Оптимізація модульно-семінарської технологи навчання як умова забезпечення якості знань студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.147.34

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

В статье исследуется оптимизация модульно-семинарской технологии обучения изучения гуманитарных дисциплин где предлагается новое содержание семинарского занятия, значительно эффективнее в плане организации самостоятельных и групповых форм работы студентов. Модульно-семинарская технология обучения обеспечивает высокую эффективность учебного процесса и состоит из системы принципов, которые стали основой современного понимания построения модульно-семинарской технологии обучения.

Ключевые слова: модульно-семинарская технология обучения, принципы обучения, содержание учебного материала, учебно-познавательная деятельность студентов, функции обучения

Annotation

Keywords: modular-seminar training technology, principles of training, content of learning material, educational and cognitive activity of students, functions of learning

Актуальність дослідження. Сьогодні, коли процес реформування вищої освіти, що охопив усю Європу, названий Болонським процесом, має впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу, як ціль досягнення єдиної за змістом і за якістю європейської освіти. У зв'язку з цим актуальною залишається проблема підвищення ефективності якості знань студентів. Одним з інструментів технологічного її вирішення може бути модульно-семінарська технологія.

Не зважаючи на велику кількість наукових досліджень з цього питання та обов'язкове впровадження даної системи і функціонування в контексті реалізації Болонської декларації питання ефективної та оптимальної її реалізації залишаються актуальними. Сама по собі назва системи відображає дві її основні категорії - модуль як сукупність певної інформації і кредит як час, необхідний для опанування певного змісту. Діяльнісна сторона цієї системи відображена в іншій категорії, що є основною відповідної технології, а саме модульно-семінарської, де семінар є формою організації навчання студентів.

Саме тому метою нашої публікації є оптимізація модульно-семінарської технології навчання вивчення гуманітарних дисциплін де пропонується новий зміст семінарського заняття, який значно ефективніше в плані організації самостійних і групових форм роботи студентів.

Дослідженням цієї проблематики займалися такі вчені, як: О.Безносюк, П.Вишневський, В.Дрозд, В.Коваленко, Є.Кудряшов, Г.Мельниченко, І.Мороз, О.Ольховий, І.Роменюк, В.Тітова, Н.Шиян, Т.Яковенко та ін.

Найбільший внесок у розробку цих питань на рівні вищої школи зробили А.Алексюк, І.Бабин, Н.Терещенко, П.Сікорський. Так, А.М.Алексюк один із перших не тільки розробляв, але й упроваджував модульну технологію в практику. Саме результати його та інших викладачів вищої школи стали основою сучасного розуміння побудови модульно-семінарської технології.

Аналіз праць, досліджень з даної проблеми дав можливість визначити науково-педагогічні умови ефективності модульно-семінарської технології, навчання, передусім, на теоретичному рівні. Мова йде про систему основоположних вимог (принципів), що власне і визначають зміст, форми і методи цієї технології.

Досліджуючи головні вимоги педагоги, як правило виділяють близько десяти загальних принципів, які складають її основу, а саме: модульності, структуризації змісту навчання, динамічності, діяльнісного характеру методів навчання, гнучкості, усвідомленості перспективи, різнобічності методичного консультування , паритетності, адекватності.

Розвиваючи ідею дидактичної цілеспрямованості поетапного використання принципів у педагогічному процесі Ю.К. Бабанського та підсумовуючи результати досліджень А.М.Алексюка, О.В.Поповича та інших, на основі аналізу, узагальнення, систематизації теорії і практики нами були уточнені і запропоновані нові принципи модульно-семінарської технології, які складають диференційовану систему. Кожен з елементів даної системи відповідає етапу діяльності педагогів і студентів і характеризує її як комплексне, динамічне утворення, орієнтоване на ефективні кінцеві результати. Зокрема система принципів включає в себе:

- принципи побудови робочої програми навчальної дисципліни;

- принципи формування змісту навчального предмету;

- принципи оптимізації викладацької діяльності;

- принципи оптимізації самостійної роботи студентів;

- принципи комунікативної дії викладача і студента [1]..

Принципи побудови робочої програми навчальної дисципліни включають:

- принцип цільового призначення інформаційного матеріалу;

- принцип діалектичного поєднання інтегруючих і конкретних дидактичних цілей;

- принцип модульності;

- принцип відносної самостійності змісту модуля.

Принципи цільового призначення інформаційного матеріалу передбачає два етапи його реалізації. Перший обумовлений місцем дисципліни в системі навчального плану. Тобто треба враховувати, до якого циклу предметів він належить, - загально-освітнього, профільного, спеціального чи прикладного. Кожна з цих груп дисциплін має своє цільове призначення на різних факультетах і спеціальностях, а тому це суттєво буде впливати на характер програми та змісту предмету.

