Моделювання процесу підготовки майбутніх учителів початкових класів до міжособистісної взаємодії з дітьми та їх батьками в ситуації конфлікту

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ З ДІТЬМИ ТА ЇХ БАТЬКАМИ В СИТУАЦІЇ КОНФЛІКТУ

Інна Коновальчук

Постановка проблеми. Нова українська школа ініціює глибшу залученість сім'ї до процесів розвитку, навчання й виховання дітей на основі педагогіки партнерства, коли учителі, учні й батьки спільно аналізують проблеми, визначають можливості, ставлять цілі, досягають результатів. Психологи й педагоги відзначають значний вплив характеру відносин між дитиною й батьками на її особистісний розвиток. Однак конфлікти у взаємовідносинах дітей молодшого шкільного віку з батьками є досить типовим явищем. Першим помічником батьків у налагодженні ними конструктивної міжособистісної взаємодії з дітьми в ситуації конфлікту є вчитель. Проте молоді вчителі, як показує практика, не готові на належному рівні діагностувати та вчасно попереджувати конфлікти дітей з батьками, надавати їм кваліфіковану допомогу, проектувати та реалізовувати систему роботи з підвищення психолого-педагогічної компетентності батьків. Тому в майбутніх учителів початкових класів необхідно формувати готовність до такого виду діяльності під час навчання в закладах вищої освіти.

Аналіз основних досліджень і публікацій. В останні роки приділяється значна увага науковців проблемі підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності, основою якої є гуманістичні взаємовідносини (О. Дубасенюк, І. Зязюн, Н. Кічук, М. Лещенко, Н. Ничкало, О. Савченко, О. Сухомлинська, М. Пантюк, Пєхота та ін..). Теорія і практика підготовки учителів до професійної взаємодії з суб'єктами освітнього процесу є предметом наукових пошуків Беха, О. Березюк, А. Капської, Ю. Костюшка, Ю. Кулюткіна, В. Мудрика, Л. Савенкової, В. Семиченко, Н. Якси та ін. Аналізу особливостей взаємодії вчителя з дітьми та батьками в конфліктних ситуаціях присвячені публікації Анцупова, А. Варги, Ю. Гіппенрейтер, Е. Ейдеміллер, Н. Гришиної, Д. Джонсона, Заслуженюк, В. Журавльова, М. Рибакової, К. Боулдінга, Л. Козера, X. Корнеліуса, Р. Мей, В. Століна, Р. Фішера та ін. Проте, як теоретичні так і практичні аспекти формування готовності майбутніх учителів початкових класів до попередження та вирішення таких конфліктів висвітлені недостатньо. Для забезпечення системності при розробці процесу підготовки студентів до педагогічної діяльності науковці рекомендують застосовувати метод моделювання (Ю. Бабанський, М. Вартофский, С. Гончаренко, А. Дахін, В. Докучаєва, В. Краєвський, Є. Лодатко, В. Міхєєв, В. Моторіна, В. Штофф та ін.). Зважаючи на значні гносеологічні та праксеологічні ресурси методу моделювання, вважаємо за доцільне використання його засобів у розробці процесу підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з налагодження конструктивної взаємодії між дітьми та батьками.

Метою статті є обґрунтування моделі професійної підготовки майбутніх вчителів початкових класів до міжособистісної взаємодії з дітьми та їх батьками в ситуації конфлікту.

Виклад основного матеріалу. В педагогічній науці моделювання розглядається як гносеологічна категорія, метод пізнання та аналізу педагогічних явищ за допомогою створення моделі досліджуваних об'єктів для вивчення їх суттєвих ознак й удосконалення необхідних характеристик. Головною перевагою моделювання в педагогічних дослідженнях є концентроване відтворення у теоретично-експериментальних моделях основних та специфічних ознак об'єкта пізнання у чіткому взаємозв'язку його елементів та структур, що відображають суттєві відношення реальності, зазначає В. Краєвський. Перехід від відображення педагогічної дійсності до її перетворення у структурі наукового обґрунтування можна описати як процес формування ряду теоретичних і нормативних моделей педагогічної дійсності у їхньому взаємозв'язку [6, 335]. З такої точки зору моделювання встановлює в педагогічному процесі єдність теоретико-методологічних і практико-технологічних складових та визначає способи введення в практику нових теорій, схем, організаційних форм, методів професійної підготовки майбутніх вчителів початкових класів до міжособистісної взаємодії з дітьми та їх батьками в ситуації конфлікту.

