну користь, тим самим виконуючи свої професійні обов'язки. Окрім цього, в своїй професійній діяльності менеджер проявляє свої індивідуальні особливості, тим самим реалізовуючи себе, задовольняючи потребу в творчому потенціалі. Ця мотивація викликана мотивами: доступність необхідної інформації та уміння з нею працювати; можливість надання потрібної інформації людям, що мають в ній відповідну потребу.

Зазначимо, що принцип мотиваційного забезпечення є визначальним в процесі формування професійно-педагогічної культури майбутнього менеджера, оскільки він сприймає свою діяльність з точки зору не тільки загальнолюдських або професійних цінностей, але й з точки зору власної системи цінностей.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури встановлено, що найбільш адекватними показниками сформованості навчальної мотивації є: співвідношення внутрішніх і зовнішніх мотивів; усвідомленість мотивів - ступінь розуміння та осмисленості студентами власних спонукань; дієвість мотивів - готовність майбутніх менеджерів до реалізації мотивів навчальної діяльності.

Також нами враховувались внутрішні і зовнішні, позитивні і негативні мотиви: професійний мотив, пізнавальний мотив, інтерес до знань, престижний мотив, мотив досягнення, почуття обов'язку, мотив самоутвердження, прагматичний мотив, мотив самовипробування, почуття власної гідності, мотив самовдосконалення, демонстрація власних можливостей, вимоги викладачів, мотив уникнення неприємностей, мотив уникнення невдачі, мотив уникнення осуду.

Встановлено, що оптимальним є комплекс мотивів навчальної діяльності, у якому внутрішні мотиви органічно доповнюються позитивними зовнішніми мотивами. Чільне місце в структурі мотивації навчальної діяльності студентів посідають внутрішні мотиви. До внутрішніх мотивів належать спонукання, в основі яких лежить задоволення від процесу та безпосередніх результатів навчально-пізнавальної діяльності: пізнавальний мотив (прагнення оволодівати новими знаннями та способами пізнавальної діяльності), інтерес до знань (прагнення до засвоєння способів здобуття знань: інтерес до прийомів самостійного засвоєння знань, до методів наукового пізнання, до способів саморегуляції та раціональної організації своєї навчальної діяльності), мотив самовдосконалення (прагнення підвищувати власну компетентність, ефективність і майстерність), мотив самовипробування.

Зовнішні мотиви учіння безпосередньо не стосуються змісту, процесу та результатів навчальної діяльності, проте також відіграють важливу стимулюючу роль: професійний мотив (прагнення досконало оволодіти майбутньою професією), мотив досягнення (прагнення до успіхів у навчанні, перевершення рівня власних попередніх досягнень), престижний мотив, мотив самоствердження (прагнення посісти престижну позицію в колективі, заслужити схвалення з боку викладачів, батьків, товаришів, досягти вищого соціального статусу в суспільстві), демонстрація власних можливостей (прагнення до реалізації власних потенційних можливостей і здібностей), почуття обов'язку (почуття відповідальності перед товаришами за результати власної пізнавальної діяльності), почуття власної гідності (прагнення не бути гіршим за інших товаришів).

Мотивація як рушійна сила людської поведінки, безумовно, займає центральне місце в структурі особистості, пронизуючи її основні складові утворення: спрямованість, емоції, здібності, діяльність та психічні процеси. Проте не варто зводити проблему формування професійно-педагогічної культури лише до проблеми вироблення мотивації до вибору певної професії та діяльності. Складний діалектичний взаємозв'язок особистості й середовища, різних психічних властивостей і явищ, що обумовлюють перебіг процесу формування професійно-педагогічної культури, вказує на необхідність врахування кожного з її компонентів, які представляють суб'єктивну та об'єктивну сторону процесу. Зміна хоча б одного з них спричиняє зміну процесу формування професійно-педагогічної культури майбутнього менеджера.

Мотиви діяльності менеджера різноманітні, тому що вони виникають з широкого кола потреб і інтересів, що формуються в процесі суспільних відносин. Цим і обумовлена суспільна значущість соціальних мотивів разом з особистісною.

У мотивації діяльності важливим є її суспільний зміст, і при цьому центр тяжіння перекладається із сфери наочної в план особистісно-суспільних відносин. Проте слід підкреслити, що саме професійні мотиви є такими, які визначають всі останні, причому професійні мотиви, як і будь-яка мотивація, складають складну структуру.

Ефективність професійного виховання студентів досягається сукупністю зовнішніх для них чинників (навчально-виховний процес ВНЗ; позааудиторна робота; студентське самоуправління та ін.) і внутрішніх (мотивація на професію, професійне самовиховання тощо.) Складність, багатоплановість, насиченість процесу професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів, звернення до внутрішнього життя юнаків та дівчат, їхній роботі над собою виявляється для викладачів більш складним завданням, ніж організація навчальних та практичних занять.

Процес професійного виховання, котрий організують педагоги ВНЗ, звернений, передусім, до особистості студентів - з їхнім неповторним, часто зовсім неоднозначним життєвим досвідом, в першу чергу - досвідом власної активності, є серйозним потенціалом (стимулом) процесу професійного самовиховання. навчання студент культурний менеджер

Професійно-педагогічна культура є сферою творчого застосування та реалізації педагогічних здібностей особистості майбутнього фахівця. В педагогічних цінностях вона опредмечує свої індивідуальні сили та опосередковує процес набуття моральних, естетичних, правових та інших відносин, тобто особистість, впливаючи на інших, створює себе, визначає свій власний розвиток, реалізуючи себе в діяльності.

Висновки. Результати нашого дослідження показали, що підвищення ефективності процесу, формування професійно-педагогічної культури у майбутніх менеджерів можливо за умови формування позитивної мотивації студентів до навчально-виховного процесу, професійної діяльності, професійно-педагогічної культури.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Перспективою подальших досліджень є вивчення таких питань, як: зарубіжний досвід формування професійно-педагогічної культури у майбутніх менеджерів.

Список використаної літератури

1. Бібен Ю. М. Сучасний менеджмент: холодний розрахунок чи творчість?. Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2010. Т. 1. № 3. С. 85-91.

2. Божович Л. И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка // Изучение мотивации поведения детей и подростков. М.: 1972. С.41-42.

3. Гебос А. И. Психологические условия формирования положительной мотивации к учению. Воспитание, обучение, психическое развитие. М.: 1977. Ч. 1. 54 с.

4. Гмурман В. Е. Внедрение достижений педагогики в практику школы. М.: Просвещение, 1991. 112с.

5. Зимняя И. А. Педагогическая психология: учебник для вузов. М.: Издательская корпорация Логос, 2000. 384 с.

6. Жумбей М. М. Формування загальнокультурної компетентності майбутніх менеджерів туризму у процесі професійної підготовки.: автореф. дис.... канд. пед. наук: 13.00.04. Івано-Франківськ 2016. 20 с.

7. Кармин А. С. Культурология. 2-е изд., перераб. и доп. СПб.: Лань, 2003. 928с.

8. Шакуров Р. Х., Алишев Б. С. Психология управленческой деятельности в ССУЗ. Казань.: ИССО РАО, 1997. 124 с.

Размещено на Allbest.ru