Проблема репродуктивного здоров’я студентської молоді у контексті різних наукових досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема репродуктивного здоров'я студентської молоді у контексті різних наукових досліджень

Характеризуючи сучасний стан українського суспільства, можна відзначити тенденцію поширення таких негативних явищ як дошлюбні статеві стосунки, незаплановані вагітності й аборти, народження позашлюбних дітей, безвідповідальне батьківство, зростання кількості сиріт при живих батьках, поширення інфекцій, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІДу, розповсюдження дитячої проституції і порнографії, погіршення репродуктивного здоров'я молоді тощо.

Тому, сьогодні, як ніколи гостро постало питання пошуку ефективних шляхів покращення здоров'я молоді (репродуктивного зокрема), адекватних наявним соціальним умовам та пріоритетним можливостям держави.

Світовий досвід свідчить, що головним чинником, який зумовлює стан здоров'я і репродуктивного зокрема, є спосіб життя, який веде сучасна молодь. І перспектива поліпшення громадського здоров'я - найбільше пов'язана із системною діяльністю щодо формування культури здорового способу життя, особливо у студентському середовищі.

Варто зазначити, що сучасні уявлення про здоров'я акумульовані в концептуальних засадах сприяння покращенню здоров'я, а саме: Оттавській Хартії (1986 р.), Аделаїдських рекомендаціях (1988 р.), Сундсвальскій заяві (1991 р.), Джакартській декларації (1997 р.), Всесвітній декларації з охорони здоров'я «Здоров'я для всіх у XXI столітті» (1998 р.), Бангкокській хартії (2005 р.), в яких на основі інтегративного підходу враховано й узгоджено положення трьох універсальних концепцій здоров'я (античної, адаптивної, антропологічної) відповідно до сучасної наукової парадигми.

Аналіз сучасних досліджень свідчить, що науковці використовують багато визначень, у яких висвітлюються різні аспекти здоров'я: розуміння його як стану організму, що характеризується «чуттям загального благополуччя, радості життя, працездатності» (Р. Майєр); наявністю «повноцінного, гармонійного розвитку морального стану людини, який дозволяє йому оптимально, без обмежень здійснювати громадську і трудову діяльність» (Б. Петровський) [1, с. 56]; «сповнене високих прагнень, активне і цілеспрямоване життя, що відповідає вимогам зовнішнього (соціального, побутового, трудового) середовища» (Є. Апостолов, Б. Махов) [1, с. 24]; «комплекс соціальних умов та умов оточуючого середовища, що веде до здоров'я, а поведінка індивіда відповідає цим правилам» (Р. Карлсон), «гармонійний розвиток особи, що є головною передумовою до пізнання оточуючого світу, до самоствердження і щастя людини, до подальшого розвитку людського суспільства» (М. Бєдний) [1, с. 46], «функціональний стан організму, що забезпечує тривалість життя, фізичну й розумову працездатність, самопочуття і функцію відтворення здорових нащадків» (Е. Ільїн) [2, с. 46-48].

Отже, беручи до уваги погляди зазначених дослідників, у сучасних умовах здоров'я - це пріоритетна соціальна цінність.

Разом з тим, Е. Сайко акцентує увагу на тому, що здоров'я довгий час розглядалося як проблема індивідуально-особистісного життя, яке має значення для виживання і розвитку окремого індивіда, але сьогодення диктує розглядати здоров'я як значимий компонент соціального буття, як «структуроутворюючий фактор соціальності» [7. с. 3].

Однак визнання здоров'я у цій якості ще не означає повсякденної практичної реалізації дій по його досягненню як на соціальному, так і на індивідуальному рівні. Таку діяльність людини, спрямовану на збереження та зміцнення здоров'я, особисте благополуччя в усіх сферах життя, позначають терміном «здоровий спосіб життя» [8, с. 18]. Це поняття у масовій суспільній свідомості зазвичай асоціюється тільки з відмовою від тютюнокуріння, вживання психоактивних речовин. У кращому випадку до цього переліку додається раціональне харчування, фізична активність, безпечне статеве життя.

