Артикуляційна гімнастика в корекції мовленнєвих порушень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Артикуляційна гімнастика в корекції мовленнєвих порушень

Глущенко І.

Своєчасне оволодіння мовленням - основа розумового розвитку дитини, запорука повноцінного її спілкування з людьми. Різні відхилення мовленнєвого розвитку негативно позначаються на сприйманні мовлення, висловлюванні власних думок, оволодіння знаннями та формуванні особистості дитини.

Порушення звуковимови найбільш поширені в дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Спираючись на практичний досвід багатьох спеціалістів, можливо виділити три категорії дітей з порушенням звуковимови.

До першої категорії відносять дітей, в яких наявні лише вади звуковимови (фонетичні дефекти). Вони часто зумовлюються тимчасовим недорозвиненням диференціювання артикуляційних рухів і положень органів мовлення.

До-другої категорії потрібно віднести дітей, в яких порушення звуковимови ускладнюються недорозвиненням фонематичних процесів (фонетико-фонематичні дефекти). Такі діти під час мовлення плутають і замінюють звуки.

До-третьої категорії належать діти, в яких вади звуковимови й звукосприйняття поєднуються з вторинним недорозвиненням лексичної і граматичної систем мовлення.

Вади звуковимови й звукосприйняття можуть мати як первинний, так і вторинний характер, тоді як недорозвинення в них лексичної й граматичної систем, вади читання, письма при дислалії є завжди вторинними.

Логопедичними дослідженнями, спрямованими на вивчення вад мовлення встановлено, що, механізм порушення звуковимови досить різноманітний, тому виникає потреба в їх класифікації..

За природою порушення звуковимови переважно функціональна вада. При такій формі відсутні відхилення в будові артикуляційного апарату. Органічне порушення звуковимови обумовлюється переважно вадами будови периферичного апарату.

Визначаючи характер вимови, виділяють чотири основні види порушення: спотворена вимова, відсутність звуків, заміна і плутання їх. Встановивши характер порушення легко визначити і розробити зміст логопедичної роботи з дітьми даної категорії.

Усне мовлення є результатом злагодженої роботи центрального і периферичного відділів мовленнєвого апарату. В акті мовлення вирішальне значення відіграють мовнослуховий і мовноруховий аналізатори. Мовленнєві зони кори взаємодіють між собою і зв'язані з діяльностю всієї нервової системи. Для оволодіння звуковимовою потрібно, щоб були розвинуті всі рецепторні системи (акустичні, кінестетичні, зорові) апарат, що сприймає, переробляє й зберігає інформацію, моторний апарат що забезпечує артикуляцію, психічна діяльність.

На основі теоретичного аналізу і практичного досвіду вивчення структури і характеру цих порушень, розроблені конкретні рекомендації щодо їх подолання. Оскільки порушується звуковимова і звукосприйняття, логопедична робота повинна бути направленна у двох напрямках: перший передбачає формування правильної вимови: другий-розвиток фонематичного сприймання.

При фонетико-фонематичному недорозвитку, недоліки звукопромовляння обумовлюються поєднанням сенсорних і моторних порушень, так як діяльність мовнорухового і мовнослухового аналізаторів взаємозв'язана.

В наслідок дефекту мовнослухового аналізатора порушуеться не тільки слухове сприйняття, но і формування чітких кінестезій, необхідних для правильного звукопромовляння.

При порушенні мовнорухового аналізатора у дітей неправильно формується не тільки промовляння, но і фонематичний слух, оскільки в наслідок невірних і нечітких кінестезій, потрапляючи в центральний відділ мовнослухового аналізатора, інформація о звуках які промовляє дитина, також є нечіткою.

У дефектологічній літературі питання про формування правильної звуковимови менш систематизовано і представлено в літературі гірше ніж на практиці. Досвід роботи і аналіз літературних даних показує, що порушення звуковимови поширені в дітей з вадами в будові артикуляційного апарату так само, як і в дітей з правильною будовою мовленнєвого апарату. Іноді, маючи значні порушення в будові щелеп, язика, дитина оволодіває правильною вимовою всіх звуків. Треба пам'ятати про компенсаторні можливості організму дитини.

Правильна будова органів мовлення - є запорукою успішного оволодіння звуковимовою. Але в деяких дітей є ті, чи інші відхилення в будові артикуляційного апарату. Під час мовлення органи артикуляції постійно рухаючись, змінюють форму й розмір ротової порожнини. Завдяки цьому утворюються різні звуки мовлення. Кожний звук визначається певним положенням органів артикуляції та голосових зв'язок На оволодіння правильною звуковимовою можуть впливати відхилення в будові верхньої щелепи, зубних рядів, піднебіння та м'язів язика. Логопед повинен передбачити негативний вплив тієї чи іншої вади в будові мовленнєвого апарату на вимову певного звука, щоб вибрати правильний для того випадку спосіб корекції вади вимови. У тяжких випадках потрібне відповідне лікування.

