Реалізація особистісно орієнтованого підходу в сучасних умовах функціонування ВНЗ

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВНЗ

Е.М. Ященко

Анотація

В статті аргументується, що модернізація та підвищення якості вищої освіти в сучасних умовах функціонування ВНЗ передбачає її переорієнтацію із знаннєвої на особистісно орієнтовану парадигму. Розглянувши базові теоретичні підходи, виокремлено особистісно орієнтований як синтез напрямів педагогічної діяльності навколо особистості та сферу формування духовних цінностей майбутніх фахівців економічного профілю

Ключові слова: особистісно орієнтований підхід, навчально-виховний процес, культурний розвиток, духовне зростання, студент- економіст

Аннотация

В статье аргументируется, что модернизация и повышение качества высшего образования предвидит его переориентацию из парадигмы знаний на личностно ориентированную. Рассмотрены базовые теоретические подходы, из которых выделен личностно ориентированный как синтез направлений педагогической деятельности вокруг личности и сфера формирования духовных ценностей будущих профессионалов экономического профиля

Ключевые слова: личностно-ориентированный подход, учебно-воспитательный процесс, культурное развитие, духовное становление, студент-экономист

Annotation

The article substantiates thet the modernization and quality improvement of higher education anticipates its reorientation from the paradigm of knowledge to the student-centered one. This article considers the basic theoretical apprpoaches. Particular attention is paid for the student-centered approachas the synthesis of teaching activities around personality, as well as forming spiritual values of future professionals economic profile

Key words: student-centered approach, education process, cultural development, spiritual formation, student of economics

Постановка й обґрунтування актуальності проблеми. Вища освіта сьогодні покликана бути вершиною професійного й духовного становлення особистості, тому функціонування ВНЗ в сучасних умовах вимагає внесення суттєвих змін у якісне наповнення змісту, форм та методів не лише навчання, а й виховання студентів. Теоретичні дослідження доводять, що підвищення якості освіти забезпечується новими підходами щодо організації навчально-виховного процесу у вищій школі.

Аналізуючи сучасні проблеми освіти, вчені констатують, що із соціального інституту, орієнтованого на підвищення культури в суспільстві, вона перетворилась на споживача культурної продукції [18]. Ще на початку 90-років науковці бачили відрив сучасної освіти від культури в цілому, оскільки навіть у шкільних предметах переважав інформаційний підхід, що обумовлювало загрозу історико-культурній та соціокультурній складовій знань. В результаті освіта втратила моральний, особистісний і разом з тим предметно-змістовий, предметно-діяльнісний контекст. Це означає, що виник розрив освіти і культури, освіти і життя, і навіть освіти і науки. Керуючись положенням Закону України «Про вищу освіту» про те, що навчально-виховний процес має забезпечувати можливість «інтелектуального, морального, духовного, естетичного і фізичного розвитку особи, що сприяє формуванню знаючої, вмілої та вихованої особистості» [8, с. 105], необхідною умовою його забезпечення вважаємо переорієнтацію вищої освіти із знаннєвої на особистісно орієнтовану парадигму.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять положення і висновки сучасної філософської, культурологічної та психолого-педагогічних наук, зокрема, підходи ? системно-діяльнісний (М. Євтух, І. Зязюн, В. Кремень), культурологічний (А. Валіцька, В. Біблер, М. Бубер), компетентнісний (Н. Бібік, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко), гуманістичний (Г. Балл, Є. Бондаревська), особистісно орієнтований (І. Бех, В. Білоусова, К. Платонов, В. Рибалка, І. Якиманська), аксіологічний (М. Боришевський, Б. Гершунський, Є. Зеленов).

Метою статті є теоретичне обґрунтування необхідності впровадження особистісно орієнтованого підходу в навчально-виховний процес вищих навчальних закладів економічного профілю, що сприятиме модернізації та підвищенню якості вищої освіти в сучасних умовах функціонування ВНЗ. Основними завданнями статті є виокремлення за допомогою теоретичного узагальнення існуючих підходів до парадигм вищої освіти, а також прогнозування тенденцій і перспектив впровадження особистісно орієнтованого підходу до навчання та виховання студентів як синтезу напрямів педагогічної діяльності навколо особистості, сукупна проекція ознак якого спрямована на підвищення якості вищої освіти у ВНЗ економічного профілю.

