Активізація мотиваційної сфери студентів при вивченні іноземної мови у вищих навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.147

Терн. нац. екон. ун-т

Активізація мотиваційної сфери студентів при вивченні іноземної мови у ВНЗ

Л. Штохман

Формування інтересу сучасного студента до свідомої та наполегливої праці з метою самореалізації є першочерговим завданням педагога вищої школи. Покликання наставника полягає у скеруванні студента до правильної моделі розвитку особистого Я. У свою чергу, метою того, хто навчається, повинне бути тверде переконання у важливості самовдосконалення для власної реалізації та повноцінного функціонування у суспільстві.

У вищих навчальних закладах продовжується комплектування цілокупності знань студента про світ. Іншими словами, відбувається поглиблення здобутих знань та розширення рамок розуміння концептуальної картини Всесвіту, що знаходить відображення у системі мовного вираження.

Період навчання у вищій школі можна співставити з часом активного вдосконалення мовних засобів індивіда, які відповідатимуть його досвідові, інтелектуальному розвиткові, емоційним та психологічним особливостям, естетичним смакам. Розуміння іноземної мови як засобу міжнародного спілкування стимулює пошук нових підходів в організації процесу навчання іноземних мов, який забезпечуватиме пізнання студентами нової культури. Зростання освітнього, виховного й розвивального значень іноземних мов у житті суспільства й кожної людини, а також наявність багатомовного й полікультурного середовища в усіх європейських країнах продукували ідею розширення індивідуального мовного досвіду особистості.

Мотивація є найбільш безперечним і вивченим фактором успішності навчання в цілому і вивченні іноземної мови зокрема. Вона є пусковим механізмом будь-якої діяльності, чи то праця, спілкування чи пізнання [2: 34].

З огляду на це, метою нашої статті є аналіз ролі мотиваційного фактора у становленні особистості, його актуалізації на всіх рівнях навчального процесу у вивченні іноземної мови, висвітлених у працях вітчизняних та іноземних науковців.

Можна вважати, що сама форма навчальної діяльності і можливість досягнення високих практичних результатів створюють передумову для стимулювання студентів. Але вирішальним у забезпеченні ефективності навчання є свідоме врахування мотиваційного фактора і керування ним на всіх рівнях і всіх компонентах навчального процесу, вплив на нього через особливу організацію навчального матеріалу, методів і прийомів його введення і закріплення, а також організацію форм групової взаємодії. Визнаючи провідну роль мотивації у вивченні іноземної мови, викладачу необхідно продумувати засоби й прийоми її формування в умовах навчального закладу. Хоча, як визнають науковці, навчальна діяльність, яка здійснюється у формі комунікативної діяльності групи студентів, є завжди вмотивованою [1: 57]. комунікативний мотиваційний навчальний стимул

Існує багато сучасних підходів до проблеми мотивації, зокрема розглядається її зв'язок із культурою. Один з аспектів - вміння орієнтуватися в соціокультурному середовищі країни, мова якої вивчається. Найбільш цікаві в цьому плані роботи Сафонової В.В., Пасова Є.І., Кузовлева В.П., Тучкової Т.У., Б. Монка. [9]

Психологи стверджують, що передача знань від вчителя до учня минаючи власну діяльність учня з оволодіння знаннями, є неможливою. Домінуючими мотивами навчальної діяльності учнів повинні стати мотиви пізнання навколишнього світу. При цьому важливо, щоб учні оволодівали діями й засобами цього пізнання, щоб на першому місці були мотиви їх реалізації себе як особистості. Тому необхідно наголошувати на мотивації, як результаті внутрішніх потреб людини, її інтересів й емоцій, цілей та задач, наявність мотивів, спрямованих на активізацію її діяльності.

Формування мотивів - це насамперед створення умов для проявлення внутрішніх стимулів до навчання,усвідомленням їх самою людиною та подальший саморозвиток мотиваційної сфери. Між тим при оволодінні іншомовною культурою зовсім не байдуже які мотиви стимулюють до здійснення діяльності. Найбільш цінні мотиви важливо довести до рівня повного усвідомлення, щоб надати їм спонукальної сили [3: 8].

Існує зовнішня та декілька видів внутрішньої мотивації. Зовнішня мотивація, як правило, націлює людину на досягнення кінцевого результату вивчення. Внутрішня мотивація має сильний стимулюючий вплив на процес вивчення. А для цього необхідно будувати процес вивчення таким чином, щоб ті хто вивчають мову на кожному етапі відчували просування до визначеної цілі. Крім зовнішньої та внутрішньої мотивації в зарубіжній психології розрізняють глобальну, ситуаційну та інструментальну мотивацію. Дослідження показали, що усі види мотивації необхідні при вивченні іноземної мови [2: 45].

Активізація та інтенсифікація навчання відбувається завдяки залученню психологічних, особистісних можливостей викладача і студента, а також соціально-психологічних можливостей, які закладені у характерній для розвинутого навчального колективу взаємодії та взаємостосунках [1 : 13].