Результатом моделювання є модель - спеціально створений аналог досліджуваного об'єкта, що відображає його структуру й сутнісні властивості. Однак призначення моделі полягає не тільки в простому відтворенні оригіналу. В енциклопедії освіти вказується, що модель об'єкту “здатна змінювати його так, що її вивчення дає нову інформацію стосовно цього об'єкта” [3, 516]. Також американський філософ М. Вартофський зазначає, що модель - це не тільки відображення чи копія наявного стану педагогічної системи чи процесу, але й “передбачувана форма діяльності, репрезентація майбутньої практики й освоєння форм діяльності” [1, 11]. С. Гуров виокремлює такі функції моделі: власне моделювання як спосіб відображення та перетворення об'єкта, якого ще не існує в реальності; гносеологічного інструменту пізнання, інноваційності, прогнозування і визначення стратегії процесу виховання [2, 59]. Відзначимо інноваційно-прогностичну функцію моделі, її спрямованість на виявлення у педагогічній системі тих необхідних змін, що потрібні для побудови якісно нового способу її функціонування на основі перетворення її внутрішньої структури й функцій, що надає їй нових властивостей та уможливлює досягнення якісно нових результатів у професійній підготовці студентів.

Щоб досягнути цілей моделювання необхідно дотримуватися певних вимог при його здійсненні. Перш за все модель має відповідати вимогам системності, що передбачає її узгодженість із середовищем та іншими системами, серед яких вона функціонуватиме, а також цілісне відображення всіх структурних складових об'єкту моделювання. Структуризація об'єкта моделювання, як необхідна умова його вивчення, дозволяє виділити, а потім описати його складові - підсистеми, компоненти, елементи, встановити взаємозв'язки, властивості та ін. Отримані чи поглиблені нові знання про об'єкт дозволяють систематизувати його структуру відповідно до мети його функціонування. Адекватність форми моделі щодо її реального прототипу уможливлює повноту, точність та істинність його відтворення. Простота моделі забезпечує зрозумілість її сприйняття, універсальність, функціональність та зручність у практичному використанні.

Модель професійної підготовки майбутніх вчителів початкових класів до міжособистісної взаємодії з дітьми та їх батьками в ситуації конфлікту ми розглядаємо як педагогічну систему, що відображає існуючі та спроектовані нові структури, функції, цілі, умови, зміст, організаційні форми, технології, цілісність реалізації яких забезпечує ефективність процесу досягнення прогнозованих результатів.

Використання методу моделювання спрямовано на вирішення низки теоретичних і практичних задач нашого дослідження.

1. Методологічних - визначення теоретичних засад, принципів, обгрунтування провідної ідеї, що презентує новизну реалізації підходів до побудови процесу підготовки майбутніх вчителів початкових класів до міжособистісної взаємодії з дітьми та їх батьками в ситуації конфлікту

2. Гносеологічних - отримання нової інформації, аналіз структури, визначення функцій її складових, встановлення ієрархії та взаємозв'язків між ними, опис основних характеристик процесу підготовки студентів.

3. Прогностичних - цілеутворення, визначення продуктивності, результативності досліджуваного процесу.

4. Проектувальних - побудова теоретичної конструкції процесу, його стратегії, раціоналізація способів управління ним.

5. Організаційно-методичних - визначення вимог та умов, необхідних для забезпечення ефективності підготовки студентів, ліквідації різниці між бажаними й існуючими результатами.

6. Праксіологічних - репрезентація відповідних меті змісту, форм, методів, засобів практичної діяльності суб'єктів процесу підготовки.

