Особистісно орієнтовані педагогічні технології в навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів економічного профілю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особистісно орієнтовані педагогічні технології в навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів економічного профілю

Елеонора Ященко, кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри психологічних та педагогічних дисциплін

Тернопільського національного економічного університету

Анотація

В статті аргументується, що модернізація та підвищення якості вищої освіти в сучасних умовах функціонування ВНЗ передбачає її переорієнтацію із знаннєвої на особистісно орієнтовану парадигму; вирізнено вимоги до особистісно орієнтованих педагогічних технологій в контексті професійної підготовки у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів економічного профілю

Ключові слова: особистісно орієнтований підхід, особистісно орієнтовані педагогічні технології, навчально-виховний процес, культурний розвиток, духовне зростання, студент- економіст

Аннотация

В статье аргументируется, что модернизация и повышение качества высшего образования предвидит его переориентацию из парадигмы знаний на личностно ориентированную; рассматриваются требования к личностно ориентированным педагогическим технологиям в контексте проффесиональной подготовки в учебно-воспитательном процессе высших учебных заведений экономического профиля.

Ключевые слова: личностно-ориентированный подход, личностно-ориентированные педагогические технологии, учебно-воспитательный процесс, культурное развитие, духовное становление, студент-экономист

Summary

The article substantiates thet the modernization and quality improvement of higher education anticipates its reorientation from the paradigm of knowledge to the student-centered one. Article o basic requirements of student-centred teaching techniques in the context of training of students in an educational process of higher economic educational establishments

Key words: student-centered approach, focustd on the personaliti of the pedagogigal technologies, education process, cultural development, spiritual formation, student of economics

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями

Розвиток вітчизняної системи вищої освіти відбувається в умовах трансформацій сучасного суспільства, глобальних економічних, морально-духовних криз, знецінення культурної ідентичності. Складні процеси, що зумовлюють зміни у нашій державі, висувають перед вищою школою важливе завдання, котре полягає у формуванні особистості майбутнього професіонала, успішне виконання якого суттєво вплине на розвиток суспільства загалом.

За таких умов особливого значення набуває проблема виховання загальної культури особистості, майбутнього економіста, його духовності, морально-етичних цінностей, що вносить у систему соціальної реструктуризації нове осмислення людиною наукових знань та продуктів творчості. Саме мораль, етика, норми і цінності суспільних взаємодій визначають вибір цілей та способів діяльності, творення молодою особою ідеалів, переконань, світогляду, ставлень різних аспектів матеріального та духовного світу.

Реалізація інноваційної освітньої стратегії вимагає переходу до нових активних методів і технологій навчання та виховання, наповнення ціннісним змістом навчальних дисциплін, які матимуть не лише професійно, а й особистісно орієнтований характер, в основі яких - ідея гуманізму, толерантності, діалогічної взаємодії людської взаємодіяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми

Зважаючи на деструктивні зміни в освіті, що проявляються в частковій деградації системи моральних, духовних, естетичних цінностей, зростанні прагматичних тенденцій, багато українських вчених доводять необхідність гуманізації освіти як однієї з найважливіших умов її відродження. Різні аспекти гуманістичного навчання і виховання відображені у сучасних концепціях особистісно орієнтованого навчання і виховання І. Беха, В. Білоусової, Є.Бондаревської, С. Гончаренка, О. Савченко, І. Якиманської.

Аналіз педагогічної теорії та практики показав, що на новому етапі розвитку економічної освіти проблема орієнтації на особистість в економічних вищих навчальних закладах потребує впроваджень та стандартизації.

Мета статті - з позицій педагогіки обгрунтувати закладені можливості технологій особистісно орієнтованого навчально-виховного процесу у вищій економічній школі.

Основними завданнями статті є розкриття можливостей особистісно орієнтованих педагогічних технологій в структурі їхнього розвивального впливу на формування довершеної особистості за умов впровадження в навчально-виховний процес ВНЗ економічного профілю.

Виклад основного матеріалу

особистісний педагогічний вищий навчальний

Термін «вплив» означає процес і результат зміни індивідом поведінки іншої людини, установок, намірів, оцінок, уявлень та інших психічних станів і процесів при взаємодії з нею [6, с.89]. Оскільки проблема впливу посідає особливе місце в історії наукового знання загалом, цілком логічним є пошук надійних засобів і методів управління та розвитку груповими та ідивідуальними явищами. Тому цей вплив є не лише надскладним феноменом у системі психологічного пізнання, а й інтегральним поняттям та системоутворюючою категорією сучасної педагогіки.