У ряді досліджень про здоров'я як системного явища та здорового способу життя як повсякденної реалізації дій по його досягненню в останні роки XX ст. увагу науковців і міжнародної спільноти привернули питання репродуктивного здоров'я, що незаперечно визнається однією з важливих складових загального здоров'я людини і визначальним елементом її розвитку.

На основі аналізу теоретичних основ досліджуваної проблеми, репродуктивне здоров'я є однією з найважливіших складових загального здоров'я людини. Цей постулат є незаперечним і аксіоматичним, внаслідок чого логічним є факт поширення на репродуктивне здоров'я основоположних норм і принципів, які стосуються загального здоров'я.

Тому метою даного дослідження було здійснення соціально-педагогічного, психологічного, медичного аналізу проблеми формування та збереження репродуктивного здоров'я студентської молоді, шляхом розкриття змісту понять: репродуктивне здоров'я, статева культура, сексуальна культура, статеве здоров'я, сексуальність, сексуальне здоров'я.

Поняття «репродуктивне здоров'я» у світі почало використовуватися з 80-х років XX століття у контексті декларування у міжнародних гуманітарно-правничих документах права жінок і чоловіків на охорону здоров'я у сфері репродуктивної системи та на здоровий спосіб життя.

Сутність поняття репродуктивного здоров'я визначається, з одного боку, його змістовою єдністю і походженням від поняття «здоров'я», а з іншого, зумовлена семантикою терміну «репродукція», що в буквальному розумінні означає відтворення організмами собі подібних; розмноження [5, с. 438].

Офіційне визначення репродуктивного здоров'я зустрічається у Програмі дій, виробленій та підписаній на IV Міжнародній конференції з питань народонаселення і розвитку, проведеній ООН в Каїрі 1994 р. Так, під репродуктивним здоров'ям розуміється стан повного фізичного і соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб і недуг, у всіх питаннях, що стосуються репродуктивної системи та її функцій і процесів [4, с. 278]. З поняттям репродуктивного здоров'я, після рекомендацій Міжнародної конференції, пов'язують також такі питання, як безпечне й ефективне запобігання небажаної вагітності; безпечне переривання вагітності; можливість доступу й вибір безпечних для здоров'я методів і засобів контрацепції; безпечну вагітність та пологи, період пологів і після них; лікування безпліддя; лікування захворювань репродуктивної сфери; лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом [4, с. 34].

У прийнятому на міжнародному рівні визначенні репродуктивного здоров'я вирізняють три принципово важливі моменти:

1. Неодмінною умовою підтримки й зміцнення репродуктивного здоров'я визнається не тільки фізичне й розумове, але і соціальне благополуччя людей, тобто нормальні стабільні умови їх життєдіяльності.

2. Невід'ємною складовою репродуктивного здоров'я є планування сім'ї, що, за визначенням ВООЗ 1971 р. розуміється як види діяльності, що мають на меті допомогти особам або подружнім парам досягти певних результатів (уникнути небажаної вагітності; народити бажаних дітей; регулювати інтервали між вагітністю; контролювати вибір часу дітонародження, в залежності від віку батьків; визначати число дітей в сім'ї) [6, с. 108].

3. У визначенні репродуктивного здоров'я проглядається гендерний підхід до планування сім'ї не тільки як традиційно жіночого питання, але і як проблема відповідальності також і чоловіків, їх важливого місця у репродуктивному процесі [6, с. 101].

Узагальнюючи матеріали теоретико-методологічного аналізу поняття «репродуктивне здоров'я», потрібно зазначити, що його і зміст і сутність розкриті в основному в документах міжнародного гуманітарного права. Водночас це поняття отримало значне застосування у різного роду наукових дослідженнях. Так, це поняття зустрічається у низці праць медичного спрямування: у контексті вивчення чинників, які впливають на репродуктивне здоров'я населення (Б. Ворник, О. Голоцван), розкриття окремих змістових аспектів збереження репродуктивного здоров'я (З. Шкіряк-Нижник); розкриття значення репродуктивного здоров'я при плануванні сім'ї (Р. Богатирьова); у ході медико-демографічного аналізу стану репродуктивного здоров'я молоді в Україні (Ю. Галустян, Н. Жилка); висвітлення загальних питань профілактики порушень репродуктивного здоров'я жінок та дівчат, основних аспектів медичної корекції порушень репродуктивної системи у дівчат (О. Парахіна, Г. Палагусинець), розробки системи медико-соціальної профілактики порушень репродуктивного здоров'я населення (В. Чебан) та ін.