Моделювання процесу професійної підготовки майбутніх вчителів початкових класів до міжособистісної взаємодії з дітьми та їх батьками в ситуації конфлікту ґрунтується на концептуальних положеннях дослідження і передбачає його розгляд як цілісного системного явища з визначеними об'єктом, цілями, методологічними підходами, принципами, функціями, структурою, умовами, змістом, технологіями. Об'єктом моделювання у нашому дослідженні визначено процес професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів до міжособистісної взаємодії з дітьми та їх батьками в ситуації конфлікту, актуальність якої обумовлена соціальною значимістю такого виду педагогічної діяльності. Метою моделювання є розробка структури та оптимізація змісту, форм, технології підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з дітьми та їх батьками в ситуації конфлікту між ними. Застосований у ході моделювання структурно- функціональний підхід дозволив виділити в моделі такі основні блоки: цільовий, концептуальний, змістовний, процесуально-діяльнісний, оцінно-результативний. Цільовий блок передбачає реалізацію мети професійної підготовки студентів, що обумовлена соціальним замовленням у вчителях, здатних налагодити конструктивну взаємодію дітей з батьками в ситуації конфлікту та сприяти створенню умов для повноцінного сімейного виховання. Щоб можна було чітко діагностувати результати підготовки, мета конкретизується в таксономії педагогічних задач - формування когнітивного, ціннісно-мотиваційного, діяльнісно-практичного та рефлексивно-оцінювального компонентів готовності до означеного виду педагогічної діяльності. Постановка цілей у вигляді таксономії є першим необхідним кроком для розробки технології підготовки студентів до міжособистісної взаємодії з батьками й дітьми у ситуації конфлікту.

Концептуальна основа моделі процесу професійної підготовки майбутніх вчителів початкових класів до міжособистісної взаємодії з дітьми та їх батьками в ситуації конфлікту ґрунтується на евристичних ресурсах та інструментарію міждисциплінарного, системного, компетентнісного, діяльнісного, технологічного, задачного підходів та комплексу принципів.

Використання міждисциплінарного підходу уможливлює застосування необхідних теоретико- методологічних положень різних наукових галузей. Філософський аспект орієнтує на відповідність цілей підготовки майбутніх учителів соціальним запитам суспільства, підкреслює значимість діалектичної єдності теорії і практики як у процесі навчання так і в процесі професійної педагогічної діяльності, їх детермінованість об'єктивними й суб'єктивними чинниками. Соціологічний аспект враховує результати досліджень про стан і тенденції функціонування сучасних українських сімей, вплив соціальних, економічних, культуральних, освітніх та інших чинників на особливості родинного виховання та відносин між дітьми й батьками. Психологічний аспект передбачає формування студентів мотиваційно- ціннісного ставлення до майбутньої професії, оптимізму, гнучкості мислення, високої емоційної зрілості тощо. У психологічному контексті готовність до педагогічної діяльності забезпечує цілісність функціонування та регуляції інтелектуальних, емоційних, мотиваційних, вольових та психофізіологічних процесів як умови успішності реалізації професійних функцій [5, 158]. Педагогічний аспект розробки моделі підготовки майбутніх учителів початкових класів передбачає врахування тенденцій гуманізації, інноваційності, актуалізації компетентнісного підходу, педагогіки партнерства, що визнані стратегічними в Концепції Нової української школи.