Другий етап забезпечує врахування рівня підготовки майбутнього випускника вищого навчального закладу - бакалавра чи магістра. Це обумовить теоретичну і практичну складність програми.

Принципи діалектичного поєднання інтегруючих і конкретних дидактичних цілей забезпечує вирішення завдання гармонійного розвитку особистості студента, тобто набуття ним таких знань, які, з одного боку, сприяють формуванню відповідних світоглядів, позицій, цінностей та високого рівня інтелекту, підвищенню підготовки та розвитку професійних умінь та навичок, а з іншого, - формують, наприклад, уміння аналізувати, систематизувати тощо. Тому зміст кожного заняття повинен мати відповідний потенціал вирішувати як комплексні, мак і конкретні дидактичні завдання.

Діалектичність проявляється в тому, що характер вибору того чи іншого завдання залежить від “часу, місця та об'єктивних і суб'єктивних обставин” . Врахування останніх і обумовлює як зміст програми, так і зміст матеріалу.

Принцип модульності визначає структуру змістової частини предмету на рівні макро- і мікромодулів, що сприяє зменшенню фактично описового матеріалу і концентрації теоретично значущого в лекціях та відповідної практично-ілюстративної, технологічної, експериментально-пошукової інформації на семінарських заняттях. Модульне конструювання змісту навчального матеріалу спрямоване на формування чітко окресленої одиниці пізнавальної діяльності студента.

Принцип відносної самостійності модуля вимагає від педагога вміння формувати останній як завершений блок навчальної інформації з відповідним дидактичним комплексом, що забезпечує самостійне його опрацювання.

Принципи формування змісту навчального предмету:

- принцип оптимального навчального матеріалу в модулі;

- принцип структурування змісту в середині модулю;

- принцип прагматичності;

- принцип динамічності.

Принцип оптимального обсягу навчального матеріалу в модулі вимагає від викладачів в залежності від часу, факультету, спеціальності, рівня підготовки студентів тощо використовувати такий зміст, який відповідав би цим обставинам на рівні мінімального обсягу, максимального чи середнього варіанту, більш теоретичного чи навпаки практичного.

Принцип структурування змісту в середині модулю допомагає органічно виділити частини в цілому та їх педагогічні зв'язки в середині модулів. У зв'язку з цим його реалізація передбачає кілька варіантів. По перше, це індуктивний чи дедуктивний варіант розміщення навчального матеріалу. Якщо перший традиційно визнаний і відповідає формальній логіці, то другий - дедуктивний значно ефективніший, оскільки має низку переваг. Цей виклад матеріалу краще активізує увагу студентів, інформація стає зрозумілішою, найголовніше, ефективніше запам'ятовується. Як стверджував відомий педагог П.Ф. Каптєрєв, дедуктивна побудова відповідає педагогічній логіці.

Другий варіант формування змісту вимагає використання в предметі інформації споріднених дисциплін, створюючи при цьому інтегративний варіант. Якщо це буде історія розвитку наукових фактів, явищ, культурологічна інформація періоду, що розглядається в науці і практична цінність теоретичних положень, то такий зміст прямо буде відповідати ідеї гуманітаризації у викладанні будь-якого предмету.

Зміст такого предмету буде цікавим, емоційно та естетично насиченим, добре буде засвоюватися і допомагатиме вирішенню всіх функцій навчання - освітніх, виховних та розвивальних.

Найбільш непродуктивний варіант формування змісту предмету - традиційний, який відповідає тільки логіці науки. Він є нецікавим для більшості студентів, важко сприймається і на лекціях погано засвоюється.

Аналіз досліджень підказує, що логічним є використання кращих сторін перших двох варіантів у залежності від змісту навчальної дисципліни і завдань, які ставить педагог у лекції [3].

Принцип прагматичності вимагає обов'язкового використання практичного матеріалу. Практика як джерело теорії і як критерій її застосування демонструє студентам значущість науки, яку вони вивчають, для суспільства чи для їх майбутньої професійної діяльності. Тому цей принцип націлює на використання в першу чергу на семінарських заняттях сучасного інноваційного матеріалу вітчизняної та зарубіжної практики як імперичного пояснення теорії, з одного боку, і як ілюстрацію реалізації теорії в практиці - з іншого.

Принцип динамічності передбачає можливість швидкого, своєчасного реагування на нові наукові відкриття, на зміну годин на навчання, на пізнавальні запити студентів тощо. Для цього передбачається поєднання базового варіанту навчального матеріалу та різноваріантність інформації теоретичного та емпіричного характеру, що може бути використана для формування змісту предмету.