Домінуючим умінням, на розвиток якого спрямовані всі зусилля як у школі, так і у ВНЗ, є усне мовлення. Метою вмотивованого навчання є опанування “живою” мовою. У вивченні іноземної мови і аудіолінгвальний, і аудіовізуальний методи є досить інтенсивними - вони вимагають багатогодинних тренувань як у присутності вчителя, так і самостійних, за допомогою технічних засобів, навчання. Інтенсивність за часом, використання технічних засобів навчання, багаторазовість повторення матеріалу дозволяють досить швидко досягти певного рівня розвитку вмінь, особливо умінь говоріння [3: 11].

Соціально-психологічні умови, в яких існує реально діючий мотив, визначають формування мовленнєвих навичок і вмінь, необхідних для оволодіння іноземною мовою. Відповідаючи життєвим потребам, цей мотив співпадає з метою кожної конкретної навчальної дії. За теорією діяльності, тотожність мотиву і мети робить діяльність ефективною [1: 43].

Відповідно до дидактичної теорії, у руслі якої здійснюється процес навчання, визначаються особливості підготовки і проведення навчального заняття. Досить докладно описана їхня специфіка в пояснювально-ілюстративному і проблемному навчанні (І.Я. Лернер, А.М. Матюшкін, М.І. Махмутов, І.М. Черг та ін.). Його суть полягає у виході за межі сучасного світогляду, інтегруванні традиційного і нетрадиційного знання, у пошуку нестандартних шляхів вирішення професійних задач, посиленні суб'єктивної поведінки студента (Сисоєва С.О., Рибалка В.В., Піхота О.М.) [1: 18-20].

Заняття, де основна увага приділяється комунікативному підходу до навчання, як зазначають науковці, є найефективнішими [6: 12]. Велику роль відіграє у цьому креативність викладача і підбір різноманітних джерел, серед яких автентичні аудіо- та відеоматеріали, завдяки чому рівень інтересу до уроків не послаблюється.

Якщо вести мову про справжню комунікативність, насамперед потрібно викликати у тих, хто навчається, природну потребу у спілкуванні іноземною мовою на занятті. Комунікативний підхід до навчання мови полягає у використанні реальних ситуацій із життя, що спонукають до спілкування. Мовленнєва функціональна система, яка забезпечує комунікацію, тобто спілкування, має складний, системний характер і включає в себе цілий ряд ланок: мотив, задум, внутрішню програму і т.д. Умовою комунікативності також є наявність чи відсутність у тих, хто навчається, мотиву для здійснення мовленнєвої діяльності іноземною мовою[6;7;8]. Це положення є головним при визначенні комунікативності. Важливою умовою ефективності діяльності, за визначенням багатьох науковців, є наявність і мотиву, і предмету діяльності, їх тотожність.[3: 93]

Margie S. Berns, експерт у сфері комунікативного навчання мові стверджує, що «…мова є взаємодією; це - міжособистісна діяльність, тому її зв'язок із суспільством є природним. У світлі цього вивчення мови повинне бути спрямоване на використання (функціонування) мови у контексті як лінгвістичному, так і соціальному чи ситуаційному (хто говорить, яка їх соціальна роль, чому вони ведуть діалог) » [5: 7].

На відміну від аудіо-лінгвального методу навчання мови, що в своїй основі має повторення та тренування, комунікативний підхід дозволяє завжди забезпечити студентам відчуття неочікуваності під час виконання вправ, адже їх результат залежатиме від реагування та відповідей тих, хто навчається. Моделі ситуацій з реального життя змінюються щоразу, а мотивація студентів до навчання зумовлюється їхнім бажанням до змістовної комунікації на значущі для них теми [8:149].

Активізація навчальної діяльності значним чином залежить від викладача, який створює атмосферу співробітництва. Важливо, щоб вся навчальна діяльність була мотивованою. При організації групового і парного спілкування важливо правильно підібрати партнерів тому, щоб з однієї сторони у них був різний рівень інформованості, а з іншого боку, щоб один не пригнічував активність іншого [6: 33 ].

Ґюнтер Ґернґрос, австрійський викладач наводить приклад того, як він робить свої заняття комунікативними. Він цитує відомий дитячий підручник, де діти організовують свято домашніх улюбленців. «Навіть коли діти розігрують цю сцену творчо та з ентузіазмом, вони не досягають тієї глибини задіяності, як тоді, коли вони розігрують невеличкий сцену, в якій представлено сімейний конфлікт з приводу того, чи дозволяти дитині мати домашнього улюбленця взагалі» [9: 92]. Він наголошує, що комунікативний підхід акцентує на слуханні, що спрямоване на розуміння сказаного співрозмовниками. Це - одне із найважчих завдань, адже ті, хто вчаться, зазвичай слухають викладача, а не співрозмовників. Викладач у цьому випадку повинен бути терплячим слухачем.