Застосування в моделюванні принципів системного підходу забезпечує цілісність процесу підготовки майбутніх учителів до міжособистісної взаємодії з дітьми та їх батьками в ситуації конфлікту Зокрема, принципи інтегративності, примату цілого над складовими вимагають єдності та ієрархічності загальної і спеціальної професійно-педагогічної підготовки студентів. Впровадження компетентнісного підходу передбачає зміни в спрямованості навчального процесу від засвоєння студентами певної суми знань, умінь і навичок до формування цілісної здатності вирішувати пізнавальні, організаційні, комунікативні задачі та творчо діяти в різних професійних ситуаціях. За компетентнісного підходу основною моделлю сучасної педагогічної освіти стає продуктивна, пошуково-дослідницька діяльність студентів як спосіб освоєння досвіду творчої взаємодії з іншими людьми. Діяльнісно- продуктивна та соціально-комунікативна сутність педагогічної взаємодії обумовлює необхідність застосування діяльнісного підходу в організації навчання майбутніх учителів. На думку О. Пометун, більшість моделей сучасної організації навчання, що існують і апробовуються у світі в різноманітних інтерпретаціях, є діяльнісними [7, 11]. Діяльнісний підхід передбачає, що професійна підготовка, становлення і розвиток майбутнього вчителя здійснюється як активного суб'єкта власного навчання, здатного до цілепокладання, самопланування, самоорганізації, самоздійснення, саморефлексії. Категорія суб'єктності визначає здатність учителя ініціювати й цілеспрямовано реалізувати систему суб'єктно-об'єктних і суб'єктно-суб'єктних відносин.

І. Зязюн наголошує на значимості досвіду в набутті компетентності, провідну роль у формуванні якого він надає задачному підходу, імітаційно-моделюючому, проектному й контекстному методам навчання, інтеграції навчальної й дослідницької роботи [4, 318]. Задачний підхід визначається як методика підготовки фахівців на основі введення до змісту навчальних дисциплін спеціальних практико- орієнтованих педагогічних задач, система яких цілісно відображає зміст, структуру й технології роботи вчителя з батьками й дітьми в ситуації конфлікту. Основна ідея задачного підходу полягає в тому, що процес розв'язання педагогічних задач є ефективним методом підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності, який дозволяє синтезувати теоретичні знання й практичні навички.

Основним призначенням технологічного підходу в моделюванні процесу підготовки вчителів до конструктивної взаємодії з дітьми та батьками є розроблення технології навчальної діяльності студентів. Технологічний підхід забезпечує чітке прогнозування й гарантоване досягнення результатів навчальної діяльності, вибір найбільш раціональних способів навчання, постійний моніторинг й коригування процесу на всіх етапах підготовки студентів. Технологія конкретизує модель підготовки студентів на рівні послідовності етапів, відбору змісту, форм, методів, засобів начальної діяльності.

Реалізація пропонованої моделі повинна здійснюватися з урахуванням комплексу принципів, що визначають основні вимоги до організації та управління навчального процесу: гуманізації, науковості, систематичності та послідовності, свідомості й активності, взаємозв'язку теорії та практики, інтегративності, зворотного зв'язку, контекстності навчання.

Виходячи з вимог означених наукових підходів і принципів, мети підготовки майбутніх учителів початкової школи у змістовому блоці передбачено виділення у змісті всіх дисциплін та видах навчальної діяльності тих інтегративних елементів, що мають потенційні ресурси для формування в студентів знань та умінь роботи з дітьми та батьками в складних ситуаціях порушення взаємовідносин між ними. Змістовний блок включає теоретичну (знання отриманні в процесі вивчення психологічних і педагогічних дисциплін), практичну (практичні заняття, педагогічні практики всіх видів, позааудиторна та самостійна робота, самоосвіта) та науково- методичну (підготовка рефератів і повідомлень; написання статей, курсових і дипломних робіт, участь у науково-практичних конференціях) підготовку, а також вивчення спецкурсу “Технології конструктивної взаємодії вчителя початкових класів з дітьми та батьками в ситуації конфлікту”.

Процесуально-діяльнісний блок моделі відображає послідовність етапів, сукупність організаційно-педагогічних умов підготовки майбутніх учителів, а також комплекс форм, методів і засобів, які забезпечують ефективну реалізацію поставленої мети.

Методика впровадження моделі підготовки майбутніх учителів до налагодження конструктивної взаємодії дітей з батьками в ситуації конфлікту представлена організаційним, практично-діяльнісним та оцінно-рефлексивним етапами. Організаційний етап передбачає визначення цілей та забезпечення відповідних умов навчальної діяльності, створення необхідного навчально-методичного забезпечення, відбір змісту, методів, засобів навчання, конкретизація завдань для педагогічної практики, уточнення системи та критеріїв оцінювання навчальних досягнень студентів. Основна мета практично-діяльнісного етапу полягає у формуванні в студентів мотивації до здобуття та поглиблення знань і формування практичних умінь та навичок міжособистісної взаємодії з дітьми та батьками. Оцінно-рефлексивний етап спрямований на формування в студентів здатності до самооцінювання та саморефлексії своєї професійної майстерності у вирішенні конфліктних ситуацій дітей з батьками.