У психолого-педагогічному ракурсі різні аспекти репродуктивного здоров'я розглядаються крізь призму вивчення питань статевого виховання, розкриття ролі гендеру у становленні особистості (Т. Говорун, О. Кікінеджі); вивчення взаємозв'язку репродуктивного здоров'я та статевого виховання молоді (В. Беспалько, А. Нагорна, О. Петрунько); вивченні репродуктивної культури особистості (С. Лукащук-Федик, Я. Мудрий) та формування сексуальної культури молоді (В. Оржеховська, Г. Корчова). Окрема увага питанням репродуктивного здоров'я приділена в низці праць українських дослідників Н. Зимівець, Г. Лактіонової.

Проблема виховання «статевої культури» у контексті зазначеної проблеми, є доволі складною і актуальною в педагогічній науці. Теоретичне дослідження показало, що статева культура розглядається в контексті морально-статевого виховання таких дослідників (Г. Ващенко, В. Колбановський, О. Кузнецова); статевого виховання та підготовки молоді до сімейного життя (Т. Буленко, О. Кізь, С. Ковальов, В. Кравець); психосексуального розвитку та статеворольової поведінки особистості (П. Блонський, Л. Божович, Т. Говорун, О. Кікінежді, І. Кон); збереження репродуктивного здоров'я (О. Гаснікова, В. Кравець, Я. Мудрий, В. Оржеховська) та ін.

Сучасна дослідниця Л. Корпушевська стверджує, що обґрунтування понять «статева культура особистості» та «виховання» статевої культури студентської молоді», визначення факторів впливу на формування ціннісних орієнтацій у статевій сфері молоді дає змогу визначити зміст виховання статевої культури, який включає:

- надання знань студентам про такі норми і цінності статевої культури як міцна сім'я, відповідальне батьківство та репродуктивне здоров'я;

- допомога молоді в усвідомленні себе представниками певної статі та розвитку мужності й жіночності;

- сприяння виробленню ціннісних орієнтацій у сфері статі (вибір майбутнього партнера на моральних засадах, потреба у створенні міцної сім'ї, прагнення до батьківства і материнства, ціннісне ставлення до власного репродуктивного здоров'я);

- розвиток ціннісного ставлення до себе і представника протилежної статі (адекватна самооцінка, самоповага та повага до партнера, орієнтація на гендерну рівність у взаємостосунках);

- вироблення умінь спілкування з представниками протилежної статі на основі ціннісного ставлення до себе та партнера;

- вироблення критичного ставлення до своїх дій і оточення, формування власної системи цінностей і пріоритетів.

Базуючись на соціокультурному підході, вчена Л. Корпушевська формулює визначення статевої культури особистості як: інтегративне особистісне утворення, що охоплює систему знань і цінностей у сфері міжстатевих відносин та і статевих ролей, які проявляються у повсякденній суб'єкт-суб'єктній взаємодії й відповідають гуманістичним та мобільним нормам суспільства.

У сексології розглядають «сексуальну культуру» людини і визначають її як частину загальної культури, спосіб затвердження в соціокультурному оточенні за допомогою статевої поведінки, спрямованої на продовження роду, задоволення біосоціальних потреб, гедоністичних, моральних естетичних інтересів, пізнавальних, комунікативних, компенсаторних, творчих запитів [6, с. 28].

У педагогіці дослідник В. Кравець, під терміном «сексуальна культура» розуміє вміння організувати і провести інтимне зближення з максимальним фізичним і психічним задоволенням для обох партнерів. Формування сексуальної культури орієнтоване, таким чином, на успішне вирішення проблем сексуального спілкування.