Розмаїття видів діяльності, що можуть бути застосовані за умови комунікативного підходу до викладання іноземної мови є необмеженим за умови, що такі вправи дають змогу студентам досягти комунікативних цілей навчальної програми курсу, залучити студентів до комунікативної діяльності з метою передачі інформації чи її отримання, мовної взаємодії.

Роль викладача при комунікативному підході до викладання іноземної мови було визначено багатьма науковцями, серед яких Breen and Candlin, які описують ці ролі у своїй праці «The essentials of a communicative curriculum in language teaching. Applied Linguistics». Першою з них вони визначають роль посередника в організації процесу комунікації між її учасниками та між ними і різними видами діяльності чи текстами. Іншою роллю вони визначають роль незалежного учасника навчальної групи. Остання роль тісно пов'язана із цілями першої і випливає із неї. Ці ролі передбачають і ряд другорядних: організатора ресурсів, керуючого та дослідника, аналітика і радника. [5: 99].

Ларсен - Фрімен, у свою чергу, підтримує науковців і зазначає, що викладачі в умовах комунікативного підходу повинні виконувати роль радше слухачів, ніж тих, хто говорить, приймаючи функцію фасилітатора. Викладач визначає вправи, та маючи за мету діяльність студентів, повинен лиш спостерігати, часом відіграючи роль судді. Завдяки підвищеній відповідальності у розігруванні навчальних сцен студенти мають можливість відчути себе впевненішими у застосуванні мови, що вивчається. За словами Ларсен-Фрімен, студенти є відповідальними менеджерами свого власного навчання [10: 56].

Мотивація учіння, як свідчить аналіз розвитку загальної теорії учіння в рамках психологічної науки, відіграє вагому роль у засвоєнні знань, особливо тоді, коли воно здійснюється у порівняно стислий проміжок часу в умовах включення студента в різні види життєдіяльності [4: 23]. Домінуючими мотивами навчальної діяльності студентів повинні стати мотиви пізнання навколишнього світу. При цьому важливо, щоб вони оволодівали засобами цього пізнання, щоб на першому місці були мотиви їх власної реалізації як особистостей.

Література

1. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. -М.: Высш. школа, 1991. - 207 с.

2. Методика интенсивного обучения иностранным языкам.: Учеб. пособие для студ. ин-тов фак.иностр яз. /Авт. кол.: Г.А.Китайгородская, и др. / Под ред. В.А.Бухбиндера и Г.А.Китайгородской. - К., Выс. шк.,1988. - 343с.

3. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. - К., 2002.

4. Соловова Е. Н. Методика обучения иностранным языкам : базовый курс лекций / Е. Н. Соловова . - М.: Просвещение , 2005. - 173 с.

5. Berns, M. S. Functional approaches to language and language teaching: Another look. // S. Savignon & M. S. Berns "Initiatives in communicative language teaching. A book of readings" - Boston: Addison-Wesley Publishing Co., 1984. - pp. 3-21.

6. Clark, J. L. Classroom assessment in a communicative approach. "British Journal of Language Teaching," - Oxford: Oxford University Press 25(1), 1987. - pp. 9-19.

7. Crookes G., Schmidt R.W. Motivation: Reopening the research agenda // language learning. 1991. № 41.

8. Dolle, D., Willems, G. M. The communicative approach to foreign language teaching: The teacher's case. // "European Journal of Teacher Education," Routledge: Routledge. Part of the Taylor and Francis group 7(2), 1984. - pp.

9. Gerngross, G., Puchta, H. Beyond notions and functions: Language teaching or the art of letting go. // S. Savignon, M. S. Berns "Initiatives in communicative language teaching. A book of readings" - Boston: Addison-Wesley Publishing Co., 1984. - pp. 89-107.

10. Larsen-Freeman, D. "Techniques and principles in language teaching." Oxford: Oxford University Press, 1986. - 143 p.

Анотація

Стаття присвячена розгляду питання ролі мотивації у формуванні особистості, зокрема у вивченні іноземної мови. Розглядається комунікативний підхід до вивчення іноземної мови як чинник формування комунікативної компетенції.

Ключові слова: мотивація, особистість, навчальна діяльність, іноземна мова, комунікативний підхід

Статья посвящена рассмотрению вопроса роли мотивации в формировании личности, в частности в изучении иностранного языка. Рассматривается коммуникативный подход к изучению иностранного языка как фактор формирования коммуникативной компетенции.

Ключевые слова: мотивация, личность, учебная деятельность, иностранный язык, коммуникативный поход

The article considers the role of motivation in the formation of identity, in particular in the study of a foreign language. The communicative approach to learning a foreign language as a factor of communicative competence formation is examined.

Key words: motivation, identity, training activities, foreign language, communicative approach

Размещено на Allbest.ru