Виклад основного матеріалу. Серед різних сучасних підходів до організації навчально-виховного процесу чільне місце займають такі, як: системно-діяльнісний, компетентнісний, культурологічний, гуманістичний, аксіологічний, особистісний.

Системно-діяльнісний підхід передбачає розкриття цілісності об'єкта, механізмів її забезпечення, окреслення структури, аналіз його інтегративних властивостей з позицій інтеграційних процесів в освіті (М. Євтух, І. Зязюн В. Кремень). Зважаючи на це, сьогоднішні реалії навчання і виховання майбутніх економістів мають відштовхуватись від «потреб в особистісній динамічній адаптації до постійно зростаючої конкуренції, а від цього ? необхідність бути конкурентноздатним, індивідуально обізнаним із стратегіями ведення бізнесу, брати участь у відкритому діловому спілкуванні» [16, с. 134].

Культурологічний підхід до проблем організації навчально-виховного процесу сприяє розвитку культурно-освітнього шляху та індивідуалізації людини (А. Валіцька, В. Біблер, І. Ісаєв). Головна особливість такого підходу полягає у тому, що освіта орієнтована культурою, котра оволодівається особистістю, яка здатна до свідомого формування життєвого середовища, налагодження розумних відносин із природою, людьми, державою [5, с. 7].

Проблема виховання культури особистості в системі вищої школи займає центральне місце в «Концепції розвитку економічної освіти», де окреслені ціннісні орієнтири, що розкриваються через «розвиток творчого потенціалу особистості та її соціалізацію, формування самостійності наукового економічного мислення та економічного світогляду, впевненості у власних силах; розвиток здібностей до самореалізації, самоосвіти, саморозвитку особистості» [11, с. 105].

Основним завданням забезпечення процесу навчання і виховання у сучасній системі вищої економічної освіти є формування культури студентства, соціально?активної, ментально і духовно?зорієнтованої особистості майбутнього професіонала. Нові вимоги потребують і нових підходів до забезпечення завдань вищої школи. На зміну попередньому традиційному досвіду приходять технології педагогічного проектування нової системи відносин і спілкування між різними суб'єктами діяльності, що зреалізовує стимулювання соціально-комунікативної активності студента і є формою трансляції розширеного відтворення культурних норм, цінностей, простором генерування суспільної ідеології, способом підготовки людини до оптимального співіснування в повсякденному та професійному середовищі.

Ґрунтовну деталізацію підходу, котрий закладений у парадигмі гуманізації освіти, здійснили І. Зязюн та Г. Сагач, котрі охарактеризували такі її ознаки, як холістичність, демократичність, антропоцентричність, соціальність [9]. Науковці зауважують, що «гуманістичний підхід не зводиться до якихось конкретних технологій чи методів... ? це ціннісна орієнтація, в основі якої - перебудова особистісних установок педагога... Найважливіше тут - формування... передусім механізмів самонавчання і самовиховання з урахуванням максимального задіяння індивідуальних здібностей кожного» [9, с. 54?55]. Принципи гуманістичної педагогіки, як зазначає вітчизняний психолог Г. Балл, сьогодні успішно втілюються у професійну педагогіку, що дає змогу розбудовувати особистісно орієнтовані системи навчання та виховання майбутнього фахівця [1].

Змістом і головною метою виховання та навчання, на думку П.Кононенка, є гармонійно розвинута особистість. Науковець зауважує, що «тип і форми освіти визначались пріоритетами, культом держави. Віднині має домінувати орієнтація на єдність народу, людини, держави, на процес виховання і пізнання світу як на самопізнання й самореалізацію кожного індивіда, вибору ним шляху до щастя та здійснення мети - своєї й загальнонародної» [ 10, с. 29].

Більш конкретизований варіант гуманістичного підходу, а саме - гуманістичну парадигму особистісно орієнтованої освіти пропонує Є. Бондаревська. За вихідну позицію вона бере педагогічну систему В. Сухомлинського, котра відкрито базується на ідеях гуманізму, людяності, доброго ставлення, створення умов для індивідуально-творчого розвитку кожної особистості на принципах довіри, навчання без примусу, виховання без покарань, співробітництва тощо [4].