Таким чином, аналіз вище означених понять засвідчує, що сексуальна культура охоплює сферу інтимних міжстатевих стосунків і пов'язана із психофізіологічними властивостями людини.

Семантико-контекстний аналіз поняття «репродуктивне здоров'я» вказує на його тісний зв'язок з поняттями «статеве» та «сексуальне здоров'я» людини.

Так, за визначенням ВООЗ, статеве здоров'я - це інтеграція фізичних, емоційних, розумових та соціальних аспектів сексуальності у такий спосіб, що вона позитивно збагачує та сприяє розвиткові особистості, спілкуванню та любові.

Як бачимо, суть статевого здоров'я розкривається через поняття сексуальності, що є набагато ширшим поняттям, аніж статеві відносини. Сюди входять почуття, думки і поведінка чоловіка або жінки, його(її) бажання бути привабливим, коханим, любити, а так само мати взаємовідносини, які включають інтимний компонент і фізичну сексуальність, активність.

У контексті досліджуваної проблеми, поняттям «сексуальне здоров'я», за тлумаченням експертів ВООЗ, наведеному в енциклопедичному словнику із сексології, позначають комплекс соматичних (тілесних), емоційних, інтелектуальних і соціальних аспектів сексуального існування людини, які позитивно збагачують її особистість, підвищують комунікабельність людини та її здатність любити. Сучасний український науковець Г. Лактіонова визначає сексуальне здоров'я як взаємодію соматичних, емоційних, інтелектуальних і соціальних чинників сексуальної суті людини, завдяки якій її внутрішній світ стає багатшим, а її особисті якості, здібності до спілкування і вираження любові виявляються з новою силою.

Сексуальне здоров'я традиційно розуміється як стан, який дозволяє людині в повній мірі відчувати статевий потяг і реалізувати його, отримуючи при цьому задоволення. Водночас, згідно офіційних трактувань ВООЗ, поняття «сексуальне здоров'я» містить три основних аспекти:

1) здатність до отримання насолоди і контролю сексуальної та дітородної поведінки у відповідності з нормами соціальної та особистої етики;

2) свобода від страху, почуття провини й сорому, позбавлення хибних уявлень та інших психологічних чинників, які пригнічують сексуальну реакцію і порушують сексуальні взаємини;

3) відсутність органічних розладів, захворювань і порушень, які заважають реалізації сексуальних і дітородних функцій.

Отже, сексуальні стосунки класифікують за функціональними критеріями: репродуктивні (відтворення, репродукція потомства), гедоністичні (отримання задоволення), комунікативні (функція інтимного спілкування з близькою людиною).

Безперечно наведене вище розуміння поняття сексуального здоров'я видається ширше за обсягом, ніж поняття репродуктивного здоров'я.

Однак, зважаючи на загальноприйняте міжнародною спільнотою визначення репродуктивного здоров'я та матеріали IV Міжнародної конференції з питань народонаселення та розвитку (Каїр, 1994), сексуальне здоров'я розглядається як частина репродуктивного здоров'я.

Таким чином, питання репродуктивного здоров'я є невіддільним від питання сексуальності, статевого та сексуального здоров'я людини.

Сучасні дисертаційні дослідження, спрямовані на висвітлення питань, які пов'язаних з особливостями репродуктивного здоров'я молоді.

Вагомий внесок у розкриття сутності проблеми вніс сучасний дослідник І. Цушко, який досліджує формування навичок захисту і збереження репродуктивного здоров'я учнівської і студентської молоді, де висвітлюються інноваційні моделі захисту і збереження репродуктивної сфери, загалом: репродуктивне здоров'я молоді, поняття та фактори, сучасний стан репродуктивного здоров'я української молоді, методики формування репродуктивної поведінки особистості.

Цікаві дослідження одержав Я. Мудрий, який вперше визначив і обґрунтував соціально-педагогічні засади збереження репродуктивного здоров'я старшокласників, розробив спецкурси, програми, навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ зі спеціальності «соціальна педагогіка».