Принципи оптимізації викладацької діяльності:

- Принцип комплексної реалізації освітньої, виховної та розвивальної функції;

- Принцип проблемності в навчанні;

- Принцип поетапного формування творчо-пізнавальних розумових дій;

- Принцип опори на словесну, зорову, професійну, життєву наочність;

- Принцип рейтингової оцінки знань студентів;

- Принцип індивідуалізації в навчанні;

- Принцип застосування ТЗН [4].

Принцип комплексної реалізації освітньої, виховної та розвиваючої функції

спрямовує викладача на виконання головного завдання освіти - формування гармонійно розвиненої особистості. Відповідно матеріал предмету повинен передбачати виконання всіх трьох функцій.

Принцип проблемності в навчанні вимагає проблемного викладу матеріалу на рівні розкриття історії розвитку проблеми, сутності та практичного її значення.

Принцип поетапного формування творчо-пізнавальних розумових дій вимагає чіткої реалізації системи, що ґрунтується на психологічній теорії поетапного формування розумових дій та на етапах логіки пізнавальної діяльності. Реалізується через систему форм організації навчання, що включає лекції, семінарські заняття, колоквіуми, консультації, заліки, іспити на основі рейтингової системи оцінювання. Практично процес формування творчо- пізнавальних розумових дій має кілька етапів:

1. Постановка, попереднє ознайомлення та усвідомлення пізнавального завдання, планової навчальної діяльності. Формування безпосередньо та перспективно-спонукальних мотивів.

2. Створення схеми орієнтовної основи дій або алгоритмів оптимальної розумово-пізнавальної діяльності та ознайомлення з ними студентів. Це повинні бути як індивідуальні, так і колективні варіанти самостійної інтелектуальної діяльності.

3. Безпосереднє виконання завдань відповідно розробленої моделі. У якості засобів навчання використовуються зразки виконання дій, інструкції, методичні рекомендації тощо. Систематичний, обов'язковий і особистісний контроль з боку викладача допомагає, коректує, формує пізнавальні дії студентів від репродуктивних до творчих. Зокрема педагог звертає увагу на створення умов для самостійної діяльності студентів з елементами самоконтролю. Відповідно має зменшуватися рівень репродуктивних завдань за зразком із переходом до виконання завдань, для виконання яких необхідні сформовані знання й уміння, а в окремих випадках - до творчих [4].

Принцип опори на словесну, зорову, життєву і професійну наочність. Наочна опора передбачає використання наочних граф-схем кожної теми, модулю під час лекцій, сприяє оптимальному конспектуванню, розумінню матеріалу, його засвоєнню та відтворенню на семінарських заняттях, колоквіумі та іспиті. Словесна наочність спирається на високий рівень уяви студентів при висвітленні практичних професійних ситуацій як ілюстрацій до теоретичних положень [2].

Принцип рейтингової оцінки знань вимагає створення чіткої системи рейтингових оцінок за всі види навчально-пізнавальної аудиторної та позааудиторної самостійної роботи студентів, та чіткого дотримання обов'язкового оцінювання всіх студентів за всі види робіт.

Зазначимо, що обов'язкова оцінка студента є потужним стимулом його діяльності, з одного боку, і реалізацією особистісного підходу - з іншого.

У даній технології ми пропонуємо нову структуру семінарського заняття. За зразок була використана структура тьюторського заняття з відповідною модифікацією. Вона має такий виклад:

1 частина (20 хвилин) - обов'язкова письмова робота всіх студентів. На перевірку основних понять, дефініцій, основного змісту попереднього матеріалу чи графічного, систематичного його зображення. Питання можуть бути від репродуктивних до творчих. Перевірка (5 хввилин) відбувається на основі взаємоперевірки, або «перевіряючи ми», «ревізорами» - кращими студентами з використанням зразків виконання;

2 частина (20 хвилин) - обов'язкова дискусія згідно планових предметних питань. Оскільки академічна група складається із 25 студентів, її доцільно розбити на 3-4 підгрупи, призначивши відповідно до кожної з них «ведучого викладача» - добре підготовленого студента. Розділившись в аудиторії, кожна група вирішує своє завдання. Оцінює діяльність студентів «ведучий викладач» .

3 частина (35 - 45 хв. узалежності від часу семінарського заняття 2х45 чи 120 хв.) - виступи студентів з питань, які давались на самостійне опрацювання. Щоб виступили всі студенти, група ділиться на 3 - 4 підгрупи , де керує роботою підгруп «ведучий викладач». Функцію «ведучого викладача» можуть виконувати всі студенти по черзі за графіком

Отже, в кінці семінарського заняття кожен студент має мати по 3 оцінки: за письмову роботу, за участь в дискусії, за виступи [2].