Заслуговує на увагу в системі вищої освіти нова особистісно гуманістична парадигма виховання, розроблена А. Бойко. ЇЇ системоутворюючим фактором виступає не культура чи освіта, а людина, як неповторна і унікальна цінність. Для впровадження зазначеної парадигми необхідним є забезпечення суб'єкт-суб'єктних, морально-естетичних взаємин на рівні співробітництва і співтворчості [3].

Чільне місце серед підходів у вищій школі займає компетентнісний. В сучасних дослідженнях вчених виокремлюється європейська концепція зазначеного підходу (запропонована В.Луговим) та висвітлюються проблеми її реалізації в Українській освіти [13].

Аналіз основних наукових освітніх парадигм: культурно-історичної (за Л. Виготським, Б. Мещеряковим, О. Олексюком, Г. Шпетом, Є. Ямбургом), проектно-естетичної (за російським вченим Х. Тхагапсоєвим) та інших націлює науковців на створення нової моделі діяльності вищої школи в Україні, яка має стати прогресивним світоглядним здобутком сучасної цивілізації, спроможної реалізувати соціокультурні надбання через нові технології формування знань, умінь, особистісних та професійних норм, виховання, цінностей гуманістичної освіти; визнання студента головною діючою особою всього навчально-виховного процесу ВНЗ.

Про існування особистісно-діяльнісного підходу як єдності особистісного і діяльнісного підходів у педагогіці зазначає В. Лозова. Науковець зауважує, що саме особистісний та діяльнісний аспекти утворюють нерозривну, єдину інтеграцію, спрямовану на саморух, самовиховання і, зрештою, на самореалізацію особистістю своїх можливостей [12].

Серед сучасних підходів до організації навчально-виховного процесу у ВНЗ вчені виокремлюють перспективність ціннісного (аксіологічного), який є предметом дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних педагогів - Б. Гершунського, М. Боришевського, В. Гриньової, Є. Зеленова. Його основними принципами є гуманізація та гуманітаризація в освіті. Перший забезпечує таку системну організацію партнерських, суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин між тим, хто навчається, та тим, хто навчає, котра забезпечує створення найсприятливіших умов для розвитку духовних, інтелектуальних, творчих можливостей студентів. Другий принцип зазначеного підходу полягає у включенні до змісту навчання і виховання ідей, цінностей, проблем, які представляють загальнолюдські інтереси.

В основі окресленого підходу - формування і національних цінностей майбутнього фахівця економічного профілю. Наукова проблема розгортається в площині обґрунтування ментальних засад освіти, оскільки вони є першоосновою для цілісного духовного становлення і повноцінного функціонування професіонала.

Теоретичне дослідження зв'язку менталітету й освіти виокремлюється Б. Гершунським, який зазначає, що сфера освіти є «не лише менталеутворювальним, а й менталеперетворювальним «агентом» середовища, який спроможний технологізувати й активізувати надскладний процес управління індивідуальною і суспільною ментальністю, а отже, і ментальною енергетикою соціуму»» [6, с. 34]. Підтвердження цієї думки знаходимо у В. Слободчикова, який зазначає, що «особистісне завжди входило в царство природнього і соціального світу як транссуб'єктивне, похідне від історичної взаємодії і суми діяльностей багаточисленних історичних суб'єктів; воно становить складну сукупність суспільно-історичних норм і цінностей людської співпраці, які сфокусовані в живих образах культури - в творах, традиціях, ритуалах, звичаях» [ 17, с. 8].

Ефективним у навчально-виховній діяльності ВНЗ може стати використання ідей теоретичної парадигми національного виховання, запропонованої В. Гнатюком через формування тріади рис: громадянин-патріот-гуманіст [7]. Досвід формування національної самосвідомості молоді під впливом цілеспрямованої виховної діяльності висвітлено дослідником Б. Непорадним [14]. педагогічний економічний школа духовний

Аналіз психолого-педагогічних досліджень дає підстави виокремити особистісний підхід як синтез напрямів педагогічної діяльності навколо особистості (І. Бех, Є. Бондаревська, В. Слободчиков). Розглядаючи сучасні особистісно орієнтовані технології навчання і виховання у вищих навчальних закладах (В.Андрущенко, Н.Дівінська, Б.Корольов, М.Левшин, В.Луговий, О.Муковіз), вчені надають теоретико-методологічного обґрунтування особистісно орієнтованій освіті [15] та описують інтегративно-синергетичну модель психолого-педагогічного проектування особистісно орієнтованих технологій навчання та виховання. Основний акцент ставиться на особистісно-професійному становленні студентів.