Правильне промовляння різних звуків як ізольовано, так і в мовленнєвому потоці обумовлено чіткою рухомістю і диференційованою роботою органів артикуляційного апарату. Точність, сила цих рухів розвиваються у дитини поступово, в процесі мовленнєвої діяльності.

Підготовчі артикуляційні вправи підбираються логопедом на основі аналізу правильної артикуляції конкретного звука, та даних, здобутих внаслідок обстеження будови та рухомості артикуляційного апарату дитини. Під час обстеження будови артикуляційного апарату, визначається наявність і характер аномалії в будові губ, зубів, щелеп, прикусу, твердого піднебіння, м'якого піднебіння, язика.

Вивчення рухомості органів артикуляції треба проводити на основі огляду та за допомогою різних вправ по такій схемі.

артикуляційна гімнастика корекція мовлення

Стан мовленнєвої моторики

Також необхідно відмітити інші параметри рухів артикуляційного апарату. - тонус і об'єм рухів мовленнєвого апарату.

- здатність до переключення з одного положення на інше.

- заміна рухів.

- зайві рухи (сінкінезія)

- наявність тремору, відхилення кінчика язика.

Особливу увагу треба зосередити на підготовці мовленнєвого апарату до відтворення окремих елементів артикуляції, необхідних для оволодіння звуковимовою.

Вироблення правильної вимови окремого звука полягає у формуванні правильної артикуляції звука та ведення його в повсякденне мовлення. У спеціальній літературі підкреслюється, що сформувати артикуляцію нового звука можна лише при наявності звукової та артикуляційної бази. У свою чергу постановка звука потребує певної підготовки органів артикуляції дитини до відтворення відповідних для конкретного звука положень і рухів.

Виробити рухи органів артикуляційного апарату допомагає артикуляційна гімнастика. Вправи для артикуляційної гімнастики підбираються цілеспрямовано. В теорії і практиці логопедії описано багато різних вправ для всіх органів артикуляції (нижньої щелепи, губ, язика). Виконуючи такі вправи з дітьми,логопеди повинні широко застосовувати ігрові прийоми, різноманітну наочність. Такі вправи сприяють розвитку координованих рухів дитини, роблять її м'язи більш пружними, забезпечують підготовку артикуляційного апарату до оволодіння звуковимовою.

Відповідний досвід роботи показує, що на практиці підготовчі артикуляційні вправи для постановки конкретного звука плутають із вправами для розвитку мовленнєвої моторики і використовують недиференційовано на різних етапах роботи, зокрема тоді, коли дитину готують до постановки звука, і тоді, коли завершують роботу над звуком. Вправи для розвитку мовленнєвої моторики (відкривання і закривання рота, рухи губ) здебільшого не потрібні. Адже дитина, яка володіє вимовою голосних і деяких приголосних, щоденно виконує безліч таких рухів. Якщо, на думку логопеда, є потреба у використанні таких вправ, їх не треба плутати з підготовчими артикуляційними вправами для постановки певного звука.

Чітке промовляння звуків, слів, фраз, можливо виробити, якщо органи мовлення будуть досить рухливими, а їх робота. координованою. Вправи для розвитку рухів органів артикуляційного апарату об'єднуються у комплекси. Кожний комплекс має відповідну направленість.

1 Вправи, які виробляють основні рухи і положення органів артикуляційного апарату.

2 Вправи, які підготовлюють артикуляційний апарат для правильного промовляння свистячих звуків.

3 Вправи, які підготовлюють артикуляційний апарат для правильного промовляння шиплячих звуків.

4 Вправи, які підготовлюють артикуляційний апарат для правильного промовляння звуків (л),(л”).

5 Вправи, які підготовлюють артикуляційний апарат для правильного промовляння звуків (р),(р”)

В різних вікових групах дозволяється використання однакових комплексів, але вимоги до проведення артикуляційної гімнастики і до виконування вправ на кожному етапі роботи повинні бути різними.

Не менш важливим у логопедичній роботі є дотримування відповідних правил до проведення артикуляційної гімнастики.

артикуляційна гімнастика повинна проводитись кожен день, для того щоб вироблені рухливі навички закріплювались, становились більш точними.

- артикуляційну гімнастику потрібно проводити сидячі перед дзеркалом і під зоровим контролем логопеда.

Треба дотримуватись послідовності проведення вправ, від простих до складних.

Заняття дадуть найкращій результат, якщо вони будуть проводитись у формі гри і будуть цікаві для дитини.

Артикуляційні вправи слід виконувати доти, поки дитина не навчиться утримувати мовленнєвий апарат у потрібному положенні без особливого напруження м'язів і зможе переключатися з одного руху на інший.

Треба зазначити, що в останні роки в теорії і практиці логопедії йдуть пошуки нових підходів до подолання вад звуковимови. Одні з них описані в логопедичній літературі, інші поширюються при обміні досвідом роботи логопедів практиків.

Таким чином, ефективність корекційної роботи можна підвищити шляхом більш повного використання наукових даних медицини, психології фонетики, методики розвитку мовлення.

Размещено на Allbest.ru