Виокремлені етапи методики підготовки студентів безпосередньо реалізуються в системі форм, методів і засобів навчальної діяльності. Серед методів, що застосовуються у процесі підготовки майбутніх педагогів до означеного виду діяльності, можна виділити: традиційні - вербальні (лекція, розповідь, бесіда, дискусія, круглий стіл); практично-демонстраційні (ілюстрація, демонстрація, спостереження, аналіз існуючих рішень, майстер-клас), методи самостійної роботи студентів, портфоліо, педагогічна практика; нетрадиційні - імітаційні (моделювання педагогічних ситуацій, вирішення професійно-орієнтованих педагогічних задач, ділові та рольові ігри, імітаційний тренінг, метод конференції ідей, синектика, ), інтерактивні (мозковий штурм, проблемна лекція, евристична бесіда, метод “кейс-стаді”) тощо. При розробці процесуальної складової процесу підготовки викладачу необхідно моделювати ситуації, що максимально відображають реальні проблеми взаємодії дітей з батьками. Невід'ємною складовою професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів до міжособистісної взаємодії з дітьми та їх батьками є педагогічна практика, яка надає студентам можливість реалізувати та вдосконалити набуті педагогічні знання і вміння.

Результативний блок моделі презентує прогнозований результат підготовки майбутніх учителів до міжособистісної взаємодії з дітьми та їх батьками в ситуації конфлікту - сформована готовність до окресленого виду діяльності. Для комплексної оцінки результатів підготовки визначено ціннісно-мотиваційний, когнітивно-інформаційний, комунікативно-діяльнісний, рефлексивно-регулятивний критерії, конкретизовано їх показники, на основі чого виокремлено репродуктивно-емпіричний, адаптивний, конструктивний, творчий рівні готовності майбутніх учителів до міжособистісної взаємодії з дітьми та їх батьками в ситуації конфлікту.

Метод моделювання дозволив проаналізувати та оптимізувати структуру, функції, зміст процесу підготовки майбутніх учителів початкових класів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту дітей з батьками. Розроблена модель уможливлює в перспективі проектування технології й конструювання традиційних та інноваційних форм і методів підготовки студентів до взаємодії з дітьми та батьками.

учитель початковий міжособистісний конфлікт

Література

1. Вартофский М. Модели. Репрезентация и научное понимание / М. Вартофский. - М.: Прогресс, 1988. - 507 с.

2. Гуров С. Моделювання процесу виховання духовно-моральних цінностей у студентів гуманітарних спеціальностей засобами художньої літератури / С. Гуров // Молодь і ринок. - Дрогобич, 2018. - №4 (159). - С. 57-63.

3. Енциклопедія освіти / гол. ред. В. Г Кремень. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.

4. Зязюн І. А. Філософія педагогічної дії: монографія / І. А. Зязюн. - Черкаси: Вид-во ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2008. - 608 с.

5. Коновальчук І. І. Психологічні аспекти готовності учителів до інноваційної діяльності / І. І. Коновальчук / / Проблеми підготовки сучасного вчителя: зб. наук. праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. - Умань: ПП Жовтий О. О., 2011. - Вип. 4., ч. 1. - С. 155-161.

6. Краевский В. В. Методология педагогики: новый етап: [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений] / В. В. Краевский, Е. В. Бережнова. - М.: Издательский центр “Академия”, 2006. - 400 с.

7. Пометун O. I. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження компетентнісного підходу в українській освіті // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / під заг. ред. О. В. Овчарук. К.: “К.І.С.”, 2004. - С. 6-15.

Размещено на Allbest.ru