Українською дослідницею О. Гасніковою було вперше визначено і науково апробовано організаційно-методичні умови формування ціннісного ставлення до репродуктивного здоров'я у підлітків.

Дисертаційне дослідження О. Рибалки «Формування готовності студентів біологічних факультетів до виховання у підлітків культури міжстатевих стосунків» спрямовано на те, що вперше теоретично обґрунтовано поняття культури міжстатевих стосунків підлітків у професійній підготовці учителя біології; обґрунтовано, розроблено та експериментальне апробовано методику формування готовності студентів біологічних факультетів до виховання у підлітків міжстатевих сосунків; розроблено критерії, визначено рівні та компоненти цієї готовності. Розроблено спецкурс «Виховання у молоді культури міжстатевих стосунків». Дано визначення культури міжстатевих стосунків як інтегративне внутрішньо-особистісне утворення, яке виступає регулятором поведінки підлітка в міжстатевих стосунках і характеризується сформованості в нього позиції довіри, поваги, дружелюбності й гуманного ставлення до протилежної статі.

Таким чином, результати вищевказаних досліджень є науковим обґрунтуванням комплексу організаційних рекомендацій, розроблених для оптимізації системи медико-соціального забезпечення молоді в області охорони репродуктивного здоров'я і планування сім'ї.

У процесі вивчення теоретико-методологічних основ дослідження виявлено, що феномен «репродуктивне здоров'я» молоді необхідно вивчати комплексно, враховуючи його наслідково-біологічні і соціально-середовищні параметри: стан здоров'я і репродуктивної функції; сформовані установки і реальну поведінку, які впливають на реалізацію репродуктивної функції; рівень медичної активності і інформаційної підготовки з питань формування і збереження репродуктивного здоров'я і планування сім'ї.

Також, здійснений аналіз проблеми репродуктивного здоров'я в філософській, соціологічній, медичній, та психолого-педагогічній літературі, аналіз дисертаційних досліджень дозволив обґрунтувати відповідне бачення визначення поняття репродуктивного здоров'я, а саме: форму вання і збереження репродуктивного здоров'я студентської молоді - це цілеспрямований педагогічний вплив на формування системи знань і цінностей у сфері міжстатевих відносин, свідоме ставлення молоді до дотримання безпечних поведінкових практик на основі сформованого превентивного світогляду, здатності супротиву до негативних впливів соціального середовища, уникнення дій, що не відповідають системі морально-правових норм, усвідомленого батьківства, мотивації на здоровий спосіб життя.

Література

здоров'я молодь статевий аборт

1. Здоровьесберегающие технологии в образовательном процессе / [авт.-сост. С.А. Цабыбин]. - Волгоград: Учитель, 2009. - 172 с.

2. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Евгений Павлович Ильин. - СПб.: Питер, 2008. - 512 с.

3. Корпушевська Л.Р. Виховання статевої культури старшокласників шкіл-інтерантів у позаурочній діяльності: дис…. канд. пед. наук: 13.00.07 / Леся Романівна Корпушевська, Київ, 2014. - 291 с.

4. Лякішева А.В. Методика викладання навчальних дисциплін соціально-педагогічного напряму студентів ВНЗ: навч.-метод. посіб. / А.В. Лякішева, Л.К. Грицюк. - Луцьк: Східноєвропейський нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2013. - 504 с.

5. Новий тлумачний словник української мови: у 4-х т. 42000 слів / уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко. - К.: Аконіт, 2001.

6. Репродуктивне здоров'я та статеве виховання молоді: монографія / А.М. Нагорна, В.В. Беспалько. - К.: Європ. ун-т, 2004. - 407 с.

7. Сайко Э.В. Здоровье как явление социального бытия и основание действенной силы человека в его эволюции Э.В. Сайко // Мир психологии. - 2000. - №1 (21). - С. 3-11.

8. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / за заг. ред. проф. І.Д. Звєрєвої. - К.: Центр учб. л-ри. 2008. - 336 с.

Размещено на Allbest.ru