Звертаючись до проблеми розвивального впливу педагогічних технологій навчання і виховання на особистість, слід звернутися до питань педагогічної психології, а саме співвідношення навчання і розвитку людини, які розглядав Л.Виготський з позицій можливих підходів до їх вирішення [5].

За першого підходу, теорії навчання і виховання є незалежними один від одного процесами, де розвиток (зокрема, розумовий) розглядають як процес (за типом дозрівання), а навчання - як зовнішнє використання можливостей розвитку, як надбудову над ним. За другого - навчання прирівнюють до розвитку, а отже, обидва процеси протікають паралельно та залежать один від одного. У третьому підході об'єднуються два попередні, за яких розвиток розглядають і як дозрівання, і як навчання. З одного боку, розвиток є процесом, незалежним від навчання, а з іншого - навчання, в результаті котрого людина набуває нових форм поведінки і є розвитком [5, с.389]. Відтак, виокремивши такі підходи, вчений висунув тезу про те, що «навчання тільки тоді стає справжнім, коли воно передує розвиткові» [5; с.449]. Так Л.Виготський сформулював гіпотезу про роль навчання в розвитку, а головно, про його зміст. Окреслені наукові думки про те, що «навчання веде розвиток» дають змогу сьогодні розглядати можливості педагогічних технологій, які детермінуватимуть розвиток довершеної особистості.

На нашу думку, такими сучасними педагогічними технологіями навчання та виховання є особистісно орієнтовані.

Загалом, під терміном «освітній процес», розуміють цілісну систему дидактичних впливів, основними суб'єктами котрого є вчитель і вихованець. Чи всі вони є розвивальними? Відповідь на це запитання розкривається в змістовому наповненні та технологізації особистісно орієнтованого освітнього процесу, який передбачає «спеціальне конструювання навчального тексту, дидактичного матеріалу, методичних рекомендацій з його використання, типів навчального діалогу, форм контролю за особистісним розвитком учня в процесі оволодіння знанями» [10, с.37].

Сучасна вища освіта сьогодні має забезпечити основне завдання - сформувати потенціал особистості, еліту нації, а отже, ввести молоду людину в світ культури комунікації, поведінки, стосунків, мислення, що вимагає від майбутнього економіста, фахівця нової генерації репрезентування не лише грунтовних професійних знань та вмінь, а й норм та цінностей особистості. Аналіз наукової літератури та досвіду дає змогу окреслити шляхи впровадження особистісно орієнтовного підходу, виокремити можливості та вийти на якісний рівень розвитку педагогічної освіти сьогодення.

До розробки особистісно орієнтованого процесу І.Якиманська висуває такі вимоги: а) навчальний матеріал має забезпечувати вияв суб'єктивного досвіду вихованця (включаючи досвід його попереднього навчання; б)викладання слід спрямовувати не тільки на розширення об'єму, інтегрування знань, але й на постійні зміни наявного суб'єктного досвіду кожного вихованця; в)активне стимулювання учня до самоцінної освітньої діяльності, зміст і форми якої повинні забезпечити його можливість саморозвитку, самотворення, самовияву в процесі оволодіння знаннями; г) конструювання і організація навчального матеріалу (що дасть змогу учневі вибирати його зміст, вид, форму при виконанні завдань [10, с.38]. Крім цього, вимоги висуваються до оцінки способів навчальної роботи, намагань зреалізовувати контроль не тільки результату, але й процесу діяльності вихованця тощо. Дослідниця вважає, що педагогічні технології не виявлятимуться ефективними, якщо ігнорувати особистісне ставлення учня до інформації, яку він отримує на занятті та акцентувати увагу лише на запам'ятовувані, а не на розвиткові самостійності мислення [10, с.38].