Принцип застосування технічних засобів навчання зобов'язує викладачів широко використовувати графопроектори, аудіо, відео апаратуру, комп'ютери тощо, тобто впроваджувати мультимедійну технологію. Зараз широкого використання набула презентаційна форма викладання матеріалу.

Принципи оптимізації самостійної роботи студентів:

- Принцип усвідомленої перспективи;

- Принцип наукової організації самостійного опрацювання навчального матеріалу;

- Принцип співпраці, співробітництва, співтворчості.

Принцип усвідомленої перспективи передбачає глибоке розуміння студентами близьких, середніх і віддалених перспектив навчання, тобто значущих результатів своєї діяльності на кожному конкретному етапі і в кінці вивчення предмету. Найважливішим для студента є професійна спрямованість дисципліни. Реалізація попередніх принципів допомагає вирішити це завдання

Принцип наукової організації самостійного опрацювання навчального

матеріалу спрямовує усі зусилля на формування у студентів умінь та навичок самостійної роботи над предметом за допомогою навчальних засобів - пам'яток, інструкцій, методичних вказівок, рекомендацій, кращих зразків виконаної попередниками роботи, алгоритмів виконання операцій, тренінгів тощо.

Принцип співпраці, співробітництва, співтворчості обумовлює три етапи розвитку спільної діяльності педагогів і студентів: від співпраці в практичній діяльності на семінарських заняттях в обговореннях, дискусіях, колективних оцінках через співробітництво в проведенні окремих елементів системи самими студентами та за допомогою викладачів у формуванні умінь та навичок, ліквідації прогалин у знаннях до співтворчості в науково-дослідницькій діяльності.

Принципи комунікативної взаємодії викладача і студента:

- принцип особистісного підходу;

- принцип поєднання групових та індивідуальних форм організації навчання;

- принцип діалогічного спілкування.

Принцип особистісного підходу спрямовує на гуманістичний характер спілкування зі студентом як рівноправним партнером. Реалізується через повагу до праці студента (обов'язкова оцінка всіх видів робіт кожного студента групи, допомога в отриманні позитивної оцінки, створення ситуацій “відкритої перспективи”, “вільного вибору” - надання можливості виправити оцінку та самому обирати завдання, теми тощо) [1].

Принцип поєднання групових та індивідуальних форм організації навчання сприяє створенню психологічних передумов ефективності засвоєння навчального матеріалу. Психологами Ф.Олпортом, В.М.Бехтєрєвим, В.Меде, Г.Гібшом, М.Формвергом встановлено, що базовий, репродуктивний матеріал краще засвоюється на рівні колективної праці (діади-тріади, групи, команди, бригади), а евристичний, творчий - на рівні індивідуальної самостійної роботи. Крім того, така організація праці формує соціально-комунікативні вміння та навички .

Принцип діалогічного спілкування передбачає діалог як провідну форму навчальної взаємодії на відміну традиційному монологу викладачів.

Висновок

Отже, запропонована нами диференційована система принципів, кожний елемент якої має конкретні функції, охоплює всі компоненти викладацької та навчально-пізнавальної діяльності студентів і повністю може забезпечити виконання завдань гуманізації, гуманітаризації та демократизації, що стоять перед вищою школою. Головною умовою успішної реалізації модульно-семінарської системи як технології та досягнення високої ефективності на рівні навчального процесу є комплексне використання всіх без винятку принципів. Тільки тоді ми зможемо забезпечити підготовку активних, цілеспрямованих, відповідальних, самостійних високопрофесійних і творчих фахівців.

Список використаних джерел

1. Автомонов П.П. Дидактика вищої школи [Текст] : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / П.П. Автомонов ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К. : вПц "Київ. ун-т", 2008. - 368 с. - ISBN 978-966-439-049-8.

2.Іванцова О.П. Модульна система навчання та її різновиди / О. П. Іванцова // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. - 2007. - № 31. - С. 110-113.

З.Сікорський П.І. Кредитно-модульна технологія навчання : Навч. посіб. / П. І. Сікорський; Європ. ун-т. - К., 2004. - 126 с.

4.Чернилевский Д.В. Дидактические технологии в высшей школе : Учеб. пособие для вузов / Дмитрий Владимирович Чернилевский . - Москва : ЮНИТИ, 2002. - 437 с. - (Педагогическая школа: XXI век). - ISBN 5-238-00350-1 .

Отримано 20.02.2015 р.

Размещено на Allbest.ru