Аналізуючи «інваріанти особистісно ? орієнтованого підходу», І. Бех зазначає, що формування та розвиток підростаючої особистості тісно пов'язаний з особистісно?орієнтованим підходом, завдяки якому можна суттєво „гармонізувати виховний процес, наповнити його високими морально-духовними переживаннями, утвердити взаємини справедливості і поваги, максимально розкрити потенційні можливості” [2, с. 125].

Для підготовки майбутнього економіста зазначений підхід до навчання та виховання має для нас особливий інтерес, оскільки в її основі - ідея цілісності, єдності особистісного і професійного розвитку майбутнього фахівця, що опирається на принципи історизму, гуманізації, духовності, наступності, єдності соціалізації та індивідуалізації, суспільно-особистісного прагматизму [16, с. 382]. Стратегії реалізації зазначеного підходу ґрунтуються на діалогічних засадах паритетної педагогічної взаємодії, концентруються на інтелектуальному розвитку особистості студента, його корпоративної культури та етики, комунікативної активності, норм і цінностей, стимулюванні саморозвитку майбутнього професіонала.

Вимоги до особистісно орієнтованого навчання «як визнання вихованця головною дієвою особою всього навчально-виховного процесу» конкретизуються І. Якиманською таким чином: а) навчання як соціально організований і заданий норматив пізнання повинно бути доповнене й переакцентоване на учіння як побудову самим вихованцем особистісно значущих моделей пізнання; б) у навчанні мають бути закладені єдині з мотиваційними настановами когнітивні здібності; в) слід диференціювати навчальні програми передусім із врахуванням суб'єктивного досвіду і самостійного вибору студентом тих чи інших способів навчальної роботи (вербального чи наочного); г) спосіб навчальної роботи має спричинювати особистісні новоутворення, де поєднані мотиваційно-потребові, емоційні та операціональні компоненти; д) технологія особистісно орієнтованого навчання, тобто принципи розробки самого освітнього процесу, має визначатись як «цілісна система педагогічних впливів» [19, с. 32-37].

Вимоги до особистісного орієнтованого виховання висуваються І. Бехом через: формування у суб'єктів здібності і бажання усвідомлювати себе як особистість; культивування у вихованців цінності іншої людини; утвердження педагогом позитивної особистісної сутності вихованців як альтернативи аналізу, що викриває його негативні риси; використання «ефекту генерації» та «ефекту присутності» у виховному процесі; культивування у вихованців досвіду свободи приймати особистісні рішення та зворушливого виховного впливу; відповідність образу «Я» вихованця результатам своєї поведінки; ціннісно-смислову спрямованість предметної діяльності особистості; формування у вихованця образу «хорошого іншого»; утвердження особистісно розвивального самовиміру; виховання готовності відстоювати себе як особистість; від «Я» фізичного до «Я» особистісного (духовного); постановку особистості у двояку позицію вихованця і вихователя; самопереживання ? необхідну умова організації виховного процесу; задоволення потреби вихованця в особистісній безпеці; запобігання речовим міжсуб'єктним відносинам; боротьбу з Его-потягами як умову морального вдосконалення особистості; запобігання критичним ситуаціям у виховному процесі; колектив як чинник унікальної ситуації виховання особистості [2, с. 124?180].

Організація особистісно орієнтованого навчально-виховного процесу у вищій школі вимагає опрацювання нових педагогічних технологій, які мають за мету не нагромадження знань і вмінь, а постійне збагачення досвідом, цінностями, сприяють духовному зростанню особистості студента як головної діючою особи в паритетній взаємодіяльності з педагогом.