Процес навчання нерозривно пов'язаний з вихованням. Як зазначає І.Бех, «сучасний стан психолого-педагогічної теорії виховання не дає можливості цілеспрямовано формувати морально розвинену особистість, для якої загальноприйняті духовні пріоритети набували б глибокого життєвого сенсу й суб'єктивної цінності, виступали б дійовими регуляторами її соціальної поведінки. Виховна практика … призводить, як правило, до культивування пристосовницької моралі, моралі вигоди [3, с.168]». А це означає, що в програму власного самовиховання особистості не входить формування навичок ідентифікації, рефлексії, інтуїтивного відчуття емоційних станів інших, прагнення підвищувати духовний рівень розвитку, виявлення самоцінності почуттів, емоцій і переживань, навиків дієвого співчуття і співпереживання.

Підготовка сучасного педагога, здатного впроваджувати ідеї особистісно-орієнтованої освіти, оригінально вирішувати актуальні навчально-виховні та соціокультурні проблеми, як зауважує О.Бартків, вимагає особливої організації його практичної та мислительної діяльності [2, с.53]. Здійснити ефективний розвивальний вплив може той, хто вивільнений від усіх «особистісних пристрастей», суб'єктивних догм, стереотипів, почуття зверхності, володіючи натомість творчим рівнем свідомості [8]. Іншими словами, розвивальний вплив - це акт творчості, який реалізується не в соціальному довкіллі, а всередині людини, яка прагне до самопізнання і самовдосконалення. С. Біблер писав, що людина може навчати когось життя тільки тоді, коли вона не вчить, не повчає, оскільки вчитель повинен навчати учнів не лише нормативних знань, а й життя, виходити «за межі вчительської ролі» [4].

Тобто, успішність навчання і виховання підвищується за умови сповідування її учасниками принципу «ненасильницької парадигми впливу», визнання значущості кожного з них, їхньої свободи, підтримки саморегуляції і подолання емоційних бар'єрів, висування альтернатив, формування ситуації успіху тощо. Науковці Г. Балл та М. Бургін наголошують на необхідності гуманістичного аспекту, що передбачає залучення людини до нормативних знань, способів дій, ціннісних орієнтацій. Реалізація цього аспекту пов'язана зі створенням сприятливих умов для розвитку кожної особистості, забезпеченням оптимального прояву нею свого творчого потенціалу [1, с. 65].

В сучасній вищій освіті слід акцентувати увагу на проблемі розивального впливу педагогічних технологій за умов довіри, саморозкриття, духовності в процесі взаємодії.

Відтак розвивальна взаємодія викладача і студентів в навчально-виховному процесі реалізовувалась через особливу презентативну подачу знань за допомогою вербального та невербального каналів спілкування та певні форми і інтерактивні форми організації заняття (рольова гра, діловий обмін у формі міні-конференцій, презентації групових проектів, розв'язування кросвордів чи задач, вирішення педагогічних ситуацій, реалізація інтимно-особистісного спілкування засобами тренінгових вправ).

Розвивальний вплив - це складний феномен, який включає особисту привабливість (механізм перцептивного впливу), і процес взаємодії (поле інтерактивного діяння), і результат впливу. Він проявляється залежно від рівня розвитку самосвідомості особистості, її духовності, базується на особистісному й комунікативному потенціалі, що й забезпечує його успіх.

Ефект розвивального впливу позначається на зміні суб'єктивних характеристик, а саме базовому рівні особи, котрі охоплюють психічні властивості (темперамент, характер, здібності); знання, вміння, навички, досвід, інтелекті норми і цінності; світогляд, морально-етичну та естетичну сфери, спрямованість; установки, диспозиції, ставлення особи до світу, інших людей та до самого себе; діяльність і спілкування. Кожна із характеристик - це поєднання значимих особистісних якостей, які є суттєвими у полі реалізації процесу навчання і виховання. Основною умовою їх розвитку є усвідомлення необхідності самозміни, саморозвитку та самотворення, поштовхом до чого має бути особистісно орієнтована педагогічна взаємодія.

Здебільшого прагнуть до ефективного розвивального впливу ті педагоги, які використовують інноваційні технології. Сучасні дослідники зауважують, що старання педагога можуть бути обумовлені різними мотивами - від підвищення ефективності навчально-виховного процесу до намагання привернути до себе увагу, здобути визнання, справжню суть яких з'ясувати буває нелегко, оскільки з часом вони можуть змінюватися [2]. С. Рубінштейн зазначав, що «людина є особистістю в силу того, що вона свідомо визначає своє ставлення до оточуючого... Тому для людини як особистості таке фундаментальне значення має свідомість, не лише як знання, а й як відношення» [9, с. 312]. З певного етапу розвитку проходить зародження «духовної складової свідомості» (за В. Зінченком) [7].

Особистісно орієнтовані педагогічні технології передбачають можливість здійснювати самонавчання як індивідуальну діяльність щодо трансформації соціально значущих нормативів (зразків) засвоєння, поданих у навчанні. Слід, окрім цього, формувати особистість студента, оскільки саме ці новоутворення будуть запускати в дію продуктивний процес навчання. При конструюванні і реалізації навчально-виховного процесу необхідна особлива робота з метою виявлення суб'єктного досвіду кожного студента, його соціалізації («окультурення»), контроль за способами навчальної роботи, співпраця викладача і студента, котра спрямована на обмін досвідом, спеціальна організація колективно розподіленої діяльності між всіма учасниками навчального процесу [10]. Саме у ньому проходить зіткнення соціального досвіду з особистим досвідом кожного та виявляються потенційні проблеми, що містяться у площині виховання.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Отже, можливості сучасних педагогічних технологій, як дієвої системи розвивального впливу у плеканні довершеної особистості, закладені в технології особистісно орієнтованого навчання і виховання, оскільки спрямовуються на зміну характеру, світогляду, норм та цінностей, інтелекту особи, її вчинків, діяльності та спілкування тощо. Найбільша цінність цих можливостей у тому, що вони запускають в дію механізм саморозвитку особистості, позаяк не є нав'язливими, диктуючими, насильницькими. Педагог, який використовує особистісно орієнтовані технології, є не лише професійним проектуальником (спеціального конструювання навчального тексту, ціннісного змістового напованення дидактичного матеріалу, методичних рекомендацій з його використання, типів навчального діалогу, форм контролю за особистісним розвитком вихованця), а й полегшувачем розвитку молодої людини завдяки педагогічному спілкуванню на засадах діалогічної взаємодії, партнерської поведінки, поваги і толерантності. В потенціалі інтерактивних форм та методів навчання і виховання у ВНЗ економічного профілю, використанні методів проектів, кейс-технологій, ситуаційного навчання, інформаційних технологій, ділових ігор, які використовуються викладачем, мають домінувати не основи раціональної прагматики та маніпуляції в професійній діяльності, а засади виховання загальної культури особистості, духовності, морально-етичних цінностей, діалогу.

Список використаної літератури

1. Балл Г. О. Анализ психологических взаимодействий и его педагогическое значение / Г. О. Балл, М. С. Бургин // Вопросы психологии. - 1994. - № 4. - С. 56-66.

2. Бартків О. Готовність педагога до інноваційної професійної діяльності / О.Бартків // Проблеми підготовки сучасного вчителя: Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / Ред. кол.: Побірченко Н.С. (гол. ред.) та інші. - Умань: ПП Жовтий О.О., 2010. - Випуск 1. - 271 с.

3. Бех І.Д. Наукові засади створення особистісно орієнтованих виховних технологій / І.Бех // Бех І. Виховання особистості: у 2 кн. / І. Бех. - Кн.1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. - К.: Либідь, 2003. - С.160-169

4. Библер В. С. От наукоучения -- к логике культуры: два философских введения в двадцать первый век / В. С. Библер. - М.: Политиздат, 1991.

5. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред.В.В.Давыдова. - М.: Педагогика-Пресс, 1996. - 536 с.- (Психология: Классические труды).

6. Словарь психолога-практика / Сост. С.Ю.Головин. - 2-е изд.., перерпб. и доп. -. М.: Харвест-АСТ, 2001.- 976 с.

7. Зинченко В. П. К началам органической психологии / В. П. Зинченко. - М.: Нов. шк., 1997. - 334 с.

8. Куницына В. Н. Межличностное общение: учеб. [для вузов] / В. Н. Куницына, Н. В. Казаринова, В. М. Погольша. - СПб.: Питер, 2002. - 544 с.

9. Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. О месте психического во всеобщей связи явлений материального мира / С. Л. Рубинштейн. - М.: Изд-во АН СССР, 1957.- 328 с.

10. Якиманская И. С. Разработка технологии личностно-ориентированного обучения / И. С. Якиманская// Вопросы психологии. - 1995. - №2. - С. 31?42.

Размещено на Allbest.ru