Висновки. Сьогодні ситуація у вищій освіті потребує реалізації підходу, який вирішує проблеми модернізації та підвищення якості в умовах функціонування ВНЗ, а значить, зреалізовує нові вимоги до організації навчання і виховання особистості нинішнього суспільства. Аналіз здобутого наукового матеріалу дав змогу окреслити ефективність особистісно орієнтованого підходу, який розкриває вищу освіту, зокрема, економічну, як сферу розвитку духовних цінностей особистості і доводить, що людський капітал є найбільш продуктивним і здатним забезпечувати сучасні конкурентні переваги. Розробка особистісно орієнтованих технологій, створення інноваційних моделей організації навчання і виховання у вищих навчальних закладах, що поєднують особистісний та професійний розвиток студентів, а також відповідної підготовки педагогічних кадрів є предметом сучасних педагогічних досліджень та передбачають подальші наукові розвідки.

Література

1. Балл Г. О. Духовність професіонала і педагогічне сприяння її становленню (орієнтири психологічного аналізу) / Г. О. Балл // Професійна освіта: педагогіка і психологія: укр.-польськ. щорічн. - К.: Педагогіка: Ченстохова: Nauczyciel, 2000. - С. 217-231.

2. Бех І. Виховання особистості: у 2 кн. / І. Бех. - Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. - К.: Либідь, 2003. - 344 с.

3. Бойко А. Виховуючі суб'єктивні відносини і нова парадигма виховання / А. Бойко // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка: сборник научных трудов. Вип. 2 - 3. - Полтава: Б. в., 2000. - С.6 - 15

4. Бондаревская Е. В. Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования / Е. В. Бондаревская // Педагогика. - 1997. - № 4. - С. 11-17. ].

5. Валицкая А.П. Современные стратегии образования / А.П.Валицкая // Педагогика. - 1997. ? №2. - С.3-8

6. Гершунский Б. С. Философия образования / Б. С. Гершунский ? М.: МПСИ, Флинта, 1998. - 432 с.

7. Гнатюк В. Зміст і форми національного виховання учнів В. Гнатюк // Рідна школа. - 1999. - № 9. - С.20-23

8. Закон України «Про вищу освіту» // Вища школа. - 2002. - № 6. - С. 74-121.

9. Зязюн І. А. Краса педагогічної дії: навч. посіб. / І. А. Зязюн, Г. М. Сагач. - К.: Укр. - фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. - 302 с.

10. Кононенко П. Мета побудови системи освіти / П. Кононенко // Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. Педагогічні концепції. - К.: Школяр, 1997. - С. 12 ? 35.

11. Концепція розвитку економічної освіти в Україні // Вища освіта. - 2004. - № 13. - С. 3-7.

12. Лозова В. І., Троцко Г. В. Теоретичні основи виховання і навчання: посіб. / В. І. Лозова, Г. В. Троцко. - Харків, 2002. - 174 с.

13. Луговий В.І. Європейська концепція компетентнісного підходу у вищій школі та проблеми її реалізації в Україні / В.І.Луговий // Педагогіка і психологія. - 2009. - №2. - С.11-25

14. Непорадний Б. Національне виховання молоді в сучасних закладах освіти України: стан і шляхи перебудови виховної роботи: навч. - метод. посіб. / Б. Непорадний / [за ред. проф. Є. С. Клоса ]. - Львів: Вид-во «ВільнаУкраїна », 1997. - 364 с.

15. Особистісно орієнтовані технології навчання і виховання у вищих навчальних закладах: кол. моногр. / В.П.Андрущенко, Н.О.Дівінська, Б.І.Корольов, М.М.Левшин, В.І.Луговий, О.П.Муковіз ; АПН України, Ін-т вищ. освіти. - К.: Пед. думка, 2008. - 254 с.

16. Психологія особистісно орієнтованої професійної підготовки учнівської молоді: наук.-метод. зб. / [Г. О. Балл, М. В. Бастун, А. В. Вихрущ та ін.] ; за ред. В. В. Рибалки. - Київ: Освіта, Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. - 388 с.

17. Слободчиков В. И. Теоретические исследования. Антропологический принцип в психологии развития / В. И. Слободчиков, Э. И. Исаев // Вопросы психологии. - 1998. - № 6. - С. 3-18.

18. Холодная М. А. Психология интеллекта: парадоксы исследования / М. А. Холодная. - М.: Просвещение, Томск: Пеленг, 1997. - 188 с.

19. Якиманская И. С. Разработка технологии личностно-ориентированного обучения / И. С. Якиманская// Вопросы психологии. - 1995. - №2. - С. 31?42.

Размещено на Allbest.ru